Голові Верховної Ради України Литвину В. М. Вих.№11/09-08 від 08. 09. 2011 звернення щодо закон

Вид материала

Содержание

1) Незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143 КК України).
2) Викрадення людини (ст. 146 КК України).
3) Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК України).
4) Вимагання (ст. 189 КК України).
5) Незаконні дії з платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200 КК України).
6) Втручання у діяльність співробітника правоохоронного органу (ст. 343 КК України)
8) Втручання у діяльність судових органів (ст. 376 КК України).
Суспільна небезпечність
Безпосереднім об’єктом
Об’єктивна сторона
Суб’єктивна сторона

Подобный материал:

Президенту України

Януковичу В.Ф.

Прем’єр-міністру України

Азарову М.Я.

Голові Верховної Ради України

Литвину В.М.

Вих.№11/09-08 від 08.09.2011

ЗВЕРНЕННЯ

Щодо Законопроектів № 8178 «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій»

та Законопроекту № 8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України»

На розгляд до Верховної Ради України подано наступні проекти Законів України:

1) № 8178 від 01.03.2011 р. «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій» (до Комітету ВРУ з питань соціальної політики та праці);

2) № 8507 від 13.05.2011 р. «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (до Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин). Законопроект № 8507 на засіданні Верховної Ради України 05 липня 2011 року вже прийнято у першому читанні.

Виходячи з аналізу законопроекту «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (реєстр. № 8507), в ньому йдеться про запровадження нових зразків документів, за допомогою яких посвідчується особа та підтверджується громадянство України. Всі види документів, зазначені у ст. 8 законопроекту, міститимуть в собі імплантований безконтактний електронний носій (чип), на який будуть вноситися персональні дані власника документа.

У ч. 5 ст. 10 проекту № 8507 вказується про запровадження документів у формі книжечки з імплантованим безконтактним електронним носієм. Таким документом згідно ч. 2 ст. 26 є зокрема документ, що посвідчує особу військовослужбовця.

Частиною 6 статті 10 законопроекту № 8507 закріплено положення про те, що «бланки документів у формі картки… повинні містити безконтактний електронний носій інформації». При цьому до числа документів, які планується виготовляти у формі картки, належать:

- паспортна картка (ч. 4 ст. 12);

- посвідчення громадянина України (ч. 4 ст. 13);

- соціальне посвідчення (ч. 2 ст. 21);

- посвідчення застрахованої особи (ч. 2 ст. 22);

- пенсійне посвідчення (ч. 2 ст. 23);

- посвідчення особи з інвалідністю (ч. 2 ст. 24);

- посвідчення водія (ч. 2 ст. 25).

Перелічені види документів не можуть бути використані для виїзду за кордон. Тим часом, як План дій з лібералізації візового режиму з ЄС, наданий Україні, так і указ Президента України від 22.04.2011 р. № 494 (щодо затвердження Національного плану з виконання вищевказаного Плану дій, отриманого від ЄС) передбачає внесення персональних даних власника документа на безконтактний електронний носій лише у «закордонні паспорти».

Ані План дій від ЄС, ані указ Президента України нічого не говорять про потребу у запровадженні внутрішньодержавних документів, що посвідчують особу, одного зразка з документами, що дають право виїзду за кордон.

Тобто йдеться виключно про вітчизняну законодавчу ініціативу щодо наявності безконтактного електронного носія в усіх документах. Дана ініціатива належить авторам законопроекту № 8507 – народним депутатам України Коновалюку В.І., Зарубінському О.О., Мойсику В.Р., Бережній І.Г., Буджераку О.О.

Але така ініціатива за своїми наслідками може бути кваліфікована як злочинна.

Сутність законопроекту № 8507 полягає у декількох принципових моментах.

(1) На законодавчому рівні закріплюються засади функціонування в Україні Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (ДІС). ДІС формується з 1996 року, спочатку під назвою – Єдина державна автоматизована паспортна система. Одним з принципів, на яких будувалася ДІС, є взаємодія з базами даних інших інформаційних систем, як вітчизняних, так і іноземних.

Дійсно, аналіз архітектурної будови ДІС свідчить про те, що вона із самого початку формувалася із розрахунком бути в майбутньому приєднаною до Шенгенської інформаційної системи (SIS) в якості її структурного елементу. Зверніть увагу: навіть назви співзвучні!

Примітка. Концептуальні засади будови ДІС (ЄДАПС) містяться відповідно у постанові КМУ від 20.01.1997 р. «Про затвердження Концепції створення Єдиної державної автоматизованої системи» та у розпорядженні КМУ від 17.06.2009 р. № 711-р «Про схваленні Концепції розвитку Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування».

Але до змісту поняття «бази даних іноземних інформаційних систем» входять не лише бази даних Європейського Союзу. Отже, персональні дані наших громадян можуть бути передані до будь-якої іншої держави світу.

Принцип взаємодії з базами даних іноземних інформаційних систем означає можливість для уповноважених органів іноземних держав, зокрема спецслужб, на законних підставах отримувати персональні дані громадян України та здійснювати їх автоматизовану обробку, що суперечить ст. 32 Конституції України.

В базі даних ДІС акумулюються персональні дані як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні.

Дані вноситимуться до ДІС за порядковим номером, який є єдиним з ідентифікаційним номером фізичної особи – платника податків. Цей «порядковий номер запису в ДІС», згідно законопроекту № 8507 обов’язково записується на безконтактний електронний носій.

Перелік персональних даних, що вносяться до ДІС, є достатньо широким.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. 132-р інформацію до бази даних ДІС надають:

Органи реєстрації актів цивільного стану (Мін'юст України);
Дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном (МЗС України);
Служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (МВС України);
Адміністрації вищих навчальних закладів (МОН України);
Органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори (Державний департамент України з питань виконання покарань);
Військові комісаріати (Міноборони України);
Пункти пропуску через державний кордон (Адміністрація Держприкордонслужби України);
Суди загальної юрисдикції (Державна судова адміністрація України).

Фактом внесення до переліку документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, – соціального посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійного посвідчення (ст.ст. 21–23 законопроекту № 8507) створюються умови для внесення до бази даних ДІС додаткової персональної інформації про особу:

стану здоров’я особи;
фіксації фактів надання громадянам пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій з використанням електронних соціальних карток.

При цьому необхідно наголосити на тому, що згідно Концепції створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. №1500, персональна інформація буде долучатися до електронного файлу-справи особи:

у хронологічному порядку;
при внесенні змін попередня інформація зберігатиметься.

Отже, крім даних від вказаних вище 8 міністерств і відомств до Головного обчислювального центру ДІС (Положення про Головний обчислювальний центр ДІС було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. № 573) стікатиметься також персональна інформація на кожного громадянина – власника картки:

а) про товари, куплені за допомогою електронної картки, де і коли їх було куплено;

б) про проїзд на громадському транспорті за допомогою картки: скільки разів на день, напрямки маршруту, час посадки і висадки з транспорту;

в) про оплату за квартиру, за воду, за газ і електроенергію, а також і про комунальні борги, якщо вони є;

г) про взяті в банках кредити та про стан їх повернення;

д) про об’єкти нерухомості, про транспортні засоби, що знаходяться у власності;

е) про наявність полісу соціального медичного страхування;

ж) про стан здоров’я (згідно даних в Єдиній системі обліку інформації охорони здоров’я).

Примітка. Єдина система обліку інформації охорони здоров’я України запроваджується відповідно до ст. 6 проекту Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні» (реєстр. № 4744 від 30.06.2009 р.). Законопроект включено до порядку денного постановою Верховної Ради України від 01.02.2011 р. № 2951-VI. Одним із ініціаторів законопроекту знов-таки є В. Коновалюк.

Наявність у законопроекті № 8507 статей 21, 22, 23 дає підстави пов’язати між собою законопроекти № 8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» і № 8178 «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій»:

- у законопроектів один і той самий головний ініціатор – В. Коновалюк;

- пропоновані до запровадження документи поширюватимуться на всіх громадян України;

- як за законопроектом № 8178, так і за законопроектом № 8507 документи мають безконтактний електронний носій.

(2) Інформація, записана на безконтактному електронному носієві, може бути зчитаною дистанційно за допомогою глобальних навігаційних супутникових систем. Такі можливості є вже і в Україні. Але – що небезпечніше – такі можливості є в руках компетентних органів іноземних держав, зокрема Європейського Союзу (який і вимагає від України запровадження документів з безконтактним електронним носієм).

Отже, усі перелічені в законопроектах види документів матимуть безконтактний електронний носій. Разом із наявністю бази даних ДІС це створює загрозу суверенітету, обороноздатності, економічній та інформаційній безпеці України.

Що стосується народних депутатів України ініціаторів законопроектів № 8178 від 01.03.2011 р. та № 8507 від 13.05.2011 р., їх дії з моменту реєстрації цих законопроектів у Верховній Раді України, можуть бути кваліфіковані як такі що утворюють склад злочину, передбаченого:

1) ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 111 КК України (підбурення народних депутатів України до державної зради);

2) ч. 1 ст. 351 КК України (надання народним депутатам України завідомо неправдивої інформації).

Окрім того, слід обов’язково зазначити, що створення та функціонування ДІС та запровадження документів з безконтактним електронним носієм, що здійснюється шляхом прийняття вказаних законопроектів В. Коновалюка створює сприятливі умови для скоєння наступних діянь, передбачених Кримінальним Кодексом України:

1) Незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143 КК України).

Наявність у базі персональних даних інформації про стан здоров’я громадян пожвавить діяльність так званих «чорних трансплантологів».

2) Викрадення людини (ст. 146 КК України).

Знов-таки можливе викрадення людини (у тому числі на замовлення) «на органи». Крім того, база персональних даних містить інформацію про доходи громадян. Таким чином, можна обирати жертву для подальшого вимагання.

3) Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК України).

Ст. 32 Конституції України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Розглядувані законопроекти передбачають створення та функціонування єдиного загальнодержавного електронного реєстру фізичних осіб, у відповідності до якого громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства видаватимуться машинозчитувані документи, що посвідчують особу. Таким реєстром сьогодні є база даних Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (про неї прямо вказується у законопроекті № 8507).

Згідно пункту 9 Висновку спеціалістів Інституту електродинаміки НАН України з питань, пов’язаних з ідентифікаційним номером платника податків і технічними аспектами його використання: «Збирання та передача інформації в базу даних здійснюється через мережу Інтернет, що дає можливість скористатися нею будь ким» (експертизу було ініційовано народним депутатом України, заступником фракції Партії Регіонів у Верховній Раді України Колесніченком В.В.).

4) Вимагання (ст. 189 КК України).

База персональних даних міститиме в собі конфіденційну інформацію про кожного громадянина України.

Отже, зацікавлені особи – поодинокі зловмисники або навіть кримінальні структури – зможуть заволодіти конфіденційною інформацією про особу і використати її в тому числі з метою шантажування даної особи.

5) Незаконні дії з платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200 КК України).

Конфіденційна інформація про особу може бути також використана з метою викрадення коштів особи з її банківського рахунку (адже електронна соціальна картка містить у собі платіжний додаток).

6) Втручання у діяльність співробітника правоохоронного органу (ст. 343 КК України),

7) Втручання у діяльність державного діяча (ст. 344 КК України),

8) Втручання у діяльність судових органів (ст. 376 КК України).

На будь-якому документі, що посвідчує особу, нового зразка буде розміщено безконтактний електронний носій – чип радіочастотної ідентифікації (RFID-чип). Отже, інформацію з документа може бути зчитано не лише карт-рідером (засобом зчитування інформації з чипа), але й дистанційно, тобто з певної відстані.

Згідно тверджень фахівців, не можна виключати несанкціоноване зняття інформації з безконтактного електронного носія. Зняття інформації, записаної в RFID-чип документа, з літака або із супутника також є цілком можливим.

Якщо потерпілим від злочину буде високопоставлена посадова особа – шкоду може буде заподіяно національним інтересам: конфіденційна інформація щодо зазначених у ст.ст. 343, 344, 376 КК України може бути використана з метою примусити зазначених осіб до прийняття рішень, що однозначно будуть на користь іноземним державам, вороже налаштованим проти України.

На підставі усього викладеного просимо:

1. Якомога швидшого розгляду і вирішення по суті питань, порушених у зверненні до Вас:

1.1. Зняття з розгляду у Верховній Раді України проектів Законів України:

а) № 8178 від 01.03.2011 р. «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій»;

б) № 8507 від 13.05.2011 р. «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України»;

1.2. Вирішення питання стосовно надання Верховною Радою України згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Коновалюка В.І., як основного ініціатора і автора законопроектів №№ 8178 і 8507:

Відповідні інформаційні матеріали зібрано і найближчим часом буде передано до Генеральної прокуратури України у вигляді заяви про вчинені дії, які можуть мати ознаки злочину, для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

2. Недопущення в подальшому реєстрації у Верховній Раді України законопроектів подібного змісту.

Вважаємо за необхідне окремо наголосити, що один із співавторів законопроекту № 8507 народний депутат О.О. Зарубінський ще 2005 року подавав аналогічний за предметом регулювання проект Закону України «Про паспорт громадянина України та інші документи, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України» (реєстр. № 7384-2 від 25.05.2005 р.). У Висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України щодо цього законопроекту вказувалося наступне: «Законопроектом пропонується фіксувати у посвідчені громадянина України його персональний номер (стаття 35 проекту). На наш погляд, необхідності у цьому немає. Крім того, прийняття цієї норми може призвести до соціальної напруженості серед населення України як це було з ідентифікаційним кодом».

Додаток 1

до Звернення №11/09-08 від 08.09.2011

Інформаційно-аналітичні матеріали стосовно

підбурення до державної зради народних депутатів України

(ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України)

Згідно ч. 1 ст. 111 КК України державною зрадою є діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, обороноздатності, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Прийняття законопроектів «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій» (реєстр. № 8178) і/або «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (реєстр. № 8507) може утворити загрозу заподіяння шкоди суверенітету, обороноздатності, економічній та інформаційній безпеці України, що може бути об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (підбурення до державної зради).

Прийняття цих законопроектів може бути кваліфіковане:

1) як діяння, що утворює загрозу заподіяння шкоди суверенітету держави:

Суверенітет України – це невід’ємне право держави України самостійно вирішувати всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, без будь-якого втручання ззовні. Це повна незалежність нашої держави в її внутрішніх справах та в провадженні нею зовнішньої політики. Державний суверенітет властивий всім без винятку державам незалежно від рівня економічного розвитку, політичної самостійності, участі в міжнародних організаціях та в міжнародному спілкуванні. Суверенітет України є одним із конституційних принципів існування держави. Ст. 5 Конституції України проголошує, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Суверенітет нашої держави знаходить своє відображення і в тому, що всі органи державної влади та державного управління в центрі й на місцях вирішують усі питання господарського, культурного та політичного розвитку в межах компетенції без якого б то не було іноземного втручання.

В свою чергу, прийняття вказаних законопроектів, з огляду на створення загальнодержавної бази персональних даних громадян України і можливість доступу до неї представників відповідних служб іноземних держав та міжнародних організацій, робить можливим втручання з їх боку у вирішення питань господарського, політичного розвитку України;

2) як діяння, що утворює загрозу заподіяння шкоди обороноздатності держави:

Обороноздатність України – це ступінь підготовленості держави до захисту від агресії інших держав. Обороноздатність є сукупністю військового, економічного, науково-технічного, соціального і морального потенціалів.

Оборона України відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Частиною 5 статті 10 законопроекту № 8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» окрім документів у вигляді картки передбачено запровадження документів у формі книжечки з імплантованим безконтактним електронним носієм. Таким документом згідно ч. 2 ст. 26 законопроекту № 8507 є документ, що посвідчує особу військовослужбовця.

Отже, всім військовослужбовцям в Україні буде видано такий документ, і всі військовослужбовці будуть – оскільки зобов’язані – носити його постійно із собою.

Це ставить під загрозу національну безпеку України, в першу чергу – з точки зору забезпечення безпеки особового складу Збройних Сил України, а також і особового складу спецслужб України. Наявність можливості визначення місцерозташування цього документу з використанням ГНСС дозволить забезпечити відповідно визначення місцерозташування оперативного шикування угруповань Збройних Сил України.

Таким чином, запровадження документа, що посвідчує особу військовослужбовця, цілком очевидно означає підрив обороноздатності України.

Але якщо навіть із законопроекту № 8507 буде видалено відповідні статті, що стосуються запровадження документа, що посвідчує особу військовослужбовця, все одно за законопроектом №8178 здійснюватиметься запровадження електронних соціальних карток, які поступово мають отримати усі громадяни України, і в тому числі військовослужбовці. Знов-таки, запровадження електронних соціальних карток спричинить шкоду обороноздатності держави;

3) як діяння, що утворює загрозу заподіяння шкоди економічній безпеці держави:

Економічна безпека – це стан системи економічних відносин між суб’єктами господарювання (виробниками і споживачами), індивідами, державними інститутами як у рамках національної економіки, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що забезпечує можливість повної їх реалізації і захищеність життєво важливих економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз через досягнення збалансованості інтересів кожного з учасників відносин шляхом оптимального співвідношення з інтересами інших суб’єктів господарювання.

Запровадження єдиної загальнодержавної бази персональних даних фізичних осіб, передусім громадян України (в рамках створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування) загрожуватиме економічній безпеці України.

Відповідно до пунктів 9-10 вищевказаного «Висновку з питань, пов’язаних з ідентифікаційним номером платника податків і технічними аспектами його використання», підготовленого спеціалістами Інституту електродинаміки НАН України: «Існування єдиної бази даних та несанкціонований доступ до неї дасть представлення про економічну ситуацію в країні та можливість підірвати і (або) зруйнувати економіку України в цілому зацікавленою країною»;

4) як діяння, що утворює загрозу заподіяння шкоди інформаційній безпеці держави:

Інформаційна безпека України – одна із складових національної безпеки. Інформаційна безпека включає зокрема:

- збереження права власності держави на стратегічні об’єкти інформаційної інфраструктури України;

- охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об’єктом права власності або об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;

- створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом.

Відповідно, запровадження єдиного державного реєстру фізичних осіб та видача машинозчитуваних документів з безконтактним електронним носієм, негативно впливатиме на кожен з перелічених аспектів інформаційної безпеки держави.

Наприклад, створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом здійснюється відповідно до численних законів України, зокрема:

- «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ;

- «Про захист інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 р. № 80/94-ВР;

- «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. № 3855-ХІІ;

- «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI тощо.

І всі ці закони будуть систематично порушуватися із запровадженням описаної вище системи електронних документів.

З об’єктивної сторони державна зрада полягає зокрема у наданні іноземній державі, іноземній організації або її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Підривна діяльність – це різновид боротьби, яка здійснюється недружніми Україні державами, їх розвідувальними та іншими спеціальними службами, партіями, злочинними елементами, що умисно діють на території України на шкоду суверенітетові, обороноздатності, економічній та інформаційній безпеці України.

Прийняття законопроектів № 8178 та № 8507 якраз є актом допомоги іноземній державі (ЄС) та іноземним організаціям (НАТО, Світовий Банк) у проведенні підривної діяльності проти України.

Отже, прийняття законопроектів № 8178 та № 8507 може бути кваліфіковане як діяння, вчинене в інтересах іноземної організації (Світового Банку), а прийняття законопроекту № 8507 – додатково кваліфікувати, як діяння, що вчинене в інтересах іноземної держави (Європейського Союзу) та іноземної організації (НАТО).

Вказане вище підтверджується:

1) пунктом 64 Розпорядження КМ України від 14 червня 2010 р. № 1228-р «Про затвердження Плану заходів щодо виконання Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО на 2010 рік», де зазначено:

«Підготувати і затвердити умови запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС з визначенням критеріїв, виконання яких дасть змогу скасувати візовий режим з державами – членами ЄС», що передбачає «здійснення заходів у рамках структурованого безвізового діалогу Україна – ЄС відповідно до домовленостей, досягнутих за результатами Саміту Україна – ЄС (4 грудня 2009 р., м. Київ)»;

2) пунктом 5 Пояснювальної записки до законопроекту від 01.03.2011 р. № 8178 «Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій», де вказується:

«Крім коштів Державного і місцевих бюджетів фінансування доцільно проводити за рахунок коштів Світового банку, передбачених на реалізацію Проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги», зважаючи, що метою цього проекту є сприяння в досягненні значного підвищення ефективності системи соціальної допомоги України шляхом максимального спрощення процедури надання допомоги та більш адресного її спрямування. Створення єдиної інформаційно-аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери і запровадження електронної соціальної картки повною мірою відповідає меті Проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги» та частково може бути профінансовано з даного джерела».

3) пунктом 1 Пояснювальної записки до законопроекту від 13.05.2011 р. № 8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України»:

«22 листопада 2010 року, у м. Брюссель на самміті Україна - Європейський Союз було схвалено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Президентом України з метою створення умов для запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян України до держав - членів Європейського Союзу 22 квітня 2011 року затверджено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

План дій, як передумова для отримання Україною лібералізованого візового режиму з країнами ЄС, передбачає одним із першочергових заходів прийняття законодавчих актів щодо запровадження документів України для виїзду за кордон з електронним носієм біометричної інформації відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІCАО) із забезпеченням на належному рівні захисту персональних даних.

З метою виконання прийнятих Президентом України рішень розроблено, підготовлено і пропонується до прийняття цей проект Закону України “Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України”».

Ініціатори законопроектів № 8178 і 8507 з моменту їх реєстрації у Верховній Раді України можуть бути визнані суб’єктами злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 111 КК України (підбурення до державної зради).

Підбурювачем до злочину згідно ч. 4 ст. 27 КК України є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

За суб’єктивною стороною дії ініціатора законопроектів Коновалюка В.І. можуть характеризуватися прямим умислом. Маючи науковий ступінь доктора економічних наук, Коновалюк В.І. не міг не передбачати, які наслідки може потягти за собою прийняття вказаних законопроектів – хоча б для економіки України.

Всі вищевказані ризики (заподіяння шкоди суверенітетові, обороноздатності, економічній та інформаційній безпеці держави) мали б бути враховані авторами законопроектів № 8178 та № 8507 і, власне, головним його ініціатором В.І. Коновалюком.

І, найважливіше, всі ці ризики не могли залишитися непоміченими авторами даного законопроекту.

Крім того Коновалюк В.І. має усвідомлювати, що:

1) подаючи до парламенту законопроект № 8178 «Про використання електронних соціальних карток…», він діє в інтересах іноземної організації (Світового банку);

2) подаючи до парламенту законопроект № 8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України», він діє в інтересах іноземної держави (Європейського Союзу).

Звідси слідує наявність прямого умислу в діях В.І. Коновалюка, які можуть бути кваліфіковані як підбурення народних депутатів України до державної зради.

Насамкінець, діяння, які скоїв В. Коновалюк, можуть спричинити – крім зазначеного – тяжкі наслідки у вигляді порушення основних конституційних прав громадян, що є обставиною, яка може обтяжити покарання. Отже, дії Коновалюка В.І. можуть бути додатково кваліфіковані за п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України.

Додаток 2

до Звернення №11/09-08 від 08.09.2011

Інформаційно-аналітичні матеріали стосовно

надання завідомо неправдивої інформації

народним депутатам України

(ч. 1 ст. 351 КК України)

13 травня 2011 року В.І. Коновалюком було зареєстровано в апараті Верховної Ради України проект Закону України «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (реєстр. № 8507).

Разом із текстом законопроекту В.І. Коновалюком було подано необхідні супровідні документи, в числі яких і Пояснювальну записку до зазначеного проекту Закону України. Окремі розділи Пояснювальної записки містять у собі завідомо неправдиву інформацію, що у сукупності з іншими ознаками можуть утворювати склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 351 КК України.

По-перше, у розділі 5 Пояснювальної записки «Фінансово-економічне обґрунтування» вказується зокрема, що «прийняття законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України».

По-друге, у розділі 6 Пояснювальної записки «Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту» вказується таке: «Прийняття законопроекту забезпечить механізм реалізації конституційних прав фізичних осіб на заборону втручання в особисте i сімейне життя, інших прав i свобод людини i громадянина».

Ці твердження В.І. Коновалюка є такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав.

1. Прийняття законопроекту неодмінно потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України, оскільки:

а) розділом V законопроекту встановлено, що Паспортні картки в обов’язковому порядку отримуються громадянами, народженими після 31 грудня 2011 року (п. 2) і пропонується встановити, що за видачу громадянам паспортної картки вперше державне мито не стягується (п. 4). Отже, весь тягар щодо компенсації нестягнутого державного мита за вперше видані паспортні картки лягає саме на Державний бюджет України;

б) за результатами розгляду Верховною Радою України 14 червня 2011 року законопроекту №8507 «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» його було прийнято у першому читанні. Одночасно з ним розглядався урядовий законопроект № 8507-1, який має аналогічну назву та предмет регулювання. Разом із тим, у пункті 4 Пояснювальної записки до законопроекту № 8507-1 зазначається, що «прийняття Закону потребуватиме додаткових фінансових витрат».

Слід наголосити на тому, що законопроект № 8507-1 було розроблено досвідченими фахівцями Міністерства юстиції України, а після цього розглянуто і затверджено на засіданні Кабінету Міністрів України. Отже, члени уряду України, напевно, мали якісь підстави для твердження, що все ж таки «прийняття закону потребуватиме додаткових фінансових витрат».

2. Замість забезпечення «механізму реалізації конституційних прав фізичних осіб на заборону втручання в особисте i сімейне життя» прийняття законопроекту № 8507 ставить під загрозу як реалізацію, так і власне існування зазначених конституційних прав.

Згідно пункту 9 Висновку спеціалістів Інституту електродинаміки НАН України з питань, пов’язаних з ідентифікаційним номером платника податків і технічними аспектами його використання: «Збирання та передача інформації в базу даних здійснюється через мережу Інтернет, що дає можливість скористатися нею будь ким».

Отже, зацікавлені особи – поодинокі зловмисники або навіть кримінальні структури – зможуть заволодіти конфіденціальною інформацією про особу, наприклад, з метою її шантажування.

Конфіденційна інформація про особу може бути також використана з метою викрадення коштів особи з її банківського рахунку (адже соціальне посвідчення містить у собі платіжний додаток).

На будь-якому документі, що посвідчує особу, нового зразка буде розміщено безконтактний електронний носій – чип радіочастотної ідентифікації (RFID-чип). Інформацію з такого документа може бути зчитано не лише карт-рідером (засобом зчитування інформації з чипа), але й дистанційно, тобто з певної відстані.

Згідно тверджень фахівців, не можна виключати несанкціоноване зняття інформації з безконтактного електронного носія. Зняття інформації, записаної в RFID-чип документа, з літака або із супутника також є цілком можливим.

Не випадково в Україні (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. № 834) створюється Державна інтегрована інформаційна система забезпечення управління рухомими об’єктами (скорочено – ДІІС). Складовою ДІІС є Система координаційно-навігаційного забезпечення України (СКНЗУ), яка формується спеціалістами Державного космічного агентства України (ДКАУ).

За даними співробітників ДКАУ, станом на сьогодні покриття території України сигналами глобальних навігаційних супутникових систем складає практично 100 %.

Отже, прийняття Верховною Радою України законопроекту № 8507 є фактично створенням умов для порушення права громадян на недоторканність приватного життя

Таким чином, фактом подачі до Верховної Ради України у числі супровідних документів Пояснювальної записки до законопроекту № 8507 – В.І. Коновалюк вчинив діяння, які можуть бути кваліфіковані ч. 1 ст. 351 КК України (надання народним депутатам України завідомо неправдивої інформації щодо запропонованого законопроекту).

Суспільна небезпечність дій, які можуть бути кваліфіковані як злочин, полягає у тому, що він посягає на авторитет органів державної влади, на загальні засади та порядок здійснення ними своїх функцій.

Безпосереднім об’єктом дій, які можуть бути кваліфіковані як злочин, скоєних В.І. Коновалюком, є нормальна діяльність органів державної влади, їх представників.

Об’єктивна сторона дій, які можуть бути кваліфіковані як злочин, скоєних В.І. Коновалюком, виражається у перешкоджанні діяльності народних депутатів України, а саме у наданні їм завідомо неправдивої інформації.

В.І. Коновалюк є народним депутатом України, тобто службовою особою, отже, він є суб’єктом дій, які можуть бути кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 1 ст. 351 КК України.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Точніше, в діях В.І. Коновалюка наявний прямий умисел.

Своїм законопроектом В.І. Коновалюк підтримує інтереси Європейського Союзу, які в частині створення та функціонування автоматизованої бази персональних даних фізичних осіб загальнодержавного масштабу (ДІС) та запровадження документів, що посвідчують особу, з безконтактним електронним носієм інформації однозначно суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України.

ДІС із самого початку планувалася з урахуванням принципу взаємодії з базами даних іноземних інформаційних систем. Інакше кажучи, база персональних даних громадян України в рамках ДІС буде у розпорядженні відповідних служб Європейського Союзу на законних підставах.

Згідно ч. 6 ст. 10, ч. 4 ст. 14, ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 16, ч. 4 ст. 17, ч. 2 ст. 26 законопроекту № 8507 документи, що посвідчують особу громадянина України, обов’язково містять безконтактний електронний носій інформації.

За умови запровадження вказаних документів елементарно (з технічної точки зору) забезпечуються нічим не обмежені можливості контролювання кожного громадянина України, а саме:

- контролю фінансових транзакцій, здійснюваних громадянами України;

- контролю переміщень громадян з такими документами при собі як по території України, так і за кордоном.

Всі ці ризики мали б бути враховані авторами законопроекту № 8507 і, власне, головним його ініціатором В.І. Коновалюком. І, найважливіше, всі ці ризики не могли залишитися непоміченими авторами даного законопроекту.

При всьому цьому В.І. Коновалюк наполягає на тому, що прийняття законопроекту № 8507 забезпечить «механізм реалізації конституційних прав фізичних осіб на заборону втручання в особисте i сімейне життя, інших прав i свобод людини i громадянина», що є завідомо неправдивою інформацією, як вище було доведено.

Звідси може слідувати наявність прямого умислу в діях В.І. Коновалюка щодо надання завідомо неправдивої інформації народним депутатам України стосовно сутності законопроекту № 8507.

Blog