Видання цієї книги стало можливим за сприяння Національного фонду підтримки демократії (сша) Щиру подяку дцсд висловлює зат „Концерну „Регіони України” І особисто Олегу Павловичу Беспалову за допомогу у виданні цієї книги
| Вид материала | Документы |
СодержаниеЗагальна інформація Громадсько-політична діяльність у дзеркалі преси Березка Віктор Васильович |
- Дніпропетровщині Дніпропетровськ " Ліра лтд", 4081.29kb.
- Автор у хронологічній послідовності зібрав І упорядкував документи про події в Закерзонні, 6409.19kb.
- Харківський інститут соціальних досліджень Міністерство внутрішніх справ України Нетолерантна, 2137.62kb.
- Нова українська національна ідея: «Україна – найкраща країна Європи», 307.58kb.
- Фонд сприяння демократії посольства США в україні, 44.96kb.
- Методичні рекомендації Методичні рекомендації щодо проведення Європейського тижня місцевої, 116kb.
- І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,, 30.97kb.
- Автор Автор I видавнича фiрма «Вiдродження» з вдячнiстю повiдомляють, що видання цiєї, 3280.32kb.
- Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
- Опис навчальної дисципліни, 1681.16kb.
Голова обласної організації Ліберальної партії України (оновленої)
Загальна інформація
Народився 10 вересня1950 року в селі Нове Ярмолинецького
району Хмельницької області.
Освіта вища. Закінчив у 1979 році філологічний факультет, у 1990 – історичний факультет Дніпропетровського державного універ-ситету, у 1993 році – Інститут державного управління та самоврядуван-ня при Кабінеті Міністрів України (тепер Академія державного управ-ління при Президенті України).
Після закінчення університету працював у системі народної освіти вчителем, заступником директора школи, завідуючим Бабуш-кінським районним відділом народної освіти, директором СШ № 106 Дніпропетровська.
З 1992 року працює у Дніпропетровській облдержадміністрації радником відділу по зв`язках з політичними партіями, потім – спеціа-лістом з питань соціально-культурної сфери облдержадміністрації, а з 1995 року – начальником управління у справах національностей та міграції.
У 1990 році обраний до обласної Ради народних депутатів; брав участь у виборах до Верховної Ради у 1994 та 1998 роках.
З 1993 до 1998 року – член Ліберальної партії України. У 1995 – 1997 р.р. голова Дніпропетровської міської організації Ліберальної партії України. В 1997 – 1998 р.р. голова Дніпропетровської обласної організації Ліберальної партії України.
У 1999 році очолив Дніпропетровську обласну організацію Лі-беральної партії України (оновленої).
Досконало володіє французькою мовою.
Одружений. Має сина.
Громадсько-політична діяльність у дзеркалі преси
Активна політична діяльність М.О. Абраїмова почалася з його обранням до Дніпропетровської обласної ради у 1990 р.
У 1992 році у Дніпропетровську відбувся перший страйк пра-цівників освіти. М.О. Абраїмов став одним з організаторів та керівни-ків страйкового комітету. Страйкарі намагалися привернути увагу ор-ганів державної влади до критичного становища у сфері освіти. Страйк тривав декілька тижнів. Біля приміщення обласного виконкому та представника Президента в Дніпропетровській області (тоді цю посаду обіймав П. Лазаренко) відбувся мітинг та велося пікетування. В цих за-ходах взяли участь вчителі середніх шкіл, викладачі технікумів та про-фесійно-технічних училищ, вихователі дитячих садків.
У тому ж році М.О. Абраїмов поступає на навчання до ново-створеного Інституту державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України, де здобуває ступінь магістра державного управління. По закінченні інституту М. Абраїмов працює в обласній державній адміністрації.
У тому ж році він вступає до лав Ліберальної партії України та стає одним з організаторів місцевого обласного осередку, а трохи зго-дом очолює міську партійну організацію.
У 1994 році він балотується до Верховної Ради України по 78-му Петровському виборчому округу, в якому програє заступнику ди-ректора з маркетингу трубного заводу та представнику Муніципаль-ного банку. На той час він був одним з небагатьох кандидатів, які вка-зували на свою партійну приналежність та пояснювали у передвибор-чій агітації необхідність голосування саме за партійних депутатів. Хоча він не виграв вибори, але таким чином вперше на Дніпропетровщині пропагував ідеї лібералізму для широкого громадського загалу.
У Верховній Раді другого скликання (1994 – 1998) завдяки ак-тивним діям депутата від Ліберальної партії Євгена Щербаня була створена парламентська фракція “Соціально-риночний вибір”, яку на-зивали фракцією колишніх прем`єрів і в яку вступив Л. Кравчук. Але після трагічної загибелі Євгена Щербаня, з приходом до керівництва в партії донецького губернатора Володимира Щербаня, почався спад. Взимку 1996 року з лав партії був виключений відомий політик В. Ла-новий, а влітку – М. Поживанов, на той час – мер Маріуполя, поступо-во розпалася фракція, члени якої, не згодні з авторитарними методами нового керівництва, вийшли з ЛПУ (Днепр вечерний. – 2.02.2000).
У наступних виборах до Верховної Ради у 1998 році М.О.Абраїмов балотується у одномандатному виборчому окрузі №24 та за списком виборчого блоку “Партія Праці та Ліберальна партія – разом!”. Цей блок пробував поєднати в своїй програмі ідеї лібералізму та соціал-демократії: пріоритет прав та свободи людини над правами держави, соціальне партнерство і соціальний мир на засадах правового взаємопогодження інтересів, створення соціальної демократичної дер-жави, підтримка всіх форм самоврядування та ініціативи знизу, спри-яння вітчизняному товаровиробнику шляхом створення належних полі-тико-правових “правил гри”, державне регулювання фінансово-госпо-дарської діяльності підприємств усіх форм власності, земельна рефор-ма з впровадженням приватної власності на землю, правові гарантії для приватної власності тощо.
Але блок не зміг подолати 4%-й бар`єр, отримавши голосів менше, ніж було зібрано підписів для реєстрації його участі у виборах. Цілком зрозуміло, що після такого провалу члени партії зажадали про-вести з`їзд, на якому потрібно було б обговорити причини поразки і на-мітити шляхи подальшого розвитку партії. Але керівництво партії на чолі з В. Щербанем намагалося відтягнути цей з`їзд, і тоді керівники чотирьох обласних організацій ЛПУ, в тому числі і М.О. Абраїмов, ви-словили недовіру В. Щербаню і самі розпочали підготовку з`їзду. Від-бувся розкол. З ЛПУ вийшла більшість і рядових членів, і місцевих осередків. Це були люди, які вступали в партію заради ліберальної ідеї, серед них було багато тих, хто засновував її ще на початку 90-х років, і які бажали продовжити справу поширення ліберальних ідей в Україні. Тому і була зареєстрована Ліберальна партія України (оновлена). Її лідером став відомий підприємець Павло Вялов, а М.О. Абраїмов очо-лив Дніпропетровську обласну організацію.
У своїй програмі Ліберальна партія України (оновлена) заяви-ла про себе як про політичну масову організацію прибічників свободи, яка увібрала в себе прогресивні теоретичні ідеї українського і світового ліберального руху.
ЛПУ(о) намагається створити правове громадянське суспіль-ство з високорозвинутою ринковою економікою, спираючись у своїй діяльності на середній клас як основу усякого розвинутого суспільства, об`єднуючи в своїх лавах виробників матеріальних та духовних цін-ностей, усіх, хто намагається утворити в Україні правову демократич-ну державу, в якій вільна і творча праця кожного громадянина забез-печить свій власний добробут і добробут усього суспільства.
Особа, її права та свободи – найвища цінність лібералізму, права особи є пріоритетними до прав усіх надособових утворень. Центром усієї теоретичної та практичної діяльності ЛПУ(о) є інтереси кожної людини, її права та свободи, вільний та гармонійний розвиток. Основними гаслами ЛПУ(о) є гасла: “Не людина для держави, а держа-ва для людини!”, “Вільна людина у вільній державі!”.
Таким чином, для ЛПУ(о) неприйнятне зрівняльне розуміння справедливості, партія акцентує в своїй програмі, що: “Ми – за суспіль-ство рівних можливостей, але не зрівняльного розподілу та споживання!”
Своєю соціальною базою ЛПУ(о) вважає ті прошарки та групи населення, життєва філософія і практична діяльність яких передбачає дотримання принципів свободи особи, тих незалежних виробників ма-теріальних та духовних благ, вчених, художників, викладачів, квалі-фікованих працівників і службовців, підприємців і фермерів, праців-ників установ охорони здоров`я, культури, молодь, які представляють в країні середній клас.
На початок 2001 року місцеві організації ЛПУ(о) створені вже у 48 адміністративних одиницях Дніпропетровської області. Партійні організації взяли активну участь у виборах Президента та референдумі-2000.
На виборах-1999 ліберали підтримали кандидатуру діючого Президента Л. Кучми.
На “круглому столі” на початку листопада 1999 року керівни-ки обласних партійних організацій, які підтримали Л. Кучму, обгово-рювали підсумки першого туру і намічали завдання для досягнення пе-ремоги у другому турі. М.О. Абраїмов звернув увагу присутніх на слабке висвітлення з боку ЗМІ позитичних прикладів господарчої та соціальної діяльності сьогоднішньої влади і самого Президента (Вісті Придніпров`я. – 12.11.1999). Також обласна організація ЛПУ(о) докла-ла немало зусиль для того, щоб підвищити політичну активність ву-зівської молоді (Днепр вечерний. – 28.01.2000).
Не менш активно партія діяла і під час проведення рефе-рендуму-2000. Його необхідність та значимість для українського на-роду М.О. Абраїмов пояснював таким чином: “Почему мы так активно поддерживаем референдум? На эти вопросы уже давно ответили клас-сики либерализма, светочи мировой философской мысли. Ещё Мон-тескье обосновал принцип разделения властей для эффективной орга-низации государственной жизни. Одной из самых главных задач либе-ральных партий всех стран всегда являлась задача создания наиболее оптимальной системы государственной власти, обеспечивающей все возможности для самореализации личности и для свободного развития общества. Поэтому для нас нет вопроса в необходимости всенародно высказать мысль о плодотворности и качестве работы высшего законо-дательного органа нашей страны.
В прошлом основным местом обсуждения наиболее животре-пещущих вопросов нашей жизни обычно были кухни. Сейчас мы име-ем возможность непосредственно сказать, что нам нравится и что не нравится в работе Верховной Рады.
Хочется подчеркнуть, что возможные изменения структуры и принципов деятельности парламента потребуют кропотливой и внима-тельной работы по изменению избирательного законодательства и тща-тельной проработки системы взаимодействия всех ветвей власти. Но самое главное в следующем: если механизм функционирует недоста-точно эффективно, его нужно совершенствовать” (Днепр вечерний. – 14.04.2000)
Декілька цікавих пропозицій має М.О. Абраїмов і щодо вдо-сконалення виборчого законодавства: ”У законі повинен бути передба-чений певний орган, який би відповідав за координацію інформування населення під час виборчої кампанії. А ще я пропоную, щоб кожний кандидат сплатив певну суму грошей у державну казну - як покриття майбутніх збитків, завданих суспільству внаслідок його бурхливої пе-редвиборчої діяльності” (Зоря. – 23.11.1999).
Не залишилась ЛПУ(о) і осторонь політичних подій зими 2001 року. На початку січня М.О. Абраїмов першим підписав заяву ряду по-літичних партій та громадських організацій, в якій засуджено “спробу певних політичних сил кинути тінь на всю державну владу в Україні, …спробу в останній раз підняти рейтинг лівих сил” (Зоря. – 6.01.2001).
Щодо перспектив політичного розвитку України, то М.О.Абраїмов упевнений, що “в Украине увеличивается число сторон-ников либерализма. В первую очередь это значит, что Украина дви-жется к нормальному гражданскому обществу” (Днепр вечерний. – 14.04.2000).
Березка Віктор Васильович