Українська мова як генетичний код нації

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Розділ 5. Українська мова в житті сучасної молоді

Тривалий час нам нав’язували думку, що спілкування українською мовою, а особливо в російськомовному оточенні є неприйнятним. Проте зараз кожен з нас починає усвідомлювати, що українська мова не є ознакою другосортності, а є мовою народу, який завжди був частиною цивілізованого світу та має глибокі європейські традиції. Отже, українська мова повинна стати консолідуючим фактором для українського суспільства, що принесе українцям впевненість у собі та назавжди поверне їх у лоно цивілізованих народів Європи.

Громадська акція “Не будь байдужим!” започаткована багатьма людьми, серед яких є як відомі особистості, так і прості люди, що переймаються долею України. Ця акція не є політичною, вона нікого не рекламує, не була і не буде пов’язана з жодними політичними силами. Її проведення – це добра воля й ентузіазм небайдужих людей: артистів, музикантів та просто однодумців.

Організатори акції ведуть щиру і відверту розмову про наші помилки та досягнення. Сьогодні кожен українець повинен нарешті усвідомити свою особисту відповідальність за майбутнє України.

Будь вільним і сильним! Будь українцем!

“Не будь байдужим!” – це заклик, звернення до всіх українців. Небайдужість – це сучасний світогляд і світосприйняття. Це активне ставлення кожного з нас до своєї долі. Це вироблення власної позиції, здатності твердо захищати свої переконання, це вміння слухати і поважати співрозмовника, Небайдужість – це риса людини, яка може, хоче, а значить і буде жити у вільному суспільстві.

Від себе хочу додати, що я також беру участь у патріотичному русі молоді Хмельниччині, бувала на фестивалях, на тій же самій акції «Не будь байдужим!» (саме тоді я замислилась над проблемою ролі української мови в житті молоді і почала спілкуватись тільки українською).

У 2006 році, влітку, вперше проходила акція «Не будь байдужим!». Тоді все дійство відбувалось біля пам’ятника Шевченка. Тоді, проходячи поряд, я зацікавилася, навіщо стільки журналів, книжок. І вирішила спитати у дівчини, яка стояла поруч:

Я извиняюсь, Вы не подскажете, что здесь происходит?
Тут проходить акція «Не будь байдужим», яка спрямована на боротьбу із засиллям російських видань.

Після цього мені дали значок з емблемою акції «Не будь байдужим» і запросили приєднатись до спалювання російського видання. Тоді рух ще не був таким популярним. Але в 2007 році, 10 травня, акція «Не будь байдужим» приїхала з концертом у наше місто [Додаток B]. Рух був уже досить популярним, почали видавати значки у більшій кількості, різні брошурки, футболки, сумки та багато інших подібних речей [Додаток Г].

На концерт тоді прийшло дуже багато молоді. Варто зауважити, що більшість з них спілкувалась російською мовою, та й на концерт просто йшли заради розваги. Більшість з них навіть не уявляла, з якого приводу концерт. Проте, потрапляючи у зал, вони отримували брошурки з повною інформацією про акцію. Перед виступом кожного гурту лідер виголошував промову до глядачів – як заклик спілкуватись українською! Концерт пройшов чудово! Звучало багато української музики. Присутня велика кількість молоді.

Завдяки таким акціям не лише я стала спілкуватись українською мовою. Я помітила, що коли до людини звертаєшся українською, вона також відповідає українською. Хочеться, щоб всі ми почали спілкуватись однією мовою, нашою рідною українською мовою. І тому для цього потрібні такі дослідницькі роботи, просвітницькі заходи. І можливо тоді ми станемо краще розуміти один одного?!

5.1. Молодь і культура мовлення.

Культура мовлення – це система вимог, регламентацiй стосовно вживання мови в мовленнєвiй дiяльностi (уснiй i писемнiй).

Належна культура мовлення – це свiдчення розвинутого iнтелекту i високої загальної культури особистостi. Одним iз завдань культури мови є подолання мовних стереотипiв: стереотипи мовлення – це стереотипи мислення.

Тiльки через високу культуру мовлення проявляються невичерпнi потенцiї мови, гармонiя її функцiй.

Культура мовлення має велике нацiональне i соцiальне значення: вона забезпечує високий рiвень мовного спiлкування, ефективне здiйснення всiх функцiй мови, ошляхетнює стосунки мiж людьми, сприяє пiдвищенню загальної культури особистостi та суспiльства в цiлому. Через культуру мовлення вiдбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Мова наша багата, їй властива розвинена синонiмiка та варiантнiсть на фонетичному, лексичному i граматичному рiвнях. Наше завдання – розвинути в собi здатнiсть оптимального вибору мовних засобiв вiдповiдно до предмета розмови, спiврозмовника, мовленнєвої ситуацiї.

Нинiшнiй низький рiвень мовленнєвої культури в Українi – породження її колонiального становища.

Культура мовлення суспiльства – це чи не найяскравiший показник стану його моральностi, духовностi, культури взагалi. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших спiвгромадян, мовленнєвий примiтивізм, вульгарщина – тривожнi симптоми духовного нездоров'я народу.

Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник дiє кiлька секунд, але реакцiя на нього триває декiлька годин i навiть днiв. Як наслiдок – порушення нервової та серцево-судинної дiяльностi людини, її хвороба, а iнодi й смерть.

Тому висока культура мовлення – це не iнтелiгентська забаганка, а життєва необхiднiсть для народу.

Мною було проведене опитування серед користувачів Інтернету. Я мала на меті з’ясувати, хто пише українською мовою на форумі. Результати мого дослідження такі:

постійно пишу українською мовою 23% – 157
пишу українською і російською мовами 51% – 352
пишу російською, бо соромлюсь українською 1% – 12
«русский на всю жизнь» 16% – 113
російською мовою, так легше виразити думку 7% ----50
утримались 2% ----18

Респонденти вважають, що російською мовою спілкуватися зручніше, до того ж не всі сайти мережі, особливо програми-«шукачі» інформації, адаптовані до української мови.

Також було проведене опитування серед учнів 9-11 класів НВК№10. Серед питань було таке: «Як часто спілкуєтесь українською мовою в різних ситуаціях повсякденного життя?» Аналіз результатів опитування показав, що найчастіше користуються українською мовою під час навчання та у спілкуванні з рідними. Учні самі зробили висновки, що рейтинг української мови невпинно зростає.

Проте, культура мовлення залишає бажати кращого. Про це свідчать зразки висловлювань моїх однолітків на сторінках різноманітних форумів.

«Я считаю,что украинский язык деградирует, так как всё больше и больше людей общается на русском языке, так как он считается модным и престижным. Не смотря на то, что я общаюсь на русском языке, украинский язык я люблю и потдержываю любые действия, которые направлены на его сохранение и розвитие.»

Катя,15 лет.

«Я думаю шо українська мова не деградує, бо вона дуже популярна і вже багато людей нею розмовляє.Але все одно, люди часто міняють мову в завісімості від совбєсєдніка.»

Діма,14 років.

«Українська мова деградувала, але зараз вона знову виходить у світ дякуючи різним акціям та патріотичній молоді. Я завжди спілкувалась українською і змінюю мову тільки якщо людина мене не розуміє. Для країни дуже важливої є мова, адже якщо немає мови –немає держави. Тому я звичайно проти того, щоб російська мова була другою державною. І фігня те, що російська багатша за українську,просто люди погано знають українську.»

Наталка,19 років

«Я общаюсь на русском языке, либо суржике, либо Албанском, да и вообще,уже врядли,что то поможет изменить.Никакие акции, так что русский станет втором государственным!!!»

Игорь,17 лет

«Русский язык, как и украинский эта харашо! Но я общаюсь на русском потому, что у меня все друзья говорят на этом языке. Но всё равно я иногда ощаюсь на украинском, и это у меня получается плохо! Мне очень нравится наш язык, и я хотел бы свободно им розговаривать!!»

Коля, 15 лет

Плекання культури мовлення – обов'язок кожного. Для багатьох категорiй мовцiв воно входить у професiйнi обов'язки. Це освiтяни, працiвники культури, державного апарату, засобiв масової iнформацiї, духовенство. Особлива вiдповiдальнiсть – на працiвниках радiо i телебачення, мовлення яких часто не вiдповiдає стандартам українськоi мови, зокрема – нормам орфоепiї. Вимагати вiд цих людей високої культури мовлення – право громадськостi i обов'язок «Просвіти».

Шляхи пiдвищення особистої культури мовлення – рiзноманiтнi. Для початку слiд:

– виробити стiйкi навички мовленнєвого самоконтролю i самоаналiзу,

– не говорити квапливо – без пауз, «ковтаючи» слова,

– частiше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посiбники зi стилiстики тощо,

– вивчати мовлення майстрiв слова,

– читати вголос (особливо прозовi тексти), iз дотриманням усiх аспектiв нормативностi,

– заучувати напам'ять художнi твори, причому не тiльки вiршованi,

– оволодiвати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема дiлового мовлення,

– привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записiв, сiмейної хронiки тощо,

– виробити звичку читання з «олiвцем у руках» – жоден цiкавий i вартiсний вираз не повинен бути втрачений для вас.

Шляхiв до мовної досконалостi безлiч. Але всi вони починаються з любовi до рiдної мови, з бажання майстерно володiти нею, з вiдчуття власної вiдповiдальностi за рiдну мову.

Висновок.

Для мене ця тема не просто цікава. Розкриваючи її, я хотіла дізнатись більше про історію нашої мови, русифікацію, лінгвоцид мови. Хотіла донести до своїх однолітків, що розмовляти українською не погано, і тебе не будуть вважати “селюком”.

Спілкуючись українською, ти підтримуєш статус держави, ти зберігаєш культуру своєї країни, ти не даєш загинути своєму народові! Чому зараз більшість спілкується російською? Чому намагаються російську зробити другою державною мовою, ніби люди не розуміють, що друга державна мова знищить український народ як націю, знищить нашу державу і культуру. Чому не думаємо про предків, які так довго та болісно відвойовували нашу мову, культуру, землі?

Все заради майбутнього. А ми так просто, як ніби нічого такого не було: «зачем нам тот украинский язык»!

У наш час рейтинг української мови підвищується завдячуючи різним акціям, організаціям, завдяки патріотичній молоді (що зараз також стає модно) [Додаток Д].

Чому кажуть, що російською мовою можна краще висловити свою думку, якщо це зовсім не так. Досліджуючи питання, заявлене в темі моєї роботи , я дізналась не тільки факти з лінгвоциду української мови, а й те, що зараз робить молодь, для того, щоб Україна знов стала повноцінною державою.

До працi на нивi рiдної мови приступили сотнi тисяч людей, згуртованих iдеєю нацiонального вiдродження. Свiдома боротьба, цiлеспрямована праця потребують знань, якi були б надiйним фундаментом для цiєї дiяльностi i живили вiру в її доцiльнiсть.

Сказано ж бо: «Пiзнайте iстину – i вона порятує вас».

Черговий раз, пiсля незлiченних жертв i втрат, пiднiмається з колiн народ Русi-України. Фiзично почетвертований, на третину яничаризований, наполовину манкуртизований, поголовно зневажений – вiн здiймається на повен зрiст, щоб «у народiв вольнiм колi» знову оголосити на весь свiт: «Ще не вмерла Україна!»

«Ще не вмерла i не вмре!»

Бо живе наша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пiсня, наша iсторiя, наша єднiсть.

Живе наша мова – i з нами нашi князi i гетьмани, нашi письменники i вченi, нашi державники i збройні оборонці.

Живе наша мова – i з нами 15-мiльйонна діаспора.

Живе наша мова – i наш голос звучить у вселенському хорі народів.

Бо наша мова – це наша релiгiя, наша держава, наша минувшина, наша надiя, наше майбутнє.

Бо наша мова – це ми, українцi, – добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячолiттями живе на берегах Днiпра i Днiстра, там, де була колиска iндоєвропейських народiв, де сформувався тип бiлої людини.

Бо наша мова – це наша пiсня, а народ, котрий має таку пiсню, не здатний чинити неспровоковане зло iншим народам.

Отож, не лише клянiмося в любовi до рiдної мови, не лише плачмо над її долею, а працюймо для неї, вивчаймо, заглиблюймось у її походження й iсторiю, поширюймо, пропагуймо її.

Пiзнання мови – це пiзнання народу, його єства, його душi, його витокiв та iсторичних шляхiв– усього того, чим народ цiкавий для iнших народiв. Адже народи, як i окремi люди, виявляють iнтерес i повагу лише до того, хто являє собою особистiсть– своєрiдну й неповторну. Годi розраховувати на пошану iнших тому, хто не має поваги сам до себе. А хiба втрата рiдної мови, зневага до неї не є виявом утрати своєї гiдностi?

Список використаних джерел

Бандура О.З. «Історія української мови» // Дивослово№1. - 1997р.-С.10-13.
Блажевич Ю. «Просвітницький Рух на Поділлі в 1917 – 1919 рр. // Проблеми духовного і національного відродження на Поділлі : Матеріали всеукраїнської науково – краєзнавчої конференції». – Хмельницький. – К., 1995р.-С. 8-9.
Бурячок А.А. «Насправді було так…Мовна ситуація в Київській Русі» // Україна.-1994 р. 13 жовтня.
Гнатюк В. - «Дім став народним» / Ровесник.- 1992.-17 жовтня. – С.4
Івашин В.Радевич – Виницький Я. «Мова і нація».–Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1994 р.–С.218.
Ковба Ж.М. «Просвіта» - світло, знання, добро і воля українського народу» - Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1993 р.-С.128.
Крищук Б. «Невмируще джерело українства» / Хмельницький: редакційно - видавничий відділ Хмельницького гуманітарно – педагогічного університету, 2005 р.–С.120.
Лизанчук В. – «Завжди памятай: Ти – українець», 2-ге доповнення. – Львів. Видавнича фірма «Мальва», 2001 р.-С.680.
«Не будь байдужим» // Урок української №5(99), №7-8(101-102), 2007.-С.4-7.
Радевич-Виницький Ярослав «Україна від мови до нації» - Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1997 р.-С.360.
Ференц В. «Правове знищення української мови» // Слово просвіти №1(430), 2008 р.–C.5.

Blog

Українська мова як генетичний код нації

Содержание