Тема Суверенітет держави, народу І нації
| Вид материала | Документы |
- Тема глава держави у зарубіжних країнах, 107.81kb.
- Суверенітет української держави: загальні ознаки” науковий керівник, 372.19kb.
- Модуль Основи теорії держави І права, 1752.31kb.
- Стратегічна програма народної революції Для ліквідації узурпації вищої державної влади, 59.87kb.
- Реферат на тему : поема, 343.18kb.
- Культура народу України, 857.45kb.
- Пеліновська Марина Петрівна, вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель, 545.36kb.
- Програма збереження та розвитку державотворчої нації народу україни (профспілка "Народний, 517.64kb.
- Конституційне право України”, 2235.59kb.
- Основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України, 316.77kb.
1 2
Тема 4. Природнє право.1. Ідея природнього права.
2. Природнє і позитивне право.
Проблемы общей теории права и государства. М., 1999. – С. 70-135.
Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного исследования. М., 1999. – С. 414-442.
1. Відомо, що термін «право» можна використовувати в таких розуміннях – право як закон, моральне право, боже право, звичаєве право, право як правомірність тощо.
Якщо брати значення і зміст цих термінів, то можна побачити, що вони дуже збіднюють саме розуміння права.
Тому, тут потрібно виходити з того, що право полягає в тому, що воно дає визнану в даному суспільстві свободу (можливість певної поведінки людей).
Саме таке розуміння права дозволяє проаналізувати весь його природній хід в історії всіх часів і народів, тобто говорити про природнє право.
Суть ідеї природнього права полягає в тому, що поряд з правом, створеним людьми і відображено в законах (позитивним правом) існує природнє право – сума вимог по своїй основі безпосередньо, без будь-якої людської участі, народжених самим натуральним життям суспільтва, природою і людського існування об єктивними умовами життєдіяльності, природнім ходом речей . До таких прав належить, наприклад, право на еквівалент в господарських справах, право першості, право старшинства, право народів на визначення своєї долі тощо.
При цьому якщо на перших сходинках розвитку суспільства право розуміють як вимоги біологічного, зоологічного порядку (право помсти, таліона), то вже в античні часи розкрився повний зміст позитивного права – свобода людини.
Теорія природнього права стала по суті першою в історії розвитку суспільства, простою, такою, що пройшла через віки ідеєю.
Вона стала гуманістичною думкою в історії людства, породила гуманістичні погляди і, отже, гуманістичне право.
Як бачимо, саме тут вирішальну (інтегруючу) роль відіграє розум, який переводить об єктивні вимоги життя в правові вимоги, правові ідеї і праобрази норми.
Тому, природнє право – це обумовлені природнім і соціальним середовищем вимоги і ідеали, які, відображаючись при допомозі розуму через правосвідомість, його культурні коди, набувають характер ідеї розуму, а звідси – правовий вигляд і виступають в виді правових вимог і правобразів – юридичних нормах.
Як бачимо, природнє право не може виконувати основну функцію – здійснювати правовое регулювання суспільних відносин.
Однак, це не зменшує роль природнього права, так як воно в виді ідеї виступає в ролі базиса позитивного права.
Суспільство Кант називав загальним правовим громадським суспільством і говорив, що у ньому є повна свобода.
І тут сама важлива теза:
- у суспільстві існує одне єдине утвердження, яке здатне визначити і зберегти свободу – Право.
Отже, якщо розвиток суспільства має йти повільно, з жертвами і витратами, але все чи таки по висхідній, то право в механізмі цього розвитку – обов язкова, істотньо важлива ланка, без якого процес не можливий.
2. Який зв язок між природнім і позитивним правом.
Вихідним є те, що природнє право не може і не повинне виконувати функцію позитивного права – бути регулятором поведінки людей, який є критерієм юридичної правомірності чи неправомірності цієї поведінки.
Значення природнього права полягає в тому, що безпосередньо відображаючи вимоги і ідеали, засновані на природніх умовах життєдіяльност людей, воно в виді ідей розуму, виступає в якості базиса, основи позитивного права. Окрім того, воно містить праобрази правових норм позитивного права.
Друге значення полягає в тому, що через праобрази правил природнього права в правові норми позитивного права проникають ідеї розуму. При цьому такі, які засновані на природніх вимогах людей.
Однак, є і інша сторона медалі. Праобрази норм природнього права можуть мати і негативні сторони.
Відображаючись в нормах звичаїв, моралі, ідеологічних і релігійних положеннях, вони можуть не сприйматися позитивним правовим (наприклад, помсти, газзават).
Тут варто нагадати слова Б.Н. Чичеріна в здравой теории, так же, как в практике, свобода только тогда становится правом, когда она признаётся законом.
Розвиток позитивного права вирішальним чином визначається епохою в розвитку цивілізації.
І тут прослідовується така залежність:
- як тільки суспільство починає реальні процеси демократичних перебудов, та зразу ж змінюються (в певній мірі) вимоги позитивного права.
2 рази у новій історії природнє раво (враховуючи вищеназвані зміни пранорм) уже спрацьовано. І раз – у роки Французької революції, коли вимоги природнього права визначились як право людей самим визнавати свою долю і поклали початок дозвільному праву.
Через 100 років появилась категорія невід ємних прав людини, які, в свою чергу стали основою розуміння самої суті права.
І в даний час існує категорія сучасного природнього права.
Визначальним для ствердження цього є 2 фактори:
І. Це пряме поєднання прав і свобод людини з соціальною відповідальністю індивіда за свою поведінку, її наслідків.
Особливо це проявляється в сфері екології, де виникає загроза життю людей, їх гармонійному, збалансованому функціонуванню. Звідси і повинна бути посилена юридична відповідальність за порушення правил природи.
ІІ. це зміна вимог природнього права через нові пласти соціальності, які породжені гігантським науковим прогресом, ринковою економікою. Іншими словами, якщо раніше природнє право було статикою, відображало статику, то зараз вимагається динаміка, так як проходить постійна зміна суспільних відносин.
Категорія природнього права має значення для нас, так як воно не лише є феноменом в розвитку суспільства, але й допомагає виявити природні потреби людей і цим впливати на позитивне право.
Тема 5. Гуманістичне право.
1. Ідея гуманістичного права.
2. Революції і право.
Алексєев С.С. Право. Оп ыт комплексного исследования., М., 1999. – С. 443-475.
1. Якщо природнє право було передосновою позитивного права, то само позитивне право, в різні епохи і в різних регіонах, через своєрідні рухи цивілізації, через безсистемний потік людських поступків і страстей набуває якостей розуму, гуманістичних цінностей, тобто у новому відображенні відображається задум природи, а саме розум, доцільність тощо у праві.
Питання поповлення права гуманістичними ціннностями виникла в епоху Просвітництва, хоч і передумови його можна знайти в античності і християнстві, та і в інших релігіях.
Безпосередньою передумовою формування гуманістичного права стала демократична перебудова суспільства в Північній Америці (в ХУІІІ ст.); у Французькій буржуазній республіці; і у Великобританії у 1215 році. була прийнята Велика хартія вольностей. Потім – Конституція США 1787р., Декларація прав людини 1789р. і Французька революція 1791 р. (якраз вони вивели право людини до високого конституційно-правового рівня).
Треба також підкреслити, що ідеї вчених стають ідеями законодавчих актів.
Так філософське кредо Просвітництва, його зміст – свобода – виступили в якості самої сутті, центральної ланки філософського обгрунтування права. Просвітителі Вольтер, Монтескьє, Локк, Гегель, Фіхте також проголошували ідею свободи. Особливо треба виділити Канта. Саме Кант визначив право не просто через поняття юридичної свободи, а через поняття свободи у філософському розумінні (свобода як феномен природи).
Саме у Канта є … природнє (те, що дано природою) право тільки одне є єдиною свободою… Сумуючи думки Канта треба сказати: свобода не є результатом інтелектуальної творчості, вільнодумства; вона дійсно дається людям самою природою, вона – божий дар . Чому? Тому, що людина має розум, а розум по своїй суті є свобода.
Звідси можна прийти до такого висновку: саме право по своїй сутті є утворення із життя людей, яке логічно і історично призначене бути інститутом, який має реалізовувати свободу кожної людини, надавати їй визначенність і забезпеченність, а звідси – істинну людську цінність.
Саме позитивне право є тим нормативно-цінносним регулятором який розкриває потенціал свободи і усуває негативні сторони антогонізма. Саме закладені в праві потенціал, складні юридичні конструкції, типи та механізми правового регулювання приводять до забезпечення тих ідеалів і цінностей, які відповідають ідеалам і цінностям ліберальних цивілізацій.
Саме праву приготовлена роль вищого регулятора у суспільстві, що знаходиться у відповідності з вимогами соціального життя на певній стадії цивілізації, на такій стадії розвитку суспільства, коли повинен восторжестувавти принцип верховенства права, його домінуюча роль у сфері відносин людей.
Ми говоримо про людину, про її свободу. Російський філософ Бердяєв писав Священно не общество, не государство, не наука, а человек (Бердяев Н.А. Самопознание. – М., 1991, С. 104, 226).
2. Революції, які відбувались у державах (Французька революція – якобінська диктатура, Жовтнева революція у Росії – диктатура пролетаріату) викликали спочатку розвиток, а потім ліквідацію гуманістичних ідей у праві (революція пожирає революціонерів).
Однак, ці революції породили таке явище, як цивільні закони (Французький цивільний кодекс 1804 року (Кодекс Наполеона) і Німецьке цивільне уложення 1900р.)
Тут треба відмітити такі моменти:
- вони відображали сучасність опираючись на римське цивільне право;
- вони закріпили приватне право з його атрибутами;
- вони вплинули на подальший розвиток як цивільного права, так і права в цілому.
Одночасно відбулась і революція у праві: вона виразилась в категоріях природніх прав людини, а з цієї категорії виділились невід єкмін права людини.
У наш час гуманістичне право стало правом законності.