Відповідно до п. 4 Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13. 06
| Вид материала | Документы |
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
- Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, 497.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 600.88kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1089.23kb.
- Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09. 07. 97 N 307, 1889kb.
- На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20., 428.11kb.
- Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року n 630) Дію постанови відновлено, 495.32kb.
- Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998, 7380.74kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №1706, І відповідно до статей, 122.91kb.
- План заходів на 2012-2015 роки щодо реалізації Стратегії економічного І соціального, 275.65kb.
Профілі затверджених наказами МОЗ України протоколів надання медичної допомоги *
*Джерело інформації: електронний ресурс ссылка скрыта Нормативно-правова база з питань державних соціальних стандартів і нормативів у сфері охорони здоров’я - Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №640 “Про затвердження нормативів потреб у стаціонарній медичній допомозі в розрахунку на 10 тисяч населення”. - Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань”. - Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №955 “Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги”. - Наказ МОЗ України від 24.03.1998 №74 “Про орієнтовні нормативи потреби у стаціонарній медичній допомозі дітям, вагітним, роділлям, породіллям та гінекологічним хворим”. - Наказ МОЗ України від 27.07.1998 №226 “Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України та Тимчасових стандартів обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критеріїв якості лікування дітей”. - Наказ МОЗ України від 28.12.2002 №502 “Про затвердження тимчасових нормативів надання медичної допомоги дитячому населенню в умовах амбулаторно-поліклінічних закладів”. - Наказ МОЗ України від 28.12.2002 №503 “Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні”. - Наказ МОЗ України від 28.12.2002 №507 “Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги”. - Наказ МОЗ України від 05.05.2003 №191 “Про затвердження тимчасових державних соціальних нормативів надання медичної допомоги за спеціальністю “Загальна практика – сімейна медицина”. - Наказ МОЗ України від 29.12.2003 №620 “Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”. - Спільний наказ МОЗ та АМН України від 31.12.2003 №641/84 “Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні”. - Наказ МОЗ України від 10.01.2005 №7 “Про затвердження стандартів надання медичної допомоги за спеціальністю “Професійна патологія” в амбулаторно-поліклінічних закладах”. Глосарій Акредитація - офіційна процедура визнання компетенції організації чи установи охорони здоров'я здійснювати професійну діяльність у відповідності зі стандартами акредитації. Акредитований об'єкт - об'єкт, що пройшов акредитацію. Атестат акредитації - документ, виданий організації чи установі охорони здоров'я після успішного проходження процедури акредитації, що підтверджує одержання статусу акредитованої організації. Дослідження “випадок-контроль” (термін доказової медицини) – ретроспективне дослідження, в якому дослідник обирає індивідуумів, з якими стався певний випадок, наприклад, захворювання, і інших осіб, з ким не стався такий випадок. Далі збирають дані, щоб визначити можливу причину цього випадку. Експерт з оцінювання - зовнішній рецензент, оцінювач досягнення вимог погоджених стандарів, відповідності принципам й/або критеріям (також - інспектор, аудитор). Індикатор - інструмент вимірювання роботи, що використається як засіб для моніторингу, оцінки й поліпшення якості послуг. Індикатори пов'язані зі структурою, процесом і результатами медичної допомоги й звичайно мають вид коефіцієнтів із чисельником і знаменником. Когорта (термін доказової медицини) - група осіб, об’єднаних будь-якою ознакою і за якими ведеться наукове спостереження протягом певного періоду. Когортне дослідження (термін доказової медицини) – дослідження, перед проведенням якого осіб групують на тих, хто був (у разі ретроспективного дослідження) або в майбутньому може бути (у разі проспективного дослідження) певною мірою підданий або ні дії факторів, які можуть вплинути на виникнення даного захворювання. Когорта пацієнтів відслідковується протягом певного періоду. Таким чином, досліджують вплив різних факторів на виникнення захворювань або інших наслідків. Контроль якості - моніторинг результату, з метою перевірки його відповідності специфікаціям або вимогам, і дія, розпочата для виправлення результату. Він гарантує безпеку, передачу точної інформації, точність процедур і відтворюваність. Контрольна група ( група порівняння) (термін доказової медицини ) – група досліджуваних осіб, які отримують чи ні звичайне лікування або отримують плацебо. Результати вимірювань у контрольній групі порівнюють з результатами вимірювань в експериментальній групі для оцінки ефекту досліджуваного методу втручання. Медична аккредитационная комісія - некомерційна організація, що здійснює проведення акредитації юридичних і фізичних осіб, що займаються медичною діяльністю. Медичний аудит - докладний ретроспективний аналіз і оцінка медичних карт пацієнтів за встановленими показниками надання медичної допомоги. Медичний аудит використається для кількісної і якісної оцінки професійної діяльності й діяльності організації в цілому за допомогою зіставлення виявлених параметрів із прийнятими стандартами або із сучасними професійними судженнями. Мета-аналіз (термін доказової медицини) – статистична технологія для об’єднання результатів багатьох проведених досліджень, які стосуються того ж питання і повідомлень щодо тих же результатів, щоб отримати кінцевий результат. Мета-аналіз дає більш надійні результати для підтвердження або заперечення гіпотези, ніж індивідуальні дослідження. Такий підхід забезпечує більшу статистичну потужність, ніж у кожному окремому дослідженні, за рахунок збільшення розміру вибірки. Він дає змогу узагальнено подати результати багатьох досліджень і підвищити їх доказовість. Об'єкт акредитації - юридична або фізична особа, що займається медичною діяльністю, і подала заяву на проходження акредитації у встановленому порядку. Орган акредитації - визнаний незалежний орган, що оцінює й визнає, через присудження статусу акредитації, що організація чи установа охорони здоров'я відповідає заздалегідь установленим і застосовуваним стандартам. Оцінка - процес, яким оцінюються або визначаються характеристики й потреби клієнтів, груп або ситуацій. Програма акредитації - це сукупність правил, характеристик, вимог, організаційно-технічних заходів і процедур, на підставі яких регулюється діяльність об'єктів акредитації. Рандомізація (термін доказової медицини) - проведення розподілу хворих, яких досліджують, на дві (або більше) альтернативні групи з використанням процедури, яка забезпечує випадковість цього розподілу. В результаті утворені групи мають різні характеристики і, таким чином, знижується ймовірність появи систематичної помилки в результатах клінічних досліджень. Ризик - шанс або ймовірність небезпеки, втрати або ушкодження. Це може бути зв'язане зі здоров'ям і благополуччям персоналу й громадськості, власності, репутації, навколишнього середовища, роботи організації, фінансової стабільності, частки на ринку й інших значимих речей. Ряд (серія) випадків (термін доказової медицини) – описове дослідження кількох випадків одного і того ж захворювання. Відсутня будь-яка порівняльна (контрольна) група пацієнтів. Самооцінка - один з основних інструментів підвищення якості, спрямована на посилення зацікавленості установ/організацій охорони здоров'я, медичних працівників у розробці, впровадженні й освоєнні нових прогресивних технологій, у підвищенні кваліфікації персоналу, поліпшенні якості його роботи. Поняття "самооцінка" дозволяє організаціям/установам охорони здоров'я оцінити власну діяльність відповідно до розроблених стандартів акредитації. Система внутрішньовідомчого управління якістю - один з основних механізмів системи відомчого управіння якістю, створювана в організації охорони здоров'я для проведення регулярної роботи, спрямованої на поліпшення якості медичного обслуговування. Систематична помилка (термін доказової медицини) – це невипадкове, однонаправлене відхилення результатів від істинних значень. Систематична помилка може виникати внаслідок відбору, тобто при створенні вибірки для дослідження, внаслідок вимірювань та в інших випадках. Систематичний огляд – один із методів доказової медицини, який дає змогу отримати найбільш узагальнені і достовірні дані з питання, що вивчається. Це специфічне аналітико-синтетичне дослідження, в ході якого проводиться критичний аналіз, зіставлення, узагальнення і оцінка результатів інших досліджень для того, щоб відповісти на заздалегідь сформульоване клінічне питання за допомогою методів, які дають змогу звести до мінімуму появу систематичної помилки. Аналіз і узагальнення даних може проводитись, використовуючи або ні спеціальну статистичну методику групування подібних досліджень, яка отримала назву мета-аналізу. Стандарти якості в охороні здоров'я - документи, розроблені й затверджені повноважним органом загальні правила, принципи й характеристики медичних послуг, вимоги до обсягу й результатів медичних послуг, структури організацій/установ охорони здоров'я, кваліфікації медичних працівників. До стандартів якості ставляться також стандарти, які використовують при ліцензуванні медичної діяльності, акредитації організацій/установ охорони здоров'я й клінічні протоколи. Управління якістю медичної допомоги - комплекс скоординованих заходів різних інституціональних структур, заснованих на аналізі діяльності постачальників медичних послуг у сукупності з моніторингом показників здоров'я населення, структури захворюваності з метою безперервного поліпшення якості медичної допомоги. Управління ризиком - систематичний процес визначення, оцінки й вживання заходів для запобігання або управління клінічними, адміністративними ризиками, ризиками власності, професійного здоров'я й безпеки. |