Geum.ru

Н. М. Пашинська Аспірантка Інституту географії

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Н.М. Пашинська


Аспірантка Інституту географії

НАН України, м. Київ


Сучасні проблеми розвитку транспортної інфраструктури сільськогосподарського виробництва у регіоні


Кризовий стан сільського господарства України значною мірою зумовлений низьким рівнем розвитку його виробничої інфраструктури. Вона включає до свого складу сукупність підрозділів обслуговуючого допоміжного характеру, що надають послуги основному виробництву. Однією з важливих обслуговуючих підгалузей в сільському господарстві є транспортна інфраструктура, що забезпечує перевезення та інші супутні роботи і послуги, необхідні для виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції.

Транспортне обслуговування сільського господарства має свою специфіку, що визначається особливостями виробництва: територіальна роззосередженість сільськогосподарських підприємств; сезонність виробництва; широка номенклатура вантажів, що перевозяться; здебільшого мала транспортабельність продукції; різноманітність вимог до засобів перевезення; досить часто несприятливі шляхові умови.

Скорочення виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції та зменшення поставок допоміжних матеріалів викликало значне зменшення обсягів перевезень у сільському господарстві. Виробники залишають більшу частину своєї продукції на зберіганні в господарствах, використовують її для обміну на матеріально-технічні ресурси. Ці процеси змінюють звичні схеми транспортного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Відбулося значне підвищення ролі особистих підсобних господарств. У 2002 році у Київському Придніпров’ї вони виробили 54,9 % сільськогосподарської продукції (67,3 % у Житомирській та 47,0 % у Київській областях). Зростання питомої ваги продукції, виробленої приватним сектором створює проблему її вивезення та збуту. Тут важливого значення набуває особистий автотранспорт та розвиток заготівельних підприємств різної форми власності.

Провідну роль у обслуговуванні сільського господарства відіграє автомобільний транспорт, що домінує у вантажних перевезеннях на короткі відстані. Суттєвий вплив на ефективність функціонування сільського господарства має наявність шляхів сполучення та транспортних засобів відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва у перевезеннях, особливостей його розвитку і спеціалізації.

У сільськогосподарських підприємствах Київського Придніпров’я у 2002 році налічувалося 39477 тис. вантажних автомобілів, із них тільки 64 % справні. Починаючи з 1993 р. кількість транспортних засобів скорочується щорічно на 2,5 – 3 тис. одиниць (6 – 7 %). Незадовільним є стан транспортних засобів щодо терміну експлуатації, оскільки у господарствах працює більше, ніж третина вантажних автомобілів до 1985 р. випуску. Така ситуація спричинила те, що у внутрішньогосподарських перевезеннях більшості господарств до 80 % вантажів перевозиться гужовим транспортом. Для забезпечення необхідних перевезень виробники сільськогосподарської продукції поєднують використання власних транспортних підрозділів із залученням транспортних засобів із сфери агропослуг. Однак, у результаті зміни форм власності агросервісні формування часто надають послуги в інших сферах, які приносять більший прибуток. Від цього найбільше страждають малі та фермерські підприємства, які найгірше забезпечені рухомим складом і мають проблеми із збутом продукції. Тому в сучасних умовах перевезення більшості сільськогосподарської сировини на переробні заводи здійснюється транспортними засобами цих підприємств, які створюють в сільських населених пунктах приймальні пункти.

Наявний парк транспортних засобів не відповідає характеру і структурі сільськогосподарських вантажів. Тенденції розвитку особистих підсобних господарств і фермерства потребують збільшення частки малотоннажних автомобілів вантажопідйомністю до 2 тонн. Нині їх налічується 7 %, тоді як у розвинутих країнах їх частка складає 50 %. Недостатньою є кількість спеціалізованих транспортних засобів, невелика питома фургонів і цистерн.

Функціонування автомобільного транспорту, що обслуговує сільське господарство, залежить від відповідної мережі автошляхів. Щільність автомобільних доріг з твердим покриттям у Київському Придніпров’ї становить 271,7 км / тис. км² (в Україні 291,8 км / тис. км²). Найвищий показник у Черкаській (311 км / тис. км²) та Київській областях (291,8 км / тис. км²), найнижчий – у Чернігівській області (210 км / тис. км²). Найбільш проблемним у регіоні є розвиток мережі автомобільних доріг у сільській місцевості. Київське Придніпров’я недостатньо забезпечене внутрішньогосподарськими технологічними дорогами з твердим покриттям, які мають важливе значення для ефективної злагодженої виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Тверде покриття мають лише 70 % сільськогосподарських доріг, з них – 35 % - низькоякісні перехідні покриття. Темпи введення в дію цих автомобільних шляхів підприємствами і організаціями усіх форм власності у 2002 році порівняно з 1990 роком скоротилося у 500 разів. У 2002 році було прокладено 3.3 км (у 1990 р – 1650,8 км).

Збільшення кількості доріг з твердим покриттям у 1,5 рази дає змогу за всіх інших умов збільшити врожай сільськогосподарських культур на 40 – 50 %. Мережа добротних внутрішньогосподарських шляхів сприяє підвищенню ефективності аграрного виробництва, дає змогу вирішити екологічні й соціальні проблеми, налагоджувати регулярне транспортне сполучення сільських населених пунктів із районними та іншими центрами.

У підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва у ринкових умовах, зростанні конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та її своєчасному постачанню споживачам важлива роль належить вдосконаленню транспортної інфраструктури.

Відомості про автора



Пашинська Наталія Миколаївна – аспірантка Інституту географії НАН України відділу суспільно-географічних досліджень.

Науковий керівник – доктор географічних наук, Нагірна В.П.

Домашня адреса:

м. Київ

вул. Космічна, 8 в, к.49