Geum.ru

Осика Ігор Миколайович

Вид материалаДокументы

Содержание


Досвід Великобританії в сфері протидії легалізації злочинних прибутків.
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Джерзи Скрицьки охарактеризував діяльність МВС Польщі в сфері боротьби з легалізацією злочинних прибутків і привів стислий аналіз Закону “Про протидію легалізації грошей” та відповідних положень Кримінального кодексу Польщі.

В початку свого виступу пан Скрицьки зауважив, що при оцінюванні масштабів легалізація злочинних прибутків в Польщі існують досить великі розбіжності. Так, деякі закордонні джерела говорять про легалізацію злочинних коштів у сумі 7-8 мільярдів доларів США щороку, на його ж думку, ця сума складає 3-4 мільярди доларів США. Що стосується засобів протидії легалізації, то їх вибір не обумовлений розміром фінансових операцій, а залежить від засобів, які використовуються і найновіших способів вчинення цих злочинів. На протидію легалізації злочинних прибутків впливають фактори економічного, політичного і соціального характеру.

В Польщі діяльність з протидії легалізації злочинних прибутків має чотири напрямки. Перший, це створення механізмів превенційної природи шляхом реєстрації певних видів фінансових і майнових операцій. Банки зобов’язані повідомляти правоохоронні органи про сумнівні операції, а з останнього часу ці вимоги поширюються і на небанківські фінансові інститути і не фінансові суб’єкти господарювання. Другий напрямок, це створення ефективної системи співпраці правоохоронних органів і суб’єктів фінансової діяльності, оскільки без них неможливо відстеження господарських операцій і виявлення підозрілих і нетипових фінансових операцій. Третій напрямок, це створення простих, зрозумілих і чітких положень кримінального права, особливо при описанні предмету легалізація злочинних прибутків. Це важливо, тому що норми кримінального права безпосередньо впливають на обсяг повноважень правоохоронних органів у цій сфері і виборі ними технічних і слідчих засобів збирання доказів. Четвертий напрямок, це введення додаткових покарань за легалізацію злочинних коштів у формі конфіскації на користь держави майна осіб, які вчинили легалізація злочинних прибутків або сприяли його вчиненню. Це надзвичайно важливий елемент стратегії, який реалізує основну мету – унеможливлює користування доходами злочинної діяльності і робить вчинення злочину невигідним. Всі чотири напрямки повинні мати відповідне законодавче супроводження, яке дає можливість проводити роботу з протидії легалізації у співпраці з закордонними колегами. Така співпраця має форму застосування правової допомоги на всіх етапах розслідування, обмін фінансовою інформацією щодо підозрюваних операцій, і результатами оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів та всіх пов’язаних структур.

Пан Скрицьки привів аналіз найбільш розповсюджених способів легалізації злочинних прибутків на міжнародному рівні, відомих польській поліції. Один з таких способів – застосування операцій під так званий “пустий експорт” шляхом використання фальшивого документообігу і ведення подвійної бухгалтерії. Сутність цього способу полягає в забезпеченні руху відповідних сфальсифікованих документів і грошей за відсутністю товару. Для вчинення цього злочину використовуються товариства, які діють в якості посередників у торгівлі з Росією та Україною з одного боку, і з країнами Центральної і Західної Європи – з іншого. Іншим способом, який нещодавно було викрито, є використання банківських рахунків легально існуючих польських платників податків для відмивання брудних грошей підприємцями з інших країн. Як правило, використовуються рахунки польських підприємців, що працюють в сферах оптової і роздрібної торгівлі, обслуговування туристів і таке інше. З іншого боку, аналіз банківської діяльності свідчить про інтенсивний ріст кількості валютних рахунків, відкритих в Польщі громадянами колишнього Радянського Союзу, в тому числі громадяни України, Росії, Білорусі. Такі рахунки відкриваються швидко і без зайвих проблем, на підставі паспорту особи. В той же час країна фактичного проживання вказується відповідно до слів клієнта і не перевіряється, що створює сприятливі умови для зловживань з боку злочинців. У зв’язку з цим останнім часом частина банків запровадила у відношенні до іноземців, які відкривають банківські рахунки, вимогу надання довідки від банку з яким клієнт працював у своїй країні, з метою обмеження доступу шахраїв до їх банків. Не втрачає своєї актуальності і контрабанда готівки, для вчинення якої активно використовуються співробітники кур’єрських фірм або індивідуальні кур’єри, працівники торгівельних компаній та аеропортів. Також останнім часом при відмиванні грошей активно використовуються електронні платіжні системи. Як правило, гроші перераховуються з і на рахунки, відкриті на фіктивних або підставних осіб, як правило, на великі суми. В деяких країнах існує можливість за додаткову оплату використовувати чужі рахунки для перерахування грошей за допомогою електронних систем платежів. На сьогодні це найвигідніша форма перерахування грошей з огляду на швидкість переказу, придання трансакції цілковито легального характеру, великої кількості таких трансакції і мінімальної кількість слідів, які залишаються при проведенні таких трансакцій. Пан Скрицьки зауважив, що він привів не всі існуючі способи легалізація злочинних прибутків в Польщі, адже вони весь час змінюються і вдосконалюються. Їх необхідно постійно вивчати і вчасно виявляти, бо чим глибше брудні гроші проникають в міжнародні і національні фінансові системи, тим складніше ідентифікувати їх злочинні джерела.

Цікавим для учасників семінару був аналіз діючого кримінального законодавства Польщі в сфері протидії легалізації злочинних прибутків. Відповідальність за легалізацію злочинних прибутків встановлена в статті 299 Кримінального кодексу Польщі, від 6 червня 1997 року, яка чинна з 1998 року. В розробленні цієї статті активну участь приймали Комісія банківського нагляду і Комісія з цінних паперів, які ще до набрання чинності нового КК вже мали нормативні акти щодо протидії легалізації злочинних прибутків. Крім цього окремі види кримінальної відповідальності встановлені Законом “Про протидію легалізації злочинних прибутків”.

Стаття 299 КК дає визначення легалізації злочинних прибутків, яке має декілька форм. По-перше, це сама легалізація фінансових коштів, які походять від злочину. По-друге, злочином визнається порушення вимог законодавства про протидію легалізації грошей представниками фінансових організацій, яке полягає у неповідомленні інформації про підозрілі трансакції, не призначення координатора фінансової установи у справах протидії легалізації та таке інше. Для притягнення особи до відповідальності наслідки його дій не мають значення, достатньо самого факту неповідомлення про сумнівні операції. Не всі кошти, які походять від злочинної діяльності можуть бути об’єктом відмивання, тому в 299 статті визначений конкретний перелік предикатних злочинів. До них відносяться злочини, пов’язані з посяганням на фінансові ресурси, торгівля наркотиками, зброєю, злочини, вчинені організованими злочинним групами, економічні злочини. Формального грошового порогу, з якого настає кримінальна відповідальність за легалізацію злочинних прибутків не встановлено, але неофіційно, цей поріг складає 15 тисяч євро. Обумовлено це тим, що розслідування легалізації дрібних сум вважається недоцільним і економічно невиправданим. В статті приведено також визначення предмету злочину і принципи, на підставі яких особа звільнюється від відповідальності за його вчинення. Злочин легалізації злочинних прибутків має дві кваліфікуючі ознаки – вчинення злочину організованою злочинною групою, і отримання значної майнової вигоди від вчинення злочину.

Найважливішим положенням Закону “Про протидію легалізації злочинних прибутків” є створення Департаменту фінансової інформації і введення посади Генерального інспектора фінансової інформації, який працює з червня 2001 року. Його головним завданням є накопичення та опрацювання фінансової інформації з метою виявлення підозрілих операцій для запобігання легалізації грошей та іншим фінансовим злочинам. Закон встановлює обов’язки і повноваження державних і приватних підприємств, установ і закладів у сфері протидії нелегального введення до фінансового обігу коштів, які походять від злочинної діяльності чи інших нелегальних джерел, або джерело яких невідоме. Генеральний інспектор фінансової інформації не має слідчих повноважень, його завданнями є аналіз сумнівних операцій і передача необхідної інформації слідчим органам у разі підтвердження сумнівної інформації і необхідності порушити кримінальну справу. Для більш ефективної роботи Генерального інспектора і вирішення питань про наявність складу злочину, до його апарату був відряджений працівник поліції. Генеральний інспектор також має право зупинити фінансову операцію, якщо впевнений, що вона проводиться всупереч статті 299 КК. В Польщі вже було три випадки використання цих повноважень.

В Законі викладено вичерпний перелік фінансових інститутів, які зобов’язані повідомляти Генеральному інспектору фінансової інформації про сумнівні операції. До них відносяться: всі кредитні і фінансові інститути, кредитні спілки, маклерські бюро, страхові компанії, пенсійні фонди, ощадні банки, лізингові компанії, пункти обміну валют, польська пошта, акціонерні товариства, казино, підприємці і юристи, які працюють в сфері обігу нерухомого майна, аудитори, кредитні радники, працівники нотаріату, юристи, які ведуть самостійну практику в сфері обігу цінних паперів і на фінансових ринках, приймають участь в управлінні чужими фінансовими доходами або іншими майновими правами, спеціалізуються на створенні підприємств, відкритті фондів і управління цими фондами, суб’єкти на ринку шляхетних каменів та дорогоцінних металів. Практично майже всі інститути, які тим або іншим чином пов’язані з діяльністю, що може містити елемент механізму легалізації злочинних прибутків. Закон встановлює верхню межу в розмірі 15 тисяч євро, з якої всі фінансові операції повинні реєструватися і передаватися Генеральному інспектору фінансової інформації. Сумнівні операції повідомляються Генеральному інспектору фінансової інформації, не зважаючи на розмір. Закон не містить чіткого і універсального визначення сумнівної фінансової операції. На думку пана Скрицьки таке визначення не може існувати, оскільки характер трансакції відрізняється від одного фінансового інституту до іншого. Тому в постанові Національного польського банку і в рішенні Комісії з цінних паперів описані загальні риси сумнівних операцій і рекомендації щодо їх виявлення. Обов’язковим є навчання співробітників фінансових інститутів поняттям підозрілих трансакцій і методам їх виявлення.

Законом встановлюється також перелік державних органів, які їх в межах своєї компетенції можуть використовувати інформацію з баз даних Генерального інспектора фінансової інформації, у випадках, прямо передбачених законом. До них відносяться Бюро податкового і митного контролю, місцеві адміністрації, офіс нагляду за пенсійними фондами. Поліція також має право користуватися цими базами даних але за іншими правилами, лише через Міністерство внутрішніх справ.

Закон “Про протидію легалізації злочинних прибутків” також запровадив кримінальну відповідальність за невиконання вимог закону, які стосуються обов’язковості фінансових інституцій ідентифікувати особу і передавати фінансову інформацію до правоохоронних органів, повідомляти про підозрілі операції, а також зупиняти підозрілі операції на вимогу уповноважених органів. Також встановлена кримінальна відповідальність за незаконне чи несанкціоноване використання інформації, що стосується суб'єктів фінансової діяльності, яка була отримана в результаті реєстрації підозрілої трансакції, з метою запобігання використання цієї інформації в корисливих цілях особами, які проводять реєстрацію відповідних операцій. Крім цього передбачена кримінальна відповідальність співробітників зобов’язаної інституції за невчасне надання інформації, надання інформації у порушення чинних правил, або за надання правоохоронним органам неповної чи перекрученої інформації. Покарання за ці види діяльності встановлене у формі позбавлення волі строком до 3-х років. Суб’єктом цих злочинів є лише фізичні особи – співробітники зобов’язаних інститутів.

Пан Скрацьки привів статистику застосування статті 299 КК. Після набрання чинності нового Кримінального кодексу, в 1998 році було порушено 8 кримінальних справ; в 1999 році - 17 справ, в 5 випадках з яких справи були закриті за відсутністю ознак злочину, а в інших до цього часу тривають розслідування; в 2000 році порушено 30 справ, 3 з яких було закінчено, розслідування інших ще триває. В 2001 році, після того, як розпочав свою роботу Генеральний інспектор фінансової інформації, кількість справ зросла. Було порушено 57 кримінальних справ, 21 справа закінчена розслідуванням і направлена до суду. Такі пропорції зберігаються і за 3 квартали 2002 року. Таким чином, створення Департаменту фінансової інформації і відповідної юридичної бази його діяльності привели до створення ефективної системи протидії легалізації грошей і в майбутньому очікується підвищення ефективності цієї діяльності у всіх фінансових сферах.

На думку Джерзі Скрицьки, навіть найкращі внутрішні закони в сфері протидії легалізації не можуть бути достатньо результативними без наявності відповідних інструментів міжнародного співробітництва. Особливістю легалізації злочинних прибутків є те, що конкретні способи відмивання дуже рідко обмежуються територією однією держави, що викликає ряд проблем юрисдикційного і організаційного характеру, які вдало використовують злочинці. У зв’язку з цим для забезпечення більшої результативності протидії легалізації внутрішнє законодавство держав має бути пристосоване до потреб міжнародного співробітництва. Це значить, що законодавство різних держав повинні мати спільні риси. По-перше необхідним є існування системи прийняття та надання правової допомоги, а також інформації, пов’язаної з легалізацією злочинних прибутків, враховуючи, що цей обмін повинен відбуватися між органами, спеціально створеними для розслідування таких злочинів, в тому числі між поліцією, митною і податковою службами. Деякі кроки в цьому напрямку вже зроблені. Так, МВС України та Польщі мають договір про взаємну допомогу. Крім того, у серпні 2001 року був підписаний Протокол про співробітництво між Головною комендатурою поліції Польщі і МВС України, в якому поіменно вказані особи польської поліції і української міліції, що відповідають за окремі напрямки боротьби зі злочинністю, в тому числі і за протидію легалізації грошей. Вже існує досвід використання положень цього Протоколу для вирішення поточних питань оперативної роботи, який показав неабияку ефективність безпосередніх контактів між правоохоронцями різних держав. По-друге необхідно створити ефективну і гармонійну систему екстрадиції злочинців і майна, яке їм належить. По-третє, необхідно налагодити доступ до інформації і документів, які знаходяться на території іншої держави і створити систему вільного обміну інформацією і досвідом між спеціальними підрозділами, які ведуть боротьбу з легалізацією злочинних прибутків шляхом укладання двосторонніх угод на засадах взаємності.

Досвід Великобританії в сфері протидії легалізації злочинних прибутків.

Як повідомив слідчий служби безпеки лондонського відділення Сітібанку Брайан Бетті, у Великобританії кожен банк має уповноваженого співробітника, відповідального за дотримання вимог банківського законодавства в сфері протидії легалізації злочинних прибутків. Щороку уповноважений співробітник повинен проходити перепідготовку з питань нового законодавства, засобів і методів протидії в цій сфері. Співробітник банку, який не вжив відповідних заходів з протидії відмиванню грошей несе відповідальність за кримінальним законодавством. Важливим елементом протидії відмиванню грошей є освіта і інформування людей з метою створення з їх боку застережливого відношення до злочинців. Після терактів у США, 11 вересня 2001 року, у Великобританії люди стали більш підозрілими і тому спостерігається зріст кількості заяв про підозрілу діяльність. Не всі заяви виявляються обґрунтованими і виводять на злочинців, але деякі з них виявляються корисними. Громадянам в обов’язковому порядку повідомляється про результати використання їх інформації. Нещодавно у Великобританії було введено нову форма роботи з інформаторами. Відтепер вся інформація, яка стосується відмивання грошей, надсилається до централізованого органу. Оплату послуг інформаторів взяли на себе банки – 75% і МВС – 25%. Це повинно сприяти підвищенню ефективності протидії легалізації злочинних прибутків.

Досвід України в сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) злочинних прибутків.

Українським досвідом в сфері протидії відмиванню грошей поділилися провідні вчені і практики. Серед них професор кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ Волобуєв Анатолій Федотович. В своєму виступі професор Волобуєв дав характеристику труднощів, які існують у правоохоронців України в сфері виявлення і розслідування легалізації (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом, проаналізував умови, які сприяють вчиненню цього злочину, запропонував певні шляхи, спрямовані на підвищення ефективності протидії легалізації. Начальник лабораторії проблем податкових розслідувань Академії Податкової Служби України Лисенко Володимир Васильович доповів про роль фіктивних підприємств в механізмі легалізації злочинних прибутків і запропонував заходи, які необхідно вжити для боротьби з цим явищем.

Про досвід протидії легалізації злочинних прибутків з боку Державної податкової адміністрації доповів заступник начальника Департаменту боротьби з відмиванням грошей ДПА Путято Валерій Пилипович. Департамент боротьби з відмиванням грошей ДПА України було створено відповідно до указів Президента України №813 від 2000 року “Про заходи щодо боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом” і №532 від 19.07.2001 року, “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”. Департамент має вертикальну структуру з Головним управлінням в Києві, і відділами в областях. При створенні Департаменту враховувався досвід контролю за фінансово-господарськими операціями суб’єктів господарювання і контролю за платниками податків, накопичений в органах Державної податкової служби з 1989 року, а також широкий міжнародний досвід. Разом з цим було започатковано вивчення процесів відмивання грошей в Україні, зокрема шляхів, тенденцій, методів та механізмів, які використовуються в економіці для легалізації злочинних прибутків. Створена таким чином система аналізу і контролю виявилась досить ефективною для протидії використання злочинних доходів в офіційній економіці.

Діяльність Департаменту організована за трьома напрямками: (1) аналітична робота (фінансова розвідка), (2) аудиторська робота і (3) оперативно-розшукова діяльність. Аналітична робота або фінансова розвідка полягає в формуванні і аналізі баз даних про сумнівні операції на базі податкової адміністрації і інших відомств, з якими ДПА має угоди щодо взаємного користування базами даних. До таких відомств входять митна служба, Мінфін, Мінекономіки, МВС, СБУ та деякі інші. Оскільки базового закону ще не прийнято, а потреба отримувати інформацію про сумнівні фінансові операції існує, збір інформації і формування бази даних про сумнівні фінансові операції здійснювалися на базі відомчих наказів і спільних колегій за рахунок отримання інформації під час здійснення контрольно-перевірочної роботи. Тобто в ході щорічного контролю за дотриманням податкового законодавства працівники ДПС, перевіряючи того чи іншого платника податків, виявляють сумнівні операції і інформують про них підрозділи, які діють на регіональному рівні. В результаті ця інформація потрапляє в регіональні і республіканську бази даних для обробки і аналізу. Крім цього створюються додаткові бази даних, які стосуються окремого платника податків, запідозреного у накопиченні брудних доходів і їх відмиванні. Таким чином на обох рівнях накопичується інформація про сумнівні операції, яка в подальшому використовуються для притягнення винних до відповідальності і вилучення незаконно здобутих коштів. Аудиторський напрямок роботи полягає в опрацюванні баз даних і проведенні відповідних перевірок аудиторами ДПА. Оперативно-розшуковий напрямок реалізується співробітниками податкової міліції і спрямований на оперативно-розшукове супроводження проведення аудиторських перевірок. Таким чином поєднання цих трьох напрямків діяльності дозволяє досить ефективно виявляти сумні операції, навіть на ранній стадії, не дивлячись на певні обмеження юридичного, фізичного, організаційного і технічного характеру. При виявленні сумнівної операції робота здійснюється за всіма трьома напрямками. Створюється група, до якої входить аналітик, аудитор і оперативний уповноважений податкової міліції, який очолює групу. Аналітик збирає максимум інформації про суб’єкт господарювання, який попав в поле зору, аудитор проводить перевірку і виявляє схеми накопичення брудних грошей і їх відмивання, оперативний працівник збирає докази, щоб передати матеріал для порушення кримінальної справи. Після порушення кримінальної справи групою здійснюється аналітичне, аудиторське і оперативне супроводження розслідування.

Дослідження органами ДПА природи накопичення та легалізації брудних грошей в Україні дозволили виділити деякі особливості, притаманні Україні, як державі, яка знаходиться на перехідному етапі до ринкової економіки. Так, основою накопичення брудних грошей в Україні є економічна злочинність, питома вага якої знаходиться в сфері оподаткування (за даними ДПА кожен п’ятий економічний злочин - це кримінальне ухилення від сплати податків). Свої особливості мають і джерела формування брудних грошей. Якщо на Заході серед джерел формування тіньових доходів виділяють наркобізнес, незаконну торгівлю зброєю, живим товаром, проституцію, вимагання і тому подібне, то в Україні, це частина законної підприємницької діяльності, яка знаходиться в тіні, тобто господарські операції, які не відображається в господарському обліку і податковій звітності суб’єкта підприємництва. Такі операції не обраховуються, з них не сплачується податок і більшість з них залишається невідомими для органів ДПА. Таким чином легальний сектор економіки забруднюється доходами, не загально кримінального походження, а доходами, отриманими в законній сфері економічної діяльності. Найбільших розмірів легалізація набула в агропромисловому комплексі, торгівлі, паливно-енергетичному комплексі, на ринку цінних паперів, в сфері приватизації, зовнішньоекономічній діяльності, на ринку металів, в кредитно-фінансовій і банківській сферах, будівництві, харчовій промисловості, а також у сфері підпільного виробництва та реалізації алкогольних та тютюнових виробів.

Особливістю української тіньової економіки є поширене використання фіктивних суб’єктів господарювання для оформлення безтоварних операцій або тих, що не відповідають дійсності. Так, при здійсненні імпортних операцій з використанням реквізитів фіктивних підприємств занижується кількість і митна вартість товарів, які ввозяться, в результаті чого злочинці отримують надприбутки, які в подальшому відмиваються. Доказування такого відмивання потребує великих затрат часу і зусиль з боку правоохоронних органів. В зовнішньоекономічній діяльності існує зворотній крок, коли при експорті товарів в господарчий ланцюжок включаються кілька фіктивних структур, які нібито приймали участь в закупці товарів і їх перевезенні. В подальшому, при виході за кордон, ця продукція чи товари оформляються вже легальним платником податків і він подає до ДПС заявку на відшкодування нібито сплаченого податку на додану вартість. Таким чином утворюється одне з самих поширених джерел накопичення брудних грошей, коли на першому етапі за рахунок фіктивних структур ведеться несплата податку на додану вартість, а в подальшому легальний платник податків незаконно звертається за відшкодуванням з державного бюджету несплаченого ПДВ. В результаті вчиняється розкрадання бюджетних коштів, а офіційне отримання незаконного відшкодування грошей в органах ДПС фактично завершує процес легалізації цих доходів.

Основним інструментом легалізації грошей в Україні є використання фіктивних господарських структур для незаконної конвертації безготівкових коштів в готівку. Для цього використовуються реквізити фіктивних фірм, через рахунки яких проходять злочинні прибутки для того, щоб опинитися на певному рахунку і в тій формі, яка дозволяє безперешкодно зняти готівку. Зняття готівки з банківських рахунків здійснюється за допомогою підробленнях або чужих документів, які посвідчують особу. На певному етапі, на підставі злочинно здобутих безготівкових коштів, видаються ощадні сертифікати на пред’явника або на підставних осіб, за якими, на другому етапі, знімаються кошти з використанням чужих або підроблених паспортів. В результаті чого особа отримує кошти в сумі мільйонів гривень, а то і доларів США чи іншої валюти. Такі операції не підпадають під визначення легалізації, але вони є одним з етапів отримання злочинних доходів і містять в собі ознаки інших злочинів – підробка документів, використання підроблених документів, ухилення від сплати податків та інших. Грошові кошти, отримані в результаті провадження таких операцій, в подальшому використовуються для проведення тіньових операцій, підкупу державних чиновників, створення умов вчинення інших злочинів, тобто вони підривають фінансову і економічну основу державу, а якщо вони розповсюджені у великих розмірах, то безумовно вони посягають і на національну безпеку. В цьому і полягає найбільша небезпека легалізації злочинних прибутків.

Аналіз практики застосування статті 209 Кримінального кодексу України органами ДПС, показує, що ухилення від сплати податків складає основу предикатних злочинів, які передують легалізації брудних грошей. Так, 37 % від загальної кількості предикатних злочинів – це ухилення від сплати податків, 23% - зловживання владою і службовим становищем, 11% - незаконне виготовлення і збут підакцизних товарів, порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю, 8,9% - фіктивне підприємництво, ухилення від повернення валютної виручки в іноземній валюті і незаконне відкриття рахунків, шахрайство, фіктивне банкрутство, розкрадання та інші злочини. На даний момент ДПС розслідується 57 кримінальних справ, де суми легалізованих доходів в кожному випадку складають 1 мільйон гривень і більше. Із загальної кількості порушених кримінальних справ, найбільш поширеним напрямком використання легалізованих злочинних доходів є підприємницька діяльність з метою розширення бізнесу, яка не завжди є законно і в більшості своїй знаходиться в тіні. На вказані цілі витрачається близько 80% виявлених фактів легалізації. На другому місці знаходяться витрати на власні потреби, як придбання нерухомості, в тому числі і за кордоном, автомобілів, яхт та таке інше. На сьогодні не зрозуміло, чи можна вважати такі операції легалізацією і чи повинна особа нести відповідальність лише за предикатний злочин чи і за легалізацію також. На третьому місці знаходяться витрати на інвестування новоутворених підприємств і на приватизацію державних підприємств.

На думку В.П. Путято найважливішим в сфері протидії легалізації злочинних прибутків є взаємодія між правоохоронними органами, а також правоохоронними органами і фінансовими установами при виявленні і розслідуванні цього злочину. В Україні вжито заходів щодо впровадження такої практики. Відповідно до Указу Президента №532 від 19.07.2001 року “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” була створена міжвідомча робоча група, яка координує діяльність фінансових і правоохоронних структур в сфері протидії відмиванню грошей. До складу цієї групи входять представники НБУ, Мінфіну, Державної Митної Служби, МВС, СБУ, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Верховного Суду за згодою, Генеральної Прокуратури України, за згодою. Організаційно-технічне забезпечення її діяльності покладено на ДПА. Ця група щомісяця збирається і вивчає шляхи та тенденції відмивання грошей в Україні, розробляє і вносить пропозиції щодо приведення українського законодавства у відповідність з 40 Рекомендаціями FATF, аналізує стан діяльності в цій сфері. Крім цього, починаючи з 1997 року було ДПА проведено декілька сумісних колегій з правоохоронними і контролюючими органами, в результаті яких було підписано ряд угод і протоколів щодо обміну інформацією. Нещодавно відбулося спільне засідання Колегій ДПА і МВС, де розглядалися питання взаємодії цих двох силових структур в боротьбі з відмиванням злочинних прибутків, в результаті якого було прийнято рішення про використання баз даних один одного, про проведення спільних заходів і обмін представниками МВС в ДПА і ДПА в МВС для вирішення термінових оперативних питань. Повсякденна співпраця також має місце. ДПА має позитивний досвід співпраці з ГУБОЗ МВС при виявленні і розслідуванні злочинів, пов’язаних з фіктивним підприємництвом, яке виявляється, як правило, співробітниками ГУБОЗ, а в подальшому передається в ДПА для розслідування порушень податкового законодавства. Не дивлячись на це існують певні недоліки і проблеми. Особливо гострою залишається проблема організації взаємодії на локальному рівні, між оперативними співробітниками, слідчими, прокурорами і податковими інспекторами. Проблеми взаємодії спільні і вирішувати їх необхідно спільними зусиллями.

В.П. Путято висловив також свої побажання щодо нового закону “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” і змін до чинної статті 209 КК. На його думку Закон має встановити загальний механізм виявлення сумнівних операцій, їх узагальнення Департаментом фінансового моніторингу Мінфіну і механізм передачі відповідної інформації правоохоронним органам. Відсутність такого механізму в чинному законодавстві унеможливлює ефективну співпрацю між банками і правоохоронними органами в сфері протидії відмиванню грошей.

Щодо змін до статті 209, то в ній має міститися перелік предикатних злочинів і сума, з якої наступає відповідальність за відмивання грошей. Відсутність цих положень викликає певні проблеми щодо кваліфікації протиправних діянь. В умовах перехідного періоду до ринкової економіки, який характеризується поширенням правопорушень в економічній сфері, формалізований підхід до застосування чинної статті 209 КК може привести до криміналізації всього суспільства. В пропозиціях ДПА і Мін’юсту, внесених до парламенту за дорученням Кабінету Міністрів влітку 2002 року пропонується встановити суму, з якої настає відповідальність за відмивання грошей і визначити предикатні злочини, до яких віднести злочини середньої тяжкості, тяжкі або особливо тяжкі злочини, за винятком податкових злочинів – ухилення від повернення валютної виручки, стаття 207 КК, і ухилення від сплати податків, стаття 212 КК. ДПА не згодна з виключенням податкових злочинів зі списку предикатних, оскільки вони посягають на економічну і фінансову системи держави і в результаті їх вчинення створюється найбільша кількість злочинних прибутків.

Досвідом Національного банку України в сфері протидії відмиванню грошей поділився начальник управління удосконалення банківського законодавства і профілактики правопорушень Юридичного департаменту НБУ