Процесі прийнятті рішень стає роль неурядових організацій та громадських об’єднань, кожне з яких переслідує певну мету І захищає інтереси певної групи населення

Вид материала

Документы

Содержание Загальна характеристика „фабрик думок” як суспільного феномену Основні функції «фабрик думок» Основні функції «фабрики думки» 3. Інформаційно-аналітичні центри україни 4. Інформаційно-аналітичні центри польщі 5. Інформаційно-аналітичні центри сша Список використаних джерел

Подобный материал:

• Виступ вид усного публічного мовлення, який переслідує певну мету (інформаційну, переконання, 526.52kb.
• До уваги усіх молодих людей району віком до 35 років, активних учасників молодіжних, 285.12kb.
• Довідник Спілки громадських організацій, 670.99kb.
• Положення про конкурс проектів Дитячих громадських об’єднань та організацій, 35.88kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 96.6kb.
• Птнз: стан, 134.2kb.
• Перелік місцевих громадських організацій та місцевих осередків всеукраїнських І міжнародних, 1113.44kb.
• Перелік місцевих громадських організацій та місцевих осередків всеукраїнських І міжнародних, 1143.55kb.
• Зміст, 578.11kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 376.32kb.

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену
   
2. Основні функції інформаційно-аналітичних центрів
   
3. Інформаційно-аналітичні центри України
   
4. Інформаційно-аналітичні центри Польщі
   
5. «Фабрики думки» США
   

Висновки

Список використаних джерел і літератури


ВСТУП

В умовах глобалізації політичного, економічного, культурного життя та формування громадянського суспільства у розвинених країнах монополія органів державної влади на прийняття важливих рішень стає дедалі обмеженішою, і все вагомішою в процесі прийнятті рішень стає роль неурядових організацій та громадських об’єднань, кожне з яких переслідує певну мету і захищає інтереси певної групи населення. Надзвичайно велику роль серед таких об’єднань відіграють неурядові аналітичні центри, або так звані „фабрики думок”.

„Фабрики думки” є незалежними, недержавними, громадськими, дослідницькими організаціями, які здійснюють помітний вплив на суспільно-політичні та економічні процеси у державі. Вони відіграють значну роль у формуванні громадської та суспільно-політичної думки, оскільки продукти їх діяльності орієнтовані як на державні інститути, так і на широкий загал.

Розвиток та ефективне функціонування неурядових аналітичних центрів відкриває нові можливості та перспективи суспільного розвитку, плідного діалогу між владою та населенням, врахування потреб та інтересів громадян для формування якнайефективнішої державної політики. Ця проблема є надзвичайно актуальною для сучасної України як молодої незалежної держави, оскільки вона потребує розробки та налагодження ефективного механізму співпраці різних органів влади, інституцій, організацій, ЗМІ та громадськості між собою для становлення справжньої демократії.

Аналітичні центри повинні приймати активну участь у розробці важливих стратегічних документів, законопроектів, державних програм. Важливою при цьому є не лише аналіз та думка експертів, а й інша точка зору на проблему, можливість винайдення оригінального новаторського рішення.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА „ФАБРИК ДУМОК” ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНУ
   

У розвинених країнах неурядові аналітичні центри є важливими учасниками процесу прийняття політичних рішень. Вони виступають проміжною ланкою у процесі комунікації між суспільством та політичною елітою. Таким чином, „фабрики думки” є невід’ємною складовою громадянського суспільства, забезпечуючи активну участь представників громадськості у вирішенні найважливіших для суспільного розвитку та благоустрою питань.

Термін “think tanks” („фабрики думки”) виник у США в роки Другої світової війни. Так тоді називали захищене від прослуховування місце (tank), де цивільні та військові експерти розробляли стратегії бойових дій¹. У сучасному демократичному суспільстві фабрики думки являють собою одну із важливих ланок у системі прийняття рішень у державі та втілюють поєднання організованої у корпорацію сили інтелекту із силою та глобальним обсягом держави².

В США та Західній Європі існують багато різновидів неурядових інституцій, які здійснюють вагомий вплив на внутрішню та зовнішню політику держав, і чільне місце серед них займають саме „фабрики думок” завдяки своєрідній формі організації своєї діяльності. Ендрю Річ, професор університету Уейк Форест (США) дає таке визначення поняттю „фабрики думок”: „Це незалежні, не засновані на інтересах будь-яких груп впливу, неприбуткові політичні організації, котрі розробляють експертизу і положення, покликані впливати на процеси вироблення політики”³. Ієзекіль Дрор зазначає, що „фабрики думок – це острови якісного використання повноцінної міждисциплінарної наукової думки для глибокого покращення процесу розробки конкретних політичних практик вирішення проблем, що стоять перед суспільством, як головний міст між владою і знанням”⁴. Самі представники мозкових центрів наголошують на тому, що вони діють як некомерційні дослідницькі інституції, таким чином підкреслюючи кваліфікаційний рівень своєї аналітичної продукції. Отже, можна визначити „фабрики думок” як громадські або приватні некомерційні організації, що здійснюють діяльність у сфері політичних досліджень та підготовки консультативно-аналітичної інформації високої якості. Назва „фабрика думки” підкреслює соціальну функцію даного типу установи, тобто виробництво і просування ідей у формі проекту, які можуть бути інтегровані у соціальну практику. Даний тип виробництва має характер індустрії, використовує певні методології та технології в процесі діяльності. Назва „мозковий центр” означає інтелектуальний потенціал, наявність висококваліфікованих експертів, які здатні розробляти власні стратегії, генерувати ідеї та приймати рішення, аналізуючи потреби та наявні ресурси суспільства.

Вивчаючи літературу, присвячену проблемам та перспективам розвитку неурядових організацій, можна зустріти різні варіанти їх класифікацій та типологій. Так, А.Ф. Колодій виділяє дві групи цих організацій:

а) ті, діяльність яких спрямована на самих себе;

б) діяльність яких спрямована на інших⁵.

Вже у рамках цих типів можна виділити окремі підвиди – захисні, самодопоміжні, аматорські, громадсько-політичні та політичні об’єднання.

Функціонування будь-якої вищезазначеної організації опосередковане діяльністю людей, тобто, має бути забезпеченим достатніми за обсягом діями громадян, які усвідомлюють свій інтерес. В розвинутих країнах аналітичні центри та політичні експерти розглядаються як повноправні учасники публічної політики, а так звані традиційні мозкові центри – як частина політичної еліти.

Основними передумовами виникнення „фабрик думок” на початку ХХ століття стали переважання державного втручання в економічне та політичне життя суспільства та зростання зацікавленості ділових структур у раціоналізації дій владних органів. Ці обставини стали найбільш актуальними в умовах державної протекціоністської політики (особливо на міжнародній арені). Важливим фактором стало також накопичення критичної маси інтелектуального капіталу і пов’язаний з цим бурхливий розвиток суспільно-економічних та соціально-політичних наук. Перші прототипи сучасних мозкових центрів з’явилися у вигляді академічних, університетських лабораторій, які працювали над політичними рекомендаціями та програмами урядів. Такими інститутами стали Брукінгський університет (Brookings Institution, 1916) та Інститут Гувера (Hoover Institution, 1919) при Стенфордському університеті (Stanford University)⁶.

З початком Другої світової війни пріоритети досліджень змістилися в бік військово-технологічної та військово-стратегічної сфер. Інтелектуальні установи акцентували увагу на вивченні питань війни та миру, боротьби між соціальними системами та ідеологіями різних держав. Така зосередженість тривала до початку 60-х років, коли питання соціального та політичного характеру знову почали з’являтися на порядку денному науковців. Будучи за своєю суттю дослідницькими структурами, мозкові центри на початку 1970­х років перетворилися на предмет досліджень. В сучасних умовах, неурядові аналітичні центри є інститутами, ступінь залученості яких до політичних процесів є надзвичайно високою. Комунікація між владою і громадянським суспільством, представництво і захист суспільних інтересів, моніторинг дій влади, критичний аналіз та оцінка її рішень і формулювання альтернативних політичних пропозицій, переклад політики на мову, доступну простим громадянам, і їх політична просвіта – далеко не повний перелік функцій, що здійснюють мозкові центри у сучасній державі⁷.

Однією з відомих інституцій, яка протягом уже тривалого часу (понад 20 років) здійснює моніторинг процесу розвитку світової мережі мозкових центрів, є Інститут зовнішньополітичних досліджень (Філадельфія, США). В межах його Програми “Мозкові центри і громадянське суспільство” (Think tanks and Civil Societies) досліджується “еволюція інституцій, що спеціалізуються на виробленні політики, їх ролі і впливу на уряди та громадянське суспільство в усьому світі”. Станом на початок 2007 р., база даних цієї Програми містила 5 080 аналітичних центрів у 196 країнах світу, в тому числі постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи, Балкан, Балтії та СНД, для яких практика створення неурядових аналітичних центрів є порівняно новою. Зокрема, Україна представлена в переліку названої Програми 43 неурядовими аналітичними центрами⁸.

База даних вищезазначеної Програми дозволяє визначити питому вагу аналітичних центрів у регіонах і країнах світу. Так, у регіонах і країнах, де процеси розвитку сучасної демократії, формування правової держави і громадянського суспільства, є успішними (попри всі супутні проблеми), питома вага ефективно функціонуючих мозкових центрів є загалом вищою, ніж у регіонах і країнах, де ці процеси з різних причин гальмуються. Так, питома вага „фабрик думок” у Західній Європі становить 3 на 1 млн. населення, в США та Канаді – 6,2. У країнах Центрально-Східної Європи, Балкан і Балтії цей показник становить 2,8 і наближається до значення показника Західної Європи. Натомість у країнах СНД він складає лише 0,7 і знаходиться між показником Латинської Америки і країн Карибського басейну (0,8) та Азії (0,5).

2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ «ФАБРИК ДУМОК»
   

В контексті вищезазначеного можна сказати, що в умовах відкритої демократичної системи, де інформація є не лише найважливішим товаром, а й однією із головних складових політичного успіху, неурядові аналітичні центри виступають дуже важливим каналом комунікації між громадськістю та владою, центрами прийняття рішень. Вони виступають додатковим ресурсом для альтернативних досліджень та отримання незалежної експертної думки, адже вони не мають жодних політичних зобов’язань. За Л. Чернявською, канал комунікації між аналітичним центром та владним органом складається з таких послідовних елементів:

- актуалізація певної суспільної проблеми (тобто, усвідомлення її наявності та необхідності її вирішення);

- громадські обговорення проблеми та виявлення ключових позицій;

- мобілізація громадського експертного потенціалу і напрацювання альтернативних варіантів вирішення соціальних проблем;

- представлення „готової продукції” аналітичного центру у вигляді декількох альтернативних рішень та аналіз можливих позитивних та негативних наслідків їх реалізації;

- моніторинг процесу реалізації прийнятої державної програми та оцінка її результатів⁹.

Поширення результатів досліджень аналітичних установ у суспільстві є характерною рисою їх діяльності.

„Фабрики думок” у сучасному світі стають більш незалежними акторами у сфері прийняття рішень. Вони ініціюють консультації у сфері публічної політики з актуальних проблем сучасності, таким чином залучаючи до розробки такої політики дедалі більше громадян.¹⁰

Неурядовий аналітичний центр виступає посередником між владою, бізнесом та громадянами, лобіює громадські пріоритети та інтереси шляхом гнучкого реагування на запити політичних діячів, прагнучи в такий спосіб безпосередньо впливати на їх рішення.

Отже, можна виділити такі наступні функції, які виконують мозкові центри в демократичному суспільстві:

• вони доносять потреби громадян до влади;
  
• інформують громадян про діяльність влади (виступають каналом комунікації між громадянами та державою);
  
• вносять вагомий внесок у формування інформованого електорату, який здатний ефективно лобіювати свої інтереси;
  
• забезпечують ефективну діяльність третього сектору через лобіювання нормативної бази¹¹.
  

2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ «ФАБРИКИ ДУМКИ»
   

В контексті вищезазначеного можна сказати, що в умовах відкритої демократичної системи, де інформація є не лише найважливішим товаром, а й однією із головних складових політичного успіху, неурядові аналітичні центри виступають дуже важливим каналом комунікації між громадськістю та владою, центрами прийняття рішень. Вони виступають додатковим ресурсом для альтернативних досліджень та отримання незалежної експертної думки, адже вони не мають жодних політичних зобов’язань. За Л. Чернявською, канал комунікації між аналітичним центром та владним органом складається з таких послідовних елементів:

- актуалізація певної суспільної проблеми (тобто, усвідомлення її наявності та необхідності її вирішення);

- громадські обговорення проблеми та виявлення ключових позицій;

- мобілізація громадського експертного потенціалу і напрацювання альтернативних варіантів вирішення соціальних проблем;

- представлення „готової продукції” аналітичного центру у вигляді декількох альтернативних рішень та аналіз можливих позитивних та негативних наслідків їх реалізації;

- моніторинг процесу реалізації прийнятої державної програми та оцінка її результатів¹².

Поширення результатів досліджень аналітичних установ у суспільстві є характерною рисою їх діяльності.

„Фабрики думок” у сучасному світі стають більш незалежними акторами у сфері прийняття рішень. Вони ініціюють консультації у сфері публічної політики з актуальних проблем сучасності, таким чином залучаючи до розробки такої політики дедалі більше громадян.¹³

Неурядовий аналітичний центр виступає посередником між владою, бізнесом та громадянами, лобіює громадські пріоритети та інтереси шляхом гнучкого реагування на запити політичних діячів, прагнучи в такий спосіб безпосередньо впливати на їх рішення.

Отже, можна виділити такі наступні функції, які виконують мозкові центри в демократичному суспільстві:

• вони доносять потреби громадян до влади;
  
• інформують громадян про діяльність влади (виступають каналом комунікації між громадянами та державою);
  
• вносять вагомий внесок у формування інформованого електорату, який здатний ефективно лобіювати свої інтереси;
  
• забезпечують ефективну діяльність третього сектору через лобіювання нормативної бази¹⁴.
  

3. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ

За загальним визначенням, даним Центром ім. О. Разумкова, українські неурядові аналітичні центри складають відносно нечисленну групу неурядових організацій (приблизно 1% від загальної кількості зареєстрованих в Україні громадських організацій), більшість з яких мають невеликий (до 10 чоловік) штат. Діяльність центру зосереджена на дослідженнях у 3-4 сферах. Аналітична продукція адресована, головним чином, підготовленій аудиторії, а публічна діяльність має на меті вплив на громадську думку. Центр зазвичай має власний веб-сайт, друковані періодичні видання. Видає також книги, брошури (тиражем приблизно 1000 примірників), орієнтовані на фахівців та органи державної влади. Центр контактує з іншими аналітичними центрами – в основному це відбувається через публічні заходи (круглі столи, конференції тощо). Таким чином формується „аналітичний пул”, тобто експертна група, стабільність якої підкріплюється практикою спільних видань та заходів. Представники центру, як правило, входять у якийсь дорадчий орган при державній структурі¹⁵.

Результати експертного опитування, проведеного Центром ім. О.Разумкова у червні-липні 2007 р., засвідчили, що в середовищі експертів фактично немає сумнівів у необхідності неурядових аналітичних центрів. Майже абсолютна більшість (86,6%) опитаних експертів впевнена в тому, що органам державної влади варто залучати до розробки офіційних документів неурядових експертів¹⁶.

За даними Інтернет-проекту «Мережа аналітичних центрів України» станом на 1 лютого 2005 р. в Україні діяло близько 115 «мозкових центрів». Центром українських „фабрик думок” є Київ — 67 центрів. Далі йдуть Львів (32), Донецьк (28), Харків (23), Закарпаття (15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці (по 14 на 2005 р.), Луганськ, Полтава, Івано-Франківськ, Крим, Вінниця, Херсон, Запоріжжя, Чернігів (по 10-13 центрів станом на 2005 р.). Понад два десятки аналітичних установ створено при вузах, зокрема, Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському, Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, Академії державного управління при Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін. Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих бізнесових структур та політичних партій.

За С. Костюком, діяльність українських мозкових центрів у сфері зовнішньої політики можна умовно розбити на п’ять головних напрямів. Перший – здійснення незалежних аналітичних досліджень. Результати проведеного аналізу, як правило, розміщуються у власному друкованому виданні та на веб-сайті організації в мережі Інтернет. Автор зазначає такі розробки: “Примара Європи” (АГТ, грудень 1999 р.), “Дорога в майбутнє – дорога в Європу. Європейська інтеграція України” (ЦЄМД, травень 2000 р.), “Україна на шляху європейської інтеграції” (УЦЕПД, вересень 2000 р.), “Стратегічні партнери України: декларації і реалії” (УЦЕПД, грудень 2000 р.), “Україна. Польща. Роль та місце у європейській інтеграції” (Культурологічний часопис “Ї”, лютий 1999 р.), “Україна – Європейський Союз. Кордон 2000 + ?” (Культурологічний часопис “Ї”, березень 2001 р.), “The European Union and Ukraine: the Need for a New Vision” (КЦІСЗ, липень 1999р.), “Моніторинг зовнішньої та безпекової політики України в 2000 р. (ЦМКЗПУ, 1997-2001 рр.)¹⁷.

Другий напрям – проведення соціологічних опитувань громадської думки населення України та експертних опитувань. Отримані результати – індикатор стану та перспектив європейської політики України, отже, потенційне джерело для вироблення ефективної політики державними органами на європейському напрямі¹⁸. Наприклад, з метою співставлення думок національної еліти і населення України стосовно проблем європейської інтеграції України, в липні 2000 р. УЦЕПД провів експертне та загальнонаціональне опитування, результати якого були оприлюднені провідними інформаційними агентствами України, широко коментувались у вітчизняних і закордонних ЗМІ.

Третій напрям – організація публічних акцій (круглих столів, конференцій, семінарів, брифінгів, зустрічей). Такі заходи сприяють виробленню пропозицій владним структурам. Учасниками заходів виступають народні депутати України, фахівці Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, Головного управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, провідні науковці, вітчизняні та закордонні незалежні експерти, дипломати, представники ЗМІ. Помітними подіями в Україні та за її межами стали круглі столи “Україна і ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин” (УЦЕПД, грудень 1997 р.), “Enlargement Process in Europe & Security of Ukraine” (УНЦПД, травень 1998 р.), “Україна та Європа: єдність у розмаїтті" (Культурологічний часопис “Ї”, червень 1998 р.), прес-конференція “Проблеми та перспективи інтеграції України до ЄС” (УЦЕПД, вересень, 2000 р.)¹⁹.

Четвертий напрям – співпраця з представниками ЗМІ. Саме цей напрям діяльності аналітичних центрів дозволяє недержавним організаціям доносити думку громадськості до влади. Науково-публіцистичні та періодичні видання регулярно публікують статті незалежних експертів з проблем євро інтеграції України. П’ятий напрям – співпраця з органами держаної влади²⁰.

До найбільш авторитетних неурядових аналітичних структур України можна віднести: Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД), Агентство гуманітарних технологій (АГТ), Асоціацію молодих українських політологів і політиків (АМУПП), Атлантичну Раду України (АРУ), Інститут політики (ІП), Академію економічних наук України, Український культурологічний центр (УКЦентр) та аналітично-інформаційний журнал «Схід» (Донецьк), Культурологічний часопис «Ї», Київський центр інституту Схід-Захід (КЦІСЗ), Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД), Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД); Центр європейських та міжнародних досліджень (ЦЄМД), Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України (ЦМКЗПУ), Інститут трансформації суспільства (ІТС). Потенційно потужними організаціями є Інститут Євроатлантичного Співробітництва (ІЄАП), Інститут Європейської Інтеграції (ІЄІ), Товариство зовнішньої політики України (ТЗПУ), Центр стратегічних досліджень (ЦСД)²¹.

Найавторитетнішим аналітичним центром в Україні вважається Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Центр Разумкова - неприбуткова громадська організація, що здійснює дослідження в таких основних сферах: внутрішня політика, соціально-економічний розвиток України, енергетика, державне управління, міжнародна економіка, зовнішня політика, національна безпека і оборона, військове будівництво, міжнародна і регіональна безпека, миротворча діяльність. Центр ставить собі за мету сприяння досягненню і захисту національних інтересів України, підвищенню її авторитету на міжнародній арені.

Центр розміщує результати своїх досліджень у спеціалізованому журналі, на власній WEB-сторінці, організує семінари, конференції і круглі столи, видає журнал „Національна безпека та оборона”, присвячений актуальним питанням політичного, економічного, військового та інформаційного характеру.

Одним із провідних дослідницький центрів є також Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, утворений у 1993 р. Напрямки діяльності інституту охоплюють широкий спектр проблем: дослідження державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин, охорони довкілля.

Аналізом актуальних для українського суспільства проблем займається Міжнародний центр перспективних досліджень. Він заснований у 1993 р. Мета діяльності центру — сприяння розвитку демократичного суспільства та ринкової економіки в Україні, процесам європейської інтеграції України. Здійснює аналітичні дослідження економіки України, прогнози розвитку та оцінку можливих ризиків. На основі опитування 300 промислових підприємств України проводить щоквартальний моніторинг української економіки на мікрорівні.

Українським аналітичним центром, що є елементом міжнародної мережі дослідницьких інституцій, є Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ), заснований у квітні 1990 року. Він входить до мережі фундацій Інституту Відкритого Суспільства, заснованого Джорджем Соросом, що складається з національних і регіональних фондів у більш ніж тридцяти країнах світу, в тому числі в Африці, Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Завдання Фонду — фінансово та організаційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив.

Переважну більшість грантів МФВ розподіляє між неурядовими організаціями, оголошуючи відкриті конкурси проектів, спрямованих на здійснення програмних пріоритетів, які визначаються провідними представниками громадянського суспільства країни. Крім надання грантів іншим організаціям, інституціям та закладам, МФВ здійснює власну (операційну) діяльність, реалізуючи проекти у своїх цільових галузях, що також визначаються представниками громадськості. МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, проведення прес-конференцій і презентацій, через Інтернет тощо. Працівники Фонду проводять консультації з усіх питань діяльності МФВ²².

Серед аналітичних видань України можна відзначити Інформаційно-аналітичний журнал „Схід”. Журнал заснований у 1995 р. Автором і редактором його є Володимир Білецький. На своїх сторінках журнал розміщує аналітичні матеріали, присвячені проблемам євроінтеграційного курсу України, політичного та економічного життя країни, сфери національної безпеки та оборони.

Таким чином, в Україні розміщено ряд аналітичних установ, які виробляють продукцію високого рівня, що відповідає міжнародним стандартам. Фінансуються ці установи в основному шляхом отримання міжнародних грантів. Основними сферами досліджень українських „фабрик думок” є актуальні проблеми сучасного політичного, економічного та культурного життя держави, питання зовнішньої, інформаційної та безпекової політики, участь у розробці законопроектів. Проте неурядові центри в процесі своєї діяльності стикаються і з рядом проблем, як-то незабезпеченість законодавчою базою та нестача державного фінансування і системи пільг.


4. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ ПОЛЬЩІ

По мірі демократичних перетворень у колишніх країнах соціалістичного табору неприбуткові неурядові організації починають відігравати все більш вагому роль у суспільстві. Мозкові центри виступають однією із поширених форм таких організацій, важливим фактором формування політики держав. До 1989 р. у Європі фактично не існувало незалежних „фабрик думок”, оскільки монополія комуністичної партії на практично усі сфери політичної діяльності унеможливлювала будь-які публічні дискусії. Основний потенціал політичного аналізу був сконцентрований у державних структурах. Більшість досліджень не містило ніяких альтернатив і були методологічно архаїчними.

В Польській Республіці функціонує близько 10 відомих у світі недержавних мозкових центрів. Серед них можна зазначити такі, як Інститут досліджень основ демократії, Інститут польської політики, Інститут приватного підприємництва і демократії, Міжнародний центр розвитку демократії, Фонд підтримки місцевої демократії, Гданський інститут ринкової економіки, Дослідницький центр ім. Адама Сміта, Фонд СASE — Центр соціальних та економічних досліджень, Інститут сталого розвитку та ін. Всі ці організації, окрім Гданського інституту, розташовані у Варшаві.

Одним із провідних недержавних аналітичних центрів є Фонд СASE — Центр соціальних та економічних досліджень – міжнародна неприбуткова дослідницька інституція, яка займається розробкою політики. Функціонує з 1991 р. Основні напрямки діяльності: перехідні процеси в Центрально-Східній Європі, Кавказькому та Центральноазійському регіонах, євроінтеграція, державний бюджет та фінанси, процес приватизації, банківська справа. Виступаючи важливим регіональним центром, CASE має також розгалужену мережу дочірніх організацій у посткомуністичних країнах. Він також є співзасновником регіональної мережі „фабрик думок”. Діяльність CASE зосереджена на розробці дослідницьких та законодавчих проектів і системи публічної освіти та тренінгів. Дослідницька робота в галузі законодавства включає в себе комплексні економічні консультації, короткотермінові консультаційні місії, технічну допомогу та оцінку законодавчих проектів. CASE також організовує семінари та робочі зустрічі, які мають на меті вироблення конкретних рішень у сфері економічної та соціальної політики. Річний бюджет Фонду — близько 5 млн. дол. Фонд активно друкує наукові розвідки з питань трансформації економіки. Має біля 60 співробітників (49 дослідників, 11 членів адміністративного персоналу), 130 сумісників та 5 інтернів²³.

Важливим дослідницьким інститутом є Гданський інститут ринкової економіки, який засновано у 1989 р. — одна з провідних польських дослідницьких фундацій в галузі економіки та економічної політики. Був створений з метою трансформації польської економіки в систему вільного ринку. Інститут формулює політику національної трансформації, проводить моніторинг процесів трансформації і поширює результати своїх досліджень у середовищі політиків та у суспільстві. Також інститут активно залучений у процес економічної освіти.

Міжнародний центр розвитку демократії (МЦРД) заснований у 1992 р. спільно Ягеллонським університетом та Економічною академією і працює в напрямках європейських та східних досліджень, досліджень питань безпеки, громадянського суспільства. До складу Центру входить Інститут стратегічних досліджень. Дослідження стосуються ЄС, НАТО, питань громадянського суспільства, ринкової економіки, конституції. При МЦРД створена Депозитна бібліотека Ради Європи — відділ Європейської бібліотеки. Фінансування — внутрішнє (польське) та міжнародне (приблизно порівну). Річний бюджет — 225 тис. дол. Центр має 55 співробітників, у тому числі 10 — постійних²⁴.

Проблемами дослідження міжнародної політичної ситуації займається також Інститут польської політики — незалежна некомерційна установа, заснована у 1992 р., метою якої є публікації про розбудову демократії, зокрема з тематики сучасної історії та національних конфліктів в Україні, Білорусії, Росії, Румунії, Естонії, а також з питань економіки та соціального захисту в Польщі, самоврядування в Польщі та Німеччині. Джерела фінансування — гранти від фондів. Постійних співробітників Інститут не має, асоційованих — 3 чол²⁵.

Досить впливовою неприбутковою організацією являється Фонд підтримки місцевої демократії, який працює з 1989 р. Основні напрямки його діяльності — розвиток громадського самоврядування, підтримка місцевих органів влади та місцевих адміністрацій, місцеве самоврядування. Фонд підтримує розвиток демократії в країнах Східної Європи, зокрема в Україні, Білорусі, Литві, Румунії та країнах СНД. Фінансування — внутрішнє (польське) та міжнародне (приблизно порівну). У Фонді працює близько 30 чол., з яких 23 — постійні професійні працівники²⁶.

Проблемами зовнішньої політики детально займається Польський інститут міжнародних відносин. Заснований як урядовий дослідницький інститут у 1996 р. Головними його функціями є допомога державним владним органам, так само як і польським громадянам, шляхом участі у процесі прийняття рішень щодо зовнішньої політики, поглиблення та поширення знань про міжнародні відносини як складне комплексне глобальне явище. Інститут здійснює свої функції шляхом:

- наукових досліджень у сфері міжнародних відносин;

- підготовки аналітичних експертних доповідей та прогнозів;

- професійного просування цих напрацювань у сферу зовнішньої політики та міжнародних зв’язків Республіки Польща;

- поширення відомостей у польському суспільстві щодо сучасної ситуації на міжнародній арені;

- підтримки контактів з академічними, науковими та політичними центрами у Польщі та за кордоном;

- зібрання публікацій спеціалістів та наукової документації у відкриту бібліотеку;

- власних публікацій.

Одним із найбільш вагомих аналітичних центрів Польщі являється Дослідницький Центр ім. Адама Сміта. Це незалежний дослідницький центр, заснований у 1989 р. Він поєднує у собі функції мозкового центру та інституту публічної політики. Головним завданням Центру є просування переваг вільного ринку та вільного, відповідального суспільства, побудованого на моральних засадах. Центр вивчає принципи та етику вільного ринку і підтримує розбудову та розвиток ринкової економіки. Програми Центру ім. Адама Сміта зосереджені на розробці дослідницьких та освітніх проектів (наприклад, книг, програм телебачення) та аналізі і експертизі законодавчих проектів. Щорічний бюджет Центру складає приблизно 150 тис. дол. Штат – 6 постійних співробітників (4 дослідники, 2 співробітники адміністративного персоналу), 28 за сумісництвом, 2 інтернів, 6 практикуючих науковців²⁷.

Серед провідних „фабрик думок” можна також виділити Інститут Собєського - мультидисциплінарний центр, який займається дослідженнями політичних проблем сучасності і проблем соціально-економічного розвитку Польщі. Інститут розробляє ідеї розбудови публічного життя польського суспільства. Заснований у 2004 р. Важливим принципом діяльності Інституту є його повна незалежність від політичних партій. Експерт, який обирає політичну посаду, автоматично повинен звільнитися із Інституту.


5. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ США


В США працює близько 1200 аналітичних центрів, мозкові центри самого уряду США нараховують близько 5000 працівників і мають фінансування близько 1,5 млрд дол. щорічно. При університетах працює майже 600 Think Tanks. Ще 600 є незалежними громадськими організаціями. Більшість найвпливовіших Think Tanks працюють у Вашингтоні. Засновниками і опікунами аналітичних центрів є відомі політики, скажімо, Інституту за підтримку демократії (National Endowment for Democracy), заснованого у 1983 р., — З.Бзежинський, М.Олбрайт.

Найвпливовішими аналітичними центрами США є The Heritage Foundation («Спадщина»), Центр міжнародних приватних підприємств (Center for International Private Enterprise), Інститут Брукінґс: Національний інститут передових досліджень, Інститут міжнародної економіки (Institute for International Economics), САТО-Institute, Інститут міста (The Urban Institute), Центр міжнародного приватного підприємництва (Center for International Private Enterprise (CIPE), Центр фундацій (The Foudation Center), Рада фундацій (Counсil of Foudations). Зважаючи на ту уніально важливу роль, яку відіграють ці Think tanks США, зупинемося на них докладніше.

Одним з найвпливовіших аналітичних центрів США є The Heritage Foundation («Спадщина»). Це стратегічний дослідницький інститут, що займається широким спектром питань громадської політики. Зокрема Heritage Foundation розробив моделі пенсійної системи, модель американської економіки, модель родини. Ідея інституту — побудувати статистичну модель суспільства і забезпечити доступ до неї широкої громадськості. Фундація видає ряд аналітичних досліджень, з найбільш відомих — щорічний «Indеx of Economic Freedom», «Мандат на лідерство» (рекомендаційні матеріали для кандидатів у президенти США). Фундація має біля 200 працівників, 35-40 дослідників, з яких 15-20 PhD. Бюджет організації — близько 30 млн. дол. річно. Організація має унікальну систему фінансування, яка включає до 200 тис. спонсорів, гроші від яких (суми 20-40 дол.) залучаються шляхом прямого листування. Біля 3000 жертводавців офірують на потреби фундації по 1000 дол., а члени «Президенського клубу» — понад 1000 дол. Донорам надається пріоритет у висвітленні питань, які їх цікавлять.

Центр міжнародних приватних підприємств (Center for International Private Enterprise) провадить та розповсюджує дослідження з реформування ринку та розвитку демократії. Приймає участь у фінансування більш ніж 90 новостворених проектів розвитку ринку. Пріоритетними галузями досліджень в країнах пострадянського простору можуть бути «молодь і бізнес», «старопромислові регіони», «корупція і шляхи її подолання» тощо.

Інститут Брукінгс: Національний інститут передових досліджень. Поєднує академічні та громадські стратегії. Веде дослідження в галузі економіки, політики, законодавчої сфери та «третього сектору». Видає журнал накладом 12000 примірників. Відстежує ситуацію і розвиток Think Tanks у світі.

САТО-Institute — одна з провідних дослідних неполітичних організацій у Вашингтоні. Досліджує проблеми економіки, видає книги, журнали, проводить конференції. Приклад доробку — книга «Глобальний капіталізм». Стоїть на жорстких позиціях по відношенню до МВФ, USAID та ін. організацій, які опікуються трансформаційними процесами в країнах пострадянського простору. Позиція САТО — менше опікати «нові демократії» на теренах колишнього СРСР. Партнери САТО в Україні — The Ukrainian Cеnter for Independent Political Research (1991).

Інститут міста (The Urban Institute) — засновано у 1968 р. Некомерційна організація, яка зосереджує увагу на проблемах суспільства, зокрема, проблемі житловлаштування, демографії, експертному обслуговуванні. В інституті працює 400 працівників. Річний бюджет організації — 70 млн.дол. Дуже цікавим явищем Think tanks-простору в США є наявність окремих НДО, які не будучи «чистими мозковими центрами» виконують допоміжні консультативні та комунікативні функції, зокрема для грантодавців і між грантодавцями, а також вивчають НДО-простір і розробляють питання створення грантів. Очевидно, що наявність цих організацій говорить про розвиненість громадянського суспільства як такого. До згаданих організацій належать Центр фундацій і Рада фундацій.

Ще одним цікавим, як на мій погляд явищем, є наявність цільових Think tanks, які розповсюджують у США, зокрема цільовим чином — в урядових структурах, в Конгресі, серед мас-медіа тощо аналітичну інформацію про Україну. Це, зокрема, Національна інформаційна служба України та фундація Україна-США. Українська національна інформаційна служба (Ukrainian National information service — UNIS) — недержавна некомерційна організація, заснована в США, метою якої є збір інформації, проведення досліджень та розповсюдження інформації про Україну в США. Приклад діяльності — організація і проведення у 2000 р. конференції «Прагнення України до зрілої державності» (80 доповідей).

Фундація Україна-США (US-Ukraine Foundation) — недержавна некомерційна організація, заснована в 1991 році з метою сприяння розвитку демократії, стимулювання реформуванню вільного ринку та зміцненню прав людини в Україні. Має 12 штатних працівників у Вашингтоні і 30 — в Києві. Фундація виходить з розуміння України як ключової ланки стабільності в регіоні Східної Європи. Програми US-Ukraine Foundation: заснування і підтримка Інституту ім. П.Орлика (Київ), розвиток в Україні НДО (програма партнерства громад). Планує підтримку кредитних спілок в Україні. Think tanks Сполучених Штатів Америки слід вважати орієнтиром для інших демократій. Не скидаючи з шальок терезів вагу національних особливостей, які присутні в будь-якому суспільстві, зауважимо, що структура, алгоритми фандрейзингу, політична, економічна, антикорупційна, правозахисна роль, лобістська, аналітична, дослідницька, інформаційна та ін. функції Think tanks США, їх місце і роль, яку вони виконують у суспільстві, є орієнтиром і для українських, порівняно молодих «мозкових центрів», які тільки розпочинають свій шлях.


ВИСНОВКИ

У сучасних умовах процесів всеохоплюючої глобалізації та розвитку суспільства, що базується на інформації, яка стає основним товаром, в економіці розвинених країн на перший план виходить третій сектор, основним завданням якого є вироблення та надання послуг. Важливу роль у третьому секторі економіки відіграють громадські та некомерційні організації, і серед них особливо виділяються недержавні аналітичні центри, які також називають „фабриками думок”. Це незалежні неприбуткові дослідницькі організації, діяльність яких здійснює вагомий вплив на процеси прийняття важливих політичних, економічних, соціальних рішень у державі.

„Фабрики думок” приймають активну участь у розробці важливих законодавчих документів, державних програм, проектів загального політичного та економічного розвитку, критично оцінюють та аналізують дії влади. Їхнім завданням є не просто знайти вирішення проблеми, а відмінний, новаторський підхід до шляхів її розв’язання. Експерти аналітичних центрів поширюють результати своєї діяльності у вигляді звітів, рекомендацій, публікацій у книгах, періодичних виданнях та виданнях у мережі Інтернет. Для виробництва аналітичних матеріалів високої якості потрібна висока кваліфікація експертів.

Фінансуються неурядові аналітичні установи в основному за рахунок грантів від міжнародних донорських організацій, членських внесків, прямих пожертв від фізичних та юридичних осіб та реалізації власно аналітичної продукції.

Таким чином, „фабрики думок” являють собою важливу ланку у процесі налагодження ефективної комунікації між органами, що приймають рішення, та громадянами. Успішний розвиток та функціонування аналітичних центрів є важливим фактором становлення громадянського суспільства у державі.

В контексті вищезазначеного варто зауважити, що роль неприбуткових аналітичних центрів в Україні також має тенденцію до зростання. Сфера їх діяльності дедалі більше розширюється. Серед найавторитетніших „фабрик думки” України можна назвати Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, Міжнародний центр перспективних досліджень, Інститут демократії ім. П. Орлика, Інститут трансформації суспільства та ін. Сфера їх діяльності охоплює проблеми економічного, політичного, культурного розвитку Української держави, питання зовнішньої політики та оборони. Більшість з них видають власні періодичні видання, мають веб-сторінки тощо. Серед недоліків діяльності аналітичних центрів в Україні слід зазначити відсутність належної законодавчої бази, яка б регламентувала їх діяльність та надала певного правового статусу. Також дуже незначним є відсоток вітчизняного фінансування у бюджеті дослідницьких установ. Значну частину коштів становлять гранти міжнародних фондів.

У Республіці Польща „фабрики думок” почали активно розвиватися з крахом комуністичного режиму та початку демократичних перетворень. Нині у державі діє розгалужена мережа дослідницьких установ, 10 з яких широко відомі у світі. Серед них можна назвати Гданський інститут ринкової економіки, Дослідницький центр ім. А. Сміта, Центр соціальних та економічних досліджень CASE, Інститут досліджень основ демократії та ін. Основними напрямками їх досліджень є аналіз розвитку польської економіки, соціальне, політичне становище, зовнішньополітичний курс Республіки Польща, а також вивчення загальних трансформаційних процесів та розвитку демократії.

Отже, неурядові аналітичні центри та політичні експерти стають невід’ємним елементом політичного життя у розвинених країнах, вони розглядаються як повноправні учасники публічної політики. Їх роль у процесі вироблення та прийняття важливих політичних рішень стає дедалі вагомішою з поглибленням процесів глобалізації та демократизації (як у випадку із країнами Центрально-Східної Європи).


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Статті

1. Винников О., Ткачук А. Громадські організації в Україні: новий поступ з новим законодавством // Голос громадянина. – 1997. – № 4. – С. 4-7.
   
2. Клименко О. „Фабрики думок”: вплив неурядових організацій на політику демократичних держав // Політичний менеджмент. – 2007. – №2. – С. 90-99.
   
3. Куц С. Неурядова організація з точки зору її фінансової ефективності: українські можливості // Голос громадянина. – 1997. – № 4. – С. 10-11.
   
4. Малєєв В. Третій сектор у світі – кінець ХХ сторіччя // Голос громадянина. – 1997. – № 4. – С. 13-14.
   
5. Пашков М., Чалий В. Неурядові аналітичні центри: пропонування на тлі відкладеного попиту // Дзеркало тижня. – 2004. – 16 січня. – С. 4.
   
6. Пащенко В.І. Неурядові організації: перспективи розвитку (методологія дослідження) // Трибуна. – 2004. – № 11-12. – С. 26-27.
   
7. Рубанов В. Проблеми інституціоналізації політичного аналізу в пострадянському суспільстві // Політичний менеджмент. Спеціальний випуск. – 2007. – С. 241-253.
   
8. Сергєєв В. Лобізм в Україні: можливості неурядових організацій // Політичний менеджмент. – 2007. – № 3. – С. 88-95.
   
9. Степаненко М. Амбіції „мізковиків” і потреби суспільства // Президентський вісник. – 2001. – 26 травня. – С. 6.
   
10. Хім’юк Р. Діяльність нових інформаційно-аналітичних центрів на Буковині // Буковинський журнал. – 2004. – № 1. – С. 119-124.
    

13. Чернявська Л.Н. Неурядові аналітичні центри: традиції та перспективи розвитку в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 50 (Частина І). – С. 208-217.

14. James G. McGann. Global trends in think tanks and policy advise // Форум. – 2007. – № 2 (5). – С. 57-68.


Інтернет-видання

15. Аналітичні центри України. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 11.03.2008.

16. Аналітичні центри України як елемент громадянського суспільства. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 07.03.2008.

17. Всеукраїнський консорціум центрів європейської інформації. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 01.04.2008.

18. Дієвий інструмент демократичного контролю за владою. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 12.03.2008.

19. Журнал "Громадянське суспільство": Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості, виклики, перспективи. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 22.02.2008.

20. Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 01.04.2008.

21. Коментар до проекту Закону України "Про непідприємницькі організації" ІТС. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 14.04.2008.

22. Матеріали Круглого столу: "Неурядові аналітичні центри в Україні: пропозиція і попит". – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 26.01.2008.

23. Мережа аналітичних центрів України. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 17.02.2008.

24. Міжнародні програми Центру Разумкова. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 14.04.2008.

25. Можливості неурядових аналітичних інститутів – для громадянського суспільства. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 01.04.2008.

26. Неурядові аналітичні центри в сучасному суспільно-політичному контексті: проблеми та виклики. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 17.02.2008.

27. Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості, виклики, перспективи. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 07.03.2008.

28. Неурядові аналітичні центри України: новий етап розвитку чи „біг по колу?”. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 07.03.2008.

29. Неурядові організації докладають зусиль на підтримку реформ в Україні. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 07.03.2008.

30. С. Костюк. Неурядові аналітичні центри в контексті реалізації євроінтеграційного курсу України. – Режим доступу: ссылка скрыта . - Дата перегляду 22.02.2008.

31. Современные фабрики мысли. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 12.02.2008.

32. Українські мозкові центри та Уряд: ініціатива - діалог – співпраця. Стенограма конференції. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 03.03.2008.

33. Український соціум. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 22.02.2008.

34. Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

35. Центр Разумкова. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 14.04.2008.

36. Центр Разумкова: Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості та перспективи. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

37. Щодо встановлення мережі партнерства Україна-НАТО з підвищення обізнаності громадянського суспільства з оборонних та безпекових питань. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

38. Що таке мережа фундацій Інституту Відкритого Суспільства? – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 01.04.2008.

39. Zagranica занепокоєна "кампанією недовіри" до українських неурядових організацій. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 01.04.2008.

40. Adam Smith Research Centre (ASRC). – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 01.04.2008.

41. Center for International Relations (CSM). – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 01.04.2008.

42.Center for Social and Economic Research (CASE). – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

43. Gdansk Institute for Market Economics (IBnGR). – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

44. Polish Institute of International Affairs (PISM). – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 24.02.2008.

45. Polish Think Tank. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Дата перегляду 12.03.2008.

46. Think Tank. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 12.03.2008.

47. Think tank. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 12.03.2008.

48. World Economy Research Institute (WERI). – Режим доступу: ссылка скрыта. - Дата перегляду 24.02.2008.