Виклики Глобалізації та відповіді суспільства

Світ, у якому ми живемо, безперервно змінюється і вдосконалюється. За усіма аспектами. І з усе більшою швидкістю - згідно Законів Природи.

Зміни і вдосконалення відбуваються і в діловому світі. Як наслідок, транснаціональні та інші міжнародні компанії, які досягли дуже високого рівня досконалості, нестримно перетинають кордони і заповнюють внутрішні ринки близьких і далеких держав. На всіх континентах. Як велика вода під час повені. Вони приносять з собою нову якість товарів і послуг. А одночасно – нову філософію, нову культуру сучасного бізнесу, нові правила соціально-економічних відносин. Саме це явище і отримало назву - Глобалізація.

Глобалізація породжує загострення конкурентної боротьби. На ринках будь-яких країн. Без виключень. Вона вимагає адекватних змін від кожного виробника та від національних економік в цілому. Особливо актуально це для країн з перехідною економікою, що характеризуються відносно низькою діловою культурою. Для них глобалізація – це нові дуже серйозні іспити і ризики. Але одночасно, при певних умовах, і нові можливості.

Глобалізація пропонує споживачам нові якості і надає їм можливість реально використовувати своє право на вибір товарів і послуг. Особливо тим, які матеріально забезпечені. Вона сприяє змінам у свідомості споживачів, пробуджує в них відчуття самоповаги і робить значно вибагливішими до постачальників.

Цим самим глобалізація стимулює виробників та інших постачальників товарів і послуг до вдосконалень. Вона надає нові переваги тим з них, хто прагне вижити і досягає належного рівня досконалості. І водночас безжалісно знищує усіх, хто виявиться нижче рівня її досягнень та вимог.

У Європі, як і в усьому світі, відповіддю на виклики глобалізації стало значне посилення соціальної спрямованості провідних компаній. Зокрема, це проявилося через активізацію вдосконалення цих компаній на засадах концепцій Загального управління якістю та моделей досконалих організацій, що зорієнтоване на перевищення норм міжнародних стандартів та досягнення найкращих результатів і високого рівня конкурентоспроможності. Одночасно широке розповсюдження, знов таки як і в усьому світі, отримали міжнародні стандарти на системи менеджменту (ISO серій 9000 та 14000, OHSAS 18000, SA 8000 та інші).

Останнім часом дискусії про соціальну відповідальність бізнесу отримали новий поштовх. Приводом для цього стало започаткування Глобального договору Організації Об`єднаних націй, який є глобальною відповіддю на виклики глобалізації світової економіки.

Зважаючи на особливу актуальність проблем покращення соціального клімату для пострадянських країн, дуже важливо, щоб в цих країнах питання про соціальну відповідальність не перетворилось, як іноді буває, на тимчасову модну компанію. Щоб не розглядалось лише, як яскраві обіцянки і зобов`язання, як засіб для отримання політичних дивідендів. Не закінчилось одноразовими, хай навіть гучними, благодійними акціями.

Глобальний договір ООН

Ідея Глобального договору належить Генеральному секретарю ООН Кофі Аннану, який проголосив її на Всесвітньому економічному форумі у 1999 році. Глобальний договір базується на ряді основоположних загальнолюдських цінностей в сфері прав людини, норм праці, охорони довкілля і боротьби з корупцією та спирається на наступні загальновизнані світовою громадськістю документи: Загальна декларація прав людини; Декларація Міжнародної організації праці (МОП) про основоположні принципи і права у сфері праці; Декларація про природне середовище і розвиток; Конвенція ООН проти корупції. Глобальний договір спирається на десять принципів, які наведені нижче.

1. Ділові кола повинні підтримувати і поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини в їх сферах впливу.

2. Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини.

3. Ділові кола повинні підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.

4. Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію усіх форм примусової та обов`язкової праці.

5. Ділові кола повинні підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.

6. Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію дискримінації при наймі на роботу та в професійній діяльності.

7. Ділові кола повинні підтримувати обережний підхід до екологічних питань.

8. Ділові кола повинні виступати з ініціативами в підтримку посилення екологічної відповідальності.

9. Ділові кола повинні заохочувати розробку і розповсюдження екологічно безпечних технологій.

10. Ділові кола повинні боротися з усіма проявами корупції, включаючи здирство та хабарництво.

Глобальний договір охоплює усі провідні суспільні сили: уряди, що визначили принципи цієї ініціативи; компанії, на діяльність яких він прагне вплинути; трудящих, руками яких здійснюються конкретні процеси виробництва; організації громадянського суспільства, які представляють більш широке коло зацікавлених сторін; Організацію Об`єднаних Націй – єдиний у світі дійсно глобальний політичний форум – в якості авторитетного організатора заходів і посередника.

Але основною стороною Глобального договору визначено саме бізнес, який має суттєво посилити свою соціальну спрямованість. Участь у Глобальному договорі та слідування його принципам дозволяє продемонструвати лідерські якості шляхом формування соціально відповідальних корпорацій, сприяння перетворенню глобальної економіки у більш стійку і всеохоплюючу, пошуку та реалізації практичних шляхів розв`язання сучасних проблем глобалізації, скерованих на забезпечення сталого розвитку з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення морального духу працівників, а також продуктивності та рівня праці.

Природа соціально відповідального бізнесу

Будь-яка бізнесова компанія за визначенням створюється для задоволення потреб громадян, які є частками соціуму: перш за все, власного персоналу та споживачів продукції і послуг. З іншого боку, кожна така компанія повинна систематично сплачувати передбачені законодавством податки на утримання відповідних суспільних формувань, виконання соціальних проектів та забезпечення мало захищених верств населення і, при цьому, виконуючи свої виробничі функції, не повинна наносити шкоду навколишньому середовищу. Отже, споконвічно бізнесові компанії створюються як соціально спрямовані. І для кожної з них визначені базові етичні норми, згідно з функціями призначення та соціальними обов`язками.

Відповідаючи базовим етичним нормам, бізнесові компанії за власним бажанням можуть додатково здійснювати благодійну діяльність, зокрема надавати фінансову, матеріальну чи іншу допомогу громадянам з обмеженими можливостями та низьким достатком, або установам соціального спрямування. Така благодійність, безумовно, заслуговує на всіляку підтримку з боку суспільства.

Але, на жаль, на практиці не всі бізнесові компанії дотримуються навіть базових етичних норм:. Деякі з них постачають на ринок продукцію і послуги незадовільної якості, а у деяких випадках і небезпечні для людей та їх майна, не дбають про персонал, зокрема не гарантують його безпеку, наносять шкоду довкіллю, ухиляються від сплати податків тощо. В той же час, вони можуть здійснювати (імітувати) благодійність, аби в очах суспільства виглядати благочинними. Такі компанії ні в якому разі не можна розглядати, як соціально відповідальні. Більше того, в подібних випадках і суспільство, і влада мають задіяти механізми приведення таких компаній у відповідність до базових етичних норм шляхом створення сприятливих умов, або, в разі необхідності, через примус.

Соціальна відповідальність: терміни та поняття

Перш за все, хотілося би привернути увагу до сполучення “соціальна відповідальність” бізнесу, яке часто застосовують на практиці. Воно асоціюється з відповідальністю кримінальною, адміністративною, тощо. Тобто з поняттями, які пов’язані з порушенням встановлених обов`язкових норм і правил. В той же час, у Глобальному договорі задекларовано, що він не є механізмом регулювання, не спрямований на нагляд, примус чи оцінку поведінки або дій компаній. Він розраховує на публічну підзвітність і відкриту інформаційну політику компаній, трудящих і громадянського суспільства по захисту власних інтересів з метою ініціювання і спільного прийняття практичних заходів, скерованих на реалізацію принципів Глобального договору. Зважаючи на це, на наш погляд доцільно говорити не про соціальну відповідальність бізнесу, а про соціально відповідальний бізнес, тобто бізнес, який відповідально ставиться до своїх соціальних обов`язків. І тут, на наш погляд, найбільш доцільно застосовувати таке сполучення, як “соціальна спрямованість”.

Соціальна спрямованість – це філософія і системна практична діяльність з покращення життя людей з урахуванням інтересів майбутніх поколінь. Соціальна спрямованість характеризує компанію, як таку, що відповідально ставиться до виконання, як мінімум, базових етичних норм. В свою чергу, соціально спрямований бізнес – це етичний бізнес з турботою про людей та їх майбутнє. В якості інтегральної характеристики соціальної спрямованості може бути використано таке поняття, як соціальна активність – ступінь соціальної спрямованості компанії.

Для компаній соціальна спрямованість має стати кропіткою системною постійною роботою та перетворитися на нову філософію і культуру ведення бізнесу. До питань соціальної спрямованості компанії необхідно підходити конструктивно, застосовуючи відповідні інструменти, які дозволяють без зайвого галасу ретельно, послідовно і систематично планувати, підвищувати і виконувати зобов`язання. А також демонструвати та кваліфіковано підтверджувати відповідність фактичного заявленому.

Аспекти класифікації соціальної спрямованості

Соціальна спрямованість може бути визначена через характеристики об`єктів, суб`єктів та діяльності з соціального забезпечення.

Об`єктами соціального забезпечення є люди: споживачі продукції і послуг; співробітники компанії (що є, що були, потенційні); співробітники суміжних організацій; інші громадяни, які потребують особливої уваги з боку суспільства: діти; інваліди; вагітні жінки; пенсіонери; студенти, тощо. Крім того, до об`єктів, на які можуть бути спрямовані дії щодо соціального забезпечення людей, відносяться середовище, у якому ці люди мешкають, та галузі їх соціального забезпечення: екологія, освіта, наука, культура, охорона здоров`я тощо.

До суб`єктів соціального забезпечення відносяться: суб`єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи); органи виконавчої влади та місцевого самоврядування; спеціалізовані благодійні фонди, тощо. Тут слід усвідомлювати, що поняття “соціальна спрямованість бізнесу” не розповсюджується на діяльність, як державних структур, так і благодійних фондів, через те, що ні перші, ні другі не відносяться до бізнесу. Інша справа, що благодійні фонди можуть оцінювати та інформувати суспільство щодо сприяння їх роботі з боку бізнесових компаній.

Характеристиками діяльності суб`єктів соціального забезпечення можуть бути: комплексність, системність, систематичність, тривалість, вагомість тощо, а загалом, як вже згадувалося вище – соціальна активність. При оцінюванні важливо враховувати чим керується компанія, виконуючи соціально спрямовану діяльність: нормами, які мають обов`язковий статус (наприклад, параметри безпеки), необов`язковими нормами (наприклад, положення стандартів) чи то є власна ініціатива - понад будь-якими нормами.

Системне забезпечення соціальної спрямованості компаній

Системному забезпеченню соціальної спрямованості компаній сприяє створення і впровадження відповідних систем менеджменту. Загальні вимоги до таких систем визначені, як правило, міжнародними стандартами. Так, стійкому постійному дотриманню прав та забезпеченню задоволеності споживачів щодо отримання якісної продукції (послуг) може сприяти система управління якістю, створена у відповідності до міжнародних стандартів ІSО серії 9000. Для забезпечення надійних умов щодо захисту здоров`я власного персоналу використовується система менеджменту професійної безпеки у відповідності до міжнародних стандартів ОНSАS 18000. Умови для послідовного і цілеспрямованого захисту довкілля від негативного впливу компанії створює система екологічного менеджменту у відповідності до стандартів ІSО 14000. Стандарт SА 8000 спрямований безпосередньо на сприяння етичному поводженню компаній; нормативні вимоги цього стандарту відображають конкретні положення Конвенції МОП щодо питань з примусової праці, свободи асоціацій тощо, а також Загальної декларації прав людини та Конвенції ООН з прав дитини. Дотримання згаданих стандартів суттєво знижує ризики компанії щодо порушення етичних норм.

Проте, слід враховувати, що стандарти відображають рівень, який вже досягнуто більшістю компаній. А на сучасному перенасиченому глобальному ринку конкурентна боротьба вже давно ведеться понад норми стандартів. Не є тут виключенням і питання соціальної спрямованості бізнесу. Показовим прикладом соціально відповідального ставлення понад встановлені норми є діяльність, що була відображена у виступі одного з керівників автомобільної компанії Ford на 49-му Конгресі EOQ (Анталія, 2005 р.). Він повідомив, що Ford дбає про наступні покоління, про дітей і онуків, які будуть жити через десятки років. І тому, будуючи свої заводи в різних країнах світу, компанія відтворює родючий шар землі, який було знято під час будівництва, на дахах споруд. І радіє, коли там квітнуть квіти, а птахи в`ють гнізда і співають пісні. На що зал відповів гучними оплесками.

Краща світова практика соціальної спрямованості і активності компаній сконцентровано відображена у філософії та концепціях Загального управління якістю (TQM), які наведено нижче.

Орієнтація на результат. Діяльність організації повинна бути спрямована на задоволення інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, партнерів, персоналу, власників, кредиторів, представників суспільства (як тих, що живуть безпосередньо поруч з організацією, так і всіх загалом). Організація повинна вивчати, гармонізувати і задовольняти потреби усіх цих сторін, розділяючи з ними вигоду від досягнутих результатів.

Концентрація уваги на споживачах. Під час концентрації уваги на споживачах досягається глибоке розуміння їх потреб. При цьому розглядаються вимоги не тільки до якості продукції, а й до всіх сторін діяльності організації, які вони вважають для себе важливими. Виявлені потреби споживачів перетворюються на вимоги до діяльності організації. Проводиться оцінка та аналіз ступеня задоволеності потреб споживачів. Споживачі широко залучаються до планування і удосконалення усіх процесів в організації, з ними налагоджуються взаємовигідні довготривалі стосунки.

Лідерство та відповідність цілям. Лідери розвивають культуру організації, визначають її місію, бачення та систему цінностей, пропагують їх серед персоналу. Завдяки цьому забезпечується єдність та чіткість цілей в організації, створюється середовище, в якому люди можуть спільно працювати та досягати досконалості. Основний акцент у діяльності лідерів робиться не на примусі, наказі, контролі, а на переконанні, роз`ясненні, заохоченні.

Управління, що ґрунтується на процесах і фактах. Організація діє ефективніше, коли всі внутрішньо пов`язані види діяльності розглядаються як процеси і систематично управляються. Рішення, які стосуються поточного управління та запланованих удосконалень, приймаються на підставі надійної інформації, що включає оцінку з боку зацікавлених сторін.

Розвиток персоналу та його залучення до вдосконалень. Повний потенціал персоналу вивільняється через спільний набір цінностей, створення культури довіри та надання людям повноважень. Працівники розглядаються не як пасивні виконавці розпоряджень та інструкцій, а як творча сила, яка активно впливає на роботу організації.

Постійне навчання, інновації та вдосконалення. Створюється культура постійного вдосконалення. Постійне навчання є основою того, щоб ставати кращими. Заохочуються нововведення та висловлення оригінальних думок. До здійснення удосконалень залучаються споживачі, постачальники, партнери, персонал, тощо. Удосконалення аналізуються з точки зору їх впливу на задоволення потреб усіх зацікавлених сторін.

Розвиток партнерства. Організація діє найбільш ефективно, коли вона встановлює з партнерами взаємовигідні зв`язки, що базуються на довірі, обміні знаннями, а також на доцільній інтеграції.

Відповідальне ставлення до суспільства. Організація усвідомлює, що досягнення нею довгострокового успіху можливе тільки у тому разі, якщо її діяльність є корисною для суспільства, співпадає з його цінностями та цілями.

Для оцінювання і визнання рівнів практичної реалізації принципів TQM в світі застосовують моделі досконалості, тобто моделі “ідеальних” організацій. Найвідомішими серед них є: японська модель імені Демінга, американська модель імені Болдріджа та європейська модель (модель Європейського фонду управління якістю).

Зведена інформація щодо забезпечення засобами системного менеджменту загально людських цінностей, передбачених Глобальним договором ООН, наведена в таблиці.

Таблиця

ЗАГАЛЬНО ЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ

ГЛОБАЛЬНИЙ ДОГОВІР

ООН.

Принципи

ЗАСОБИ СИСТЕМНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

НАПРЯМИ.

Документи

Аспекти

ІSО 9000.

Принципи

ІSО 14000

ОНSАS

18000

SА

8000

TQM.

Концепції

Модель

EFQM.

Критерії

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини.

Декларація МОП про основопо-ложні принципи і права у сфері праці

Співробіт-ники компанії

Ділові кола повинні підтримувати і поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини в їх сферах впливу.

Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини.

Ділові кола повинні підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.

Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію усіх форм примусової та обов`язкової праці.

Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію дискримінації при наймі на роботу та в професійній діяльності

Лідерство.

Постійне вдосконален-ня.

Системний підхід до управління.

Процесний підхід.

Прийняття рішень на підставі фактів.

Залучення персоналу

Забезпе-чення безпеки персона-лу

Соці-альна спря-мова-ність

Лідерство та відповід-ність цілям.

Орієнтація на резуль-тат.

Управління, що ґрунту-ється на процесах і фактах.

Постійне навчання, інновації та вдосконалення.

Розвиток персоналу та його залучення до удоско-налення

Лідерство.

Політика і стратегія.

Процеси.

Партнерств-во і ресурси.

Персонал.

Результати, що стосу-ються персоналу.

Основні ділові результати

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини.

Декларація МОП про основопо-ложні принципи і права у сфері праці

Працівни-ки зовніш-ніх органі-зацій

Взаємовигідні стосунки з постачаль-никами

Соціальна спрямованість

Розвиток партнерст-ва

Політика і стратегія.

Партнерст-во і ресур-си.

Результати,що стосу-ються сус-пільства.

Ділові результати

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини

Споживачі

Ділові кола повинні підтриму-вати і поважати підхід, що пе-редбачає захист міжнародних прав людини в їх сферах впливу.

Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини

Орієнтація на споживачів

Орієнтація на резуль-тат.

Концентра-ція уваги на споживачах

Політика і стратегія.

Результати, що стосу-ються спо-живачів.

Ділові результати

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини

Мало захищені верстви населення та люди з фізичними вадами

Соціальна спрямованість

Відпові-дальне ставлення до сус-пільства.

Орієнтація на результат

Політика і стратегія.

Результати що стосу-ються сус-пільства.

Основні ділові результати

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини

Діти

Ділові кола повинні підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці

Соціальна спрямованість

Відповідальне ставле-ння до сус-пільства.

Орієнтація на результат

Політика і стратегія.

Результати що стосу-ються сус-пільства

ПРАВА ЛЮДИНИ

Загальна Декларація прав людини

Інші громадяни

Соціальна спрямованість

Відповідальне ставле-ння до сус-пільства.

Орієнтація на результат

Політика і стратегія.

Результатищо стосу-ються сус-пільства

ОХОРОНА НАВКОЛИШ-НЬОГО СЕРЕДОВИЩА Декларація про природне середовище і розвиток	Екологічна відповідальність	Ділові кола повинні підтри-мувати обережний підхід до екологічних питань. Ділові кола повинні виступати з ініціативами в підтримку посилення екологічної відповідальності	-	Забезпечення захис-ту навко-лиш-нього середовища	-	-	Відповідальне ставле-ння до суспільства. Орієнтація на результат	Політика і стратегія. Результати що стосу-ються сус-пільства
	Екологічно безпечні технології	Ділові кола повинні заохочувати розробку і розповсюдження екологічно безпечних технологій

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

Конвенція ООН проти корупції

Ділові кола повинні боротися з усіма проявами корупції, включаючи здирство та хабарництво

Соціа-льна спря-мова-ність

Відповіда-льне ставлення до суспіль-ства

Політика і стратегія.

Результатищо стосу-ються сус-пільства

Досвід Європи

В Європі питання соціальної спрямованості бізнесу відображені у Європейській політиці сприяння якості, схваленій Європейською комісією у 1995 році. Також вони передбачені Європейською хартією якості, що була підписана в 1998 році у Парижі під час Європейського з`їзду якості президентом Європейського Союзу і президентами європейських об`єднань промисловців, роботодавців, малих і середніх підприємств, європейськими лідерами рухів за якість.

Вже протягом довгого часу питання соціальної спрямованості компаній є основоположними у діяльності Європейської організації якості (EOQ) та Європейського фонду управління якістю (EFQM), зокрема це відображено у Моделі досконалості, що розроблена та поширюється EFQM (малюнок).

Європейська модель досконалості (Модель EFQM) є описом “ідеальної” організації, якою її бачать в Європі. 9-ть фундаментальних критеріїв (32 підкритерія) Моделі об`єднані у дві групи: перша – це 5 критеріїв, що описують підходи у діяльності організації для досягнення результатів (лідерство, політика та стратегія, персонал, партнерство і ресурси, процеси); друга - чотири критерії результатів, які досягає організація за рахунок використання підходів (результати, що стосуються споживачів; персоналу і суспільства, а також основні ділові результати). “Ідеальна” організація, згідно Моделі, умовно оцінюється в 1000 балів. Фактично ж найкращі фірми Європи, такі як Nokia, Siemens, Opel, Volvo, TNT та інші, на сьогодні досягають 700-750 балів.

Модель EFQM, яку спочатку застосовували лише як інструмент для виявлення кращих європейських компаній-зразків для наслідування, останнім часом широко використовується також для визначення і визнання рівнів досконалості будь яких організацій (у тому числі владних) з метою їх залучення до процесів послідовного та поступового удосконалення. Це забезпечується введенням Схеми рівнів досконалості EFQM. Схемою крім трьох рівнів досконалості, які підтверджуються Європейської нагородою якості, введено ще два рівні не конкурсного характеру. Один – “Визнання досконалості в Європі” (понад 400 балів). Другий – “Відданість досконалості”.

На нараді національних партнерських організацій EFQM (Кардіфф, Уелс, жовтень 2005 р.) відзначено, що з 2006 р. буде суттєво розширено застосування Моделі та Схеми EFQM у всіх європейських країнах для підвищення конкурентоспроможності цих країн і Європи в цілому на глобальному ринку.

Однією із переваг Моделі EFQM є те, що її застосування дозволяє систематично оцінювати рівень соціальної активності компаній, визначати їх рейтинги та інформувати про це суспільство. А це, в свою чергу, є стимулом для вдосконалення компаній і підвищення їх соціальної активності. Також Модель, одночасно з висвітленням сильних сторін компанії, передбачає виявлення областей бажаного їх вдосконалення, що є підґрунтям для розробки і реалізації програм розширення та посилення соціальної спрямованості і активності.

Як вже згадувалось, для оцінки стану виконання компаніями норм, що регулюють трудові відношення та права людини, у міжнародній практиці застосовується також стандарт SA 8000. І тут буде доречним нагадати, що ініціатива створення для бізнесу такого етичного кодексу належить Європі.

Приклади кращої практики

Нижче наведені приклади кращої практики за критеріями результатів, що стосуються споживачів, персоналу і суспільства (згідно Моделі EFQM).

Результати, що стосуються споживачів. Періодично підприємство проводить опитування різних категорій споживачів з метою виміру рівня їх задоволеності; при формуванні переліку показників задоволеності враховується думка самих споживачів; результати опитування аналізуються в сегментаціях по ринках, типах споживачів і т.п.; для показників з низьким рівнем задоволеності проводяться додаткові дослідження і визначаються дії з удосконалення; дані опитування використовуються для стратегічного планування; інформація про результати опитування і дії з удосконалення доводяться до відома споживачів. Плануються, вимірюються і аналізуються показники розвитку партнерських стосунків зі споживачами: частка споживачів, з якими реалізуються спільні програми, кількість спільних груп з удосконалення, ефект від їхньої роботи тощо.

Результати, що стосуються персоналу. Плануються, вимірюються та аналізуються показники, що характеризують навчання персоналу: середня кількість днів навчання на одного співробітника, відсоток співробітників, що пройшли різні форми навчання, ефективність навчання і т.п. Результати виміру задоволеності персоналу аналізуються в сегментації за різними категоріями співробітників; при значних відмінностях у задоволеності різних категорій персоналу вживаються заходи, спрямовані на вироблення їхнього загального бачення ситуації.

Результати, що стосуються суспільства. Підприємство вимірює та аналізує ставлення до своєї діяльності з боку жителів прилеглих районів (або персоналу прилеглих організацій); при цьому визначається, чи відчувають вони “занепокоєння” та негативні впливи з боку підприємства; у випадку негативного ставлення з боку “сусідів” вживаються дії для зменшення або компенсації впливів, або роз`яснення їх причин. Підприємство визначає основні шляхи свого впливу на суспільство (благодійність, взаємодія з органами місцевої влади, природоохоронні дії, економія природних та енергетичних ресурсів тощо); для кожного з них вибираються вимірювані показники, які характеризують величину впливу; для цих показників визначаються цільові значення з урахуванням потреб суспільства, вони відстежуються та аналізуються.

Висновки

Найбільш інтегральним, повним, глибоким і конструктивним підходом до формування і визначення соціальної спрямованості компанії є філософія TQM. В рамках концепцій TQM можуть бути відображені та враховані всі відомі норми, керівні принципи та кодекси поведінки, що зорієнтовані на загальнолюдські цінності.

Найбільш ефективними професійними інструментами оцінювання і визнання соціально спрямованих компаній є моделі досконалості, зокрема Модель EFQM.

Калита П.Я.,

президент Української асоціації якості,

президент Клубу лідерів якості України,

почесний президент Міжнародної гільдії професіоналів якості,

академік Української академії наук та Російської академії проблем якості

Blog

Виклики Глобалізації та відповіді суспільства

Содержание

Виклики Глобалізації та відповіді суспільства

Глобальний договір ООН

Природа соціально відповідального бізнесу

Соціальна відповідальність: терміни та поняття

Аспекти класифікації соціальної спрямованості

Системне забезпечення соціальної спрямованості компаній

ГЛОБАЛЬНИЙ ДОГОВІР

ООН.

ЗАСОБИ СИСТЕМНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Документи

Принципи

Концепції

Орієнтація на резуль-тат.

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ