Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

Вид материала

Закон

Содержание Частина 15. Народ України - носій суверенітету, єдине джерело державної влади. Частина 17. Місцеве Частина 19. Судова влада.

Подобный материал:

• Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
• Ліджень у галузі науки "Державне управління", розробка пропозицій щодо підвищення ефективності, 88.84kb.
• Паспорт спеціальності, 19.9kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 40, ст. 527 ) Цим закон, 231.17kb.
• Вознесенський міський голова, 31.43kb.
• Розширення повноважень місцевого самоврядування та зміцнення його фінансової самостійності, 39.68kb.
• Програми співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 479.52kb.
• Інформаційний лист міністерство освіти І науки, молоді І спорту україни, 53.77kb.
• Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
• Повноваження та функції управління освіти, 155.1kb.

Частина 15. Народ України - носій суверенітету, єдине джерело державної влади.


Народний суверенітет - це самовизначення, повновладдя народу в організації економічного, політичного і соціально-культурного буття.

Демократія здійснюється безпосередньо через пряме волевиявлення народу, громадян (референдум, резолюція мітингу, сільського сходу); представницька - вираження волі громадян через обраних ними представників. Вибори є вільними, не допускаються будь-який тиск на виборців ні в тому, чи брати участь у виборах чи не брати, ні в тому, якому саме кандидату або партії, блоку партій віддати свій виборчий голос. Передбачено юридичну відповідальність за порушення законодавства під час виборів. Строго дотримується принцип рівного виборчого права, кожен виборець має лише один голос, голосування є таємним, контроль за волевиявленням виборців заборонено.

Верховна Рада України - вищий представницький орган влади (обираний народом з дотриманням принципів виборчої системи), єдиний законодавчий орган.

Законодавча влада - це влада, відокремлена в умовах реалізації принципу поділу влади, що володіє винятковим правом приймати закони.

Повноваження Верховної ради - це внесення змін до Конституції, прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, заслуховування послань Президента України, зміщення президента з поста в порядку імпічменту, прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету міністрів, дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду, затвердження Державного бюджету, загальнодержавних програм, загальної структури, чисельності, функцій Збройних сил, рішення про надання Україною позик і економічної допомоги, а також про одержання позик, затверджує перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, призначають вибори Президента, Голови та членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Голови Національного банку за поданням Президента, вибори в органи місцевого самоврядування, приймає рішення про згоду на призначення Президентом Прем’єр-міністра, на обов’язковість міжнародних договорів і денонсацію Міжнародних договорів, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів.

До повноважень Президента України відносяться: забезпечення державної незалежності, національної безпеки, правонаступництво держави, звернення з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими - до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище, представництво держави в міжнародних відносинах, укладати міжнародні договори, приймати рішення про визнання іноземних держав, про прийняття та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Президент України призначає: глав дипломатичних представництв України в інших державах і в міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; всеукраїнський референдум, позачергові вибори до Верховної Ради, Прем’єр-міністра та припиняє його повноваження, за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів , керівників центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, Генерального прокурора за згодою Верховної Ради та звільняє його з посади, припиняє повноваження Верховної Ради України, скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів АР Крим.

Президент створює: за поданням Пре’єр-міністра, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також реорганізує і ліквідує їх, суди, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань, очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Президент присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги, вищі спеціальні звання, нагороджує державними нагородами і президентськими відзнаками, здійснює помилування, підписує закони, прийняті Верховною Радою, має право вето, видає укази і розпорядження.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою в порядку імпічменту.


Частина 16. Уряд і центральні органи виконавчої влади.


Виконавча влада - відокремлюється в умовах реалізації принципу поділу влади (поряд із законодавчою і судовою) і діє при строгому розмежування функцій і повноважень влади, що володіє прерогативою прийнятих парламентом законів. До органів державної виконавчої влади відносяться: Кабінет Міністрів України (уряд), державні комітети; міністерства; відомства; їх органи на місцях; місцеві адміністрації, виконавчі комітети міст та районів у містах. Низовою ланкою системи державної виконавчої влади є адміністрація підприємств, установ, організацій. Перераховані органи виконавчої влади здійснюють виконавчу та розпорядчу діяльність. Вся діяльність апарату виконавчої влади підзаконна і будується на принципах пріоритету прав громадянина, людини, демократизму, законності, рівноправності, гласності, участі громадян України в управлінні державою.

Кабінет Міністрів забезпечує:

1. Державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави; виконання Конституції і законів, актів Президента України;

2. Проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, економічної безпеки;

3. Рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності;

4. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Кабінет Міністрів розробляє:

1. Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

2. Проект Закону про Державний бюджет України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету і подає Верховній Раді звіт про його виконання.

Кабінет Міністрів вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів - це постанови, розпорядження, є обов’язковими до виконання на всій території країни.


Частина 17. Місцеве самоврядування та місцеві органи виконавчої влади.


Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна можливість територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання жителів кількох населених пунктів (сіл, селищ), міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції та законів України. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах міста, районного центру міста в межах району, міста, який є самостійним адміністративно-територіальним центром добровільного об’єднання жителів територій, що мають єдиний адміністративний центр.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад міст.

Територіальні громади міст, відповідно до 458 міських територій України, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети своїх адміністративних одиниць, встановлюють місцеві податки і збори, забезпечують проведення місцевих референдумів, управляють майном, що є їхньою комунальної власності.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, об’єднаними в громаду міста як безпосередньо, так і через міські громадським раді та їх виконавчі органи, мерів та адміністрації мерій міст, що представляють спільні інтереси територіальних громад міст України.

Основні принципи місцевого самоврядування - це народовладдя, законність, гласність, колегіальність, об’єднання місцевих і державних інтересів, виборність, правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах повноважень, визначених законодавством, підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантія місцевого самоврядування, судовий захист прав місцевого самоврядування.

Адміністрації міст на відповідній території забезпечують:

1. Виконання Конституції України, законів України, актів Президента, уряду, інших органів виконавчої влади;

2. Законність, правопорядок; дотримання прав і свобод громадян;

3. Виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програми охорони навколишнього середовища, програми розвитку національних меншин;

4. Підготовку та виконання відповідних територіальних міських бюджетів, звіт про їх виконання;

5. В заємодія з органами місцевого самоврядування. Виконавчу владу на рівні міста здійснює мер.


Частина 18. Основи правового регулювання у сфері виконавчої влади.


Адміністративне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникли в процесі державного управління та виконавчо-розпорядчої діяльності держави.

До числа адміністративних відносяться суспільні відносини:

1. Між вищими і нижщими органами державного управління;

2. Між неміжпідпорядкованими органами державного управління;

3. Між органами державного управління та підпорядкованими їм державними підприємствами, установами;

4. Між органами державного управління та недержавними установами, організаціями;

5. Між органами державного управління та громадянами.

Перераховані відносини, що регулюються нормами адміністративного права, є предметом цієї галузі.

Адміністративні методи - це способи впливу, впливу суб’єкта управління на об’єкт шляхом владно-розпорядчих вказівок.

Слід пам’ятати, що переконання повинно передувати примушенню, супроводжувати методи примушення, примушення має застосовуватися до суб’єктів за умови, що до них вже застосовувалися методи переконання, і ці методи не дали позитивних результатів.


Частина 19. Судова влада.


Поряд із законодавчою і виконавчої в Україні діє судова влада. Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в установленому законом порядку здійснюють правосуддя.

Правосуддя - це розгляд справ про суперечки і конфлікти у правовій сфері і прийняття рішення про відновлення порушеного права і справедливості, застосування заходів державного примушення до винних або про відмову в такому.

Згідно з Конституцією України правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, встановлюється виключно законом і здійснюється в точно встановлених межах.

Основні принципи судочинства: законність, рівність усіх перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом , обов’язковість виконання рішень суду.