Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

Вид материала

Закон

Содержание Частина 12. Правова держава.

Подобный материал:

• Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
• Ліджень у галузі науки "Державне управління", розробка пропозицій щодо підвищення ефективності, 88.84kb.
• Паспорт спеціальності, 19.9kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 40, ст. 527 ) Цим закон, 231.17kb.
• Вознесенський міський голова, 31.43kb.
• Розширення повноважень місцевого самоврядування та зміцнення його фінансової самостійності, 39.68kb.
• Програми співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 479.52kb.
• Інформаційний лист міністерство освіти І науки, молоді І спорту україни, 53.77kb.
• Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
• Повноваження та функції управління освіти, 155.1kb.

Частина 12. Правова держава.


Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Правова держава - це держава, яка характеризується режимом конституційного правління, розвиненою правовою системою і верховенством правового закону в суспільному житті, існуючою системою соціального контролю над владою і наявністю ефективних механізмів, які гарантують правову захищеність і безпеку особистості, активне і безперешкодне використання правил і свобод що їй належать.

Таким чином, правова держава - це держава, обмежена в своїх діях правом, що захищає свободу і права особистості, що підкоряє владу волі суверенного народу.

Прагнення до створення правової держави проходить через формування розвиненого громадянського суспільства, правової рівності всіх громадян, загальності права, суверенітету народу, поділу влади (законодавча, виконавча, судова), свободи і права інших людей як єдиного обмеження свободи індивіда, пріоритету в державному регулюванні цивільних відносин методом заборони над методом дозволу (дозволено все, що не заборонено законом).

Основною і найважливішою ознакою правової держави є наявність розвинутого громадянського суспільства.

Громадянське суспільство - це сукупність незалежних індивідів, їх об’єднань, а також відносин які складаються між ними: політичних, правових, моральних, релігійних, культурних та економічних. Громадянське суспільство формується самими громадянами, взаємодіючими між собою, але ні як не державою, не державними інститутами і не радами депутатів всіх рівнів. Необхідно суворо дотримуватися і підтримувати первинність інститутів громадянського суспільства по відношенню до держави, заборонити державі втручатися в життя громадянського суспільства, забезпечити підконтрольність держави громадянському суспільству, безумовне конституційне визнання прав і свобод громадян, наявність механізмів захисту, законодавчо врегульований правовий характер громадянського суспільства.

Взаємовідношення громадянського суспільства і держави передбачає чітке, неухильне дотримання Конституції України та законів України, приведення нормативно-правової бази держави, що стосується прав і свобод людини і громадянина, відповідно до міжнародних стандартів, удосконалення економічних відносин на основі міцної нормативно-правової бази, інтенсифікація процесу підвищення авторитету правосуддя, прийняття нових кодексів, вдосконалення правоохоронної системи, підняття рівня правової культури та правової свідомості населення.

Розуміючи найважливіші фактори правової культури України, можна зробити наступні висновки, що правова культура України є частиною національної культури українського народу, найважливішими письмовими джерелами, що допомагають нам осмислити визначальні риси епохи, виділити головні напрями національного руху народу. Червоною ниткою через всі розглянуті фактори проходить ідея національного визволення і прагнення створити суверенну незалежну державу. Історія держави і права України є частиною всесвітньої історії і нерозривно пов’язана з нею, ідеї гуманізму, боротьби за права і свободи людини, ідеї створення правової держави і принцип поділу влади характерні як для праць західних мислителів, так і для найважливіших конституційних документів, розроблених українськими авторами.


Частина 13. Україна – незалежна демократична правова держава.


Необхідно уважно визначити сенс понять, які характеризують сучасну українську державу.

Суверенітет - це особливість влади самостійно і незалежно від будь-якої іншої влади здійснювати свої функції як усередині країни, так і за її межами. Забезпечення незалежності влади в зовнішньополітичній діяльності та верховенство влади всередині країни означає суверенітет держави, дає можливість нації на політичну свободу і здатність політично самовизначатися аж до відокремлення і незалежності особистості.

З суверенітету України випливає її незалежність. Тільки суверенна держава може бути незалежною і має право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

Поняття «суверенітет» повно і всебічно розкрито в Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. У Декларації державний суверенітет України визначається як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки», де народ України - єдине джерело державної влади та повновладдя народу здійснюється безпосередньо.

В Україні існує республіканська форма правління, де громадяни мають право формувати склад парламенту, обирати Президента, вирішувати питання місцевого самоврядування та ін. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи, багато з яких є визначальними для розуміння України як демократичної держави. Юридичне закріплення повної самостійності України було здійснено Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Даний нормативно-правовий акт закріплював незалежність України та створення самостійної суверенної незалежної держави, яка отримала офіційну назву – Україна.

А 28 червня 1996 прийнята Конституція України - Основний Закон держави, що визначає основи державного ладу, структуру влади, систему державних органів, порядок їх формування, функції, компетенцію, правове становище особи. Конституція є базою для інших нормативно-правових актів країни, закріплює основи суспільного ладу, визначає основи правового положення особистості, визначає взаємини особистості з суспільством і з державою, приймається, змінюється, доповнюється, відміняється з дотриманням особливих процедур, закріплених законодавчо. Конституційне право - це галузь, яка закріплює основи повновладдя українського народу і складається з норм, що регулюють основи суспільного і державного устрою країни, основи взаємовідносин особи і держави, національно-державний та адміністративно-територіальний устрій, систему і принципи діяльності державних органів.


Частина 14. Національно-державний устрій України.


Україна за формою державного устрою є унітарною державою, розділення на адміністративно-територіальні одиниці, забезпечує здійснення законів та інших рішень законодавчих органів у масштабі області, міста, району. Систему адміністративно-територіального устрою України становить Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Основними принципами територіального устрою є єдність і цілісність державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Виходячи з Декларації про державний суверенітет, Акта проголошення незалежності України, Верховна Рада 1 листопада 1991, прийняла Декларацію прав національностей, якою гарантується з боку держави рівність політичних, економічних і культурних прав усіх народів, національних груп, громадян; гарантується право вільного користування рідною мовою у всіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і поширення інформації; забезпечується першочергове значення в національній політиці держави мати остаточне рішення національних і мовних питань.

Основні положення, що гарантують рівні права громадян, незалежно від етнічного походження та мовних ознак - це рівні політичні, економічні та культурні права і свободи всіх громадян України, незалежно від їх національності, рівний захист державою всіх громадян України, гарантія права на національно-культурну автономію: користування рідною мовою і навчання рідною мовою у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, свого віросповідання, в роботі державних органів, громадських об’єднань, а також підприємств, установ, організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, може використовуватися її мова поряд з державною українською мовою.

Громадяни України мають право вільно обирати і змінювати національність, мають право змінювати своє національне прізвище, а також ім’я та ім’я по батькові, будь-яке обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою заборонено і карається законом.

Державною мовою в Україні є українська мова, мовами міжнаціонального спілкування в Україні є українська, російська та інші мови, посадові особи повинні володіти українською, російською, а в разі потреби і іншими національними мовами, громадяни мають право користуватися своєю національною або будь-якою іншою мовою.