Семантичні трансформації фразеологізмів як засіб гумору на матеріалі творів в. Кравчука
| Вид материала | Документы |
- Вступ актуальність наукової роботи, 372.88kb.
- Особам без почуття гумору читати цей документ суворо забороняється. І навіть тим,, 87.32kb.
- Виховання національної свідомості підростаючого покоління (на матеріалі епічних творів, 593.41kb.
- Особам без почуття гумору читати цей документ суворо забороняється. І навіть тим,, 83.03kb.
- Суслова Тетяна Казимирівна Вцій методичній розробці висвітлено методи, форми І прийоми, 168.55kb.
- Іван франко мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах, 8096.29kb.
- План І. Вступ >ІІ. Дидактичні ігри важливий засіб успішного засвоєння учнями математичних, 276.55kb.
- Соскін Олег Ігоревич, директор інституту трансформації суспільства з лекція, 9.81kb.
- Святкова прибрана зала. Портрет Тараса Шевченка, вишитий рушник, фотовиставка про життя, 324.93kb.
- Методика роботи з дитячою книжкою 7 методика читання та розповідання творів художньої, 223.75kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКЕ МІСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО
СЕКЦІЯ
УКРАЇНСЬКА МОВА
ТЕМА:
СЕМАНТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯК ЗАСІБ ГУМОРУ НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ В.КРАВЧУКА
Роботу виконала:
Подзигун Аліна Сергіївна
учениця 10-Б класу
Хмельницького
Навчально-виховного
комплексу №10
Науковий керівник:
Ковальчук Любов Сергіївна
вчитель української мови та літератури
вищої категорії
Хмельницького
Навчально-виховного
комплексу №10
м. Хмельницький, 2006р.
Зміст
Вступ.
Теоретичні дослідження фразеологічних одиниць на матеріалі художнього тексту………………………………………………………………................................3
Розділ І.
Функціональні та структурно-граматичні ознаки фразеологічних одиниць………………………………………………………………………………….5
1.1.Дослідження паремійних висловів…………………………………………...7
Розділ ІІ.
Зміна традиційної семантики фразеологізму в особливих контекстуальних умовах…………………...……………………………………………………………..10
2.1. Лексична заміна (субституція) компонентів фразеологічних одиниць…………………………………………………………………………...11
2.2. Граматичні (формальні) зміни фразеологічних одиниць............................17
2.3. Синтаксичні трансформації фразеологічних одиниць……………………18
Висновки……………………………………………………………………………...19
Список використаних джерел ................................................................................20
Додатки
Вступ. Теоретичні дослідження фразеологічних одиниць на матеріалі художнього тексту
Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.
Вивчення фразеологізмів поширює знання учнів про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, допомагає краще зрозуміти складні явища.
Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови
Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя.
Фразеологія завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу. У цьому й полягає актуальність моєї роботи.
Фразеологізми, особливо розмовні, - невичерпне джерело створення гумористичних ефектів. Вдячний матеріал гумористичного й сатиричного зображення багатьох сцен, подій, характеристики персонажів, їх мовлення, зовнішнього вигляду знаходимо у творах подільських письменників.
Творчість подолянина Василя Кравчука – бездонна криниця для дослідження в царині гумористичних функцій фразеологізмів. Мета моєї роботи: показати, як з настановою на гумор фразеологізми піддаються різноманітним семантичним трансформаціям, висвітлити прийоми і способи введення фразеологізмів у тексти поетичних творів, при яких властивості, характерні фразеологічним одиницям в загальномовному вживанні, або ж актуалізуються, або ж набувають специфічних нових ознак, зумовлених особливістю їх включення до тексту.
Новизна роботи, на мою думку, полягає у тому, що під час аналізу творів В.Кравчука знайдено відповіді на такі питання: внаслідок чого узуальне фразеологічне значення набуває додаткових відтінків, як реалізується семантична двоплановість чи то окремих компонентів фразеологічних одиниць, чи сполучень в цілому.
В ході дослідження здійснена спроба розв’язати ряд теоретичних та практичних проблем, які стосуються системного вивчення складного механізму функціонування фразеологічних одиниць у художніх творах подільського письменника з урахуванням контексту, класифікацій на визначення стилістичного ефекту загальномовних та оказіально змінених фразеологічних одиниць.
Розділ І. Функціональні та структурно-граматичні ознаки фразеологічних одиниць
Термін фразеологія (гр.phrasis – вислів, зворот мови, logos- поняття , вчення) в сучасній науці про мову вживається у таких значеннях:
1)Сукупність зворотів і висловів (словосполучень і речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові, сукупність прийомів словесного вираження, властивих певному періодові якоїсь мови, якійсь особі.
2)Розділ мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми.
3)Те саме, що фраза.
Фразеологія – мовознавча дисципліна, що всебічно вивчає структуру і семантику фразеологічних одиниць, функцію їх у мові та мовленні, історію їх виникнення та розвитку, роль у процесі інтралінгвістичних (внутрісистемних) і екстралінгвістичних (позамовних) факторів. Отже, об’єктом вивчення фразеології є стійкі звороти, словосполучення, які в науці називають фразеологічними одиницями, фразеологізмами, фразеологічними зворотами або сталими висловами мовлення.
Йдеться, насамперед, про сталі мовні вислови або фразеологізми.
Фразеологізми – стійкі відтворювані сполуки слів, що мають своєрідні, специфічні структурні властивості, якими вони відрізняються від звичайних вільних синтаксичних конструкцій, а також від окремих слів, що їх вивчає лексикологія. Характерні риси будь-якого фразеологізму – строго окреслена граматична єдність, сталість словникового складу, відтворюваність постійно готової одиниці мовлення, узагальнене стале значення вислову.
Численні фразеологічні одиниці не є однаковими за генетичними, функціональними та структурно-граматичними ознаками. І це цілком зрозуміло: вони, як і слова, належать до різних типів, класів. Кожний з них має свій шлях становлення і розвитку. Це стосується і прислів’їв, і приказок, і крилатих висловів, і різних ідіоматичних сполук тощо. Також мають свої особливості і різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні кліше, до яких насамперед треба віднести традиційні формули вітань, побажань, запрошень, дотепні каламбури тощо.
За Ф.П. Медведєвим, фразеологія обіймає такі структурні типи фразеологічних одиниць:
1.Прислів’я (життя прожити – не поле перейти; на віку – як на довгій ниві; нове тепер у нас життя, нема старому вороття та інші)
2.Приказки (собака на сіні; не всі в дома (в кого); п’яте колесо до воза; ні риба ні м’ясо; сьома вода на киселі; нечистий на руку; буде і на нашій вулиці свято; загляне сонце і в наше віконце;заткнути за пояс тощо)
3.Крилаті вислови ( У нас нема зерна неправди за собою; Вогонь в одежі слова; Чуття єдиної родини та багато інших)
4.Різні ідіоматичні словосполучення (байдики бити; баляндраси точити; пальці знати; задніх пасти та інші)
5.Мовні штампи, кліше (здоровенькі були; просимо завітати; приділяти увагу та інші)
6.Каламбури (правда твоя, що на вербі груші, на осиці – кислиці; тринди-ринди – завтра празник; на вовка помовка, а зайці кобилу з’їли )[6,7].
Крім названих класів, до фразеології належать і деякі інші структурні типи фразеологічних сполучень.
Отже, до фразеології належать всі стійкі сполуки слів, цілісні мовні одиниці, які є в людській пам’яті і відтворюються в готовому вигляді у процесі спілкування, а не творяться щоразу подібно до вільних граматичних сполучень.
Особливу увагу у своїй науковій роботі звертаю на прислів’я, приказки, ідіоматичні сполучення.
1.1.Дослідження паремійних висловів
Прислів’я та приказки входять до складу фразеології і мають багато спільних рис з іншими типами фразеологічних одиниць.
Про прислів’я та приказки протягом ряду століть написано чимало цінних праць. За цей час висловлено багато цікавих думок, але воднораз із цим з’явилась і численна кількість нових проблем. Справжній наукових підхід до студіювання їх був намічений тільки в другій половині ХІХ століття. Початок цьому поклав О.О.Потебня. І це цілком зрозуміло. Саме в ХІХ столітті до питань мови застосовано порівняльно-історичний метод. У цей час до явищ мови почали підходити історично, мову стали розглядати як категорію історичну О. Потебні вже було ясно, що без історичного підходу до вивчення прислів’їв і приказок не можна розкрити суті і закономірності їх розвитку. Досліджуючи паремійні одиниці, видатний мовознавець прийшов до висновку, що прислів’я і приказки не є чимось навіки застиглим. Багато з них за певних історичних умов зазнають і структурних і семантичних змін.
Незважаючи на значний вклад О.О.Потебні у вивчення прислів’їв і приказок, ще й досі є чимало суперечливих суджень, немає єдиної думки щодо їх походження і розвитку, повною мірою не розкрито їх структурно-семантичного характеру, ще мало досліджена їх стилістична роль у різних жанрах літератури, тощо.
Різне тлумачення суті прислів’їв та приказок свідчить про існування різних напрямів у сучасному мовознавстві, різних підступів, підходів до розв’язання цього питання.
Прислів’я – стислий і влучний, образний, здебільшого народний вислів, що стосується різноманітних явищ життя. Їх застосовують у мові для розкриття багатьох типових життєвих обставин і ситуацій.
Структурно – це переважно двочленне речення, як правило, зримоване:
приходиш, як чорт, то будеш ще й роги мати [2,218];
буває істина така: на рівні півня й гусака [2,170];
украдь у ближнього, бо вкраде у тебе [2, 134];
життя прожить – не поле перейти [1,25].
Подані приклади на прислів’я переконливо стверджують, що прислів’ю властиві, як правило, не тільки глибокий зміст, а й художньо досконала форма.
Приказка – влучний образний народний вислів. Зміст його, на відміну від прислів’їв не має звичайно повчального характеру, їй, як правило, властива синтаксична незавершеність, часто вона являє собою скорочене прислів’я:
а напився б ти смоли [2,105];
сапер помиляється раз у житті [3,15];
крутишся завше, як в колесі білка [3,44];
хай буде гречка [2,103].
запас біди не чинить [2,214];
„Приказка є елемент байки або прислів’я, частково виведений з прислів’я і байки як залишок, згущення їх, частково недорозвинений до них. Наприклад, якщо ми про певну людину говоримо: „це свиня під дубом”, точно так само – „собака на сіні”, „вовчий рот”, „лисячий хвіст”...це будуть приказки”[7,108-109].
Прислів’я і приказка - це певний жанр усної народної творчості; близькість їх між собою безсумнівна. Що ж до різниці між ними, то поки що вчені до кінця не визначили строгих і незаперечних рис відмінності, хоч і висловили щодо цього ряд думок.
Л.Г.Скрипник указує, що на відміну від прислів’їв, приказки:
1) легко вступають у синонімічні зв’язки (хоч греблю гати);
2) констатують явища, події, що протікають у момент мовлення (по хаті ходить, а дверей не знайде);
3) вказують на факт, що був(буде) в минулому(майбутньому)
(був кінь, та з’їздився, буде й на нашій вулиці свято);
4) тільки називають предмет чи явище (ворона в павичевім пір’ї); [9,22-28]
Ідіоми (від грец. idioma - особливість, своєрідний зворот) – це стійкі звороти мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле. Зміст ідіом не збігається з лексичним значенням тих слів, що входять до них.
Звичайно, одні і ті ж одиниці інколи називають по-різному. Так, „собака на сіні” за семантичною класифікацією – це фразеологічна єдність. За походженням, жанровим різновидом – це приказка.
У методичній літературі встановилася традиція вивчати фразеологію в широкому смислі, тобто ідіоми, прислів’я, приказки, крилаті вислови, рідше – фразеологічні сполуки. Однак ядро фразеологічного запасу мови складають ідіоми (фразеологізми, фразеологічні звороти, фразеологічні одиниці, усталені вислови). Саме цьому питанню я приділю увагу в даній науковій роботі.
Розділ ІІ. Зміна традиційної семантики фразеологізму в особливих контекстуальних умовах
Семантичні трансформації – це „зміни традиційної семантики фразеологізму, причинені його актуалізацією в особливих контекстуальних умовах, внаслідок чого узуальне фразеологічне значення набуває додаткових відтінків або ж реалізується семантична двоплановість чи то окремих компонентів, чи сполучення в цілому”[1, 84].
Дослідження трансформацій вже має свою історію. У працях з фразеології видатні вчені О.О.Потебня, В.В.Виноградов, Л.А.Булаховський, І.К.Білодід та інші підкреслювали, що стабільність зовнішньої оболонки багатьох фразеологізмів не є абсолютною. Зазначимо, що трансформації фразеологічних одиниць неодмінно передбачать стилістичну мету, оскільки вони випливають з прагнення письменника органічно поєднати, злити воєдино з контекстом загальновідомий вираз, уточнити чи деталізувати значення фразеологізму в зв’язку з конкретною ситуацією художнього твору.
Власне семантичними вважаються такі перетворення фразеологізмів, які спричинюють зміну традиційного значення різного ступеня, від збільшення абстрактного елемента в семантиці до появи додаткових смислових і стилістичних відтінків аж до розвитку нового значення, до перетворення фразеологізму в полісемічний, що не порушує при цьому „лексико-граматичного складу стійкого словосполучення”[8, 2]
2.1. Лексична заміна (субституція) компонентів фразеологічних одиниць
Лексична заміна (субституція) компонентів фразеологічних одиниць зумовлена нарізнооформленістю та цілісністю образу фразеологізмів і таїть у собі величезні виражальні можливості. Це такий спосіб структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць, який полягає в цілеспрямованій заміні одного, кількох чи всіх її компонентів функціонально схожими елементами.
Заміна одних складників фразеологізму на інші проходить на основі їх семантичної близькості або за принципом тематичної спільності між компонентами. Цей прийом В.Кравчук використовує для підвищення експресивності та емоційності висловлювання:
Не вдавсь підряд, – звітує хитрий звір, –
Хоч я доклав отам чимало сили [3,50]
(пор. докласти праці - затратити багато зусиль на що-небудь[13,174]);
Сердито бека, борюкавсь
Пускав у дію роги й ноги [3,51]
(пор. пускати в хід – вдаватися до чого-небудь; використовувати певним чином [13,172]);
Кричала Бочка без упину:
Захочу – море я поглину.
Для неї й моря було мало,
У бочки клепки бракувало
(пор. „клепки” позбутися – збожеволіти, втратити розум[13,218] )
Та попався на гарячім
І приніс додому двійку [2,72]
(пор. пійматися на гарячім – бути викритим у чому-небудь[13,129])
Будеш повзать на колінах
Діставать їй дефіцити [3,8]
(пор. повзати в ногах – принижуватись, плазувати перед ким-небудь, домагаючись свого[13,136]);
Проте життя підсунуло свиню
Самого до стіни приперло за брехню [3,27]
(пор. свиню підкладати, підкласти свиню – виявити у ставленні до кого-небудь непорядний, ниций вчинок, підлість, зробити неприємність, діяти підступно проти кого-небудь[13,123]);
А то риба хитра
Навіть вусом не кивне
Як нема півлітра [2,83]
(пор. і вусом не вести – не звертати увагу на що-небудь[13,245])
Авторська заміна компонентів можлива тільки тому, що в свідомості читача вже „відбита” нормативна лексика. Проте заміна ця не довільна: в ній є і своя мовна логіка, і художня мета.
Мета цих замін у Василя Кравчука – створити гумористичну ситуацію, висміяти щось, викликати асоціативне сприйняття.
Багато утворень, які виникли в результаті заміни окремих компонентів і зустрічаються в гуморесках В.Кравчука, не зареєстровані словниками і виступають у формі одиничного індивідуального вживання. Вибір замінника майже завжди вимагається змістом контексту або мовної ситуації, які сприяють актуалізації значення компонента замінника у складі фразеологізму:
Бо час летить немов шалений,
Прийдеться кинуть білий світ [2,90] ( пор. померти, закінчити щось);
Я за лайки тії скоро
Виб’ю з тебе дух [2,67] (пор. вибивати дух – покарати);
Компанія в нас
У дворі не мала
До ночі з хлопцями
Ріжем в козла [2,74] (пор. різати в козла – розважатися);
Гриць без квитка заліз в вагонний тамбур,
Аж раптом ревізори з двох боків.
–Чом їдеш зайцем? – строго запитали.
– Та я отут ховаюсь від вовків [1,23](їхати зайцем – безкоштовно)
Не гроші, а людина
Ціну повинна мати! –
Сказав Іван дружині
Пропивши всю зарплату [3,28] (ціну мати – об’єктивно оцінювати свої можливості);
Навіть Лев змінив натуру,
Як мова йде про фізкультуру [2,155] (змінити натуру – помінятися);
Жити можна сотню літ.
Тільки ж знову переміни [3,4] (жити сотню літ – довго).
Іншим засобом семантичної трансформації фразеологізмів є розширення компонентного складу. Кожне слово фразеологічного оточення граматично виправдане, конструктивно необхідне. Розширення фразеологічної одиниці – це структурно-семантичні оказіальні зміни фразеологічних одиниць, при яких не виникає нової фразеологічної одиниці, а лише конкретизується її образ. Зі стилістичного погляду – це один із тих індивідуально-авторських художніх засобів, які використовуються для підвищення експресивності та емоційності висловлювання.
Дуже часто розширює лексичний склад фразеологізму і Василь Кравчук. Це оновлює фразеологізм, забезпечує створення або відтворення комічної ситуації. Досліджуваний матеріал дозволяє виділити такі розширення компонентного складу фразеологічної одиниці:
а) розширення підметом: коли життя поставить крапку [2,68] (пор. ставити крапку [13,151]);
б) означеннями: кирпу свою гне [3,23] (пор. кирпу гнути [13,265]);
в) додатками: і вкоротить тобі віку [3,22] (пор. вкоротити віку [13,111]);
хай футболу тому грець [1,74] (пор. хай йому грець [13,240]);
г) обставиною і додатком: і нишком бурмоче до себе під ніс [3,19] (пор. буркотіти під ніс [13,73]);
пішло в них діло відразу на лад [3,13] (пор. діло пішло на лад [13,168]).
У наведених прикладах фразеологізм втрачає здатність виступати одним членом речення.
У мовній системі співіснують розгорнені і редуковані різновиди фразеологічних одиниць.
Явище редукції полягає в тому, що зі складу фразеологізму виділяються деякі слова – компоненти, що наділені найбільш виразним стилістичним звучанням. Завдяки цьому явищу фразеологічна одиниця стає компактною і лаконічною.
Ще одним широко вживаним В.Кравчуком засобом структурної трансформації є скорочення компонентного складу фразеологізму (фразеологічний еліпсис). Розрізняють два види еліпсиса: еліпсис-скорочення і еліпсис-стиснення. При еліпсисі-скороченні опускається один або кілька крайніх компонентів: кидати в піт [2, 126] (пор. і в жар і в піт кидало [13,245]). При еліпсисі стисненні - опускається один або кілька центральних компонентів: і метали громи [1,48] (пор. метали громи і блискавки [13,293]), брати до серця [1,25] (пор. брати, взяти близько до серця [13,62]).
Обидва варіанти за значенням однакові. Але, якщо повні фраземи загальновживані, то короткі – ситуативні. Народження фрази (внаслідок відчуття неповноти інформації) і усічення її (коли деякі елементи висловлення здаються зайвими) - один із продуктивних шляхів зміни форми або семантики цих мовних одиниць.
Еліпсовані фразеологічні одиниці слід розглядати як спеціальний стилістичний засіб, індивідуально-авторський прийом, викликаний пошуками письменника потрібної стилістичної виразності і лаконізму, динамізму, посилення експресивності висловлювання. Крім того, завдяки еліпсису фразеологічної одиниці оповіді надається інтонація живої розмовної мови, створюється уявлення недосказаності, творчого пошуку, відбувається чіткіший прояв експресивної семи в стилістичному значенні фразеологічної одиниці.
У межах семантичних перетворень у гуморесках В.Кравчука має місце подвійна актуалізація фразеологічних одиниць. Подвійна актуалізація –це „явище реалізації потенційних значень усіх чи окремих компонентів фразеологізму поряд із використанням його традиційного значення” [1,87]. Л.Булаховський вважав це явище ефективним засобом творення комічного і вбачав у ньому наслідок „нового осмислення слів шляхом зіткнення їх з іншими можливими значеннями”[2,422]. На основі проаналізованого матеріалу виділяємо два види подвійної актуалізації фразеологічних одиниць:
1) обігрування семантики фразеологічних одиниць у цілому в спеціально створеному автором контексті (повна подвійна актуалізація):
Хлопчик батька запитав:
- Що це значить – ловлять гав?(пор.гав ловити – бездіяльно проводити час, нічого не робити [13,134])
- Дуже просто, - каже тато. –
Тут не треба поспішати.
Треба знати смаки гав,
Гави люблять лиш роззяв.
Слід роззяві рот відкрить
Й гава враз туди влетить [1,20];
2) обігрування потенційної семантики фразеологічних одиниць в спеціально створеному автором контексті (частково подвійна актуалізація):
Отаку зустрінеш Віку
І вкоротить тобі віку [3,22].(пор. вкоротити віку – убити; позбавити кого-небудь життя [13,111])
Семантична двоплановіть фразеологічної одиниці яку слід розглядати як здатність стійких виразів мати пряме значення, що виходить із значень його компонентів, а також переносне (фразеологічне), дозволяє письменнику створювати такий контекст, в якому реалізуються обидва плани словосполучень. Наприклад:
З ресторану йшли Іван з Петром,
Одне питання ставили ребром...
В лікарні ребра ставили обом [2,106].
Фразеологізм одне питання ставити ребром означає: запитувати про щось рішуче і категорично. „В лікарні ребра ставили обом” – ситуація мовлення вказує на пряме розуміння даного словосполучення: після вияснення стосунків люди потрапили до лікарні.
У більшості випадків прийом подвійної актуалізації створює комічний стилістичний ефект, який називають каламбуром. Наприклад:
Верба дебела кликала Дубка:
- Переселяйся ближче до струмочка,
Вгощу грушками власного врожаю.
І що ж – в моралі я сказати мушу –
Буває клюне й на вербову грушу [3,59]
2.2. Граматичні (формальні) зміни фразеологічних одиниць
Граматичні зміни фразеологічних одиниць не суперечать мовній нормі, не несуть суттєвої трансформації їх семантики. Вони констатують майстерне пристосування письменником конкретної фразеологічної одиниці до конкретних мовленнєвих умов:
Та все ж дружина часто плаче,
Бо він частенько в гречку скаче [2,103]
(пор. скакати в гречку [13,202]) ;
Якщо візьме на зуби Ганна,
Тоді, вважай людині крапка[2,103]
(пор. взяти на зуби [13,97]).
Формально змінені фразеологічні одиниці – це особливість авторського стилю.
2.3. Синтаксичні трансформації фразеологічних одиниць
До синтаксичних трансформацій фразеологічних одиниць належать інверсія, парцеляція, дистантне розміщення компонентів. Проаналізувавши опрацьований матеріал, виявила, що одним з найпоширеніших прийомів оновлення фразеологічних одиниць є використання В.Кравчуком інверсії компонентів.
У гуморесках В.Кравчука зустрічаються такі приклади інверсії:
як запустить ахінею [2,134] (ахінею нести [13,34]);
розпусту крутять душі вражі [2,129] (вража душа [13,124]);
тож покинуть дурниці плести [2,140] (плести дурниці [13,133]);
Спеціальна зміна порядку слів у фразеологічних одиницях перерозподіляє смислове навантаження її компонентів, підвищує їх емоційно-експресивний план. За допомогою інверсії компонентів фразеологічних одиниць гуморист досягає бажаного стилістичного ефекту: логічного виділення, підкресленого змісту, концентрації експресивності інверсованої фразеологічної одиниці або окремого її компонента.
Висновки.
Опрацьований і досліджуваний матеріал дозволяє зробити висновки:
1.Фразеологічні засоби мови у контексті сучасного поетичного мовлення є тим благодатним матеріалом, який не втрачає своєї актуальності. Пояснюється це передусім, високим ступенем концентрації у фразеологічних одиницях народного світогляду, ментальності народу. Вони, як ні одна з одиниць національної мови, проникають у глибини народної психіки і, завдяки цьому, є виразниками та репрезентаторами етнолінгвокультурологічної системи конкретного народу.
2.Функції фразеологічних одиниць у художньому тексті зумовлюються двома основними факторами:
- лінгвістичними властивостями самої одиниці ;
- запрограмованою письменником ситуацією.
3.Заміна компонентів як один із засобів контекстуальних перетворень фразеологізмів – це свідомий, цілеспрямований процес, викликаний задумом письменника. Перетворені таким чином фразеологізми виконують різні стилістичні функції: служать засобом збільшення образності і виразності мови, надають їй яскравості й гостроти, вживаються для конкретизації значення, збільшення обсягу семантики, сприяють більш глибокому розкриттю рис описуваного явища.
4.Опрацювавши гумористичні твори В.Кравчука, виявила, що основний фонд фразеологізмів, досліджуваних у творах, становлять загальномовні одиниці, які фіксуються як тлумачними, так і фразеологічними словниками української мови.
5.У процесі функціонування багато фразеологізмів різною мірою видозмінюються, що сприяє оновленню образності та підвищенню експресивності. Видозміна фразеологізмів – активно діючий художньо-естетичний засіб.
6.Розглянувши використання різних способів та прийомів трансформацій фразеологічних одиниць В.Кравчуком, можна зробити висновок, що гуморист майстерно модифікує фразеологізми, не задовольняється ними, як готовими стилістичними засобами, а підходить до їх використання творчо. Це урізноманітнює стилістичні ефекти, посилює художність і естетичну цінність гумористичних творів, виразно передає авторський почерк.
Список використаних джерел
- Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наукова думка, 1989.
- Булаховський Л.А. Русский литературный язык первой половины ХІХ века: Лексика и общие замечания о слоге. –К.: Изд-во Киевского ун-та, 1957 .
- Кравчук В. Веселі Василі. – Хмельницький: Поділля, 1996.
- Кравчук В. Синьоцвіт Горині. – Хмельницький: Поділля, 2003.
- Кравчук В. Фарбування і кохання. – Хмельницький: Поділля, 1994.
- Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. 2-ге вид.- Харків: Вища школа, 1977.
- Передрій Г.Р., Смолянікова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. – К.: Радянська школа, 1983.
- Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. –Харків:1930.
- Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К.: 2001.
- Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973.
- Удовиченко Г.М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові. – К.: Наукова думка, 1968.
- Фразеологічний словник української мови. – Кн. 1-2,Укл. Білоноженко В.М., Винник В.О., Гнатюк І.С. та інші – К.,1993
- Фразеологічний словник української мови. - Кн. 1-2,Укл. Удовиченко Г.М. – К.: Вища школа, 1984