М. Е. Кавун проблема літочислення сучасного дніпропетровська: суть та шляхи її вирішення
| Вид материала | Документы |
- Лебеденко Світлани Геннадіївни, вчителя зош №57 м. Маріуполя Шляхи підвищення ефективності, 211.92kb.
- Проблема основного питання філософії І головні сучасні підходи до її вирішення, 45.91kb.
- Тема глобалізація та економічний розвиток, 434.09kb.
- Про завершення організаційно–прогнозувального етапу дослідно-експериментальної роботи, 652.96kb.
- Київська обласна державна адміністрація, 117.83kb.
- Вчем суть предложенной к обсуждению проблемы? Иесть ли здесь большая и важная проблема, 195.17kb.
- Реферативні видання, 2744.35kb.
- Дніпропетровська Обласна Універсальна Наукова, 2660.48kb.
- Лізинг як метод інвестування основних фондів в Україні, 604.33kb.
- Лізинг як метод інвестування основних фондів в Україні, 605.5kb.
ДНЕПРОПЕТРОВСКАЯ ХРОНОЛОГИЯ
Подборка научных и публицистических статей М.Э. Кавуна по проблеме происхождения и летоисчисления Днепропетровска за 1999 – 2006 гг.
(Автор является одним из ведущих исследователей данной проблематики на сегодняшний день)
Список статей:
- Проблема літочислення сучасного Дніпропетровська: суть та шляхи її вирішення // Збірник наукових праць молодих вчених Дніпропетровського державного університету: Історія / Редкол.: А.Г. Болебрух (відп. ред.) та ін. – Д.: Арт-Пресс, 1999. – Вип. 1. – С. 5-13.
- Днепропетровские юбилеи. Зеркало городской истории // Недвижимость в движении. – Днепропетровск, 2006. – 6 сент.
- Днепропетровская хронология. Даты основания // Недвижимость в движении. – Днепропетровск, 2006. – 13 сент.
- Днепропетровская хронология. Начало начал // Недвижимость в движении. – Днепропетровск, 2006. – 20 сент.
- Днепропетровская хронология. История и политика // Недвижимость в движении. – Днепропетровск, 2006. – 27 сент.
М.Е.Кавун
ПРОБЛЕМА ЛІТОЧИСЛЕННЯ СУЧАСНОГО ДНІПРОПЕТРОВСЬКА: СУТЬ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ
Вирішення питань, пов'язаних з утворенням, офіційним заснуванням та подальшим розвитком міських поселень на території Південної України до початку ХІХ ст. є однією з важливих складових дослідження всього комплексу проблем заселення та освоєння цього регіону. Виникнення міст було пов'язано з впливом різноманітних факторів, які в силу особливостей розвитку Півдня в XVII - XVIII ст. неодноразово трансформувалися, а іноді тісно перепліталися між собою.
Одним з таких актуальних питань, які знаходяться в полі зору сучасних істориків-урбаністів, було і зостається літочислення міських населених пунктів, зокрема і в Дніпропетровському регіоні. У цій ділянці накопилося безліч фальсифікацій і перекручень. Це було пов'язане з тим, що в радянські часи особливо в 1970 - 80 рр, питання літочислення міст Дніпропетровщини вирішувалися як офіційне визначення дати їх заснування з позиції їх сучасного стану як міста. Такий підхід мав негативні наслідки, які й зараз дають про себе знати. В період історичних пошуків проводилася тенденційна систематизація фактів з відповідною інтерпретацією; тому й Укази Президії Верховної Ради СРСР, які кінцево офіційно підтверджували рік застосування населеного пункту, завжди базувались на правових актах Російської імперії.
Отже, протягом двох століть існування нашого міста визначилися різні версії його утворення й заснування (ці поняття не є тотожними). Частина їх була висловлена в працях, які претендували на науковість, інша частина - в популярних нарисах, покликаних лише зробити вплив на недосвіченого читача. Але задля історичної об'єктивності, треба розглянути всі існуючі версії заснування міста. Ось їх короткий перегляд:
- Кінець першого тисячоліття нашої ери (?).
Засновано візантійськими монахами монастир на Монастирському (Прозоровському, Богомоловському, Комсомольскому) острові; (прихильник В.Рижков);
- ХІ - ХІІІ століття (?). Існувало протомісто слов'ян - русичів на так званому Ігренському (Огрінському) півострові в гирлі р. Самари (тепер Самарський район м. Дніпропетровська); (висновки Д.Телегіна);
- Липень 1635 р. заснована польська фортеця Кодак на правому березі Дніпра навпроти першого порогу - Кодацького; (версія Ю.А.Мицика, Й.Рисіча та ін.);
- 1650 р. Новий Кодак, заснований вірогідно 1650р. виконував функції губернського міста в 1784 - 1787 р. (цю версію враховують Д. Яворницький, А. Бойко та ін.);
- Близько 1740 р. Заснована слобода Половиця - на її місці утворений Катеринослав ІІ на р. Дніпро (на цю версію вказують Д.Яворницький, М.Корж, М.Владимиров, В.Заремба та ін.);
- Катеринослав І, заснований 1776 р., утворений 1777 р. на р.Кільчені (офіційна дата заснування Дніпропетровська в 1970 - 90-і рр.);
- 1783 - 1784 рр. Укази про збудування Катеринослава на правому боці р. Дніпра;
- 1783 р. 9 (20) травня. Офіційне заснування Катеринослава ІІ імператрицею Катериною ІІ, австрійським імператором Іосіфом ІІ та іншими посадовими особами під час подорожі (обидві версії були поширені як офіційні за часів Російської Імперії).
Перш ніж приступити до огляду фактичного матеріалу, пов'язаного із цими версіями, треба торкнутися важливого методологічного питання, а саме - за якими критеріями визначати дату заснування того чи іншого міста. Відразу ж зауважимо, що проблема ця не знайшла конструктивного вирішення в історико-урбаністичній літературі. Залишаються невирішеними проблеми трактування самого терміну "місто", його еволюції, типології міст, зокрема на теренах Південної України.
Одниз з дослідників цієї проблематики, М.П.Жуковський, вважає, що літочислення міських населених пунктів вимагає чітко усвідомити різницю поняття "місто" як історичної та юридичної категорій, які не є тотожними. Отже, неможливо їх вважати рівнозначними. Літочислення населених пунктів країни, регіону, адміністративно-теріторіальних одиниць - це тривалість їх існування на земному просторі в соціально-економічних і державних системах людського суспільства в календарних роках, як про це наголошує М.П.Жуковський. З поняттям "літочислення" тісно пов'язані поняття "утворення" і "заснування" міста [1].
Якщо у першому випадку місто утворюється на певній соціально-економічній базі кількох або одного поселень на певній основі, то заснування міста означає початок його будівництва, визначеного правовим актом, і розбудова міста в подальшому розвитку та його статус також підтвержується відповідним нормативним положенням.
При цьому М.П.Жуковський наводить принципи, на яких повинно базуватися літочислення серед яких - врахування факторів утворення поселення, комплексне вивчення джерельної бази, безперервний розвиток поселення з моменту виникнення, генетичний зв'язок історичних форм розвитку населення, що згодом стане містом, у просторі і часті; та ін.
Відомий історик Ю.Мицик теж наводить критерії визначення початку міського літочислення:
- найраніша згадка в джерелах, найчастіше в літописах, конкретного населеного пункту;
- результати археологічних досліджень;
- початок міста від побудування фортеці [2].
Проблема утворення - заснування сучасного Дніпропетровська, зараз розглядається, судячи з матеріалів місцевих періодичних видань, у двох площинах:
- суто науковій, коли на підтвердження тої чи іншої версії залучаються історичні джерела;
- популярній, коли разом з джерелами в якості аргументів виступають національні та соціальні переконання авторів, тобто наукові завдання відходять на другий план, а на перший виступає завдання чи то відзначити черговий ювілей, чи то підкреслити приналежність даної території до тої чи іншої етнічної групи.
Отже спостерігаємо ще один наочний приклад того, коли наукова проблема стає козирем у політичній грі. Насправді треба, передусім, враховувати при висвітленні цього питання таке поняття, як логіка історичного розвитку. Як справедливо зазначає Й. Рисіч, вона особливо важлива, коли визначається походження тієї чи іншої назви, дати щодо поселення, походження населеного місця тощо. При дослідженні літочислення міста, на думку Й. Рисіча, логічно йти перед за все, від етнографічного розвитку, археологічних даних, археографічних документів, які повідомляють про початок розселення людей, про створення поселення сільського чи міського типу, про будівництво військових об'єктів їх розвиток. [3].
Наголошується, що на території Середнього Подніпров'я склались ще в давню історію господарсько-культурні типи - історико-топологічна спільність, що характеризувалась традиційними комплексами господарства і культури. Це свідчить про автохтонність народу, який насіляв здавна цей край, зазначає Й.Рисіч.
Але цей факт сам по собі не є доказом існування на нашій території міських поселень. Бо місто - це є складний соціальний і економічний організм, для сформування якого потрібні об'єктивні передумови, тобто географічне положення, військова неохідність, розвиток економічних відносин - обміну, торгівлі, нарешті, місто повинно відігравати культурницьку функцію. Тільки сукупність цих ознак і перетворює будь-яке поселення на власне місто.
Тут якраз треба враховувати термін "історична спадкоємність" в містобудуванні. Суть цього терміну полягає в безперервності існування на даній території сталої міської традиції. Це також означає, що міські поселення за століття свого існування повинні мати одне й те ж ядро, спільні характеристики тенденцій свого розвитку. Так зване "перенесення" міста з місця на місце - всього лише мовний зворот. "Перенести" місто можна лише з юридичної точки зору. З точки зору історичної місто - попередник і місто - наступник - це є два різні міста, особливо тоді, коли вони знаходяться на різних територіях.
Говорити про наявність у нашому краї міського життя до ХІІ століття можна лише з великими обмеженнями. Напевне, монастир на острові, якщо він взагалі і існував, не міг покласти початок новому місту. Протомісто на Ігренському (Огрінському) півострові, якщо вірити висновкам Д.Телегіна, спромоглося розвинутися до значних маштабів, стати осередком, де здійснювалися контакти місцевого слов'янського населення та тюркських кочових народів. [4]. Однак про історичну спадкоємність щодо пізніших поселень говорити не можна, бо вона була перервана на початку нападами монголо-татар в ХІІІ ст., а потім, взагалі нестабільність військово-політичної ситуації в регіоні призвела до загального занепаду будь-якого осілого життя. Тобто, говорити про "Дике поле" можна, але лише прив’язуючи цей термін до ХІІІ - XV століть.
Порівняльний аналіз версій дає змогу пересвідчитися, що найбільшою популярністю користуються так звана "кодацька" та "катерининська" версії. До того ж, ці дві версії науково обґрунтовані із застосуванням широкої джерельної бази. Тож якій з цих версій надати перевагу? Спробуємо проаналізувати, враховуючи логіку історичного розвитку. Нелогічність відліку заснування міста у кінці ХІІІ ст. не доведена ані науково, ані офіційно. Звичайно, Катеринослав Кільченський, можливо й не мав прямого історичного зв'язку з пізнішим Катеринославом на Дніпрі (Катеринослав ІІ), але є ще ряд версій, отже є перспективні напрямки наукових досліджень з цього питання. Щодо до думки, що Кодак є найстарішим поселенням на території нашого міста, то це безперечно і підтверджено історичними джерелами. Але чи був Кодак містом? Так, це була потужна фортеця, яка мала великі укріплення (згадаймо, що в той час "городом" називали всі фортеці), але економічного значення, яке є вирішальним чинником у формуванні міста як такого, Кодак так і не набув. До того ж Кодак припинив своє стале існування ще у 1709 р., коли його укріплення були зруйновані військами царського воєводи Яковлєва за наказом Петра І.
Тобто історична спадковість відсутня, бо нема головної ознаки – безперервності хронологічного і територіального існування міського поселення (поселень) (до цього часу територія селища Старі Кодаки не входить у межі Дніпропетровська). Що стосується національної принадлежності Кодака як "українського міста", то це можна поставити під великий сумнів, бо, як відомо, будував Кодак французький інженер Гійом Левассер - де Боплан за рішенням польського сейму (хоча й руками запорожців). Мета побудування - нагляд за "Вольностями Запорозькими", намагання перешкодити вільному пересуванню козаків у межах своїх територій. Отже з точки зору "національно-культурної логіки" (вислів Й. Рисіча), навряд чи легко визначити що краще - польська фортеця, чи російське місто, закладене імператрицею Катериною ІІ. (Звичайно для науки такі міркування навряд чи мають якусь цінність).
Здається у Нового Кодака є набагато більше прав вважатися прото-містом щодо майбутнього Катеринослава. Однак не на користь такої думки говорять такі факти, як територіальна віддаленість (згадаймо, що Новий Кодак увійшов до складу міста лише на початку ХХ ст., а до того вважався передмістям). Взагалі, ця "новокодацька" версія ще є недостатньо науково обґрунтованою (головною причиною цього є, насамперед, брак джерел), тобто всі дискусії щодо цього питання є попереду.
А от слободу Половицю, яка мала 125 дворі напередодні заснування Катеринослава, напевне, важко порівняти з губернським містом, яке до того ж готувалося стати "Південною столицею" Імперії. Звичайно, столицею це місто так і не стало, але ми не згодні з думкою, що " Екатеринослав … возвратился в сосуд глиняный или в ту самую первобытную Половицу, на которой был основан" [5]. Половиці, щоб розвинутися до стану міста, напевно, не вистачило б і кількох десятиліть. Тобто місто на цій території дійсно було засноване (згадаймо, що заснування це юридичний акт) 9 травня 1787р. Імператрицею Катериною ІІ.
Взагалі, можна погодитися з думкою дніпропетровського дослідника Є.А.Чернова, який наголошує той факт, що козацькі поселення, серед який Старий та Новий Кодаки, Половиця, та ін. мали потенціальну можливість шляхом історичного розвитку перерости у поселення з міським статусом. [6]
Але цього не сталося через взаємодії різних факторів, по-перше, через те, що в середині XVIII ст. не було необхідних міських поселень, які б наряду з військовою мали б відігравати і економічну функцію. Така необхідність з'явилася лише з початком планомірного широкого заселення та освоєння Північного Причорномор'я в останній чверті XVIII ст. Саме тоді царська урядова політика стимулювала розвиток великих міських поселень у нашому краї. Населення більшості з них склали українці.
Коли йдеться про "ланцюг" історичного розвитку Старий Кодак -Новий Кодак - Половиця в якості попередника нашого міста, то на це немає, на думку автору, достатніх підстав. Хоча критерії того, що вважати саме містом, остаточно не визначені й до цього часу, доводиться визнавати, що ці населені пункти не спромоглися розвинутися до рівня міст. Бо для цього не було об'єктивних підстав, враховуючи геополітичну ситуацію в регіоні в XVII - I пол. XVIII ст. насамперед, не було таких підстав для розвитку економічного життя, що є вирішальним фактором в утворенні будь-якого міста.
Міська традиція в нашому краї не сформувалася в XVII - I пол. XVIII ст. як стала (виключення становить Стара Самара - теперішній Новомосковськ). Катеринослав не можна назвати історичним "спадкоємцем" щодо козацьких поселень, бо його утворення було одним з наслідків імперської містобудівичої політики в Північному Причорномор'ї. Характер його розвитку визначався зовсім іншими факторами, ніж це було скажімо за козацьких часів.
Можна, на наш погляд, говорити лише про існування двох містобудівничих традицій - козацької в XVI - першій половині XVIII ст., та пізнішої - "імперської" кінця XVIII - XIX ст., але вони не мають між собою безпосереднього історичного зв'язку. Заснування Катеринослава (Дніпропетровська), який виник у кінці XVIII ст. й мав служити як центр "колонізації Новоросійського краю" безперечно належить до проявів цієї другої містобудівничої традиції.
Друга "імперська" традиція не була логічним продовженням першої "козацької", а навпаки - перекреслила досвід будування фортець та містечок за часів "Вольностей Запорозьких".
Можна лише сподіватися, що при залученні додаткових груп джерел та належній їх інтерпретації проблема літочислення міста Дніпропетровська отримає врешті-решт своє позитивне вирішення.
Бібліографічні посилання:
- Жуковський М.П. Про генезу та історико-правове забезпечення літочислення міст Дніпропетровської області // З минувшини Подніпров'я. - Дніпропетровськ, 1995. – С. 98.
- Мицик Ю.А. Скільки років нашому місту? // Січеславщина. Краєзнавчий альманах. - Дніпропетровськ, 1997. - Вип. 1. – С. 21.
- Рисіч Й. Логіка історичного розвитку при визначенні літочислення нашого міста // Бористен. - 1992. - № 6. – С. 8-9.
- Телегін Д. Русичі над Кодацьким порогом // Пам'ятки України. - 1990. - № 2. – С. 23.
- Яворницкий Д. История города Екатеринослава. - Днепропетровск, 1989. - С. 106.
- Чернов Є.А. Начало времени "URBIS" в истории Днепропетровска // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. 1: Матеріали Першої міжрегіональної історико-краєзнавчої конференції (8-9 жовтня 1998 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ, 1998. - С. 110 - 114.
ДНЕПРОПЕТРОВСКИЕ ЮБИЛЕИ