Додатки означення термінів та понять 1

Вид материала

Документы

Содержание Означення термінів та понять Атестація студента з модуля Вибіркові модулі Державна атестація Державна екзаменаційна комісія Державний екзамен Диференційований залік Екзаменаційна оцінка (ЕО) Екзаменаційний контроль (ЕК) Заліковий контроль (ЗК) Засоби оцінювання знань та вмінь Змістовий модуль (ЗМ) Конкурсна оцінка (КО) Контрольний захід (КЗ) Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) Критерії оцінювання знань та вмінь Модульний контроль (МК) Модульна оцінка (МО) Навчальний план Організація навчального процесу ... Полное содержание

Подобный материал:

• Формат опису модуля, 16.46kb.
• До визначення понять “правозахисний” та “правоохоронний”: постановка проблеми1, 176.18kb.
• Програма для проведення зовнішнього незалежного оцінювання з географії, 757.49kb.
• Програма зовнішнього незалежного оцінювання з математики, 39.15kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 6513.67kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 7560.33kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 7560.33kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 6461.68kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 6513.67kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 7438.53kb.

ДОДАТКИ





Додаток 1

ОЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Академічна мобільність студента – це можливість послідовного навчання студента у різних ВНЗ, отримання додаткових можливостей поглиблення своїх знань, умінь, накопичення кредитів, одержання доступу до визнаних освітніх і наукових центрів. Документи Болонського процесу передбачають два види академічної мобільності студентів – “вертикальну” та “горизонтальну”. Під вертикальною мобільністю розу­міють повне навчання студента за певним освітньо-кваліфіка­ційним рівнем у національному чи закордонному ВНЗ, під горизон­тальною – навчання там протягом певного обмеженого часу (семестр, рік).

Атестація студента з модуля – оцінювання викладачем знань та умінь студента з модуля, яке закінчується виставленням семестрової оцінки за національною шкалою.

Вибіркові модулі – це модулі, які студент вибирає за власним бажанням і які після внесення до індивідуального навчального плану стають обов’язковими для вивчення, а також модулі, які студент хоче вивчити додатково, понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами. За бажанням студента їх перелік може бути включений до додатка до диплома.

Державна атестація – це підсумковий контроль за результатами навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні, що здійснюється у формі державного екзамену або захисту дипломних проектів (робіт) з метою оцінювання рівня знань та вмінь студента, які він повинен продемонструвати, для підтвердження відповідності набутих ним компетенцій нормативним вимогам.

Державна екзаменаційна комісія – тимчасовий орган у навчальному закладі третього і четвертого рівнів акредитації, який створюється для організації та проведення державної атестації.

Державний екзамен – це форма підсумкової оцінки засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу, що здійснюється як контрольний захід.

Дипломний проект (робота) – це індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке студент виконує самостійно на завершальному етапі фахової підготовки.

Диференційований залік – форма семестрового контролю, яка полягає у підведенні підсумку виконання студентом курсових проектів (робіт), проходження практики, засвоєння ним навчального матеріалу навчальної дисципліни тощо.

Підведення підсумку засвоєння студентом навчального матеріалу модуля здійснюється виключно на підставі результатів виконання індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо), виконання та захисту лабораторних робіт і залікового контролю, передбачених робочою програмою модуля.

Екзамен – форма оцінювання знань та умінь студента, набутих ним під час вивчення навчальної дисципліни, на підставі результатів поточного та екзаменаційного контролів.

Екзаменаційна оцінка (ЕО) – це кількість балів у 100-бальній шкалі, отриманих студентом на екзамені за результатами поточного та екзаменаційного контролів.

Екзаменаційний контроль (ЕК) – оцінювання результатів вивчен­ня студентом теоретичного навчального матеріалу навчальної дисципліни.

ECTS (European Credit Transfer and Accumulating System) – Європейська кредитно-трансферна та накопичувальна система. Ця система орієнтована на студента для накопичення і трансферу кредитів на засадах прозорості результатів навчання і навчального процесу, а також сприяння мобільності студентів. Трансфер кредитів гарантується відповідними угодами між університетами, що скеровують та приймають на навчання, та самим студентом.

Заліковий контроль (ЗК) – це форма контрольного заходу для дисциплін, з яких передбачений диференційований залік.

Залікова оцінка (ЗО) – це кількість балів у 100-бальній шкалі, отриманих студентом за результатами диференційованого заліку.

Засоби оцінювання знань та вмінь – набір завдань (тестів), проектів та робіт, які використовують для прийняття рішення щодо рівня засвоєння студентом змістових модулів або модуля загалом. Засоби оцінювання застосовуються навчальним закладом для формального визначення рівня оволодіння студентом необхідними для зарахування кредитів компетенціями, а також можуть використовуватися студентом для самооцінювання та самоконтролю.

Змістовий модуль (ЗМ) – логічно завершена частина навчальної дисципліни, яка виноситься на модульний контроль і засвоєння якої дає змогу студенту здобути одну або декілька компетенцій.

Індивідуальне завдання – форма організації навчального процесу, яка передбачає виконання завдань студентом самостійно під керівництвом викладача і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які він отримав у ході навчання, а також застосування цих знань на практиці. Рекомендується запровадження комплексних індивідуальних завдань із залученням до їхнього виконання декількох студентів для формування навиків групової роботи та набуття досвіду комплексного виконання завдань.

Індивідуальний навчальний план – це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента упродовж навчального року з урахуванням вимог ОПП відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки та його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб. Формування індивідуального навчального плану студента за певним напрямом (спеціальністю) передбачає можливість індивідуального вибору модулів з дотриманням послідовності їхнього вивчення відповідно до структурно-логічної схеми підготовки фахівця.

Компетенції – знання та вміння студента, що характеризують його здатність розуміти, виконувати, відображати та пізнавати те, що вима­гається освітньо-кваліфікаційною характеристикою фахівця після закінчення вивчення навчального матеріалу окремого модуля або навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Конкурсна оцінка (КО) – це оцінка, яка складається з суми конкурсної рейтингової оцінки (КРО) особи у 100-бальній шкалі та кількості додаткових балів (ДБ) за наукові й навчальні досягнення:

КО = КРО + ДБ,

де ДБ визначається згідно з додатком 3. Максимальна кількість додаткових балів, які враховуються у конкурсній оцінці, не може перевищувати 5 балів.

Контрольний захід (КЗ) – оцінювання результатів вивчення студентом логічно самостійного блока навчальної інформації, який забезпечує досягнення чітко визначених результатів навчання.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) – це модель організації навчального процесу, яка ґрунту­ється на ECTS. Вона передбачає використання модульних технологій навчання, кредитного виміру навчального навантаження студента, забезпечення прозорості результатів навчання, можливості накопи­чення та перезарахування кредитів з метою сприяння його академічній мобільності.

Кредит – умовна одиниця вимірювання (“вартість”) обсягу роботи, необхідного середньому студенту для оволодіння компетенціями, визначеними освітньо-кваліфікаційною характеристикою.

Критерії оцінювання знань та вмінь – система вимог (опис та кількісний вимір) до рівня знань та вмінь студента, які він повинен продемонструвати для підтвердження набутих ним компетенцій.

Критерії оцінювання знань та вмінь студента за результатами вивчення навчального матеріалу модуля, а також критерії оцінювання якості дипломних та курсових проектів (робіт) наведено в додатку 2.

Модуль – поіменована, цілісна, чітко структурована та у певний спосіб документована змістова складова програми підготовки фахівця, яка повинна бути засвоєна студентом за допомогою реалізації різних форм навчального процесу (аудиторні заняття, практика, курсовий проект (робота), дипломний проект (робота), самостійна робота, контроль­ні заходи) і забезпечує здобуття ним відповідних компетенцій. Модуль – це навчальна дисципліна, практика, курсовий проект (робота), диплом­ний проект (робота) тощо. Модуль обов’язково передбачає поточний і підсумковий контролі (екзамен, диференційований залік, залік). Зазви­чай модуль є змістовою складовою ОПП, але може бути і незалежною від цієї програми навчальною одиницею (наприклад, навчальна дисципліна, яку студент хоче вивчити додатково, понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами).

Модульний контроль (МК) – оцінювання результатів навчання студента із вивчення навчального матеріалу змістового модуля за результатами поточного контролю та контрольного заходу.

Модульна оцінка (МО) – сума балів, одержаних студентом за результатами контрольного заходу та поточного контролю з певного змістового модуля.

Навчальна дисципліна – це один або декілька змістових модулів, об’єднаних за змістом освіти будь-якої галузі діяльності або сукупності галузей діяльності, з визначенням необхідного рівня сформованості певної сукупності знань та умінь, передбачених для засвоєння сту­дентом.

Навчальний план – це нормативний документ, що регламентує навчання студентів за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем і розробляється відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівця та структурно-логічної схеми, визначає графік навчального процесу, перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, види навчальних занять та їхній обсяг, форми контролю.

Організація навчального процесу – це система організаційних, дидактичних та методичних заходів, спрямованих на реалізацію освітньо-професійної програми підготовки фахівців.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – це інтегрова­на характеристика, яка являє собою сукупність вимог до фахівця чи професіонала, виражених у формі компетенцій, які він повинен набути під час навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні, що відображають його готовність самостійно застосовувати знання, уміння та особисті якості для виконання сукупності певних видів професійної діяльності та розв’язання комплексу узагальнених задач.

Освітньо-професійна програма (ОПП) – це узгоджений набір модулів, засвоєння яких необхідне для успішного закінчення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні. ОПП формується на підставі освітньо-кваліфікаційної характеристики і визначає норматив­ний термін навчання за певним напрямом або спеціальністю відпо­відного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.

Оцінка рейтингова семестрова (семестрова рейтингова оцінка) – Оpcj – це індивідуальний показник успішності студента, тобто інтегральна числова оцінка його знань та вмінь за окремий (j-й) семестр.

Семестрову рейтингову оцінку розраховують за семестровими оцінками з модулів із урахуванням вагового коефіцієнта кожного модуля за формулою:

Оpcj = k_i •СО_i , (1)

де m – кількість модулів у j-му семестрі; k_i – кількість кредитів з i-го модуля у j-му семестрі; СО_i – семестрова оцінка з i-го модуля у
100-бальній шкалі в j-му семестрі; Kj =k_i – кількість кредитів за j-й семестр з m модулів індивідуального навчального плану студента.

Оцінка рейтингова студента (рейтингова оцінка студента) – РО – інтегральна числова оцінка знань студента, яка визначається за семестровими рейтинговими оцінками та результатами контролю його залишкових знань з певних модулів, порядок та терміни здійснення якого регламентуються відповідним наказом ректора.

Рейтингова оцінка студента за N семестрів визначається за формулою:

РО = Оpcj +k_i •Оз_i , (2)

де N – кількість семестрів; n – кількість модулів, з яких здійснювався контроль залишкових знань студента; К – загальна кількість кредитів згідно з навчальним планом підготовки фахівця певного освітньо-кваліфікаційного рівня; Оз_i – оцінка студента за результатами контролю його залишкових знань з i-го модуля в 100-бальній шкалі (враховують тільки позитивні оцінки); k_i – кількість кредитів i-го модуля.

У разі неявки студента на контроль залишкових знань з поважних причин, підтверджених документально, студент з дозволу деканату має право на його проведення у інший час, визначений відповідною кафедрою.

В усіх інших випадках Оз_i приймається такою, що дорівнює нулю.

Оцінка рейтингова конкурсна (конкурсна рейтингова оцінка) – КРО – це підсумкова рейтингова оцінка особи, яка завершила навчання за ОКР “бакалавр” або “спеціаліст” в Університеті, обчислена як сума рейтингової оцінки студента та його оцінок з державних атестацій з відповідними ваговими коефіцієнтами за формулою:

KPO = k₀•РО + k•O_ДА = k₀•РО + k k_i•О_ДАі , (3)

де О_ДА – оцінка студента за результатами s державних атестацій;
k₀ = 0,75, k=0,25 – вагові коефіцієнти рейтингової оцінки студента (РО) та оцінки студента за результатами державних атестацій (О_ДА); О_ДАі – оцінка студента за результатами і-ї державної атестації; k_і – ваговий коефіцієнт оцінки за результатами і-ї державної атестації, якщо
k_і =1. Значення вагових коефіцієнтів k_і за пропозицією Науково-методичної ради Університету затверджує Ректор Університету.

Підсумковий контроль – модульні і/або семестровий контролі, метою яких є оцінювання результатів навчання на окремих його етапах.

Поточний контроль (ПК) – оцінювання практичної компоненти інтегрованих знань студента з конкретного модуля.

Поточний контроль реалізується у формі захисту лабораторних, розрахункових, графічних або розрахунково-графічних робіт, прак­тич­них завдань, рефератів, окремих розділів курсових проектів (робіт), звітів з практик тощо, передбачених робочою програмою модуля.

Результати навчання – результати оцінювання компетенцій, набутих студентом після завершення вивчення навчального матеріалу окремого модуля або закінчення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Результати навчання (тобто те, що студент повинен знати, розуміти і/або вміти продемонструвати після закінчення навчання) визначаються за відповідними критеріями оцінювання знань та вмінь.

Рейтинг студента – це його порядкова позиція серед студентів певного курсу певної бакалаврської програми або певної спеціальності, визначена після закінчення семестру на підставі його відповідних рейтингових оцінок.

Робочий навчальний план – це нормативний документ, що регламентує навчання студентів упродовж поточного навчального року і визначає графік навчального процесу, конкретизує види навчальних занять, їхній обсяг, форми контролю за семестрами, триместрами тощо.

Семестровий контроль (СК) – екзамен або диференційований залік з навчального матеріалу, обсяг якого визначений робочою програмою модуля за семестр.

Семестрова оцінка (СО) – це сумарна модульна або екзамена­ційна оцінка чи залікова оцінка.

Семестрова оцінка за національною шкалою оцінювання знань – оцінка, яка визначається за допомогою трансформації семестро­вої оцінки, вираженої у 100-бальній шкалі, у систему оцінок за чотири­бальною шкалою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно” (див. таблицю).

Сумарна модульна оцінка (СМО) – це сума модульних оцінок із певної навчальної дисципліни, яка виставляється на підставі результатів контрольних заходів та поточного контролю за семестр. Максимальне значення сумарної модульної оцінки становить 100 балів.

Тест – діагностична система завдань, яка призначена для оціню­вання знань та умінь студентів.

Тест характеризується певним рівнем складності (див. додаток 4).


Додаток 2

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ СТУДЕНТА

1. Критерії оцінювання знань та вмінь студента за результатами вивчення навчального матеріалу модуля у 100-бальній шкалі та шкалі ECTS:

• 100–88 балів – оцінка А (“відмінно”) виставляється за високий рівень знань (допускаються деякі неточності) навчального матеріалу модуля, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв’язку і розвитку, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідати на поставлені запитання, вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практич­них задач;
  
• 87–80 балів – оцінка В (“дуже добре”) виставляється за знання навчального матеріалу модуля вище від середнього рівня, включаючи розрахунки, аргументовані відповіді на поставлені запитання (можлива невелика кількість неточностей), вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач;
  
• 79–71 бал – оцінка С (“добре”) виставляється за загалом правильне розуміння навчального матеріалу модуля, включаючи розрахунки, аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (неістотні) недоліки, за вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач;
  
• 70–61 бал – оцінка D (“посередньо”) виставляється за посередні знання навчального матеріалу модуля, малоаргумен­това­ні відповіді, слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач;
  
• 60–50 балів – оцінка Е (“задовільно”) виставляється за слабкі знання навчального матеріалу модуля, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності викла­дення, за слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач;
  
• 49–26 балів – оцінка FX (“незадовільно” з можливістю повторного складання екзамену чи заліку) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу модуля, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положен­ня під час розв’язання практичних задач;
  
• 25–00 балів – оцінка F (“незадовільно” з обов’язковим повторним вивченням модуля) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу модуля, істотні помилки у відпо­відях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв’язання прак­тичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
  

2. Якість випускних кваліфікаційних робіт (маґістер­ських, дипломних робіт (проектів) оцінюється за такими критеріями:

• наявність обґрунтування актуальності теми, відповід­ності її сучасному рівню розвитку науки і техніки, виробництва;
  
• самостійність розв’язання поставленої задачі, проектного рішен­ня, виконання розрахунків, креслень, графіків, економічного аналізу;
  
• реальність дипломного проекту (роботи), можливість вико­ристання одержаних результатів у виробництві, урахування пи­тань енергоощадності та ресурсозбереження;
  
• наявність елементів науково-дослідного характеру;
  
• використання систем автоматизованого проектування, паке­тів прикладних програм, спеціалізованого програмного забез­пе­чення тощо;
  
• оформлення пояснювальної записки, графічних матеріалів відповідно до вимог конструкторської та технологічної докумен­тації, ДСТУ;
  
• відповідність рішень, які приймаються, сучасним нормам та вимогам до охорони праці.
  

3. Якість курсових проектів (робіт) оцінюється за такими критеріями:

• відповідність змісту курсового проекту (роботи) завдан­ню та вимогам навчально-методичних рекомендацій щодо його вико­нання;
  
• самостійність розв’язання поставленої задачі, проектного рішення, виконання розрахунків, креслень, графіків та таблиць;
  
• наявність елементів науково-дослідного характеру;
  

• використання комп’ютерних технологій;
  

• оформлення пояснювальної записки, графічних матеріалів згідно з вимогами конструкторської та технологічної документації, ДСТУ.
  

Додаток 3

ДОДАТКОВІ БАЛИ ЗА НАУКОВІ Й НАВЧАЛЬНІ ДОСЯГНЕННЯ

1.	Наукові праці:
	у фахових журналах та міжнародних виданнях........................	2,0 бали
	у фахових вісниках і збірниках вищих навчальних закладів та академічних установ.....................................................	1,5 бала
	у нефахових збірниках та журналах………………………............	1,0 бал
	у студентських збірниках...................................................................	0,5 бала
2.	Тези доповідей на наукових конференціях:
	міжнародних.................................................................................	2,0 бали
	загальнодержавних.....................................................................	1,5 бала
	університету та інших вищих навчальних закладів..................	1,0 бал
	студентських.................................................................................	0,5 бала
3.	призові місця у другому турі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт:
	І місце ..........................................................................................	2,0 бали
	ІІ місце ..........................................................................................	1,5 бала
	ІІІ місце .........................................................................................	1,0 бал
4.	призові місця у другому турі Всеукраїнської студентської олімпіади з навчальних дисциплін або спеціальностей:
	І місце ...........................................................................................	2,0 бали
	ІІ місце. .........................................................................................	1,5 бала
	ІІІ місце .........................................................................................	1,0 бал

Примітка. Максимальна кількість додаткових балів за наукові та навчальні досягнення, які враховуються у конкурсній оцінці, не може перевищувати 5 балів.


Додаток 4

РЕКОМЕНДАЦІЇ

до формування завдань для контрольних заходів

та екзаменаційного контролю

1. На всіх рівнях підготовки використовувати тести 1–3 рівнів складності.

Тести 4-го рівня складності доцільно використовувати під час приймання екзаменів з кандидатського мінімуму, проведення фахових конкурсів, олімпіад тощо.

2. Завдання повинні містити достатню кількість тестів різного рівня складності, необхідного для об’єктивного оцінювання знань та умінь студента, враховуючи, що:

• тест першого рівня складності забезпечує контроль рівня знань приблизно на межі “незадовільно–задовільно” і оцінюється, як правило, 1–2 балами.
  
• тести другого рівня складності забезпечують контроль рівня знань та умінь на межі “задовільно–добре” і оцінюється, як правило, 3–5 балами.
  
• тести третього рівня складності забезпечують контроль рівня знань та умінь на межі “добре–відмінно” і оцінюється, як правило, 6–10 балами.
  

Тести першого рівня складності використовують для перевірки якості засвоєння діяльності на рівні “розпізнавання”. До них належать завдання на розпізнавання, розрізнення, класифікацію об’єктів, явищ і понять.

Тести на розпізнавання містять одну істотну операцію – вибір із альтернативи “так – ні”.

Приклади:

• Чи є Са(ОН)₂ оксидом?
  
• Чи є енергія мірою руху матерії?
  
• Чи є індуктивність параметром конденсатора?
  
• Чи залежить індуктивний опір котушки від частоти струму?
  
• Чи можливо за розрахунковим чеком отримати готівку з банківського рахунка в установах для виплати заробітної плати?
  

Тести на розрізнення містять “завади”, які створюються наяв­ністю кількох варіантних відповідей.

Приклади:

• Яка із речовин є оксидом?
  

а) Н₂SО₄; б) СаО; в) NаОН

• Які із наведених речовини за нормальних умов є газами:
  

a) СО₂; б) Вг₂; в) Н₂О; г) Н₂SО₄; д) F₂

• Що є одиницею вимірювання енергії?
  

а) Вольт; б) Ват; в) Ампер; г) Джоуль.

• Який прилад дає змогу виміряти активну потужність в елек­тричному колі?
  

а) амперметр; б) вольтметр; в) ватметр; г) фазометр

• В яких одиницях вимірюється провідність?
  

а) Ом; б) Ампер; в) Ват; г) Сіменс; д) Вольт.

• Для кого вигідна акредитивна форма розрахунків?
  

а) покупця; б) постачальника; в) покупця і постачальника однаково; г) невигідна ні для кого.

Тести на класифікацію.

Приклади:

• За якою ознакою класифікують такі сполуки:
  

СН₃ОН, НСНО, НСООН? (еталонна відповідь – за ознакою функціональної групи)

• Прилади якої системи вимірюють постійну складову несину­соїдного струму?
  

а) електромагнітної; б) електродинамічної; в) теплової; г) магнітоелектричної