Олійник Олег Вікторович. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів України: дис канд юрид наук: 12. 00. 07 / Інститут закон

Вид материала

Закон

Содержание Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Об’єктом дослідження Мета і завдання дослідження. Методологічну основу дисертації Для розв’язання поставлених завдань використані також методи Нормативно-правову базу дисертації складають Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення Положення і висновки дисертації Особистий внесок здобувача Апробацію результатів дослідження

Подобный материал:

• Світлак Ірина Іванівна. Організаційно-правові засади провадження посередницької діяльності, 214.25kb.
• Засновник Академія правових наук України Редакційна колегія, 2132.4kb.
• «тк велби», 7624.26kb.
• Учебник, 10285.48kb.
• А. П. Гетьман М. В. Шульга В. К. Попов д-р юрид наук, професор, академік апрн україни, 4146.15kb.
• Московский государственный университет имени м. В. Ломоносова трудовое право россии, 7043.8kb.
• Оністрат Андрій Аркадійович. Організаційно-методологічні та методичні спрямування обліку, 57.23kb.
• Ковальська Віта Володимирівна Київ 2010 Актуальність роботи. Подальший розвиток демократії,, 115.92kb.
• Минина Е. Л., канд юрид наук- гл. 4, 12; Шуплецова Ю. И., канд юрид наук гл., 8410.74kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 1216.18kb.

Олійник Олег Вікторович. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2006.


Зміст


Вступ-. -3

Розділ 1.-Адміністративно-правова характеристика захисту інформаційних ресурсів України...11

1.1.-Інформаційний суверенітет – виключне право держави у сфері захисту правового регулювання інформаційної діяльності .-11

1.2.-Правовий режим інформаційного простору України – основа правового регулювання захисту національних інформаційних ресурсів...-25

1.3.-Інформаційна безпека і захист національних інформаційних ресурсів -30

-Висновки до першого розділу... -45

Розділ 2.-Методологічні засади формування системи захисту інформаційних ресурсів України...-47

2.1.-Закономірності державного управління процесами захисту інформаційних ресурсів...-47

2.2.-Принципи захисту інформації .-72

2.3.-Методи захисту інформації...-99

-Висновки до другого розділу... -109

Розділ 3.-Концептуальні основи удосконалення захисту інформаційних ресурсів України -111

3.1.-Методичні підходи до формування виваженої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації.. -111

3.2.-Проблемні аспекти удосконалення інформаційного законодавства...-125

3.3.-Удосконалення державної системи суб’єктів захисту інформаційних ресурсів -153

Висновки до третього розділу... -169

Висновки-.. -171

Список використаних джерел-...-175

Додатки-...-192


Анотація до роботи:

Актуальність теми дослідження. Захист інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних завдань національної безпеки України. В умовах постіндустріального етапу інформація, інформаційні ресурси перетворились на: стратегічний ресурс економічного і науково-технологічного прогресу, життєдіяльності і розвитку соціальних і біологічних систем; важливий фактор успішної внутрішньої і зовнішньої політики та національної безпеки; обєкт виробництва, товарних відносин і конкуренції.

Інформація як результат інтелектуальної творчої діяльності має колосальний потенціал забезпечення ефективного державного управління, розвитку громадянського суспільства та впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку людини. Інформаційна сфера в сучасних умовах перетворилась на арену боротьби за світове лідерство та інформаційні впливи на відповідні країни і регіони. В основі цієї боротьби знаходиться добування достовірної і повної інформації про конкурентів і супротивників та країн, що віднесені до інтересів лідерів у сфері інформаційних технологій. Все це підносить інформацію як соціальну зброю, породжує проблеми захисту інформаційних ресурсів та інформації у сфері її обігу.

У процесі будівництва суверенної і незалежної держави йде пошук шляхів створення і вдосконалення науково обґрунтованої, економічно доцільної системи захисту інформації, в тому числі в процесі міжнародного співробітництва. Базою державної внутрішньої і зовнішньої політики у сфері захисту інформації мають виступати демократичні правові цінності: ідеї прав і свобод людини і громадянина, верховенство права, повага до інтересів і прав суверенних і незалежних держав тощо.

В інформаційній сфері, особливо пов’язаної із захистом інформації, залишаються нерозв’язаними проблеми щодо створення загальної системи захисту інформації; між чинними актами інформаційного законодавства існують суттєві суперечності, що порушують системність законодавства та не сприяють забезпеченню законності в інформаційній діяльності; мають місце непоодинокі факти порушення прав і свобод громадян підзаконними актами; організаційна структура державних органів, спеціальних підрозділів і служб не забезпечує формування і стале функціонування комплексної системи інформаційної безпеки та всіх складових захисту інформації.

Надзвичайно важливими подіями для запровадження європейських принципів використання інформації та розвитку науково обґрунтованих пропозицій захисту інформаційних ресурсів стали проведення парламентських слухань з питань свободи слова і цензури в Україні (2003 р.), розвитку інформаційного суспільства в Україні (2005 р.) та ін. Парламентські слухання акцентували увагу на необхідності визначення поняття “цензура”; встановлення юридичної відповідальності за невиконання законодавства про інформацію; внесення змін до законів України в інформаційній галузі; поширення науково-дослідної роботи у сфері інформаційної діяльності.

Проведені вітчизняними авторами дослідження в галузі інформації (В.М.Бритко, П.Д.Біленчук, Р.А.Калюжний, О.І.Мотлях, О.В.Соснін, В.С.Цимбалюк, М.Я.Швець та ін.) в основному стосуються захисту прав громадян на інформацію та боротьби зі злочинністю в інформаційній сфері.

Проте, на сьогодні виникає надзвичайно актуальна наукова проблема, яка полягає у необхідності визначення політичних, правових, методологічних і в цілому концептуальних засад удосконалення захисту інформаційних ресурсів.

Розв’язанню зазначених завдань присвячене дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до плану роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою “Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування” (державний реєстраційний № РК 0104U006941). Дисертантом проаналізовані і систематизовані адміністративно-правові аспекти реалізації суверенності і незалежності зовнішньої державної політики захисту інформації. Отримані результати використовувалися для підготовки аналітичних матеріалів для Президента України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері обігу інформації і захисту інформаційних ресурсів.

Предметом дослідження є засади правового і організаційного забезпечення захисту інформаційних ресурсів України та можливих шляхів їх удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є виявлення і систематизація проблем захисту інформації як складової (підсистеми) інформаційної безпеки України, обґрунтування правових і організаційних засад, удосконалення цієї діяльності.

Визначена мета зумовила постановку наступних завдань дослідження:

1. Систематизувати адміністративно-правові проблеми реалізації конституційних принципів суверенності і незалежності держави у сфері внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики;
   
2. Зясувати змістовну сутність, значущість поняття “захист інформації обмеженого доступу та іншої життєво важливої інформації”, визначити правовий режим інформаційного простору;
   
3. Проаналізувати вітчизняні та світові підходи і тенденції до вирішення проблем інформаційної безпеки і захисту інформації, виявити правові та організаційні проблеми у цій сфері діяльності;
   
4. Визначити й обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування та вдосконалення захисту інформаційних ресурсів у процесі міждержавного співробітництва;
   
5. Розглянути відповідно до сучасних реалій і тенденцій методичні підходи до формування виваженої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації;
   
6. Визначити концептуальні основи удосконалення захисту інформаційних ресурсів України та змоделювати правові механізми й організаційні заходи вирішення цієї задачі.
   

Методологічну основу дисертації складають загальновизнані методи пізнання і розкриття змісту соціально-правових явищ у сфері інформації.

В основу дисертаційного дослідження покладено метод системного аналізу і синтезу, що дозволило визначити захист інформаційних ресурсів як складову загальної системи захисту інформації та інформаційної безпеки, виявити їх співвідношення, взаємодію та взаємозалежність.

Для розв’язання поставлених завдань використані також методи:

• історичний – при розгляді розвитку інформаційних відносин та інформаційних технологій;
  
• діалектичний – засоби захисту інформаційних ресурсів розглядаються у нерозривному зв’язку їх юридичного закріплення та соціального і політичного впливу на суспільні відносини;
  
• інформаційно-кібернетичний – система захисту інформації розглядається через призму інформаційних складових основних сфер соціальної діяльності, які містять певну інформацію обмеженого доступу;
  
• порівняльно-правовий – використовувався при з’ясуванні співвідношень понять внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики, а також для дослідження трансформації пострадянської системи захисту інформації та аналізу документальних джерел: норм міжнародного права, міждержавних угод України, вітчизняної законодавчої бази та нормативно-правових актів інших країн.
  

Нормативно-правову базу дисертації складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських і зарубіжних вчених. Важливе значення для обґрунтування правових і організаційних засад захисту інформації мали дослідження наукових праць В.Б.Авер’янова, О.А. Баранова, Ю.П.Битяка, Н.А.Вяненко, О.С.Власюка, А.І.Дешко, В.В.Жигалюка, О.Л.Копиленка, Н.М.Мироненко, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко, В.М.Потіхи, Г.Г.Почепцова, О.В.Сосніна, А.Є.Слівак, М.Р.Сиротича, Е.А.Тихонової, И.Л.Бачило, В.А.Копилова, В.Н.Лопатина, М.М.Россолова, М.А.Федотова та ін.

Ключовими для широкого розуміння розвитку поняття інформаційної безпеки є дослідження українських вчених О.Г.Додонова, О.В.Литвиненка, С.О.Янішевського; системи державного управління та захисту національних інформаційних ресурсів – О.В.Сосніна, Й.У.Мастяниці, Л.Є.Шиманського; проблем міжнародної інформаційної політики – Є.А.Макаренко та ін.

Обсяг опрацьованої літератури, нормативних актів, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про наукову обґрунтованість виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні здійснено комплексне і цілісне вивчення організаційно-правових принципів державної внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики, внесені пропозиції щодо вдосконалення засобів захисту інформаційних ресурсів.

Наукова новизна характеризується такими основними висновками та положеннями:

1. Дістали подальшої систематизації і розвитку адміністративно-правові аспекти забезпечення реалізації конституційних принципів суверенності і незалежності щодо державної внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики.

2. Визначено змістовну сутність і характеристику принципів міжнародного інформаційного співробітництва; обґрунтовано необхідність розробки моделі основних правових, організаційних та інженерно-технічних заходів загальної системи захисту інформації та забезпечення режиму секретності (конфіденційності) у сфері міждержавного інформаційного обміну.

3. Сформульовано авторське визначення понять “інформаційний суверенітет України”, “інформаційний простір України”, “інформаційна безпека”, що сприятиме єдиному розумінню їх у практичній управлінській діяльності, забезпеченню кількісних та якісних критеріїв оцінки стану національної безпеки та захисту інформаційних ресурсів.

4. Доведено, що система захисту інформації та її складових у процесі розширення міждержавного співробітництва є важливим механізмом і засобом забезпечення суверенності і незалежності державної політики.

5. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування логічно завершеної системи захисту інформаційних ресурсів та управління цією системою в процесі розвитку суспільства і держави, а також у сфері міжнародного інформаційного співробітництва.

6. Визначено і обґрунтовано комплекс правових й організаційних принципів захисту інформації, які мають бути базовими положеннями, нормами і правилами поведінки суб’єктів України, спрямованими на реалізацію об’єктивних законів і закономірностей розвитку інформаційної сфери.

7. Дістали подальший розвиток теоретичні та прикладні аспекти змістовних характеристик і застосування методів захисту інформації як загальнообов’язкових (універсальних) способів (процедур, операцій, заходів) забезпечення належного функціонування і удосконалення загальної системи захисту інформації та складових її частин; методичні підходи формування нової парадигми сучасної державної політики у сфері інформаційної безпеки.

8. Зроблено висновок про тенденції поглиблення взаємодії міжнародної співпраці у сфері міжнародного інформаційного обміну як основи міждержавного співробітництва в інформаційній сфері.

9. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства та деяких законопроектів з метою регламентації відповідних положень стосовно відкритості інформації, права на інформацію і свободу інформаційної діяльності, права власності на інформаційні ресурси, інформаційні продукти і послуги, підстав обмежень доступу до інформації, які мають визначатися відповідно до світових стандартів та конституційних вимог лише законом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих положень, пов’язаних з визначенням правових основ та організаційних засад методологічного та науково-методичного забезпечення інформаційної діяльності.

Дані положення і висновки є теоретико-методологічною і концептуальною основою удосконалення державної внутрішньої і зовнішньої політики захисту інформації і можуть бути використані:

• у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів, регулювання відносин у сфері інформаційної діяльності та захисту інформаційної безпеки;
  
• у правовій діяльності – при доповненні чинних законодавчих актів конкретними правовими нормами в частині укладення міждержавних угод про обмін інформацією та визначенні відповідальності за порушення норм у сфері обігу інформації, а також при закріпленні на законодавчому рівні понять: відкрита інформація, інформація обмеженого доступу, захист інформації, режим доступу до інформації, режим секретності, режим конфіденційності, право на інформацію, правовий режим інформації, правовий режим міжнародного інформаційного обміну тощо;
  
• у практичній діяльності – при розробці правових організаційних та інженерно-технічних заходів забезпечення режиму секретності та охорони інформаційних ресурсів.
  

Положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін і курсів “Конституційне право України”, “Адміністративне право України”, “Інформаційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”; для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів; а також у цивільному, господарському та інших галузях права.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і прикладних проблем захисту інформаційних ресурсів у процесі розширення міждержавного співробітництва – складової (підсистеми) загальної системи захисту інформації та важливого напряму забезпечення інформаційної безпеки.

У публікаціях, написаних у співавторстві, авторові належить розробка вихідних концептуальних ідей, визначення тенденцій формування правових аспектів інформаційного суспільства.

Апробацію результатів дослідження здійснено в процесі розробки рекомендаційних правових актів та інших документів Міжпарламентської Асамблеї СНД, шляхом участі та виступів автора на Міжнародному конгресі “Розвиток телекомунікацій і побудова інформаційного суспільства в країнах СНД” (Санкт-Петербург, 2001), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Право і лінгвістика” (м. Сімферополь – Ялта, вересень, 2004 р.); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Право в системі соціальних норм: історико-юридичний аспект” (м. Чернівці, травень, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дослідження відображені в 6 публікаціях, з них у 5 статтях у наукових фахових виданнях, 1 у збірнику матеріалів міжнародного конгресу.