Громовчук Євгенії Іванівни, завідувача бібліотеки-філії с. Купичів Турійської рцбс ІІІ місце в обласному огляді-конкурс
| Вид материала | Конкурс |
- Терещук Тетяні Сергіївні адміністрації Шельпахівської зош І-ІІІ ступенів Заявка Адміністрація, 634.75kb.
- Терещук Тетяні Сергіївні адміністрації Кузьминогребельської зош І-ІІІ ступенів Заявка, 392.51kb.
- Історія Фрунзенської дитячої бібліотеки-філії, 40.63kb.
- Конкурс -захист 1 етапу науково-дослідницьких робіт (ман): 1 місце Щур Тетяна (секція, 26.22kb.
- Гр 09/047 спеціальність: Експертиза та товарознавство в митній справі Особисті дані:, 28.09kb.
- Ііі етап Всеукраїнської олімпіади з педагогіки та психології Місце проведення олімпіади, 49.76kb.
- Р е є страц І яучасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурс, 455.55kb.
- Р е є страц І яучасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурс, 309.09kb.
- Історія 8 клас І місце, 11.27kb.
- План роботи шкільної бібліотеки на 2010 2011 навчальний рік Маріупольська загальноосвітня, 282.17kb.
ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ
Громовчук Євгенії Іванівни,
завідувача бібліотеки-філії с. Купичів Турійської РЦБС
ІІІ місце в обласному огляді-конкурсі діяльності сільських установ культури з дітьми та молоддю
Інформація про роботу Купичівської бібліотеки-філії
Село Купичів – центр сільської ради. У селі є загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів, сільськогосподарське підприємство «Дружба», фермерське господарство, відділення зв'язку, амбулаторія, дитячий садочок, будинок культури.
Сільська бібліотека станом на 01.09.2009 р. обслуговує 600 користувачів, з них 166 – дошкільнята та учні 1-9 класів. Ця категорія дітей охоплена бібліотекою на 100%. В селі проживає 102 жителя віком до 21 року. Бібліотекою користується – 81. Всього читачів групи «юнацтво» – 105. З них 24 – учні середньої школи з інших населених пунктів.
Всю роботу бібліотека проводить згідно річного та місячних планів роботи в координації і співпраці з сільською радою, дирекцією школи, вчителями, класними керівниками, будинком культури, настоятелем Свято-Преображенської церкви, громадськістю.
Книжковий фонд бібліотеки нараховує понад 9000 примірників книг. З них 3200 – книги для дошкільнят та учнів 1-9 класів. Аналіз надходжень літератури та періодики за останні роки продемонстрував, що воно дещо покращилось. Цьому сприяють, в тому числі, і кошти, отримані від надання платних послуг. Станом на 01.09.2009р. при плані 450 грн. їх отримано 265 грн. Бібліотека отримує 11 назв газет і журналів для дорослого користувача та юнацтва, і 6 назв – для дошкільнят та дітей. Передплата за кошти спонсорів – газети «Експрес», «Робітнича газета», «Волинь регіон», журнал для дітей «Професор Крейд». Значно покращилось комплектування довідкового фонду для дітей та юнацтва, що дозволяє задовольняти вимоги користувачів. Вони часто користуються новими довідниками: «Історія України» та «Українська література», енциклопедією «Природа. Екологія» та іншими. Однак, в цілому комплектування книжкового фонду, особливо для дошкільнят та учнів 1-4 класів бажає значного поліпшення. Для учнів середніх та старших вікових груп не вистачає, а то й зовсім відсутні, твори з української та зарубіжної літератури, що вивчаються за шкільною програмою.
Фонд розкритий виставками та книжковими полицями.
Так, для дошкільнят та учнів 1-4 класів розкриті книжкові полиці: «Читаємо дітям, читаємо разом», «Бог промовляє до своїх дітей», «Дивосвіт чарівний буквар відкриває», «Повна загадок чарівниця природа».
Для юнацтва діють книжкові виставки: «На зламі тисячоліть постала Україна», «Найрідніший край – Волинь», «Зв'язок віків», «Із джерел рідної землі», книжкові полиці: «Квітка з ім'ям України», «Голгофа голодної смерті», «І хай живе краса через віки, що закосичена у ріднім слові», «Його ім'я не перестане і нашим правнукам світить» та інші.
Формуванню громадянської позиції, патріотизму у школярів та молоді сприяли соціокультурні заходи: година пам'яті «Між життям і безсмертям мости», що пройшла у 8-их класах, підготовлена бібліотекою спільно з класними керівниками. На заході виступив односельчанин Сохацький П.Я., який був репресований сталінським режимом, відбував покарання в таборах Колими, учасник УПА. Він часто бере участь в заходах бібліотеки.
Щороку до Дня Перемоги проводяться уроки мужності біля братської могили воїнам визволителям, на могилі вояків УПА, зустрічі з ветеранами війни, перегляди літератури та папок газетних вирізок «Спогади ветерана», «Волинь у роки Великої Вітчизняної війни», конкурси малюнків до прочитаних книг про Велику Вітчизняну війну та «Мій дідусь – ветеран», перегляд книг «Козацькими стежками» тощо.
На особливому рахунку в бібліотеці краєзнавча робота. Постійно діє книжкова виставка: «Село моє, для мене ти єдине». Поштовх до глибшого вивчення історії рідного села дали книги місцевих краєзнавців Михайла Макаровича та Юлії Тимофіївни Купчинських «Купичів: минуле і сучасне. Історико-краєзнавчий нарис» та «Наша рідна школа». При бібліотеці успішно працює клуб за інтересами «Краєзнавець», робота якого координується з краєзнавчим гуртком школи та радою, що працює при музеї села. До клубу входить 15 членів. Головою є краєзнавець, вчителька-пенсіонерка Купчинська Юлія Тимофіївна. Клуб працює відповідно до розробленого плану роботи. Засідання проходять один раз в квартал. В період між засіданнями члени клубу зустрічаються з старожилами села, ведуть пошукову роботу.
Любителі краєзнавства вивчили і оформили в папки-теки матеріали з історії села «Пам'ятні місця села», «Їх іменами названі вулиці нашого села», легенда «Сльози кринички», «Берегиня села» (обрядові весільні пісні), «Обпалені зіркою Полин» (про односельчан, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС), «Звеличу село у пісні» (про самодіяльного поета-пісняра, автора пісні про Купичів Б.Л.Поліщука), «Микола Гнатюк: мелодія і слово в парі» (про волинського поета, односельчанина), «Йозеф В. Томан-Томанек – чеський поет і письменник родом з нашого села», «Золото для Сталіна – вірші для душі» (записані спогади і все про репресованого односельчанина, учасника УПА П.Я.Сохацького, який стояв біля витоків її створення), «Прислів'я, приказки з нашого села», «Наше село у розповідях О.П.Волчок», «Наше село в роки польсько-українського протистояння 1942-1944 років», «Вклонімось пам'яті невинно убієнних» (про односельчан-євреїв, що загинули в 1942 році), «Світлій пам'яті односельчан, що не повернулися з фронтових доріг Другої світової війни», «Пам'ятаймо всіх поіменно» (про односельчан, які були на фронтах Другої світової війни, повернулись в село і померли в 1945-2008 роках).
В даний час члени клубу ведуть пошукову роботу з виявлення односельчан, які були в'язнями нацистських концтаборів, збирають їх спогади.
Вони записують в старожилів пісні, які співали в давнину, та оформляють в альбом «Передаймо пісню у спадок». Завершується робота із збору фото для оформлення альбому «Село у давніх світлинах». Розпочато написання родоводу сімей Купчинських, Волчків, Голуб'юків. Ця робота проходить під девізом: «Мій рід – частинка українського народу». Члени клубу брали активну участь у підготовці родинного свята «Родина, рід – які слова святі», де вшановувались багатодітні матері села.
Для кращого вивчення інтересів і запитів, задоволення потреб учнів-старшокласників в бібліотеці ведуться класні формуляри. Практикуються заходи, що плануються спільно з класними керівниками, бесіди, засідання за «круглим столом», вивчення довідково-бібліографічного апарату бібліотеки, участь завідувача бібліотеки у виховних годинах, батьківських зборах тощо. Щоквартально аналізується стан відвідування бібліотеки та читання кожним користувачем цієї групи. Так, спільно з класним керівником та учнями 10 «А» класу був підготовлений і проведений загальносистемний захід, приурочений пам'яті жертв голодомору.
Напередодні проведення засідання за «круглим столом» «Твоя думка щодо служби в армії за контрактом» з юнаками-старшокласниками класні керівники за участю вчителя військової підготовки та завідувача бібліотеки провели виховну годину.
З цією категорією користувачів при сприянні вчителів історії був проведений вечір історичного портрета: «Відомий гетьман – невідомий поет» (до 370-річчя від дня народження І. Мазепи).
З нетерпінням учні чекають літніх канікул. При школі щороку працює табір «Сонечко», де діти розважаються, проводять спортивні змагання, малюють, ліплять, а вихователі, працівники бібліотеки проводять цікаві бесіди, конкурси загадок, вікторини, подорожі сторінками улюблених казок тощо. Для них була організована екскурсія в сільську бібліотеку, проведена вікторина «З якої ми казки?», конкурс загадок, літературно-музична година «І посипались іскри ясні і в дзвінкі обернулись пісні».
Щомісячно бібліотека бере активну участь у організації днів профілактики, спільно з медичною сестрою проводяться бесіди з метою запобігання шкідливих звичок у школярів.
Для професійної орієнтації випускників школи в бібліотеці розгорнута постійно-діюча книжкова поличка, папка-досьє «Ким бути?», проводилась зустріч з спеціалістами села «Ці професії потрібні селу».
Робота з дітьми – одне з головних завдань бібліотеки. Регулярно аналізуються стан їх читання, вивчаються запити, проводяться анкетування. Діти є активними у проведенні різноманітних соціокультурних заходів: годинах пам'яті, уроках мужності, літературно-музичних вечорах, дитячих ранках, конкурсах, вікторинах, історичних годинах тощо. На заходи, що були приурочені Чорнобильській трагедії, виведенню військ з Афганістану, Дню Перемоги запрошувались односельчан, які були учасниками тих подій.
Щорічно бібліотека спільно з школою проводить тиждень дитячої книги і музики. Відкривався тиждень святом книги, що присвячувалось творчості Анатолія Костецького. Протягом тижня діти знайомились з творчістю волинського поета та односельчанина Миколи Гнатюка, а також з життєвим і творчим шляхом Йозефа Томан-Томанека.
Проводилась екскурсія пам'ятними місцями села та перегляд папки «Пам'ятні місця села».
Загальносистемна година «Я блукаю і кличу душу свою», що проходила до ювілею М.В.Гоголя, зібрала в актовому залі школи велику аудиторію. Учні 8 класу, користувачі бібліотеки, познайомили присутніх з життєвим та творчим шляхом письменника, читали уривки та ставили сценки за його творами.
Загальносистемна екологічна година: «Екологія: тривоги та надії», що проходила за участі учнів 1-6 класів, сприяла більш шанобливому ставленню до природи краю, села.
Читачі дитячого та юнацького віку є активними учасниками конкурсів, вікторин, що проводяться безпосередньо в школі, а також в районі та області.
Учні 1-9 класів, читачі сільської бібліотеки, щорічно є активними учасниками конкурсу «Кращий читач». Хоч не завжди вони стають переможцями цього конкурсу, але третє місце інколи виборюють. Традиція перемагати передається від одного покоління користувачів до іншого. Так, в 1991 році переможцем радіо вікторини «Слава Лесі вічно з нами буде» була 15-річна Наталія Громовчук, нині вона виросла і з охотою продовжує читати в сільській бібліотеці.
В 2003 році, навчаючись в 6 класі, Власюк Юлія стала переможцем обласного конкурсу «Мій край – моя історія жива» і зайняла II місце.
Неодноразово читачі бібліотеки відзначались як кращі декламаторами творів Лесі Українки, Т.Г.Шевченка не тільки в школі, селі, а й у районі. Учениця 10 класу Нарушинська Оля, яка брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Легенди рідного краю», в області виборола III місце. Лещенко Андрій, учень 11 класу, користувач сільської бібліотеки за участь у Всеукраїнському конкурсі «Я патріот» в області отримав заохочувальну премію.
Бібліотека – активний учасник народознавчих заходів, які проводяться закладами культури. Це – колядки, щедрівки, Різдвяні та Великодні свята, свято Святої Трійці. Особливо ретельно готується дітвора до свята Миколая, яке вже традиційно проходить у школі. На дитячому ранку «Розкажу Миколаю, що читаю» діти розповідали про свої успіхи в навчанні, а святий Миколай дарував кращим читачам бібліотеки подарунки. На закінчення біля куточка духовності школи був проведений загальношкільний молебень.
Досконалішому вивченню історії села, його обрядів, звичаїв, традицій сприяють зустрічі з старожилами села, народознавчий куточок, що влаштований в бібліотеці, музей села, який працює при школі.
«Твоя думка щодо служби в армії за контрактом»
(запитання для учасників засідання за «круглим столом»)
- Що ти знаєш про Збройні Сили України, їх основне завдання? У яких
військах ти бажав би служити (рід військ)?
- В армію сьогодні йдуть служити патріоти за покликом серця чи це
обов'язок перед країною, який потрібно виконати?
- Чи потребують Збройні Сили України реформування?
- Служба за контрактом – це реальність чи перспектива майбутнього?
- Чи можуть військовослужбовців-контрактників направити в «гарячі точки»
планети за наказом вищого керівництва? (Ірак, Афганістан, Балканські
країни тощо).
- Чи може бути дідівщина в армії, де служать за контрактом?
- Хто, на вашу думку, краще виконуватиме армійські обов'язки солдат-
контрактник чи солдат строкової служби?
- Що вам відомо про «нестатутні» стосунки в Збройних Силах України?
- Хто, на вашу думку, повинен бути Міністром оборони – цивільний чи
людина, яка володіє військовими навичками?
- УПА це – армія патріотів і націоналістів чи зрадників?
- Хто з військовослужбовців, ветеранів, героїв країни служить тобі за
приклад? Чому?
«І посипались іскри ясні і в дзвінкі
обернулись пісні»
(сценарій літературно-музичної години до 75-річчя від дня народження П.П. Маха)
Сцена святково прибрана вишитими рушниками. В центрі портрет поета. Під ним цитата:
«Не біймося яничарської злоби,
Що тут сичить й з окопів зарубіжжя, Національне бережімо збіжжя
Не для амбіцій власних, а сівби...»
П. Мах Викладка літератури: «Труди і дні поета».
Звучить пісня на сл. Д.Павличка, муз. О Білаша «Два кольори».
Читець: Стою тепер над криком літ-криниць, Що їх дзвінкі джерела обминули, І вірите – горджусь своїм минулим, Бо я ні перед ким не падав ниць!
- ведучий. Петро Петрович Мах народився 25 травня 1934 року біля
невеличкої річки Тенви, що в Польщі, в селі, в якому до Другої
світової війни було лишень три польські сім'ї. Його Корхів славився
працьовитими і гордими людьми, серед них, на жаль, було мало
освічених, окрім священика та директора школи. «Попліткувати» міг
ще батько поета Петро Мах, син Олексіїв, бо після евакуації в 1914
році до Ростова-на-Дону закінчив там гімназію і мав диплом
правника, що йому згодом, після повернення в 1917 році в рідний
край, знадобивсь.
- ведучий. Тоді чимала родина Махів не осіла на Володимир-
Волинщині, де на хуторі край лісу за П'ятиднями коренився
прадідівсько-дідівський рід, а вибрала Білгорайщину, по той бік Бугу.
- ведучий. При режимі Пілсудського вечорами в притомленій хаті,
при затулених плахтами вікнах, гасова лампа висвічувала спраглі очі
сусідів. Десь там, на вулиці, владарювала гоноровита польська мова,
а до селян-українців приходив невмирущий Шевченко...
2 ведучий. Коли в квітні 1941 року польський шовініст Лембрик з
німецького парабелума розстріляв серце батька, матуся ставила хлоп’ятко на маленький стільчик – і знову озивавсь біля прялки «Кобзар». Згодом про ці події Петро Петрович Мах напише у своїх спогадах-віршах.
Читець. Вірш про батька
Можу лиш уявою зайти
На цвинтар, де дуб тебе вартує...
Чужиною натомився ти,
Хоч на тій землі і жив не всує.
Чуєш, тату, важко і мені Без твоєї втіхи і розради. Коли ти приходиш уві сні – Я щасливий і безмежно радий.
А прокинусь – бачу наяву, Як ти падав і за що загинув... Маю найдорожче, чим живу, Маю твою сповідь – Україну!
1 ведучий. Мати, Анастасія Дмитрівна, плакала над долею Катерини
та й певно й над своєю, бо ж четверо дітей залишилось на її руках.
Звучить пісня: сл. П.Маха, муз. А.Пашкевича «Вишивала мати зозуленьку»
2 ведучий. Дитинство Петра Маха люто обпалила війна. Ще
восьмирічним хлопчиком потрапив у холодну воду і тяжко захворів.
Незнаний тоді ще тоді поліомієліт ледь не відправив його на той світ,
якби не медична сестра-українка з містечка Тарногрода, яка
приховувала хворого серед лікарняної білизни в комірці. Тоді,
мабуть, німці серед інших розстріляли б і його, бо «звільняли»
приміщення для своїх поранених.
І ведучий. Байраками, вночі, під посвист куль з обох сторін фронту, матуся-орлиця фірою вивезла синочка з небезпечного місця...
Читець.
Озвався рідний голос з далини,
В освячену хатину рушниками.
Я повернувсь із мандрів, з сивини
Аби почути колискову мами.
Звучить «Колискова» на слова П. Маха
Колискова
Люлі-люлі, ой, люлі...
Засинай моє маля,
На крайполе ранку
Принесе тобі земля
Диво-вишиванку.
Люлі-люлі, ой, люлі... Заіскріє в ній роса Райдугою долі І розів’ється краса Дівчини-тополі.
Люлі-люлі, ой, люлі... Там, де нива виліта В пісню соколину, Проростуть твої літа... Спи, моя дитино! Люлі-люлі, ой, люлі...
2 ведучий. Поет згадує страшні епізоди воєнного лихоліття, криваву режисуру одіозних убивць – Гітлера і Сталіна, котрі зіткнулись в жорстокому поєдинку. Дві військово-політичні сили – Українську Повстанську Армію та Армію Крайову. Згодом про це він оповість в своєму романі «Дикий брід».
- ведучий. В 1945-1947 роках польським новоствореним урядом було проведено дві операції по депортації українців із Польщі. Родина Петра Маха потрапила під косу першої, що мала кодову назву «Сянув» («Сян»). Потім була «Вісла». Поет згадує, як під стрілянину «аковців» – це Армія Крайова, тягнулися на схід валки, прихопивши нашвидкоруч зібрані речі.
- ведучий. В голодному Мелітополі, куди потрапила сім'я, навіть
року не дотягнули, бо мати поета роздала свої небагаті пожитки
вмираючим.
І ведучий. На Волинь їхали товарняком. У П’ятихатках нічні грабіжники забрали все, навіть портрет батька, що був у валізі. Прибувши до Луцька, брат Леонід влаштувався учнем майстра-шевця аби заробити буханку хліба.
2 ведучий. Петро Мах закінчив Підгаєцьку семирічку, Луцьку середню школу № 1 з медаллю. Поступив у Львівський університет імені Івана Франка на українську філологію. Там після Дмитра Павличка керував літературною студією «Франкова кузня». Опублікував у львівських газетах свої перші поезії. В 1958 році побачила світ його перша збірка поезій.
- ведучий. Працював у пресі на Волині, був організатором
товариства книголюбів, «Просвіти». Створював Волинсько-
Рівненську організацію письменників України, якою керував з 1980
до лютого 1989 року. З 20 грудня 1995 року очолив Конгрес
інтелігенції Волині. Член Національної Ради Конгресу інтелігенції
України, заступник голови комісії з питань національної ідеології та
державотворення КУНу, редактор інформаційно-мистецького
видання «Краєвид», почесний професор ВНУ імені Лесі Українки.
- ведучий. Автор понад 30 книг, поезій, прози, історичних есе,
сценаріїв чотирьох телефільмів.
- ведучий. Після першої збірки вийшли книги – «Поезії», «Гостини в
матері», повість «Віра Глод», історичне есе «Козацькі могили»,
романи «Вруна» та «Дикий брід», збірки поезій «Плеса», «Крайполе»
- ведучий. У 1986 році в Москві побачила світ його книга у
перекладі російською мовою «Светелка». Твори П.Маха друкувалися
в антологіях поезій в Польщі, Румунії, Грузії, Болгарії, Білорусі,
Словаччині та Чехії.
1 ведучий. Петро Мах щасливий тим, що свого часу його творчу стезю освітив Олесь Гончар. Але найбільше його душа належить Волині.
Звучить «Пісня про Волинь».
2 ведучий. Волинь – край тихих річок, повитих легендами лісів та голубих озер, гомінких пущ, широких ланів. Бринить вона своїми різнотонними струнами у віршах поета. Майже все його життя і творчість пов'язані з нашим чарівним краєм.
Читець. Чи чули ви, як день іде Поліссям. Як губить роси у сипких пісках, Як голубою промениться вістю В людських очах.
Над Стоходом, в сосновому чеканні, Над Світязем, де бруняться казки, Йому дарують подих кроків ранніх Поліщуки.
Від Ратного в задуму Любешова, Від Цумані до Пінських аж боліт Підносить на плечах своїх обнови Чарівний світ.
1 ведучий. Поезія Петра Маха співуча – і тому не дивно, що в нього неабиякий талант поета-пісняра. Ціла низка його віршів покладені на музику волинськими композиторами і співаються не тільки на Волині, а й за її межами. Вашій увазі пропоную одну з пісень на сл.П.Маха, муз. В.Герасимчука «Вальс вірності».
2 ведучий. Його талант розкривався з кожною новою збіркою. Поет часто бачить себе сивим кленом. Цей образ дерева став на вічну варту його дум і спогадів.
Читець. Бродить нині туман за моїми плечима, А я прагну води, я спішу на ріку... Скільки лиха стерпів і наруги отримав, Але підлим ніколи не був на віку!
Де стежини мої з українського поля, Де мої кілометри – ніяк не злічу! Я дивлюся у далеч, де мамина доля, Сивим кленом стаю на вітрах наскінчу...
Звучить пісня на сл.П.Маха, муз.В.Маренича «Сповідь сивого клена»
1 ведучий. Нині поет піднявся до таких висот, що його вже не жахає
фізичне небуття, а більше безсонними ночами турбує майбутнє
України.
Умру тілесно, а душа любов'ю Постане кленом в рідній стороні.
2 ведучий. Слово Петра Петровича усвідомлене – поет радіє,
переживає і мучиться ним, бо воно, як він сказав «від матері моєї, від
України моєї». Саме про стражденну, але незнищенну Україну він з
вірою сказав у книжці «На білих крилах рушників».
Читець. Із давніх-давен, із віків, Як стала вільною людина, На білих крилах рушників Несе надію Україна. На білих крилах рушників Несе свободу Україна...
Пісня сл.П.Маха, муз.Б.Янівського «На білих крилах рушників».
- ведучий. А книга «Христос воскрес – воскресне Україна» – це не
лише творче свято Петра Маха, а й усіх нас, оскільки він кличе
праведний люд на Майдан Соборності України, на щиру молитву до
Бога, котрий шле нашій державі святу благовість.
- ведучий. Він вірить, що нове покоління українців перейметься
турботою за свою державу, а для цього необхідно будувати
найбільше з див – «У душі молоду Україну» і прагне кожним словом,
кожним рядком своєї поезії наблизити найщасливіший для нас день –
день повного воскресіння України.
Читець. Благословен, хто вірить як Месія,
Щасливий той, у кого в серці Бог...
Воскреснем в долі України бо
Вона у нас нескоренно вогніє!..
Я останню краплину віддам І доземно вклонюся людині, Котра прагне, щоб чорна біда Не селилась в моїй Україні.
Пісня «Боже, великий єдиний, нам Україну храни!»
«Між життям і безсмертям мости»
Сценарій історичної години до Дня пам’яті героїв Крут
На дошці прикріплений плакат «Вічна пам'ять юним захисникам Української Держави, полеглим під Крутами»,
праворуч прикріплений герб УНР, ліворуч від плаката – Державний Прапор України з жалобною стрічкою.
Лине ледь чутна мелодія української народної пісні «Їхав козак на війноньку».
Вступне слово завідувача сільською бібліотекою Є.І.Громовчук. Вона коротко розповідає про події під Крутами, про те як і ким висвітлена у нашій літературі ця трагічна сторінка історії.
1-й ведучий. На згарищах нашої історії, де що не сторінка – то купа попелу або добіла випалена пляма, поволі, як на стертому пергаменті, починають проступати рядки, якими могли б пишатися найбільші народи Європи.
2-й ведучий. Такими славними рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг юнаків, що полягли за незалежність молодої Української Держави на станції Крути 29 січня 1918 року.
1-й ведучий. Вічна пам'ять героям!
2-й ведучий. Вічна слава героям!
Виходять читці.
1-й читець.
Спом'янімо в пісні славу Крутів,
Найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє.
Підіймемо наші душі ввиш!
Крути! Крути! Це за батьківщину
Стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо і єдино прямувати в найсвятішу ціль.
2-й читець.
Крути! Крути! Час розплати близько. Вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько За майбутній, за світліший день.
Крути! Крути! Мужність і посвята! Вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята Кличе пісня і веде – вперед!
3-й читець.
А в отих? Що у них?
Тільки губи, припухлі дитинно,
Та гвинтівки й набої – уперше! – в невмілих руках.
Ні царя, ні вождя...
Та єдине було – Україна!
Та єдине було: честь і совість в юначих серцях!
Зорять Крути юначими в душу очима,
Із непам'яті знову встають, як знамена, борців імена.
На історії нашої згарищах – цвіт неопалимий,
На душі перелогах – кривава борні борозна.
4-й читець.
Відступіть, Фермопіли! В борні за свободу Стали Крути для нас Смолоскипом в роковану мить.
...Понад Крутами сніг.
Понад Крутами – пам'ять народу.
Понад Крутами – вічність
У сурми сурмить!
1-й читець.
Де ти, військо? Уставай до бою! Шлях на Київ проклада орда! ...Захлинулась кров'ю молодою України воля молода.
Лунає пісня «Ой у лузі червона калина».
1-й ведучий.
Ой зазнала Україна лютої пригоди –
Сколотила орда чорна
Дніпровії води.
2-й ведучий.
Сколотила чисті води невідомо нащо, На калину-Україну Накинула зашморг.
1-й читець.
Щоб калині-Україні пісень не співати, Запалила орда дика Українську хату.
2-й читець.
Щоб калині-Україні Не діждати квіту, Щоб подались в яничари Українські діти.
1-й ведучий. Та не схотіли українські діти ставати потурнаками. Коли після двадцятиденних запеклих боїв 13-тисячна армія бандитів прорвала лінію Бахмач-Конотоп і рушила на безборонний Київ, вони взяли у свої ще майже дитячі руки зброю, щоб захищати столицю молодої Держави.
2-й ведучий. Кажуть, їх було 300, як і тих уславлених спартанців, що захистили під Фермопілами честь і волю стародавньої Еллади.
1-й ведучий. Чи вірили вони, що залишаться живі? Чи сподівались, що смертю своєю таки перепинять шлях зайдам-завойовникам?
2-й ведучий. Ми не знаємо про це... Напевно, гімназисти і юні студенти про це не думали. Вони просто знали – столицю захищати нікому... І пішли.
Виконується пісня «Ходила мати терен рвати»
1-й ведучий. Українські матері!.. Чи є у світі більша любов од материнської? І чи є більша мужність і сила духу, ніж власноруч поблагословити своє дитя на загибель за честь і волю Вітчизни?
2-й ведучий. Вони знайшли в собі мужність і силу – київські матері, що виряджали того січневого дня своїх синів на станцію Крути. Без сліз і стогону поблагословили своїх хлоп'ят на смерть і подвиг.
1-й ведучий. Це вже потім будуть голосіння і сльози... Потім, коли після тимчасового вигнання більшовицьких окупантів з Києва виїдуть матері на станцію Крути, щоб розшукати до невпізнання понівечені тіла своїх дітей.
2-й ведучий. Потім коли ховатимуть останки тих, кого вдасться знайти, коли напівбожевільна мати благатиме, щоб відклали похорон, доки вона відшукає голівку свого порубаного синочка...
1-й ведучий. А нині, 28 січня, матері були гідні своїх дітей-героїв. А може, діти й стали героями тому, що мали таких матерів?
Читці.
1-й читець.
Супроти хижої навали, Супроти смерті, в стужу й сніг, Ось тут вони, ось тут стояли, І всього жменька – триста їх.
2-й читець.
Стихали Києва хорали
Його заслін – ці юнаки!
Ось тут вони, ось тут вмирали.
Ось тут. Назавжди! Навіки!
1-й ведучий. 29-те січня. Крути. Гімназисти й студенти. Найстаршому 21 рік. Молодшим – по 14-16. 100 чоловік гайдамаків, що відступили від станції Макашин. По 30 набоїв на кожного. І єдина гармата сотника Семена Ляшенка.
2-й ведучий. А засніженим полем котила 13-тисячна ошаліла від крові й перемог зграя балтійських матросів і петербурзьких кримінальників – тих, хто «был ничем» і захотів стати господарем усього світу, хто, спровокований вождями, кинувся роздмухувати «мировой пожар» революції.
1-й ведучий. Тут відбувся перший і останній бій юних захисників української незалежності.
2-й ведучий. Страшною ціною заплатив Київ за недалекоглядну довірливість українських політиків-соціалістів. 15000 населення столиці було знищено вже в перші два дні більшовицької окупації. Стріляли без попередження – просто на звук української мови, не питаючи про походження чи переконання.
1-й ведучий. Недовго тривав муравйовський кривавий бенкет на київських вулицях. Уже через три тижні місто звільнили від більшовицьких зайд, і кияни вирушили під Крути, щоб віддати останню шану юним героям.
2-й ведучий. ...коли збирали в снігах їхні останки, не знайшлося жодного нескаліченого тіла. Відрубані руки, голови, відсічені вуха, виколоті очі – так мстились юнакам більшовицькі ґвалтівники за те, що мали в дитячих душах недитяче почуття гідності й прагнення волі.
1-й ведучий. Лише 30 тіл вдалось розшукати. 30 – із 300. 19 березня їх урочисто поховали у братській могилі на древній Аскольдовій горі.
Читець.
На Аскольдовій могилі Поховали їх –
Тридцять мучнів українців, Славних, молодих... На Аскольдовій могилі Українській цвіт! – По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? – Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! – Понад усе вони любили Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. –
На Аскольдовій могилі Поховали їх.
На завершення заходу слово має колишній в'язень сталінських таборів та учасник УПА Сохацький Петро Якимович. Він розповів, як під час Другої світової війни молодь ставала на захист своєї Вітчизни. Читає поезію, яку написав під час ув'язнення.