Удк 619: 616. 988. 21

Вид материала

Содержание

Матеріали та методи.
Власні дослідження.
Рис. 1. Карта епізоотичного районування території Хмельницької області
Рис. 3. Динаміка прояву сказу по видах тварин за 50-ти літній період
Рис. 4. Сезонність захворювання тварин на сказ
Характеристика эпизоотического процесса при бешенстве в хмельницкой области

Подобный материал:

УДК 619:616.988.21

В.Г. АЧІЛОВ, начальник управління ветеринарної медицини у Деражнянському районі Хмельницької області

М.В. АЙШПУР, начальник головного управління ветеринарної медицини у Хмельницькій області

В.В. НЕДОСЄКОВ, зав. лабораторії сказу ІВМ, доктор ветеринарних наук, професор НУБіПУ

ЦВІЛІХОВСЬКИЙ О. М. – пошукувач

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

СКАЗУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

В Хмельницькій області спостерігається стаціонарно неблагополучна ситуація зі сказу тварин. Проведений п’ятдесятилітній аналіз епізоотій захворювання, охарактеризовані основні джерела поширення вірусу сказу і розглянуті особливості епізоотичного процесу.

Ключові слова: сказ, епізоотична ситуація, показник поширеності, сезонність

Аналіз сучасних проблем інфекційної патології, свідчить про постійне еволюціонування епізоотичного процесу із урахуванням гостальних, казуальних і трансмісивних факторів. Однією із найбільш значимих і вагомих інфекційних хвороб є сказ, який характеризується особливістю відносин паразит-господар, втягненням в епізоотичний процес нових видів тварин і формування нових вогнищ [1,2,3].

За останнє століття в Європі ситуація зі сказу значно змінилась. Завдяки вакцинації домашніх тварин і знищенню вовків і бродячих собак ряд європейських країн ліквідували «собачий» сказ і стали вільними від нього [4]. Однак, в середині XX століття пройшла адаптація вірусу сказу до лисиць і сформувались нові природні вогнища сказу [5,6].

В Україні поширення сказу є досить вагомим, не виключенням є і Хмельницька область.

Рельєф і кліматичні особливості Хмельницької області характеризується достатньою різноманітністю. Територія області є придатною для проживання багатьох видів тварин, в тому числі диких м’ясоїдних, зокрема лисиці, що є передумовою для виникнення сказу і формування стійких вогнищ інфекції в даному регіоні.

Метою даної роботи є вивчення епізоотичної ситуації зі сказу, структури і особливостей прояву епізоотичного процесу в умовах адміністративних районів Хмельницької області.

Матеріали та методи. При проведені епізоотичного аналізу використовували матеріали ветеринарної звітності Хмельницької області з 1958 по 2007 роки та дані власних досліджень в епізоотичних вогнищах інфекції. Епізоотологічне обстеження та вивчення особливостей прояву епізоотичного процесу сказу в Хмельницькій області проводили методом дискриптного і аналітичного дослідження епізоотичної ситуації із проведенням кластерного аналізу.

Сезонність хвороби, вогнищевість і структуру захворювання встановлювали по методикам И.А. Бакулова с соавт. (1982), С.І. Джупины і В.А. Ведерникова (1981) [7,8].

Показник поширеності (П) визначали процентним відношенням кількості зареєстрованих за рік неблагополучних пунктів до загальної їх кількості в районі.

Тенденцію багатолітньої і річної динаміки територіальних, часових і популяційних кордонів епізоотичного прояву сказу вивчали з використанням ретроспективного епізоотологічного аналізу і експертних оцінок. Статистичну обробку отриманих даних проводили за загально прийнятим методом [9].

Власні дослідження. Хмельницька область є єдине геополітичне утворення в складі країни з визначеною подібністю умов господарювання. В епізоотологічному плані неминуча подібність стану на суміжних адміністративних територіях, хоча є відмінності в природно-господарських характеристиках. Ці обставини обумовили доцільність і необхідність порівняльного вивчення характеру епізоотичного стану, рівню і динаміки прояву епізоотичного процесу сказу в кожному із районів Хмельницької області.

На території Хмельницької області з 1958 р. по 2007 р. зареєстровано 1960 випадків захворювання на сказ тварин різних видів і зафіксовано 1772 неблагополучних пунктів. (таб. 1).

Таблиця 1

Адміністративне ранжування випадків сказу тварин в Хмельницькій області (1958–2007 рр.)

№ п/п	Адміністративні райони	Захворіло тварин		Неблагополучні пункти		Показник Поширеності (П)
№ п/п	Адміністративні райони	абс	%	абс	%	Показник Поширеності (П)
1	Білогірський	52	2,65	49	2,76	3,37
2	Віньковецький	83	4,23	74	4,17	5,09
3	Волочиський	88	4,48	79	4,45	5,43
4	Городоцький	93	4,74	86	4,85	5,9
5	Деражнянський	127	6,47	116	6,54	7,98
6	Дунаєвецький	139	7,09	112	6,32	7,7
7	Ізяславський	64	3,26	54	3,04	3,71
8	Кам.-Подільський	216	11,02	213	12,02	14,65
9	Красилівський	70	3,57	64	3,61	4,14
10	Летичівський	167	8,52	147	8,29	10,11
11	Новоушицький	114	5,81	100	5,64	6,88
12	Полонський	51	2,6	44	2,48	3,02
13	Славуцький	47	2,39	44	2,48	3,02
14	Староконстантинівський	152	7,75	135	7,61	9,29
15	Старосинявський	110	5,61	100	5,64	6,88
16	Теофіпольський	48	2,44	48	2,76	3,3
17	Хмельницький	132	6,73	112	6,32	7,7
18	Чемеровецький	88	4,48	84	4,74	5,78
19	Шепетівський	35	1,78	35	1,97	2,4
20	Ярмолинецький	84	4,28	75	4,23	5,16
	Всього	1960	100	1772	100

Із даних таблиці видно, що основна частка випадків захворювання відмічалась в шести районах області, на долю яких приходиться більше половини усіх випадків. В деяких районах спостерігалось неодноразове виникнення випадків захворювання тварин сказом за проаналізований період.

Аналогічно отриманим абсолютним даним чітко простежується збільшення показника поширеності. В результаті епізоотологічних спостережень і вірусологічних досліджень сказ встановлено в усіх адміністративних регіонах області.

Рис. 1. Карта епізоотичного районування території Хмельницької області

На основі співвідношення кількості неблагополучних пунктів, визначена поширеність епізоотичного процесу сказу з врахуванням рівню захворюваності тварин, всі адміністративні райони розділенні на три групи:

Райони з низьким епізоотичним потенціалом (яскраво-зелений колір);
райони з помірним епізоотичним потенціалом (темно-червоний);
райони з високим епізоотичним потенціалом (червоний).

В першу групу віднесені Білогірський, Ізяславський, Полонський, Славуцький, Теофіпольський, Шепетівський райони Хмельницької області (що складає 29,1% від загальної площі області), в яких зареєстровано 297 випадків захворювання та 274 неблагополучні пункти, що складає відповідно 15,12% та 15,49% за 50-ти літній період. Наведена група районів відокремлена від інших природним бар’єром: річками Горинь та Хомора, які простягаються з заходу на схід області.

В другу групу об’єднані Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Красилівський, Новоушицький, Старосинявський, Чемеровецький, Ярмолинецький райони (35,9 % - від загальної площі), на долю яких припадає 32,97% захворілих тварин та 37,33% неблагополучних пунктів.

В третю групу включені Деражнянський, Дунаєвецький, Кам’янець-Подільський, Летичівський, Староконстантинівський і Хмельницький райони (34,9% від загальної площі), зареєстровано 47,58 % тварин, що захворіли, і 47,1% неблагополучних пунктів.

Враховуючи високі показники поширеності захворювання тварин на сказ, райони третьої групи класифікуються як територія стаціонарності сказу.

Групування отриманих результатів щодо кількості і територіальної розповсюдженості неблагополучних пунктів, ступеню їх прояву, свідчать про те, що райони з високим епізоотичним потенціалом сформували статус стійкого неблагополуччя зі сказу різних видів тварин, основним з яких є червона лисиця.

Результати флуктуації кількості неблагополучних пунктів представлені на рис 2.

Рис. 2. Динаміка захворювання тварин на сказ в Хмельницькій області (1958-2007 рр.)

Дані рисунка демонструють варіацію інтенсивності епізоотичного процесу в регіоні. Так, перший максимальний підйом епізоотії припав на 1973/70 pр., другий – на 1976/71 і третій - 1979/81. Він виявився трьохвершинним і синхронним з підйомами в усіх адміністративних територіях області. На 1984/74 pр. припав четвертий підйом епізоотичного процесу. Після цього відмічався спад епізоотії, а наступні підйоми відбулися в 2000/77, 2003/151 і 2007/201 роках. За піками прояву хвороби спостерігається періодичність в 3-4 роки. За досліджуваний період спостерігаються періоди відносної стабільності протягом 9-10 років: 1-й з 1960 по 1969 рр. де кількість випадків захворювання становить від 5 до 19 по області, потім починаючи з 1970 р. спостерігаємо погіршення епізоотичної ситуації і -2-й з 1990 по 1998 рр. де кількість захворювання становить від 2 до 35 випадків. Починаючи з 2000 р. відмічається різкий підйом епізоотії сказу з максимальним його проявом в 2007р.

З метою об’єктивної оцінки інтенсивності прояву епізоотичного процесу сказу, ми виходили із періодів десятиліть, що дасть можливість більш достовірно виявити характер і динаміку захворювання тварин (Таб. 2).

Таблиця 2

Динаміка захворювання сказом тварин в Хмельницькій області (1958 – 2007 рр.)

Роки	Кількість тварин, що захворіли
Роки	Всього	%
1958 – 1967	144	7,4
1968 – 1977	367	18,7
1978 – 1987	451	23
1988 – 1997	155	7,9
1998 – 2007	843	43
Всього	1960	100

Із даних таблиці 2 видно, що розвиток захворювання тварин на сказ в області характеризується стабільною флуктуацією, що характеризується зростанням захворювання тварин від 1-го по 3-й періоди (1958 – 1967 рр., 1968 – 1977 рр., 1978 – 1987 рр.), в 4-му періоді (1988 – 1997 рр. ) різкий спад захворювання і в 5-му (1998 – 2007рр.) різке зростання випадків сказу.

Аналіз потенційних господарів-резервуарів сказу показав, що в Хмельницькій області за період з 1958 до 2007 рр. сказ реєструвався у 20 видів тварин (із існуючих 311). Встановлено, що в структурі захворюваності тварин провідне значення мають лисиці, які займають 42,34 %, коти – 17,95%, собаки – 16,98%, велика рогата худоба – 15,05% та інші види тварин (куниці, борсуки, ДРХ, коні, свині, щурі, дикі кози, білки, кажани, дикі кабани, бобри, їжаки, ондатри, один випадок птиці) – 7,64%. Представлені дані показують, що структура захворюваності на сказ м’ясоїдних не відповідає «лисячій моделі».

Однак, при детальному аналізі динаміки прояву сказу за видами тварин відмічено те, що з 1958 р. по 1968 р. хвороба реєструвалась в основному у собак і склала 54 % від усіх випадків сказу (міські вогнища). Однак, впровадження широкомасштабної імунізації собак і здійснення суворих ветеринарно-санітарних заходів дало змогу «міський» сказ ліквідувати як епізоотію (Рис. 3).

Крім цього, в останні роки також спостерігається збільшення кількості випадків собак і котів (33% в 2007 р.). З одного боку, дане явище пояснюється антропоургізацією і синантропізацією прояву сказу, а з іншого боку низьким рівнем протективного захисту тварин.

Рис. 3. Динаміка прояву сказу по видах тварин за 50-ти літній період

П

очинаючи з 1969 р. і до 2007 р. основну частку в структурі захворюваності займає червона лисиця. Дане явище зумовлене зростанням популяції лисиці, яке викликане збільшенням кількості гризунів (кормова база) і зниженням цінності лисиці для мисливців.

Ретроспективний аналіз сказу на території Хмельницького регіону показав, що захворювання тварин відмічається впродовж всього року (Рис. 4).

Рис. 4. Сезонність захворювання тварин на сказ

Дані помісячного прояву хвороби і характер епізоотичної кривої показують, що сказ в умовах Хмельниччини формує 2 сезонних підйоми: зимово-весняний, що характеризується періодом «гону» у лисиць і літнє-осінній, який супроводжується випадками сказу серед молодих особин червоної лисиці.

Захворюваність на сказ собак характеризується стабільністю протягом усього року з максимальним наростанням епізоотії в зимово-осінній період. За багатолітніми спостереженнями в основному це період «гону» бездомних та домашніх собак, тобто він збігається з періодом «гону» у лисиць. Проекція даних періодів у цих видів тварин обумовлює збільшення кількості контактів, підвищення травматичних пошкоджень і передачі вірусу сказу, відповідно.

Аналіз сезонності сказу котів характеризується стабільністю впродовж року з різким зростанням в літнє-осінній період, що в свою чергу збігається з загальним сезонним підйомом.

Висновки. В залежності від рівня поширеності епізоотичного процесу всі адміністративні райони області можуть бути розділені на три групи. На території, яку займають шість районів з високим епізоотичним потенціалом зареєстровано близько половини неблагополучних пунктів (47,1%), де захворіло 47,58% тварин.

Сказ тварин в умовах Хмельницького регіону проявляється постійно протягом року з вираженою сезонністю в зимово-весняний та літнє-осінній періоди.

Видова структура епізоотичного процесу сказу в Хмельницькій області представлена в основному червоною лисицею, яка визначає перебіг епізоотії, в тому числі і при безпосередньому контакті з іншими видами тварин.

Таким чином, сказ в Хмельницькій області представляє собою складну проблему. Викорінення хвороби проблематичне через її природну вогнищевість. Наявність потенційних резервуарів вірусу в природі, велика територія, особливості географічного поширення сказу і умов ведення тваринництва багато в чому ускладнюють заходи боротьби із захворюванням.

Груздев К.Н. Бешенство животных / К.Н. Груздев, В.В. Недосеков. – М. – Аквариум. – 2001. – 304 с.
Rabies surveillance in Europe. 2004-2007 / Freuling C., Selhorst T., Kliemt A. [et al.] // Rabies Bulletin Europe. – 2007. – Vol. 31. – No. 4. – P. 7-9.
Terrestrial Animal Health Code. 2007. Ch. 2.25. Rabies. – Режим доступу: http: // www.oie.int/eng/normes/mcode/code2007/ en_chapitre_2.2.5.htm.
Стан профілактики та контролю сказу в Україні й завдання на перспективу / Гришок Л., Недосєков В., Падалка О., Полупан І. // Ветеринарна медицина України. – 2005. - № 11. – С. 7-10.
Недосеков В.В. Разработка и совершенствование средств и методов диагностики бешенства животных и контроля эффективности антирабических вакцин: автореферат на соиск. уч. ст. докт. вет. наук : спец. 16.00.03 « Ветеринарная микробиология, вирусология, эпизоотология, микология с микотоксикологией и иммунология» / В.В. Недосеков. – Покров. – 2003. – С. 48.
Комитет экспертов ВОЗ по бешенству, 8^й доклад. – Женева, 1994.
Рекомендации по методике эпизоотологического исследования /под ред. И. А. Бакулова. – Покров. – 1975.- 75 с.
Методы эпизоотологического исследования и теория эпизоотического процесса /Джупина С.И./ - Новосибирск.: Наука. – Сиб. От-ние. – 1991. – 142 с.
Глушков А.А. Эпизоотологический мониторинг и основы эпизоотологического исследования. – М. – 2003. – 49с.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЭПИЗООТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ПРИ БЕШЕНСТВЕ В ХМЕЛЬНИЦКОЙ ОБЛАСТИ / В. Г. Ачилов, Н.В. Айшпур, В.В. Недосеков, А.Н. Цвилиховский

В Хмельницкой области наблюдается стационарно неблагополучная ситуация по бешенству животных. Проведенный пятидесятилетний анализ эпизоотий заболевания, охарактеризованы основные источники распространения вируса бешенства и рассмотрены особенности эпизоотического процесса.

Ключевые слова: бешенство, эпизоотическая ситуация, показатель распространенности, сезонность

Рецензент – доктор ветеринарних наук В.В. Чумаченко

Blog

Удк 619: 616. 988. 21

Содержание