Geum.ru

Удк 616. 992-06: 616. 521]-085: 577

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

УДК 616.992-06:616.521]-085:577.31


Роль функціональних порушень нейроендокринної та ейкозаноїдної систем в механізмах розвитку сенсибілізації при мікозах ступень; комплексне лікування хворих з використанням цзю-терапії


Омар Аль-Хатіб, асп.

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика


Поставлення проблеми, її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями

Проведені широкомасштабні епідеміологічні дослідження в Україні та за її межами свідчать про значну поширеність грибкових захворювань серед населення. Останніми роками все частіше спостерігається поява тих чи інших клінічних ознак сенсибілізації на шкірі у таких пацієнтів [1- 3]. Окрім впливу міко- та бактеріальних токсинів на процеси розвитку сенсибілізації, важливе значення також мають порушення в різноманітних органах та системах організму [4, 5]. Ще недостатньо уваги приділяться з’ясуванню ролі функціональних змін в нейроендокринній (гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдна, гіпоталамо-гіпофізарно-кортикоадреналова) та ейкозаноїдній системах на патогенетичні фактори розвитку клінічних проявів сенсибілізації у хворих на мікози ступень [6, 7]. В той же час зберігання після лікування патологічних значень показників важливих регуляторних систем організму може бути чинником подальших рецидивів захворювання та більш виразного ступеня його клінічних проявів [8, 9].

Робота є фрагментом планових НДР Інституту ДіВ АМН України ОК 10.01 - № держреєстрації 0101V001111 та СумДУ № держреєстрації 0198V007720.


Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми

З урахуванням того, що все частіше спостерігаються випадки розвитку алергічних та псевдоалергічних реакцій на використання медикаментозної терапії, рекомендується більше уваги приділяти немедикаментозним методам лікування за наявності у хворих клінічних проявів сенсибілізації організму, в тому числі рефлексотерапії [10, 11]. Розвитку екземи (особливо у ділянці гомілок) нерідко сприяють також (окрім впливу факторів сенсибілізації) регіональні порушення кровообігу [12]. У цьому зв’язку при призначенні рефлексотерапії патогенетично обґрунтованим є використання акупунктурних точок, які знаходяться саме у ділянці гомілок і вплив на які здатен здійснювати загальноорганізменні, регіональні й місцеві лікувальні ефекти. Враховуючи те, що шкіра хворих на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації є доволі подразливою, переважну увагу слід приділяти щадним методам рефлексотерапії. Методика такого лікування повинна також враховувати наявність розладів вегетативної нервової системи. В той же час ще недостатньо приділяється уваги цим аспектам рефлексотерапії хворих на мікози ступень як з, так і без клінічних проявів сенсибілізації. До щадних методів рефлексотерапії належить відома методика цзю-терапії (прогрівання точок акупунктури за допомогою акупунктурних полинних сигар), яка, крім інших переваг, має значний антибактеріальний вплив [13].


Невирішені раніше частини проблеми

Незважаючи на велику кількість препаратів, що використовуються для місцевого антимікотичного лікування, не можна вважати також до кінця вирішеною і цей аспект терапії хворих на мікози ступень. Багато із запропонованих фунгіцидних та фунгістатичних препаратів є доволі коштовними [14]. За даними О.Ю. Прядко та співавт. [8], антифунгальна терапія може бути потенційно токсичною, і все частіше відмічаються побічні ефекти від її використання (антиандрогенний, гепатотоксичний, алергічний та ін.). Потребує вирішення також проблема впровадження недорогих препаратів як з антимікотичним, так і з антибактеріальним та протизапальним ефектами (тобто широкого спектру дії), бо у багатьох пацієнтів виявляється наявність не тільки грибкової, але й бактеріальної флори в осередках ушкодження шкіри [15]. Крім того, з урахуванням можливостей лабораторного обстеження пацієнтів в периферійних лікувально-профілактичних закладах, бажано, щоб такі препарати можна було б використовувати на етапі ще до встановлення мікробіологічного діагнозу [16]. Згідно з інструкцією до мазі “Мірамістин-Дарниця” таким вимогам і відповідає цей недорогий препарат українського виробництва.


Мета та завдання дослідження

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на мікози ступень з наявністю та без клінічних проявів сенсибілізації шляхом розроблення методу патогенетичної терапії на підставі вивчення функціонального стану нейроендокринної та ейкозаноїдної систем. Завдання дослідження: 1) визначити рівні вмісту у крові хворих на мікози ступень показників центральних та периферійних регулюючих систем організму: нейроендокринної (гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної – ГГТС: трийодтироніну – Т3, тироксину – Т4, тиреотропного гормону – ТТГ; гіпоталамо-гіпофізарно-кортикоадреналової – ГГКС: адренокортико-тропного гормону - АКТГ, кортизолу – Кр) і ейкозаноїдної (простагландини Е2 та F2 - ПГЕ2, ПГF2, лейкотрієн В4 – ЛТВ4); 2) провести аналіз взаємовідносин між функціональним станом показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у хворих на мікози ступень і ступенем тяжкості перебігу захворювання; 3) розробити диференційовану методику лікування хворих на мікози ступень у залежності від функціонального стану їх нейроендокринної та ейкозаноїдної систем, оцінити її клінічну ефективність; 4) вивчити вплив розробленої методики лікування хворих на мікози ступень (з наявністю або без клінічних проявів сенсибілізації) на функціональний стан їх нейроендокринної та ейкозаноїдної систем; 5) провести корелятивний аналіз між найближчими та віддаленими наслідками лікування і динамікою функціонального стану нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у хворих на мікози ступень з наявністю та без клінічних проявів сенсибілізації.


Основний матеріал дослідження. Обґрунтування отриманих наукових результатів

У відповідності до мети та завдань роботи обстежено 120 хворих на мікози ступень (МС) у віці від 20 до 55 років (чоловіків – 86, жінок – 34). У 60 з них мали місце клінічні ознаки сенсибілізації (МСС): у 5 (8,3%) - екзема істинна, у 25 (41,7%) – мікробна, у 10 (16,7%) – екзематизований дерматит, у 20 (33,3%) - наявність дисемінованої висипки у вигляді запальних папул, плям, везикул та екскоріацій на шкірі. Діагноз мікозу у всіх хворих підтверджено мікроскопічно та культурально: у 31 (25,8%) було виявлено Trichophyton rubrum, у 65 (54,2%) – Trichophyton mentagrophytes interdigitale, у 14 (11,7%) – їх асоціацію, у 10 (8,3%) – одночасно з дерматофітами виділяли Candida albicans. У 58 (48,3%) пацієнтів відмічалася інтертригінозна форма мікозу ступень, у 35 (29,2%) – дисгідротична, у 27 (22,5%) – змішана.

30 хворим (1-ша група) на мікози ступень без клінічних проявів сенсибілізації (МС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева традиційна) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія – 2-й метод лікування (прогрівання за допомогою полинних сигар корпоральних акупунктурних точок, що знаходяться на гомілках, “цзу-сань-лі” та “сань-інь-цзяо” за седативною методикою 1 раз на добу). Ще 10 хворим цієї групи рефлексо-цзю-терапію проводили одночасно як за седативною, так і за тонізуючою методикою (вранці – тонізуюча цзю-терапія, ввечері – седативна цзю-терапія) – комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (2-га група) на мікози ступень без клінічних проявів сенсибілізації (МС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева маззю “Мірамістин-Дарниця”) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія – 2-й метод лікування, ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (3-тя група) на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації (МСС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева традиційна; протизапальна місцева на клінічні прояви сенсибілізації; антигістамінні та гіпосенсибілізувальні препарати) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія (2-й метод лікування), ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (4-та група) на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації (МСС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева маззю “Мірамістин-Дарниця”; протизапальна місцева на клінічні прояви сенсибілізації; антигістамінні та гіпосенсибілізувальні препарати) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія (2-й метод лікування), ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування).

У 30 хворих на МС та 30 на МСС (по 15 в кожній із чотирьох груп) радіоімунним методом до та після лікування визначалися рівні у крові Т3, Т4, ТТГ, АКТГ, Кр, ПГЕ2 та ПГF2, ЛТВ4.

Зміни у вищезазначених системах достовірно (р<0,05-0,001) відрізнялися до лікування у хворих на МС та МСС, і відповідні показники були у хворих на МС: Т3 - 2,9270,161 нмоль/л (норма – 1,9510,154), Т4 – 111,279,35 нмоль/л (норма – 92,737,23), ТТГ – 0,5690,022 mІ V/л (норма – 0,4070,020), АКТГ – 22,022,48 пмоль/л (норма – 15,731,33), Кр – 349,0736,84 мкмоль/л (норма – 347,0837,42), ПГЕ2 – 2656,4226,8 мг/л (норма – 1475,8314,8), ПГF2 - 279,7425,43 мг/л (норма – 233,1227,61), ЛТВ4 – 234,9319,77 нг/л (норма – 156,6213,38), коефіцієнт відношення ПГЕ2/ПГF2 - 9,5 (норма – 6,3); у хворих на МСС: Т3 – 5,8530,304, Т4 – 194,7310,11, ТТГ – 1,0980,083, АКТГ – 39,332,78, Кр – 263,2220,12, ПГЕ2 – 7526,5534,7, ПГF2 - 419,6245,7, ЛТВ4 – 595,1654,33, коефіцієнт відношення ПГЕ2/ПГF2 - 17,94.

Використання 3-го методу лікування в усіх групах хворих забезпечувало найбільш добрі клінічні результати лікування як у найближчому, так і у віддаленому (до 2 років) періодах спостереження.

При аналізі найближчих результатів лікування регрес проявів МС у хворих, лікованих 3-м методом, був коротшим у першій групі хворих у порівнянні з пацієнтами, лікованими 2-м методом, у середньому на 4 дні, 1-м – на 7 днів; у другій групі хворих на МС - відповідно на 6 та 9 днів; у третій групі хворих на МСС - відповідно на 6 та 10 днів; у четвертій групі хворих на МСС – відповідно на 9 та 14 днів.

При аналізі віддалених наслідків лікування клінічні ознаки сенсибілізації при рецидивах мікозів ступень спостерігалися у 5 хворих на МС першої групи, лікованих 1-м методом, у 2 – 2-м методом, не спостерігалися – після лікування 3-м методом. У другій групі на МС клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 2 пацієнтів, лікованих 1-м методом, не спостерігалися – після лікування 2-м та 3-м методами. У третій групі хворих на МСС, лікованих 1-м методом, клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 7 пацієнтів, 2-м методом – у 3, 3-м методом – у 1. В четвертій групі хворих на МСС, лікованих 1-м методом, клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 3, 2-м методом – у 1, 3-м методом – не спостерігалися у жодного пацієнта.

Після лікування 1-м методом рівні показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) були підвищеними: Т3 у хворих 1-ї групи у середньому у 1,4, 2-ї – у 1,2, 3-ї – у 2,0, 4-ї – у 1,6 разу (р<0,05-0,01); Т4 – відповідно у 1,15 (р>0,05), 1,08 (р>0,05), 1,5, 1,2 разу (р<0,05); ТТГ – відповідно у 1,3 (р<0,05), 1,1 (р>0,05), 2,1, 2,0 разу (р<0,01); АКТГ – відповідно у 1,3 (р<0,05), 1,1 (р>0,05), 2,0 (р<0,01), 1,8 (р<0,05); ПГЕ2 – відповідно у 1,5, 1,2, 2,8, 2,5 разу (р<0,05-0,01); ПГF2 - відповідно у 1,2 (p<0,05), 1,1 (р>0,05), 1,4, 1,2 разу (р<0,05); ЛТВ4 – відповідно у 1,3, 1,2, 2,2, 1,8 разу (р<0,05-0,01); рівні Кр були нормальними в 1-й та 2-й групах, зменшеними у 1,1 (р>0,05) – в 3-й та у 1,2 разу (р<0,05) – у 4-й групах.

Після лікування 2-м методом динаміка рівней показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) була неоднаковою: у хворих 1-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) збільшеними у середньому в 1,2 разу рівні Т3, ТТГ, АКТГ, ПГЕ2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації – Т4, нормалізувалися – Кр та ПГF2; у хворих 2-ї групи більшість показників нормалізувалася, мали тенденцію до нормалізації – ПГЕ2; у хворих 3-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) підвищеними (у 1,3-1,6 разу) рівні Т3, Т4, ТТГ, АКТГ, ПГЕ2, ПГF2, ЛТВ4, нормалізувалися – Кр; у хворих 4-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) підвищеними у середньому у 1,2 разу рівні ТТГ, ПГЕ2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації – Т3, АКТГ, нормалізувалися – Т4, Кр, ПГF2.

Після лікування 3-м методом динаміка рівней показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) також була неоднаковою: у хворих 1-ї та 2-ї груп всі досліджені показники нормалізувалися; у хворих 3-ї групи нормалізувалися показники вмісту у крові Кр та ПГF2, мали тенденцію до нормалізації всі інші показники; у хворих 4-ї групи нормалізувалися показники вмісту у крові Т3, Т4, АКТГ, Кр, ПГF2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації – ТТГ, ПГЕ2.


Висновки. Перспективи подальших досліджень

Таким чином, найбільш виразна тенденція до нормалізації або нормалізація показників ГГТС, ГГКС та ейкозаноїдної систем відмічалася у хворих, лікованих з використанням мазі “Мірамістин-Дарниця” та комплексної (тонізуючо-седативної) цзю-терапії. Перспективним напрямком подальших досліджень є з’ясування можливості використання розробленого методу як превентивної терапії з метою профілактики розвитку сенсибілізації хворих на мікози ступень.


SUMMARY


It was workout and introductioned to the practice new method of treatment the patients on tinea pedis with or without clinical manifestations of sensibilization with use the ointment “Miramistin-Darnitsya” and complex (tonic-sedative) dzu-therapy, with allows in with tradition methods of dzu- and medicine in shorter terms to reach the reach the regress of clinical signs of the tinea pedis (early on 4-9 days) and manifestations of sensibilization (early on 6-14 days), provides clinical recovery on 90% with TP and 70% with TPS, unpresence relapses on 80% with TP and 60% with TPS. It was established the correlation between the severity of pathological process (presence or absence of clinical manifestations of sensibilization), level of disorders in hypothalam-hypophysar-thyreoid (T3, T4, TTG), hypothalam-hypophysar-corthicoadrenal (ACTH, cortizol), eucozanoid (prostaglandins E2 and F2, leukotrien B4) and efficacy of treatment.


Список літератури


  1. Айзятулов Р.Ф. Грибковые заболевания кожи // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2001. – Т. 1, № 1. – С. 35-49.
  2. Итоги проведенной акции «Ахиллес-проект Украины в Луганской области» / В.Г. Радионов, А.В. Шатилов, О.С. Гусак и др. // Тези доп. ІІ Національного конгресу дерматологів. – Донецьк, 2001. – С. 89.
  3. Кубанова А.А., Потекаев Н.С., Потекаев Н.Н. Руководство по практической микологии. – Москва: ФИД „Деловой экспресс”, 2001. – 54 с.
  4. Забруднення атмосфери та захворюваність алергодерматозами в східному та західному регіонах України / І.І. Мавров, В.М. Волкославська, О.Л. Гутнєв, О.І. Денисенко // Матеріали наук.-практ. конф. “Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість”. – Київ, 2003. – С. 66-67.
  5. Omidynia E., Farshchian M., Sadjjadi M. A study of dermatophytoses in Hamadan, the governmentship of West Iran // Mycopathologia. – 1996. – Vol. 133, № 1. – P. 9-13.
  6. Коляденко В.Г., Степаненко В.І. Плісневі гриби – етіопатогенетичне значення у виникненні та розвитку мікозів. Міф чи реальність? Еволюція наукових досліджень // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2001. - № 1. – С. 41-48.
  7. Кравец Е.В. Ассоциации грибов в очагах микроспории волосистой части головы и гладкой кожи // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2002. - № 1(4). – С. 51-53.
  8. Досвід зовнішнього лікування грибкових захворювань шкіри / О.Ю. Прядко, С.А. Боряк, А.Ф. Попов та ін. // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2001. – Т. 1, № 1. – С. 93-97.
  9. Солошенко Э.Н. Диагностика вторичных иммунодефицитных состояний в дерматовенерологической практике // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2002. - № 4(7). – С. 91-93.
  10. Самосюк И.З. Биологические ритмы и акупунктура. – Київ: Здоров’я, 1994. – 32 с.
  11. Черных В.Ф., Бутенко О.И. Косметологические аспекты акупунктуры // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2002. - № 1-2(5). – С. 134-137.
  12. Мавров И.И., Каруна Б.И. Микроциркуляция при дерматозах. – Киев: Здоров’я, 1985. – 136 с.
  13. Тыкочинская Э.Д. Основы иглорефлексотерапии. – Москва: Медицина, 1979. – 344 с.
  14. Компендиум 2001/2002 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко и А.П. Викторова. – Киев: МОРИОН, 2001. – 1536 с.
  15. Коляденко В.Г., Степаненко В.І., Кравченко А.В. Мікотоксини плісневих грибів: гепатотоксична, нефротоксична, канцерогенна, мутагенна та ембріотоксична дія (огляд і аналіз літератури, обґрунтування доцільності проведення подальших досліджень) // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2002. - № 1(4). – С. 47-50.
  16. Препарат «микоспор» в наружной комбинированной терапии дерматомикозов / Д.Н. Рассказов, А.Ю. Сергеев, Ю.В. Сергеев и др. // Иммунопатология, аллергология, инфектология. – 2003. - № 3. – С. 117-121.


Надійшла до редакції 20 квітня 2004 р.