Geum.ru

Особливості мотивації у майбутніх учителів Пастух В. О., Головська І. Г

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Особливості мотивації у майбутніх учителів

Пастух В.О., Головська І.Г.

Зміна соціально-економічної формації, перехід до ринкових відносин, інтеграція в європейське та світове товариство, побудова емократичного суспільства в Україні передбачає орієнтацію на активізацію кожної людини зокрема її самореалізацію в матеріальній та духовній сферах суспільного життя. «В таких умовах рішучого значення набуває інтелектуальний потенціал, творче начало людини та її комунікативна компетентність у найширшому розумінні» . Цей факт, достатньо усвідомлений філософами, культурологами, психологами, педагогами тому одним із завдань професійної підготовки вчителя повинна стати актуалізація свідомого оволодіння професійною діяльністю, активізація педагогічної самоорганізації, розширення меж саморозвитку і само здійснення, включення у процес професійного самовдосконалення.

Метою дослідження було вивчення особливостей мотивації у майбутніх учителів.

Актуальність проблеми мотивації педагогічної діяльності, як і в цілому проблема мотивації поведінки та діяльності людини, являє собою одне з найбільш складних та найменш розглянутих проблем. Практично немає спеціальних досліджень в котрих би простежувався взаємозв’язок мотивів вибору педагогічної професії та мотивації педагогічної діяльності.

Проблему мотивації вивчали радянські вчені-психологи та продовжують вивчати вітчизняні вчені, і зарубіжні: В.Г.Асєєв, Л.І. Божовіч, В.К. Вілюнас, Е.П. Ільїн, О.Г. Ковальов, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, О.Д.Стаматіна, Дж. Аткінсон, А. Бандура, Дж. Браун, Р.Вудвортс, Г.Клаузен, К. Левін, В. Макдаугол, Д. Макклелланд, А.Маслоу, Н. Міллер, Г. Мюрей, Ж. Нюттен, Дж. Роттер, Е.Толмен, К. Халл, Х.Хекхаузен, Л. Фестінгер, З. Фрейд, Г. Олпорта та багато ін.. Проте серед науковців існують значні розбіжності щодо визначення та розуміння поняття «мотив», «мотивація».

На психологію мотивації відображає загальна тенденція історичного розвитку психології - від багатьох різноманітних психологій ( у тому числі й психології мотивації), кожна з котрих пропонує своє бачення предмета, не з’єднаних з іншими, і розробляла свою точку зору, до постійного вироблення єдиного проблемного поля та переходу до колективної його обробки.

Посилення інтересу до мотивації як рухливої сили людської поведінки, стрижня особистості та смислового формування її сторін з’єднано також з висвітленої в останній роки її складність і глибинність.

Вибір педагогічної професії відповідно з ти чи іншим мотивом (для чого?) в більшості зумовлює мотиви навчання. Якщо прийняти до уваги, що мотив-це де що інше ніж предмет потреби, чи опредмечення потрібності, тобто для майбутніх вчителів такий предмет може бути чисто пізнавальний інтерес, прагнення краще підготуватися до самостійної професійної діяльності, почуття обов’язку і відповідальності чи прагнення за допомогою навчання виділитись серед одногрупників, зайняти престижне положення у колективі, уникнути нарікань з боку викладачів та батьків, бажання заслужити похвалу, отримати підвищену стипендію і т.п.

Підрозділи мотивів на ведучі (домінантні) і ситуативні (мотиви-стимули), зовнішні та внутрішні дозволяє з великою частковою ймовірністю припускати, що як для майбутніх учителів вчення, так і для працюючих вчителів їх діяльність протікає як ланцюг ситуацій , одна з котрих виступає як цілеспрямоване тяжіння. Мета діяльності та, мотив тут співпадають. Інші ситуації сприймаються як цілеспрямований примус, коли мета і мотив не співпадають. До мети педагогічної діяльності вчитель у цьому випадку може ставитися байдуже і навіть негативно.

До соціально цінних мотивів педагогічної діяльності відноситься почуття професійного і громадського обов’язку, відповідальності за виховання дітей, чесне та доброзичливе виконання професійних функцій, задоволення від спілкування з дітьми; усвідомленні високої місії учителя; любов до дітей та інше. Нічим не можуть бути виправданні егоїстичні, корисні мотиви педагогічної діяльності, котрі «тримають» вчителя у школі: зарплата, продовжена відпустка, можливість отримати квартиру чи інші льготи і т.п.

Отже, з зроблених досліджень ми можемо сказати, що домінантною спрямованістю особистості більшості студентів є спрямованість на себе (я), але також не можна упускати того, що і спрямованість на справу є теж головною, особливо для майбутнього педагога.

В головному нашому дослідження ми виявили, що у студентів 3 курсу домінує мотивація досягнення, це свідчить про зацікавленнясть студентами майбутньою професією але ще не повним визначенням зі своїм майбутнім.

Формування системи орієнтації і на її основі професійної позиції стабілізує професійний вибір молодого вчителя. Проте стабілізація ця відносна, оскільки кожна значуща ситуація діяльності активізує нові мотиви, приводить в рух весь мотиваційний ланцюжок, на що врешті-решт “реагує” і позиція педагога в цілому. Мінливість, рухливість – характеристики, об'єктивно властиві як професійній мотивації, так і позиції майбутнього педагога. Проте межі їх можливих перетворень визначаються основним ціннісний-орієнтаційним “кістяком”; ланка провідних ціннісних орієнтацій означає, як правило, драматичні колізії для особи, у тому числі і в процесі професійного становлення.

Література

1.Береза Л. – Адаптація і мотиваційна сфера особистості як чиники професійної діяльності педагогічних працівників, журнал Управління школою. 2007 №35, с. 15

2. Ванек Д. Профессиональная подготовка учителей и проблемы формирования мотивации достижения и контроля действий/ Д. Ванек, Ф. Ман // Вопросы психологии. – 1989.–№3., с. 5

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы /Е.П. Ильин, СПб.: Питер. – 2000.