5 1 Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини
| Вид материала | Документы |
- Е. В. Колісніченко > В. О. Панченко > А. А. Папченко Відповідальний за випуск, 1555.03kb.
- 1 інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини, 5723.92kb.
- Конспект лекцій з курсу «основи інтелектуальної власності», 672.32kb.
- Це юридично-технічний документ, який засвідчує: право власності на винахід; пріоритет, 84.49kb.
- Психологія творчості види творчості, 337.51kb.
- Поняття корисної моделі, 135.01kb.
- Реферат Право на интелектуальну власнисть, 204.19kb.
- Книга четверта, 412.18kb.
- Питання для заліку з курсу «інтелектуальна власність», 24.2kb.
- Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
4.5 Застосування елементів інвестиційного аналізу для оцінки економічної ефективності об’єктів інтелектуальної власності
Критеріями економічної ефективності об'єктів інтелектуальної власності є:
- чиста теперішня (приведена) вартість;
- період окупності;
- внутрішня норма віддачі;
- індекс прибутковості.
Чиста теперішня вартість (NPV). При оцінці вартості ОІВ головним завданням є визначення вартості майбутніх вигод, які можна отримати протягом терміну володіння. При цьому майбутня вартість вигод через процедуру дисконтування приводиться до їх теперішньої вартості.
Припустимо, що необхідно ухвалити рішення за одним із двох інвестиційних проектів (табл. 4):
Таблиця 4 — Порівняння інвестиційних проектів
| Показник | Проект А | Проект В |
| Нинішня вартість майбутніх вигод, грн | 100000 | 100000 |
| Сума початкових інвестицій, грн | 20000 | 40000 |
Як випливає з умови, нинішня вартість майбутніх вигод у обох проектів однакова, тобто обидва проекти сьогодні мають однакову вартість. Проте якщо розглядати їх як об'єкти для інвестицій, то перевагу слід віддати проекту А, оскільки він вимагає менших початкових інвестицій. Іншими словами, вкладаючи гроші в проект А, можна отримати більший приріст капіталу.
Якщо розглядати це завдання в термінах аналізу дисконтованого грошового потоку, то критерієм при виборі проектів є різниця між сумою дисконтованих грошових потоків і початковими інвестиціями, яка називається чистою теперішньою вартістю (Net Present Value — NPV):
, (4)де NРV - чиста приведена вартість;
С0 - сума початкової інвестиції;
Ct, - майбутній грошовий потік періоду t;
i — норма дисконтування (ставка дисконту), відповідна періоду t.
Позитивне значення NРV — чистої теперішньої вартості — вказує на те, що при вимірюванні поточними грошима грошовий потік від проекту перевищує витрати на його здійснення. Таким чином, позитивне значення NPV є критерієм прийнятності інвестиційного проекту, при цьому величина норми дисконтування визначається альтернативною вартістю капіталу, тобто тією вартістю, яку отримав би інвестор при вкладенні грошей в проект з однаковим ризиком.
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що максимізація NPV відповідає цілям фірми із збільшення вартості активів і може бути основним напрямком роботи менеджерів.
Період окупності (РВР). Досить часто для оцінки ефективності інвестицій застосовують критерій, який вимірює час, необхідний для того, щоб сума грошових потоків від проекту стала дорівнювати сумі початкових інвестицій.
Період окупності (Рayback Period) може бути розрахований або на основі грошових потоків до сплати податків, або на основі грошових потоків після сплати податків, що повинно бути зазначеним при розрахунку:
, (5) де РВР — період окупності власного капіталу;
m — порядковий номер року, що передує року, у якому доходи повністю покриють інвестиції у проект;
Ii — інвестиції у періоді і;
Dj — доходи у періоді j;
Dm+1 — доходи у періоді m+1;
i — порядковий номер періоду, у якому мали місце інвестиції;
j — порядковий номер періоду, у якому мали місце доходи;
k — кількість періодів, у яких мали місце інвестиції;
n — кількість періодів, у яких мали місце доходи.
Як показник період окупності є досить простим і таким, що піддається легкому розумінню. Проте він має істотні недоліки. Припустимо, що розглядаються проекти С і D (табл. 5):
Таблиця 5 — Порівняння інвестиційних проектів
| Проект | Грошові потоки | Термін окупності | NPV при 10% | |||
| 1 рік | 2 рік | 3 рік | 4 рік | |||
| C | -2000 | 2000 | 0 | 0 | 1 рік | -182 |
| D | -2000 | 1000 | 1000 | 5000 | 2 роки | +3492 |
Якщо як критерій застосувати NPV, то при альтернативній вартості капіталу 10% проект D більш ефективний.
Якщо як критерій взяти період окупності, то для повернення інвестицій в проект С потрібен один рік, а для повернення інвестицій в проект D потрібні 2 роки. Якщо використовувати правило окупності з обмежувальним періодом один рік, то слід взяти проект С. Якщо обмежувальний період дорівнює 2 рокам, то можна взяти до реалізації обидва проекти.
Внутрішня норма віддачі (IRR). Внутрішня норма віддачі (Internal Rate of Return — IRR) — це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість дорівнює нулю. Іншими словами, при дисконтуванні грошового потоку за нормою IRR теперішня вартість повернення капіталу дорівнює початковим інвестиціям.
Практичне обчислення IRR, як правило, побудоване на ітераційному процесі, що полягає в підборі відповідної норми дисконтування для існуючих грошових потоків. Розглянемо простий проект:
| Показник | 0 період | 1 період | 2 період |
| Початкова інвестиція | -4000 | - | - |
| Грошові потоки | - | 2000 | 4000 |
Для цього проекту внутрішня норма віддачі IRR має перетворювати наступне рівняння у тотожність
. (6)Необхідна умова NPV=0 досягається за IRR=0,28.
Рисунок 6 — Визначення величини IRR
Повертаючись до даного прикладу, можна сказати, що в даний проект доцільно інвестувати, якщо альтернативна вартість капіталу менша, ніж внутрішня норма віддачі. При альтернативній вартості капіталу, меншій, ніж 28%, NPV більше нуля і навпаки. Іншими словами, порівнюючи IRR з альтернативною вартістю капіталу, ми насправді визначаємо, чи буде проект мати позитивне значення NPV. Дане правило працює бездоганно і повністю аналогічне правилу чистої теперішньої вартості, якщо NPV проекту є безперервна функція норми дисконтування, що постійно зменшується. Досить часто доводиться вибирати між проектами, що виключають один одного. І в цьому випадку правило IRR може ввести в оману. Розглянемо проекти Е і F:
| | 0 період | 1 період | IRR, % | NPV 10% |
| Проект Е | -10000 | 20000 | 100 | 8182 |
| Проект F | -20000 | 35000 | 75 | 11818 |
Припустимо, що проект F передбачає великі початкові вкладення, що дозволяє потім отримати і великий прибуток.
Якщо керуватися правилом IRR, то випливає, що з двох проектів слід вибрати проект Е, а якщо керуватися правилом NPV, то слід вибрати проект F. Іншими словами, якщо слідувати правилу IRR, то інвестор отримає задоволення від 100% внутрішньої норми віддачі, а якщо слідувати правилу NPV, то інвестор стане на 11818 доларів багатшим. Таким чином, NPV- і IRR-методи можуть конфліктувати.
Індекс прибутковості (РI). Індекс прибутковості (Pгоfitability Index) — РI, або коефіцієнт вигідності (benefit-cost ratio), — це відношення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків PV до початкових інвестицій Co:
. (7)Інше визначення індексу прибутковості полягає у розрахунку відношення теперішньої вартості всіх грошових надходжень проекту до теперішньої вартості всіх витрат.
Правило індексу прибутковості полягає в тому, що слід брати інвестиційні проекти, РI яких є більше одиниці.
У той самий час, як і внутрішня норма віддачі, індекс прибутковості може ввести в оману при виборі проектів, що виключають один одного. Розглянемо проекти X та Y:
| | 0 період | 1 період | PV 10% | PI | NPV 10% |
| Проект X | -100 | 200 | 182 | 1,82 | 82 |
| Проект Y | -10000 | 15000 | 13363 | 1,36 | 3636 |
Обидва проекти мають індекс прибутковості більше одиниці, причому у проекту X індекс прибутковості більший. Але якщо ці проекти взаємовиключають один одного, то перевагу слід віддати проекту Y, тому що NPV для нього значно більше. Для вирішення проблеми неоднозначного тлумачення індексу прибутковості можна розглянути індекс прибутковості додаткових інвестицій в проект Y:
| | 0 період | 1 період | PV 10% | PI | NPV 10% |
| Проект Y-X | -9900 | 14800 | 13454 | 1,36 | 3554 |
Індекс прибутковості додаткових інвестицій в проект більше одиниці, тому проект Y є переважним.
Такими є основні критерії економічної ефективності об’єктів інтелектуальної власності.
4.6 Управління правами інтелектуальної власності
Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності: створення ОІВ, набуття прав на ОІВ, використання (комерціалізація) прав на ОІВ, захист прав ІВ, утилізація ОІВ.
Створення об'єкта інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У підприємницькій діяльності ідеї, як правило, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.
Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охоронного документа — патенту або свідоцтва на нього. Наявність такого документа значною мірою унеможливлює порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.
Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого циклу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приносили користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток — власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтелектуальної власності.
Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику права на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.
Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об'єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то немає необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридично визначеного строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.
Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення. На цьому етапі необхідно відповісти на питання: "Який товар буде конкурентоспроможним і мати попит на ринку у майбутньому, можливо через кілька років?" І тільки після цього варто розпочинати його розроблення. Необхідно розробити стратегію фірми, спланувати капіталовкладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології і забезпечення конкурентоспроможності як самої технології, так і товарів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів. При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної власності, їх правової охорони і подальшого використання неоціненну користь дають патентні дослідження, що проводяться за допомогою патентної інформації.
Патентна інформація — це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається у патентній інформації, більше ніде не публікується.
Патентна інформація допомагає:
- відслідковувати провідні досягнення у даній сфері;
- знайти партнерів з бізнесу;
- знайти постачальників та матеріали;
- відстежувати діяльність реальних і потенційних
конкурентів;
- знайти відповідні ринки.
Технічна інформація, яка міститься в патентних документах, дозволяє:
- уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;
- виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;
- знайти альтернативні технології;
- бути на сучасному рівні у певній галузі;
- знайти готові рішення технологічних проблем;
- знайти ідеї для подальших інновацій.
Патентна інформація може також використовуватися для того, щоб уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності; оцінити патентоспроможність власних винаходів; заперечувати проти видачі патентів, які перебувають у колізії з патентом, що належить певному підприємству.
Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав. Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"
Надання правової охорони є доцільним, якщо:
- об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;
- охорона надає виключного права на об'єкт передбачуваної охорони;
- об'єкт охорони є комерційно значущим; об'єкт охорони сприятиме зменшенню витрат компанії;
- об'єкт охорони сприяє задоволенню потреб споживача;
- об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення компанії у певній галузі; об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;
- об'єкт охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;
- витрати на правову охорону будуть меншими, ніж дохід від його використання; об'єкт охорони підвищує цінність сумарних активів.
Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативний варіант охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у випадку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.
Якщо прийняте рішення про набуття правової охорони, то необхідно відповісти на друге важливе питання: "Коли надавати правову охорону?". Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом винаходу, можуть випередити розробника об'єкта інтелектуальної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.
Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав. Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при використанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.
По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення патентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі порушення прав.
По-друге, це стратегія ліцензування на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.
По-третє, це стратегія формування уставного капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.
По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управління інтелектуальною власністю підвищити інвестиційну привабливість підприємства.
Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав. Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуальної власності, зростанням конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони погоджуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу. Значною мірою зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.
Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації. Після закінчення юридично визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі підприємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу.