Відповідальність за порушення закон
| Вид материала | Закон |
- Хто несе відповідальність за складення податкової звітності? Відповідь, 15.2kb.
- Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, 36.06kb.
- Відповідальність сг за порушення податкового законодавства. Штрафні санкції з 01. 01., 1073.86kb.
- Юридична відповідальність за порушення екологічного права, 353.59kb.
- Реферат на тему: "Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону, 102.14kb.
- Закон україни про ліцензування певних видів господарської діяльності, 368.46kb.
- Закон україни про ліцензування певних видів господарської діяльності, 390.01kb.
- Верховною Радою України був прийнятий закон, 334.39kb.
- Відповідальність платників податків І зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового, 326.56kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2001, n 37-38, ст. 189 ) { Iз змінами, внесеними згідно, 1226.68kb.
Кравченко Олена Сергіївна. Цивільно-правове регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2003.
Зміст
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВА Й НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА 12
1. 1. ПОНЯТТЯ, ФОРМИ Й ВИДИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ 12
1.2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 22
1.3. СУБ’ЄКТИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 27
1.4. ОБ’ЄКТИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 40
1.5. ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 48
1.6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 59
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 64
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТИЗА ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 66
2.1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ Й МЕТА ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 66
2.2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ВІДНОСИН ЗАЯВНИКІВ З УСТАНОВОЮ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ75
2.3. ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ПРОМИСЛОВУ ВЛАСНІСТЬ 85
2.4. СУБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ
ВЛАСНОСТІ 91
2.5. ВІДМІННІСТЬ І СХОЖІСТЬ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Й ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 96
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 111
РОЗДІЛ 3. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 114
3.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ ОБ’ЄКТІВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 114
3.2. ЕКСПЕРТИЗА КОНТРАФАКТНИХ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ 126
3.2.1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТИЗИ КОНТРАФАКТНИХ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА Й СУМІЖНИХ ПРАВ 126
3.2.2. ЕКСПЕРТИЗА ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ 138
3.2.3. ЕКСПЕРТИЗА МУЗИЧНИХ ТВОРІВ 148
3.2.4. ЕКСПЕРТИЗА ФОНОГРАМ І ВІДЕОГРАМ 151
3.2.5. ЕКСПЕРТИЗА АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ 158
3.2.6. ЕКСПЕРТИЗА КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ 163
3.2.7. ЕКСПЕРТИЗА ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ. 166
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 175
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
Анотація до роботи:
Актуальність теми. Україна створила й продовжує удосконалювати власне законодавство про інтелектуальну власність, виходячи при цьому із того, що інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність усе більше набувають пріоритетного значення в соціально-економічному розвитку суспільства. В умовах ринкової економіки інтелектуальна діяльність і її результати все більше визначають стратегію і тактику прогресу держави в цілому.
Зростання ролі й значення інтелектуальної власності зумовлює необхідність належного забезпечення її правової охорони. Складовою правової охорони інтелектуальної власності є встановлена чинним законодавством система експертиз у цій сфері – наукова й науково-технічна, експертиза заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності й судові експертизи об’єктів інтелектуальної власності.
Стосовно об’єктів промислової власності експертизи згідно з чинним законодавством обов’язкові. Щодо інших об’єктів інтелектуальної власності експертизи зумовлюються необхідністю, що виникає. Проте істотна активізація інтелектуальної діяльності, а відтак і зростання обсягів використання її результатів спонукають зростання кількості експертиз у цій сфері, чому сприяють зростаючі масштаби вироблення контрафактних об’єктів інтелектуальної власності і їх розповсюдження й використання.
Зазначені фактори зумовлюють різке зростання кількості різноманітних експертиз у сфері інтелектуальної власності. Між тим законодавче забезпечення цих експертиз не відповідає сучасним вимогам. Правова наука ще не може запропонувати шляхів його удосконалення. Проблеми правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні ще не досліджувались.
Наведеними факторами зумовлюється актуальність даного дисертаційного дослідження, оскільки мова йде про належну нормативно-правову базу, яка б оптимально здійснювала правове забезпечення численних експертиз.
Слід зазначити, що проблеми, пов’язані з дослідженням інтелектуальної власності, зокрема її експертизи, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах: Ч.Н. Азімова, Б.С. Антімонова, Л.М. Головченко, А.П. Закалюка, И.Э. Мамиофа, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Н.А. Райгородського, О.Д. Святоцького, М.Я. Сегая, О.П. Сергєєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Р.Б. Шишки та інших. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали також висновки, викладені у працях відомих фахівців-цивілістів із загальних проблем цивільного права С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, А.В. Венедиктова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.Н. Ігнатенка, О.С. Йоффе, В.М. Коссак, Н.С. Кузнєцової, Г.К. Матвєєва, Н.А. Саніахметової, М.М. Сібільова, І.В. Спасибо-Фатєєва, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та інших.Визнаючи вагомість наукових досягнень зазначених авторів у досліджені проблем інтелектуальної власності все ж слід зазначити, що дослідження проблем правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності на монографічному рівні в Україні не проводилось.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалось на кафедрі цивільного права Національної академії внутрішніх справ України за комплексним науковим проектом “Право інтелектуальної власності”. Завдання роботи полягало в дослідженні механізмів державного регулювання проблем боротьби з порушеннями прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні й науковому обгрунтуванні суспільних відносин, що складаються в процесі проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, і запровадженні на основі одержаних результатів цілісної комплексної концепції цивільно-правового регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності. Із цією метою розкривається зміст наукової і науково-технічної експертизи й експертизи інтелектуальної власності, складових її елементів, досліджуються загальні й спеціальні правові передумови запровадження експертиз у різних сферах інтелектуальної діяльності.
Визначена мета дисертаційного дослідження зумовила постановку й розв’язання наступних завдань:
- визначити й дослідити форми й види наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
- окреслити коло суб’єктів і об’єктів наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
- розкрити підстави для проведення наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
- провести дослідження прав і обов’язків замовника наукової і науково-технічної експертизи й дослідити юридичну природу відносин заявників з установою в процесі проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
- проаналізувати відмінні й схожі ознаки наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
- дослідити загальні положення про судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності й проаналізувати експертизу контрафактних об’єктів інтелектуальної власності;
- виявити недоліки в нормативно-правовому регулюванні експертизи у сфері інтелектуальної власності й сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення її правового забезпечення.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані із цивільно-правовим регулюванням експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Предмет дослідження складає цивільно-правове регулювання експертиз у сфері інтелектуальної власності.
Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що визначення місця й ролі експертизи в сфері інтелектуальної власності на етапі проведення реформи законів, виявлення взаємозв'язку між заявником і експертною установою, а також основних тенденцій і перспектив її розвитку дасть змогу розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної системи експертизи інтелектуальної власності в Україні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становить система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об'єктивних достовірних результатів.
У роботі використано методи класифікації і систематизації, що дозволило узагальнити законодавчу, нормативну документацію і наукову літературу за темою дослідження; моделювання й прогнозування - для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи експертиз у сфері інтелектуальної власності в Україні.
В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи й підходи щодо визначення сутності експертизи у сфері інтелектуальної власності. Здійснено науковий аналіз, із використанням діалектичного методу, цивільно-правових принципів суспільних відносин, пов’язаних з експертизою у сфері інтелектуальної власності. Використано також методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, порівняльного аналізу, органічної єдності теорії і практики, гіпотетико-дедуктивний метод з метою всебічного аналізу системи експертизи інтелектуальної власності.
Зазначені підходи взаємопов’язані, доповнюють один одного й у сукупності дозволяють цілісно дослідити проблематику дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, теоретичних і практичних проблем експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Теоретичні висновки й положення дисертації репрезентують авторську концепцію цивільно-правового регулювання експертизи інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, їх ролі й місця в системі інших цивільно-правових відносин, що стосуються творчості.
- Наукова новизна знайшла своє відображення у висновках, підхід і наукові оцінки яких не завжди співпадають з думкою провідних фахівців-дослідників проблем експертизи у сфері інтелектуальної власності:
- уперше дано оцінку стану експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, відповідно до якої правове забезпечення зазначеної експертизи недостатнє, а тому дана експертиза не відповідає вимогам ринкової економіки;
- обґрунтовано висновок, що законодавство України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності не систематизоване, містить прогалини, суперечливі положення, нечіткі формулювання, не узгоджене між собою і не зорієнтоване на конкретну мету, має інші суттєві недоліки;
- внесено пропозицію створення єдиної системи правового забезпечення експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності;
- запропоновано прийняти Закон України «Про експертизу», який би визначив основні засади проведення будь-якої експертизи в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, суб’єктів і об’єктів експертизи, основні вимоги до експертних організацій і окремих експертів, їх відповідальність за достовірність і науково-теоретичний рівень та інші параметри експертизи;
- визначено передумови необхідності прийняття Закону України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності, який би визначав основні принципи й засади всіх експертиз у цій сфері;
- встановлено, що Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» поєднує в собі два види експертизи - у сфері наукової діяльності й у сфері науково-технічної діяльності – і поєднує в собі загальні норми щодо проведення всіх експертиз і спеціальні норми щодо наукових і науково-технічних експертиз, доведено недоцільність такого поєднання;
- доведено доцільність утворення державного органу управління організацією і проведенням експертиз в Україні, який повинен здійснювати організаційно-правове, науково-методичне та інші необхідні форми забезпечення діяльності експертних організацій і окремих експертів;
- обгрунтовано пропозицію про створення єдиної централізованої системи експертиз в Україні, яка у своїй експертній діяльності за основу має брати останні наукові й науково-технічні досягнення, наукове й науково-технічне прогнозування і враховувати соціально-економічні, екологічні, енергозберігаючі й інші необхідні фактори;
- аргументовано пропозицію необхідність організації підготовки необхідної кількості висококваліфікованих кадрів експертів з урахуванням специфіки окремих видів інтелектуальної власності;
- доведено доцільність поступового переведення всіх видів експертизи в сфері інтелектуальної власності на цивільно-правові засади на договірній (тобто платній) основі, а всіх інших експертиз - також на цивільно-правових засадах, за винятками, встановленими чинним законодавством.
- внесено конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення чинного законодавства про експертизу інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- положення й висновки дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності для подальшого удосконалення чинних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності.
- фактичний матеріал роботи може бути використаний Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого управління України для підвищення ефективності механізму експертизи й охорони інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.
Матеріали дисертаційного дослідження застосовуються в навчальному процесі, включаючи систему підготовки й підвищення кваліфікації співробітників внутрішніх справ України в Національній Академії внутрішніх справ України (довідка № 13 від 20 грудня 2002 р.), Національної академії Служби Безпеки (довідка № 5 від 21 грудня 2002 р.), зокрема, при викладанні курсів цивільного права й права інтелектуальної власності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації, що містяться в дисертації заслухані і обговорені на засіданнях кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Київ, 2001); «Митне оформлення та оцінка інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки» (м. Київ, 2001); «Торгові аспекти використання сортів рослин як інтелектуальної власності в умовах здійснення аграрної реформи» (м. Київ, 2001). Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання. (м. Хмельницький, 2002). Семінар з практичного застосування права інтелектуальної власності. (м. Київ, 2000). «Освіта та підвищення кваліфікації у сфері інтелектуальної власності». (м. Київ, 2002).
Публікації. Основні результати дисертації викладені автором у 9 наукових працях: 4 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, 2 статті в науково-виробничому журналі «Економіка фінанси право» і 3 публікаціях у матеріалах міжнародних конференцій.