План відомі педагоги про зміст та завдання морально-етичного виховання школярів. Виховні можливості фольклору

Вид материала

Босий хлопець Хитру сороку
“Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш” – говорять у народі. Треба тільки, щоб учитель умів цим багатством скор
III. Морально-етичне виховання молодших школярів засобами фольклору
1-й учень.
2-й учень.
3-й учень.
Небесні дзвонарі Вкрили каменем важким.
Діти. О диво, див! Ясні квіти побудили Ангел.
Ангел. Дивувалися всі люди, Так! Я є! Христос Воскрес! Вибігали діти з хати Діти.
Діти співають гагілку) “Вередує пишна паска”

Подобный материал:

1 2

Босий хлопець Хитру сороку

Сіно косить. Спіймати морока,

Роса росить А на сорок сорок

Ноги босі Сорок морок.

Особливість побудови скоромовок у тому, що в них чергуються певні звуки, які ускладнюють швидку мову слів. Забавляючи і розважаючи дітей своїм потішним змістом, а часто і відсутністю будь-якого змісту, грою співзвуччя, вони допомагають перебороти, значні фонетичні труднощі. Подібні до звучання слова, алітерація та асонанси, що зустрічаються у скоромовках, сприяють розвиткові в дітей відчуття краси звуків і мови в цілому. В цьому їх етична цінність.

“Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш” – говорять у народі. Треба тільки, щоб учитель умів цим багатством скористатися.

Наукове дослідження творчості В. М. Верховинця дає підставу стверджувати, що всі новаторські теоретичні і практичні здобутки педагога і митця мали метою формування національної культури молоді: передачу їй багатої духовної спадщини і соціально-історичного досвіду українського народу, розвиток потреби і здатності сприймати, розуміти, примножувати його надбання, виховання національної самосвідомості, гідності, патріотизму, рис національного характеру.

Плідна етнографічно-дослідницька діяльність В. М. Верховинця сприяла обґрунтуванню і впровадженню ним системи засобів формування національної культура молодого покоління, чільне місце в якій посідає український фольклор. Це зумовлено тим, що у цій формі суспільної свідомості інтегрувалась, закріплювалась та акумулювалась вироблена народом традиційна інформація: етнічна самосвідомість, історична пам’ять, міфологічні традиції, символізація явищ матеріальної культура, соціонормативні стереотипи та інше. Через фольклор від покоління до покоління передавалися світоглядні уявлення, морально-етичні, естетичні, правові, релігійні погляди українців. У художніх образах українського фольклору розкриваються найкращі риси національного характеру: патріотизм, хоробрість, чесність, людяність. Йому властиві життєвість змісту, велика емоційна сила, яскрава образна виразність, соковитий національний колорит.

Для розуміння місця і ролі фольклору у спадщині В. М. Верховинця зупинимося на його визначенні та класифікаційних критеріях. Педагог розглядав фольклор як “художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, що відображає світогляд народу та нерозривно пов’язана з його життям і побутом.

Так, з епічних жанрів педагога широко використовував казки, здебільшого – про тварин. Виникнувши у давнину як оповідання з досвіду мисливців, вони служили для передачі молоді знань про життя тварин і полювання на них. Завдання прийому алегорії в них викривається жорстокість, безчестя, зарозумілість сильних, підтримуються слабкі, утверджується справедливість. З метою формування національної культури молодого покоління, виховання морально-етичних принципів і норм поведінки В. М. Верховинець включив до репертуарно-методичного посібника “Весняночка” невеликі казки у віршованій формі, доповнюючи їх музичним супроводом та інсценізацією.

Важливе місце у творчості В. М. Верховинця належить українському ліричному фольклору6 пісенному, музично-хореографічному, пісенно-хореографічному. Відображаючи духовий світ українського народу, його високі моральні та естетичні ідеали, ліричний фольклор містить у собі невичерпний виховний потенціал.

У педагогічній спадщині Верховинця широко представлений дитячий фольклор: пестушки, утішки, поспівши. Ці короткі ігрові пісеньки покликані активізувати, заохочувати до діяльності, розвивати розважати дитину. Вони розкривають перед нею скарбницю рідної мови, дають найпростіші уявлення про близький їй світ, пробуджують рухливість, бадьорість. Враховуючи їх виховне значення, педагог включив у свою “Весняночка” шістнадцять пестушок і утішок.

Важливого виховного значення верховинець надавав народному хореографічному мистецтву, яке ґрунтується на виразності ритмічного руху і пластики людського тіла. Танець – невід’ємна складова культура українського народу. Якщо у давні часи танці виконували комунікативну функцію, то пізніше вони естетизувалися і стали явищем мистецьким, апелюючи вже не до розуму й пам’яті, а безпосередньо до почуттів та естетичної потреби. Досліджуючи народні танці, Верховинець помітив, що одні з них “легкі і милі”, інші – “шумні й бурхливі”, а деякі – “грізні, войовничі”. Таке розмаїття настроїв передається, зауважує педагог, за допомогою “особливої мови українського танцю, яка завжди свіжа, нова і мила”, “мальовничих і широкої, нічим не обмеженої фантазії думок”. Народний танець Василь Миколайович відносив до найефективніших засобів формування національної культури молоді.

У початковій школі елементи української хореографії та зразки пісенно-хореографічного фольклору доцільно застосувати на уроках музики, народознавства, заняття хореографічних гуртків. Українські народні танці, поставлені з урахуванням вікових особливостей молодших школярів, можуть бути прикрасою будь-якого шкільного свята або іншого виховного заходу. Сьогодні педагогам і вихователям слід звернути особливу увагу на український танець як могутній виховний засіб та якомога частіше його використовувати у навчально-виховному процесі.

Іншою галуззю фольклору, яка має безпосереднє відношення до діяльності педагога і митця, є народне драматичне мистецтво. У драматичних жанрах основним засобом, що організовує всі художньо-зображувальні елементи, є дія. До них належать обрядове дійство, гра, народна драма. У науковій праці “Українське весілля” В. М. Верховинець подав повний запис найбільш розгорнутого взірця родинно-побутової обрядовості – традиційного народного весілля, у якому відобразився весь процес розвитку суспільства, міфологічні, релігійні, правові, моральні, естетичні погляди українців.

Створюючи музично-ігровий репертуар для дітей, Верховинець звернувся до українського ігрового фольклору, який поступово відмежувався від обряду і, зберігаючи свою образно-драматургічну природу, перейшов у повсякденний побут. Крім того, виникло чимало самостійних драматичних ігор – невеличких жартівливих сценок, у яких відображені повадки тварин, природні явища, трудові процеси, побутові ситуації. У них органічно поєднуються слово, спів, музика і танець. Але гра має лише зовні власне розважальний характер. Ігри є зразком соціонормативної, мовної, музичної, хореографічної культури українського народу. Педагог показав невичерпні можливості цього жанру для всебічного розвитку і формування національної культури молодого покоління.

Найкращі зразки драматичного фольклору – епізоди українських обрядів, народні ігри – мають важливе педагогічне значення. Вони сприяють вихованню національної самосвідомості, гідності, патріотичних почуттів. Активізації творчих здібностей, всебічному розвиткові молодших школярів. Їх доцільно застосувати під час проведення тематичних ранків. На уроках музики, народознавства, у роботі шкільних мистецьких гуртків.

Отже, український фольклор – ефективний засіб виховання у діяльності і спадщині В. М. Верховинця, джерело його творчих досягнень у царині національного музичного і хореографічного мистецтва. Актуальність педагогічних ідей і досвіду видатного педагога, музикознавця, етнографа, композитора потребує їх широкого впровадження у сучасну практику виховання молодого покоління.

III. Морально-етичне виховання молодших школярів засобами фольклору

Дуже велике значення мають уроки у морально-етичному вихованні молодших школярів засобами фольклору.

При опрацюванні теми “У світі казки чарівної”. Пропонуємо учням такі завдання:

Назвати усіх персонажів прочитаних казок.

Вовк, козенята, лисиця, їжак, кіт, пес, лисичка, журавель, лебідь, щука, рак, собака, гуси, кури, коти, дід, миша, жабка, зайчик, кабан, ведмідь, пан, бідняк.

Кого з перелічених персонажів ми маємо вилучити, щоб залишити тільки тварин? (Дід, пан, бідняк).

3. Тварини поділяються на свійські і дикі. Записати слова, які називають всіх свійських тварин, яких ми зустрічали у казках.

Козенята, кіт, пес, собака, гуси, кури.

4. Записати слова – назви птахів, про яких ми читали в казках:

журавель, лебідь, гуси, кури.

5. Назвіть, хто з риб став персонажами казок?

6. Прочитайте у казці “Лебідь, щука і рак” речення, в яких розповідається про щуку. Які ще слова є у цьому реченні? Скільки їх?

7. Знайдіть у казці речення, в яких було б найменше (найбільше) слів.

8. Прочитайте написане на дошці:

Поробиш усю роботу той поспиш в охоту. (Поробиш усю роботу, то й поспиш в охоту).

Чи зрозуміле написане?
Де зустрічався вам цей вислів? (Казка “кіт і пес”)
Знайдіть ці рядки в казці.

Порівняйте з написаним на дошці.

Хто з вас бажає розповісти, як слід записувати речення. (слова в реченні потрібно писати окремо одне від одного).

10. Прочитайте на дошці слова:

обідай, а тоді потрудись вже побігай

Чи чули вже десь такі слова?

(Казка “Кіт і пес”).

Чи записані вони так, як у казці? В чому різниця? Де правильно? Чому? (Потрудись, побігай, а тоді вже бідай).

Також велике виховне значення має застосування фольклору у позакласній роботі.

Світле свято Великдень

Сценарій свята

Мета. Розширити значення учнів про святкування Великодніх свят. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Найкраще свято проводити в IV чверті, перед Великодніми святами. Вікова група – діти 9-11 років.

Свято проводиться в класі або в просторому затишному залі, прикрашеному вишитими рушниками, гілочками верби, листівками до Великодня, у глиняних тарілках – крашанки, писанки. Діти одягнені в національні костюми.

Вчитель. День Воскресіння Ісуса Христа – Великдень – одне з найбільших свят християн. У дохристиянські часи це було свято весняного сонця і пробудження природи від довгого сну. За народними спостереженнями, цього дня і сонце якось особливо світить, кажуть, сонце “грає”.

1-й учень. Й від тоді отак щороку,

Вдягла весна мережану сорочку, В воскресіння Світлий День,

Умившись і звільнившись від турбот, Гомонять земля і небо

І піднімає волошкові очі Звуком дзвонів і пісень.

До віщих, до церковних позолот. І весняні перші квіти

2-й учень. Дзвенять в досвітній порі,

Великдень всіх нас на гостини просить, Тягнуть їх за злоту нитку

Малює сонце полотно небес, Ті небесні дзвонарі.

І крашанку, як усмішку підносить, (Всі діти стоять півколом. Вихо-

Христос воскрес. дять дівчинка і ангел. Почина-

3-й учень. ється міні-вистава.)

Воістину воскрес! Дівчинка.

І дзвони засріблилися завзяті Христос Воскрес.

І ніби поколотилось між людьми: Вже три дні, як хмари стали,

Всі разом. Христос воскрес. Потемнів Єрусалим

Учень. Як Ісуса поховали,

Небесні дзвонарі Вкрили каменем важким.

Як Ісус Христос, Син Божий, Вже три дні, як суд ворожий

Вмер за всіх нас на Хресті, На хресті Христа розп’яв,

Вся земля засумувала Вже три дні, як Він, Син Божий,

Й небеса були сумні. За всіх нас терпів, страждав.

З жалю й болю затремтіли Підем, діти, підем живо

Стопи й шпилі синіх гір, На могилі приплакнем...

А з-за хмар не було видно Але що там? Що за диво?

Ані сонця, ані зір. Гріб увесь горить вогнем.

Так два дня було й дві ночі, - Гляньте, діти! Гріб порожній!

Аж дивись, на третій день Хтось той камінь віддалив!

Блисло сонце і заграла Ангел.

В небі музика пісень. Се вчинив Господь всеможний!

А з небес малі ангели Він воскрес!

Роєм злинули в простір, Діти. О диво, див!

Ясні квіти побудили Ангел.

В долинках на стопах гір, - Не лякайтесь! Приступайте!

Ниточки та золонит Я посланник із небес!

Зачепили на квітки. Дівчинка.

Потягнулись й задзвонили То є Ангел з неба, діти!

Білі й сині голівки! Ангел.

Дивувалися всі люди, Так! Я є! Христос Воскрес!

Вибігали діти з хати Діти.

Квіти дзвонять, гомонять!” О, Воістину воскрес

Їм же в відповідь ангели Той, що був і є з небес!

Заспівали із небес: Ангел.

“Світ радіє, бо Син Божий Чудо все добре віщує:

в третій день з мертвих воскрес!” Правда в світі запанує!

Всі. Всіх нас нині звеселяє

Диво див святе, чудесне!

Вже нас горе не здолає

Наша доля ще воскресне!

(Співають. “Христос Воскрес!)

Христос Воскрес, Христос Воскрес!

Радість з неба ся являє

Паска красно десь вітає.

Радуйся щиро нині,

Бог дав щастя всій родині,

Бог дав щастя нам з небес

Христос Воскрес!

Вчитель. Свято Воскресіння багатий в обрядовому і народному звичаї. Існує також чимало прикмет і прислів’їв пов’язаних з цим днем.

Коли на Великдень ясно світить сонце. То через три дні піде дощ.
Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
Якщо на Великдень удень спить господар. То вилеже пшениця, а якщо господиня – льон.
На Великдень перший раз зозуля закує.
На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.

Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. У ці дні в господарстві все чистять, прибирають, білять хату, розмальовують комин, піч. Прикрашають хату вишиванками, дерв’яними чи паперовими голубками, писанками. За образи кладуть засушені квіти, а на “покуті” вішають прикраси з соломи “павуки”. До Великодня, як і до Різдва, батьки купували дітям гостинці – цукерки, пряники, свистунці.

Виходять два хлопчики і дівчинка з запаленими дівчинками з запаленими свічечками.

Найважлив іший день Вербового тижня – Четвер. Його називають Страсним, Чистим або Живим.
До цього дня в кожній хаті викочують, випливають з воску свічки – трійцю.
Одна свічка – сонцю, друга – покійним роду, а третя – на здоров’я і щастя живим.
Запалену н6а відправі таку свічку несуть додому. Вона має велику чарівну силу.
У п’ятницю чи суботу несуть паску – великий, гарно випечений хліб, який символізує вічність.
Цього дня господиня хвилюється особливо. З хати не можна нічого позичати. Коли печеться паска, треба, щоб нікого чужого не було в хаті. В піч паску садовлять з молитвою, промовляннями.

Вчитель. Невід’ємна частина свята Великодня – писанка. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Розмальоване яйце вважається оберегом. З писанок, крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній українській оселі.

(Діти співають гагілку)

“Вередує пишна паска”

Вередує пишна паска,

Гей, посуньтесь, будь ласка,

Заграйте мені нині марша,

Бо я паска тут найстарша.

Раптом, що се, рідна нене,

Порося, та й ще печене,

Скочило на рівні ноги,

Гей, вступайтесь із дороги.

Аж тут хрін із бородою,

Вже готовтеся до бою,

Маю гичку, як корону,

Зараз вас усіх захроню.

Обізвались крашаночки,

Крашаночки невеличкі,

Хоч хвалитись нині гріх,

Ми найкращі з вас усіх.

Надійшло до всіх кропило,

Накропило насварило,

Мир хай буде всім сьогодні,

Бо то свята Великодні.

Вчитель. Дуже загальний і улюблений у нашого народу звичай

це благословення на Великдень їди й печива. По довгім пості свята Церква дозволяє всяку їжу, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часі Великодніх свят і радість земних дарів.

це благословення на Великдень їди й печива. По довгім пості свята Церква дозволяє всяку їжу, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часі Великодніх свят і радість земних дарів.

Гарна писанка у мене,

Мабуть кращої нема,

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Змалювала диво-пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й пасочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала –

Зіпсувала п’ять яєць.

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: “Молодець”.

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу,

А для мами і для тата

Ще дві кращі напишу.

Співають пісні про писанки.

Хто народ всій щиро любить,

Рідну землю, хто кохає,

В того серце золотою

Писанкою сяє.

Хто свою любов покаже

Не словами, да ділами,

В того серденько найкраще –

Писанки над писанками!

А яка вона прекрасна,

Най з вас кожен поміркує:

Чудні квіти на Великдень

Сам Христос на ній малює?

Вчитель. Назва “писанка” походить від слова писати. Крашанки – одного кольору, а писанки – “писані” малюнками, орнаментами. А звідки взялися писанки? Послухайте легенду.

Легенда.

Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший учитель людства, Ісус Христос. Його оскажили фарисеї перед римським намісником Пилатом, що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опертися синедріонові (судові) та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню.

Фарисеї мучили Ісуса, насміхалися над ним разом з римськими воїнами, а потім домоглися у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і він пожертвує собою за весь людських рід. Але сповнилися інші слова Ісуса й давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих. Почувши цю звістку, римський сотник, що відповідав за тіло похованого Ісуса, з люті запитав себе: “Що ж скаже Пилат?” То ж сотник дуже розлютився на воїнів:

ви гультяї! Що ви мені за байки тут розповідаєте? Не встерегли могили, і напевно, заснули, а злодії вкрали тіло замученого? Тепер не оправдовуйся чудом, щоб уникнути смерті? Кажете, що воскрес! Я вам голови повідрубаю за цю брехню! Як з мертвого може щось стати живим і з червоного – біле, а з білого – червоне. Готуйтесь до смерті!

Воїни затремтіли з жаху і, попадавши ниць, присягали, що кажуть правду, благали, щоб дарував їм життя. Раптом один із них глянув мимохідь на стіл і на тарілку, на якій було шестеро яєць, зірвався на ноги і вигукнув:

Ось, сотнику, поглянь! Чи не зробилось з білого червоне? Чи не може бути чудо на світі? Коли ти пам’ятаєш, що ти нам сказав, то тепер даруєш нам життя.

Сотник глянув на тарілку і остовпів з дива. Всі шестеро яєць, що хвилину тому були білі, як сніг, тепер стали червоні, як кров. Хвилину не знав, що з ним діється, велика переміна сталася в його серці. Нарешті він встав і промовив:

- Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що той замучений воскрес, що він Бог! Ідіть у мирі, а на спогад про свій порятунок візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували.

І з того часу всі віруючі християни кожного Великодня малюють писанки і дарують один одному на пам’ять про те, що як ті писанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував весь людський рід від пекельного знищення.

Вчитель. Обираючи писанкові мотиви, надавали перевагу тим, у яких прославлялася селянська праця, вшановувалася земля, звичаї і обряди.

Ішла Гануся у церкву ранком,

В синій хустині писаночки.

Їй усміхалося небо світанком,

Сонце гляділо поміж хмарки.

А мати доні так говорила,

Коли спішила вранці в храм:

“Воскрес сьогодні Христос з могили

Тому весняна радість всім нам”.

А ще мати доні так говорила:

“Прийде хвилина волі до нас,

встануть герої давні з могили,

настане щастя, радості час”.

А в церкві свічки рядком горіли,

Перед престолом розцвів розмай,

Може то й свічі ясні молились

За Україну, Ганусин край?

Може і квіти, як і Гануся,

Просьбу шептали в ранок чудес:

За Україну, Боже, молюся,

Щоб так воскресла, як Ти воскрес.

Вчитель. На Великдень люди, радіючи, співають, грають різні ігри. Весняні звичаєво-обрядові пісні та ігри в різних місцевостях України називаються не однаково. Це і веснянки, гагілку, ягілки, гаївки. Гаївки мають конкретний час виконання на великодні свята, після того як прийдуть з церкви і поснідають свяченини.

Заспіваймо гаївочку,

Українські діти,

Щоб почули наші друзі

По широкім світі.

Заспіваймо про Ісуса,

Що воскрес з могили,

Щоб даремно наші друзі

Марно не тужили.

Діти співають гаївку.

Заспіваймо панночки,

Весело гаївочки,

Най ця Мати утішає,

Ісус з гробу воскресає.

Най воскресне Україна

Сріблом, злотом обмаїна.

Най воскресне, най прибуде

Поміж українські люди.

Най приведе за собою

За рученьку кращу долю,

Нарід її принимає

Ще не вмерла заспіває.

Разом. Христос воскрес.

“Воістину воскрес!”

і де б не був я – ти мене почуєш,

і великодне сонце із небес

тебе, за мене, тепло поцілує.

Література

Фібула М. М. Педагогіка. – К. : Академія, 2000.
Сухомлинський В. О. Павлишська середня школа. – К. : Рад. школа, 1977.
Стельмахович М. Т. Народна педагогіка. – К. : Рад. школа, 1985.
Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. – К. : Рад. школа, 1983.
Кіліченко Л. М., Лещенко П. Я., Проценко І. М. Українська дитяча література. – К. : Вища школа, 1979.
Український фольклор: Хрестоматія / Упоряд. : О.Ю.Бріцина, Г.В.Довженко, Н. С. Шумада – К. : Освіта, 1997.
Дем’янко Н. Педагогічні ідеї В. М. Верховинця у сучасній початковій школі // Поч. школа. – 2000 - №2 – с. 56-57.
Іванус М. І. Ну що б, здавалося, слова... // Поч. школа. – 2000 - №6 – с.4-5.
Краївська М. Я. Світле свято Великдень // Позакласний час – 2001 – квітень - №10 – с. 36-37.