Соломія Зінько, аспірант факультету

Вид материала

Содержание

Ключові слова
Ключевые слова
Лівансько-ізраїльський конфлікт і глобальна блогосфера
Висновки і прогнози.
Сара Анані

Подобный материал:

УДК 329.3:297

Соломія Зінько, аспірант факультету

міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка,

науковий співробітник Регіонального філіалу

E-mail: lady.solokha@gmail.com

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

У ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ В ПІВДЕННОМУ ЛІВАНІ

У 2006 РОЦІ.

В статті розглянуто інформаційно-пропагандистські аспекти лівансько-ізраїльського конфлікту 2006 р. та їх вплив на громадську думку в регіональному та глобальному контексті. Проаналізовано інформаційну взаємодію та протистояння транснаціональних недержавних організацій і геополітичних акторів у сучасних асиметричних конфліктах. Досліджено процес генерування різноманітних інформаційних потоків впродовж військової кампанії, роль світових і регіональних мас-медіа у формуванні міжнародно-публічного виміру конфлікту.

Ключові слова: лівансько-ізраїльський конфлікт, «Хизболла», інформаційно-пропагандистські операції.

Зинько С.Ю. Влияние новейших технологий на информационно-пропагандистские операции в ливанско-израильской войне 2006 года.

В статье рассмотрены информационно-пропагандистские аспекты ливанско-израильского конфликта в 2006 г. и их влияние на общественное мнение в региональном и глобальном контексте. Проанализировано информационное взаимодействие и противостояние транснациональных негосударственных организаций и геополитических актеров в современных асимметричных конфликтах. Исследован процесс генерирования разнообразных информационных потоков на протяжении военной кампании, роль мировых и региональных мас-медиа в формировании международно-публичного измерения конфликта.

Ключевые слова: ливанско-израильский конфликт, «Хизболла», информационно-пропагандистские операции.

Zinko S.Yu. The impact of hi-tech technologies on information and propaganda operations in Lebanese-Israeli war in 2006.

The information and propaganda operations during Lebanese-Israeli war in 2006 and their influence on public opinion in regional and global context are studied in this article. Also, cooperation and confrontation in the information sphere between transnational NGO and geopolitical actors in contemporary asymmetric conflicts are analyzed. The process of various information flows generated during a military campaign and the role of global and regional media in formation of conflict’s international publicity are researched.

Keywords: Lebanese-Israeli conflict, «Hezbollah», information and propaganda operations.

Епоха новітніх комунікаційних технологій призвела до формування інформаційної цивілізації, в якій наукові знання визначатимуть загальний потенціал і перспективи подальшого розвитку людської спільноти. Стрімкий розвиток інформаційних технологій в кінці ХХ-го століття призвів до радикальної зміни як парадигми функціонування окремих суспільств, так і системи міжнародних відносин в цілому.

Традиційна конфліктогенність близькосхідного регіону набуває нового формату в епоху глобалізації, характеризуючись розширенням поля конфліктних ситуацій та залученням максимальної кількості регіональних та міжнародних акторів. Лівансько-ізраїльська війна влітку 2006 р. продемонструвала перехід до конфронтації нового типу, яка характеризується більшою мірою взаємозалежності між військовою, інформаційно-пропагандистською та геополітичною складовими. Невід’ємною складовою лівансько-ізраїльського збройного конфлікту стали заходи інформаційно-психологічного протиборства, що проводилися обома сторонами.

Дана тематика набуває особливої актуальності в контексті сучасних геополітичних перетворень на Близькому Сході, коли інформаційні операції стають невід’ємною частиною будь-яких збройних конфліктів. Активне і професійне застосування державними і недержавними суб’єктами сукупності методів, прийомів і засобів використання у власних інтересах міжнародних ЗМІ та інших інформаційно-пропагандистських інструментів формує сприятливу зовнішньо- і внутрішньополітичну ситуацію, забезпечуючи підтримку світової громадськості і в кінцевому рахунку часто призводить до перемоги у війні, як це продемонстрував лівансько-ізраїльський конфлікт 2006 року.

Метою дослідження є аналіз інформаційно-пропагандистських аспектів лівансько-ізраїльського конфлікту та їх вплив на геополітичні процеси як у межах близькосхідного регіону, так і в глобальному контексті.

Серед великої кількості публікацій, які певною мірою торкаються теми даного дослідження, на нашу думку, передусім слід виділити наступні.

Розробці теоретико-методологічних засад здійснення інформаційних операцій та впливів у сучасному світі присвячена монографія О.В. Литвиненка «Інформаційні впливи та операції» [1]. У досліджені здійснено аналіз феномену інформаційних операцій в контексті функціонування ідейно-політичного протистояння між різними центрами сили в сучасному світі. В роботі проаналізовані різноманітні системи і засоби здійснення інформаційних операцій, подані методи аналізу їхньої структури і сценаріїв застосування.

Значний вклад в розробку теорії асиметрії міжнародних відносин і їх військово-політичних аспектів внесла колективна монографія під редакцією професорів Г.М. Перепелиці і О.М. Субтельного «Асиметрія міжнародних відносин» [2].

Програмні та ідеологічні засади ліванської партії «Хизболла», основні завдання і форми її діяльності висвітлюються у фундаментальній праці заступника генерального секретаря партії шейха Нуейма Касема «Хизболла: програма, досвід, майбутнє» [3]. Дана робота дає відповідь на питання - чому ізраїльське військово-політичне керівництво напередодні конфлікту недооцінило значний рівень інтегрованості партії в ліванське суспільство, що і стало основною причиною морально-політичної поразки Ізраїлю.

Тематика лівансько-ізраїльського конфлікту 2006 р. широко висвітлена у низці комплексних досліджень науковців країн СНД - Д. Нечитайла [4], Л. Кулагіної, В. Ахмедова [5], А. Федоренка [6]. Інформаційно-пропагандистська складова конфлікту проаналізована К. Малишкіним [7], А. Костихіним [8] та В. Ахмадулліним [9]. Дана проблематика знайшла відображення у працях іноземних дослідників, зокрема, А. Епштейна [10 ], Р. Шлайфера [11, c. 1-21], Н. Гоувінга [12], Ф. Хоффмана [13] та А. Нортона [14].

Незважаючи на безперечну наукову цінність, вищенаведені дослідження в основному сфокусовані на військово-стратегічному аспекті конфлікту, не завжди враховуючи його міжнародно-політичний контекст, соціально-економічні, релігійні та ментально-психологічні чинники. Більшість дослідників наголошує на тому, що визначальну роль у виникненні цього збройного конфлікту відіграла перманентна конфронтація Ізраїлю з палестинцями, Ліваном і Сирією, а також протистояння Ірану з США та Ізраїлем. Значення «Хизболли», як військово-політичної організації регіонального масштабу, зазвичай зводиться до підкреслення її залежності від Ірану та Сирії.

Новизна пропонованої праці полягає у дослідженні інформаційної взаємодії і протидії транснаціональних недержавних організацій і державних структур у сучасних асиметричних конфліктах. В статті робиться акцент на розбіжності позицій між сунітськими лідерами в Саудівській Аравії та Єгипті і ісламістськими угрупованнями в цих країнах. Висвітлено асиметричність інформаційних потоків, що генерувалися впродовж військової кампанії, та роль світових і регіональних медіа у формуванні міжнародно-публічного виміру конфлікту.

У даному дослідженні автор ставить перед собою завдання з’ясування ролі інформаційно-пропагандистського чинника у лівансько-ізраїльському конфлікті і його впливу на громадську думку в регіональному та глобальному контексті.

Особливістю ліванcько-ізраїльського конфлікту став вихід протистояння за рамки традиційної конфронтації між Ізраїлем і арабською державою. Таке протиборство знаменувало нову фазу близькосхідного конфлікту – «асиметричну війну» між державою Ізраїлем та ліванським ісламістським угрупованням «Хизболла» (партія Аллаха), яку називають «країною в країні». За цією схемою може розвиватися конфлікт із залученням іншого вагомого регіонального гравця - угрупування ХАМАС на території сектору Газа. Відомий британський журналіст Н. Гоувінг стверджує, що «нова асиметрична інформація, новий рівень публічного сприйняття в часи кризи створює загрозу для традиційних центрів влади і впливу» [12, С.22-23]. У цьому контексті Ізраїль розглядається як «сукупність традиційних інституцій», що зазнав удару з боку «генератора асиметричної інформації».

Оглядач «Нью-Йорк Таймс» Д. Брукс класифікував ісламістські групи як «субнаціональні» (Армія Магді в Іраку) та «наднаціональні» («Хизболла» та ХАМАС за підтримки Ірану та Сирії). До розряду «транснаціональних» він зараховує лондонські арабомовні видання «аль-Хаят» і «аш-Шарк-аль-Аусат», а також супутникові телевізійні канали «аль-Джазіра» та «аль-Арабійя» [15].

На думку американського військового експерта С.Фондакаро, «інформаційне поле битви» стане вирішальним у протистоянні між Заходом та Ізраїлем з одного боку і «Хизболлою», ХАМАС та «аль-Каїдою» - з іншого. Він розглядає використання новітніх інформаційних технологій в ідеологічних, пропагандистських та військових цілях як новий елемент поняття «влада» у міжнародних відносинах.

Війна між Ізраїлем та «Хизболлою» поглибила протистояння між державами-спонсорами організації (Сирія, Іран) з одного боку та Саудівською Аравією і Єгиптом з іншого. Суперечності знайшли відображення в арабських медіа. Звинувачення на адресу організації стосувалися того, що «Хизболла» не є виразником інтересів ліванського народу, а сирійсько-іранською маріонеткою. Окремі арабські оглядачі стверджували, що Сирія та Іран спровокували кризу у Лівані з метою відволікти увагу світової громадськості від іранської ядерної програми та розслідування вбивства колишнього ліванського прем’єр-міністра Рафіка аль-Харірі.

Директор Арабського центру з вивчення ісламу та демократії в Каїрі Абдель Рахім Алі зауважив: «Коли керівництво Ірану зрозуміло, що ядерне досьє країни буде передане у Раду Безпеки ООН, воно вирішило використати Ліван разом з Іраком як важіль впливу на США»[16]. Головний редактор єгипетської урядової газети «аль-Гумхурія» Мухаммед Алі Ібрагім зазначив, що «іранський план полягає у зруйнуванні арабських держав зсередини завдяки використанню ресурсів «Хизболли» у Лівані і ХАМАС у Палестині та встановленні контролю над Іраком» [17]. Саудівське видання «ар-Ріяд» озвучило думку, що «війна у Лівані маргіналізує палестинсько-ізраїльський конфлікт; майбутнє сектору Газа та Західного берегу ріки Йордан прямо залежатиме від результатів протистояння та відповідної позиції міжнародних акторів» [18].

На думку ліванського автора Ахмеда Риф’ата, одним із уроків цієї війни є те, що арабські офіційні кола «продемонстрували своє ганебне плазування перед агресором і навіть подекуди змову з ним шляхом політичних заяв і релігійних фетв проти «Хизболли» і придушення демонстрацій протесту проти війни у своїх країнах» [19].

Війна 2006 р. у Лівані мала відчутний вплив на інформаційну політику ісламістських рухів на Близькому Сході. Ісламістські угруповання на кшталт «Братів-мусульман» у Єгипті, «Фронту ісламської дії» у Йорданії та інших підтримали «Хизболлу» та одностайно засудили Ізраїль і США. «Брати-мусульмани» розглядали війну у Лівані 2006 р. як прояв конфронтації між «арабською уммою» та «прихильниками сіоністської змови, яка підтримується США та має на меті отримати контроль над Близьким Сходом» [20]. Погляд організації на ліванський конфлікт випливає з переконання, що іслам володіє культурою опору, яка звільнить Близький Схід та світ загалом від американської гегемонії. «Брати-мусульмани» вважають, що «Хизболла» використовує іслам як законний інструмент поширення політичних та соціальних перетворень у регіоні, тим самим сприяючи глобальним трансформаціям міжнародних відносин.

Йорданський «Фронт ісламської дії» виступив з підтримкою ідеї щодо відкриття у Йорданії локальних представництв ХАМАС, «Хизболли» та «Групи ісламського джихаду» [21], сприяючи створенню ідеологічних коаліцій у регіональному масштабі. Голова консультативної ради ФІД у листі до Хасана Насралли зазначив, що «сила віри та духу допомогли «Хизболлі» перемогти ізраїльських агресорів» [22].

Інформаційно-пропагадистська активність «Хизболли».

Аналізуючи різні аспекти неодноразових збройних конфліктів і сутичок «Хизболли» з Ізраїлем протягом останніх 25 років, слід зазначити, що ця організація є легальною і впливовою політичною силою в ліванському суспільстві, яка представляє шиїтську більшість населення Лівану і на протязі останніх 17 років має своїх депутатів у парламенті країни. Якби не архаїчна система конфесійного політичного устрою Лівану, то Х. Насралла вже давно був би президентом Лівану.

Авторитет «Хизболли» серед різних прошарків ліванського населення, включаючи християнські, особливо зміцнів у травні 2000 року, коли в результаті безперервних бойових дій бойовиків організації Ізраїль був змушений досить несподівано і швидко вивести свої війська з території Південного Лівану, де вони перебували з 1982 року, за винятком території так званих "ферм Шабаа" - кількох квадратних кілометрів гірської місцевості на стику кордонів Ізраїлю, Лівану та Сирії. В результаті стрімкого характеру евакуації в звільнених районах Півдня Лівану створився вакуум безпеки, оскільки ліванська армія і миротворчі сили ООН виявилися не готовими встановити контроль в цих районах. Підрозділи “Хизболли” і руху “Амаль” взяли на себе владні функції у звільнених районах і увійшли туди як переможці.

В ці дні навіть Генсек ООН К. Аннан спеціально прибув до Ліавну, щоб зустрітися лідером організації з Х. Насраллою. Президент Лівану Еміль Лахуд своїм указом оголосив 25 травня днем «визволення і руху опору». США неодноразово закликали ліванський уряд обмежити діяльність “Хизболли” і навіть загрожували безпосередньо застосувати військову силу для її приборкання. Проте позиція офіційного Бейрута полягає в тому, що “Хизболла” "не має відношення до міжнародного тероризму, оскільки діє на своїй території і веде справедливу боротьбу проти ізраїльської окупації".

Оцінка характеру і цілей останньої лівансько-ізраїльської війни з боку провідників «Хизболли» значною мірою визначає форми, методи і засоби ведення інформаційно-пропагадистської діяльністі цієї організації під час конфлікту. Так, наближений до шейха Насралли ліванський автор Ахмед Ріф’aт вважає, що «Ізраїль розпочав війну не заради визволення двох полонених ізраїльських солдат, як це подавали американські і деякі арабські ЗМІ, а з метою американізації Близького Сходу, знищення руху опору, тобто «Хизболли», арабізму та ісламу, встановлення контролю над арабською нафтою». Ще одним завданням Тель-Авіва і Вашингтона у цій війні, на думку Р. Ахмеда, було перетворення Лівану в другий Ірак, щоб розпалити нову громадянську і міжконфесійну війну в країні. На думку А. Ріф’aта, «Ізраїль був лише інструментом в руках Вашингтона, щоб приховати свої безперервні провали в Афганістані, Іраку і Палестині». Наведені оцінки характеру лівансько-ізраїльської війни значною мірою визначають основні напрямки інформаційно-пропагандистських операцій «Хизболли» [19 ].

Діяльність «Хизболли» характеризується значною медійною та інформаційною насиченістю. Під контролем організації знаходяться радіостанція «ан-Нур» та телеканал «аль-Манар», який виконав покладену на нього місію завдяки своїй мобільності, що не дозволило ізраїльській авіації знищити його. Серед об’єктів, які найбільше зазнали ізраїльського бомбардування під час конфлікту, була студія «аль-Манар». Завдяки живучості телеканалу «аль-Манар», а також використовуючи загальноарабський телеканал «аль-Джазіра», шейх Насралла мав змогу регулярно звертатись як до своїх бойовиків, так і до мешканців Півдня Лівану, піднімаючи їх моральний дух. Телеканал «аль-Манар» постійно подавав телерепортажі з поля бою, демонструючи втрати ізраїльської сторони, що значною мірою послаблювало ефективність ізраїльських інформаційно-пропагандистських заходів [23 ].

Партія «Хизболла» була першою регіональною релігійно-політичною організацією, яка створила розгалужену мережу взаємопов’язаних сайтів. «Хизболла» розглядає Інтернет-простір як основний інструмент для реалізації своєї пропагандистської діяльності з метою ознайомлення широкої громадськості з власною політичною програмою та ідеологічною доктриною. Інформаційно-пропагандистська діяльність угруповання спрямована на глобальну аудиторію, здійснюється у режимі реального часу з повідомленнями локального, національного та глобального масштабу. У праці «Віртуальне громадянське суспільство «Хизболла»» Дж. Дала стверджує, що Інтернет став невід’ємним інструментом для формування організацією «віртуальної спільноти і навіть віртуального громадянського суспільства» [24].

Під час останньої лівансько-ізраїльської війни «Хизболла» значно посилив Інтернет-присутність та вивів технологічну інфраструктуру на новий рівень. Інтернет перетворився на вдалий інструмент комунікації і публічної взаємодії, вивівши організацію з регіонального у глобальний вимір. Військова стратегія «Хизболли» складалася з двох основних компонентів: партизанських бойових дій та інформаційно-пропагандистської діяльності. Використання аудіовізуальних технологій дозволило організації здобути значні військово-стратегічні та міжнародно-політичні дивіденди [11,c.1-19]. Угруповання проводить чітке розмежування між «ворожою» (Ізраїль) та «нейтральною» аудиторією. Медіа-спеціалісти організації поділяють «ворожу» аудиторію на військову та цивільну, розробляючи специфічні стратегії щодо кожної. Нейтральна аудиторія розцінюється як «сукупність представників нейтральних країн, організацій та окремих осіб, які можуть мати певний вплив на перебіг конфлікту» [11, c. 9].

Під час військового конфлікту 2006 р. «Хизболла» володів значною кількістю сайтів. Окремі з них зазнали хакерських атак, проте організація активно підтримувала власну Інтернет-присутність завдяки сайтам-ветеранам, від яких відгалужувались нові. 21 липня 2006 р. сайт ghaliboun.net, хостінг якого здійснювався у Малайзії, а підтримка – американською компанією з штату Вірджинія, став основним доменом «Хизболли». Сайт виконував майже усі функції, пов’язані з військово-пропагандистською кампанією - випуск новин, ведення психологічної боротьби, пропагандистські заходи та залучення до організації нових членів [14, c. 68].

Спецслужби «Хизболли» здійснювали активний інформаційно-пропагандистський вплив на супротивника. У складі організації давно сформований і активно діє відділ пропаганди, який керує телеканалом «аль-Манар», відповідає за створення позитивного іміджу «Хизболли» у світі, а також за послаблення морально-психологічного стану населення і особового складу військ Ізраїлю. Один із підрозділів займається відеозйомкою «повсякденної діяльності» членів даної організації, публічних виступів і заяв Хасана Насралли, з наступним поширенням у міжнародних ЗМІ. Активно використовуючи журналістів західних ЗМІ, керівництво «Хизболли» практично забезпечило вигідне для себе міжнародне висвітлення конфлікту.

«Аль-Манар» створив відділ відслідковування ізраїльських медіа, укомплектований знавцями івриту, для цілодобового моніторингу ізраїльських радіо і телебачення. Основна радіостанція організації «ан-Нур» володіє потужностями для мовлення на івриті у головних ізраїльських містах.

Підсумовуючи розгляд інформаційно-пропагандистської кампанії «Хизболли», можна стверджувати, що Захід поступово втрачає інформаційно-технологічне домінування. На думку І. Атанасіадіса, ізраїльські системи ведення електронної війни виявились неспроможні вивести з ладу системи захисту посольства Ірану в Бейруті, а також отримати доступ до інформації, якою обмінювалося командування «Хизболли» та іранські сили спецпризначення у Сирії. При цьому «Хизболла» зміг частково заблокувати ізраїльську систему протиракетної оборони, створити перешкоди у функціонуванні ізраїльського супутника, а також прослуховувати ізраїльську військову комунікацію на місці ведення бойових дій [25]. Я. Левіх висуває твердження, що успішна оборонна операція «Хизболли» у Південному Лівані доводить, що добре організована партизанська війна може завдати поразки високотехнологічному Заходу в ініційованих ним акціях [26]. Е. Кордесман зауважує, що надмірна впевненість США та Ізраїлю у технологічній перевазі може похитнутися з появою великої кількості професійних, а найголовніше – ідеологічно мотивованих спеціалістів зі злому комп’ютерних мереж, дешифрування і прослуховування навіть у економічно слабких країнах на кшталт Лівану.

«Хизболла» досяг значних успіхів під час ведення піар-кампанії. Оскільки громадська думка слугує вагомим чинником прийняття політичних рішень на Заході, протистояння у піар-сфері стає фактором, який у подальшому визначатиме позицію міжнародних акторів щодо Ізраїлю та «Хизболли». Катарська газета «аль-Ватан», посилаючись на сирійські джерела, заявила наступне: «Боротьба «Хизболли» проти ізраїльської агресії уже призвела до моральної, політичної та військово-стратегічної поразки ізраїльського оборонного комплексу, який зараз перебуває у небезпечній кризі» «Хизболла» влаштовувала для кореспондентів західних видань спеціальні тури за визначеним маршрутом у супроводі представників організації. Матеріали, отримані під час турів, потрапляли на канали «Сі-ен-ен», «Ен-бі-сі» та «Сі-бі-ес» [27].

Інформаційно-пропагадистська діяльність Армії оборони Ізраїлю.

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) організовувала і реалізовувала психологічні операції (ПсО) у формі друкованої, телевізійної і радіо пропаганди, у тому числі електронне включення у ліванські телеканали і радіостанції, а також за допомогою мобільного зв’язку. Проте спеціалісти «Хизболли» зламали коди і отримали можливість відслідковувати змінні частоти ізраїльських військових радіостанцій, перехоплюючи повідомлення про втрати, яких зазнавали підрозділи ЦАХАЛ.

Протягом ізраїльських авіанальотів здійснено бомбардування передавальних центрів «аль-Манар», «Ф’ючер ТV» та «Ел-бі-сі». Ізраїльтянам також вдалося перехопити сигнал місцевої радіостанції і транслювати по ній власні повідомлення» [28]. Згідно з інформацією єгипетської «Мідл Іст Ньюс Едженсі», Ізраїль взяв під контроль телеканал «аль-Манар» і передавав за його допомогою проізраїльські повідомлення, зокрема, кадри полонених бойовиків «Хизболли», стверджуючи, що вони є «боягузами, які ховаються за цивільними ліванцями». Ізраїльське видання «Маарів» повідомило про створення вебсайту «Ол фор Лебанон» з пропозицією грошової винагороди ліванцям, які «зможуть допомогти Ізраїлю у його боротьбі проти «Хизболли». Даний сайт був створений ізраїльською розвідкою [29].

Лондонська газета «Таймс» у репортажі від 28 липня 2006 р. повідомила, що Ізраїль залучав студентів до перегляду веб-сайтів, які виставляли країну у невигідному світлі. До акції долучилися американські та європейські групи проізраїльської орієнтації. Близько 5 тис. членів Всесвітнього союзу єврейських студентів скачали спеціальне програмне забезпечення для відслідковування антиізраїльських повідомлень та миттєвого реагування на них [30].

Палестинський центр ізраїльських досліджень при Університеті Тель-Авіва провів 30 липня 2007 р. круглий стіл під назвою: «Друга ліванська війна: діяльність ЗМІ». Учасники круглого столу відзначали, що в ізраїльських ЗМІ практично була відсутня інформація про поневіряння і страждання ліванського населення під час бойових дій і блокади. Вони також відзначали, що більшість ізраїльських журналістів перебували в дні війни в нелегкій ситуації, коли потрібно було робити вибір між беззастережною підтримкою Армії оборони Ізраїлю і критикою ізраїльського військового командування при плануванні і проведенні невиправдано жорстоких бойових і каральних операцій у Лівані, від яких в основному страждало мирне ліванське населення [31].

В інформаційно-психологічній війні між Ізраїлем і «Хизболлою» в перебігу бойових дій широко викорстовувались мобільні телефони для обопільного залякування шляхом надсилання коротких письмових і голосових повідомлень. ЦАХАЛ широко практикував використання мобільного зв’язку для психологічного впливу на громадян Лівану. З пропагандистською метою Ізраїль використав близько 700 тис. голосових повідомлень арабською літературною мовою, поширених серед ліванців за допомогою мобільних операторів. Ізраїльські спецслужби надсилали попередження ліванцям також на стаціонарні телефони про можливе бомбардування, яке не завжди здійснювалося реально. Зі свого боку підрозділи інформаційно-психологічної боротьби «Хизболли» намагалися протидіяти Ізраїлю і надсилали мешканцям Півдня Лівану повідомлення з метою підтримки їх морального духу.

Згідно з даними британської газети «Таймс», МЗС Ізраїлю доручив групі «дипломатів», що спеціалізуються у сфері протидії антиізраїльським інформаційним кампаніям в Інтернеті, залучити сотні тисяч єврейських активістів в усьому світі з метою входження на форум-сайти в США і Європі для розміщення на них листів на підтримку Ізраїлю. В самому Ізраїлі, зокрема в Єрусалимі, сотні студентів вели збір адрес веб-сайтів різними мовами, які передавалися згаданим активістам [32].

Ефективність морально-психологічного та пропагандистського забезпечення військових операцій в Лівані серед особового складу ЦАХАЛу виявилась доволі низькою. В процесі проведення пропагандистської кампанії військово-політичному керівництву Ізраїлю не вдалося отримати безперечну підтримку і прихильність з боку світової громадськості в оцінках природи конфлікту. Незважаючи на те, що провідні західні ЗМІ активно висвітлювали «священну війну» Ізраїлю з «Хизболлою», більшість арабських інформаційних агенцій постійно засуджували збройну агресію Тель-Авіва проти суверенної держави Ліван. Яскравим підтвердженням слабкості морально-психологічної підготовки особового складу ЦАХАЛ до участі в військових операціях на території Лівану є інтерв'ю ізраїльського солдата телеканалу «Евроньюс», в якому він відкрито висловив нерозуміння цілей війни Ізраїлю проти Хизболли, продемонструвавши у такий спосіб повну відсутність переконаності в необхідності своєї участі в цій війні [33].

Лівансько-ізраїльський конфлікт і глобальна блогосфера

Заслуга ліванських блогерів полягає в тому, що вони створили ілюзію ізраїльської «вразливості», вважає Н. Гоувінг [12, c. 32-38]. Протягом лівансько-ізраїльського конфлікту блогосфера стала вагомим джерелом інформації для журналістів і міжнародних оглядачів, виступаючи важливим додатком до «Бі-бі-сі» та ліванських медіа. Згідно із статистичними даними міжнародного пошуковика блогів «Технократі», під час війни у Лівані найбільш популярними ключовими словами стали «Хизболла» і «Кана».

Блогосфера стала не лише місцем дискусій, але й джерелом альтернативної інформації «з перших рук», дещо витіснивши арабські супутникові канали, які виконували цю роль впродовж минулих конфліктів на Близькому Сході. Традиційні медіа, особливо іноземні, часто використовували інформацію та оперативні дані, отримані саме з блогів. Якщо перша війна у Перській затоці переважно висвітлювалася «Сі-ен-ен», операція в Афганістані і окупація Іраку у 2003 р. вивела у глобальний медіа-простір «аль-Джазіру», то війна у Лівані дала поштовх Інтернет-журналістиці, що сприяло становленню нової арабської комунікаційної публічної сфери, значною мірою базованої на транснаціональних медіа [34, c. 125-138].

Під час конфлікту активними були арабські телеканали, особливо «аль-Джазіра» та інформаційно-пропагандистські засоби Ірану. Вони перешкодили планам Ізраїлю протиставити «Хезболлу» і сунітське населення Палестини та Лівану; розвінчали міф про непереможність Ізраїлю та сприяли ідеологічному об’єднанню мусульманського світу.

Слід зазначити, що іранські ЗМІ протягом конфлікту діяли досить оперативно і певною мірою їм вдалося нейтралізувти інформаційно-психологічні операції США та Ізраїлю, спрямовані на дискредетацію іранського режиму. Так, президент Ірану М. Ахмадінеджад відкрив власний блог (фарсі, арабською, англійською та французькою мовами), у якому висвітлювалися його погляди на політичні події на Близькому Сході, включаючи лівансько-ізраїльську війну. Зокрема, М. Ахмадінеджад запропонував президенту США Дж. Бушу провести теледебати. Особливо важливим є те, що у світовому інформаційному полі Іран трансформував образ неорганізованого «ісламу вулиць» в добре скоординований «іслам високих технологій».

Війна у Лівані розширила можливості функціонування нових медіа на Близькому Сході. Перші блоги з’явилися під час «Інтифади за незалежність» 2005 р. Убивство Рафіка аль-Харірі у лютому 2005 р. та подальші масові демонстрації призвели до виникнення великої кількості блогів, присвячених ліванській політиці і міжнародним відносинам. Аналіз ліванської блогосфери свідчить, що блогери не висловлюють «голос вулиці», а є зазвичай освіченими, англомовними молодими людьми [35, c. 24].

Протягом першого тижня війни блоги виконували роль форуму для дискусії між ліванськими та ізраїльськими користувачами. Проте з ростом числа жертв серед мирного населення вона втратила сенс. Протягом другого тижня, під час блокади Лівану, блоги об’єднались у рух кібер-спротиву (вебтифади). Протягом липня-серпня 2006 р. ліванська блогосфера позиціонувалась як альтернативне джерело інформації для широкої міжнародної аудиторії і відіграла вагому роль у наданні гуманітарної допомоги для ліванського цивільного населення.

Чисельна ліванська діаспора, яка виникла під час громадянської війни 1975 -1990 рр. (у Лівані мешкає 4 млн. ліванців, а в усьому світі – близько 20 млн.), також активно долучилася до ліванської блогосфери. Широка участь ліванської діаспори у блогінгу під час конфлікту демонструє його потенціал у зближенні і залученні до колективних дій географічно віддалених спільнот. Той факт, що ліванська діаспора та міжнародні оглядачі з зацікавленням спостерігали за дискусіями у ліванських блогах, а також те, що ліванська блогосфера вплинула на іноземну аудиторію, демонструє великий глобалізаційний потенціал даного засобу масової інформації [36].

Після закінчення бойових дій кожна сторона заявила про власну перемогу, незалежно від об’єктивного стану справ. Питання про те, хто насправді виграв у цій війні, також стало об’єктом інформаційно- пропагандистських операцій, до яких активно залучилися спонсори учасників конфлікту. Іран і Сирія заявили про перемогу «Хизболли», у той час як американська адміністрація стверджувала, що «Хизболла» зазнала нищівної поразки [37].

Іран використав лівансько-ізраїльський конфлікт для отримання підтримки з боку мусульман, незалежно від конфесійної належності. Незважаючи на те, що правлячі режими в арабських країнах на кшталт Саудівської Аравії та Єгипту занепокоєні зростанням впливу стратегічного союзу Ірану, Сирії та Хизболли, населення цих країн у переважній більшості підтримало дії Хизболли. На думку М. Олбрайт, після ліванського конфлікту авторитет «Хизболли» стрімко виріс, причому не тільки в країнах з шиїтським населенням [38, c. 336].

І після закінчення військових дій у Лівані інформаційно-пропагандистська війна між «Хизболлою» та Ізраїлем не припинилася. Після завершення війни Хасан Насралла звернувся за допомогою до рекламних агентств з метою реалізації пропагандистського бліцу «Перемога Аллаха», у якому було задіяно 600 бігбордів у Бейруті та Південному Лівані. До речі, прізвище «Насралла» перекладається з арабської саме як «перемога Аллаха».

Висновки і прогнози.

На наш погляд, на відміну від п’яти попередніх арабсько-ізраїльських війн (1948, 1956, 1967, 1973, 1982), в яких Ізраїль беззаперечно домінував у військовому, інформаційному та психологічному аспектах, протягом лівансько-ізраїльського конфлікту 2006 року ситуація докорінно змінилася завдяки арабським супутниковим телеканалам та кіберпростору. Виграючи в масштабності проведених ПсО і використанні найсучасніших засобів пропаганди, Ізраїль програв інформаційно-психологічну війну «Хизболлі» у змістовному плані. Враховуючи швидкість розвитку і масштаби поширення супутникового телебачення та телекомунікаційних технологій в арабському світі, дана тенденція з часом тільки посилиться.

Основні цілі інформаційно-пропагандистських операцій ізраїльських спецслужб – розкол між «Хизболлою» і ліванцями, дискредитація Хасана Насралли як політичного діяча – не були досягнуті. Незважаючи на всі намагання, Ізраїлю не вдалося виставити «Хизболлу» як чужерідний орган у Південному Лівані, від якого страждає населення. Натомість в період конфлікту в Лівані спостерігався підйом патріотизму, і «Хизболла» не тільки набула більшої популярності, але й стала провідною політичною силою країни. В той же час Ізраїль виглядав стороною, яка програла у морально-психологічному плані – зменшився авторитет політичного і військового керівництва країни, збройні сили втратили імідж найбільш боєздатної армії регіону, яка ніколи не зазнавала поразок.

Однією з причин поразки Ізраїлю у війні з «Хизболлою» було те, що мотивація ліванських бойовиків виявилася на порядок вищою, ніж у ізраїльських солдатів, які були менш готові до жертв, труднощів і незгод. Міф про непереможність ЦАХАЛу розвіявся. Надія мусульманських радикалів на перемогу над «сіоністським ворогом» відродилася. Близький Схід став іншим.

На нашу думку, у конфлікті 2006 р. Ізраїль не спромігся створити імідж переможця або як мінімум – жертви конфлікту, оскільки світову громадськість не вдалося переконати у реальності терористичної загрози з боку шиїтської радикальної організації, а також в необхідності бомбардувань і блокади практично всієї території Лівану.

У війні між Ізраїлем та «Хизболлою» інформаційно-психологічний і дезінформаційний фактори відіграли найважливішу роль. Маючи перевагу у сфері озброєнь і частково вирішивши тактичні завдання, Ізраїль зазнав відчутних втрат в інформаційно-психологічному вимірі. Серед багатьох чинників превалює використання ісламськими радикалами високих інформаційних технологій, чого ізраїльське військово-політичне керівництво не змогло належним чином врахувати.

Прогнозуючи розвиток ситуації в майбутньому, слід розглядати протистояння між «Хизболлою» (Ліваном) і Ізраїлем як частину більш широкої арабсько-ізраїльської конфронтації, включаючи палестинський і сирійський треки. Виходячи з цього, усі спроби Ізраїлю окремо врегулювати конфлікти з Ліваном, Сирією і палестинцями успіху не матимуть. Близькосхідний конфлікт може бути розв’язано лише в рамках синхронного і всеохоплюючого мирного врегулювання.

Список використаних джерел:

Литвиненко О.В. Інформаційні впливи та операції. Теоретико-аналітичні

нариси: Монографія – К.: НІСД, 2003. – 240 с.

Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г.М. Препелиці, О.М. Cубтельногою. – Видавничий дім «Стилос», 2005. – 555 с.
Касем Нуейм. Хизболла: аль-мангадж, ат-таджруба, аль-мустакбаль (Хизболла: програма, досвід, майбутнє). - «Дар-аль-Хаді».- Бейрут. – 2002. - 415 с.
Нечитайло Д. Ливан - новый фронт всемирного джихада? – Институт Ближнего Востока. – 9 августа 2007. // ссылка скрыта
Кулагина Л., Ахмедов В. Саудовская Аравия и Иран в конфликтах на Ближнем Востоке – Институт Ближнего Востока. – 9 февраля 2007. // ссылка скрыта
Федоренко А. Израиль: война нового типа. // ХайВей. – 2 октября 2006. – С. 22.
Малышкин К. Проведение операций информационной войны участниками ливано-израильского вооруженного конфликта (июль-август 2006г.) - Институт Ближнего Востока. – 12 июля 2007. // ссылка скрыта
Костихин А. Информационно-пропагандистская и дезинформационная составляющие второй ливанской войны – Институт Ближнего Востока. - 3 июня 2007. // ссылка скрыта
Ахмадуллин В. Почему Израиль проиграл информационное противоборство в ходе войны с «Хезболлой» - Военно-промышленный курьер. - №26 (192). - 11 - 17 июля 2007. – С. 3.
Эпштейн А. Ливано-израильский вооруженный конфликт и его региональный контекст – Институт Ближнего Востока.– 8 августа 2006. // ссылка скрыта
Schleifer R. Psychological Operations: A New Variation on an Age Old Art: Hezbollah versus Israel // Studies in Conflict and Terrorism - №29. – 2006. – Р. 1-21.
Gowing N. Traditional News Media: Optimism, Pessimism and Realism // Panel Discussion at Harvard Universityю – Cambridge, MA. – October 14, 2006. – Р. 5-19.
Hoffman F. Lessons from Lebanon: Hezbollah and Hybrid Wars // Foreign Policy Research. - №29 – August 24, 2006.
Norton A. Hezbollah: A Short History. – Princeton: Princeton University Press, 2007. – Р. 31-34.
Brooks D. After the Fall // The New York Times. – December 10, 2006.
Al-Ahram. - Issue No. 810. – August 6, 2006
Al-Gumhuriyya. – July 27, 2006.
Al Riyadh daily. – No 13905 – 24 July, 2006.
Ріф’aт Сеййид Ахмед. «Хизболла бейна ас-сумуд аль-устурі уа ан-наср аль-істратіджі. (Хизболла між легендарною стійкістю і стратегічною перемогою). ссылка скрыта
Message of the Supreme Guide Muhammad Mahdi Akif on “The Zionist Aggression against our People in Palestine and the Duty of the Muslim Community” – June 29, 2006.
Speech by Bani Arshid // Assabeel. – July 25, 2006; Address by Hamza Mansour on the “Attacks on Gaza and Lebanon” // Assabeel. – July 18, 2006.
Mansour’s letter to Nasrallah. – July 16, 2006. // ссылка скрыта
Exum A. Illegal Attack or Legitimate Target? Israel Attacks al-Manar // Arab Media & Society. – February 2007. – P. 12.
Dallal J. Hizballa’s Virtual Civil Society // Television and New Media. – № 4. – 2001. – P. 367–372.
Athanasiadis I. How hi-tech Hezbollah called the shots // Asia Times. – Sep 9, 2006
Levich J. A Counter-Revolution in Military Affairs? // Aspects of India’s Economy. – № 42 – December 2006
ссылка скрыта
Chassay C. Info war goes personal with voicemail and text message // The Guardian. – July 24, 2006.
Feuilherade P. Israel steps up "psy-ops" in Lebanon // BBC Monitoring. – July 26, 2006.
Farago Y. Israel backed by army of cyber-soldiers // The Times. – July 28, 2006.
Аль-і’лям аль ісраїлі хада аль харб аля Любнан хатта ахар лахза. (Ізраїльські ЗМІ вели війну проти Лівану до останньої миті). ссылка скрыта
Сара Анані. Аль-Харб електронійя бейн Ісраїль уа Хизболла. (Сара Анані. Електронна війна між Ізраїлем і Хизболлою). ссылка скрыта
Ключников В., Янов О. Анализ некоторых военных аспектов ливано-израильского конфликта. ссылка скрыта
Lynch M. The New Arab Public Sphere - Iraq, Al-Jazeera, and Middle East Politics Today. – New York: Columbia University Press, 2005. – P. 125-138.
Haugbolle S. Spatial Transformations in the Lebanese Independence Intifada // Arab Studies Journal. – №3. – 2006. – P. 24.
AbuKhalil As’ad. A Criticism of the War Media: Television – Al-Akhbar. – August 23, 2006.
Blair D. Syria and Iran claim victory over West. // Telegraph. – August 16, 2006.
Олбрайт М. Религия и мировая политика. – М: Альпина Бизнес Букс, 2007. – C. 336.

Опубліковано в журналі «Стратегічні пріоритети», № 1 (6), 2008 р. – С. 199-2008.

ссылка скрыта

Blog

Соломія Зінько, аспірант факультету

Содержание

Соломія Зінько, аспірант факультету

міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка,