Висновки до розділу I

Вид материала

Документы

Содержание Групування господарств Луганської області за забезпеченістю Висновки до розділу 2 Формування і реалізація Висновки до розділу 3

Подобный материал:

• Висновки до І розділу, 583.23kb.
• Зміст вступ, 388.95kb.
• Зміст вступ, 540.64kb.
• Висновки до першого розділу, 399.32kb.
• З м І с т перелік умовних позначень, 569.59kb.
• Інститут законодавства верховної ради україни, 1127.44kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 496.9kb.
• 1 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Додаток, 16.46kb.
• Висновки до розділу, 496.84kb.
• Висновки до І розділу, 443.01kb.

Таблиця 2.9

Групування господарств Луганської області за забезпеченістю

оборотними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, 2006 р.

Показники	Групи за наявністю оборотних засобів на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.
	І (до 75)	ІІ (75 - 100)	ІІІ (понад 100)	У середньому
Кількість підприємств	35	38	24	97
Оборотних засобів на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	65,4	85,6	121,5	87,2
Рівень рентабельності, %	-38,45	21,31	13,84	-2,1
Норма прибутку, %	-17,22	9,45	3,68	-1,6
Припадає виручки на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	97,6	123,4	137,6	117,6
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	1,42	1,39	1,02	1,31

Величина оборотних фондів значною мірою залежить від напрямку діяльності підприємства і від ряду інших факторів. Оптимальне співвідношення оборотних засобів у сфері виробництва та обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції досягається за рахунок поліпшення системи постачання і раціональних форм розрахунків.

Тобто відсутність чіткої залежності між структурою оборотних засобів і показниками ефективності можна пояснити тим що на деяких підприємствах не має належних систем розрахунків і матеріального постачання.

На забезпеченість сільськогосподарських підприємств оборотними засобами також впливає галузева структура підприємств. Виходячи з технологічних особливостей вирощування різних сільськогосподарських культур і вирощування різних груп сільськогосподарських тварин, необхідна різна величина виробничих запасів. Відрізняються терміни залучення їх у виробництво, а також періоди одержання виручки від реалізації продукції.

Тому необхідним аспектом аналізу є виявлення залежності між питомою вагою галузі рослинництва і величиною оборотних засобів, необхідних для здійснення безперервного процесу виробництва.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Збільшення суми оборотних засобів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, із одного боку, сприяє зниженню коефіцієнта оборотності оборотних засобів, але з іншого боку – низька забезпеченість оборотними засобами призводить до порушення технологічного процесу і в решті решт також веде до зниження коефіцієнта оборотності.

Всі інші фактори також можуть впливати на коефіцієнт оборотності як у бік зниження, так і у бік збільшення. Таким чином, швидкість оборотності оборотних засобів залежить від багатьох факторів, які для кожного конкретного підприємства з певними особливостями та своєю специфікою мають відповідні оптимальні значення.

У свою чергу оптимальне значення оборотних засобів, необхідних для підтримки безперервного процесу виробництва і одержання максимального прибутку, має визначатися за допомогою нормування.

Висновки до розділу 2

1. За досліджуваний період функціональна структура оборотних засобів сільськогосподарських підприємств перетерпіла значні зміни, а саме: змінилося співвідношення оборотних фондів і фондів обігу. Питома вага оборотних засобів у сфері виробництва з року в рік знижувалася і досягла 53 %, а у сфері обігу, відповідно, зростала і склала близько 47 %. Такі зміни відбулися на тлі зниження ефективності використання оборотних засобів. У той же час питома вага власних оборотних засобів починаючи з 2001 р. мала тенденцію до збільшення і в 2007 р. досягла 40 %, хоча ще у 2000 р. у сільськогосподарських підприємств Луганської області вони були повністю відсутні. Однак, не дивлячись на це, більш ніж п’ята частина господарств і досі не мають власних джерел фінансування оборотних засобів.
   
2. За останні роки роль короткострокового кредиту як джерела формування оборотних засобів різко зросла. Так, у структурі позикових джерел фінансування оборотних засобів питома вага кредитів в 2007 р. склала більш ніж 31 %, при тому, що в 2000 р. лише 1 %. Це пов’язано з поступовим щорічним зниженням процентних ставок за користування кредитом, які в середньому складають 16 – 17 % річних. Однак залучення позикового капіталу для господарств Луганської області із процентною ставкою 17 % є недоцільним. Якщо за доцільність залучення позикових коштів брати рівень рентабельності виробництва, то вже майже 40 % господарств зможуть собі це дозволити без фінансових втрат. Для інших господарств залучення кредитів збільшує збитковість підприємств.
   
3. Збільшення забезпеченості сільськогосподарських підприємств оборотними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь сприяє поліпшенню показників ефективності. Однак підвищення рівня забезпеченості оборотними засобами має свій граничний рівень, який значною мірою залежить від рівня спеціалізації. Чим вища питома вага галузі рослинництва в загальній виручці підприємства, тим менше необхідно оборотних засобів для здійснення безперервного процесу виробництва. Ефективність виробництва має залежність від співвідношення оборотних і основних засобів, оборотних і активних основних засобів, власних оборотних і основних засобів. Чим менше значення мають ці показники, тим нижча ефективність діяльності підприємства.
   
4. Збільшення швидкості оборотності оборотних засобів сприяє збільшенню всіх показників ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств: фондовіддача оборотних засобів, рівень рентабельності виробництва, величина виручки та валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Також знижується потреба в необхідних оборотних засобах для здійснення безперервного процесу виробництва. Зі збільшенням швидкості оборотності оборотних засобів простежується тенденція зниження собівартості практично всіх видів продукції галузі рослинництва і тваринництва. Це означає, що для виробництва того самого обсягу продукції задіяна менша величина оборотних засобів. Тобто, прискорення оборотності оборотних засобів позитивно позначається на діяльності підприємств.
   
5. На швидкість оборотності оборотних засобів впливають безліч факторів, зокрема: забезпеченість оборотними засобами, у тому числі власними; їх співвідношення з основними засобами; продуктивність праці; рівень рентабельності виробництва; рівень спеціалізації підприємства; виробничий напрямок і т.д. Побудувати чітку модель сприятливу максимально ефективному використанню оборотних засобів, яка враховує всі фактори і конкретні умови кожного підприємства окремо, досить проблематично. Але існують конкретні напрямки до поліпшення використання оборотних засобів, зокрема удосконалення нормування оборотних засобів.
   

РОЗДІЛ 3


ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ

ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ


3.1. Організаційно-економічний механізм ефективного використання оборотних засобів


Оборотні засоби є складовою частиною всього ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Було б некоректно піднімати питання про підвищення ефективності використання одного із ресурсів без участі в цьому процесі всіх наявних у підприємства факторів виробництва.

Ефективність використання оборотних засобів залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів, які впливають на функціонування сільськогосподарських підприємств. Усі фактори, які мають вплив на процес підвищення ефективності використання оборотних засобів, можна об'єднати в організаційно-економічний механізм (рис.3.1.).

Метою функціонування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання оборотних засобів є створення таких умов господарювання на всіх рівнях, включаючи підприємство, район, область, державу в цілому, які б сприяли підвищенню ефективності використання всіх наявних ресурсів сільськогосподарських підприємств та оборотних засобів зокрема.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

К.В. Бондар пропонує вдосконалити процес визначення нормативів оборотних засобів по виробничих запасах [16]. Зокрема, ним запропонована методика, за якою нормативи по деяких видах виробничих запасів, а саме – по добривах і отрутохімікатах, по насінню та посадковому матеріалу, пальному, запасних частинах і кормах, коректуються на плановану зміну структури виробництва по кожній культурі або по групі тварин основного стада.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Здійснення відтворювального процесу авансованих ресурсів у аграрному секторі економіки значною мірою залежить від ефективності сільськогосподарського виробництва в кожному виробничому циклі. Саме тому всі дослідження, спрямовані на вдосконалення механізму відтворення авансованого капіталу, у тому числі й оборотних засобів, так чи інакше торкаються питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

За досліджуваний період ефективність сільськогосподарського виробництва в Луганській області змінювалася неоднозначно (рис.3.8). Так, рентабельність виробництва продукції рослинництва з 1996 р. мала тенденцію до зниження. Починаючи з 1999 р., після здійснення роздержавлення сільськогосподарських підприємств і утворення підприємств нових організаційно-правових форм господарювання, намітилося зростання рентабельності продукції рослинництва, що в 2003 р. досягло свого піку і склало 61,1%. Однак ця позитивна тенденція змінилася на протилежну, і вже в 2006 р. рівень рентабельності рослинницької галузі склав -4,4%, а в 2007 р. знову збільшився до 68,0 %. Продукція тваринництва, на відміну від рослинницької, протягом усього досліджуваного періоду залишалася збитковою, і тільки в 2005 р. рівень рентабельності продукції тваринництва досяг позитивного значення і склав 3,2%.



Що ж стосується ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції (додаток Л), то єдиним видом продукції, рівень рентабельності якої протягом досліджуваного періоду мав тільки позитивне значення, є соняшник. Інші види продукції в ті чи інші роки були збитковими. Так, у 1998, 1999 рр. рівень рентабельності по всіх видах продукції, крім соняшника, мав негативне значення. Починаючи з 2000 р. вся продукція рослинництва стала прибутковою, однак це не перетворилося в тенденцію, і вже в 2005 р. позитивне значення рівня рентабельності мали тільки озима пшениця і соняшник. А вже у 2006 р. рівень рентабельності озимої пшениці впав до найнижчого рівня за останні 7 років, і склав -7,5%. У 2007 р. позитивний рівень рентабельності мали лише зернові та соняшник.

Практично всі види продукції тваринництва збиткові, крім яєць курячих, рівень рентабельності яких на птахівницьких підприємствах коливався з 11,3% у 2000 р. до 31,1% у 2001 р. Слід зазначити одержання позитивного рівня рентабельності по молоку в 2004 і 2005 рр., а також по приросту м'яса птиці в 2005 р. Однак вже у 2006 р. всі види продукції тваринництва стали збитковими, окрім яєць курячих в 2007 р.

На рівень рентабельності продукції впливають ціна реалізації та собівартість продукції. У свою чергу ціни реалізації значною мірою формуються під впливом попиту та пропозиції продукції. Кількісним вираженням пропозиції продукції на ринку є кількість реалізованої продукції. Таким чином, ефективність виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції перебуває в прямій залежності від перелічених вище факторів.

Виробництво і реалізація окремих видів сільськогосподарської продукції за досліджуваний період не відзначалося стабільністю (додаток М). Відбувалося то збільшення, то зниження реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції. У цілому ж за досліджуваний період у сільськогосподарських підприємствах Луганської області майже на 75% скоротилося виробництво і реалізація цукрового буряка, картоплі, овочів відкритого ґрунту, приросту м'яса ВРХ. На 66 % скоротилася реалізація молока, майже на 90 % – приріст м'яса овець і кіз, вовни. У той же час виробництво і реалізація соняшнику зросла у 2,2 разу, кукурудзи на зерно – більш ніж у 12 разів, озимої пшениці, приросту м’яса свиней – у 1,7 разу. Також збільшилася реалізація продукції птахівництва: за 6 років, починаючи з 2000 р., виробництво яєць збільшилось у 2 рази. Тобто спостерігається тенденція збільшення виробництва і реалізації рентабельних видів продукції та скорочення виробництва збиткових.

Однак значне збільшення пропозиції окремих видів продукції призвело до зниження цін на них, що зрештою призвело до падіння рентабельності. Так, зниження рівня рентабельності озимої пшениці в 2005 р. до рівня 0,4% зумовлено збільшенням пропозиції цього виду продукції на ринку майже в 2 рази вище торішнього рівня, що спричинило значне зниження цін з 50,9 грн./ц. у 2004 р. до 37,1 грн./ц. у 2005 р. При тому, що собівартість озимої пшениці зросла на 0,7 грн./ ц.

Ціни на сільськогосподарську продукцію в Луганській області за досліджуваний період не відрізнялися стабільністю (додаток Н). У більш врожайні роки для тих чи інших видів продукції внаслідок зростання пропозиції продукції спостерігалося зниження цін реалізації, і навпаки – скорочення виробництва і реалізації продукції приводило до зростання цін на неї.

У той же час собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції, не дивлячись на коливання в окремі роки протягом досліджуваного періоду, мала чітку тенденцію до зростання (додаток П). Так, за досліджуваний період собівартість зернових і зернобобових зросла в 6,5 разів, соняшника й приросту м’яса овець і кіз – у 5 разів, приросту м'яса великої рогатої худоби майже в 6 разів, кукурудзи на зерно – у 3,5 рази, цукрового буряка, молока і приросту м'яса свиней – майже у 3 рази, овочів відкритого ґрунту – в 2,6 разу, вовни – 2,2 разу, картоплі – у 1,5 рази.

Таким чином, за аналізований період у сільськогосподарському виробництві так і не були створені сприятливі умови для стабільного росту ефективності сільськогосподарського виробництва. А незначне збільшення ефективності в окремі роки є лише результатом сприятливих умов, сформованих у короткостроковому періоді, включаючи погодні умови, а також ринкову кон'юнктуру. За цей період відбулося значне скорочення виробництва практично всіх видів сільськогосподарської продукції, крім високоліквідної та продукції галузі птахівництва із високою швидкістю оборотності капіталу. Деякі галузі практично повністю знищені. Ефективність виробництва як у цілому по галузі, так і по окремих видах продукції залишається на низькому рівні, що не забезпечує не тільки простого, а й розширеного відтворення авансованих у виробництво ресурсів.

Як зазначалося вище, розширене відтворення передбачає збільшення розмірів ресурсів до кожного наступного циклу виробництва і поліпшення їх якості [122 с.170]. Отже, оцінити рівень відтворювального процесу в сільському господарстві можна, проаналізувавши динаміку забезпеченості ресурсами в розрахунку на одиницю земельної площі. Вартісним вираженням усіх наявних у підприємства ресурсів є вартість авансованого капіталу. Таким чином, динаміка концентрації авансованого капіталу в розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь є індикатором відтворення в сільському господарстві. Так, якщо вартість авансованого капіталу в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зростає, це свідчить про розширене відтворення ресурсів, якщо ж ця величина залишається стабільною, то про просте, а якщо знижується – про звужене відтворення.

Низька економічна ефективність сільськогосподарського виробництва відбилася і на процесі відтворення. Так, починаючи з 1997 р. по 2002 р. у сільськогосподарському виробництві Луганської області спостерігався процес деконцентрації авансованого капіталу, що свідчить про звужене відтворення авансованих ресурсів. Починаючи з 2003 р. відбувалося поступове щорічне збільшення вартості авансованого капіталу в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, що є результатом розширеного відтворення авансованих ресурсів. Значне збільшення концентрації авансованого капіталу в 1997 р. було зумовлено переоцінкою вартості основних засобів (рис.3.9).

Як зазначалося вище, процес простого відтворення авансованих у виробництво ресурсів повинен супроводжуватися регулярним поновленням їх у такому ж обсязі як усіх разом, так і кожного окремо. Причому варто мати на увазі, що зменшення одного фактору виробництва спричиняє збільшення іншого або зменшення обсягів виробництва одного чи кількох продуктів.



Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Тому пріоритетним моментом у здійсненні подальшого розвитку аграрного виробництва в Україні повинна стати об'єктивна необхідність забезпечення еквівалентного обміну в сфері міжгалузевих відносин, який би сприяв зміцненню матеріально-технічної бази сільського господарства, реанімації соціальної інфраструктури і поліпшенню життя на селі.

У перехідній економіці сільське господарство може вистояти і довести свою ефективність до нормального рівня за умови державної підтримки і регулювання міжгалузевих відносин.

Видатні вчені економісти сходяться в думці, що розширене відтворення авансованого капіталу сільськогосподарських підприємств, у тому числі й оборотних засобів, можливе лише тільки за умови формування механізму еквівалентних міжгалузевих відносин між сільським господарством та іншими галузями країни.

Причому це необхідно зробити в найближчій перспективі, тому що попередження проблеми або її нейтралізація на початковій стадії потребуватиме менше ресурсів, ніж її врегулювання на стадії повного занепаду. Тобто, незастосування заходів на даному етапі обернеться більшими майбутніми витратами, ніж врегулювання проблеми з коштами поточної ресурсної бази.

На думку П.Т. Cаблука, в основі створення такого механізму має бути закладена можливість одержання рівновеликих прибутків на авансований капітал з урахуванням вартості землі та швидкості оборотності капіталу [149 с.5]. І вирішення цієї проблеми може здійснюватися двома шляхами: перший – удосконаленням ціноутворення, при якому поряд із вільним ціноутворенням підприємства враховуються витрати і прибутки в межах норми, що склалася в країні; другий – підтримка доходів галузей, які отримують прибуток при нормі нижчій, ніж у середньому по народному господарству країни.

О.В. Олійник вважає, що для забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві необхідно створити сприятливі економічні умови, які мають характеризуватися випереджальним збільшенням прибутків сільськогосподарських товаровиробників порівняно з підвищенням цін на промислову сировину, яка споживається аграрними товаровиробниками, зростанням реальної заробітної плати понад прожитковий мінімум, хоча б до середнього рівня по народному господарству [121 с.35].

Висновки до розділу 3

1. Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств можливе завдяки поновленню якісної системи нормування оборотних засобів із метою мінімізації власних оборотних засобів і вивільнення частини їх для розширеного відтворення. Сільськогосподарське виробництво більшою мірою піддано впливу погодних умов, ніж інші галузі. Величина витрат не є постійною величиною для одержання заданого обсягу виробництва, і, відповідно, при одній і тій же величині витрат може бути отриманий різний кінцевий результат. Отже, нормування оборотних засобів також має здійснюватися з урахуванням мінливості погодних умов по трьох напрямках: екстенсивне, інтенсивне і оптимальне (адаптивне) нормування, що враховують різне співвідношення і ступінь імовірності результатів і витрат. З огляду на інфляційні процеси при розрахунку нормативів окремих груп виробничих запасів їх споживання треба коректувати на індекси інфляції по їх видах.
   
2. Для більш достовірного розрахунку нормативів окремих груп виробничих запасів він повинен ґрунтуватися не на періодичності їх споживання у звітному періоді, а на правильно складених технологічних картах обробітку культур і вирощування тварин з урахуванням конкретних умов господарювання. При визначенні нормативів різних видів виробничих запасів необхідно враховувати періодичність їх споживання, відносну значимість у процесі виробництва, а також вірогідність визначення потреби в них. Доцільно ранжувати виробничі запаси за переліченими вище ознаками з метою ефективного управління виробничими запасами.
   
3. У сучасних умовах господарювання економічна ефективність сільськогосподарського виробництва перебуває на досить низькому рівні, що не забезпечує не тільки розширеного, а й простого відтворення ресурсів. Протягом усього досліджуваного періоду в сільськогосподарському виробництві Луганської області спостерігався процес деконцентрації авансованого капіталу, що свідчить про звужене відтворення авансованих ресурсів. У той же час розширене за вартістю відтворення оборотних засобів здійснювалося за рахунок скорочення вартості основних засобів. Причому збільшення забезпеченості оборотними засобами зумовлене зростанням цін, а не збільшенням їх у натурі.
   
4. З метою формування ефективного відтворювального механізму оборотних засобів насамперед необхідно вдосконалити систему обліку витрат у виробництві, яка б дозволяла всім товаровиробникам незалежно від форми власності та галузевої належності здійснювати процес простого відтворення за рахунок собівартості продукції. Для цього з огляду на специфічні особливості галузі сільського господарства, пов'язані з тривалістю закріплення засобів у кругообігу і високим ризиком одержання запланованих результатів, автором запропоновано методику визначення відтворювальної собівартості продукції.
   

ВИСНОВКИ


У дисертаційній роботі обґрунтовано пропозиції і запропоновано деякі методичні підходи щодо вирішення наукової задачі формування організаційно-економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств через удосконалення методики нормування оборотних засобів, методики їх відтворення, через впровадження відтворювальної собівартості продукції з метою забезпечення нормального рівня відтворення в сільському господарстві. Проведене дослідження дало змогу одержати наступні наукові положення:

1. Різноманітність економічних категорій, які зустрічаються в наукових джерелах щодо оборотних засобів, не дозволяє проводити чіткий аналіз ефективності їх використання. Зокрема зустрічаються наступні поняття: «оборотні засоби», «оборотні фонди», «фонди обігу», «оборотні активи», «оборотний капітал» і «оборотні кошти». Всі ці категорії тісно переплітаються, мають схожий економічний зміст, а деякі ототожнюються. Після аналізу цих категорій у роботі виведено визначення оборотних засобів, під якими слід розуміти ресурси підприємства, які авансуються в оборотні фонди і фонди обігу, послідовно проходять усі стадії кругообігу й у будь-який момент часу перебувають у певних обсягах на всіх його стадіях.

2. Кругообіг оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві має свої особливості, зокрема: сезонність виробництва, тривалий виробничий цикл, наявність внутрішнього кругообігу, розбіжність періоду виробництва з робочим періодом, відносну сповільненість відтворення, нерівномірність авансування засобів у виробничий процес. Все це певним чином впливає на ефективність їх використання. Мають місце і регіональні особливості використання оборотних засобів, пов’язані зі структурою продукції сільського господарства, яка виробляється в регіоні.

3. Аналіз ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств необхідно здійснювати за цілою групою показників, а саме: за показниками оборотності; показниками віддачі; показниками матеріалоємності витрат. Одним із показників ефективності використання оборотних засобів є рівень їх рентабельності. Вдосконалено методику його розрахунку, шляхом застосування в формулі не всього операційного прибутку, а лише тієї його частини, котра отримана безпосередньо від використання оборотних засобів;

4. За досліджуваний період в сільськогосподарських підприємствах Луганської області питома вага оборотних засобів, задіяних у сфері виробництва, мала тенденцію до скорочення і в 2007 р. склала 53 %. Тобто, за період здійснювалось переміщення оборотних засобів зі сфери виробництва у сферу обігу, що одночасно супроводжувалось зниженням ефективності їх використання. За 6 років, починаючи з 2001 р., мала місце тенденція збільшення питомої ваги власних оборотних засобів, яка в 2007 р. досягла 40 %, при тому що у 2000 р. сільськогосподарські підприємства Луганської області їх зовсім не мали. Незважаючи на це більш ніж п’ята частина господарств і досі не мають власних джерел фінансування оборотних засобів.

1. За досліджуваний період відбулися значні зміни в структурі джерел фінансування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств Луганської області. Має місце тенденція щорічного зниження питомої ваги оборотних засобів, сформованих за рахунок позикових джерел. У той же час майже п’ята частина всіх оборотних засобів в 2007 р. формувалась за рахунок кредитів банків. Ця тенденція є результатом зниження процентних ставок за користування кредитами з боку банків та впровадження Державної програми компенсування частини відсотків за користування кредитами сільськогосподарськими підприємствами. Зі збільшенням розміру господарств, зокрема суми виручки в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, та їх площі зростає норма прибутку на авансований капітал та рентабельність виробництва. Тобто збільшення масштабів виробництва сприяє зростанню ефективності діяльності підприємств.
   
2. Збільшення наявності оборотних засобів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь до визначеної межі сприяє поліпшенню показників ефективності сільськогосподарських підприємств. Граничний рівень забезпеченості оборотними засобами значною мірою залежить від конкретних виробничих умов господарства. Зокрема, збільшення питомої ваги галузі рослинництва у виручці підприємства сприяє зменшенню потреби в оборотних засобах для здійснення безперервного процесу виробництва. Зі збільшенням співвідношення оборотних і основних засобів, оборотних і активної частини основних засобів, власних оборотних і основних засобів ефективність виробництва сільськогосподарської продукції зростає.
   
3. Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств знаходиться в прямій залежності від швидкості обороту оборотних засобів. Зокрема прискорення оборотності оборотних засобів сприяє збільшенню фондовіддачі оборотних засобів, зростанню рівня рентабельності виробництва, виручки та обсягу валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Збільшення швидкості обороту оборотних засобів сприяє зниженню собівартості практично всіх видів продукції галузі рослинництва і тваринництва. Отже, прискорення оборотності оборотних засобів позитивно позначається на роботі підприємств.
   
4. Швидкість обороту оборотних засобів знаходиться в залежності від цілого ряду чинників, зокрема: від забезпеченості оборотними засобами, у тому числі власними; їх співвідношення з основними засобами; продуктивності праці; рівня спеціалізації підприємства і т. і. Однак деякі фактори роблять подвійну дію на ефективність використання оборотних засобів, що не дозволяє побудувати чітку модель, яка б відображала можливість отримання максимальної ефективності їх використання.
   
5. Оскільки в сільському господарстві неможливо досить точно передбачати стан погоди на плановий період, особливо в умовах зони ризикованого землеробства, то при визначенні потреби в матеріальних ресурсах недоцільно орієнтуватися на один із варіантів погодних умов, необхідно враховувати всі можливі варіанти погодних ситуацій. Отже, нормування оборотних засобів в умовах сільського господарства не може бути жорстким, а має враховувати всі можливі варіанти і здійснюватися за трьома напрямками: екстенсивне, інтенсивне і оптимальне (адаптивне) нормування, котрі враховують різне співвідношення і ступінь імовірності настання несприятливих подій які призведуть до змін результатів і витрат.
   
6. З огляду на специфічні особливості галузі сільського господарства автором запропоновано методику визначення відтворювальної собівартості сільськогосподарської продукції. В основу розрахунку цієї собівартості покладено середній рівень банківського відсотка по депозитних внесках, рівень ризику в сільському господарстві, середня тривалість закріплення оборотних засобів у кругообігу, питома вага матеріальних витрат у структурі витрат виробництва. Метою розрахунку відтворювальної собівартості є визначення рівня витрат, який дозволить товаровиробникам здійснювати просте відтворення факторів виробництва за рахунок собівартості.
   
7. Організаційно-економічний механізм ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств включає досить багато різних механізмів, зокрема: фінансово-кредитний, мотиваційний, ціноутворюючий, інноваційного розвитку, управління ризиками, оподаткування, нормування та відтворення оборотних засобів і т. ін. Кожний з цих механізмів діє через окремий інструментарій з метою створення сприятливих умов для зростання ефективності використання всіх ресурсів підприємства, в тому числі й оборотних засобів.