Рекомендації по складанню бюджетів витрат центрів відповідальності на плановий рік 24 розробка органiзацiйної та фін. Структури підприємства 33
| Вид материала | Документы |
- План. Ек сутність санації Випадки, коли приймається рішення про санацію Етапи та порядок, 680.72kb.
- Методика обліку операційних витрат та витрат від інших видів діяльності 54 Відображення, 122.37kb.
- Структури витрат комунального підприємства «Парк культури та відпочинку», 22.7kb.
- Структури витрат комунального підприємства «Бізнес-центр «діалог», 26.75kb.
- Назва реферату: Облік витрат підприємства, їх класифікація, елементи операційних витрат, 160.09kb.
- Розробка програми просування товару на ринок Розробка стратегій розвитку підприємства, 24.48kb.
- Методика та організація обліку, аналізу та контролю витрат підприємства Бухгалтерська, 39.21kb.
- Питання до іспиту з курсу “Економіка підприємства”, 66.54kb.
- Лист-розрахунок на отримання готівкової іноземної валюти для забезпечення витрат, 9.99kb.
- Чи включаються до складу валових витрат підприємства витрати на придбання товарів (робіт,, 5.26kb.
7. ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ У ВИРОБНИЦТВİ
7.1. Фінансовий і інвестиційний цикли у виробництві і галузеві особливості бюджетного процесу
У порівнянні з іншими галузями економіки, кругооборот оборотного капіталу (фінансовий цикл) і основного капіталу (інвестиційний цикл) у виробництві має свої особливості, що визначають основи бюджетування діяльності виробничого підприємства. Фінансовий і інвестиційний цикли виробничого підприємства в спрощеній формі показані на схемі 7.1.
Основною особливістю фінансового циклу (кругообороту оборотного капіталу) у виробництві є наявність стадії виробництва (трансформації матеріальних ресурсів у готову продукцію). Це обумовлює ускладнену в порівнянні з іншими галузями економіки систему планування витрат для виробничого підприємства. Так, у банківській сфері і торгівлі велика частина доданої вартості – це операційні витрати, що визначаються загальними умовами підтримки бізнесу (наявність офісного приміщення, персоналу й ін.). Основна задача підприємств цих галузей полягає в тому, щоб різниця ”вихідних” і ”вхідних” вартісних потоків, тобто маржа (будь то різниця покупної і продажної вартості товарів у торгівлі або різниця залучення і розміщення фінансових ресурсів у банківській сфері) покривала операційні витрати. Оптимізація ж операційних витрат, загалом, зводиться до того, щоб з мінімумом витрачених ресурсів виконати свою роль посередника, що перерозподіляє ”вхідні” товарні або фінансові потоки.
У промисловості все набагато складніше. Тут на виробничій стадії відбувається якісна зміна ”вхідних” потоків, тобто величина ”вихідних” потоків визначається не тільки ринкової (зовнішньої), але і внутрішньої (виробничої) політикою підприємства. Зв'язок між вартістю і структурою закупівель матеріальних ресурсів і надходженнями від реалізації готової продукції в промисловості набагато складніше, ніж між відсотком по кредитуванню і відсотком по депозитах вкладників у фінансовій сфері. Притому, що фінансовий цикл промислового підприємства містить у собі і стадію постачання, і стадію реалізації, саме виробничий облік і планування визначають специфіку й ускладненість бюджетного процесу в промисловості в порівнянні з іншими галузями.
Фінансові засоби банку і, у меншому ступені, товари для перепродажу торговельних організацій, є ліквідними засобами і досить легко піддаються ”переливу”. Якщо раптом змінилась ситуація на фінансовому ринку, банк може відносно безболісно ”перекинути” кошти з короткострокових комерційних кредитів на фондовий ринок. Промислове ж підприємство, що вклало кошти у виробництво конкретного виду продукції, попадає в набагато більш скрутний стан.
Наявність виробничої стадії визначає специфіку не тільки фінансового, але й інвестиційного циклу (циклу поновлення основного капіталу). На відміну від інших галузей, де інвестиційний цикл у достатньому ступені знеособлений і (тобто основні засоби у своїй масі відносяться до загальних умов підтримки бізнесу і є стандартні для всіх організацій галузі), у промисловості велика частина інвестицій відноситься до випуску окремих видів продукції, тобто гранично індивідуалізована. Тут існує тісний зв'язок не просто між прибутковістю бізнесу в цілому й окупністю інвестицій, те і між прибутковістю конкретних видів продукції й окупністю конкретних інвестицій у виробництво даних видів продукції.
Стосовно до процесу управління галузеві особливості виробничого підприємства відбивають з тім, що тут з'являється такий складний сегмент бюджетного процесу, як виробничий облік і планування, що охоплює стадію перетворення (трансформації) ”вхідних” ресурсів у ”вихідні” товарні потоки. Наявність виробничого обліку і планування визначає порівняно велику складність, як методологічну, так і практичну, системи бюджетування у виробництві в порівнянні з іншими сферами економіки і різноманіття застосовуваних облікових систем у залежності від технологічних особливостей виробничого процесу для підприємств різних галузей промисловості.
Так, якщо торговельна компанія просто по визначенню використовує позамовний метод обліку, то у виробництві в рамках одного підприємства можуть одночасно бути присутнім два і більш методи ведення обліку. Наприклад, у вертикально інтегрованій нафтовій компанії одночасно ведеться облік видобутку сирої нафти попроцесним (простим) способом, при переробці в нафтопродукти використовується попередільний метод обліку, а при збуті нафтопродуктів – позамовний метод обліку.
Таким чином, наявність стадії виробництва і, як наслідок, виробничого обліку і планування є тією основною особливістю, що визначає всю технологію бюджетного процесу на промисловому підприємстві. Сформовані бюджети підприємства об’єднуються у зведений бюджет, що за своєю структурою може бути різним.
7.2. Структура зведеного бюджету виробничого підприємства
Зведений бюджет виробничого підприємства складається з трьох бюджетів першого рівня – операційного, інвестиційного і фінансового. Часто у вітчизняній літературі фінансовий бюджет визначають ще як ”бюджет руху грошових коштів” або ”грошовий бюджет”. Це не зовсім коректно, тому що метою складання фінансового бюджету є не тільки планування грошових надходжень і витрат підприємства, але й, ширше, всіх оборотних коштів і короткострокових зобов'язань як основних факторів, що визначають поточну платоспроможність підприємства.
Операційний бюджет фокусується на моделюванні майбутніх витрат і доходів від поточних операцій за бюджетний період. Отже, об'єктом розгляду операційного бюджету, є фінансовий цикл підприємства.
Інвестиційний бюджет представляє напрями відновлення і вибуття капітальних активів (основних засобів і вкладень, довгострокових фінансових вкладень), що складає основу інвестиційного циклу.
Мета фінансового бюджету – планування балансу грошових надходжень і витрат, а в більш широкому змісті – балансу оборотних коштів і поточних зобов'язань для підтримки фінансової стійкості підприємства протягом бюджетного періоду.
”Вихідними” результатами бюджетного процесу є планові форми зведеної фінансової звітності.
До них відносять:
- звіт про фінансові результати (прибутки і збитки) – ”вихідна” форма операційного бюджету;
- звіт про рух грошових коштів і звіт про зміну фінансового стану – ”вихідні” форми фінансового бюджету;
- звіт про інвестиції – ”вихідна” форма інвестиційного бюджету;
- баланс – інтегральна ”вихідна” форма, що поєднує результати всіх трьох основних бюджетів, що складають зведений бюджет підприємства.
Структура зведеного бюджету виробничого підприємства показана на схемі 7.2.
Операційний бюджет складається з ряду бюджетів (або підбюджетів) другого рівня:
- бюджету продажів;
- бюджету виробництва;
- бюджету запасів готової продукції (товарних залишків);
- бюджету постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат;
- бюджету закупівель.
У свою чергу, деякі бюджети другого рівня складаються з бюджетів третього рівня. Бюджети третього рівня можуть розкладатись на бюджети четвертого рівня і т.д., залежно від масштабів і різноманіття господарських опера цій підприємства. Наприклад, бюджет виробничих витрат є бюджетом третього рівня і включається в бюджет виробництва, а бюджет прямих матеріальних витрат – бюджетом четвертого рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат. Таким чином, для зведеного бюджету виробничого підприємства характерна багатоступінчаста ієрархічна структура (схема 7.3).
Кожний вид підбюджетів різних рівнів займає свою, строго визначену ”нішу” і відіграє свою чітку роль у технології складання зведеного бюджету підприємства.
* У бюджетному процесі поняття ”витрати”, ”витрати”, ”витрати” використовуються як синоніми, притім, що в теорії і практиці управлінського обліку історично склався ряд стійких визначень у включенням даних термінів – наприклад, ”прямі витрати праці”, але ”загальновиробничі витрати”.