Geum.ru

Програма список учасників обласного форуму

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Технологія проведення та підсумки апробації шкільного підручника

О. Жосан


Від упорядника збірки: Подаємо статтю, де розглядаються питання науково-методичного забезпечення апробації нової навчальної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, а також головні аспекти технології апробації та узагальнені результати апробації одного з підручників. (Джерело: О. Жосан. Технологія проведення та підсумки апробації підручника з образотворчого мистецтва. Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія: Зб. наук. пр. / Редкол.: Огнев’юк В. О., Бех І. Д. Хоружа Л. Л.– К.: Університет, 2008 . – № 9.– 152 с.). Для зручності читання авторський текст розділено на частини.


Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти, зазначається в Національній доктрині розвитку освіти, спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави.

Висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і науки, педагогічної теорії та практики. «Якість освіти визначається на основі державних стандартів освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг. Держава постійно здійснює моніторинг якості освіти, забезпечує його прозорість, сприяє розвитку громадського контролю» [1].


Експертиза шкільного підручника


Запровадження нового змісту освіти через Державні стандарти зумовлює необхідність створення якісних підручників як основних носіїв її змісту. Серед найголовніших чинників, що впливають на ефективність процесу підручникотворення, виділяють «суттєве поліпшення процесу експертизи і аналізу результатів апробації навчальної літератури» [2, 4].

Слово «експертиза» латинського походження, що в перекладі означає «досвідчений»; «це метод дослідження експертом якихось справ, питань у тій чи іншій галузі знань, у тому числі педагогіці й психології» [3, 114].

Під педагогічною експертизою шкільного підручника вчені розуміють «алгоритмізовану процедуру виявлення колективної думки про шкільний підручник у формі експертного висновку (чи експертної оцінки), отриманого групою спеціально відібраних фахівців (вчених, методистів, вчителів)» [4, 230]. Проблема аналізу й оцінювання цього виду навчальної літератури актуалізує таких три моменти: що саме перевіряти; якими способами збирати і класифікувати оцінну інформацію; як інтерпретувати результати [2, 8–10].

Зауважимо, що ця проблема не є новою у психолого-педагогічній літературі. На її актуальність вказували видатні педагоги минулого. Навіть короткий екскурс у минуле підручникотворення дає змогу зробити висновок про те, що «історія навчальної книги це й історія формування методик її аналізу» [5; 72]. Поняття навчальної літератури в різних інтерпретаціях існує вже не одне тисячоліття. Після винаходу письма, зазначає Г. Ващенко, разом із навчанням зі слів учителя поширюється метод книжних завдань. Суть його в тому, що учень під доглядом учителя вивчає окремими частинами або завданнями, книжку.

У стародавні часи навчальна книга використовувалася головним чином як різновид заучування матеріалу. Різниця лише в тому, що учителя в цьому разі замінювала книга. Спочатку в школах різних народів таким чином учні вивчали релігійні тексти та частково світську літературу, згодом наукові трактати. З розвитком науки поступово спостерігається зменшення механічності в цьому процесі, від учнів вимагають свідомого ставлення до книги. Але до завершення періоду Середньовіччя книга в школі використовується переважно для заучування матеріалу напам'ять. Самостійна думка учня обмежується до крайньої можливості. Після винаходу друку книга захоплює панівні позиції в шкільній практиці. Поступово, зі змінами в методах навчання змінюються й вимоги до навчальної літератури. [6, 212–214].

Я. А. Коменський, чеський педагог-мислитель, вважав, що навчальні книги повинні оцінюватися спеціальними радниками, щоб зникла «шкідлива звичка наповнювати світ якою-небудь писаниною» [5, 72].

Одним із провідних і найбільш плідних, але ще недостатньо оцінених і проаналізованих напрямів багатогранної діяльності цієї надзвичайно мудрої, талановитої і мужньої людини була глибока розробка проблем теорії та методики навчальної книги і створення на цій основі геніальних підручників, значення яких як «школи підручникотворення Коменського» залишається надзвичайно важливим для всіх, чия діяльність пов'язана зі створенням і використанням підручників і в наші дні [7, 98].

Створення підручника, писав академік Е. Д. Дніпров, одна з часто нездоланних перешкод, на яких перевіряється життєвість педагогічних ідей. Багато з них не ризикують випробувати таку перевірку, багато гинуть, тільки-но торкаючись тієї сфери педагогічної матеріалізації, якою є підручники.

Педагогіка знала велику кількість найрізноманітніших підручників. Їх історія поки що не написана. Розробка теорії їх створення залишається і сьогодні одним з найбільш актуальних педагогічних завдань. Більшість цих підручників сходила з педагогічної сцени, тільки-но ступивши на неї. Деякі з них супроводжували життя одного-двох поколінь. Небагатьом судилося прожити довше. Із цих небагатьох лише одиниці набули права жити віки, і прожити не тільки в національній, а й у загальнолюдській свідомості [7, 98].

Такими були підручники Я. А. Коменського. Він писав, що «книги — це інструмент насадження мудрості, а справді хороший, тобто у всіх відношеннях досконало правильний, інструмент в руці майстра не дає можливості помилитися» [8, 498].

Вимогам до навчальних книг він присвятив цілий розділ однієї з основних своїх наукових праць, названий «Пан-біблією» [9, 411–422], під якою він розумів «повний набір книг, призначених для універсальної освіти і складених за законами універсального методу».


Проблеми якості навчальної літератури у творах Г. Ващенка


Г. Ващенко у своїх науково-педагогічних творах велику увагу приділяв проблемам якості навчальної літератури. Своїм призначенням, писав він, шкільні книжки діляться приблизно на такі типи: букварі, підручники, робочі книжки, хрестоматії, книжки для читання, довідники.

«Буквар використовують у школі переважно для того, щоб розвинути у дітей техніку читання; підручник має дати в стислій систематизованій формі знання, що входять у шкільні програми. Окрім того, обов’язковою частиною нового під ручника є завдання для самостійних праць учня.

Хрестоматія і книжка для читання мають на меті поширити знання, що їх здобувають учні в процесі навчання, та зацікавити їх якимись питаннями. Різниця між ними в тому, що хрестоматія складається з окремих статей, безпосередньо між собою не зв'язаних, а книжка для читання подає відомості у послідовній, суцільній формі.

Всі ці категорії шкільних книжок можуть на бути у нас бажаного змісту і форми тільки після систематичної та наполегливої роботи педагогів. За вихідні точки в цій роботі мають бути як особливості нашої школи, так і властивості дитячого інтелекту у різні пори розвитку дитини» [6, 215].

У своїй фундаментальній праці «Загальні методи навчання», перше видання якої побачило світ ще в 20-х роках минулого століття, він зазначає:

«Шкільний підручник має відповідати таким вимогам:

1. За своїм змістом він мусить стояти на рівні сучасної науки навіть тоді, коли призначений для дітей молодшого віку. Малій дитині школа не може давати відомостей, що не відповідають науковій правді, бо це викривлювало б дитячий світогляд.

2. Як зміст, так і форма підручника мають відповідати віковим особливостям дитини і бути для неї зрозумілими, принаймні, після пояснень учителя.

3. Виклад його мусить бути систематичним і послідовним не тільки з погляду логічного, а й психолого-педагогічного, себто в ньому мусить бути поступовий перехід від відомого до невідомого, від простого до складного, від близького до далекого.

4. Підручник має збуджувати інтерес до знання, стимулювати самостійні шукання учнів.

5. Мова підручника мусить бути точна, проста і в той же час жива. Писати так дуже важке завдання. Тим-то книжки для дітей часто бувають або сухі й нудні, або роблено наївні, що теж небажано.

6. Крім освітніх завдань, книжка має виконувати й завдання виховні. Вона мусить виховувати любов до рідного краю та свого народу, пошану до наших історичних діячів та кращих народних традицій, мусить сприяти вихованню моральної вдачі учнів. Одним із основних принципів навчання є принцип локалізації, себто краєзнавчий ухил його. Він, з одного боку, вимагає підручників, пристосованих до місцевих умов, а з іншого довідників, що полегшували б як учителеві, так і учневі роботу над вивченням свого краю. Для цього в окремих округах видають збірники статей, що містять у собі відомості про природу цього краю, про працю та побут людей тощо. Дуже бажано, щоб учительство взяло широку участь у виданні таких збірників.

Ще до революції роль учительства в краєзнавчій роботі була досить велика, тепер же вона конче потрібна. Але масове вчительство мусить брати участь не тільки у виданні краєзнавчих збірників, а взагалі в утворенні нової шкільної книжки.

Окрім змісту шкільної книги; має значення її форма, а саме: шрифт, якість паперу, розмір берегів і, нарешті, ілюстрації. Занадто малий та нечіткий шрифт псує зір читача та стомлює його» [6, 215–216].

Шкільні книжки, зазначає Г. Ващенко, повинні друкуватися на доброму папері та оздоблюватися ілюстраціями, що викликають у дітей інтерес до книжки, вносять у навчання елементи наочності і цим полегшують дітям засвоєння книжного матеріалу.

«Ілюстровані підручники дуже поширені за кордоном, особливо в Америці; були вони і в дореволюційній школі в Україні. Але ілюстрації в наших підручниках не завжди були вдалі, а головне ілюстрували переважно підручники з географії та природознавства. Проте, ілюстрацій не менше потребують інші галузі знання, особливо в роботі з дітьми молодшого віку» [6, 217].


Оцінювання підручників в умовах ЗНЗ


Усім цим вимогам відповідає більшість сучасних підручників з образотворчого мистецтва. Чотири підручники для 5 і 6 класів різних авторів проходять зараз експертне оцінювання в різних областях України. Автори їх намагалися врахувати й досвід минулих поколінь педагогів, і сучасні вимоги Міністерства освіти і науки України.

Одним із основних засобів апробації в умовах загальноосвітнього навчального закладу є проведення моніторингу якості підручника. Моніторингові дослідження здійснювалися методами тестування учнів та анкетування вчителів і батьків.

Узагальнені експертні висновки за підсумками апробації такі:

Загальна оцінка якості підручника: підручник можна запроваджувати в школі як основний після доопрацювання.

Позитивні риси. Ця книга належить до гуманітарних підручників, комплексна, містить теоретичний і практичний матеріал. Навчально-методичний апарат підручника відповідає вимогам Державного стандарту та програмовим вимогам щодо обсягу навчального матеріалу і співвідношення розділів книги з одиницями навчального часу, який відводиться на засвоєння знань і формування вмінь з предмета.

Навчальний матеріал відзначається науковою точністю, об'єктивністю, висвітлює сучасний стан розвитку образотворчого мистецтва, ознайомлює з творами та зразками національного, світового візуального мистецтва. Метою вивчення предмета є забезпечення особистісного розвитку учнів та збагачення їхнього емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, інтерпретацій та оцінювання творів.

У підручнику є завдання, які реалізують цю мету: це і чуттєво-емоційне сприймання творів та висловлювання своїх думок, інтерпретація творів образотворчого мистецтва, природних форм і явищ, створення художніх образів на основі власних почуттів учнів.

У школярів розвивається асоціативно-образне та просторове мислення.

Майже до кожної теми пропонуються завдання «Подивись і подумай», що виконують розвивальну та виховну функцію, розглядаються фотоілюстрації та репродукції творів первісного і сучасного мистецтва.

У підручнику в доступній формі викладається сутність основних видів образотворчого мистецтва, поступово, логічно розкриваються особливості художньо-образної мови, основні художні прийоми і закономірності та відповідна термінологія кожного з них. Наприклад, розглядаючи малюнок як основу образотворення, учні знаходять пояснення засобів його вираження (лінія, штрих, крапка, пляма), далі дається визначення лінійного та тонового малюнка і тут же автори наводять приклади характерних лінійних, тонових та силуетних творів відомих художників (В. Серова, А. Матісса, Б. Хогарда, В. Ван Гога, П. Сінька с. 23–26).

Вдало пояснюється виконання практичної роботи: доступно, послідовно; вказаний план дій, використані фотоілюстрації, навчальні малюнки і приклади завершених дитячих робіт (с. 28).

Підручник містить достатньо інформативного матеріалу.

Зупинимось на структурі навчальної книги. Підручник побудовано поурочно, матеріал, як і в програмі, поділено на два розділи, кожен із них розрахований на семестр.

Вони послідовно розв'язують художньо-пластичні, виразні, технічні та технологічні завдання. Перший розділ є основою, підґрунтям наступного. Учням легко звертатися до попередніх тем у процесі навчання. Кожна тема це окремий урок.

У більшості з них указані послідовні етапи виконання практичної роботи: ключові питання, пояснення художньої техніки з демонстрацією прийомів виконання (наприклад, виконання петриківського розпису, с. 54–57, процес штампування, с. 43). Автори дуже вдало, без шаблонів перетворюють передмову на звернення до учнів, у якому стисло, конкретно розкриваються завдання курсу, пояснюються умовні позначки, які є зручним апаратом орієнтування у підручнику.

«Запам'ятай», «Зверни увагу», «Виконай» саме ці рубрики спонукають, організовують і готують учнів до творчого процесу. Умовні позначки рубрик «Подивись і подумай», «Творча година» виділяють у тексті пізнавальні завдання і запитання, спрямовані на активізацію пізнавальної і розумової діяльності (теми «Дерево життя», с. 68, «Витинанка», с. 65). Текст рубрик підсилюється світло-рожевим та блакитним кольором, що привертає увагу учнів.

Важливим є те, що кожен урок починається з окремої сторінки, з вдало оформленого малюнка або фотоілюстрації, пов'язаних зі змістом уроку.

Кожен урок-тема і розділ закінчується прикладами або вернісажем дитячих робіт, що спонукає до активізації власної творчої діяльності. лід відзначити розмаїття ілюстрацій.

Вони презентують розділи, окремі теми уроків, вправи, терміни, пропонують різне бачення природних форм та образів, які створили відомі майстри візуального мистецтва.

Цікавим є те, що завдання до роботи з фотоілюстраціями, навчальними малюнками та репродукціями, як і всі інші завдання, не вимагають абсолютного наслідування і точного виконання. їх мета – дати поштовх для подальшої роботи кожного учня, стимулювати його думку до творчої розробки, збуджувати уяву.

Вивчення деяких тем (малювання пейзажу, тварин) нерозривно пов'язано з життям та досвідом дитини. З метою полегшення роботи учнів з текстовою інформацією автори супроводжують завдання інструкціями щодо їх виконання; застосовують прийом виділення шрифтом ключових слів чи фраз тексту. Мова видання виразна, образна, що посилює емоційний вплив навчального тексту.

Завдяки широкому застосуванню епітетів, метафор, порівнянь та інших засобів художньої виразності у поєднанні зі змістовою насиченістю, науковістю викладу матеріалу та доречному використанню ілюстрацій статті підручника читаються школярами з інтересом та невимушеністю.

Підручник видано із дотриманням санітарно-гігієнічних і поліграфічних вимог. У нього зручний формат.

Недоліки. У підручнику є теми, які зовсім не розкрито.

Наприклад, немає інформації з теми «Жанри живопису», а матеріал на с. 25 не розкриває цієї теми і не вчить дітей малювати портрет. Програма рекомендує орієнтовні твори для сприймання, а в підручнику деяких творів немає.

Підручник структуровано відповідно до програми, але матеріал не поділено на параграфи, що ускладнює його використання на уроці вчителем і учнями. Не подано питань (завдань) на повторення й закріплення вивченого в попередніх класах матеріалу. На жаль, у підручнику не реалізується принцип наступності між ви вченням художнього матеріалу в початкових класах та в середній ланці школи.

Бракує завдань для самостійної групової роботи учнів, тому використати на уроці інтерактивні методи навчання вчителю за допомогою підручника дуже складно. Підручник не спрямований на розвиток логічного і критичного мислення учнів, а лише сприяє розвитку наочно-образного мислення, проте й тут є можливості для удосконалення роботи.

Необхідно додати до деяких репродукцій короткий коментар, який ніс би інформацію про саму картину та творчість митця. Бракує схематичних зображень логічних зв'язків між уроками, темами і розділами, що дало б можливість узагальнити і систематизувати навчальний матеріал. Можна було б розмістити в додатковому блоці підручника тестові завдання та схеми.

Підручник має словник, у якому недостатньо понять і термінів, і до того ж більшість із них надто складна, страждає зайвим академізмом і не адаптована до віку учнів.

Бажано роз ширити словник поняттями і термінами з жанрів живопису і графіки, кольорознавства та інших тем, передбачених програмою. Було б цікавим і доречним проілюструвати визначення у словнику прикладами. В додатковий матеріал доцільно також включити короткі відомості про видатних художників.

Зміст підручника в цілому відповідає програмі, адаптований до вікових інтересів, особливостей та можливостей п'ятикласників, сприяє зацікавленню школярів у пізнанні навколишнього середовища, хоча не повною мірою сприяє їх активній участі в процесі сприймання й засвоєння знань, що не завжди робить їх суб'єктами пізнання.

Підручник після доопрацювання заслуговує на впровадження і широке застосування у шкільній практиці.

Варто рекомендувати:

1. Поповнити підручник творчими завданнями з використанням різних варіантів художніх технік. Це дасть змогу учням виявити свою індивідуальність у виборі засобів художньої виразності, техніки та матеріалів. Наприклад, практичне завдання з теми «Дерево життя» запропонувати виконати у техніці розпису або витинанки; силуетну аплікацію або силуетний малюнок під час виконання теми «Силует».

2. Включити до підручника систему таблиць, схем, які допоможуть з'ясувати структуру та зміст художнього матеріалу, схематично узагальнити засвоєний матеріал. Це можуть бути вікторини, кросворди, тести та інше.

3. Доопрацювати та поповнити словник.

4. Ввести у деяких темах виконання творчих композицій не тільки індивідуально, але й в інтерактивних формах (парами, групами). Наприклад, випуск стінних газет, святкових панно.

5. Відповідно до сучасних вимог до підручника доцільно включити різнорівневі творчі завдання.

6. Запропонувати учням у додатковому блоці перелік додаткової літератури відносно образотворчих понять, термінів, технік.

7. Додати питання, завдання для зв'язку з художнім матеріалом, вивченим у початкових класах. У поясненнях до тем спиратися на знання та досвід дітей із уже засвоєних прийомів виконання деяких образотворчих технік.

Сподіваємося, що автори проаналізують та врахують наші зауваження і пропозиції.

Література


1. Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002 –http: //mon.gov.ua/, 2005.

2. Проблеми сучасного підручника: 36. Наук, праць /Редкол.— К.: «Комп'ютер у школі та сім'ї», 1999.– 196 с.

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997.– 376 с.

4. Черепанов B .C., Казаринов А.С. К решению проблемы педагогической экспертизы школьных учебников // Проблемы школьного учебника. М.: Просвещение, 1991. Вып. 20. С. 230–236.

5. Кодлюк Я. Аналіз і оцінювання шкільних підручників. Дидактичний аспект // Підручник XXI століття. 2003. № 1–4. С. 72–79.

6. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів К.: Всеукраїнське Педагогічне товариство ім. Гр. Ващенка, 1997.– 410 с.

7. Арцишевська М, Арцишевський Р. Творення підручників: школа Яна Амоса Коменського // Підручник XXI століття. 2003. № 1–4. С. 98–106.

8. Коменский Я. А. Предвестник всеобщей мудрости // Избранные педагогические сочинения: В 2 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 1.— С. 477–527.

9. Коменский Я. А. Всеобщий совет об исправлении дел человеческих // Избранные педагогические сочинения: В 2 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. С. 285–469.