Правила охорони праці на автомобільному транспорті
| Вид материала | Документы |
- В разі, якщо транспорті засоби технічно укомплектовані та відповідають Правилам технічної, 20.9kb.
- 1. Оператор диспетчерської руху та навантажувально-розвантажувальних робіт на автомобільному, 52.26kb.
- Правила охорони праці в архівних установах загальні положення, 269.4kb.
- Затверджено, 1033.12kb.
- Правила охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, 2403.16kb.
- Правила охорони праці у прокатному виробництві підприємств металургійного комплексу, 1185.04kb.
- Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, 737.14kb.
- Правила охорони праці в деревообробній промисловості 1 загальні положення, 1947.96kb.
- Правила охорони праці під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг, 628.68kb.
- Правила охорони праці в содовій промисловості I. Визначення термінів, 681.45kb.
10.2.1. Вантажні автомобілі з переднім розміщенням кабін (кабіни яких підіймаються) повинні мати для їх фіксації справні заскочки на упорах.
10.2.2. Кузов вантажного бортового автомобіля, причепа та напівпричепа не повинен мати поламаних брусів та дощок; технічний стан бортів повинен виключати можливість випадання вантажу під час руху автомобіля.
10.2.3. Борти кузовів повинні вільно відкриватися, мати справні петлі та запори.
10.2.4. Для перевезення пасажирів кузов бортового вантажного автомобіля повинен бути обладнаний драбиною або скобами для посадки та висадки, сидіннями на відстані не менше 0,3 м від верхнього краю борту та 0,3–0,5 м від підлоги; задні та поздовжньо розташовані у бокових бортів сидіння повинні мати міцні спинки. Бортові запори повинні надійно закріплятися.
10.2.5. Вантажний автомобіль, який використовується для постійного перевезення людей, повинен бути обладнаний:
– тентом або іншим пристроєм, що захищає людей, яких перевозять, від атмосферного впливу;
– освітленням у середині кузова;
– рівною підлогою, без наскрізних отворів та щілин;
– звуковою та світловою сигналізацією, зв’язаною з кабіною;
– стаціонарною або знімною драбиною для посадки та висадки людей з боку заднього борту;
– випускною трубою глушника, яку виведено за габарити кузова на 30–50 мм.
10.2.6. Причепи, напівпричепи і автомобілі, призначені для перевезення довгомірних вантажів, повинні обладнуватися справними відкидними стояками та щитами (останні установлюють між кабіною та вантажем), які захищають кабіну водія від пошкоджень внаслідок можливого зміщення вантажу, що перевозиться, і мати поворотні круги, споряджені пристроями для закріплення цих кругів під час руху автомобіля без вантажу.
10.2.7. Поворотне обладнання причепів та напівпричепів (поворотні візки або керовані колеса) повинно мати справні блокувальні пристрої для зручності маневрування під час руху автомобіля заднім ходом.
10.2.8. Причепи (крім одновісних та розпусків) повинні мати справні пристрої, що підтримують зчіпну петлю дишля у положенні, яке полегшує зчеплення та розчеплення з тяговим автомобілем.
При зміцненні конструкції дишля у процесі ремонту повинна бути забезпечена висота його положення, передбачена заводом-виготовлювачем.
10.2.9. Зчіпний пристрій тягача і причепа повинен бути справним.
10.2.10. Одновісні причепи (крім розпусків) повинні мати справні опорні стояки, що забезпечують стійкість причепів у відчепленому стані, та механізми їх підіймання-опускання.
10.2.11. Всі причепи та напівпричепи, за виключенням одновісних, повинні мати справне стоянкове гальмо, яке забезпечує утримання їх після від’єднання від тягача, а також не менше двох упорних колодок.
10.2.12. Напівпричепи повинні бути обладнані та мати справні опорні пристрої для підтримання їх передньої частини у відчепленому стані та забезпечення зручності зчеплення (розчеплення) напівпричепів.
10.2.13. Замок сідельно-зчепного пристрою повинен після зчеплення закриватися автоматично.
10.2.14. Розблокування замка сідельно-зчепного пристрою повинно здійснюватися вручну за допомогою рукоятки.
При розчепленні замок повинен залишатися у відкритому положенні.
10.2.15. Автомобілі-самоскиди та причепи-самоскиди повинні мати справні пристрої необхідної міцності, що виключають можливість самочинного опускання піднятого кузова.
На бортах автомобіля-самоскида повинен бути нанесений яскравою незмивною фарбою напис: “Піднявши кузов, установи упор!”, а для автомобіля-самоскида марки КамАЗ, на якому для фіксації кузова передбачені стопорні пальці, – “Піднявши кузов, установи стопорні пальці!”
Борти, що відкриваються, повинні мати пристрої, які не допускають самочинного їх відкривання і забезпечують щільне закриття.
10.2.16. Технічний стан і укомплектованість автомобілів для перевезення небезпечних вантажів повинні відповідати вимогам Правил перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом в УРСР та Інструкції по забезпеченню безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом (розділ 2, пп. 48, 49 цих Правил).
10.3. Додаткові вимоги до газобалонних автомобілів
10.3.1. Системи та прилади, що пов’язані з контролем та зниженням тиску, відбором та перетворенням газового палива, а також з передаванням газу в карбюратор-змішувач, повинні бути у справному стані.
10.3.2. Ущільнювачі органів керування автомобілів, перегородки, що відокремлюють .двигун від кабіни вантажного автомобіля, салона автобуса або легкового автомобіля, повинні перешкоджати проникненню газів на робоче місце водія та в салон.
10.3.3. У легкових автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому газі, заправний пристрій, який з’єднаний з балоном перехідною трубкою, повинен бути ізольований від багажного відділення гумовим ущільнювачем та ущільнювальними шайбами. У ніші заправного люка повинен бути установлений дренажний шланг, виведений під автомобіль через отвір у підлозі багажника і призначений для зливання пролитого під час заправки газу.
10.3.4. Трубки газопроводу високого тиску повинні бути пофарбовані у червоний колір.
10.3.5. Балони для газу, які установлені на автомобілі, повинні бути міцно укріплені та герметично приєднані до вихідних газопроводів.
10.3.6. Балони для зрідженого нафтового газу ємністю більше 100 л повинні мати паспорт за формою, установленою для посудин, що працюють під тиском.
10.3.7. Балони, які установлені на автомобілі,. повинні бути пофарбовані у червоний колір і мати нанесені на них паспортні дані відповідно до вимог Правил будови та експлуатації посудин, що працюють під тиском (розділ 2, п. З цих Правил) та напис білою фарбою “Пропан-бутан” або “Метан” і “Вогненебезпечно”.
10.3.8. На кожному автомобілі, що працює на газовому паливі, спереду та ззаду повинен бути нанесений розпізнавальний знак, що являє собою попереджувальний знак згідно з ГОСТ 12.4.026-76. із смисловим значенням “Обережно! Інші небезпеки”. Під знаком повинна бути розташована пояснювальна табличка із написом “ГАЗ”. Зображення, розміщення та розміри розпізнавального знака повинні відповідати вимогам РСТ 1960-89 (розділ 2, п. 26 цих Правил).
10.3.9. Порядкові номери балонів заводу-виготовлювача повинні бути внесені у технічний паспорт автомобіля.
10.3.10. Переобладнання автомобілів для роботи на газовому паливі проводиться у відповідності з технічною документацією заводів-виготовлювачів газобалонного обладнання та технічними умовами на переобладнання.
10.4. Додаткові вимоги до спеціалізованих транспортних засобів
10.4.1. Усі спеціалізовані транспортні засоби повинні відповідати технічній документації на їх виготовлення та експлуатацію.
10.4.2. Всі драбини, поручні, перехідні містки та робочі площадки на транспортних засобах повинні утримуватися у справному стані. Опорні поверхні указаних елементів повинні бути рифлені.
10.4.3. Робочі площадки, що знаходяться на висоті більше 0,7 м, повинні бути обладнані справним огородженням (поруччям).
10.4.4. Кожний панелевіз повинен бути укомплектований двома козелками для підставки під раму напівпричепа при вантажно-розвантажувальних роботах.
10.4.5. Для укріплення вантажів на панелевозах повинні бути справними лебідка, страхувальні ланцюги з крюками, а також троси з косинцями.
10.4.6. Автоцистерни для перевезення легкозаймистих та горючих рідин, а також бітуму повинні мати “дихальні” клапани, що забезпечують герметичність цистерн у заданих межах.
10.4.7. Зливна арматура автоцистерн повинна виключати можливість підтікання рідин під час транспортування.
10.4.8. Автоцистерни повинні мати справні пристрої для контролю рівня рідини.
10.4.9. Автоцистерни для перевезення рідин та сипучих вантажів повинні мати пристрої для заземлення.
10.4.10. Автоцистерни для перевезення сипучих матеріалів з пневматичним розвантаженням повинні бути обладнані справними манометрами, які добре видно з пульта керування. Пульти керування повинні мати освітлення.
10.4.11. На повітроводах автоцистерн, що заповнюються за допомогою вакууму повинні бути справними запобіжний та зворотний клапани.
10.4.12. Кришки завантажувальних люків повинні мати справні швидкодіючі запори, що забезпечують герметичність цистерн.
10.4.13. Автоцистерни, що знаходяться під тиском більше 0,7 кг/см2, повинні відповідати вимогам Правил будови і експлуатації посудин, що працюють під тиском.
10.4.14. Внутрішні стінки кузовів автомобілів або напівпричепів-рефрижераторів не повинні мати задирок та гострих кромок.
10.4.15. Напівпричепи з кузовом типу “фургон” повинні мати справне освітлення у середині кузова, що забезпечує освітленість не менше 5 лк.
10.4.16. Підйомні механізми, обладнання керування підійманням (опусканням) кузова, бортів тощо на спеціалізованих транспортних засобах повинні бути справними.
Рухомі деталі (шестерні, ланцюги, ремені тощо) повинні мати справне огородження.
10.4.17. Органи керування повинні виключати можливість їх самочинного включення або виключення.
10.4.18. Органи керування, дія на які одночасно або не в установленій черговості може призвести до аварії, повинні взаємно блокуватися.
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УСТАТКУВАННЯ, ПРИСТРОЇВ, ІНСТРУМЕНТУ
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Виробниче устаткування, пристрої та інструменти повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 (розділ 2, п. 30 цих Правил), нормативно-технічній документації і цим Правилам.
11.1.2. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.
11.1.3. Засоби колективного захисту повинні виконувати своє призначення безперервно у процесі функціонування устаткування або при виникненні небезпечної ситуації.
Дія засобів колективного захисту не повинна припинятися раніше, ніж закінчиться дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого фактора.
11.1.4. Конструкція устаткування і його окремих частин повинна виключати можливість їх падіння, опускання, перекидання та довільного зміщення при усіх передбачених умовах експлуатації і монтажу (демонтажу).
11.1.5. Частини устаткування (у т. ч. трубопроводи гідро- та пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню.
11.1.6. Устаткування, що діє за допомогою неелектричної енергії (гідравлічної, пневматичної), повинно бути виконано так, щоб будь-яка небезпека, що викликана цими видами енергії, була виключена.
11.1.7. Пристрої для зупинки та пуску устаткування повинні розміщуватися так, щоб ними можна було зручно користуватися з робочого місця та виключалась можливість самочинного їх включення і створення небезпечних ситуацій через порушення працюючими послідовності дій на органи керування.
11.1.8. Поверхні пристроїв і елементів виробничого устаткування, що можуть служити джерелом небезпеки для працюючих, повинні фарбуватися згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та галузевими нормативними документами.
11.1.9. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості більшій гранично допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88.
11.1.10. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації, повинно бути виконано так, щоб воно у передбачених умовах та режимах експлуатації не перевищувало норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90 (розділ 2, пп. 27, 29 цих Правил).
11.1.11. Усі контрольно-вимірювальні прилади необхідно утримувати у справному стані, періодично перевіряти. Забороняється використовувати прилади з простроченим терміном перевірки.
11.1.12. Вибракування інструменту, пристроїв повинно проводитися у відповідності з установленим графіком, але не рідше одного разу на 3 місяці.
11.1.13. На несправне устаткування керівник дільниці вивішує табличку, на якій указано, що працювати на даному устаткуванні не дозволяється. Таке устаткування повинно бути відключеним (обезструмленим, виключений привід тощо).
11.2. Підйомники, домкрати
11.2.1. Кожний підйомник та домкрат повинні мати стопорні чи інші ефективні пристрої для обмеження ходу.
11.2.2. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні мати щільні з’єднання, що виключають витікання рідини або повітря із робочих циліндрів і живильних трубопроводів під час переміщення вантажу.
11.2.3. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні забезпечувати повільне та плавне опускання штока під навантаженням.
Зворотні клапани гідравлічних підйомників і домкратів повинні забезпечувати припинення миттєвого аварійного опускання вантажу у разі розриву трубопроводів, зниження тиску в них (зупинці роботи насосної станції).
11.2.4. Гідравлічні або пневматичні підйомники повинні обладнуватися пристроями, що запобігають падінню автомобіля або вивішених його частин при пошкодженні підйомників або приєднаних до них живильних трубопроводів.
11.2.5. Конструкція підйомників з двома і більше плунжерами або стояками повинна забезпечувати синхронне підіймання та опускання автомобіля, незалежно від навантаження, що приходиться на кожний плунжер або стояк.
11.2.6. Підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися автоматичними обмежувальними вимикачами на верхній і нижній межах робочого ходу.
11.2.7. Домкрати повинні бути такої конструкції, щоб вивішена частина транспортних засобів:
– в будь-якому положенні залишалася на опорі;
– не могла бути випадково опущена;
– не зісковзувала з опорної поверхні.
11.2.8. Ручні важільно-рейкові домкрати повинні мати справні пристрої, що виключають самочинне опускання вантажу при знятті зусилля з важеля або рукоятки, опоряджуватися стопорами, які виключають вихід гвинта або рейки при знаходженні штока у верхньому крайньому положенні.
11.2.9. Гідравлічні, пневматичні і електричні підйомники повинні піддаватися технічному огляду і мати табличку із зазначенням інвентарного номера, дати наступних випробувань і допустимої вантажопідйомності.
Технічний огляд проводиться:
а) повний – не рідше одного разу на 3 роки;
б) частковий – не рідше одного разу на 12 місяців. Повний технічний огляд підйомників повинен також проводитися після монтажу (установки), капітального ремонту і реконструкції.
11.2.10. При повному технічному огляді підйомник повинен піддаватися:
– огляду;
– статичному випробуванню навантаженням, яке перевищує на 25% його вантажопідйомність, при знаходженні вантажу в крайньому верхньому положенні протягом 10 хвилин;
– динамічному випробуванню навантаженням, яке на 10% перевищує вантажопідйомність підйомника, шляхом підіймання і опускання його 3 рази.
При частковому технічному огляді повинен проводитися тільки огляд підйомника.
11.2.11. Випробування домкратів (1 раз на рік) повинно проводитися статичним навантаженням більше граничного на 10% (згідно з паспортом) протягом 5 хвилин при знаходженні штока у верхньому крайньому положенні,
11.2.12. У гідравлічних домкратах падіння тиску рідини до кінця випробування не повинно бути більше 5% від номінального. Результати випробувань заносяться у журнал.
11.2.13. Забороняється використовувати домкрати, у яких різьба гвинта чи гайки зношена більш ніж на 20%.
11.3. Конвеєри
11.3.1. Конвеєри у цілому повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 (розділ 2, п. 32 цих Правил).
11.3.2. Рухомі частини конвеєрів (барабани, натяжні пристрої, муфти, ролики тощо) повинні бути огороджені у зонах постійних робочих місць, що зв’язані з технологічним процесом на конвеєрі, або по всій трасі конвеєра, якщо мають вільний доступ або постійний прохід поблизу конвеєра осіб, які не зв’язані з обслуговуванням конвеєра.
11.3.3. Конвеєри великої протяжності, що застосовуються при обслуговуванні автомобілів, повинні бути обладнані вимикаючими пристроями для зупинки конвеєра при аварійних ситуаціях з будь-якого місця.
11.3.4. На дільницях траси конвеєрів, що знаходяться поза зоною видимості оператора з пульта керування, повинна бути встановлена двостороння попереджувальна передпускова звукова або світлова сигналізація, яка вмикається автоматично за 5–10 сек до вмикання привода конвеєра.
Двостороння сигналізація повинна забезпечувати не тільки оповіщення про пуск конвеєра осіб, що знаходяться поза зоною видимості з пульта керування конвеєром, але і подачу сигналу у відповідь на пульт керування з дільниць траси, які невидимі оператору, про готовність конвеєра до пуску.
11.3.5. Конвеєри з нахиленою стрічкою, що переміщують вантаж нагору, повинні мати механічні пристрої, які запобігають реверсуванню приводу, і сповзанню вантажу назад до точки навантаження при відключенні живлення.
11.3.6. Конвеєри малої протяжності (до 10 м) у головній та хвостових частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для їх зупинки.
11.3.7. Пластинчасті та стрічкові конвеєри, а також рольганги, що розташовані, на висоті більше 1 м, повинні мати борти висотою не менше 1/3 висоти вантажу, який переміщується.
Ширина конвеєра повинна бути більше на 200 мм від ширини вантажу, який переміщується.
11.4. Спеціалізоване устаткування, пристрої
11.4.1. Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів повинна виключати можливість самовільного виїзду транспортних засобів з стенда та обмежувати їх переміщення за його межі у поперечному напрямку під час випробувань.
11.4.2. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в’їзді світловою сигналізацією і кінцевими вимикачами.
11.4.3. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.
11.4.4. Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працюючих від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуванні шини.
11.4.5. На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який виключає привід при перевищенні встановленого значення тиску більше як на 10%.
11.4.6. В конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу та транспортування складальних одиниць і агрегатів автомобіля, повинні бути стояки та упори, що запобігають їх падінню або зміщенню на платформі, і стоянковий гальмівний пристрій.
11.4.7. Пересувне та переносне обладнання повинне мати захвати для його переміщення або перенесення.
11.4.8. Конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засобів, що установлені на них. На кожній підставці (козелку) повинно бути вказане гранично допустиме навантаження.
11.4.9. Конструкція колодок упорних автомобільних повинна відповідати таким вимогам:
– витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;
– забезпечувати щільне установлення під колеса;
– виключати ковзання після установлення у разі початку руху автомобіля.
11.4.10. Конструктивне виконання колодок упорних автомобільних повинно відповідати вимогам РСТ 1804-87 (розділ 2, п. 25 цих Правил).
11.4.11. Гнучкі та жорсткі зчіпки повинні забезпечувати надійне кріплення буксированого та буксируючого автомобілів у процесі буксирування, симетричний розподіл передавання тягового зусилля (для жорстких зчіпок), простоту та зручність закріплення на буксируючому і буксированому автомобілях і виготовлятися відповідно до вимог ДСТУ 1895-92 (розділ 2, п. 24 цих Правил).
11.4.12. Помісти, площадки для виконання робіт з обслуговування та ремонту автомобілів, які розташовані на висоті 1 м і більше (над рівнем підлоги), повинні бути стійкі, мати драбину і поручні висотою 1 м з одним середнім проміжним горизонтальним елементом і суцільну бокову обшивку від підлоги на висоту не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не повинна бути більше 2 м. При довжині помостів, площадок більше ніж 3 м під ними повинні установлюватися проміжні опори. Ширина помосту повинна бути не менше 0,6 м.
Дошки настилу повинні бути укладені без зазорів та надійно закріплені. Кінці дощок повинні знаходитися на опорах. Товщина дощок повинна бути не менше 40 мм. При виготовленні настилу із металу він повинен бути рифленим.
11.4.13. Переносні драбини-стрем’янки, що виготовлені із дерева, повинні мати врізні у тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через кожні 2 м стяжними болтами.
Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями.
Відстань між східцями драбини (у т.ч. і помостів) не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм.
Драбини-стрем’янки повинні бути такої довжини, щоб робітник міг працювати зі східців, що відстають від верхнього кінця драбини не менше як на 1 м.
Нижні кінці драбини повинні мати наконечники, що перешкоджають її ковзанню.
Задні ніжки драбин-стрем’янок повинні бути скріплені стяжками.