Г. Г. Рунова > Г.І. Науменко Відповідальний за випуск В. Т. Сметанін, докт с. г наук

Вид материалаДокументы
Розрахунок заземлюючого пристрою
Ом. Потім встановлюють потрібну кількість вертикальних електродів, шт
L (яка з'єднує всі вертикальні стержневі або трубчасті електроди), м
Додаток в
S – площа приміщення м; К
Додаток д
Додаток к
Подобный материал:
1   2   3

Розрахунок заземлюючого пристрою

Мета розрахунку заземлення – встановити кількість вертикальних електродів, довжину з'єднувальної штаби і розташувати заземлювачі на плані споруди.

Штучні заземлювачі застосовують у вигляді вертикальних та горизонтальних електродів. За вертикальні електроди використовують стальні труби діаметром 3050 мм, кутову сталь розміром від 4040 мм до 6060 мм і стальні стержні діаметром 1012 мм. Довжина заземлювачів з труб або кутової сталі 2,53 м, а заземлювачів із сталевих стрижнів – до 10 м.

Для з'єднання вертикальних електродів застосовують стальну штабу прямокутного перерізу не менше за 412 мм.

Згідно з правилами улаштування електроустановок допустимий опір заземлення складає: 4 Ом для установок з напругою до 1000 В і 0,5 Ом для установок з напругою більше 1000 В.

Розрахунок проводять у такій послідовності. Спочатку визначають опір розтіканню струму одного вертикального електрода, Ом:


(Б.1)


де ρ – питомий опір ґрунту у місці розташування заземлювачів, Омм (табл. Б.1);

l – довжина стержневого або трубчастого електрода, м;

d – діаметр стержневого або трубчастого електрода, м;

t – глибина розташування середини електрода від поверхні землі, м;

(Б.2)

де t0 відстань від верхньої точки стержневого або трубчастого заземлювача до поверхні землі, м; 0,5≤ t0 ≤ 1,0, м.


Таблиця Б.1 – Наближені значення питомого опору ґрунтів


Ґрунт

Питомий опір ґрунту

при вологості 10–20% від маси ґрунту, Омм

Глина

40 – 70

Суглинок

40 – 150

Пісок

400 – 700

Супісок

150 – 400

Кам’янистий

500 – 800


Знайдену величину Re порівнюємо з допустимим опором заземлюючого пристрою Rдоп. Згідно з правилами улаштування електроустановок допустимий опір заземлення складає 4 Ом для установок з напругою до 1000 В. У випадку, якщо Rе > Rдоп, шукають потрібну кількість вертикальних електродів. Для цього спочатку підраховують попередню кількість заземлювачів без урахування з'єднувальної штаби (має бути цілим числом), шт.:

(Б.3)

де Rдоп – допустимий опір заземлюючого пристрою, Ом.

Потім встановлюють потрібну кількість вертикальних електродів, шт.:

(Б.4)

де е – коефіцієнт використання вертикальних електродів, який враховує обопільне екранування (табл. Б.2). Для вибору цього коефіцієнта приймають значення відношення відстані між електродами до їх довжини (параметр а) і вибирають е в залежності від попередньої кількості заземлювачів n та параметра а.


Таблиця 2.2 – Коефіцієнти використання для контурного заземлюючого пристрою

Відношення відстані між заземлювачами до їх довжини, а

Кількість заземлювачів n (n)

4

6

10

20

40

60

100

е

1

0,69

0,61

0,55

0,47

0,41

0,39

0,36

2

0,78

0,73

0,68

0,63

0,58

0,55

0,52

3

0,85

0,80

0,76

0,71

0,66

0,64

0,62

ш

1

0,40

0,45

0,34

0,27

0,22

0,20

0,19

2

0,55

0,48

0,40

0,32

0,29

0,27

0,23

3

0,70

0,64

0,56

0,45

0,39

0,36

0,33

Знаючи кількість заземлювачів, знаходять довжину з'єднувальної штаби L (яка з'єднує всі вертикальні стержневі або трубчасті електроди), м:


(Б.5)


де а – значення відношення відстані між електродами до їх довжини.

Опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування, Ом:

(Б.6)


де b – ширина з'єднувальної штаби (як правило, вона дорівнює діаметру електрода), м.

Останнім визначають загальний опір заземлюючого пристрою Rз, який складається із опору вертикальних електродів та опору з'єднувальної штаби, Ом:


Б.7)


де ш – коефіцієнт використання з'єднувальної штаби (табл. 1.2).

Отримане значення Rз порівнюють із Rдоп: повинно бути Rз  Rдоп.


ДОДАТОК В


Розрахунок штучного освітлення (за коефіцієнтом використання світлового потоку)

Штучне освітлення розраховується в залежності від призначення освітлюваного приміщення. Спочатку встановлюється розряд зорової роботи, у відповідності з яким вибирають норму освітленості (див. табл. В.1). Потім вибирають тип світильника та потужність електролампи. При цьому для приміщень кабінетів, офісів, робочих приміщень громадських будівель, житлових кімнат, учбових приміщень, лабораторій тощо слід вибирати світильники з газорозрядними лампами низького тиску (люмінесцентні).

Необхідна кількість світильників визначається з формули:


, шт, (В.1)


де Е – нормативна освітленість для даного розряду зорових робіт, (табл. 3.1), лк;

S – площа приміщення м2;

Кз – коефіцієнт запасу (k = 1,31,5);

Z – поправковий коефіцієнт світильника (Z=1,11,3);

F – світловий потік однієї лампи у світильнику, лм (табл. В.2);

n – кількість ламп у світильнику (n=16);

u – коефіцієнт використання світлового потоку (у долях одиниці).


Коефіцієнт u визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення та коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Показник приміщення розраховується за формулою:


(В.2)


де a, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

Значення коефіцієнтів використання для світильників типу ЛСП з лампами накалювання наведені в таблиці В.3. При величині показника приміщення >5 коефіцієнти використання приймається як при =5.

Коефіцієнти відбиття стелі та стін залежать від їх кольору. Якщо:

стеля й стіни пофарбовані у світлий колір – стелі=70%, стін=50%;

стеля й стіни пофарбовані у середній колір – стелі=50%, стін=30%;

стеля й стіни пофарбовані у темний колір – стелі=30%, стін=10%.

Таблиця В.1 – Норми освітленості при штучному освітленні



Найменший розмір об'єкта розрізнення, мм

Зорова робота

Контраст об'єкта розрізнення з фоном

Характеристика фону

Освітленість при освітленні, лк

Розряд

Підро-зряд

комбінова–ному

загальному

Менш 0,15

І

а

Малий

Темний

5000

1500

б

Малий

Середній

Середній

Темний

4000

1250

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

2500

750

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

1500

400

Від 0,15

до 0,3

ІІ

а

Малий

Темний

4000

1250

б

Малий

Середній

Середній

Темний

3000

750

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

2000

500

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

1000

300

Понад 0,3

до 0,5

ІІІ

а

Малий

Темний

2000

500

б

Малий

Середній

Середній

Темний

1000

300

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

750

300

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

400

200

Від 0,5

до 1

ІV

а

Малий

Темний

750

300

б

Малий

Середній

Середній

Темний

500

200

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

400

200

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

300

150

Від 1 до 5

V

а

Малий

Темний

300

200

б

Малий

Середній

Середній

Темний

200

150

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний



150

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній



100

Таблиця В.2 – Характеристика світильників з люмінесцентними лампами


Тип світлового приладу

Джерело світла

Тип

Потужність, Вт

Світловий потік, лм

ЛСП 02В–118

ЛБ

18

1100

ЛСП 02В–120

ЛБ

20

1180

ЛСП 02В–136

ЛБ

38

3050

ЛСП 02В–140

ЛБ

40

3100

ЛСП 02В–158

ЛБ

58

4700

ЛСП 02В–165

ЛБ

65

4800

ЛСП 02В–180

ЛБ

80

5400

ЛСП 01В–236

ЛБ

36

3050

ЛСП 01В–258

ЛБ

58

4700

ЛСП 01В–265

ЛБ

65

4800

ЛСП 02В–236

ЛБ

36

3050

ЛСП 02В–258

ЛБ

58

4700

ЛСП 02В–265

ЛБ

65

4800

ЛСП 02В–280

ЛБ

80

5400


Таблиця В.3 – Коефіцієнти використання світлового потоку світильників типу ЛСП з люмінесцентними лампами


стелі, %

70

50

30

стін, %

50

30

10



Коефіцієнт використання, %

0,5

25

23

22

0,6

31

29

26

0,7

35

33

30

0,8

38

36

32

0,9

41

38

35

1,0

43

40

37

1,1

45

42

39

1,25

47

44

41

1,5

50

46

44

1,75

52

49

47

2,0

54

50

48

2,25

56

52

50

2,5

57

53

51

3,0

59

54

52

3,5

60

56

54

4,0

61

56

55

5,0

63

58

57

ДОДАТОК Д


Відповідно до ДСанПіН 3.3.2–007–98 у виробничих приміщеннях та робочих місцях з ВДТ та ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату (табл. Д.1).


Таблиця Д.1 – Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПК


Період року

Категорія робіт (ГОСТ 12.1.005–88)

Температура повітря, °С

Відносна воло-гість повітря, %

Швидкість руху повітря, м/с

Холодний

Легка — Іа

22—24

40—60

0,1

Легка — Іб

21—23

40—60

0,1

Теплий

Легка — Іа

23—25

40—60

0,1

Легка — Іб

22—24

40—60

0,2


До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження, при яких витрати енергії складають до 139 Вт, а до категорії Іб – роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням, при яких витрати енергії становлять від 140 до 174 Вт.

Для забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов у будь-який період року приміщення, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця, необхідно обладнувати системами опалення. Однак найкраще вирішення цього питання – це встановлення кондиціонерів, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату.

Для забезпечення нормованих значень мікроклімату, вмісту шкідливих речовин, іонного складу повітря приміщення для роботи з ВДТ мають бути обладнані системами опалення, кондиціювання повітря або припливно-витяжною вентиляцією. Визначити об'єм повітря, що необхідно подати в приміщення з ВДТ, можна за наступними співвідношеннями:

– при об'ємі приміщення до 20 м3 на одного працюючого, на кожного працівника необхідно подавати не менше 30 м3/год;

– при об'ємі приміщення 20–40 м3 на одного працюючого – не менше 20 м3/год;

– при об'ємі приміщення більше 40 м3 на одного працюючою, наявності вікон і відсутності виділень шкідливих речовин допускається природна вентиляція приміщення.

ДНАОП 0.03–3.06–80 "Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень" регламентує рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК (табл. Д.2).

Таблиця Д.2 – Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК


Рівні

Кількість іонів у 1 см3 повітря

n +

n

Мінімально необхідні

400

600

Оптимальні

1500–3000

3000–5000

Максимально допустимі

50000

50000


Відповідно до ГОСТ 12.1.005–88 вміст озону в повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,1 мг/м3; вміст оксидів азоту – 5 мг/м3; вміст пилу – 4 мг/м3.

Необхідні концентрації позитивних та негативних іонів у повітрі робочих зон можна забезпечити застосуванням:

– генераторів негативних іонів;

– установок штучного зволоження;

– кондиціонерів;

– примусової вентиляції (провітрювання, системи загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції, пристрої місцевої вентиляції);

– захисних екранів, що заземлені.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ і ПК, визначені ДСанПіН 3.3.2–007–98 (табл. Д.3).


Таблиця Д.3 – Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот


Вид трудової діяльності, робочі місця

Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц

31,5

63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку, дБА/дБАекв.

Програмісти ЕОМ

86

71

61

54

49

45

42

40

38

50

Оператори в залах обробки інформації на ЕОМ та оператори комп'ютерного набору

96

83

74

68

63

60

57

55

54

65

У приміщеннях для розташування шум-них агрегатів ЕОМ

103

91

83

77

73

70

68

66

64

75


Для зниження рівнів шуму на робочих місцях рекомендується розмістити друкувальні пристрої ударної дії (матричні, шрифтові принтери тощо) в іншому приміщенні, або огородити їх звукоізолюючими екранами.

Оскільки зовнішні шуми (вулиця, суміжні приміщення) також можуть негативно впливати на функціональний стан операторів ВДТ, то стіни приміщень, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця, бажано облицювати звукопоглинаючими матеріалами. Однак доцільність їх застосування повинна бути обґрунтована спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Під час виконання робіт з ВДТ і ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати допустимих значень, визначених СН 3044–84 та ГОСТ 12.1.012–90 (табл. Д.4).


Таблиця Д.4 – Санітарні норми вібрації категорії 3 технологічної типу "В" (ГОСТ 12.1.012–90)


Середньогео-метричні частоти смуг, Гц

Допустимі значення по осях Х0, Y0, Z0

віброприскорення

віброшвидкості

м/с2

дБ

м/с102

дБ

1/З окт

1/1 окт

1/З окт

1/1 окт

1/3 окт

1/1 окт

1/З окт

1/1 окт

1,6

2,0

2,5

0,0125

0,02

32

36

0,13

0,18

88

91

0,0112

31

0,089

85

0,01

30

0,063

82

3,15

4,0

5,0

0,009

0,014

29

33

0,0445

0,063

79

82

0,008

28

0,032

76

0,008

28

0,025

74

6,3

8,0

10,0

0,008

0,014

28

33

0,02

0,032

72

76

0,008

28

0,016

70

0,01

30

0,016

70

12,5

16.0

20.0

0,0125

0,028

32

39

0,016

0,028

70

75

0,016

34

0,016

70

0,0196

36

0,016

70

25,0

31,5

40,0

0,025

0,056

38

45

0,016

0,028

70

75

0,0315

40

0,016

70

0,04

42

0,016

70

50,0

63,0

80,0

0,05

0,112

44

51

0,016

0,028

70

75

0,063

46

0,016

7.0

0,08

48

0,016

70

Кориговані і еквівалентні значення та їх рівні

0,014

33

0,028

75


Для зниження вібрації обладнання, пристрої, пристосування необхідно встановлювати на спеціальні амортизуючі прокладки, передбачені нормативними документами.

Дисплеї на основі ЕПТ є потенційним джерелом випромінювання кількох діапазонів електромагнітного спектра: рентгенівського, оптичного, радіочастотного. Кожний вид випромінювання відрізняється своїми особливими характеристиками впливу на організм людини.

Відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ–97) гранично допустима потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрана відеотермінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв становить 7,7410–12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/год).

Допустимі значення інтенсивності випромінювання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях оптичного випромінювання наведені в табл. Д.5.


Таблиця Д.5 – Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання (ДСанПіН 3.3.2–007–98)


№ п/п

Види оптичного випромінювання (діапазон довжин хвиль)

Допустима поверхнева кількість потоку енергії (інтенсивність потоку енергії), Вт/м2

1.

Ультрафіолетові випромінювання

УФ–С (220 – 280 нм)

УФ–В (280 – 320 нм)

УФ–А (320 – 400 нм)


0,001

0,01

10,0

2.

Видимі випромінювання (400 – 760 нм)

10,0

3.

Інфрачервоні випромінювання (0,76 – 10,0 мкм)

35,0 – 70,0


Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону відповідно до ГОСТ 12.1.006–84 "ССБТ. Электромагнитное поле радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" наведені у табл. Д.6.


Таблиця Д.6 – Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону

Діапазон частот, Гц

Допустимі рівні напруженості

електромагнітного поля

Допустима поверхнева щільність потоку енергії, Вт/м2

за електричною складовою (Е), В/м

за магнітною складовою (Н), А/м

60 кГц до 3 МГц

50

5



З МГц до 30 МГц

20





30 МГц до 50 МГц

10

0,3



50 МГц до 300 МГц

5





300 МГц до 300 ГГц





10


Відповідно до ДНАОП 0.00–1.31–99 поверхневий електростатичний потенціал відеотермінала не повинен перевищувати 500 В.

Напруженість електростатичного поля на робочих місцях, в тому числі й з ВДТ, не повинна перевищувати 20 кВ/м відповідно до ГОСТ 12.1.045–84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від ВДТ на користувача необхідно:

– встановити на робочому місці відеотермінал, що відповідає сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювань (MPR–1I або ТСО–95);

– встановити на ВДТ старої конструкції (випуск до 1995 року заземлений приекранний фільтр (незаземлений захисний екран відіграє лиш декоративну роль щодо захисту від електромагнітного випромінювання);

– не переобтяжувати приміщення значною кількістю робочих місць з ВДТ;

– не концентрувати на робочому місці великої кількості радіоелектронних пристроїв;

– вимикати ВДТ, якщо на ньому не працюють, однак знаходяться неподалік від нього.

Для запобігання створенню значної напруженості поля та захисту від статичної електрики необхідно:

– встановити нейтралізатори статичної електрики;

– підтримувати в приміщенні з ВДТ відносну вологість повітря не нижче 45–50% (чим сухіше повітря, тим більше електростатичних зарядів); можна для цього використати навіть побутові зволожувачі;

– застелити підлогу в приміщеннях з ВДТ антистатичним лінолеумом і проводити щоденне вологе прибирання;

– складати всі полімерні покриття (чохли) ВДТ у найбільш віддаленому від користувачів місці розміщення;

– протирати екран та робоче місце спеціальною антистатичної серветкою або зволоженою тканиною;

– користувачам бажано носити одяг, особливо першого шару, з натуральних матеріалів;

— для "зняття" статичного заряду бажано кілька разів на день мити руки та обличчя водою, або час від часу торкатися металевих поверхонь, наприклад, батареї центрального опалення.


ДОДАТОК К