Geum.ru

Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні

Вид материалаДокументы

Содержание


Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Мета і завдання дослідження
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна дисертаційної праці
Практичне значення одержаних результатів
Особистий внесок здобувача
Структура та обсяг роботи.
Список використаних джерел
Подобный материал:


Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні

(історико-правовий аспект)


ВСТУП 2

ВИСНОВКИ 8

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП


Актуальність теми. Новітній етап розвитку українського суспільства, що ґрунтується на Конституції України 1996 року, пов’язаний із реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів зокрема. Це потребує наукового аналізу низки проблем, серед яких значне місце займають і питання становлення та функціонування нотаріату в Україні.

Нотаріат покликаний створювати належні умови для ефективної реалізації норм права фізичними та юридичними особами, захищати їхні суб’єктивні права і законні інтереси, надаючи правочинам публічної довіри і більшої доказової сили документам. Крім того, нотаріат виконує превентивне завдання, запобігаючи суперечкам між сторонами цивільних правовідносин, захищаючи права осіб від можливих порушень у майбутньому, утверджуючи між ними стабільні й передбачувані відносини. Відтак він є одним із важливих чинників формування правової держави.

На всіх історичних етапах свого розвитку основним завданням нотаріальних органів було надання юридичної вірогідності актам, хоч обсяг їхніх функцій у той чи інший період змінювався. Зокрема, це є характерним і для історії цього інституту в Україні. Умови для зародження вітчизняного нотаріату виникли з утворенням у IX ст. Київської Русі. Упродовж подальшої історії розвитку держави і права України органи, покликані виконувати нотаріальні функції, були і залишаються складовою її правової системи, адже повноваження нотаріату об’єктивно необхідні і затребувані суспільством. Поступовий розвиток нотаріальної діяльності зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а відтак і цивільного обороту, розширенням кола об’єктів та суб’єктів приватної власності.

Деякі питання історії нотаріату в Україні досліджували такі вітчизняні вчені, як Р. Кочер’янц, В. Баранкова, С. Фурса, В. Черниш. Проте зазвичай у працях названих науковців висвітлювалися здебільшого галузеві проблеми. Отож і до сьогодні залишилися недостатньо вивченими процеси зародження, розвитку та функціонування нотаріату в Україні, його об’єктивний зв’язок із державним та культурно-історичним розвитком українського суспільства; питання впливу світового досвіду на формування нормативно-правової бази нотаріату в Україні. Відтак важливим і необхідним є дослідження становлення та розвитку нотаріальних органів в Україні впродовж X-XX ст. з метою виявлення основних принципів і особливостей їхньої організації та діяльності.

Все це, а також брак в українській історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій темі, зумовлюють актуальність досліджуваної дисертантом проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Праця написана в межах наукової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних, правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка № Н-239, від 16.04.2003 року.

Мета і завдання дослідження

Метою роботи є поглиблення історико-правових знань щодо становлення та розвитку інституту нотаріату впродовж X-XX ст., а також вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про нотаріат.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
  • дослідити передумови, обставини, історичні форми та закономірності становлення та розвитку нотаріальної системи в Європі, починаючи з епохи античності і аж до нового й новітнього часу;
  • виявити передумови становлення та простежити еволюцію інституту нотаріату в Україні впродовж X-XX ст.;
  • уточнити особливості функціонування нотаріату на території України за російським законодавством;
  • показати європейські впливи та специфіку розвитку нотаріату на західноукраїнських землях;
  • визначити особливості організації нотаріальної справи в радянський період вітчизняної історії;
  • дослідити місце та роль інституту нотаріату в правовій системі сучасної України та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення.

Об’єктом дослідження є нотаріальна діяльність органів та посадових осіб на території України впродовж X – XX ст.

Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку інституту нотаріату в Україні (X – XX ст.).

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.

У роботі використовувався, зокрема, діалектичний метод, який дав змогу виявити взаємозв’язки, динаміку та особливості розвитку і функціонування інституту нотаріату на різних щаблях європейської, а в її контексті й української історії; статистичний метод використовувався для обробки архівних матеріалів; історико-правовий метод використано для з’ясування закономірностей та тенденцій розвитку інституту нотаріату на різних етапах його функціонування; порівняльно-правовий метод застосовано для виявлення подібних та відмінних рис інституту нотаріату в Україні та європейських правових системах; формально-юридичний метод дав змогу проаналізувати правові акти, а метод тлумачення – з’ясувати їхній зміст.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем становлення та розвитку інституту нотаріату в Україні (X – XX ст.).

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, яким притаманні елементи новизни.
  1. Уточнено, що інститут нотаріату виник і розвивався лише у тих державах античності й раннього середньовіччя, в яких існувала писемність та інтенсивно розвивалися товарно-грошові відносини, а рецепція римського права в європейських державах середньовіччя значною мірою здійснювалася за посередництва нотаріальної діяльності.
  2. Виявлено, що на українських землях порядок і форма укладення актів, структура та компетенція органів, що вчиняли нотаріальні дії протягом X - поч. XIX ст., зазнавали еволюції: від звичаєвих форм засвідчення відбувався перехід до форм державно- правових. Розвиток останніх супроводжувався впливом польського й німецького права, а через них - і римського права.
  3. Встановлено, що в історії українського права участь органів державної влади в укладенні приватноправових юридичних актів і документів виявлена раніше, ніж у праві західноєвропейському, і мала значно більший вплив на поступовий розвиток нотаріального інституту загалом.
  4. З’ясовано, що внаслідок політичних обставин, з кінця XVIII ст. на Лівобережній Україні та з 40-х років XIX ст. на Правобережній Україні нотаріальна діяльність була відірвана від європейських традицій і поєднана із функціонуванням російського нотаріату, який внаслідок низького рівня економічного розвитку Росії, панування у ній кріпосного права, поєднання судової та адміністративної влади розвивався значно повільнішими темпами, ніж у Європі загалом і в Україні зокрема.
  5. Уточнено, що у 1866 р. нотаріальна реформа, проведена в Російській імперії, незважаючи на значні її недоліки, створила в Україні окремий інститут нотаріату та визначила його місце як органу публічної діяльності в системі судового відомства.
  6. З’ясовано, що нотаріальна діяльність на західноукраїнських землях з XIX до кінця 30-х років XX ст. розвивалася, ґрунтуючись на європейських традиціях, а нотаріат існував як автономний орган, контрольні функції щодо якого здійснювали нотаріальні корпорації та суди.
  7. Встановлено, що скасування в Радянській Україні приватної власності на землю, на основні засоби виробництва, на нерухомість звело функції нотаріату до суто технічних дій, а керівництво нотаріатом перейшло від судових органів до органів юстиції.
  8. Виявлено, що вітчизняний нотаріат, як показує історія його становлення і розвитку, тяжіє більше до публічно-, а не приватно-правових засад.
  9. Сформульовано деякі пропозиції щодо удосконалення інституту нотаріату в сучасній Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
    • положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для проведення подальшого аналізу історії нотаріату в Україні, а також певною мірою поглиблять знання вітчизняної історико-правової науки щодо цієї проблеми;
    • матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема в процесі викладання курсів “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Порівняльне правознавство”, а також спецкурсів із спеціалізації “Нотаріат”;
    • висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі реформування нотаріату в Україні.

Особистий внесок здобувача

Дисертація є самостійною науковою працею здобувача.

Апробація результатів дослідження

Головні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка; висвітлювалися у доповідях та повідомленнях здобувача на V, VIII, IX, X, XI регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів 1999, 2002, 2003, 2004, 2005 роки відповідно); на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів – “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2003 р); на міжнародній науково-методичній конференції – “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 2002 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені автором у 6 статтях, з них 4 у наукових фахових виданнях України, а також у чотирьох збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що містять 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (260 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, у тому числі основний текст – 190 сторінок.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВИСНОВКИ


З проведенням в Україні правової реформи набули актуальності питання переосмислення ролі та місця нотаріату в правовій системі України. А проте у сучасній юридичній теорії на практиці немає наукових прогнозів нотаріату на майбутнє, відчувається брак у дослідженнях аналітичного характеру, які б дали змогу простежити динаміку і перспективи його розвитку, і, на цій основі окреслити напрями його подальшого дослідження.

У дисертації на підставі проведеного дослідження історії становлення та розвитку нотаріату в Україні, який відбувався на західних правових традиціях, однак з урахуванням національних особливостей, виділені найвагоміші концептуальні проблеми нотаріату, вирішення яких потребує, на наш погляд, удосконалення вітчизняного нотаріального законодавства.

Поява інституту нотаріату викликана об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, передусім потребою створення сприятливих умов для здійснення права власності.

Вже у стародавніх цивілізаціях (Єгипет, Вавилон, Іудея) існували органи, які виконували функції, подібні до нотаріальних. Проте за змістом здійснюваних дій найбільш наближеним до сучасного нотаріату був такий інститут римського права, як пред’явлення табеліональних документів у суді із занесенням їх до протоколу. Аналіз подальшої історії розвитку нотаріату показав, що римська модель нотаріального інституту послужила прототипом для подібних установ у більшості європейських країн. Її реципіювали такі держави, як Франція, Італія, Німеччина, Іспанія, Португалія, Австрія. Відзначено чималу роль християнської церкви у поширенні нотаріату в середньовічній Європі.

Виявлено, що нотаріальна діяльність на території України розвивалась у контексті західноєвропейських традицій. На перших етапах історії вітчизняного права використання письмових актів при укладанні юридичних угод було досить рідкісним явищем. Та зростання економічного потенціалу, розвиток приватної власності, а відтак і цивільного обороту зумовили подальше розширення нотаріальної діяльності. Отже, порядок і форма укладення актів, структура і компетенція органів, що вчиняли нотаріальні дії протягом X - поч. XIX ст., зазнали еволюції: від звичаєвих форм посвідчення до державно-правових.

В історії вітчизняного права, на відміну від проаналізованих західноєвропейських правових джерел, участь органів державної влади в укладенні приватноправових юридичних актів і документів спостерігається порівняно раніше і справляє значно більший вплив на поступовий розвиток нотаріального інституту. Певні зародки такого “втручання” держави простежуються вже у період розквіту й роздроблення Київської Русі. А система обов’язкової явки, урядового ствердження, реєстрації та запису до урядових (судових) книг приватних актів з’явилася в Україні одночасно із рецепцією магдебурзького права, тобто з XIV ст., та була детально врегламентована у Литовських статутах й у таких пам’ятках українського права, як-от: інструкція гетьмана Данила Апостола судам від 13 липня 1730 року; “Процес короткий приказний” 1734р.; “Суд і розправа в правах малоросійських” 1750р.; “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743р.; “Зібрання Малоросійських прав” 1807р.

Внаслідок політичних обставин нотаріальна діяльність з кінця XVIII ст. на Лівобережній Україні і практично із середини XIX ст. на Правобережній Україні була відірвана від загальноєвропейських традицій і поєднана із функціонуванням російського нотаріату, який внаслідок низького рівня економічного розвитку Росії, панування у ній кріпосного права, поєднання судової і адміністративної влади розвивався значно повільнішими темпами, ніж у Європі загалом і в Україні зокрема.

Незважаючи на значні недоліки (низький віковий, освітній і моральний цензи, великі застави, легкий іспит, відсутність екзаменаційної комісії нотаріусів, невизначеність службового становища, наявність добровільної домовленості з клієнтом щодо оплати нотаріальних дій, двоступенева система укріплення прав на нерухоме майно, відсутність професійної корпоративної організації нотаріусів), російське нотаріальне Положення 1866 р. створило в Україні окремий інститут нотаріату та визначило його місце як органу публічної діяльності в системі судового відомства.

Нотаріальна діяльність на західноукраїнських землях у XIX до кінця 30-х років XX ст. розвивалася, ґрунтуючись на європейських традиціях, а інститут нотаріату існував як автономний орган, контрольні функції щодо якого здійснювали нотаріальні корпорації та суди.

Попередні традиції функціонування нотаріату були перервані при радянській владі, коли керівництво нотаріатом перейшло від судових органів до органів юстиції. Це стало причиною його перетворення в бюрократичний орган виконавчої влади. Скасування приватної власності на землю, засоби виробництва, нерухомість призвело до послаблення ролі і значення інституту нотаріату. Нотаріуси перетворилися на технічних працівників, функції яких зводились здебільшого лише до засвідчення справжності підписів і відповідності копій документів.

Вітчизняний нотаріат, як показує історія його становлення і розвитку, більше тяжіє до публічно-, а не приватно-правових засад.

Концептуальною основою розвитку сучасного українського нотаріату повинно бути створення правових, економічних і організаційних принципів і механізмів, які б забезпечували виконання цим інститутом таких завдань: найповніше і всебічне забезпечення реалізації громадянами та державою своїх майнових й інших законних прав та інтересів; надання цивільно-правовим відносинам стабільного, безконфліктного, прогнозованого й законного характеру; підвищення правового рівня і культури громадян; забезпечення реалізації фіскальних функцій та інтересів держави; створення умов для реалізації правової, економічної та інших реформ, що проводяться нині в Україні; створення умов для надання Україні статусу економічної зони, вигідної як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

Завдання визначаються тим, що інститут нотаріату: наділений величезним позитивним історичним досвідом, у тому числі й українським; на нашу думку, є єдиним інститутом, через який держава реалізує свій обов’язок у справі захисту прав громадян на беззатратній основі; є найдоступнішим правовим засобом охорони та захисту прав громадян і організацій; наділений значним потенціалом щодо попередження економічних злочинів.

Виходячи з нинішніх українських реалій, враховуючи історичний досвід функціонування нотаріату в Європі загалом і в Україні зокрема, найприйнятнішим способом організації нотаріальної діяльності є діяльність нотаріату, яка ґрунтується на латинській його моделі. Запровадження нотаріату латинського типу в Україні та її входження в Міжнародну Спілку Латинського Нотаріату є оптимальним і прогресивним шляхом розвитку українського нотаріату. Цей постулат на сьогодні практично ні в кого вже не викликає сумнівів. Проте, цілком зрозуміло, не можна безальтернативно, не враховуючи історичного досвіду розвитку нотаріату в Україні, економічних, політичних і правових особливостей нашого суспільства, беззастережно сприймати всі принципи латинського нотаріату. Тим більше, що і в середині системи латинського права існує різна організація нотаріальних органів.

На підставі проведеного дослідження сформульовано такі пропозиції щодо вдосконалення інституту нотаріату в Україні:
  • необхідно ліквідувати існуючий поділ нотаріату на державний та приватний і законодавчо закріпити єдиний правовий статус нотаріуса;
  • для усунення негативного дуалістичного (нотаріус — напівчиновник, напівпідприємець) статусу приватного нотаріуса треба відмовитись від терміна “приватний” і визначити нотаріат як недержавну публічно-правову професійну корпорацію, діяльність якої спрямована на захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави, і, відповідно, нотаріуса як юриста, уповноваженого виконувати від імені України відповідні нотаріальні дії та надавати юридичні консультації;
  • підвищити як професійні, так і моральні вимоги до особи, яка має намір займатися нотаріальною практикою. Серед вимог до кандидатів у нотаріуси важливо передбачити наявність трирічного стажу практичної роботи за спеціальністю „правознавство”, з яких не менш як півтора року – у нотаріальній конторі. Крім того, посада нотаріуса повинна заміщатися на конкурсній основі;
  • доцільно було б закріпити у законі положення, яке б передбачало обов’язкове членство нотаріусів у регіональних та, відповідно, в Українській нотаріальній палаті. Нотаріальна палата – це орган самоврядування нотаріусів, який водночас із захистом корпоративних інтересів нотаріусів наділяється державою певними контрольними функціями щодо них;
  • співвідношення владних повноважень органів професійного самоврядування та органів державної влади потрібно чітко визначити в законі з метою уникнення можливих непорозумінь чи зловживань;
  • призначення на посаду нотаріуса має здійснюватися Міністерством юстиції за поданням регіональної нотаріальної палати, узгодженим із позицією Української нотаріальної палати.

Отже, перетворення нотаріату в недержавну публічно-правову професійну корпорацію, що здійснює від імені держави правоохоронну функцію, — це об’єктивний процес, що, по-перше, підтверджує поступ України до правової демократичної держави та входження її у європейський правовий простір, і, по-друге, відповідає історичному розвиткові нотаріату. Вдосконалення інституту нотаріату в Україні, на нашу думку, створить об’єктивні передумови для успішного проведення судової та інших реформ, розвитку підприємницької діяльності, зміцнення режиму законності, дотримання прав особи.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


А. Архівні матеріали
  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф.369 (Львівська нотаріальна палата). – Оп. 1. – Спр. 1.
  2. ДАЛО. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр.16.
  3. ДАЛО. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 21.
  4. ДАЛО. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр.125.
  5. ДАЛО. – Ф. 11 (Львівський окружний суд). – Оп. 26. – Спр.6.
  6. Державний архів м. Києва. 37 фондів – нотаріуси м. Києва (1819 - 1920 рр.).
  7. Державний архів Київської області (ДАКО). – Ф. 192 (Книги реєстрації купчих). – Оп. 2. – Спр. 52.
  8. ДАКО. – Ф. 12478 (Книги реєстрації нотаріальних актів). – Оп. 1. – Спр. 90.
  9. ДАКО, – Ф. 193 (Книги реєстрації довіреностей і контрактів). – Оп. 1. – Спр.123, 124.
  10. ДАКО. - Ф. 193. – Оп. 2. – Спр. 1.


Б. Нормативно-правові акти
  1. Австрійський нотаріальне Положення 25 липня 1871 р. // Вісник Законів Державних для Королівств и Краёв в Державной Думе заступленних. – XXXII. – Ч. 75. – С. 160-203.
  2. Дворянская империя XVIII века. Основные законодательные акты. Сборник документов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 224 с.
  3. Декрет РНК УРСР “Про суд” від 14 лютого 1919 р. // Збірник Узаконень та Розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. — (далі ЗУ УРСР). — 1919. - № 1. – Ст. 141.
  4. Договори Київської Русі з Греками // Собрание важнейших памятников по истории древнего русского права. – СПб., 1859. – С. 1-16.
  5. Закон СРСР “Про державний нотаріат” від 23.07.1973 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1973. – № 3 (1688). – Ст. 393.
  6. Звід місцевих законів Західних губерній. Проект. – СПб., 1910. – 446 с.
  7. Институции Юстиниана / Пер. с лат. Д. Расснера; Под. ред Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
  8. Інструкція гетьмана Данила Апостола судам від 13 липня 1730р. // Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права. К.,1929, друкарня Всеукр. Акад. Наук. – С. 8-17. – Т. 1.
  9. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – № 30. – С. 141.
  10. Концепція судово-правової реформи: Постанова Верховної Ради України № 2296 - XII, від 28.04.1992 // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 30. - C. 426.
  11. Литовський статут 1529 р. //Статути Великого князівства Литовського. – Т. І. - Одеса: Юридична література, 2002. - 464 с.
  12. Литовський статут 1566 р. //Статути Великого князівства Литовського. – Т. ІІ. - Одеса: Юридична література, 2003. - 560 с.
  13. Нотаріальна устава від 25.07.1928 р. // ЗУ УРСР 1928 № 20 ст. 183
  14. Нотаріальне положення від 16 грудня 1925 р. // ЗУ УРСР. – 1925. – № 102. – Ст. 557.
  15. Положение о нотариальной части, разъясненное и дополненное законодательными мотивами, позднъейшими узаконеніями, циркулярами, ръшеніями Правит. Сената и образцами актовъ и засвидътельствованій, а также законами, относящимися къ нотаріальной части // Положение о нотариальной части, разъясненное и дополненное законодательными мотивами, позднъейшими узаконеніями, циркулярами, ръшеніями Правит. Сената и образцами актовъ и засвидътельствованій, а также законами, относящимися къ нотаріальной части / Сост. Н.К. Мартыновъ. – 9-е изд., испр. и знач. доп. Э.И. Гельвихомъ. – Рига: Давидъ Гликсманъ, Аспазия бульваръ 8, 1924. – 1043 с.
  16. Положение о нотариальной части, разъясненные мотивами, кассационными решениями и циркулярами // Анисимов А. Положение о нотариальной части, разъясненные мотивами, кассационными решениями и циркулярами. – СПб.: Изд. юрид. книжного магазина Н.И. Мартынова, 1889. – 278 с.
  17. Положення про державний нотаріат від 20.04.1923 р. // ЗУ УРСР.— 1923. – № 13. – Ст. 232.
  18. Положення про державний нотаріат УРСР від 09.08.1944 р. // ЗУ УРСР. – 1944. – Ст. 18.
  19. Положення про судоустрій Української РСР від 23.10.1925 р. // ЗУ УРСР. – 1925. – № 92-93. – Ст. 521.
  20. Постанова ВУЦВК і РНК УРСР “Про реорганізацію державного апарату” від 20.06.1933 р. // ЗУ УРСР. – 1933. – Ст. 377.
  21. Постанова Народного Секретаріату України від 4 січня 1918 р. “Про введення народного суду” // Хронологічне зібрання законів, указів. – К., 1963.– Ст. 30. – Т. 1.
  22. Постанова РНК УРСР “Про нотаріальні функції” від 12.09.1921 р. // ЗУ УРСР. – 1921. – № 19. – Ст. 554.
  23. Постанова РНК УСРС “Про утворення народних нотаріальних камер” від 25.02.1919 // ЗУ УРСР. – 1919. – № 15. – Ст. 163.
  24. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 14.05.1926 р. “Про основні принципи організації державного нотаріату” // Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства СССР. – 1926. – № 35. – Ст. 525.
  25. Права за якими судиться малоросійський народ // Кистяковский О.Ф. Права по которым судится Малороссійскій народ. – К., 1879. – 844 с.
  26. Правда Русская. Учебное пособие. – М.: изд. Акад. Наук СССР, 1940. – 112 с.
  27. Про власність: Закон України № 697-XII від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
  28. Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні: Указ Президента України від 23 серпня 1998 року. № 932/98 // Офіційний Вісник України. – 1998. - № 34.
  29. Про державний нотаріат: Закон Української РСР від 25.12.1974 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. – № 1. – Ст. 4.
  30. Про нотаріат: Закон України № 3425-XII від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
  31. Про нотаріат: Проект Закону України, внесений народним депутатом І.Б. Коліушком, 1999 p // ссылка скрыта
  32. Про нотаріат: Проект Закону України, внесений народним депутатом В.Л. Мусіякою, 2002 p // ссылка скрыта
  33. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Затверджена Указом Президента України № 1072/2000 від 14 вересня 2000 року “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – 13 жовтня. – Ст. 1648.
  34. Процес короткий приказний, виданий при резиденції гетьманській 1734р. // Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права. – К.: друкарня Всеукр. Акад. Наук, 1929. - С. 42-82 – Т. 1.
  35. Розпорядок Державного Секретаріату судівництва з дня 1 марта 1919р. про тимчасову організацію нотарів // Вісник державних законів і розпорядків Західної области Української Народної Республіки. – 1919. – Ч. 32. – С. 27-28. – Вип. 4.
  36. Собрание малороссийских прав 1807 г. – К.: Наук. Думка. – 1993. – 367 с.
  37. Статут Великого княжества Литовського 1588 года. М.: Изд. Моск. общества исторического и древностей российских, 1854. – 382 с.
  38. Суд і розправа в правах малоросійських 18 жовтня 1750р. // Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права, – К.: друкарня Всеукр. Акад. Наук, - 1929. – С. 83-147. – Т. 1.
  39. Фундаментальні принципи Латинського нотаріату: прийнято Бюро КМНС 18 січня 1986 року і Постійною Радою в Гаазі 13-15 березня 1986 року // Нотаріат для Вас. – 2001. – № 4. – С. 7.
  40. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.
  41. Цивільний кодекс УРСР від 16.12.1922 р. // ЗУ УРСР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
  42. Экстракт из указов, инструкций и учреждений, с разделением по материям, на девятнадцать частей 1786 года // Материалы для истории экономического и общественного быта Старой Малороссии, издаваемые под редакцией Н.П. Василенка. –– Чернигов, 1902. – 296 с. - Вып. II.
  43. Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitey z dnia 27 X 1933r. Prawo o notariacie // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitey Polsky. – 1933. – № 84. - &609.


В. Спеціальна література
  1. Абашидзе А.Х., Дударев А.В. Роль и содержание деятельности Международного союза латинского нотариата в современных условиях // Государство и право. – 2001. - №1. – С. 82-85.
  2. Авдеенко Н.И., Кабакова М.А. Нотариат в СССР. - Л., - Изд-во ЛГУ. - 1984. – 143 с.
  3. Адамович В. Перебудова в діяльності державного нотаріату - необхідна // Радянське право. – 1988. - № 6. – С.64-67.
  4. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической Комиссией. - СПб., 1848. - Т.3 (1544 – 1587). – 356 с.
  5. Алексеев С.С. Теория права. – Харьков : Изд-во БЕК. – 1994. – 224 с.
  6. Архив Юго-Западной России. Акты о заселении Юго-Западной России. – К., 1886. – Т. 1-4. – Ч. VІІ.
  7. Асосков К. Продолжение к разрешителю вопросов по нотариальному и материальному праву. - СПб., 1901. - 141 с.
  8. Бантышъ-Каменский Д.Н. Источники Малороссийской истории. – Часть II. –М.:В Университетской типографи, 1859. – 341 с.
  9. Баранкова В.В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 1997. – 24 с.
  10. Барановский С. Пасынки Фемиды // Нотариальный вестник. – 1903. - № 2. - С. 7-8.
  11. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История госудорства и права Польши. – М.: Юрид. лит-ра, 1980. – 559 с.
  12. Бахман К.О. Служебное и материальное положение нотариусов (По поводу проекта новой редакции положения о нотариальной части). – Либава, 1911. – 50 с.
  13. Бзовский С. По поводу ревизии Положения о нотариальной таксе // Журнал министерства юстиции. – 1898. – апрель. – С. 220-231.
  14. Блинов И.Я., Победимов М.В. Закон и практика по имущественным сделкам. Практическое нотариальное руководство. - М., 1913. – 454 с.
  15. Боборыкин А. Опыт реформы нотариата как сословия (Нотариальные советы и новая такса вознаграждения). – К., 1917. - 70 с.
  16. Боднарук Т. Західноруське право: дослідники і дослідження /Відп. Ред. І.Б. Усенко. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2000. - 160 с.
  17. Бойко І.Й. Зобов’язальне право Гетьманщини за „Правами за якими судиться малоросійський народ” 1743 року. – Львів: Світ, 1998. – 52с.
  18. Брокгауз Ф.А., Эфрон Н.А. Энциклопедический словарь. – СПб., 1897. – Т. XXI.
  19. Бюрри П.-Ж. Профессиональная тайна; Организация нотариальной конторы // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 103-116; 153-156.
  20. Василенко Н.П. Матеріяли до історії українського права. – К.: друк. Всеукр. Акад. Наук, 1929. – 336 с. – Т. 1.
  21. Виноградов Л. Историческое развитие русского нотариата // Вестник права. – 1916. - № 15-16. - С. 389-393.
  22. Владимирский-Буданов М.Ф. Хрестоматия по истории русского права.- Изд. 4-е. - Вып. 1. – СПб., - К., Оглоблин, 1889. – 249 с.
  23. Вольман И.С. Нотариат. Очерк организации современного Западно-Европейского нотариата // Вестник Права. – 1915. - № 30-34.
  24. Вольман И.С. Юбилей русского нотариата // Вестник права. – 1916. - № 15-16. - С. 384-388.
  25. Вольман И.С.Нотариальное положение (с продолжением 1906 г.). – СПб., 1909. – 472 с.
  26. Выменец С.П. Историко-правовые аспекты становления и развития института нотариата. Российский и международный опыт. - СПб.: Академия общественных связей, 2000. - 231 с.
  27. Гасман А. Изменения Положения о нотариальной части за полвека // Вестник Права. – 1916. - № 15-16. - С. 377-384.
  28. Гасман А.Г. Объяснительная записка к проекту новой редакции положения о нотариальной части. – Ч. 1. – СПб., 1904. – 386 с. – С. I-LVIII (Введение).
  29. Герасимов В. Потенциал нотариата не востребован // Российская юстиция. – 2000. - №1. – С. 31-32.
  30. Голованов В.Г. Развитие нотариата в постсоциалистическом государстве (опыт Республики Беларусь) // Государство и право. – 2001. - №4. – С. 117-120.
  31. Греков Б.Д. Киевская Русь. – М.: Госполитиздат, 1953. – 568 с.
  32. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в XI т., XII кн. / Редкол. П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. Думка, 1991 – Т. 1. – 1991. - До початку XI віка. – 736 с.
  33. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в XI т., XII кн. / Редкол. П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. Думка, 1991 – Т. 2. – 1992. – XI-XIII вік. – 640 с.
  34. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в XI т., XII кн. / Редкол. П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. Думка, 1991 – Т. 5. – 1994. – Суспільно-політичний і церковний устрій та відносини в Українсько-руських землях XIV-XVII віків. – 704 с.
  35. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в XI т., XII кн. / Редкол. П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. Думка, 1991 – Т. 6. – 1995. – Життє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків. – 680 с.
  36. Гурлянд Я. Юридические вопросы и задачи из нотариальной практики и гражданского права с ответами по решении кассационного сената. – Одесса, 1883. - 163 с.
  37. Гурлянд Я. Юридический разбор нотариальных вопросов и разные заметки из практики. - Харьков, 1875. - 248 с.
  38. Давид Р, Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
  39. Дашкевич Я.Р. Адміністративні, судові й фінансові книги на Україні в XIII – XVIII ст. ( Проблематика, стан і методика дослідження ) // Історичні джерела та їх використання. – К., 1964. – С. 129-170. – Вип. 4.
  40. Дмитриевский Н. Нотариальное руководство: системный сборник узаконений, относящихся к нотариальной части. - М., 1882. – 864 с.
  41. Долгов М.А. Большая история нотариата // Нотариус. – 2000. – № 3 (23). – С. 76-80.
  42. Дубровіна А.Б. Суспільний лад, механізм управління та право України в період розпаду феодально-кріпосницької системи і зростання капіталістичних відносин. – К., 1966. – 112 с.
  43. Дударев А.В. Нотариат: аспект международного и национального права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 2000. – 16 с.
  44. Дювернуа Н. Источники права и суд в Древней России: Опыты по истории русского гражданского права / Предисл. канд. юрид. наук А.В. Коновалова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 396 с.
  45. Дювернуа Н.Л. Чтенія по гражданскому праву. Томъ первый. Введение и часть общая (Выпускъ ІІІ-й). – 3-e изд. - СПб.: Типографія М.М. Стасюлевича, Вас. Остр., 5 лин., 28. 1899. – С. 669-800.
  46. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст.. – К.: Вид-во Акад. Наук УРСР, 1959. – 532 с.
  47. Загоровский А.И. Исторический очерк займа по русскому праву до конца XII столетия. - К., 1875. – 39 с.
  48. Записка о судебной реформе в западном крае вообще и в частности в Киевской губернии /Сост. Н.М.Колмаковь. - К., 1872. - 32 с.
  49. Зенович И. Знание мирового судопроизводства и нотариальной части. – СПб., 1873. – 483 с.
  50. Иваницкий А. Впечатления и заметки // Нотариальный вестник. – 1903. - № 2. - С. 6-7.
  51. Из истории российского нотариата // Нотариус. – 1997. - № 3. - С. 49-54.
  52. Из истории Российского нотариата // Нотариус. – 1997. - № 4. - С. 88-94.
  53. История государства и права зарубежніх стран: Учебник для вузов: В 2 ч. Ч. 1 /Под общ. ред. д.ю.н., проф. О.А. Жидкова и д.ю.н., проф. Н.А. Крашенинниковой. – 2-е изд., стер. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 624 с.
  54. История нотариата // Нотариус. – 1997. - № 1. – С. 79-84.
  55. История нотариата // Нотариус. – 1997. - № 2. - С. 80-85.
  56. Історія держави і права України: Курс лекцій / О.О. Шевченко, В.О. Самохвалов, В.П. Капелюшний, М.О. Шевченко; За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 287 с.
  57. Історія держави і права України. Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – К.: Концерн „Видавн. Дім „Ін Юре”, 2003.
  58. Історія української Конституції /Упоряд. А.Г. Слісаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
  59. Йемма А. Нотариат в условиях рыночной экономики // Советская юстиция. – 1992. - № 17/18. – С. 20-21.
  60. К пятидесятилетию Российского нотариата // Вестник права. – 1916. - № 19. - С. 446-448.
  61. Калмыков П.Д. О символизме права вообще и русского в особенности. – СПб., 1839. – 83 с.
  62. Кальницький М. Нерухомість і посвідчення угод у старому Києві // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 2. – С. 46-47.
  63. Кальницький М. Як зароджувався київський нотаріат // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 1. – С. 31-32.
  64. Киевская Старина. – К., 1887. – Січень – Т. XVII.
  65. Киевская Старина. – К., 1892. – Кн. XI.
  66. Кистяковский О.Ф. Очерк исторических сведений о своде законов, действовавших в Малороссіи под заглавием: Права по которым судится Малороссійскій народ // Кистяковский О.Ф. Права, по которым судится Малороссийский народ. – К., 1879. – С. 1-114.
  67. Кистяковский О.Ф. Права, по которым судится Малороссійскій народ. – К., 1879. – 844 с.
  68. Ківалов С., Музиченко П. Короткий коментар загальної спрямованості норм Статуту 1529р. // Статути Великого князівства Литовського. - Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. – 464 с. – Т. 1.
  69. Кіку І.О. Значення актових книг як джерела з історії України XVI-XVIII ст. // Український історичний журнал. – К., 1983. – № 1. – С. 141-152.
  70. Кобилецький М.М. Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918 – 1923рр.): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 1998. – 16 с.
  71. Ковальова С. Судові чиновники в українських судах XIV- XVI століть // Юридический вестник. - 2000. - № 1. - С. 110-117.
  72. Козьяков Ю. Нотаріат у дзеркалі проблем // Право України. – 1998. - № 6. – С. 84-85.
  73. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесс. - Харьков: Консум, 1999. – 240 с.
  74. Кольбенко А. В. Історико-правові аспекти утворення та діяльності митних органів України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 1997. – 20 с.
  75. Кондратюк С. К. Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939 – 1941рр. (державно-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2003. – 18 с.
  76. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л., Держава і право України. 1917 - 1920: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
  77. Коросташов О.М. Особливості правового регулювання цивільних відносин у Полтавській і Чернігівській губерніях (перша половина XIX століття): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2001. - 20 с.
  78. Кочерьянц Р.Г. Возникновение, развитие и сущность советского государственного нотариата: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1973. – 17 с.
  79. Кривонос Г. Зробити нотаріат передовою ланкою органів юстиції // Революційне право. – 1940. - № 10. – С. 36-38.
  80. Кривонос Г. Радянський нотаріат і його завдання // Революційне право. – 1939. - № 2. - С. 25-26.
  81. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ. – 1990. – 520 с.
  82. Кузнецов С.К. Педагогические начала в нотариальном положении // Нотариальный вестник. – 1904. - № 32. – С. 3-5.
  83. Кульчицький В.С. Суд і розправа Ф. Чуйкевича – пам’ятник феодального права України XVIII ст. // Ювілейна наукова сесія. Тези доповідей секцій історичних та юридичних наук. – Львів, 1961. – С. 82-84.
  84. Кульчицький В. С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 320с.
  85. Купчинський О. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. – К.: Інститут Української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. – 1998. – 98 с.
  86. Левицкий О.И. О судьбе древних актовых книг и собрание их в центральных архивах // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. – К., 1896.– С. 1-14. – Кн. 10.
  87. Левицкій О.І. Обь актовыхъ книгахъ относящихся къ истории Югозападного Края и Малороссіи. – М.: Печатня А.И. Снегирёвой, 1900. – 30 с.
  88. Леонтович Ф.И. Очерки истории литовско-русского права. – СПб., 1894.
  89. Лесницкая Л.Ф. Закон о государственном нотариате // Советское государство и право. – 1973. - № 12. - С. 53-61.
  90. Литовская Метрика. – Кн. 2. – Отд. 1. – Ч. 1: Книга записей. – Т. 1 // Русская историческая библиотека.– Птб., 1910. – 1074 с. – Т. 27.
  91. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник.- Львів, 2003. – 247 с.
  92. Лучицкій И. Сборник материалов для истории общины и общественных земель в Левобережной Украине XVIII в. (Полтавской губернии). – К., 1884. – 271 с.
  93. Ляпидевский Н.П. Исторія нотаріата. – М., 1875. – 257 с. – Т. 1.
  94. Мамут А.С. Анализ правогенеза и правопонимания // Историческое в теории права. – Тарту, 1989. – С. 5-7.
  95. Мандельштам Л.Б. Учреждение нотариата и его организация // Журнал министерства юстиции. – 1899. – № 4. – 52 с.
  96. Мартынов Н.К. Положение о нотариальной части, разъясненное и дополненное. – Пг., 1917. – 1043 с.
  97. Маттель А. Практика провинциальных нотариусов. Вырезка из Журнала гражданского и уголовного права. - СПб., 1890. - № 31. - С. 49-63.
  98. Медведев И.П. Очерки византийской дипломатики (частноправовой акт). – Л.: Наука, 1988. – 264 с.
  99. Мейер Д. Древнерусское право залога. – Казань, 1855. – 60 с.
  100. Мерлотти М. Общие соображения о роли нотариата Латинского типа и основные принципы свободного нотариата // Развитие небюджетного нотариата в России: квалифицированная помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 13-18.
  101. Мироненко О.М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995. – 328 с.
  102. Момотов В.В. Формирование русского средневекового права в IX-XIV вв. - М.: ИКД «Зерцало-М», 2003. – 416 с.
  103. Настюк М. І. Становление и развитие органов юстиции и прокуратуры в западных областях УССР (1939 – 1941рр.): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1977. – 20 с.
  104. Неволин К.А. История российских гражданских законов: В 3 т. – СПб., 1845.– СПб., 1912. – Т. 2. – Кн. 2.
  105. Нейман М.М. Нотариальные вопросы и заметки. – Дубно, 1889. – 17 с.
  106. Нижегородский нотариат. Страницы истории / Авт.-сост. Б.И. Лившиц. – М.: Аир-Арт, 2001. – 382 с.
  107. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774 – 1918рр.). – Чернівці: Рута, 2004. – 384 с.
  108. Никифорак М., Дуган В. Нотаріат на Буковині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 3-4. – С. 56-57.
  109. Никклаус Р. Этика нотариуса. Некоторые размышления и видение в реальности 2001 года // Нотариальный Вестник. -2001 - №11. – С. 47-53.
  110. Никклаус Р. Нотариальная этика. Основные принципы и случаи из практики // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 45-68.
  111. Никонов С.П. Краткий учебник истории римского права. - Харьков, 1907. – Ч. 1. - 117 с.
  112. Нольде А.Е. Очерки по пстории кодификации местных гражданских законов при графе Сперанском. – СПб., 1906. – 314 с. – Вып. 1. (Попытка кодификации литовско-польского права).
  113. Нотариальный сборник законов, правил и форм / Состав. Гусев А.Н. – Харьков, 1890. - 720 с.
  114. Нотариат на Украине. Краткий обзор деятельности // Вестник советской юстиции. – 1924. - № 12 (22). - С. 355.
  115. Обозрения исторических сведений о составлении Свода местных законов Западных губерний. – СПб., 1910. – 64 с.
  116. Объяснительная записка к проекту новой редакции положения о нотариальной части. – Ч. 1. – СПб., 1904. – 386 с. – С. I-LVIII (Введение).
  117. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст. – Львів, 1967. – 179 с.
  118. Перозио Н.П. Записка об устройстве нотариальной части в России. – М., 1880.
  119. Пиепу Ж – Ф., Ягр Ж. Профессиональное нотариальное право. – M.: Юрист. - 2001. – 224 с.
  120. Плохотенко А.К. Курс нотариата. С образцами, формами, законоположениями. - М., 1910. - 512 с.
  121. Плохотенко А.К. Организация нотариальных контор. Пособие для нотариусов и лиц подготовляющихся к сипытанию на должность нотариуса. – СПб., 1913. – 482 с.
  122. Плохотенко А.К. Полная программа испытаний на должность нотариуса. – 3-е изд., допол. – М., 1915. – 48 с.
  123. Плохотенко А.К. Разрешитель вопросов по нотариальному, материальному и процессуальному праву. – СПб., 1914. - 901 с.
  124. Победоносцев К. Курс гражданского права. – СПб. – 1868. – 392 с. -Ч.1. - Т. 1.
  125. Подгорецкий П. Наиболее желательные изменения в организации современного нотариата // Журнал Министерства юстиции. – 1906. - № 7. - С. 165-219.
  126. Покровский И.А. История Римского права. - СПб.: Лет. Сад, 1999. – 531 с.
  127. Полтавская Н., Кузнецов В. Нотариат. Курс лекций. – М.: Ин-т. междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999. – 176 с.
  128. Попович М. Служебные права и материальная обеспеченность нотариуса в России // Нотариальный вестник. – 1903. - № 4. - С. 3-4.
  129. Пригоровский Г. Греция. – М. – Л.: Государственное издательство, 1925. – 112 с.
  130. Программа испытаний на должность нотариуса /Сост. И.С.Вольман. – СПб., 1905. – 26 с.
  131. Проект новой редакции положения о нотариальной части. Приложение к № 9 Журнала Министерства юстиции. –1904. –Ноябрь – 122 с.
  132. Протокол Частных собраний нотариусов округа Одесского окружного суда. – Одесса, 1913. - 7 с.
  133. Пютцер Х.-Я. Нотариат в частноправовой системе Германии // Нотариус. – 1997. – № 2 (4). – С. 86-91.
  134. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. – 5-е вид., зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
  135. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 525 с.
  136. Рицфоль Ж., Рико Ф. Нотариат Франции. – М.: ОКТБ, 1999. – 82 с.
  137. Россия: Энциклопедический словарь. – СПб., 1898. - Раздел IX. – Русское право.
  138. Руководство к совершению актов, договоров и обязательств на основании положения о нотариальной части. 7-е изд. – СПб., 1881. - 237с.
  139. Сборник узаконений по нотариальной части со всякими позднейшими изменениями и дополнениями / Сост. В.И.Выдрин. – К., 1890. - 530 с.
  140. Сергеевич В.И. Лекции и исследования по древней истории русского права / Под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. М.: Зерцало, 2004. – 488 с. – (Серия „Русское юридическое наследие”)
  141. Скурідін М. Діяльність нотаріату України // Вісник радянської юстиції. - 1925. - № 5(39). - С. 205-206.
  142. Слабченко М.Е. К вопросу о договорах в Правобережной Малороссии XVIII в. // Опыты по истории права Малороссии XII-XVIII вв. – Одесса, 1911. – С. 257-275.
  143. Софроненко К.А. Малороссийский приказ Русского государства второй половины XVII и начала XVIII в. – М.: Из-во Москов. Ун-та. - 1960. – 178 с.
  144. Судебные уставы 20 ноября 1864 года с изложением рассуждений, на коих они основаны, изданные государственной канцелярией. – СПб., 1867.– 567 с. – Ч. III.
  145. Сумин А.М. Правовое регулирование нотариата в Германии // Нотариус. – 2000. - № 2. - С. 60-76.
  146. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень-грудень 1918). – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 462 с.
  147. Тихенко А. Частный или государственный? // Закон. – 1999. - №3. – С. 76-79.
  148. Тихенко А.И. Историко-исследовательский обзор// Нижегородский нотариат. Страницы истории. - СПб., 2001. - С. 6-35.
  149. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Суспільно-політичний лад і право України у складі Литовської держави та Речі Посполитої. - Івано-Франківськ, 1996. - 36 с.
  150. Ткач А.П. Екстракт Малоросійських прав 1767р. – цінна пам'ятка права України // Вісник Київського університету. - № 6. – Серія права. – К, 1962. – С. 84-89.
  151. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 170 с.
  152. Ткач А.П. Суд і розправа Ф. Чуйкевича – пам'ятка феодального права України XVIII ст. // Вісник Київського університету. - № 5. – Серія економіки та права.– К, 1962. – С. 122-127. – Вип. 1.
  153. Торгівля на Україні, XIV- середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / АН УРСР. Археограф. Комісія та ін.; Упор. В.М. Кравченко, Н.М. Яковенко; Редкол.: М.Ф. Котляр (відп. ред.) та ін. − К.: Наук. думка, 1990. − 408 с.
  154. Усинский Н.К. К пятидесятилетию нотариального положения // Вестник Права. – 1916. - № 40. - С. 1112-1115.
  155. Учреждения Западной Украины до воссоединения её в едином Украинском советском социалистическом государстве. Справочник. – Львов: Изд-во Львовского гос. ун-та, 1955. – 179 с.
  156. Фемилиди А.М. Русский нотариат. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апреля 1866 г.: Пособие к изучению русского нотариального права. – СПб., 1902.
  157. Фурса С. Нотаріальна процедура та правосвідомість // Право України. – 2001. - № 2. – С. 101-104.
  158. Фурса С. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України. – 2000. - № 6. – С. 101-104.
  159. Фурса С. Чи можлива конкуренція серед нотаріусів // Права України. – 2001. - № 5. – С. 65-70.
  160. Фурса С.Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. – К.: Істина, 2002. – 320 с.
  161. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. − Одесса: АО БАХВА, 2001. − 328 с., іл.
  162. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. - М.: Юрид. лит-ра, 1990. – 478 с.
  163. Чванов Г. Новий Закон Української РСР “Про державний нотаріат” // Радянське право. – 1975. - № 3. - С. 8-12.
  164. Чванов Г. Радянському нотаріату – 50 років // Радянське право. – 1975. - № 5. - С. 8-11.
  165. Черемных Г.Г. Возрождение в России независимого нотариата и его взаимоотношения с властью // Нотариус. – 1998. - №3(11). – С. 4-8.
  166. Черемных Г.Г. Нотариат – как институт предупредительного (превентивного) правосудия // Нотариус. - 1998. - №5/6 (13-14). – С. 72-75.
  167. Черемных И.Г. Общая характеристика современного этапа развития российского нотариата // Нотариус. – 2000. - №3(23). – С. 18-26.
  168. Черемных И.Г. Российский нотариат: прошлое, настоящее, будущее. - М.: ОК ТБ, 1999. – 240с.
  169. Черкаський І. Спадщина в українському праві звичаєвому. – Львів, 1899. - 66 с.
  170. Черниш В. Вдосконалення архівної справи в системі сучасного нотаріату України // Право України. – 2001. – № 5. – С. 59-65.
  171. Черниш В. Незалежний нотаріат – необхідна умова становлення громадянського суспільства в Україні // Право України. – 2000. - № 9. – С. 4-8.
  172. Черниш В.М. Цивільно-правові засади розвитку нотаріату в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 17 с.
  173. Шаповалова Л.Л. Становление и развитие института нотариата в России: историко-правовой аспект: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Ставрополь, 2000. – 20 с.
  174. Штраних О. Нотариальный сборник правил, законов и форм с разъяснениями статей решениями Сената. – Смоленск, 1880. – 386 с.
  175. Штраних Ф.Н. Юбилей нотариата // Вестник права. – 1916. - № 19. - С. 448-449.
  176. Юдельсон К.С. Советский нотариат. – М.: Госюриздат. - 1959. – 376 с.
  177. Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. – М.: Госуд. изд-во юрид. лит-ры, 1949. – 544 с.
  178. Яковлів А. Український кодекс 1743р. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Мюнхен, 1949. – 210 с. - Т. CLIX.
  179. Яковлів А. Впливи старочеського права на право українське литовської доби XV-XVI вв. – Прага ,1929. – 84 с.
  180. Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси Х- XV вв.: В 2 т. – М.: Наука. - 1970. – 326 с. –Т.1. Печати Х-ХIII вв.
  181. Ярков В.В. Будущее нотариата в России – попытка прогноза // Нотариус. – 1999. - № 5(19). – С. 22-26.
  182. Ярков В.В. Профессия нотариуса // Нотариус. – 2000. – № 4(24). – С. 14-20.
  183. Ярков В.В. Нотариат в правовой системе России // Нотариус. – 1997. - №2. – С. 4-19.
  184. Яроцкий Н. Замечания на проект новой редакции положения о нотариальной части , составленной в 1904 г. – СПб., 1910. – 78 с.
  185. XXIII Международный конгресс Международного союза латинского нотариата // Нотариальный Вестник. – 2002. - № 3. – С. 50-55.
  186. Allerhand M. Prawo onotariacie. – Lwow, 1934. – 485 s.
  187. Bandtkie J.W. O notaryacie dawnieyszym i nowszym w Polszcze /”Pamietnik Warszawski”, 1815. – t. III. – S. 327-469.
  188. Balzer O. Kancelarye I akta grodzkie w wieku XVIII. Lwow, 1882. – 55 s.
  189. Breyer S. Kilka uwag o organizacji notariatu wedle projektow prof. dr. Wlad. L. Jaworskiego // Przeglad Notarialny. – 1930. – № 1. – S. 1-13.
  190. Dabkowski P. Urzednicy kancelaryjni sadow ziemskich I grodzkich w dawnej Polsce. – Lwow, 1918. – 35 s.
  191. Debicki J. Uwagi nad reforma o notariacie // Przeglad Notarialny. – 1930. - № 2. – S. 160-184.
  192. Glass J. Niektore zagadnienia przyszlej polskiej ustawy notarialnej // Przeglad Notarialny. – 1930. - № 1. – S. 50-56.
  193. Glass J. Notariatszeitung o polskim prawie o notariacie // Przeglad Notarialny. – 1934. - № 1. – S. 9-13.
  194. Glass J., Natanson W. Prawo onotariacie. – Warzawa, 1934. – 360 s.
  195. Gora S. Zasady przewodnie i postulaty reform notariatu w Polsce // Sprawozdanie z pierwszego Zjazdu polskich notariuzy w Krakowie. – Przeglad Notarialny. – 1922. - № 3-4. – S. 3-65.
  196. Helcel. Starodawne prawa polskiego pomnintki. – Warzawa, 1856.– 229 s. – Тom 2.
  197. Japa S. Notaryat Galicyi zachodney. – Tarnow, 1906. – 16 s.
  198. Jaworski W.L. Reforma notariatu. – Krakow, 1919. – 146 s.
  199. Limanowski A.K. Stan notarialny Wschodney Malopolski w chwilach przelomowych. - R. 1914-1920. - Lwow, 1920. – 40 s.
  200. Malec D. Notariat Drugiej Rzeczypospolitej. – Krakow: wydawnictwo uniwersytetu Jagiellonskiego, 2002. – 468 s.
  201. Malec D. Postawowe zasady ustroju polskiego notariatu w swietle projektow i opinii z lat 1918 – 1933 // Czasopismo prawno-historyczne. – Zeszyty 1-2. – 2000.– S. 127-149. – Тom LII.
  202. Natanson W. Wprzededniu przemiany. Ku prawu notarialnemu // Przeglad Notarialny. – 1933. - № 3. – S. 7-16.
  203. Niemirowski A. Przeglad ustaw notaryalnych obowiazujacych obecnie w Europie. – Warzawa.: S. Orgelbrand, 1880. – 34 s.
  204. Niemirowski A. Wyklad notariatu dziejowy i porownawzy. Czesc szczegolna. - Warzawa.: druk. K. Kowalewskiego, 1876. – 464 s.
  205. Opinia lwowskiej Izby notarialney o projekcie nowej ustawy notarialney // Przeglad Notarialny. – 1932. - № 1. – S. 4-37.
  206. Opinia przemyskiej Izby notarialney odnosnie projektu unifikacyjnej ustawy notarialney // Przeglad Notarialny. – 1931. - № 4. – S. 415-425.
  207. Slaski B. Jesze o nazwe rejent // Notariat-Hipoteka. – 1931. - № 3. – S. 4-5.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php