Богдан Гаврилишин «засіб макропулоса»
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВід автора |
- Кулик Богдан Иванович /г. Чернигов/ Цель моего доклад, 34.53kb.
- України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова, 5720.49kb.
- План І. Вступ >ІІ. Дидактичні ігри важливий засіб успішного засвоєння учнями математичних, 276.55kb.
- Мовлення та вербальний інтелект дітей молодшого шкільного віку, 34.92kb.
- Дидактичні ігри як засіб підвищення ефективності уроку. Гудь Наталія Іллівна, 21.23kb.
- Урок правознавства 9 клас Тема: дотримання норм права як засіб збереження життя І здоров’я, 123.22kb.
- Реферат Богдан Лепкий (9 листопада 1872 21 липня 1941), 137.02kb.
- Номинация «Мой город», 225.74kb.
- Виступ та методичні рекомендації «Самопідготовка як засіб створення оптимальних психолого-педагогічних, 589.68kb.
- Войтюк Богдан Юрійович. Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор'я (синтаксономія,, 62.97kb.
У світі існує багато національних і декілька міжнародних асоціацій бізнесових шкіл та інституцій, таких як:
Європейська фундація розвитку менеджменту (efmd — European Foundation for Management Development). Це європейська мережа, що об'єднує понад 420 організацій з понад 40 країн, які працюють у сфері розвитку менеджменту. Вона розробляє і запроваджує стандарти якості менеджмент-освіти, заохочує інноваційний підхід до навчання та невпинний особистий розвиток людини. Місією фундації є «розвиток людей через навчання та лідерство, підвищення рівня європейської конкурентоспроможності», efmd — це міжнародна мережа, форум для професіоналів, посол для розвитку менеджменту в Європі, efmd — ініціатор системи EQUIS346.
Центрально- та Східноєвропейська асоціація розвитку менеджменту (CEEMAN — Central and East European Management Development Association). CEEMAN налічує сьогодні 111 організацій-членів із 30 країн Центральної, Східної та Західної Європи. CEEMAN вбачає своїм призначенням піднесення якості менеджмент-освіти у Центральній та Східній Європі; всебічну підтримку та забезпечення співпраці бізнесових шкіл та інституцій розвитку менеджменту, спрямованої на встановлення взаємовигідного партнерства і розвиток менеджмент-освіти у регіоні.
Міжнародна асоціація менеджерської освіти (AACSB — The International Association for Management Education) — це переважно американська асоціація.
В Україні вкрай необхідно створити таку асоціацію, яка б інтегрувала до менеджерської освіти бізнесові кола і допомагала б узгоджено розв'язувати ключові стратегічні питання, з якими стикаються лідери бізнесових шкіл та корпоративної освіти.
Асоціація мала б налагодити партнерство українських бізнесових шкіл як між собою, так і в глобальному масштабі з метою формування в українських керівників компетентності із глобального менеджменту, здатності освоювати глобальні ринки капіталу і обстоювати національні інтереси. Асоціація осягала б ефективні корпоративні стратегії для розвитку менеджменту і добивалася б академічного визнання корпоративного навчання, розробляла б на основі розвитку менеджменту дієве навчання у рамках кращої глобальної практики, стратегію розвитку викладачів, передбачала б майбутні потреби корпоративних замовників і здійснювала б співпрацю в навчанні на основі поліпшення технологій. Застосовуючи «знанневі» технології, асоціація розширювала б конкурентоспроможність українського менеджменту у глобальному ринковому середовищі.
ВІД АВТОРА
Книгу написано. Автор ніби все сказав — то навіщо ця післямова?
Я хочу звернутися до суворих суддів — читачів цієї книги, перепрошуючи за недоліки, на які мені вказували мої колеги й друзі, але які я вже не маю часу виправляти і сподіваюсь на розуміння і доброзичливість критиків.
Укладаючи цю книгу, я намагався не спрощувати оцінок чи підходів до реальних проблем сьогодення, що неозброєним оком можна помітити у деяких книжках та публікаціях із цієї проблематики, та уникнути політичної заангажованості, яка загрожує небезпекою вибору хибної державної стратегії, а отже, небезпекою для України запізнитися на потяг світової економіки, світового прогресу.
Уникаючи такого спрощення, я хотів досягти максимальної об'єктивності в баченні того, як можна подолати сьогоднішні труднощі, і щиро поділитися цим баченням із читачем, аби допомогти йому позбутися в собі «хробака зневіри», підтримати його жадобу творити, потяг до важкої праці і, зрозуміло, перемоги. Це і є метою моєї книги.
По-перше, я прагнув звести воєдино найнеобхідніші знання, які, на мій погляд, потрібні національному менеджменту для забезпечення інноваційного розвитку України.
По-друге, я прагнув довести, що українська «шляхологія», проголошуючи гасла, формулюючи привабливі національні ідеї та визначаючи стратегії, часто виходить із хибних уявлень. Для прискорення прогресивних змін необхідно, спираючись на сучасну теорію і практику менеджменту, зміцнювати співпрацю прогресивних сил країни, підвищувати марку цементу нашого суспільства, формувати та здійснювати далекоглядну політику, розвивати адекватні нашим потребам моделі менеджменту.
Єдиним надійним важелем за реальних обставин є, на мій погляд, розвиток українського менеджменту. Проте, на жаль, за останнє десятиліття держава та український бізнес зробили для цього дуже мало, а отже, втрачаємо дорогоцінний час.
Можливо, хтось не погодиться з таким висновком, та це не лякає мене. Всесвітньо відомий гарвардський професор Майкл Портер одного разу досить серйозно, як на мене, пожартував: «У своїй лекції я був такий правдивий, що мої опоненти не дуже опонували мені — важко дискутувати із правдою... Але без дискусії, без «незгоди» можна заспокоїтись на цій правді, тому що сьогоднішня правда у цьому надзвичайно мінливому світі завтра може бути не повною правдою, або й гірше — неправдою... Тому дискусії потрібні, щоб не проспати змін і встигнути вчасно, а ще краще завчасно, реагувати на них».
Ось чому я прагнув долучитися до дискусії про проблеми української «шляхології» під кутом зору українського менеджменту — верстви, що вміє і готова динамічно керувати, аби якнайшвидше над одним із вагонів потяга світової економіки замайорів синьо-жовтий прапор України.
Робота над цією книгою здійснена у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ-Київ) у ході вдосконалення методології й практики опанування нашими менеджерами законів інтеграції інформації та знань, розширення поля міждисциплінарних пошуків у світовому просторі бізнесу й економіки. МІМ-Київ — це, насамперед, міжнародний рівень та якість навчальних програм, чому великою мірою сприяють плідне партнерство з міжнародними асоціаціями і фондами, навчальними закладами і корпоративним світом. Свою співпрацю з провідними бізнес-школами та університетами, членство у європейських асоціаціях розвитку
менеджменту інститут використовує для знайомства зі стандартами, прийнятими на ринку бізнес-освіти, для постійного збагачення власного досвіду і розширення свого світогляду. Жваве спілкування з партнерами дозволяє тонко відчувати найсучасніші тенденції розвитку світу бізнесу та бізнес-освіти, а відтак швидко реагувати на ці зміни і пропонувати новинки своїм клієнтам, а разом з тим — репрезентувати досягнення вітчизняного ринку бізнес-освіти за кордоном.
Один із провідних американських філософів Р. Рорті зауважив, що «всі люди мають набір слів, якими вони виправдовують свою діяльність у своєму житті». МІМ-Київ теж має такий набір слів для опису світу й українського бізнесу, корисний для передбачення і контролю процесів управління підприємствами, організаціями, економікою в цілому та для інших сфер суспільного життя. Отож набір слів, категорій, принципів, здобутий внаслідок напруженого внутрішнього трансферу знань у нашій бізнес-школі, і пропонує моя книга.
Праці з менеджменту в Україні ризикують швидко старіти внаслідок високої швидкості суспільних змін. Але я сподіваюсь, що завдяки обраному методові метаменеджменту ця книга не скоро втратить актуальність. Проте був би втішений, якби праця, яку я нарешті виніс на суд читача, якомога швидше втратила актуальність для українського менеджменту. Бо це означатиме, що згаяний Україною час надолужено, а отже, мети досягнуто.