Цивільний захист. До тем для дипломних робіт
Вид материала | Диплом |
СодержаниеШляхи підвищення якості пропаганди. Список використаної літератури |
- Всеукраїнський конкурс дипломних робіт студентів навчальних закладів освіти із спеціальності, 718.26kb.
- Методичні вказівки до виконання дипломних проектів (робіт) для студентів всіх спеціальностей, 506.98kb.
- Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
- Перелік тем дипломних робіт для спеціальності «Маркетинг», 35.39kb.
- Перелік тем дипломних робіт для спеціальності «Маркетинг», 40.11kb.
- До розділу дипломних проектів І робіт для підготовки бакалаврів за напрямком «Зварювання», 625.74kb.
- Методичні рекомендації для виконання дипломних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями, 640.73kb.
- Типова навчальна програма нормативної дисципліни «цивільний захист» для вищих навчальних, 416.75kb.
- Типова навчальна програма нормативної дисципліни «цивільний захист» для вищих навчальних, 415.29kb.
- Основні напрями вибору тем дипломних проектів І робіт, що запропоновані викладачами, 250.83kb.
— активна участь у пропаганді громадськості і громадських організацій;
— використання різноманітних форм методів і засобів пропаганди (преса, радіо, телебачення, кіно, автоклуби, бібліотеки та інше);
— цілеспрямованість у вирішенні конкретних завдань;
— підготовленість пропагандистського активу;
— надання допомоги в плануванні, розробці і публікації матеріалів з ЦО;
— організація і регулярне проведення оглядів-конкурсів культурно-просвітницьких установ щодо питань пропаганди ЦО;
— систематичне узагальнення та розповсюдження передового досвіду ведення пропаганди;
— дотримання основних принципів пропаганди (тісний зв'язок з життям, єдність слова і діла, оперативність, конкретність, правдивість і дохідливість).
Шляхи підвищення якості пропаганди. Серед них можна виділити такі:
— вміле користування технічними засобами;
— диференційований підхід до різних груп населення;
— об'єднання зусиль органів ЦО, міністерств, відомств, громадських організацій;
— підвищення методичної (професійної) і теоретичної оснащеності пропагандистів цивільної оборони.
Сила впливу будь-якого виступу невід'ємна від особистих характеристик пропагандиста, його переконань, щирості. Неможливо переконати інших у тому, чому сам не дуже віриш, у чому сам невпевнений, не можна прищепити іншим необхідність чинити так, як сам не робиш, а також важко змусити когось зробити те, чого сам уникаєш.
Пропаганда ЦО — не вузьковідомча справа. Безпосередньо відповідає за пропаганду начальник ЦО. Управління (відділи) ЦО є виконавчими органами щодо організації та пропаганди ЦО. Вони спільно з державними і громадсько-політичними організаціями визначають вихідні дані перспективного планування пропаганди ЦО", (в масштабі області, міста, району), її змісту з урахуванням:
— завдань, поставлених НЦО України, МНС України, НЦО області, міста, району, об'єкта;
— назрілих проблем і недоліків у навчанні населення з ЦО;
— географічних, геофізичних, екологічних, виробничих, економічних та інших умов і особливостей регіону, області, міста, району які несуть потенційну небезпеку для населення і об'єктів господарської діяльності, обумовлюють характер і обсяг завдань ЦО.
Для досягнення успіху в пропаганді ЦО необхідно вірно витримувати пропорції. Розповідаючи про надзвичайні ситуації обов'язково пов'язувати їх зі способами та методами захисту і прищеплювати кожній людині віру в ефективність способів і засобів захисту.
Таким чином, пропаганда ЦО органічно входить у зміст підготовки сил цивільної оборони і населення, тісно пов'язана з процесом морально-психологічної підготовки населення і має надати допомогу людям відчути впевненість у період надзвичайних ситуацій. Усі її форми і методи повинні сприяти мобілізації населення на виконання не тільки заходів цивільної оборони, а і завдань, які стоять перед державою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І.АтаманюкВ. Г., ШиршевЛ. Г.,АкимовН. И. Гражданская оборона: Учебник. — М., 1986.
2. Методика выявления и оценки радиационной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций / Владимиров Б. А., Михеев О. С, Хмель С. И. и др. — М., 1989.
3. ГубськийА. І. Цивільна оборона. — К., 1995.
4. ДБН В2.2.5—97 «Захисні споруди цивільної оборони». — К., 1997.
5. Депутат О. П., Коваленко I. В., Муокип I. С. Цивільна оборона: Підручник / За ред. полковника В. С. Франчука. — 2-е вид., доп. — Львів, 2001.
б.ДемиденкоГ. П. Захист об'єктів народного господарства від зброї массового ураження. — К., 1996.
7. Джигирей В. С, Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності: Навч..посібн. — 3-є вид., доп. - Львів, 2000. - 256 с.
8. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження/ Наук, керівники: ч л єн -кор. HAH України С. І. Дорогу нцов і генерал -лейтенанті?. Ф. Гречанінов. — К., 1995.
9. Закон України «Про аварійно-рятувальні служби», № 1281—XIV.
10. Закон України «Про Цивільну оборону України», № 2974 XII.
11. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. — К., 1989.
12. Защита обьектов народного хозяйства от оружия массового пораження: Справочник / Демидеико Г. Л., Кузьменко 3. Л. и др. — К., 1989.
13. Методика прогнозування масштабів заражения сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті. — М., 1991.
14. МіговичГ. Г. Довідник з цивільної оборони. — К., 1999.
15. МіговичГ. Г., Рябчук О. Г. Сильнодіючі отруйні речовини. — К., 1999.
15. Надзвичайні ситуації: Основи законодавства України: В 3-х тт. — К.,1998—2000.
16. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ—97). — К., 1997.
17. Положення «Про Цивільну оборону України». — К., 1994.
18. Положення «Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС техногенного та природного характеру» — К.,1998.
19. Положення «Про класифікацію надзвичайних ситуацій». — К.. 1998.
20. Положення «Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій». — К., 1998.
21. Положення «Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи». — К.. 1996.
22. Проект положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони. — К., 1994.
23. Програма підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» / Укл. В. А. Лукянченков, В. В. Мухін, М. М. Яцюкт& ін. — К., 1995.
24. Указ Президента України «Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій». — К., 1999.
25. Типове положення «Про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій». — К., 1998.
Депутат О.П. та in.
Д359 Цивільна оборона. Підручник / О.П.Депутат, I.В.Коваленко, I.С.Мужик;
За ред. полковника П. I. Кашина. -Львів: ІІП «Василькевич К.І.», 2005. - 340 с.
ISBN 966-96485-0-5
У підручнику викладені основні завдання та організація цивільної оборони на промислових об'єктах господарської діяльності, вплив надзвичайних ситуацій на життєдіяльність населення, способи захисту населення. Наведено методики прогнозування наслідків надзвичайних ситуацій та оцінки стійкості роботи об'єктів, організація навчання і моральио-психологічної підготовки.
Викладено вимоги міжнародного права з питань Цивільної оборони, особливості її організації у зарубіжних країнах, розкрито вплив шкідливих факторів навколишнього середовища на життєділльністьнаселення.
Для студентів вищих навчальних закладів, також може бути корисним для підготовки керівного, комапдно-начальницького складу та робітників і службовців об'єктів господарської діяльності.
ББКЦ69 УДК 355.77