Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка: Хмельницька область: до 50-річчя з часу заснування премії: біобліогр вид. / Упр
| Вид материала | Документы |
- Лауреати Національної премії ім. Тараса Григоровича Шевченка в галузі літератури, 284.15kb.
- Альної премії України імені Тараса Шевченка та листа Інституту інноваційних технологій, 9.04kb.
- Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
- В. В. Маковська Відповідальна за випуск, 271.12kb.
- Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, 59.59kb.
- Положення про премії нан україни імені видатних учених України, 422.93kb.
- На здобуття щорічної премії президента україни для молодих учених реферат, 298.84kb.
- України Володимира Голубченка «Боян Сіверського краю», присвячену життєпису І творчому, 1346.86kb.
- Управління культури Чернівецької облдержадміністрації Чернівецька обласна універсальна, 1340.29kb.
- Михайло Андрійович Рудковський 2-й поверх. Матеріали приймаються до 29 березня, вручення, 40.41kb.
(30.04.1956 р., Хмельницький) – поет, лауреат літературних премій імені Андрія Малишка, імені Павла Усенка, імені Павла Тичини. Закінчив у 1973 р. середню школу в Хмельницькому. Навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1973 – 1974), після закінчення першого курсу перевівся у Київський педагогічний інститут (закінчив 1977). Закінчив Вищі літературні курси в Москві (1987 –1989). Працював учителем української мови і літератури в сільських школах Вінницької області (село Непедівка Козятинського району) та Хмельницької області (село Берегелі Красилівського району), завідувачем літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок. Член Спілки письменників України (1984), від 1996 – член Асоціації українських письменників. Нині живе в Деражні – районному центрі Хмельницької області.Національну премію України імені Тараса Шевченка присуджено у 2009 році за книгу віршів «Посвітається».
Література
1. Вдатися, постатися, привратися...; Доле з очима прірви; Вже нема і не буде; Вже сива // Безсоння вишень:сучасна поезія Хмельниччини. Кн.1. – Хмельницький, 2000.-С.24.
2.Коник на снігу. – К., 2005. – 136 с.
3.Летіли гуси… – К., 1988. – 80 с.
4. Матері // Книга про Матір:українські поети XIX-XX ст. – К., 2003. – С.48.
5. Наодинці з усіма той, хто ще молиться до неба, аби воно просто було... // Поділ. вісті. – 2008. – 14 листоп.
6. Посвітається. – Хмельницький, 2008. – 232 с.
7. Се я, причинний. – Хмельницький, 1994. – 96 с.: іл.
8. Якусь би казку написати...; Отам, де ніч, де ніч отамо...; Нема ні роси, ні води...; Далі — дорога додому; Сад роззирається...; Сталось кохання...; От і тиша стоїть молода-молода... // Поділ. вісті. – 2006. – 5 трав.
Про нього
- Про присудження Державних премій України ім. Т. Шевченка 2009 року: указ Президента України N 117/2009. – Електрон. дані. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Мова укр. – Опис здійснено: 7.06.2010.
- Будзей О. «Брате мій вовче, сестро калино…» // Подолянин. – 2009. – 27 лют. – С.7.
- Гаєвська Н. М. Гірник Павло Миколайович // Українська літ. енциклоп.: в 5 т. – Т. 1. – К., 1988. – С. 426.
- Гірник Павло Миколайович // Мацько В. Літературне Поділля. – Хмельницький, 1991. – С. 17.
- Кабачинська С. Не від світу сього: шевченківський лауреат поет Павло Гірник – про мишей та людей // Дзеркало тижня. – 2009. – 14 берез. – С.14.
- На самоті зі Словом // Кульбовський М. З подільського кореня. Кн.4. – Хмельницький, 2007. – С.87-92.
- Природна мова джерела // Мельник Я. Сила вогню і слова. – К., 1991. – С.75-82.
- Слабошпицький М. «...Та знатимеш такі слова» // Молодь України. – 2010. – 23 квіт.
Гордієнко Кость (Костянтин) Олексійович
(21.09 (3.10) 1899, с. Микитинці Ярмолинецького району – 17.12.1993, Харків) – письменник. Народився в сім’ї селянина. У 1910 році разом з батьками переїздить до Одеси. Роки перебування в портовому місті не зробили з майбутнього письменника романтичного городянина, хоча багато чого й дали – тут він здобув робітничий гарт: після навчання в ремісничій школі працював на хімічному та рафінадному заводах, майстернях, продавав газети, був за експедитора. На цей період і припадають його перші літературні спроби. Шкіци, нариси, малюнки з натури, – а саме так він називав свої фрагментарні новелістичні нариси – були, як правило, фотографічними зображеннями якогось моменту чи події з життя міста чи села. Та незабаром його журналістська й письменницька увага зосередилася лише на проблематиці села. Та це й не дивно, адже коренище його творчості започаткувалося на Поділлі серед трудівників, з їхньою криничною поетикою, щиро й віддано закоханих в пісенний край, рідну землю-годувальницю, яка вимагала не лише дбайливої обробки, наполегливої і нерідко тяжкої праці хлібороба, але й морально-етичної чистоти. Всі наступні роки він вивчав життя українського села, час від часу виїздив у кількамісячні відрядження в села Краснокутчини, Лебедина Житомирщини тощо. У 1920 році він працював у редакції одеської селянської газети «Більшовик» (до речі, саме там знайомиться з Володимиром Сосюрою і друкує його вірш «Відплата» – дружба з поетом тривала все життя), а в наступному вже редагує повітову газету «Червоне село» в Балті, прийнявши редакторську естафету від Валентина Катаєва. На цей час припадає і його знайомство з Костянтином Паустовським, який працював тоді у флотській газеті Одеси. Кость Олексійович особливо приязно говорив про ті зустрічі, незабутні поради письменника і журналіста захоплювався вмінням вслухатися в народну мову, відбирати найтиповіше, найхарактерніше. У 1922 році Гордієнка запрошують до Харкова – тодішньої столиці – і саме тут його навчав літературної грамоти Василь Еллан-Блакитний у газеті «Вісті ВУЦВК» і журналі «Всесвіт». Він долучається й до роботи спілки пролетарських письменників «Гарт», а в 1934 році, коли була створена Спілка письменників СРСР, стає її членом.
З
нання життя, його проблем, людей села, як і точне використання слова допомагали письменникові однієї теми, одного стилю створювати виразні, переконливі образи персонажів. Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка отримав у 1973 році за роман – трилогію «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир».