Geum.ru

Програми забезпечення профілактики віл-інфекції, допомоги та лікування віл-інфікованих І хворих на снід на 2004 2008 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня

Вид материалаДокументы

Содержание


Загальні вимоги
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
[1972-12] ВІЛ-інфіковані та хворі

на СНІД особи зобов'язані повідомити осіб, які були з ними у

статевих контактах до виявлення факту ВІЛ-інфікованості, про

можливість їх зараження.

Повідомлення партнера/ів про проходження тесту на ВІЛ і його

позитивний результат є важливим особистим питанням для пацієнта.

Консультанту варто першому порушити це питання, щоб вирішити його

разом з пацієнтом, допомогти йому не залишитись ізольованим і

одиноким у вирішенні своєї ситуації, визначити принаймні одну

особу, якій пацієнт зміг би розповісти про результати тесту та

отримати від неї підтримку.

Якщо пацієнт перебуває з партнером в довготривалих стосунках,

консультант має обговорити з ним можливість та наслідки

результатів тесту на ВІЛ для дискордантної пари.


Консультування проводиться у такій послідовності:


------------------------------------------------------------------

|Дізнатися, як |Запитати, чи збирається він розповісти |

|пацієнт ставиться до|партнеру/рам про свій результат тесту, що |

|того, щоб розповісти|його непокоїть |

|партнеру/рам про | |

|свій ВІЛ-статус | |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Визначення |Запитати, чи є конкретні партнери, які |

|партнерів, які |також могли бути інфіковані ВІЛ. |

|підлягають ризику |Запропонувати пацієнту повідомити їх про |

|інфікування і яких |можливість інфікування та доцільність |

|необхідно повідомити|тестування на ВІЛ-інфекцію |

|про цей ризик | |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Обговорення можливих|З'ясувати, яким чином пацієнт збирається |

|підходів до |повідомити партнеру результат свого тесту, |

|розкриття партнеру |що б він хотів сказати, чи буде це для |

|свого |нього складно. |

|ВІЛ-позитивного |Обговорити вибір найбільш вдалого моменту |

|статусу |для обговорення його статусу з партнером |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Направлення на ДКТ |З'ясувати, чи знає його партнер про свій |

|партнера/рів |ВІЛ - статус, запитати, чи може погодитись |

|пацієнта, які не |його партнер/ри пройти тест на ВІЛ, що для |

|знають свого |цього треба зробити |

|ВІЛ-статусу | |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Очікування можливої |Запитати, якою, на його думку, буде реакція|

|реакції партнера |партнера на його повідомлення про |

| |позитивний результат, чи мали вони з |

| |партнером важкі розмови у минулому. |

| |Допомогти звести до мінімуму наслідки, що |

| |стосуються відносин з партнером. |

| |При необхідності допомогти пацієнту |

| |повідомити партнера про свій статус, |

| |запросивши їх за його згодою на наступну |

| |консультацію |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Практика та рольова |Дати можливість пацієнту під час рольової |

|гра щодо різних |гри з консультантом попрактикуватись у |

|підходів до |повідомленні свого партнера про результати |

|розкриття свого |тесту |

|ВІЛ-статусу (при | |

|можливості) | |

------------------------------------------------------------------


4.2.2.4. Інформування про соціальний захист, права та

обов'язки віл-інфікованих осіб

Мета: Ознайомити пацієнта з правами, обов'язками та

соціальним захистом ВІЛ-інфікованих осіб відповідно до чинних

нормативно-правових актів.

Медичний працівник повинен поінформувати пацієнта про

необхідність дотримання профілактичних заходів, спрямованих на

недопущення розповсюдження ВІЛ-інфекції, права та обов'язки,

соціальний захист ВІЛ-інфікованих осіб відповідно до Закону

України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого

імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" [1972-12].


Консультування проводиться у такій послідовності:


------------------------------------------------------------------

|Роз'яснення |Роз'яснити пацієнту про необхідність |

|необхідності |дотримання профілактичних заходів, |

|дотриманням |спрямованих на недопущення поширення |

|пацієнтом |ВІЛ-інфекції, а саме про: |

|профілактичних |відмову від донорства крові, тканін та |

|заходів для |органів; |

|запобігання |виключення незахищених статевих контактів |

|поширенню |та необхідність повідомлення сексуальних |

|ВІЛ-інфекції |партнерів про його позитивний ВІЛ-статус; |

| |виключення спільного використання засобів |

| |особистої гігієни (лез для гоління, зубних |

| |щіток, манікюрних інструментів тощо), |

| |медичного інструментарію (клізм, шприців, |

| |голок), в тому числі для нанесення |

| |татуювань, пірсінгу, приготування та |

| |вживання наркотиків ін'єкційним шляхом |

| |тощо. |

| |Пояснити про відсутність загрози |

| |інфікування для членів сім'ї, |

| |співробітників при звичайних побутових |

| |контактах |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Ознайомлення з |Поінформувати щодо: |

|положеннями Закону | |

|України "Про |1. Гарантій дотримання прав і свобод ВІЛ- |

|запобігання |інфікованих. |

|захворюванню на | |

|синдром набутого |2. Наслідків виявлення ВІЛ-інфекції та |

|імунодефіциту людини|обов'язків ВІЛ-інфікованих осіб (статті |

|(СНІД) та соціальний|14-16 зазначеного Закону України |

|захист населення" |[1972-12]. |

|[1972-12] та | |

|Кримінального |3. Соціального захисту осіб, інфікованих |

|кодексу України |вірусом імунодефіциту людини, хворих на |

|[2341-14] |СНІД та членів їх сімей (статті 17-24 |

| |зазначеного Закону України [1972-12]. |

| | |

| |4. Кримінальну відповідальність за |

| |поставлення в небезпеку зараження та |

| |зараження інших осіб вірусом імунодефіциту |

| |людини (стаття 130 Кримінального кодексу |

| |України [2341-14] |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Отримання медичним |Пояснити пацієнту, що відповідно до статті |

|працівником |14 Закону України "Про запобігання |

|державного або |захворюванню на синдром набутого |

|комунального закладу|імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист |

|охорони здоров'я |населення" [1972-12] він повинен письмово|

|письмового |засвідчити факт одержання інформації про |

|засвідчення факту |зараження його вірусом імунодефіциту |

|одержання пацієнтом |людини, попередження про необхідність |

|інформації про |дотримання профілактичних заходів з метою |

|зараження його |запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції та |

|вірусом |про кримінальну відповідальність за |

|імунодефіциту |завідоме поставлення в небезпеку зараження |

|відповідно до статті|або зараження іншої особи (осіб). |

|14 Закону України |Запропонувати пацієнту заповнити форму |

|"Про запобігання |первинної облікової документації N 503-3/о |

|захворюванню на |[z1407-05] "Попередження особи, |

|синдром набутого |інфікованої вірусом імунодефіциту людини |

|імунодефіциту (СНІД)|(ВІЛ)" ( далі - форма N 503-3/о ) |

|та соціальний захист| |

|населення" | |

|[1972-12] | |

|--------------------+-------------------------------------------|

|Встановлення |Запропонувати пацієнту при потребі |

|подальших |звертатися за подальшими консультаціями. |

|доброзичливих |При необхідності домовитись про час |

|стосунків |наступної зустрічі |

------------------------------------------------------------------


4.3.3. Первинне післятестове консультування при невизначеному

(сумнівному) результаті тесту


Консультування проводиться у наступній послідовності:


------------------------------------------------------------------

|Повідом- |Привітатись з пацієнтом. |

|лення |Повідомити, що результат його тесту на даний час |

|результа- |розцінено, як невизначений або сумнівний. |

|ту тесту |Пояснити, що можуть бути різні причини неможливості |

|та його |впевнено визначити його ВІЛ-статус, а саме якщо: |

|роз'яснен-|пацієнт має іншу хронічну хворобу: ревматичний |

|ня |артрит,множинний склероз, системний червоний вовчак, |

| |цукровий діабет 1 типу, хвороба Адісона, |

| |анкілозуючий спондиліт, хронічний гепатит, злоякісні |

| |захворювання (особливо лімфопроліферативні злоякісні |

| |процеси), тяжкі захворювання нирок, що може |

| |призводити до виявлення неспецифічних антитіл; |

| |пацієнт зробив щеплення проти грипу протягом 30 днів |

| |до тестування; |

| |він отримав переливання крові, її компонентів чи |

| |препаратів ( гама-глобулін ) або мав пересадку |

| |органів чи тканин. |

| |Обговорити і пояснити пацієнту можливість |

| |перебування його в стадії серологічного "вікна": час |

| |з моменту інфікування людини до появи антитіл до |

| |вірусу імунодефіциту, який може тривати від 1 до 6 |

| |місяців, коли кількість антитіл до ВІЛ ще |

| |недостатня, щоб отримати позитивний результат. |

| |Роз'яснити клінічні прояви гострої стадії |

| |ВІЛ-інфікування. Поінформувати, що у 30-40% |

| |інфікованих хвороба нагадує гостру респіраторну |

| |інфекцію: гарячка, слабкість, болі в голові і горлі, |

| |іноді діарея, висипання, збільшені лімфатичні вузли. |

| |Цей стан триває до 12-15 днів, і зникає навіть без |

| |лікування. Запропонувати пацієнту обстежитись знову |

| |через 2 тижні або через 2-3 місяця в залежності від |

| |рекомендацій, отриманих від лікаря-лаборанта, який |

| |проводив дослідження, та стану здоров'я пацієнта. |

| |Пояснити про необхідність дотримуватись безпечної |

| |щодо поширення ВІЛ-інфекції поведінки до отримання |

| |результату повторного тесту на ВІЛ, а саме: |

| |відмовитись від донорства, відкласти заплановану |

| |вагітність, зменшити кількість статевих партнерів, |

| |використовувати презерватив під час статевих |

| |контактів тощо. Надати пацієнту інформаційні буклети |

| |і адреси державних, комунальних організацій та |

| |закладів, об'єднань громадян, що надають |

| |психоемоційну підтримку. |

| |Призначити дату та час наступної зустрічі з |

| |пацієнтом |

------------------------------------------------------------------


5. Організація перед- та післятестового

консультування


5.1. Забезпечення конфіденційності

Основною умовою успішності програм ДКТ є забезпечення

конфіденційності інформації, яка стала відома консультанту під час

перед- та післятестового консультування, що передбачено

законодавством України і є складовою гарантій дотримання прав

людини.

Звернення за консультуванням та обстеженням на ВІЛ-інфекцію

ускладнюється страхом розголошення інформації про особисте життя

пацієнта, відчуження та дискримінації з боку сім'ї та суспільства.

5.1.1. Забезпечення конфіденційності інформації, пов'язаної

із проведенням ДКТ, є обов'язковим для закладів, установ та

організацій (далі - організації), які надають ці послуги.

Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним

працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним

працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на

виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини та його

результатів, сімейне життя пацієнта, що стали їм відомі у зв'язку

з виконанням службових або професійних обов'язків, тягне за собою

кримінальну відповідальність.

Вищевказані працівники повинні дотримуватись правил

оформлення, користування та зберігання документації, що містить

конфіденційну інформацію, враховувати, що заборонені

персоніфікація ВІЛ-інфікованої особи при складанні державних,

відомчих та інших звітів, інформацій щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу,

виступах в ЗМІ тощо, а також використання інших характеристик, за

якими цю особу можна ідентифікувати.

5.1.2. Керівники установ, закладів та організацій, де

проводиться консультування, несуть відповідальність за дотримання

вимог конфіденційності службової інформації та здійснюють контроль

за забезпеченням режиму конфіденційності.

5.1.3. Основними завданнями керівника організації щодо

забезпечення конфіденційності є:

5.1.3.1. Створення умов для роботи консультанта, що

забезпечують дотримання конфіденційності;

5.1.3.2. Виключення доступу до конфіденційної службової

інформації будь-яких посадових осіб і працівників, крім

відповідальних за проведення перед- та післятестового

консультування та тестування.

5.1.4. З метою виконання вказаних завдань керівник закладу чи

організації зобов'язаний:

5.1.4.1. Наказом призначати консультантів, відповідальних за

проведення перед- та післятестового консультування.

5.1.4.2. Забезпечити належний рівень їх професійної

підготовки, ознайомлення з законодавчими та нормативними актами з

ВІЛ-інфекції/СНІДу, в тому числі з питань забезпечення

конфіденційності.

5.1.4.3. Організовувати проведення службових

розслідувань щодо фактів розголошення конфіденційної службової

інформації про осіб, які звернулись за консультуванням та/або

проходженням тестування.

5.1.5. Діловодство, пов'язане із забезпеченням права пацієнта

на лікарську таємницю особистих даних.

5.1.5.1. Вся інформація про пацієнта повинна зберігатись в

режимі обмеженого доступу, який визначається наказом керівника

організації.

5.1.5.2. Визначений режим повинен виключати можливість

ознайомлення з цією інформацією сторонніх осіб (технічного

персоналу, родичів співробітників закладу тощо) і передбачає:

5.1.5.2.1. зберігання в сейфах (що зачиняються на ключ)

документації, в якій є персоніфіковані дані про пацієнтів:

журналів реєстрації добровільного перед- та післятестового

консультування при тестуванні на ВІЛ-інфекцію (форма первинної

облікової документації N 503/о [z1405-05], далі - форма

N 503/о), форм N 503-3/о [z1407-05];

журналів обліку ВІЛ-інфікованих осіб;

інформації в бухгалтеріях територіальних центрів з

профілактики та боротьби зі СНІДом про дітей, народжених від

ВІЛ-інфікованих матерів, для отримання державної допомоги;

5.1.5.2.2. Порядок:

користування конфіденційною документацією таким чином, щоб

унеможливити ознайомлення з нею сторонніх осіб;

архивування документації та зберігання архиву;

5.1.5.2.3. Зберігання контрольних карт диспансерного

спостереження за ВІЛ-інфікованими особами у кабінеті довіреного

лікаря або лікаря-інфекціоніста закладу;

5.1.5.2.4. Систему кодування ВІЛ-позитивного статусу

(діагнозу) у медичній документації відповідно до вимог наказу МОЗ

України від 25.05.2000 N 120 [z0819-00] "Про вдосконалення

організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД",

зареєстрованого в Мін'юсті України 14.11.2000 за N 819/5040. На

титульній сторінці медичної карти амбулаторного або стаціонарного

хворого, історії розвитку дитини коди не повинні вказуватись.

Медичний персонал має бути поінформований про місце внесення коду

в медичну документацію;

5.1.5.2.5. Необмежений термін конфіденційності даних про

особу, яка зверталась за послугами ДКТ, в тому числі з

ВІЛ-позитивним статусом;

5.1.5.2.6. Обов'язкове ознайомлення (під розпис) працівників

медичних закладів (як з медичною, так і немедичною освітою) при

прийомі на роботу та в подальшому щороку стосовно вимог Закону

України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого

імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" [1972-12]

щодо конфіденційності інформації про проходження пацієнтом тесту

на ВІЛ і його результат, кримінальну відповідальність за

розголошення цієї інформації, що стала їм відома під час виконання

професійних або службових обов'язків.

5.1.5.3. У разі роботи з комп'ютерними базами даних про

ВІЛ-інфікованих осіб необхідно забезпечити:

5.1.5.3.1. Неможливість доступу до бази персоніфікованих

даних через мережу Інтернет. База даних повинна розміщуватись в

окремому комп'ютері, не підключеному до мережі Інтернет;

5.1.5.3.2. Захист баз персоніфікованих даних паролем, який

відомий лише відповідальному медичному працівнику, визначеному

наказом керівника організації;

5.1.5.3.3. Вилучення персоніфікованих даних при переданні

бази даних електронною поштою;

5.1.5.3.4. Неможливість використання комп'ютерної техніки,

яка містить конфіденційну інформацію, для виконання працівниками

інших завдань, безпосередньо не пов'язаних з веденням бази даних,

або для їх особистих потреб.


5.2. Вимоги до пунктів консультування

Перед- та післятестове консультування може проводитись як в

автономних пунктах ДКТ (кабінети довіри, ОГ, пункти обміну

шприців, мобільні пункти ДКТ для роботи з важкодоступними групами

та у сільській місцевості тощо), так і в закладах охорони здоров'я

(жіночі консультації, шкірно-венерологічні, наркологічні,

протитуберкульозні диспансери, територіальні поліклініки, центри з

профілактики та боротьби зі СНІДом, станції переливання крові

тощо) за умови дотримання принципів ДКТ (розділ 3).

Медичне обстеження з метою виявлення ВІЛ-інфекції та видача

офіційних висновків про його результати відповідного до чинного

законодавства України може проводитись лише державними і

комунальними закладами охорони здоров'я.

При проведенні передтестового консультування в іншому, ніж

державний або комунальний ЗОЗ потрібно запропонувати пацієнту

пройти тестування у державному чи комунальному закладі охорони

здоров'я.

Пункти консультування можуть бути як стаціонарними, так і

мобільними. При організації та визначенні місць розташування та

часів роботи пунктів консультування необхідно враховувати потреби

потенційних пацієнтів (вагітних, молоді, СІН, ПКС, ЧСЧ тощо).


Облаштування стаціонарних пунктів консультування


Консультування повинно проводитись в окремому непрохідному

кабінеті.

Під час проведення консультації двері кабінету повинні бути

закритими для виключення можливості втручання сторонніх осіб та

переривання консультації. Консультант не повинен відволікатись на

телефонні дзвінки.

Кабінет повинен бути просторим, світлим, прибраним та

провітреним, облаштованим зручними меблями. Внутрішній інтер'єр

кабінету має бути затишним та заспокійливим.

Поряд з кабінетом бажано облаштувати місце очікування для

пацієнтів з необхідною кількістю стільців, столиком з

інформаційною літературою з питань профілактики ВІЛ/СНІДу. При

запрошенні пацієнта до кабінету необхідно забезпечити

конфіденційність щодо особистості пацієнта та звернення його за

послугами ДКТ (не оголошувати ПІБ або інші відомості, за якими

можна було б ідентифікувати цю особу іншими особами, що очікують

консультування).

У державному та комунальному ЗОЗ бажано, щоб кабінет

розміщувався поруч із маніпуляційним кабінетом.


Облаштування мобільних пунктів консультування


Для забезпечення доступу важкодоступних груп (СІН, ПКС,

сільського населення, інші) до послуг ДКТ можуть створюватись

мобільні пункти.

Перед- та післятестове консультування в таких пунктах може

проводитись у будь-якому місці, безпечному як для консультанта,

так і для пацієнта, з урахуванням вимог конфіденційності.

Мобільні пункти можуть створюватись як медичними та

немедичними державними і комунальними установами, організаціями,

закладами, так і медичними закладами інших форм власності та ОГ.

При організації роботи мобільних пунктів мають бути

забезпечені умови щодо забезпечення конфіденційності для того, щоб

послуги консультування не були стигматизуючими для осіб, що

звертаються за ними.

Форми мобільних пунктів ДКТ:

пересувна лабораторія, що виїжджає безпосередньо до місць

звичного перебування пацієнтів, до пунктів обміну шприців, місць,

де працюють ПКС, тощо для проведення забору крові для тесту на ВІЛ

або тестування з використанням швидких тестів. Така лабораторія

може бути тільки у складі мобільного пункту державного або

комунального ЗОЗ;

консультативний пункт, що діє при ОГ чи інших установах,

організаціях і закладах, працівники якого надають послуги з перед-

та після тестового консультування.


5.3. Вимоги до консультантів

5.3.1. Проводити перед- та післятестове консультування мають

право медичні працівники (лікарі та медичні сестри), психологи,

соціальні працівники, представники ОГ, що працюють у сфері

профілактики ВІЛ/СНІДу (включаючи групи ЛЖВ), які пройшли

спеціальну підготовку.

Протягом часу, необхідного для спеціальної підготовки

достатньої кількості консультантів, консультування можуть

проводити особи, які добре обізнані з цим Порядком та забезпечують

виконання усіх його вимог.

5.3.2. Підготовка консультантів здійснюється:

5.3.2.1. Відповідно до цього Порядку (додаток 2 до Порядку)

5.3.2.2. Навчальними закладами, які мають кваліфікованих

викладачів, навчальні програми з ДКТ та здійснюють підготовку

медичних працівників, психологів, соціальних працівників за умови

включення в навчальні програми курсу з ВІЛ-інфекції з основами

ДКТ.

5.3.2.3. Проектами міжнародної технічної допомоги, які діють

на підставі меморандумів про взаєморозуміння та співпрацю у сфері

охорони здоров'я:

між урядами країн;

між окремими міжнародними і національними організаціями чи

проектами міжнародної технічної допомоги та МОЗ України.

5.3.2.4. Шляхом постійного методичного керівництва та

супервізії послуг консультантів кваліфікованими спеціалістами.

5.3.3. Основні принципи роботи консультантів


------------------------------------------------------------------

|1. Принцип |Кожну людину потрібно сприймати такою, якою |

|"розуміння замість |вона є, і надавати їй можливість для |

|засудження" |виявлення як позитивних, так і негативних |

|(гуманізму) |власних відчуттів, не засуджуючи їх, а |

| |приймаючи до сумісного усвідомлення |

|-------------------+--------------------------------------------|

|2. Принцип |Кожна людина має право на самовизначення |

|"добровільності |того, яка допомога їй потрібна та яку вона |

|замість контролю" |хоче приймати |

|-------------------+--------------------------------------------|

|3. Принцип |Кожна людина має право на повагу та |

|"конфіденційності |збереження у таємниці обставин свого |

|інформації особи, |особистого життя. Використання і поширення |

|що звернулась за |інформації про особисте життя фізичної особи|

|консультацією" |без її згоди не допускаються |

|-------------------+--------------------------------------------|

|4. Принцип "щирих |Взаємовідносини пацієнта і консультанта |

|та довірливих |мають бути відкритими, чесними, довірливими.|

|взаємовідносин |Професіонал не дозволяє собі робити нічого |

|пацієнта та |такого, что суперечить інтересам пацієнта |

|консультанта" | |

|-------------------+--------------------------------------------|

|5. Принцип "тісного|Захист та допомога кожному пацієнту можуть |

|спілкування з |бути забезпечені тільки у співпраці з його |

|родиною пацієнта" |родиною. Кожна родина, яка має проблеми з |

| |ВІЛ-інфекцією, може розраховувати на надання|

| |дієвої психо-соціальної підтримки, щоб таким|

| |чином усунути існуючі проблеми та попередити|

| |появу інших |

|-------------------+--------------------------------------------|

|6. Принцип |Кожна людина, якій надається допомога, не |

|"допомоги для |повинна бути безпорадною та залежною, а, |

|самодопомоги |навпаки, має здійснювати активні самостійні |

|(активність замість|дії з вирішення своїх життєвих проблем. |

|пасивності)" |Консультант повинен надавати пацієнту |

| |можливості для самостійної побудови свого |

| |життя |

|-------------------+--------------------------------------------|

|7. Принцип |Будь-яка допомога повинна розглядатись у |

|"комплексної |сукупному контексті проблемних життєвих |

|допомоги" |обставин і тому здійснюватись у співпраці з |

| |усіма зацікавленими соціальними установами, |

| |організаціями та закладами |

------------------------------------------------------------------


5.3.4. Для якісного та ефективного виконання своїх обов'язків

консультант повинен:

5.3.4.1. Володіти:

достатнім запасом сучасної інформації про ВІЛ-інфекцію, її

клінічні прояви та бути обізнаним з новітніми розробками з

діагностики та лікування СНІДу;

практичними уміннями та навичками консультування (активне

слухання, з'ясування без засудження стверджень пацієнта, сприяння

прийняттю рішень, спроможність переконання, організація та участь

у рольових іграх тощо);

навичками саморегуляції, нейтралізації стресового

навантаження, психоемоційного виснаження.

5.3.4.2. Вміти:

встановлювати позитивні стосунки з пацієнтом, що базуються на

основі довіри, розуміти почуття пацієнта, його проблеми з

урахуванням індивідуально-психологічних, вікових, статевих та

соціальних особливостей пацієнтів;

відділяти та переборювати свої особисті почуття, ставлення і

упередження від консультаційних взаємостосунків;

сприяти обізнаності пацієнта та через оцінку власного ризику

інфікування сприяти його рішенню щодо зниження цього ризику;

використовувати зрозумілу для пацієнта мову;

розпізнавати найбільш поширені психосоціальні та клінічні

ускладнення, що пов'язані з інфікуванням ВІЛ: підвищену

тривожність, депресію, нав'язливі ідеї, схильність до самогубства,

потребу та пошук можливості помсти тощо;

тактовно та доброзичливо контактувати з колом осіб, різних за

фахом, освітою та способом життя.

Крім того, при проведенні групового консультування

(інформування) консультант повинен вміти справлятись зі складними

ситуаціями, що можуть виникнути у групі:

вміти спілкуватись із занадто категоричними, домінуючими

членами групи;

залучати до роботи тихих, сором'язливих, однак все ж уважних

учасників;

дозволяти всім учасникам висловити свою думку;

вміти поводитись з людьми, які дають вихід своїм емоціям в

групі;

бути неупередженим та сприйнятливим до будь-яких переконань

(релігійних, культурних, медичних тощо) членів групи;

утримуватись від "читання лекцій" групі, дозволяти її

учасникам в процесі спілкування дізнатися щось нове з досвіду

інших членів групи;

поводитись як один з учасників, а не як вчитель у класі.

5.3.4.3. Знати:

про особливості (спосіб) життя ВІЛ-позитивних осіб, осіб з

груп підвищеного ризику інфікування та вміти тактовно обговорювати

з ними інтимні питання, пов'язані з ризиком інфікування, в тому

числі фактори мотивації щодо небезпечних моделей поведінки;

про служби та організації, які надають підтримку ЛЖВ та

особам з груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

5.3.4.4. Постійно самостійно удосконалювати рівень знань та

навичок, брати участь у спеціальних конференціях, тренінгах,

семінарах, при можливості - в обговореннях клінічних випадків.

Не перевищувати свої повноваження під час консультування, не

надавати інформацію та рекомендації, які перевищують рівень

підготовки та компетентності консультанта. У разі відсутності

необхідних знань - рекомендувати відповідного фахівця.


ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

щодо умінь та навичок поведінки

консультанта при проведенні перед-

та післятестового консультування


------------------------------------------------------------------

| УМІННЯ КОНСУЛЬТУВАННЯ | НАВИЧКИ КОНСУЛЬТУВАННЯ |

|-------------------------------------+--------------------------|

|1. Уміння встановлення позитивних |Навички вербального |

|стосунків з пацієнтом: |спілкування: |

|- створення умов, що забезпечують | |

|комфорт, можливість усамітнення і |1. Співчувати та розуміти |

|конфіденційність; |ситуацію пацієнта, |

|- зацікавленість і співчуття, |визнавати його почуття, |

|здатність реагувати на емоційний стан|приймати слова, вирази і |

| пацієнта, можливу нервовість |жестикуляції, які він |

|та розгубленість; |застосовує; |

|- неупереджене ставлення, активне | |

|вислуховування (вербальне і | |

|невербальне), емоційне тепло та |2. Поважати погляди |

|підтримка |пацієнта, переконання і |

| |традиції, навіть якщо вони|

|2. Уміння отримати інформацію: |не збігаються з власними; |

|- правильне використання "закритих" | |

|та "відкритих" питань; |3. Запитувати, уточнювати |

|- мовчання та активне вислуховування |та переказувати те, що |

|для надання змоги пацієнту |сказав пацієнт, з |

|виговоритися; |використанням інших слів |

|- уточнення сподівань пацієнта |та виразів, для з'ясування|

| |ним власних ресурсів та |

|3. Уміння надати пацієнту необхідну |спільного з консультантом |

|інформацію: |пошуку позитивних рішень; |

|- спроможність чітко і ясно доносити | |

|інформацію про ВІЛ-інфекцію/СНІД; |4. Повторювати інформацію,|

|- повторення і підкреслення важливої |яка через емоційний шок чи|

|інформації, перевірка розуміння або |відмову не була почута або|

|нерозуміння пацієнтом наданої |сприйнята; |

|інформації та її узагальнення | |

| |5. Підсумовувати важливі |

|4. Уміння справлятися зі складними |моменти із бесіди для |

|ситуаціями, що виникають під час |зосередження уваги на |

|консультування: |нових прийнятих рішеннях. |

|- проведення розмови на інтимні теми | |

|з урахуванням культурних |Навички невербального |

|особливостей, рівня освіти, |спілкування з пацієнтом: |

|релігійних та інших переконань | |

|пацієнта; |1. Розмовляти подібним до |

|- розпізнавання та взяття до уваги |нього тоном голосу та у |

|типових психоемоційних реакцій |схожому темпі; |

|пацієнта на повідомлення про діагноз | |

|(емоційний шок, думки/відчуття щодо |2. Дивитися в очі; |

|суїциду, заперечення, озлобленість та| |

|інші); |3. Проявляти увагу виразом|

|- заспокоєння пацієнта та пом'якшення|обличчя, позою та жестами;|

|його емоційних реакцій, залучення за | |

|його згодою (якщо це доречно або |4. Підтримувати належну |

|потрібно) до консультування іншого |відстань; |

|спеціаліста; | |

|- сприйняття мовних особливостей |5. Користуватись для |

|пацієнта і вміння до них адаптуватися|зменшення напруження |

| |доречним гумором та |

|5. Уміння проводити рольові ігри з |жестикуляцією. |

|пацієнтом (щодо інформування партнера| |

|про позитивний результат тесту, | |

|пропагування безпечного сексу тощо) | |

------------------------------------------------------------------


5.3.5. Консультант повинен знати та ефективно уникати типових

помилок при консультуванні


------------------------------------------------------------------

| ТИПОВІ ПОМИЛКИ | ЗАСОБИ УНИКНЕННЯ ПОМИЛОК |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Обмеження щодо проявів та |Заохочення пацієнта до |

|висловлення пацієнтом своїх |спонтанного висловлення своїх |

|почуттів та потреб |почуттів та потреб |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Осудження, читання моралі та |Сприйняття його таким, яким він |

|повчання пацієнта |є |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Навішування ярликів |З'ясування мотивів, страхів та |

| |тривог пацієнта |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Безпідставні заспокоювання та |Поважний розгляд проблеми |

|оптимізм, недооцінка складності|пацієнта, з'ясування причин його|

|розуміння проблеми пацієнтом |страхів та тривог, допомога в їх|

| |опануванні |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Неприйняття почуттів пацієнта, |Мотивація пацієнта до прийняття |

|надання поспішних порад |самостійних рішень |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Звинувачувальний тон |З'ясування життєвих обставин, |

|консультування, використання |проблем та побоювань пацієнта |

|запитання "Чому?" | |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Заохочення залежності пацієнта |Посилення власних спроможностей |

|від консультанта, посилення |пацієнта |

|потреби в присутності | |

|консультанта та його | |

|керівництві | |

|-------------------------------+--------------------------------|

|Схиляння пацієнта до нової |Заохочення та мотивування |

|поведінки за допомогою |пацієнта щодо визначення дій, |

|лестощів, компліментів або |які є можливими для виконання |

|обману |плану зменшення ризику |

| |інфікування |

------------------------------------------------------------------


5.4. Попередження емоційного виснаження консультантів

Спілкування з пацієнтами та їх близькими, повідомлення

діагнозу супроводжується стресовим перевантаженням та емоційним

виснаженням консультантів (емоційне "вигорання"). Для його

запобігання необхідно чергувати консультування з іншими видами

діяльності, опановувати навичками психоемоційної саморегуляції.

Нехтування засобами перестороги емоційного виснаження може

призводити до втрати працездатності, погіршення якості і

ефективності консультативної роботи.


Основні причини, прояви

та ознаки емоційного виснаження


------------------------------------------------------------------

| ПРИЧИНИ ВИСНАЖЕННЯ | ОЗНАКИ | ПРОЯВИ |

|----------------------+----------------------+------------------|

|гостра або хронічна |психічне та фізичне |підвищена |

|фрустрація - |виснаження; |агресивність, |

|психологічний стан |перенесення власних |роздратованість; |

|консультанта, |негативних емоцій на |депресивність, |

|пов'язаний із |оточуючих, підвищена |байдужість до |

|неможливістю долати |конфліктність; |навколишніх подій;|

|перешкоди; |хронічна емоційна |неспроможність |

|труднощі у роботі, |втома, байдужість, |нормально |

|перевантаження роботою|зниження інтересу до |виконувати |

|/ справами тощо; |роботи; |службові обов'язки|

|гострий або хронічний |почуття особистої | |

|психологічний стрес; |безпорадності і | |

|міжособистісний або |неспроможності, поява | |

|внутрішньоособистісний|незавершених справ, | |

|конфлікт, пов'язаний з|які весь час | |

|професійною діяльністю|відкладаються; | |

|чи особистим життям |виникнення почуття | |

| |неуспішності, | |

| |небажання працювати; | |

| |формальний підхід до | |

| |виконання обов'язків, | |

| |бажання змінити | |

| |роботу; | |

| |сумнів у суспільній та| |

| |особистій користі від | |

| |власної роботи, її | |

| |ефективності | |

------------------------------------------------------------------


Засоби попередження та усунення емоційного виснаження

консультанта:


Індивідуальні:

засвоєння техніки саморегуляції (аутогенного тренування,

медитативної чи дихальної психотехніки, точкового самомасажу та

ін.)

опрацювання техніки ефективного фізичного і емоційного

відновлення (фізична активність, фізіотерапевтичні процедури).


Групові:

обговорення із супервізором або довіреними колегами

труднощів, що виникли, аналіз проблемних та складних випадків,

надання підтримки один одному за принципом "рівний-рівному" та

відпрацювання конкретних шляхів подолання цих труднощів;

визначення за допомогою підготовленого консультанта/головного

спостерігача ознак "виснаження", їх причин та вирішення цієї

проблеми якомога раніше та конструктивніше;

використання методів групової роботи з метою пошуку за

допомогою колег нових, більш ефективних вариантів власної

поведінки, емоційного реагування та стосунків з колегами,

ставлення до роботи та до себе.


5.5. Система взаємодії

З метою забезпечення максимального доступу населення до

послуг ДКТ, в тому числі для представників груп підвищеного ризику

інфікування ВІЛ, доцільне укладання угод про співпрацю між

територіальним центром з профілактики та боротьби зі СНІДом,

іншими державними чи комунальними закладами охорони здоров'я та

ОГ, іншими установами, організаціями і закладами, що працюють у

даній сфері і мають відповідних фахівців для надання послуг

консультування.

Співпраця державних, комунальних ЗОЗ і організацій, ОГ,

релігійних та інших об'єднань, які працюють у сфері

ВІЛ-інфекції/СНІДу та їх профілактики, надають послуги людям, що

живуть з ВІЛ, забезпечить раціональне використання існуючих

ресурсів для надання послуг ДКТ. Необхідно забезпечити постійне

інформування населення про перелік цих організацій та обсяг

послуг, що ними надаються. Відповідальними за збір та

розповсюдження цієї інформації є регіональні центри з профілактики

та боротьби зі СНІДом.

У разі, якщо передтестове консультування проводиться в

установах, закладах та організаціях, інших ніж державні та

комунальні ЗОЗ, ОГ та пацієнт виявляє бажання пройти тестування,

консультант направляє пацієнта на проходження тесту на ВІЛ в

територіальну поліклініку, центр з профілактики та боротьби зі

СНІДом або в інший державний або комунальний медичний заклад, де

може бути проведене зазначене тестування.

Система взаємодії вищезазначених суб'єктів повинна

забезпечити в залежності від потреб пацієнта можливість

консультування з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу, репродуктивного

здоров'я, ІПСШ, обстеження на туберкульоз, інші опортуністичні

інфекції, ІПСШ, отримання медичної, психологічної, соціальної,

юридичної, інших видів допомоги та проходження тесту на ВІЛ.

Всі пункти, де надаються послуги з перед- та післятестового

консультування, повинні мати друковані матеріали з перевіреною

сучасною інформацією про можливість отримання додаткових

консультацій та інших послуг. Ці матеріали необхідно надати

пацієнту під час консультування з урахуванням його індивідуальних

потреб, при можливості поінформувати щодо їх безоплатності або

вартості таких послуг.

Консультант повинен з'ясувати можливі перешкоди при зверненні

до відповідних служб.

Консультанту потрібно запросити пацієнта на повторні

консультації, зокрема, для з'ясування ефективності його звернень

до служб, куди він був направлений.

Для забезпечення моніторингу ефективності консультування в

усіх закладах або організаціях, що надають послуги з ДКТ,

зацікавленим сторонам доцільно проводити аналіз подальших звернень

в ЗОЗ для обстеження на ВІЛ-інфекцію, а також в соціальні,

психологічні, юридичні служби для отримання допомоги та підтримки.

Порядок обміну інформацією щодо наявних ресурсів для

організації та проведення консультування різних груп населення у

зв'язку з проходженням тесту на ВІЛ може бути визначений рішенням

координаційної ради з питань профілактики і боротьби з

ВІЛ-інфекцією/СНІДом при обласній, міській, районній державних

адміністраціях.

Для моніторингу ефективності системи взаємодії необхідно

вести журнал реєстрації добровільного перед- та післятестового

консультування у зв'язку з тестуванням на ВІЛ-інфекцію (форма

первинної облікової документації N 503/о