Підприємництво
Вид материала | Документы |
- Східноукраїнський національний університет, 1134.69kb.
- Комерційний ризик Вступ, 937.52kb.
- «Економіка та підприємництво», 1556.57kb.
- Підприємництво як сучасна форма господарювання сутність, значення та організаційно-правові, 148.05kb.
- Методичні рекомендації по виконанню курсових робіт з бухгалтерського обліку для студентів, 441.31kb.
- Рекомендації щодо складання звіту за ф.№1-підприємництво (квартальна) підприємствами, 26.62kb.
- Спільне підприємництво, як форма міжнародного співробітництва: суть, форми та фактори, 297.52kb.
- Истики, робочої програми навчальної дисципліни "Історія української культури" підготовки, 878.73kb.
- №1-підприємництво (квартальна), 3277.24kb.
- Нформаційний пакет галузь знань 03. 05 „ Економіка та підприємництво" Напрям підготовки, 1232.58kb.
Тема…Підприємництво.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- Типи підприємств за формами власності.
- Реєстрація підприємства.
- Реєстрація підприємця (без створення юридичної особи).
- Оформлення установчих документів.
- Рахунки в банку.
- Ліцензування підприємницької діяльності.
- Типи підприємств за виробничими функціями.
3.1. Типи підприємств за формами власності
Перше питання, що постає перед підприємцем початківцем — вибір найбільш прийнятної організаційної форми ведення бізнесу. Для вирішення цього питання підприємець має добре орієнтуватися в наявних організаційних формах. Вивчення чинного законодавства щодо цієї галузі дасть змогу запобігти помилкам у підприємницькій діяльності.
Вибір конкретної організаційної форми здійснюється підприємцем самостійно. Підприємець зважає на зміст і основні напрямки діяльності, сферу її здійснення, ресурси, вид власності та інші вихідні умови.
Вибір організаційної форми підприємництва затверджується шляхом здійснення державної реєстрації конкретного виду підприємства або іншої організаційної форми. Законодавство України передбачає можливість здійснення громадянами підприємницької діяльності і без створення ними юридичних осіб (громадянин реєструється як самостійний підприємець — фізична особа).
Як самостійні підприємці (фізичні особи), так і підприємці, що обрали інші організаційні форми, користуються рівними правами і несуть установлену законом відповідальність перед державою, контрагентами, працівниками щодо усіх аспектів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
За законами України самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт; надання послуг і заняття торгівлею громадян або об'єднань громадян вважається підприємницькою, якщо вона відбувається з метою одержання прибутку; якщо діяльність громадян не пов'язана з одержанням прибутків, тоді вона не вважається підприємницькою.
Відповідно до форм власності, встановлених законом України «Про власність», можуть діяти підприємства на транспорті таких видів:
- державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;
- державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської організації;
- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили;
- сімейне підприємство, засноване на власності й праці громадян України — членів однієї сім'ї, що проживають разом;
- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно її праці;
- спільне підприємство, засноване на об'єднанні майна різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав;
- підприємство, засноване на власності юридичних осіб та громадян інших держав. Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством України.
Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форми власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств. До малих підприємств на транспорті належать такі, на яких працюють до 50 чол.
Розглянемо організаційно-правові форми підприємницької діяльності на транспорті більш детально.
Особливістю індивідуального підприємства є те, що воно створюється на основі власності громадян. В індивідуальній власності можуть бути житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, насадження на земельній ділянці, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, речі домашнього господарства та особистого користування, засоби виробництва, продуктивна і робоча худоба, виробнича продукція, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Характерною ознакою індивідуального підприємства, що визначає його правовий статус, є те, що воно засноване виключно на особистій праці власника, без залучення як членів сім'ї, так і найманих працівників.
Сімейне підприємство засноване на власності й праці громадян — членів сім'ї, що проживають разом. У власності сімейного підприємства, пов'язаного з діяльністю на транспорті, можуть бути підприємства автосервісу, автотранспортні підприємства, житлові будинки та господарські будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, матеріали та інше майно, необхідне для самостійного ведення господарства. При цьому майно сімейного підприємства, а також вироблена продукція і одержані прибутки є загальною пайовою власністю членів сім'ї, що спільно ведуть господарство, якщо договором не передбачено інше.
Законодавством України дозволена приватна діяльність у формі приватного підприємства з правом використання праці громадян на договірній основі.
Власник повинен забезпечити громадянину, труд якого використовується, соціальні й економічні гарантії та права, передбачені законом.
Приватні підприємства є рівноправними суб'єктами господарської діяльності.
Визначальна юридично-змістова риса колективних підприємств полягає в тому, що всі вони засновані на загальній пайовій, сукупній власності фізичних або юридичних осіб. При цьому можливі різні поєднання як видів суб'єктів колективної власності, так і їх майнових відносин, що виникають при створенні, діяльності та ліквідації колективних підприємств.
Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські об'єднання, профспілки та інші громадські об'єднання та організації, які є юридичними особами.
Утворення колективної власності забезпечується передачею державних підприємств в оренду, наданням працівникам підприємств можливості використання одержаних прибутків для викупу державного майна, перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, безкоштовної передачі державного підприємства у власність трудового колективу, державними субсидіями, пожертвуваннями організацій та громадян, іншими цивільно-правовими угодами.
Об'єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані прибутки, а також інше майно, придбане на підставі закону.
Внески працівників у власність колективного підприємства відрізняються. Розмір внеску працівника в майні колективного підприємства визначається залежно від його колективної участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються відсотки в розмірі, визначеному трудовим колективом, виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівнику, який припинив трудові відносини з підприємством, а також нащадкам померлого працівника виплачується вартість вкладу.
Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу, — це підприємство, створене у результаті переходу всього державного підприємства у власність трудового колективу, викупу орендованого або придбання майна іншими передбаченими законом способами.
Колективне підприємство може бути засноване на власності кооперативу. Кооператив — добровільне об'єднання громадян, що ведуть спільну господарську та іншу діяльність на основі певного кооперативу на праві власності, орендованого чи наданого в безкоштовне користування майна.
Суб'єктами права власності кооперативу є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, вироблена ним продукція, транспортні засоби, прибутки, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством України. Кожен член кооперативу має право на частину прибутку, одержану на його пай. У разі добровільного вибуття з кооперативу громадянин має право на виділення належної йому частини у майні кооперативу в натуральному або грошовому забезпеченні чи в інших паперах.
При ліквідації кооперативу майно, що залишилось після розрахунку з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу.
Державні підприємства засновуються органами управління, уповноваженими управляти державним майном (статутним капіталом). Майно державного підприємства утворюється за рахунок державного бюджету, державного майна.
Власником такого підприємства є держава в особі уповноважених нею органів управління. Вона ж привласнює прибуток такого підприємства і розпоряджається ним.
Держава через своїх уповноважених згідно з чинним законодавством розробляє і встановлює для усіх найнятих працівників усі правила трудової поведінки, включаючи й систему оплати праці. Усе це робиться в межах трудового законодавства.
Державне підприємство є юридичною особою, несе повну відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності, має власну назву із зазначенням, як правило, організаційно-правової форми. Наприклад: державний автобусний парк.
Системи транспорту загального користування, що мають загальнодержавне (республіканське) значення, становлять загальнодержавну (республіканську) власність.
Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном, використовуючи його на власний розсуд, в рамках закону і мети діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про власність, якщо інші випадки не встановлені законодавчими актами України.
У випадку прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства
Організаційно-правові форми підприємницької діяльності у технічному автосервісі
в оренду або перетворення його на інше підприємство, засноване на колективній власності.
Якщо державне підприємство — банкрут, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів банкрута і згоди кредиторів.
Суперечки, що виникають між державним органом і трудовим колективом, вирішуються державним арбітражем.
Державне комунальне підприємство ґрунтується на власності адміністративно-територіальних одиниць. Воно засновується місцевими органами управління. Його майно і статутний капітал утворюються за рахунок асигнувань з коштів відповідного місцевого бюджету і (або) вкладів інших комунальних підприємств. Власником комунального підприємства є місцевий орган управління майном. Комунальне підприємство є юридичною особою, має власне найменування, як правило, із зазначенням організаційно-правової форми. Наприклад: Комунальне підприємство з ремонту імпортних легкових автомобілів.
Суб'єкти підприємницької діяльності можуть добровільно об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншим принципом.
Асоціація становить договірне об'єднання підприємств з метою координації виробничо-господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність когось із його учасників.
Корпорація є одним з видів договірного об'єднання і характеризується поєднанням виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожному з учасників.
Консорціуми — статутні об'єднання підприємств транспорту, промисловості, наукових організацій, банків тощо на засадах повної фінансової залежності одного підприємства або їх групи.
Об'єднання діють на основі договору або Статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, що входять до складу згаданих організаційних структур, зберігають права юридичної особи і на них поширюється дія закону «Про підприємства».
Спільне підприємство — це підприємство з участю іноземних юридичних і фізичних осіб.
Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України, юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, обумовленої засновницькими документами, якщо інше не передбачено актами України.
Правовий режим майна, що знаходиться в Україні і є об'єктом власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств і міжнародних організацій, визначається законодавчими актами України, якщо інші не визначені міжнародними умовами.
Господарчі товариства — це підприємства, установи, організації, створені на засадах договору між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Є такі види господарських товариств: з додатковою відповідальністю, повні, командитні, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.
Товариства є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.
Господарчі товариства можуть набувати майнових та особливих немайно-вих прав, виступати у суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.
Засновниками господарських товариств можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни, крім випадків, передбачених законодавством України.
Підприємства, установи, організації, що стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.
Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських організацій нарівні з громадянами і юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавством України.
Учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за виключенням випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутків товариства та одержувати їх частину (дивіденди); вийти з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства (знайомитися з річними балансами, звітами, протоколами зборів).
Учасники товариства зобов'язані дотримуватися засновницьких документів товариства і виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі пов'язані з майновою участю; внести вклад (оплата акцій) в розмірі, порядку і засобами, передбаченими засновницькими документами; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства; а також виконувати інші обов'язки, якщо це передбачено законодавством або засновницькими документами.
Ризик випадкового знищення або псування майна, що є власністю товариства або передане йому у володіння, несе товариство, якщо інше не передбачене засновницькими документами.
Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних прибутків; іншого майна, одержаного на законних підставах.
Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, статутний фонд якого поділено на частини, а учасники його несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства своїми внесками в статутний фонд, а за недостатністю цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі відповідно до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників зазначається в засновницьких документах.
Повне господарське товариство — це товариство, учасники якого здійснюють підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Справи товариства ведуться за загальною згодою усіх учасників. Учасники можуть вести справи товариства разом або доручати їх ведення одному чи кільком учасникам товариства, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписане рештою членів товариства.
В установчому договорі можуть бути визначені учасники, які наділяються повноваженнями для ведення справ товариства. При цьому треба визначити, як учасники можуть вести справи: спільно чи кожен самостійно. Кожен з учасників товариства має право вимагати повної інформації про дії, які здійснює учасник від імені товариства, а учасник, що веде справи товариства, зобов'язаний надати цю інформацію.
Повноваження учасника, який веде справи товариства, можуть припинятися у випадках: закінчення діяльності товариства; відмови учасника від доручення; відміни доручення за вимогою хоча б одного з учасників товариства.
При несхваленні учасниками товариства дій одного з учасників, що діяв у спільних інтересах товариства, останній має право вимагати від товариства відшкодування збитків, якщо доведе, що внаслідок його дій товариство зберегло або придбало майно, вартість якого перевищує вартість витрачених коштів товариства.
Командитне господарське товариство — це товариство, до якого входять учасники, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, та учасники (вкладники), що несуть відповідальність в межах свого вкладу в майно товариства.
Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства.
Справи командитного товариства має право вести тільки учасник (або учасники) з повною відповідальністю. В командитному товаристві, де тільки один учасник з повною відповідальністю, керування справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діяльності учасників з повною відповідальністю щодо ведення справ.
Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які утворилися до його вступу в товариство, перед третіми особами нарівні з іншими.
Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, що має статутний фонд, поділений на долі. Його учасники несуть відповідальність за борги товариства в межах їхніх вкладів.
Виконавчим органам товариства є дирекція (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. До дирекції можуть входити як учасники товариства, так і його працівники або інші особи. Виконавчий орган товариства має право розглядати усі поточні питання, що виникають у діяльності товариства, за винятком тих питань, що стосуються виключно компетенції зборів учасників.
Компетенція дирекції (колективного органу) або директора може бути розширена зборами учасників. Вони можуть передати частину своїх повноважень виконавчому органу.
Виконавчий орган підпорядкований зборам учасників і організовує виконання його рішень. Однак він не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Генеральний директор (директор) має право без доручення діяти від імені товариства: укладати договори, представляти інтереси товариства в установах, організаціях, державних органах та виконувати інші дії. Такими правами можуть наділятися й інші члени дирекції, якщо це обумовлено у засновницьких документах товариства. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників. Члени дирекції — посадові особи.
Акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на певну кількість акцій і дорівнює номінальній вартості, що несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном.
Акціонери відповідають за обов'язками тільки в межах належних їм акцій.
Акціонерне товариство буває двох видів: відкрите і закрите.
Відкрите акціонерне товариство — це товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржі.
Закрите акціонерне товариство — товариство, акції якого розповсюджуються серед його засновників і не можуть розповсюджуватися шляхом передплати, купуватися і продаватися на біржі. Чинним законодавством закритому акціонерному товариству надано право перетворюватися у відкрите. Така реорганізація провадиться шляхом внесення змін до статуту та перереєстрації.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізичні особи.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити по відомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити передплату на акції, провести установчі збори та державну реєстрацію акціонерного товариства.
Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів згідно із законодавством України та положеннями фондової біржі.
Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на основі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду — з товариством.
Холдингова компанія — господарський суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, господарських суб'єктів.
Дочірнє підприємство — господарський суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.
Холдингові компанії можуть засновуватися органами, що уповноважені управляти державним майном, державними органами приватизації разом з іншими засновниками або окремо, також шляхом об'єднання цих способів, а також внаслідок поглинання одного господарського суб'єкта іншим (придбання контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому господарський суб'єкт, який поглинає, стає холдинговою компанією, а поглинутий — дочірнім підприємством.
Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду Антимонополь-ного комітету України та Міністерства економіки України на створення холдингової компанії в порядку, який затвердять ці органи.
Підприємство-засновник холдингової компанії подає органу, уповноваженому управляти майном, обґрунтування доцільності холдингової компанії, список підприємств та їх структурних підрозділів, які пропонується перетворити в холдингову компанію та її дочірні підприємства; проект статуту холдингової компанії.
Якщо засновником холдингової компанії є орган, уповноважений управляти державним майном, то список підприємств та їх структурних підрозділів, які пропонується перетворити в холдингову компанію та її дочірні підприємства, а також проект статуту холдингової компанії готує цей орган.
Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.
3.2. Реєстрація підприємства
Право займатися підприємницькою діяльністю громадяни та їх об'єднання мають тільки після акта державної реєстрації такої діяльності.
Реєстрація провадиться міським, районним виконкомом за місцем знаходження (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності.
У більшості міст і районів України діє приблизно така схема реєстрації малого підприємства.
Етап 1. Рішення про відкриття малого підприємства
Вибір видів підприємницької діяльності. Пошук партнерів. Підготовка бізнес-плану. Документи: бізнес-план.
Етап 2. Збори засновників
Вибір організаційно-правової форми підприємства. Вибори або призначення керівника малого підприємства (уповноваженого з реєстрації). Документи: виписка з протоколу зборів.
Етап 3. Підготовка установчих документів Підготовка Статуту підприємства. Підготовка установчого договору. Документи: статут, установочний договір.
Етап 4. Підготовча робота
Реєстраційний відділ райвиконкому.
Кожна районна адміністрація має відділ, що відповідає за державну реєстрацію підприємницької діяльності. Там можна отримати необхідну довідкову інформацію і одержати бланки реєстраційних карток.
Установа банку.
В установі банку, в якому Ви плануєте відкрити рахунок, потрібно взяти бланк заяви та банківські картки.
Документи: статут, установчий договір (за необхідності).
Етап 5. Підготовка додаткових документів (за необхідності)
Якщо одним із засновників є юридична особа — раніше зареєстроване підприємство, необхідна нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. При реєстрації суб'єкта господарювання державної форми власності — наказ про його створення, виданий органом, уповноваженим управляти цим державним майном.
Іноземна юридична особа подає документ про реєстрацію в країні місцезнаходження (виписку з торговельного, банківського або судового реєстру).
Документ засвідчується за місцем видачі, перекладається українською мовою і легалізується у консульській установі України (або в посольстві відповідної держави в Україні і легалізується в МЗС України).
Документи: договір про оренду.
Етап 6. Нотаріус
Необхідно нотаріально засвідчити в Статуті та установчому договорі (З прим.) підписи фізичних осіб. Підписи виконуються громадянами-засновни-ками тільки безпосередньо в нотаріальній конторі у присутності нотаріуса. Необхідно при собі мати паспорти. Статутні документи мають бути з пронумерованими та прошитими сторінками і підписані засновниками або уповноваженими ними особами.
Підпис представника юридичної особи скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Для скорочення часу рекомендуємо одночасно завірити заповнену банківську картку у двох примірниках зі зразками підписів. За необхідності засвідчується копія реєстраційного свідоцтва засновника — юридичної особи. Для орендних підприємств — копія договору оренди (для банку).
Сплачується державний збір за нотаріальне засвідчення документів та підписів. Квитанція подається нотаріусу.
Документи: квитанція про сплату державного мита.
Етап 7. Банк (за необхідності)
Формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю на тимчасовому розрахунковому рахунку банківської установи. Документи: довідка банківської установи.і
Етап 8. Реєстраційний орган райвиконкому
Подання:
Установчих документів з вирішенням власників майна або уповноваженого ними органу про створення об'єкта підприємницької діяльності. Якщо власників два або більше, таким рішенням є установчий договір.
Статуту (якщо це необхідно).
Реєстраційної карти у трьох примірниках.
Документа про повноваження відповідальної від реєстрованого підприємства особи.
Документа про сплату реєстраційного мита за затвердженими ставками. Додаткових документів.
Етап 9. Реєстрація
Реєструючий орган видає свідоцтво установленого зразка про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в зазначений термін. Документи: свідоцтво про реєстрацію.
Етап 10. Податкова інспекція
У податковій інспекції необхідно одержати відмітку про реєстрацію для установи банку.
Документи: відмітка про реєстрацію в районній податковій інспекції. Етап 11. Реєстрація у фондах
Необхідно зареєструвати свою установу в Пенсійному фонді, Фонді зайнятості та Фонді Чорнобиля.
Документи: відмітка про реєстрацію в Пенсійному фонді на документах для відкриття банківського рахунку.
Етап 12. Банківська установа
Необхідно відкрити рахунок у банку. Для цього необхідно подати: заяву до банку про відкриття рахунку, нотаріально завірені копії Статуту та Установчого договору, 2 примірники банківських карток зі зразками підписів відповідальних осіб і відбитка печатки (за наявності), завірені у нотаріуса, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, заяви про оформлення пропусків у банк особам, які оформляють фінансові документи та одержують (здають) готівку.
Етап 13. Районний відділ внутрішніх справ
Одержати дозвіл на виготовлення печатки та штампів. Для цього необхідно подати такі документи: заяву, витяг зі статуту про право мати банківський рахунок і печатку, зразки (ескізи) печатки та штампів у двох примірників, довідку з банку про відкриття рахунку, копію свідоцтва про держреєстрацію.
Документи: зразки (ескізи) печатки та штампів з відміткою дозвільної служби районного ВВС про дозвіл їх виготовити (видається відповідальному від підприємства за пред'явленням паспорта).
Етап 14. Виготовлення печатки та штампів
Етап 15. Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (за необхідності) з оформленням додаткового пакета документів
3.3. Реєстрація підприємця (без створення юридичної особи)
Етап 1. Рішення про початок підприємницької діяльності Вибір видів підприємницької діяльності. Підготовка бізнес-плану.
Етап 2. Підготовча робота
Реєстраційний відділ райвиконкому.
Одержати у відділі необхідну довідкову інформацію про особливості реєстрації підприємця.
Одночасно належить одержати бланки реєстраційних карток. Установа банку.
В установі банку, в якому Ви плануєте відкрити рахунок, потрібно взяти бланк та банківські картки.
Етап 3. Реєстраційний орган райвиконкому
Подання реєстраційної карти в трьох примірниках, документа про сплату реєстраційного збору за затвердженими ставками, документа, що посвідчує особу.
Етап 4. Реєстрація
Реєструючий орган держадміністрації видає свідоцтво установленого зразка про державну реєстрацію підприємця без створення юридичної особи. Документи: свідоцтво про реєстрацію.
Етап 5. Податкова інспекція
Зробити відмітку про реєстрацію в районній податковій інспекції. Документи: відмітка про реєстрацію в районній податковій інспекції.
Етап 6. Нотаріус
Необхідно нотаріально завірити підпис підприємця на заповненій банківській картці у двох примірниках. Мати при собі паспорт.
Для банку необхідно завірити копію реєстраційного свідоцтва. Сплатити державний збір за нотаріальне завірення документів і підписів. Квитанція подається нотаріусу.
Документи: квитанція про сплату державного мита.
Етап 7. Банківська установа
Для відкриття рахунку в банку необхідні: заява до банку про відкриття рахунку, 2 прим, банківських карток, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; заява про оформлення перепусток до банку особам, що оформлюють фінансові документи, і тим, що одержують (здають) готівку.
Етап 8. Районний відділ внутрішніх справ
Одержати дозвіл на виготовлення печатки та штампів. Для цього необхідно подати: заяву, зразки (ескізи) печатки та штампів у двох примірниках, довідку з банку про відкриття рахунка, копію свідоцтва про держреєстрацію.
Документи: зразки печатки і штампів з відміткою BBC про дозвіл на їх виготовлення.
Етап 9. Виготовлення печатки і штампів
Етап 10. Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності
3.4. Оформлення установчих документів
Установчий договір — документ, що регламентує і закріплює відносини між сторонами щодо участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної діяльності.
В установчому договорі необхідно чітко обумовити предмет договору, тобто, хто, про що і з якою метою домовляється щодо спільної підприємницької діяльності. У спеціальному розділі обумовлюється розмір та принципи формування статутного фонду. Особлива увага приділяється принципам розподілу прибутку між засновниками. В договорі зазначається умови виходу засновника з підприємства, установлюється відповідальність засновників підприємства на випадок заподіяння йому збитків. Установчий договір підписується сторонами, що домовляються, підписи нотаріально засвідчуються.
Статут підприємства — основний документ підприємства, він має містити такі відомості: вид підприємства, найменування підприємства, місце знаходження підприємства, предмет і мету діяльності; органи управління і контролю, їх компетенція; порядок створення і використання майна підприємства; розподіл прибутків; умови реорганізації та ліквідації.
Відомості, що наводяться в Статуті, доцільно сформувати у відповідні розділи. Приблизну структуру можна подати таким чином.
I. Загальні положення. Предмет, мета і завдання діяльності.
II. Майно підприємства.
- Органи управління.
- Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність.
V. Регулювання праці і соціальних питань.
VI. Облік, звітність і контроль.
VII. Реорганізація та ліквідація.
*
Майно підприємства становлять фонди та обігові засоби, а також інші цінності.
Джерела формування майна: грошові та матеріальні внески засновників; прибутки, одержувані від виконання робіт, надання послуг та реалізації інших видів господарської діяльності; прибутки від використання цінних паперів: кредити банків та інших кредиторів; інші джерела.
Статут колективного підприємства має містити ті самі дані, що і статут державного підприємства, але з урахуванням істотних особливостей, пов'язаних з тим, що є кілька власників майна цього підприємства, які мають право спільно визначати умови створення, діяльності, реорганізації та ліквідації підприємства.
У Статуті орендного підприємства відображаються особливості діяльності орендних підприємств, пов'язаних з умовами договору про оренду, що накладає певні обмеження на господарську діяльність. Наприклад, необхідно обумовити порядок і умови утворення внесків членів трудового колективу, порядок формування органів управління, їх компетенцію та порядок роботи.
Статутний фонд — грошові засоби та майно, необхідні для заснування і забезпечення діяльності підприємства. В нього входять вартість основних і обігових засобів. Він створюється за рахунок установчих паїв (внесків), виручки від продажу акцій (якщо підприємство акціонерне), державних засобів, приватних вкладів, частини прибутків підприємства.
Статутний фонд — це не обов'язково кошти на банківському рахунку, а й оцінений в гривнях внесок учасників (засновників) у майно господарського суб'єкта.
Підприємство формує такі фонди: резервний, фонд споживання, соціально-економічного розвитку та ін.
Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю створюються і діють на засадах Установчого договору та Статуту, а товариства з повною відповідальністю і командитні товариства — тільки на засадах Установчого договору.
3.5. Рахунки в банку
За чинним законодавством для зберігання грошових засобів та здійснення усіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України підприємство має право відкривати розрахунковий та інші рахунки.
Розрахункові рахунки відкриваються підприємством, що має в своєму складі окремі негоспрозрахункові підрозділи (філії поза місцезнаходженням підприємства, бази, склади та ін.). Грошові надходження перераховуються у встановлені терміни на розрахунковий рахунок підприємства.
Бюджетні рахунки відкривають підприємства, яким виділяють кошти за рахунок державного і місцевого бюджету для цільового їх використання.
Поточні рахунки відкриваються:
— філіям, відділенням представництва та іншим відокремленим підрозділам підприємств;
Організаційно-правові форми підприємницької діяльності у технічному автосервісі
- установам та організаціям, що перебувають на держбюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників;
- постійним уповноваженим різних громадських фондів та в інших передбачених законодавством випадках.
Поточні й розрахункові рахунки відкриваються для створених підприємством дочірніх підприємств з правом юридичної особи.
Для збереження валютних коштів, одержаних в результаті зовнішньоекономічної та іншої діяльності, здійснення кредитно-розрахункових операцій з валютними коштами підприємство має право відкривати в банківських установах валютний рахунок.
Для здійснення розрахункових операцій установи банків можуть надавати підприємствам кредити. Порядок та форми розрахунків у цьому випадку визначаються в договорі між сторонами.
Підприємства та установи банків будують свої відносини на основі кредитних договорів, що визначають взаємні зобов'язання та економічну відповідальність сторін.
Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються за допомогою платіжних вимог, акредитивів, платіжних доручень, чеків, зведених вимог, інкасових доручень (розпоряджень на безперечне списання коштів), платіжних вимог-доручень.
Розрахунки між підприємствами і населенням за послуги здійснюються в порядку, встановленому Ощадбанком.
3.6. Ліцензування підприємницької діяльності
Ліцензія (дозвіл) — спеціальний документ, що видається підприємствам компетентним державним органом і дає право на здійснення окремих видів підприємницької діяльності або на вивіз товарів за межі країни.
Для одержання дозволу (ліцензії) на здійснення того або іншого виду діяльності суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або громадянин) зобов'язаний після проходження державної реєстрації звернутися із заявою у відповідний орган. До заяви додаються: підприємцем — юридичною особою — нотаріально завірені копії засновницьких документів; підприємцем-громадя-нином — копії документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації, необхідні для здійснення певного виду діяльності, копія документа про держреє-страцію. У Статуті має бути пряма вказівка на обраний вид діяльності, яка ліцензується. При одержанні ліцензії необхідно здати документ про сплату ліцензійного мита.
Видача суб'єктам підприємницької діяльності на автотранспорті спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів здійснюється адміністрацією автотранспорту Міністерства транспорту України.
Нормативні документи — інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та контроль за їх дотриманням.-
Використана література
- О.Лудченко Технічне обслуговування і ремонт автомобілів К.2004.