Geum.ru

Образ святості у літературі Київської Русі. Образно-символічні засоби її вираження

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
Тематика дипломних робіт з курсу “Давня українська література”

  1. Образ святості у літературі Київської Русі. Образно-символічні засоби її вираження.
  2. Специфіка історіографії Київської Русі: синтез сакральної християнської
  3. книжної історії, народних легенд та переказів та реальних історичних
  4. подій.
  5. Образ князя у літературі Київської Русі як єдність народного уявлення про
  6. героїчне та книжного втілення християнських доброчинств.
  7. “ Роксоланія” Себастьяна Кленовича в українському та польському
  8. літературному контексті.
  9. Особливості реалістичного зображення природи та побуту людей у
  10. ново латинській поезії ХУІ ст.
  11. Авторська концепція ідеального суспільства у творах Івана Вишенського.
  12. Теорія та практика курйозного віршування ХУІІ ст. та прояви його
  13. принципів у сучасному житті ( поезія, реклама, розважальні ребуси тощо).
  14. Апологія козацтва у бароковій літературі.
  15. “ Козацькі літописи”: витоки, специфіка історіографії та ремінісценції у
  16. художній літературі нового часу.
  17. Притча як засіб дидактизму , пізнання та прояв специфічного художнього мислення в давній українській літературі.
  18. Особливість символічного мислення Г.Сковороди: синтез античної,
  19. біблійної та міфологічної свідомості.
  20. Історизм воїнських повістей “Літопису Руського”
  21. Новолатинська поезія: антична традиція, ренесансна сучасність та українське прочитання.
  22. Українська історія у творах полемічної літератури ( “Апокрисис” Христофора Філарета, “Тренос” Мелетія Смотрицького та “Пересторога”).
  23. Бароковий універсалізм у драматургії ХУІІ-ХУІІІ ст. ( трирівневість та символізація дії).
  24. Час як провідна ідея літератури бароко.
  25. Час як образ – символ літератури бароко.
  26. Образно-символічна система барокової словесності.
  27. Образи-символи “саду”, “сироти”, і “чужих, злих людей” барокової словесності.
  28. Реалізація барокового універсалізму в художньо-символічному прийомі сну.
  29. Алегоризм художнього мислення у творах бароко.
  30. Апологія козацтва у бароковій літературі.
  31. Геральдична та епіграматична поезія.
  32. “Синопсис”, “козацькі літописи” та “Літопис Самовидця” і становлення барокової концепції української історіографії.
  33. Історичні постаті у “Літописі” Самійла Величка.
  34. Проблематика збірки Кир. Транквіліона-Ставровецького “ Перло многоцінноє” та характер її трактування.
  35. Епіграматичні традиції української літератури у віршовій творчості Климентія Зиновіїва.
  36. Народний ідеал у віршах-ораціях та віршах-травестіях.
  37. Динаміка поняття “героїчного”, “героя” у давній українській літературі.
  38. Притча як форма мислення та пізнання у давній українській літературі ( від Варлаама та Йосафа” до Г.Сковороди).
  39. Етично-естетична проблематика творчості Г.Сковороди
  40. Засади філософії Г. Сковороди у байкарській спадщині письменства.
  41. Інтермедії ХУІІІ ст. як предтеча нової української драми.
  42. Система образів історико-мемуарної прози ХУІІІ ст. ( щоденники Миколи Ханенко та Якова Марковича).
  43. Літературна спадщина Феодосія Печерського.
  44. Становлення і розвиток орнаментального стилю в ораторсько-проповідницькій прозі доби Середньовіччя.
  45. Образ „граду земного” та „граду Божого” у моральних максимах та художньому мисленні давньоукраїнських письменників.
  46. Бароковий універсалізм та прояв його у літературі.
  47. Синтез міфотворчості та історичної достовірності у літописанні XVII – XVIIІ ст.ст.
  48. Етикетна панегірична поезія: витоки, реалії XVII – XVIIІ ст.ст. та трансформації у новітній літературі.
  49. Типологічна спорідненість української епіграми та східних віршів XVII – XVIIІ ст.ст.
  50. “Tempus fugit” (час летить) ідейна константа барокової української літератури.
  51. “Memento mory” (пам’ятай про смерть) моральна настанова барокової етики та естетика потворного у літературі.
  52. Барокова шкільна драма у контексті розвитку української драматургії.
  53. Образи природи у поезії Григорія Сковороди у контексті „пейзажної” української поезії (від новолатинської до романтичної ).
  54. Необарокові стильові та ідейні риси в українській літературі XIX ст.
  55. Концепція людини і світу в літературі доби Відродження.
  56. Бароко і український театр.
  57. Концепція світу у філософській спадщині Г. Сковороди.
  58. Емблематика у творчості Г. Сковороди.
  59. Співвідношення християнської і народницької традицій у творчості

Г.Сковороди.
  1. Особистість і держава у Г.Сковороди.
  2. Синтез етики та естетики у поетичній творчості Г.Сковороди.
  3. Моральні максими “Києво – Печерського патерика”.
  4. Жанр житій як засіб формування суспільно – політичного типу людини.
  5. Концепція людини у “Києво – Печерському патерику”.
  6. Трансформація дидактичного начала в давній українській літературі.
  7. Джерела формування та розвиток образу Богородиці в українській літературі.
  8. Традиція символіко-алегоричного тлумачення Святого Письма у давній українській літературі.
  9. Система образів у середньовічних літописах: синтез історичного і художнього начал.
  10. Епоха руського Середньовіччя: особливості ідейно-тематичного спектру і жанрової системи.
  11. Новітній вимір синкретизму в постмодерній літературі ХХІ (український контекст);
  12. Карнавалізація як стильова домінанта десакралізації літератури (на матеріалі бурлексно-травестійної та сатиричної поезії XVIII ст.);
  13. Реальне та ірреальне у бароковій свідомості та поетиці (на прикладі творів К. Транквіліона-Ставровецького та Мелетія Смотрицького);
  14. Містичне в М.Гоголя: барокова та міфологічна традиція (на прикладі «Петербурзьких оповідань»);
  15. Історичний факт і образ факту в агіографічній прозі Київської Русі;
  16. Агіографічна спадщина Нестора: джерела, образна парадигма, переосмислення жанру візантійської агіографії.
  17. Система жанрів літератури руського Середньовіччя.