Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел

Подобный материал:

• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 596.11kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська, 2016.06kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 1183.74kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах рукопису сорокун, 1112.4kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 890.02kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 1056.67kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 1057.45kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2103.95kb.
• Постійно діючий Третейський суд, 149.34kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого орлюк олена павлівна, 724.27kb.

Висновки з другого розділу


1. В мовному законодавстві не врегульована проблема стосовно того, що означає функціонувати «по­ряд» або «нарівні» з державною мовою національної мови з іншим правовим режимом в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Можливість функціонування поряд з державною мовою інших національних мов слід розуміти як здійснення вибіркового дублювання найбільш важливих документів (наприклад, рішень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у яких закріплюються права мешканців (людей)), оригінали яких викладені державною мовою, та можливість посадових осіб місцевих органів влади на власний розсуд виступати на сесіях, нарадах, конференціях, семінарах тощо відповідною національною мовою.

2. Щодо мови з’їздів, сесій та інших заходів державних органів та об’єднань громадян, то у законі має визначатися лише мова заходів органів державної влади, державних підприємств, установ і організацій та заходів, що проводяться під «егідою» держави (які організуються та фінансуються державою). Мова ж зібрань релігійних і громадських організацій, політичних партій, трудових колективів приватних підприємств обирається самими учасниками колективних зборів, оскільки це є проявом приватних мовних відносин, правове регулювання яких не здійснюється.

3. Норму закону стосовно мови актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування необхідно викласти у такій редакції: «Акти вищих органів державної влади приймаються і публікуються державною мовою. Акти органів Автономної Республіки Крим приймаються і публікуються державною мовою і офіційними мовами Автономної Республіки Крим.

У межах території, на якій використовується регіональна мова (або мова меншини), акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються та публікуються державною мовою, а акти органів місцевого самоврядування можуть публікуватися також цією регіональною мовою (або мовою меншини).

Вище юридичне значення має текст акту, викладений державною мовою».

Статтю закону відносно мови діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування слід викласти у такій формі: « Мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У роботі, діловодстві і веденні документації органів Автономної Республіки Крим поряд з державною мовою можуть використовуватися офіційні мови Автономної Республіки Крим у порядку, що визначається законом України.

У межах території, на якій використовується регіональна мова (мова меншини), в роботі, діловодстві і документації органів місцевого самоврядування поряд з державною мовою може використовуватися ця регіональна мова (мова меншини)».

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

10. Питання використання мов у рекламній сфері може бути врегульоване лише відносно державних та загальнонаціональних засобів масової інформації (телерадіоорганізацій), адже використання мов при розповсюдженні реклами приватними засобами масової інформації не підлягає правовому впливу і є проявом приватних мовних відносин. Якщо мовою видання друкованого засобу масової інформації, власником якої не є держава, є українська мова, то і мовою реклами повинна бути українська мова. Якщо ж мовою видання є інша мова (російська чи інша мова національної меншини, англійська тощо), то і реклама може поширюватися мовою видання.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні проблеми порівняння конституційно-правового регулювання мовних відносин в Україні і у зарубіжних країнах, інституту правового режиму мов і його елементів, основних сфер правового регулювання мовних відносин. Головними науковими і практичними результатами роботи автору бачаться такі висновки:

1. Динамічність мови як форми суспільної свідомості, її багатофункціональність дозволяє говорити про існування особливих, мовних відносин, що входять у сферу правового впливу. Із сфери національно-мовних відносин виокремлюється та частина, яка підлягає правовому регулюванню. Це перш за все публічні мовні відносини, тобто відносини, які пов’язані з діяльністю держави, її органів та посадових осіб, підприємств, установ та організацій; відносини, обов’язковим учасником яких є органи державної влади. Державно-правове регулювання мовних відносин в приватній сфері взагалі не здійснюється або відбувається шляхом законодавчого закріплення загальних мовних свобод людини.

2. Науковцями щодо правового положення мов одночасно застосовуюся дві категорії: «правовий статус» та «правовий режим». Аналіз та співвідношення даних термінів показують, що відносно правового положення доречніше використовувати категорію «правовий режим», оскільки у протилежному випадку ототожнюються об’єкт та суб’єкт права (мова та носії мови). Основними елементами конституційно-правового інституту правового регулювання мов є: 1) приписи щодо державної мови; 2) приписи щодо мов національних меншин та мовні права даних етнічних груп; 3) принципи мовної політики; 4) юридична відповідальність, яка настає за порушення вимог мовного законодавства.

4. Державна мова – це національна мова, як правило, титульного етносу у багатонаціональній державі, яку проголошено державною у конституції або законі, характеризується особливою сферою застосування (діяльність державних органів, судочинство, військова справа, правоохоронна діяльність і т.д.) і потребує від держави вжиття комплексу заходів із забезпечення її функціонування.

5. У науковій літературі немає єдиного підходу стосовно співвідношення понять «державна» мова та «офіційна» мова, оскільки їх уживання пов’язане з офіційним використанням певної національної мови. Необхідно відмежовувати терміни «державна мова» та «офіційна мова» за такими ознаками: за роллю, що виконує мова у суспільстві і державі (офіційна мова не вказує на державотворчу роль мови певної нації, державна ж мова, навпаки, виконує консолідуючу функцію, оскільки об’єднує всі національні групи країни в єдину спільноту – народ), за територією уживання (державна мова в багатомовній державі є засобом офіційного спілкування на всій території держави, а норми офіційної, як правило, обмежуються лише територією певної автономії, області, району), за сферами використання (офіційна мова є засобом лише офіційного спілкування, тобто використовується як робоча у діяльності органів влади, тоді як державна мова, окрім випадків, коли вона в державі виконує лише символічну функцію, використовується окрім офіційної сфери, ще й у сфері освіти, діяльності державних засобів масової інформації тощо). На законодавчому рівні слід виокремити та дати визначення категорії «офіційна мова», для того щоб надати російській та кримськотатарській мові режим офіційних на території Автономної Республіки Крим. В основі даної пропозиції лежать правові, історичні, соціальні чинники. Але можливість надання російській мові режиму офіційної стосується не всієї території України, а лише Автономної Республіки Крим.

6. Основними принципами мовної політики є: 1) рівність прав людини і громадянина незалежно від рідної мови, мови спілкування та заборона будь-яких обмежень (дискримінації) громадян за ознаками їх мовної належності; 2) державний захист державної мови та гарантування вільного використання мов національних меншин; 3) гарантування кожній людині свободи у виборі мови спілкування у приватних мовних відносинах, мови навчання та творчості; 4) врахування специфіки мовної ситуації, що склалася в цілому державі та в окремих регіонах; 5) принцип урахування й раціонального використання зарубіжного досвіду мовної політики; 6) підтримка етнічних українців та інших осіб, які розмовляють українською мовою і проживають за межами України та інші.

7. В мовному законодавстві не врегульована проблема стосовно того, що означає функціонувати «по­ряд» або «нарівні» з державною мовою національної мови з іншим правовим режимом в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Можливість функціонування поряд з державною мовою інших національних мов слід розуміти як здійснення вибіркового дублювання найбільш важливих документів (наприклад, рішень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у яких закріплюються права мешканців (людей)), оригінали яких викладені державною мовою, та можливість посадових осіб місцевих органів влади на власний розсуд виступати на сесіях, нарадах, конференціях, семінарах тощо відповідною національною мовою.

8. Норму закону стосовно мови актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування необхідно викласти у такій редакції: «Акти вищих органів державної влади приймаються і публікуються державною мовою.

Акти органів Автономної Республіки Крим приймаються і публікуються державною мовою і офіційними мовами Автономної Республіки Крим.

У межах території, на якій використовується регіональна мова (або мова меншини), акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються та публікуються державною мовою, а акти органів місцевого самоврядування можуть публікуватися також цією регіональною мовою (або мовою меншини).

Вище юридичне значення має текст акту, викладений державною мовою».

Статтю закону відносно мови діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування слід викласти у такій формі: « Мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

У роботі, діловодстві і веденні документації органів Автономної Республіки Крим поряд з державною мовою можуть використовуватися офіційні мови Автономної Республіки Крим у порядку, що визначається законом України.

У межах території, на якій використовується регіональна мова (мова меншини), в роботі, діловодстві і документації органів місцевого самоврядування поряд з державною мовою може використовуватися ця регіональна мова (мова меншини)».

9. Щодо правового регулювання мовних відносин у сфері здійснення судочинства, то однією з актуальних проблем є відсутність у законодавстві та науці тлумачення поняття «не володіє мовою судочинства» та критеріїв того, як визначити чи володіє особа мовою судочинства. Критеріями володіння державною мовою можуть бути проживання на території України іноземців та осіб без громадянства протягом тривалого часу; отримання на території України середньої, професійно-технічної або вищої освіти, що підтверджується відповідним документом (атестатом, дипломом тощо); вміння писати і читати українською мовою.

9. Історія правового регулювання мовних відносин в Україні показує, що багато століть наша національна мова нищилась, у тому числі й у сфері освіти, владою держав, до яких протягом віків входили українські землі. З другої половини 50-80-х років ХХ ст. партійно-державне керівництво СРСР активізувало заходи, спрямовані на русифікацію дошкільної, середньої, середньої спеціальної та вищої освіти, які призвели до негативних наслідків щодо мовної ситуації в Україні, зокрема в освітній сфері.

10. Законодавча вимога здійснення навчання українською мовою стосується лише державних дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів. Приватні заклади освіти мають право самостійно визначати мову навчання, забезпечивши в обов’язковому порядку згідно з Законом України «Про мови в Українській РСР» та відповідно до державних стандартів освіти вивчення української мови.

11. Для того щоб зберегти баланс між загальнонаціональними інтересами в мовній політиці (переважання державної мови в інформаційному просторі України), але водночас не порушити права іншомовного населення, представників національних меншин та законів ринку (попиту і пропозицій), необхідно внести зміну до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яка б передбачала: якщо загальнодержавні ДЗМІ видаються російською або іншою недержавної мовою, зобов’язати останні паралельно видавати випуски (певний відсоток загального тиражу кожного номеру) державною мовою.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Абашидзе А. Х. Правовой ста­тус меньшинств и коренных народов. Международно-пра­вовой анализ / А. Х. Абашидзе, Ф. Р. Ананидзе – М. : Изд-во Российского университета дружбы народов, 1997. – 224 с.

2. Абдулатипов Р. Г. Этнополитология / Р. Г. Абдулатипов – СПб. : Питер, 2004. – 313 с.

3. Австрийская Республика. Конституция и законодательные акты. – М. : Прогресс, 1985. – 378 с.

4. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.

5. Административное право / под ред. Ю. М. Козлова и Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 1999. – 728 с.

6. Ажнюк Б. Уроки двомовності Ірландії / Б. Ажнюк // [Державність української мови і мовний досвід світу] : матеріали Міжнарод. конф. (11-12 травня 2000 р., Київ). – К., 2000. – 444 с. – С. 12-17

7. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. / С. С. Алексеев – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.

8. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 1981. – 361 с.

9. Альтбах Филип Г. Английский как имперский язык академической науки / Филип Г. Альтбах // «Alma mater» Вестник Высшей школы. – 2007. – №7. – С. 36-39.

10. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / У. Альтерматт. – М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 367 с.

11. Андреева Г. Н. Проблема государственного (официального) языка в зарубежной конституционно-правовой литературе / Г. Н. Андреева // РЖ Государство и право. – 2003. – №4. – С. 38-51.

12. Андриченко Л. В. Конституционно-правовой статус национальных меньшинств в зарубежных европейских государствах / Л. В. Андриченко // Конституционное право государств Европы : учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак.; [отв. ред. Д. А. Ковачев]. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – С. 79-96.

13. Андриченко Л. В. Регулирование и защита прав национальных меньшинств и коренных малочисленных народов в Российской Федерации / Л. В. Андриченко. – М. : ОАО „Издательский дом „Городець”, 2005. – 384 с.

14. Антонович М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови (порівняльний аспект) / М. Антонович // Право України. – 1999. – №6. – С. 73-74; 83.

15. Афанасьева Л. В. Принцип национального языка судопроизводства и положения нового Гражданского процессуального кодекса Украины / Л. В. Афанасьева // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2005. – Вип.1. – С. 98-109.

16. Бабін Б. Кваліфікуючі критерії етносів, які прагнуть до набуття статусу корінних народів України / Б. Бабін // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №4. – С. 84-88.

17. Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права : Монографія. / Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 220 с.

18. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект) : монографія / Ю. Г. Барабаш – Х. : Легас, 2004. – 192 с.

19. Барієв Е. Державна політика України щодо розвитку освіти кримськотатарською мовою / Е. Барієв // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2007. – №1. – С. 296-304.

20. Басу Дурга Дас Основы конституционного права Индии / Басу Дурга Дас. – М. : Прогресс, 1986. — 664 с.

21. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2000. – 640 с.

22. Белоусова Е. В. Государственно-правовое регулирование национальных отношений в Канаде / Е. В. Белоусова // Изв. Вузов : Правоведение. –1992. – № 6. – С. 70-76.

23. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні : монографія / О. М. Биков. – К. : Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.

24. Блищенко И. П. Права национальных меньшинств в свете мирового опыта / И. П. Блищенко, А. Х. Абашидзе // Общественные науки и современность. – 1992. – №4. – С. 121-130.

25. Богданова Н. А. Категория статуса в конституционном праве / Н. А. Богданова // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11, Право. – 1998. – №3. – С. 3-20.

26. Богданова Н. А. Конституционно-правовое регулирование национальных отношений / Н. А. Богданова // [Национальный вопрос и государственное строительство: проблемы России и зарубежных стран] : материалы науч. конф. Москва, 27-28 апреля 2000 г. / под. ред. проф. С. А. Авакьяна / Моск. гос. ун-т. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – С. 52-55.

27. Богоявленский Д. Д. Этнический состав населения России / Д. Д. Богоявленский // Социс. – 2001. – № 10. – С. 88-96.

28. Большая советская энциклопедия : в 30 т. – М. : Сов. энциклопедия, 1978. – Т. 30. – 1979. – 780 с.

29. Большой юридический энциклопедический словарь. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.

30. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть : конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении : учеб. пособие / Н. С. Бондарь. – М. : Городец, 2004. – 352 с.

31. Брюховецкая О. Украинизация кинопроката: скромное обаяние запретов / О. Брюховецкая // Зеркало недели.– 2006. – № 3 (582).

32. Будникова Н. С. Современная языковая ситуация на Украине : социологический аспект: дис… канд. соц. наук : 22.00.04 / Н. С. Будникова – М., 2006. – 214 с.

33. Василенко В. Какие языки в Украине нуждаются в особой защите. Коллизия между национальным законом и международными обязательствами государства / В. Василенко // Зеркало недели. – 2006. - № 10 (589).

34. Васильева Л. Н. Законодательное регулирование использования языков в Российской Федерации : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Л. Н. Васильева – М., 2004. – 191 с.

35. Васильева Т. А. Правовой статус этнических меньшинств в странах Западной Европы / Т. А. Васильева // Государство и право. – 1992. – №8. – С. 133-142.

36. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.

37. Вергелис О. П. «Обжалованию не подлежит». Сиквел о кинопрокате: съемки продолжаются / О. П. Вергелис // Зеркало недели. – 2008. – № 6

38. Ветров А. А. Семиотика и ее основные проблемы. / А. А. Ветров. – М. : Политиздат, 1968. – 264 с.

39. Вітман К. М. Мовна політика Латвії як механізм інтеграції латвійського суспільства / К. М. Вітман // Держава і право : Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32 – С. 532-539.

40. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Л. Д. Воеводин – М. : ИНФРА* М – НОРМА, 1997. – 304 с.

41. В Панаме вводится второй государственный язык [Електронний ресурс]. – режим доступу : ofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта.

42. Вринчану Ф. Національна освіта та мовна політика Румунії у галузі освіти на сучасному етапі / Ф. Вринчану // [Державність української мови і мовний досвід світу]: матеріали Міжнар. конф. (11-12 травня 2000 р., Київ). – К., 2000. – С. 23-27.

43. Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту. – Фундація міжнаціональних відносин, 1996 – 17 с.

44. Габричидзе Б. Н. Конституционный статус органов Советского государства / Б. Н. Габричидзе. – М. : Юрид. лит., 1982. – 184 с.

45. Гадамер Х.-Г. Истина и метод / Х.-Г. Гадамер – М. : Прогресс, 1988. – 704 с.

46. Гакман С. Організація освіти національних меншин у поліетнічних регіонах (на прикладі Чернівецької області України та Сучавського повіту Румунії) / С. Гакман // Вісн. Нац. акад. держ. управління. – 2004. – Вип.4. – С. 458-465.

47. Гегель Г. В. Конституция Германии / Г. В. Гегель. Политические произведения. – М. : Наука, 1978. – С. 65-184.

48. Гегель Г. В. Ф. Философская пропедевтика // Г. В. Ф. Гегель. Работы разных лет : в 2 т. – М.: Мысль, 1971. – Т. 2. – С. 5-209.

49. Герард-Рене де Гроте. Язык и право / Герард-Рене де Гроте // Журнал Российского права. – 2002. – №7. – С. 145-152.

50. Глонь В. Самый лучший фильм. Язык до Киева доведет – в дубляжной войне / В. Глонь, О. Вергелис // Зеркало недели. – 2008. – №5.

51. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1991. – Т. 2 – 731 с.

52. Годердзишвили Ц. М. Эволюция государственно-правового оформления статуса языков в истории России и Советского государства / Ц. М. Годердзишвили // Вест. Моск. ун-та, сер.11, право. – 1992. – № 6. – C. 67-74.

53. Городяненко В. Г. Языковая ситуация на Украине / В. Г. Городяненко // Социс. – 1996. – №9. – С. 107-113.

54. Государственные языки в Российской Федерации : энциклопед. словарь-справочник. – М. : Academia, 1995. – 400 с.

55. Государство, право и межнациональные отношения в странах западной демократии. – М. : ИГП РАН, 1993. – 148 с.

56. Гражданский процесс : учебник / [под ред. В. В. Комарова]. – Х. : ООО «Одиссей», 2001. – 348 c.

57. Губаева Т. В. Государственный язык и его правовой статус / Т. В. Губаева, В. П. Малков // Государство и право. – 1999. – №7. – С. 5-13.

58. Губаева Т. В. Язык и право. Искусство владения словом в профессиональной юридической деятельности / Т. В. Губаева. – М. : Норма, 2007. – 160 с.

59. Губогло М. Н. Роль языка средств массовой информации в системе этногосударственных отношений [Електронний ресурс] / М. Н. Губогло, А. А. Кожин. – режим доступу : // ta.ru/rlefir.phpl?p4.php

60. Губогло М. Н. Переломные годы : в 2 т. / М. Н. Губогло. – М. : ИАЭ, 1994. – Т. 2 : Языковая реформа – 1989 г. : Документы и материалы. – 1994. – 320 с.

61. Гумбольдт В. Линии и Еллада / В. Гумбольдт // Избранные труды по языкознанию / В. Гумбольдт. – М.: Прогресс, 1984. – С. 286-308

62. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Л. Гумплович – С.-Пб. : Склад издания в Юридическом книжном магазине Н. К. Мартынова, 1910. – 516 с.

63. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1978-1980. – Т. 4 – 1980. – 683 с.

64. Дейк Р. Регионализм, федерализм и права меньшинств в Бельгии / Р. Дейк // Этнические и религиозные конфликты в Евразии : в 3 кн. – М. : Весь Мир, 1997. – Кн. 3. Международный опыт разрешения этнических конфликтов / [общ. ред. Б. Коппитерс, Э. Ремакль, А. Зверев]. – 1997. – С. 251-268.

65. Дейч Б. Тема крымского референдума могла и не возникнуть… / Б. Дейч // Зеркало недели. – 2006. – № 9 (588).

66. Декларація ООН Про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, від 18 грудня 1992 р. // Права людини в Україні. Інформац.-аналітич. бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини : Вип. 21. – К., 1998. – С. 79-83.

67. Демченко Т. Українська мова – правові проблеми / Т. Демченко, І. Філіпчук // Право України. – 1996. – №7. – С. 47-50.

68. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України : дис. ... канд. юрид. наук :