Реферат на тему: "Демографічний потенціал країн Азії"

Вид материала

Реферат

Содержание Основні демографічні процеси 2. Огляд демографічного потенціалу країн Азії Демографічний потенціал країн Східної Азії. Демографічний потенціал Китаю Список використаної літератури

Подобный материал:

• Контрольні питання з курсу "нова історія країн азії І африки", 48.87kb.
• Економіко-географічна характеристика Казахстану, 62.17kb.
• Реферат на тему, 154.18kb.
• Реферат на тему: Загальний огляд країн Південно-Західної Азії, 81.55kb.
• Реферат на тему: Типи країн світу, 92.53kb.
• Реферат з предмету, 246.24kb.
• Реферат з предмету, 192.61kb.
• Київський Національний Університет Будівництва І Архітектури реферат, 245.3kb.
• Реферат з історії на тему: Наполеон, 112.51kb.
• Реферат на тему : " Країни центральної Азії", 60.61kb.

Реферат

на тему:

“Демографічний потенціал країн Азії”

План

Вступ

1. Загальний огляд населення Азії. Основні демографічні процеси.
   
2. Огляд демографічного потенціалу країн Азії по регіонах.
   

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Населення виступає важливою продуктивною силою. Демографічний потенціал країни (регіону) є важливою умовою для економічного розвитку країни (регіону).

Країни Азії виступають досить перспективним регіоном якраз з точки зору демографічного потенціалу. Велика кількість населення та динаміка приросту населення створює цікаві умови для економічного прогресу даних країн.

Для населення країн Азії, що перебувають на низьких рівнях економічного роз­витку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують си­туацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень по­ліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істот­ному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації у розвинутих країнах Азії починають зменшуватися і показники народжуваності.

Однак значне зростання населення в окремих країнах Азії створює певні проблеми і гальмує економічний розвиток, тому вивчення демографічного потенціалу країн Азії є потрібним.


1. Загальний огляд населення Азії.

Основні демографічні процеси

Сукупність людей, які проживають на певній території, становить її населення. Воно вивчається багатьма науками. Так, демографія досліджує закономірності відтворення населення та окремих його груп шляхом аналізу природ нього руху та змін статево-вікової, шлюбної та сімейної структур.

Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищен­ня народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від наро­джуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показ­ників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різно­му. Для населення країн Азії, що перебувають на низьких рівнях економічного роз­витку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують си­туацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень по­ліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істот­ному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації у розвинутих країнах Азії починають зменшуватися і показники народжуваності. Кожному з етапів перебігу цього демографічного переходу притаманна своя ситуація у відтво­ренні населення. В наш час у світі переважають два типи відтворення населен­ня. Другий тип відтворення власти­вий країнам Азії. Для нього характерні порівня­но високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жи­телів). У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Так, природний приріст населення в країнах Південної Азії – 22.

До XVIII ст. зростання кількості населення світу та країн Азії залежало здебільшого від біологічних процесів. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидкими темпами. За прогнозами спеціалістів ООН до кінця наступного століття кількість населення на планеті ще більше зросте і стабілізується на рівні близько 10 млрд чоловік.

Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного ви­буху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв'язання цієї про­блеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адмі­ністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюють­ся державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В Китаї державного значення набула політика стримуван­ня народжуваності шляхом її обмеження.

Найгустіше заселені території давнього зрошувального землеробства: Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, дельти річок півострова Індокитай, Японські острови, де густота населення місцями перевищує 300 чоловік на 1 км². Густо заселені також оазиси аридної зони.

Середня густота населення зростає пропорційно зростанню його кількості на Землі, частково віддзеркалюючи ступінь освоєності певного типу природного середо­вища, задіяності його в господарській діяльності. Так, середня густота населення на

Землі в 1975 році становила 29 чоловік на 1 км², у 1987 році - 38, у 1994 році - 40 чоловік на 1 км². Густота населення в різних частинах Азії неоднакова – від 70 до 130 чоловік на 1 км² в Азії.

Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає в сільській місцевості. Сільське населення переважає в таких країнах, як Бангладеш (понад 70 % кількості), Індія, Пакистан, Індонезія, Китай.

Сільське населення більше зв'язане з природними умовами, тому його розсе­лення наочніше відбиває характер природокористування. Форми розселення в районах землеробства відрізняються від форм розселення в районах пасовищне тваринництва.

Розрізняють дві основні форми сільського розселення: групову і розкидану (дисперсну). Групові форми розселення переважають в Японії, Китаї, в більшості країн, що розвиваються.

Співвідношення чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. В цілому у світі чоловіків більше, ніж жінок, переважно за рахунок країн Азії. Приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років більша, ніж чоловіків. У деяких країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни та сучасних воєнних конфліктів. Але з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується.

Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, численні й ранні народження дітей), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї.

Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту. Тому основні типи вікового складу населення на початку 90-х років XX ст. загалом відповідають типам його відтворення.

Статево-вікова структура населення - важливий економіко-демографічний показник, який дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, тру­дові ресурси.



Етнічний склад населення світу - результат довготривалого історично­го процесу.

Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам пошире­ний переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, в Індонезії. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.

Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.

До трудових ресурсів належить частина населення, що досягла працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавче. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення віком від 15 до 65 років.

У багатьох країнах, особливо тих, що розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначено, оскільки немає пенсійного забезпечення.




Частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в суспільне виробництво, на даний час становить економічно активне населення. На нього припадає в світі майже 3/4 трудових ресурсів. Відмінність між економічно активним населенням і зайнятим у виробництві визначається як рівень безробіття. Цей показник змі­нюється в часі і не однаковий у різних країнах. Він залежить від рівня розвитку країни, характеризує стан економіки та певною мірою рівень життя населення.

Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень роз­витку окремих галузей, функціональну структуру поселень. В країнах Азії, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих в промисловості тут не перевищує 15 %. Значний відсоток становлять зайняті у невиробничій сфері, переважно в сфері послуг.

	Японія	Індія	Китай
Сільське, лісове та рибне господарство	5,8	60,9	56,4
Індустріальні галузі (гірничодобувна та обробна промисловість, енергетика, будівництво, транспорт)	40,2	20,6	25,2
Обслуговуючі галузі (торгівля, сфера обслуговування, фінанси, адміністрація)	54,0	18,5	18,4

2. Огляд демографічного потенціалу країн Азії

по регіонах

Розглянемо демографічний потенціал країн Азії по регіонах.

Демографічний потенціал країн Південної і Південно-Східної Азії. Південна і Південно-Східна Азія з її сприятливими для землеробства умовами є давнім районом проживання людей. Нині тут зосереджено 3/10 жи­телів Землі. Останнім часом рівень природного приросту населення знизився, проте абсолютні його значення дуже великі. Південна та Південно-Східна Азія - один з найбільш густо заселених регіонів світу. Особливо густо заселений півострів Індо­стан. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява і Лусон. На Яві на 1 км² у середньому проживає 930 чоловік, у Бангладеш - 790. Гірські ра­йони, вкриті вологими лісами, майже безлюдні, їх називають «зеленою пустелею».

Більшість людей проживає в сільській місцевості. Безземелля і малоземел­ля селян, безробіття в містах - головні причини злиденних умов, хвороб, непись­менності, консервативних традицій. На найнижчому життєвому рівні знаходять­ся так звані племена і малі народи. Вони витиснуті у несприятливі місцевості і займаються збиранням плодів і вогнево-підсічним землеробством.

Расовий, етнічний і релігійний склад населення дуже строкатий. На півострові Індостан проживають європеоїди і негроїди, на південному сході - монго­лоїди і австралоїди. Багатомільйонні народи різних мовних груп і сімей стикуються між собою. Численні племена і малі народи, ізольовані від світу і один віл одного, зберігають свої мовні особливості. У Південно-Східній Азії - понад 20 мли китайських іммігрантів (хуацяо).

В Індії зародились релігії індуїзму і буддизму, з арабських країн прийшов іслам, європейці принесли сюди християнство.

Як культурний регіон Південна і Південно-Східна Азія є частиною мусонної Азії з поливним рисом і величезним скупченням людей. Місцеві відмінності пізніше бу­ли освячені релігіями. Серед пам'яток культурної спадщини найвідоміші мавзолей Тадж-Махал і печерні храми Аджанти в Індії, фрески Сігірії в Шрі-Ланці, храми Аг-корват у Камбоджі і Борободур в Індонезії.

Демографічний потенціал країн Східної Азії. В Східній Азії проживає 1/4 населення Землі. Тут співіснує вели­ка кількість народів, народностей та етнічних груп. Найбільш численний народ, що має багатотисячолітню історію свого розвитку, - китайці (хань). Хань, історичним ядром розселення яких були східнокитайські рівнини, протягом сотень років просу­ваючись на схід, захід і північ, поступово завойовували й асимілювали сусідні наро­ди. В сучасному Китаї хань становлять понад 95 % населення. Поряд з ними про­живає ще 60 народностей та етнічних груп. Особливо велика етнічна строкатість -на південному заході і заході Китаю. Тут проживають чжуани, тай, ідзу, м'яо, уй­гури, казахи, киргизи. На півночі країни - монголи, подекуди збереглися осередки маньчжурського населення. Основний контингент населення Монголії - монголи (халхасці). Однонаціональними державами є Республіка Корея, Японія та Корей­ська Народно-Демократична Республіка. Середньостатистична густота населення к регіоні становить 100 чол. на 1 км². Але ця цифра не розкриває справжню картину розселення. 9/10 населення Китаю проживає в східній його частині на 1/3 частині території. На півострові Корея на рівнинах густота населення досягає понад 250 чол. на 1 км², в Японії - понад 300 чол., а на Тайвані - понад 500 чол. на 1 км². Разом з тим у Монголії та на Тибетському нагір'ї вона становить 1 чол. на 1 км².

Урбанізація в кожній з країн Східної Азії має свої особливості. Японія - високоурбанізована країна, де значна частина населення зосереджена в багатомільйонних агломераціях, а в центральній частині країни формується потужний мегало­поліс. Високий рівень урбанізації в Республіці Корея. А от Китай - все ще аграрна країна, майже 80 % його населення проживає в сільській місцевості, хоча частка міського населення Китаю (понад 250 млн чоловік) дорівнює кількості міського населення, наприклад США.

Країни Східної Азії дуже різні за розмірами території, державним устроєм, рівнем економічного розвитку. Японія - економічно розвинута країна з ринковим господарством, член «великої сімки». Китай - найбільша в світі за населенням країна з централізовано керованою економікою. КНДР - соціалістична держава. Республіка Корея та Тайвань, відомі під назвою «далекосхідних тигрів», - типові країни нової індустріалізації. Монголія - країна постсоціалістичної економіки. яка активно будує ринкове господарство. Нарешті Аоминь - колонія Португалії о досить невизначеним статусом.

Демографічний потенціал Китаю. Кожний п'ятий житель Землі - китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів наро­джуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2 % на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн чоловік.

Економіка Китаю функціонує в умовах надлишку робочої сили та прихова­ного аграрного перенаселення. Відбувається стихійна урбанізація, кількість міст з населенням понад 1 млн чоловік становить вже більш як чотири десятки.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 1/5 території проживає 2/3 населення країни. Половина його зосереджена в приморських ра­йонах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. На Північному Заході і в Тибеті на 1 км" припадає тільки 1-4 чоловіки. Протягом останніх десятиліть у результаті ак­тивізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграції в зонах міст-мільйонерів.

Найбільшими містами Китаю є Шанхай (понад 12 млн чоловік), Пекін (по­над 9), Тяньцзінь (8), Чунцін (7), Гуанчжоу, Фучжоу, Чанчунь, Шеньян (всі по 5-6 млн чоловік), а також Далянь, Ухань, Ціндао та ін.

Територія Японських островів - одна з найбільш густо засе­лених у світі. Переважна більшість на­селення країни розміщується на вузь­ких смугах прибережних рівнин. Сис­теми розселення в зонах Токіо - Йоко­гама, Осака - Кобе - Кіото, Нагоя, пів­нічної частини Кюсю (Кітакюсю - Фу-куока) являють собою великі багато­мільйонні агломерації. Вздовж головної транспортної осі краї­ни, що з'єднує ці агломерації, виникло одне із найпотужніших у світі зосере­джень промисловості та інших видів економічної діяльності, за яким закрі­пилася назва «Тихоокеанський про­мисловий пояс Японії». У східній час­тині цього поясу від Токіо - Йокогама до Осака - Кобе склався другий у світі а кількістю населення мегалополіс - Токайдо (понад 65 млн чоловік).

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки про демографічний потенціал країн Азії.

Південна і Південно-Східна Азія з її сприятливими для землеробства умовами є давнім районом проживання людей. Нині тут зосереджено 3/10 жи­телів Землі. Останнім часом рівень природного приросту населення знизився, проте абсолютні його значення дуже великі. Південна та Південно-Східна Азія - один з найбільш густо заселених регіонів світу. Особливо густо заселений півострів Індо­стан. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява і Лусон. На Яві на 1 км² у середньому проживає 930 чоловік, у Бангладеш - 790. Гірські ра­йони, вкриті вологими лісами, майже безлюдні, їх називають «зеленою пустелею».

В Східній Азії проживає 1/4 населення Землі. Тут співіснує вели­ка кількість народів, народностей та етнічних груп. Найбільш численний народ, що має багатотисячолітню історію свого розвитку, - китайці (хань). Хань, історичним ядром розселення яких були східнокитайські рівнини, протягом сотень років просу­ваючись на схід, захід і північ, поступово завойовували й асимілювали сусідні наро­ди.Кожний п'ятий житель Землі - китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів наро­джуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2 % на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн чоловік.

Список використаної літератури

1. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Г.П. Баб’як, В.Я. Брич, М.П. Дусановська та ін.; За ред. Є.П.Качана. – К.: Вища шк., 1999. – 375 с.
   
2. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. – К., Юридична книга, 2001. – 552 с.
   
3. Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 76 с.
   
4. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В.Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. Ковалевського О.Л. – К.: Тов. «Знання», КОО, 1998. – 546 с.
   
5. Розміщення продуктивних сил; Навч. посібник / За ред. В. В. Ковалевського, В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк та ін. - К.: Либідь, 1996.