1. Поняття діагностики банкрутства підприємства
| Вид материала | Документы |
Содержание2.5 Дослідження та оцінка потенцалу вижиавання підприємства . 2.6 Узагальнення результатів кризового розвитку підприємства . 3. Методичні основи проведення діагностики банкрутства 3.1 Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства ВОК) підприємства, визначається за наступною формулою: ВОК=ВК + ДП - ПА НДФЗ): НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ Зв): зв=з+вмп Абсолютна фінансова стійкість Нориальна фінансова стійкість Критична фінансова стійкість Катастрофічна фінансова стійкість 3.2 Визначення загрози банкрутства на основі матриць фінансової рівноваги ВІ – виробничі інвестиції – це сума грошових коштів, які необхідні для реалізації прийнятих програм реальних інвестицій підприєм Результат фінансової діяльності Впоз – відсотки по позиках, які підлягають сплаті; Див Результат господарсько-фінансової діяльності – Значення показників Ргд≈0, рфд≈0, ргфд≈0 Ргд0, ргфд≈0 Ргд>0, рфд≈0, ргфд>0 ... 3 2.5 Дослідження та оцінка потенцалу вижиавання підприємства . Цю роботу потрібновиконувати на підставі сукупності внутрішніх та зовнішніх передумов виживання підприємства. Оцінка потенціалу виживання підприємства потребує про ведення наступних досліджень. 1. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства – це сукупність ресурсів якими володіє підприємство та які можуть забазпечити виведення підприємства зі стану кризи. Оцінка наявності ресурсних передумов виживання передбачає: проведення детального аналізу усієї сукупності ресурсів підприємства, діючої організації їх формування та використання; оцінку їх адекватності сучасним вимогам, визначення кількісних та якісних парамерів ресурсів, що забезпечують перемогу в конкурентній боротьбі за певних умов на певному сегменті ринку. 2. Оцінка можливостей розвитку підприємства та підвищення його конкурентного статусу. Метою цієї роботи є оцінка можливостей зростання основних показників фінанасово-господарської діяльності підприємства та утворення позитивних грошових потоків в обсягах, достатніх для самофінансування розвитку підприємства та виконання зовнішніх зобов”язань. Об”єктом дослідження в перебігу цієї роботи є нереалізовані можливості підприємства , виходячи з обсягу ресурсів, що є або можуть бути залучені, наявних перспектив розвитку окремих видів діяльності. 3. Аналіз стану зовнішнього середовища та його сприятливість для виходу підприємства зі стану кризи. На цьому етапі діагностики банкрутства об”єктом дослідження є стан зовнішнього середовища підприємства. Фактор зовнішнього середовища відіграє важливу роль у виникненні та розвитку кризи в діяльності окремих суб”єктів господарювання, посилює або аослаблює перебіг кризи. Якщо в зовнішньому середовищі очікуються позитивні зміни, то є надія на самостійний вихід з кризи. Якщо ж прогнозується погіршення стану зовнішнього середовища, то вірогідне посилення кризи, прискорення та її поглиблення. Це скорочє час для прийняття дієвих рішень по виведенню підприємства з кризи. 2.6 Узагальнення результатів кризового розвитку підприємства . Проведення діагностики банкрутства завершується формуванням загального висновку, в якому узагальнюються результати проведеної роботи. Звіт по результатам діагностики банкрутства повинен містити:
Отже, така поетапна структуризація процесу діагностики банкрутства підприємства дає можливість виділити завдання та об”єкти на кожному етапі діагностики, надати користувачам повну та об”єктивну інформацію про поточний та перспективний стан підприємства для прийняття ефективного управлінського рушення та обгрунтування програми антикризових заходів. 3. Методичні основи проведення діагностики банкрутства Далі розглядатимуться методичні основи проведення діагностики банкрутства підприємства . Методи проведення діагностика банкрутства:
3.1 Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова. Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників:
ВОК=ВК + ДП - ПА або ВОК=380Ф1 + 480Ф1 - 080Ф1 ВК – власний капітал; ДП – довгострокові зобов”язання; ПА – позаобігові активи. Застосування даної формули буде корректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства.
НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ або (380Ф1+480Ф1-80Ф1)+(500Ф1+510Ф1)+(520Ф1+530Ф1+540Ф1+600Ф1) ВОК - власні обігові кошти; БКрОК – банківські кредити для формування обігових коштів; ТКрЗ – кредиторська заборгованясть товарного характеру. Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованясть товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення яких минув.
ЗВ=З+ВМП або ЗВ=∑ 100Ф1-140Ф1 + 270Ф1 З – запаси; ВМП – витрати майбутніх періодів. В залежності від співвідношення розрахованих показників визначають наступні типи фінансової стійкості: Абсолютна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ<ВОК. Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування. Така ситуація на підприємстві трапляється деже рідко, і її неможна вважати ідеальною оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкісті підприємство не використовує переваг які має зовнішнє фінансування при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності. Нориальна фінансова стійкість: за умови, що ВОК<ЗВ<НДФЗ. На підприємстві застосовується ефективна політика залучення тп використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи,послуги),строк сплати яких не настав. Критична фінансова стійкість: за умови, що ЗВ< НДФЗ. На підприємстві виникли певні проблеми з джерелами фінансуванн запасів та витрат. Для формування певної частини аборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для іцнших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення). Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ<НДФЗ, та підприємство має непогашені у встановлений термін кредити та позики. Підприємство не може розрахуватися вчасно по всім кредитам. Досягнення критичної та катастрофічної фінансової стійкості є наслідком неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов”язань за ними. Виявлення такого становища вимагає розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товароно-матеріальних запасів або збільшення періоду кредитування. Основним недоліком викладеного вище методу діагностики банкрутства є його статичність. Оцінка здійснюється на базі вивчення фінансового стану підприємства на певну дату, тому поза увагою залишається процес зміни найважливіших фінансових показників у часі, їхнє спрямування та швидкість. 3.2 Визначення загрози банкрутства на основі матриць фінансової рівноваги Даний метод грунтується на дослідженні результатів діяльності підприємства протягом певного періоду часу, які були розроблені французькими вченими Ж.Франшоном та І. Романе. Застосування цього методу базується на використання наступних узагальнюючих показників:
Результат господарської діяльності – сума грошових коштів підприємства, яка залишається в розпорядженні підприємства після фінансування його виробничого рзвитку. РГД= НРЕІ – ФЕП – ВІ + РМ НРЕІ – нетто-результат ексрлуатації інвестицій – це прибуток підприємства, збільшений на вартість позикових ресурсів, які були залучені для виробничих потреб підприємства. ФЕП – зміна фінонсово-експлутааційних потреб підприємства в плановому періоді – це обсяг грошових коштів, які мають авансуватися в формування обігових коштів підприємства для обслуговування його господарського обороту. ВІ – виробничі інвестиції – це сума грошових коштів, які необхідні для реалізації прийнятих програм реальних інвестицій підприємства. РМ – виручка від реалізації майна підприємства – обсяг поповнення власних фінансових ресурсів за рахунок реалізації майна, яке не підлягає подальшій експлуатації у зв”язку з його матеріальним чи моральним старінням. Якщо РГД<0, то підприємство самофінасує свій розвиток. Якщо РГД>0, то підприємство залучає для фінансування своїх виробничих потреб позикові ресурси, оскільки власних не вистачає. Результат фінансової діяльності – зміна обсягу заборгованості підприємства, скоригована на розмір фінасових витрат, дивідендних виплат та податкових платежів. РФД = ЗЗ – Впоз –Див - Под ЗЗ – зміна заьоргованості підприємства,яка очікуєтьсяв плановому періоді; Впоз – відсотки по позиках, які підлягають сплаті; Див – дивіденди власникам підприємства; Под – податкові платежі з прибутку підприємства. Якщо РФД<0, то це свідчить про залучення додаткових джерел фінасування. Якщо РФД>0, то підприємство планує зменшити обсяг позикових джерел фінасування, знизити ефективність політики щодо формування структури капіталу підприємства, якщо рівень залучення позикових ресурсів не є надмірним. Результат господарсько-фінансової діяльності – підсумок результату господарської та фінансової діяльності, його розмір дає можливість оцінити обсяг вільних грошових коштів підприємства після фінансування ним усіх свої витрат та виробничого розвитку. Якщо РГФД<0, то в розпорядженні підприємства є вільні грошові кошти для фінансування інших напрямів діяльності підприємства, окрім виробничого розвитку. Якщо РГФД>0, то підприємство має нестачу вільних грошових коштів, що може призвести до ліквідних ускладнень або скорочення можливостей підприємства щодо фінансування невиробничих витрат. Для оцінки фінансового стану та вірогідності банкрутства використовується матриця фінасової рівноваги, яка має вигляд представлений у табл. 1. Таблиця 1. - Матриця фінасової рівноваги.
Квадранти 1, 2, 3 - квадранити рівноваго де результат фінонсово-господарської діяльності становить 0. Квадранти 4, 5, 6 – зона успіху (зона створення ліквідних коштів) де значення результату фінонсово-господарської діяльності є більшим від 0. Квадранти 7, 8, 9 – зона дифіциту (зона витрачання) де значення результату фінонсово-господарської діяльності є меншим від 0. Як видно з матриці кожна розглянута ситуація може бути обумовлена різним співвідношенням результатів господарської та фінансової діяльності. Розширену характеристику стосовно кожного квадранту подано нижче. Підприємство, що знаходиться в квадранті 1 “Батько родини” (РГД>0, РФД<0, РГФД≈0) проводить самофінансування своєї діяльності та забезпечує ефективну господарську діяльність. Можливості розвитку підприємства обмежуються вільними коштами після фінансування господарської діяльності, оскільки підприємство не використовує зовнішні джерела фінансування. Таке підприємство має добрі перспективи розвитку . оскільки господарська діяльність дає позитивні результати, є можливість збільшення обсягів діяльності за рахунок зовнішнього фінасування та використання ефекту фінансового важеля. Підприємство, що знаходиться в квадранті 2 “Стійка рівновага” ( РГД≈0, РФД≈0, РГФД≈0) має сталу фінансову стійкість, власних коштів повністю вистачає для фінансування виробництва , обсяги заборгованості не збільшуються, оптимальна структура джерел фінансування, планові обсяги діяльності повністю забезпечені фінансовими ресурсами. Для подальшого збільшення обсягів діяльності підприємства необхідно збільшити заборгованість, щоб фінансувати збільшення оборотних активів. Якщо підприємство не планує збільшення обсягів діяльності то, є можливість скоротити обсяги заборгованості. Це сприятиме фінансовому розвитку підприємства та можливості інвестувати вільні кошти. Підприємство, що знаходиться в квадранті 3 “Нестійка рівновага” ( РГД<0, РФД>0, РГФД≈0) забаезпечує свою платоспроможність лише за рахунок нарощення заборгованості. Фінансова рівновага є нестійкою тому наближається криза. Власних джерел фінансування не вистачає у зв”язку з низькою ефективністю господарювання. нарощування заборгованості доходить до критичного рівня, що підвищує ризик кредиторів. При нарощенні обсягів діяльності виникнуть труднощі з з отриманням наових кредитів, що стане наслідком дефіциту джерел фінансування. Якщо обсяги діяльності не збільшувати фінансова рівновага надалі прийде до норми. Підприємство, що знаходиться в квадранті 4 “Рантьє” ( РГД>0, РФД≈0, РГФД>0) повністю задовільняють набуті темпи зростання обсягів діяльності прицьому обсяги заборгованості не змінюються. Утворення вільних фінансових ресурсів залежить від економічної прибутковості діяльності. Підприємство може фінансувати соціальні витрати. Перспективи розвитку підприємства позитивні. За необхідності є можливість збільшення заборгованості та використання ефекту фінансового важеля. Якщо збільшення обсягів діяльності не передбачається то соновною проблемою стане ефективне інвестування вільних фінансових ресурсів. Підприємство, що знаходиться в квадранті 5 “Атака” ( РГД≈0, РФД>0, РГФД>0) має можливості активної експансії. Підприємство нарощує свою заборгованясть, хоча виробничі потреби повністю профінансовані за рахунок власних фінансових ресурсів. Отже, наявний фінансовий потенціал дає можливості для бурхливого фінансового розвитку. Підприємство, що знаходиться в квадранті 6 “Холдинг” ( РГД>0, РФД>0, РГФД>0) має найбільший фінансовий та комерційний успіх. Підприємство пербуває у стані розаитку і має фінансові ресурси для фінансування всіх своїх пореб в тому числі для створення дочірніх підприємств. Це стновище сприяє залученню лолаткових кредитів хоча в цьому й немає виробничої необхідності. Наявні всі можливості для подальшого ефективного розвику, як за рахунок збільшення обсягів діяльності так ї за рахунок створеня холдингу. Для збереження досягнутого становища потрібно постійно оцінювати вартість позикового капіталу та прибутковість. Квадрант 7, в якому РГД≈0, РФД<0, РГФД<0характеризує становище підприємства як “Епізодичний дефіцит”. Підприємство пішло на зниження заборгованості, що є епізодичним і пов”язано з ситуацією на ринку капіталів. Підприємство має добрі перспективи подальшого розвитку за умови нормалізації становища на ринку капіталів. Якщо зниження заборгованості пов”язана з неможливістю отримання кредитів то це загроза подальшому погіршенняю фінансового становища, і тому не потрібно збільшувати обсяги діяльності. Квадрант 8 “Дилема”, в якому РГД>0, РФД≈0, РГФД<0 характеризує становище підприємства коли дефіцит коштів пов”язаний із зниженням прибутковості, рівень заборгованості не збільшується або збільшується для покриття фнансових витрат. Подальше збільшення заборгованості маже бути не мажливим через зниженняекономічної прибутковості до рівня меншого за вартість позики. Перспективи розвитку підприємства залежать від динаміки економічної прибутковості або скорочення ФЕП, якщо РГД не вдається підвищити є висока вірогідність кризи підприємства та банкрутства. Квадрант 9 “Криза”, в якому РГД<0, РФД<0, РГФД<0, характеризує посилення кризових явищ причиною чогомсожуть бути збитки від господарської діяльності різке зростання ФЕП та ВІ, а також зниження заборгованості чи збільшення фінансових витрат на її обслуговування. Для виходу з кризи необхідно:
Якщо це не дасть позитивног ефекту то необхідно провести добровільну санацію чи реструктуризацію підприємства. 3.3 Оцінка ймовірності банкрутства на основі статистичних моделей. Оцінка фінансового стану підприємства за показниками Бівера. Систему показників Бівера та їх значення для діагностики банкрутства подано в таблиці 2. Таблиця 2. - Систему показників Бівера
1 – значення показників для компаній з нормальним станом; 2 – значення показників для компаній які можуть збанкрутувати з 5 років; 3 – значення показників для компаній які знаходяться за рік до банкрутства. Визначення імовірності банкрутства за допомогою Моделі Спрінгейта: Відомий фінансовий аналітик Вільям Бівер запропонував своюсистему показників для оцінки банкрутства. Він запропонував досліджувати тренти показників для діагностики банкрутства. Одним з його висновків було те, що і в короткостроковій перспективі , і в довгостроковій перспективі відношення потоків грошових коштів до суми заборгованості було найкращим прогнозом, на другому місці – були коефіцієнти структури капіталу, на третьому – коефіцієнти ліквідності, на найгіршому – коефіцієнти оборотності. Модель Спрінгкйта побудована на основі дослідження впливу 19 фінансових показників. За цією моделлю точність визначення імовірності банкрутства становить 92%, але з часом цей пказник зменшується. Z=1,03A+3,07B+0,66C+0,4D де A – робочий капітал/загальна вартість активів; B – прибуток до сплати податків та відсотків/загальна вартість активів; C – прибуток до сплати податків/короткострокова заборгованість; D – обсяг продажу/загальна вартість активів. Якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. З використанням різних методик прогнозування банкрутства розраховано універсальні дискримінантну модель, яка має наступний вигляд: Z=1,5Х1 +0,08Х2+10Х3+5Х4+0,3Х5+0,1Х6 де Х1 – Cash-Flow/зобов”язання; Х2 – валюта балансу/зобов”язання; Х3 – прибвток/ валюта балансу; Х4 – прибвток/виручка від реалізації; Х5 – виробничі запаси/ виручка від реалізації; Х6 – виручка від реалізації/ валюта балансу; Отримані значення Z можна охарактеризувати наступним чином: Z>2 – підприємство є фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство; 1 0 Z<0 – підприємство є напвбанкрутом. Оцінка імовірності банкрутства на основі Моделі Альтмана (Z-тест). П”ятифакторна Модель Альтмана набула найбільшого поширення в літеретурі. Z=1,2Х1 +1,4Х2+3,3Х3+0,5Х4+0,99Х5 де Х1 –робочий капітал/сума активів; Х2 – нерозподілений прибуток/ сума активів; Х3 – прибвток до виплати процентів та подаиків/ сума активів; Х4 – ринкова вартість власного капіталу/балансова оцінка заборгованості; Х5 –обсяг продажу/сума активів. Ця модель була розроблена в 1966 році для оцінки імовірномті банкрутства корпорацій в США. Імовірність банкрутства оцінюється в залежності від значення Z-рахунку, обчисленого за реальними даними підприємства, й визначається такою: до 1,8 – дуже висока; від 1,81до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 – можлива; понад 3 – дуже низька. За визначенням самого Альтмана підприємства п”ятифакторна може визначити імовірність банкрутства з точністю 95% на горизонті в 1 рік, 83% на горизнті в 2 роки. Менш поширена в літературі симифакторна модель Альтмана, розроблена в 1977 р. Ця модель визначає імовірність банкрутства на горизонті в 5 років з точністю в 70%. В ній як змінні викоритовуються такі показники:
Значення цієї моделі не були опубліковані через комерційне їх використання. На думку автора застосування в Україні моделі Альтмана чи будь-якої іншої моделі розробленої іноземними фахівцями є не коректним, оскільки існують наступні некоректності:
Деякі дослідники висловлюють думку про розробку української моделіпрогнозування банкрутства, але покищо це є не можливим через неможливість утворення інформаційної бази (дані про типових банкрутів та небанкрутів) для такого дослідження, оскільки більшість підприємств щодо яких порушені справи про банкрутство знаходяться в такому стані через порушення податкового законодавства, зловживань та шахрайства посадових осіб, що неє типовим. Основним недоліком використання вище поданих методів є те, що всі вони в якості інформаційної бази використовують зовнішню звітність підприємства (Форма №1, №2, №3). Це призводить до:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
