Geum.ru

Выступление Анжелы Пригожиной – старшего специалиста финансового сектора, координатора проектов финансового сектора, Мировой банк

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Выступление Анжелы Пригожиной – старшего специалиста финансового сектора, координатора проектов финансового сектора, Мировой банк


Я також хотіла б подякувати організаторам за своєчасне зібрання, тому що зараз дійсно настав час обговорювати, що робити надалі. Мені здається, що час «розкидати каміння» вже прийшов, тому що Україні настав час рухатись вперед. Сподіваємось, що криза скоро закінчиться і буде дуже прикро, якщо Україна на момент виходу із кризи не матиме чіткої довгострокової стратегії розвитку економіки і розвитку фінансового сектору з урахуванням тих уроків і того досвіду, які Україна набула як під час цієї кризи, так і спостерігаючи дії і заходи інших країн. Але мені здається сьогодні, що всі люди, які бачать по телевізору або чують по радіо, або читають газети, вони дійсно, отримуючи таку кількість інформації про те, що відбувається на рівні уряду, що робить Національний банк, як вони один одного критикують, і не лише чубами б’ються, то складається враження, що в країні робиться безлад.

Насправді за всіма цими шорами і політичною вознею, якщо так дозволите сказати, є якась стратегія, і є люди, які продумують наступні кроки. Нажаль, таких людей небагато, і нажаль дійсно державна політика, в тому числі комунікаційна політика не викриває міць і належне відповідне ставлення окремих політиків і професіоналів до своїх обов’язків. Нажаль, те, що ми чуємо, а сьогодні ми з вами обговорюємо на рівні професіоналів, але ж загальна аудиторія і пересічний громадянин України не знає, якою є державна політика, чи то суверенна, чи то внутрішня, чи то концепція по реформуванню фінансового сектору, оскільки немає єдиної професійної етичної комунікації. І чому я сказала, що на мій погляд, сьогодні настав час «збирати каміння», тому що ми, професіонали фінансового ринку, або люди, які зацікавлені в стабільності фінансового сектору України в спробі вже сьогодні відшукати можливості для нових інвестиційних проектів і для відновлення економіки, сьогодні маємо «збирати каміння» і оцінити свій досвід. І Макс (ред. Макс Альер) дуже правильно сказав, що коли ми дуже багато критикуємо ті заходи, які Україна вживала можливо несвоєчасно, або які комусь вважаються неоптимальними, принаймні треба порівняти цей досвід України з тем, що ми мали, яка у нас є на сьогоднішній день інституційна спроможність, а Україна опинилась в ситуації тотального шоку, не маючи жодного досвіду подолання таких криз.

Нагадаємо, що більшість країн світу, і Північна Європа пережила кризу на початку 80-х років, Азія мала схожу кризу наприкінці 90-х років, Сполучені Штати майже кожної декади проходять через нову низку криз. Ми просто про це не знаємо, тому що мабуть не читаємо досвід західних країн. Якщо ми подивимось на Східну Європу, то безумовно там було вже декілька хвиль кризи. І багато країн вже набули відповідного досвіду адекватного, негайного, швидкого реагування на ті чи інші події в макроекономіці, чи то на ті чи інші події на валютному ринку чи ринку кредитування. Україна робила багато стратегічних і тактичних речей вперше, безумовно, допускаючи певні помилки, але ж водночас навчаючись набагато більше, ніж інші країни, тому що в нас була перевага отримати досвід інших країн від попередніх криз, та в тій чи іншій мірі модернізувати досвід і адаптувати його до української моделі. І в даному випадку я теж погоджуюсь з Максом Альером, що результати подолання кризи і світовий досвід, який був набутий протягом останніх декількох років теж буде колись виписаний в підручниках і там буде згадано Україну за деякі інноваційні підходи у вирішенні окремих питань. А те, чи цей досвід був поганий чи гарний, буде оцінювати вже наступне покоління. Але на мою думку, нам треба бути, по-перше, більшими оптимістами, а по-друге більш об’єктивними експертами, які мають дійсно більш виважено ставитися до тих чи інших заходів, і на сьогоднішній день починати стратегічно обговорювати наступні кроки.

Що стосується програми Світового Банку і нашого бачення, дійсно в нас є дуже гарна новина. Робота українського уряду, Національного банку України спільно з Міжнародним Валютним Фондом за останні 6-8 місяців була відзначена тим, що Рада директорів Світового Банку вчора ухвалила виділення Україні першої позики на реабілітацію фінансового сектору в розмірі 400 млн. долл. Ці кошти будуть направлятись на загальні витрати Державного бюджету, але ж за механізмом роботи Світового Банку Україна отримає ці кошти лише після виконання відповідних умов і цими умовами було ухвалення програми реабілітації фінансового сектору, про яку Макс частково вже згадав. Безумовно, Світовий Банк теж дуже швидко відреагував на ті події, які відбулись в Україні в жовтні-листопаді 2008 року. Ы на наш погляд, на той момент окрім загального світового шоку, який мав дуже великий негативний вплив, Україна викрила дуже глибоку і широку низку власних структурних проблем, які не вирішувались протягом майже декади, і які на момент настання глобальної кризи дійсно суттєво посилили негативний вплив на розвиток України.

Окрім проблем банківської системи, про які ми вже все знаємо, головною проблемою України була структурна неефективність економіки України, дуже значна залежність, в тому числі в експорті від великих, важких виробництв, які структурно сформувались ще за часів Радянського Союзу. Окрім того, нажаль, політика дерегулювання і створення позитивного бізнес клімату не призвела до того, що в Україні була стимуляція розвитку малого та середнього бізнесу, і в результаті в Україні і досі існує дуже значний неформальний сектор, або як ми це називаємо, тіньова економіка, яка суттєво підриває загальні засади ефективної роботи української економіки і реального сектору, підриває прозорість української економіки і безумовно впливає дуже негативно на фіскальну політику і доходи Державного бюджету. І ці речі є відомими. Нажаль, протягом багатьох років не було державної політики або стратегії по подоланню цих проблем і по виправленню ситуації. І банківська система стала першим сектором економіки, який суттєво і негайно був вражений структурними дисбалансами і глобальною кризою.

Окрім цього, ми можемо також говорити про те, що недовіра до банківської системи протягом багатьох років посилювалася перш за все в результаті достатньо негативної державної комунікаційної політики, постійної критики фінансового сектору збоку різних гілок влади, і невеликою активністю приватних фінансових і публічних установ щодо роз’яснювальної роботи про роль фінансового сектору, перспективах розвитку, ризиках і так далі. Тобто коли ми говоримо про те, що на сьогоднішній день значна частина українського населення не довіряє фінансовому сектору, це частково може бути виправдано тим, що існує дуже низька фінансова культура і розуміння того, як існує фінансовий сектор, і які там є ризики. Розуміється, це стосується не лише пенсійних фондів, страхових компаній, а це стосується перш за все банків, оскільки переважна кількість громадян тримає свої збереження в банках.

Отже всі ці елементи складаються до купи і призводять до того, що окрім падіння валютного курсу і зростаючих макроекономічних ризиків, люди просто втрачають довіру до фінансової системи, бо не знають, як вона має функціонувати, або як вона має реагувати на фінансову кризу. Немає відповідного досвіду і не має належної фінансової культури.

На що Світовий Банк звертає увагу і яким чином була побудована програма роботи Світового Банку? Перш за все це макроекономічна стабільність, елементи, які підривають засади швидкого відновлення економіки України, в тому числі це такі елементи, як виважена фіскальна політика, як політика доходів Державного бюджету, рішення щодо субсидій реальному сектору економіки, це багато елементів, які стосуються соціальних витрат, соціальної політики і так далі. І в даному випадку ми дуже сильно і тісно співпрацюємо з МВФ, оскільки переважна частка програм МВФ стосується саме макроекономічної стабілізації економіки України. І за умов, якщо порушуються домовленості з Міжнародним Валютним Фондом щодо макроекономічних показників, то Світовий Банк також вважає, що це порушення своїх власних умов. Другий елемент програми Світового Банку спрямований на швидке відновлення довіри до банківської системи і стабілізацію, бо ці програми в даному випадку є антикризовими програмами швидкого реагування. В умовах, коли Україна втрачає 40% вартості національної валюти за декілька місяців і втрачає 25% депозитів фізичних осіб за декілька місяців, це не просто шок, це суттєвий шок, і в даному випадку рішення мають прийматись протягом тижнів, годин і можливо секунд, тобто має бути дуже швидка реакція. І міжнародні фінансові установи, коли надають таку антикризову підтримку, то ми маємо на увазі, що ці заходи є інколи заходами болючими, але ж вони перш за все спрямовані на негайну стабілізацію ситуації.

Другим елементом програми реабілітації фінансового сектору Світового Банку була рекапіталізація банків. І тут було вибрано два напрямки: напрямок рекапіталізації за рахунок приватних коштів, тобто власне існуючими акціонерами комерційних банків, або шляхом залучення нових приватних акціонерів до комерційних банків. І Макс вже дуже детально про це сказав, що на наш погляд, і Національний Банк і уряд України вжили достатньо заходів, може дещо повільно, але принаймні з точки зору плану і тактики відновлення капіталу банківської системи тут було вжито належних заходів щодо капіталізації приватних банків і щодо зменшення ризиків неплатоспроможності декількох інших банків, в яких власники не змогли виконати свої зобов’язання по поповненню капіталу. Але ж я маю нагадати, що мова йшла лише про системні банки, а за визначенням в Україні системними банками названо банки, які мають 2% в активах банківської системи, або 1% і більше в депозитах фізичних осіб всієї банківської системи. Отже держава ухвалювала рішення про втручання і використання коштів Державного Бюджету на рекапіталізацію лише по відношенню до системних банків. Так вирішували проблеми фінансового сектору багато країн світу, Україна не є єдиною країною, яка пішла цим шляхом. Наразі вартість державної рекапіталізації менше ніж 10 млрд. грн., і ми сподіваємось, що ухвалення закону про фінансову реабілітацію банків, про які згадав Макс, дозволить державі в майбутньому мінімізувати свої прямі витрати на реорганізацію і рекапіталізацію банків і знайти інші оптимальні шляхи вирішення проблем банків, в тому числі і шляхом реорганізації і поєднання активів, перепродажу активів і зобов’язань цих банків і врешті решт ліквідації банків.

Наступний елемент програми Світового Банку – це робота з безпосередньо Національним банком України і урядом по вдосконаленню механізмів реорганізації і ліквідації банків, злиття і об’єднання. Слід сказати, що протягом останніх 10 років в Україні існував Закон Про банки і банківську діяльність, в якому був наданий деякий інструментарій реорганізації банків, але ж він фактично не працював ефективно. І в результаті поглинань, наприклад, класичних трансакцій по поєднанню банків було небагато. Це призвело до того, що система залишалась дуже фрагментованою і процеси консолідації банківських установ були дуже повільними. Тому є низка причин, і в тому числі ы недостатньо жорстке регулювання, в тій чи іншій мірі відсутність комерційних мотивацій, небажання комерційних банків поєднуватися в силу амбіцій окремих власників, політичне втручання і так далі. Тут можна багато причин називати, але ж врешті решт на сьогоднішній день настав момент, коли в Україні дійсно дуже багато недокапіталізованих банків, слабких банків якщо можна так сказати з комерційної точки зору. На сьогоднішній день в першу і другу групу банків входить 38 банків, це так звані системні банки, і серед цих 38 банків 26 були успішно рекапіталізовані власними акціонерами. І декілька банків, безпосередньо зараз мова йде про 5 банків, були направлені в Національний банк для державної ре капіталізації і втручання уряду. В третій і четвертій групі банків, де понад 140 банків, набагато більша кількість проблемних банків, і в низці з них станом на вчорашній день 15 банків знаходились в режимі тимчасової адміністрації. Ы ми очікуємо, що щодо цих банків Національний банк прийматиме кардинальні рішення або про ліквідацію, або про консолідацію і переведення активів і пасивів в інші банки з метою захисту інтересів вкладників. Це все механізми реорганізації проблемних банків, які були ухвалені в нещодавньому законі. Але в Україні недостатньо досвіду, недостатньо інвестиційного капіталу для того, щоб підтримувати такі трансакції, і безумовно, що недостатньо мотивації щодо поліпшення роботи банківської системи. І отже це є предмети наступної дискусії щодо стратегії розвитку банківського сектору з метою посилення конкуренції на ринку і посилення консолідацій них процесів, які сприятимуть об’єднанню банків, мінімізації витрат банків, підвищенню ефективності роботи банків і наданню більш якісних послуг, в тому числі більш прозорих послуг населенню і корпораціям в Україні. І в цьому компоненті реорганізації банківської системи Світовий Банк висунув декілька умов, в тому числі ухвалення нового закону, прийняття відповідних документів на рівні уряду і Національного банку України щодо спрощення і удосконалення системи реорганізації банків і вжиття відповідних заходів по відношенню до банків, які сьогодні не виконують вимоги по капіталізації.

І є четвертий компонент, останній, цієї негайної антикризової програми. Це компонент відновлення довіри до ринку в цілому і стабілізація роботи Фонду гарантування вкладів, який не пристосований до роботи в таких кризових умовах. В більшості країн світу фонди гарантування вкладів працюють в умовах поточної діяльності, коли одна чи дві банківські установи, переважно невеликі, можуть збанкрутити, і в даному випадку кошти, які накопичені за рахунок внесків банків, час від часу використовуються на виплати вкладникам з метою стабілізації ринку. В умовах фінансової або банківської кризи в усіх країнах світу, і це є доведений вже протягом багатьох декад досвід, завжди або уряди виходять на підтримку фонду гарантування вкладів і надають належне відповідне фінансування, або фонд гарантування вкладів іншими шляхами вирішує проблеми виплати, безпосередньо шляхом переводу депозитів з однієї проблемної банківської установи в нову фінансову установу, яка купує і подалі обслуговує ці зобов’язання.

В Україні механізму роботи Фонду гарантування вкладів в нових кризових умовах, нажаль немає, але вже підготовлений проект закону по розширенню функцій Фонду гарантування вкладів, і наразі відбуваються заходи, які спрямовані на поточне посилення діяльності Фонду. Зокрема, Національним банком прийнято постанову про виділення кредитів Фонду у разі надзвичайних ситуацій. Також посилено внутрішні технологічні вимоги до роботи Фонду по проведенню платежів, зроблено також декілька конкретних кроків по обговоренню стратегії Фонду, зокрема адміністративна рада Фонду прийняла рішення про створення нового підрозділу щодо трансформації Фонду в більш потужну установу з більш широкими функціями. Ця робота триває, і ми сподіваємось, що в наступні декілька років ми зможемо перейти на якісно новий рівень роботи Фонду гарантування вкладів, як з точки зору інституційного зміцнення самого Фонду, так і з точки зору загальної стратегії підвищення довіри до роботи фінансового сектору України.

Це ті елементи, які включені в програму Світового Банку, щодо якої вчора Рада директорів Світового Банку прийняла рішення про виділення 400 млн. доларів. Ви запитаєте, які наступні кроки. Програма закінчується може в понеділок, коли уряд отримає ці 400 млн. Наступні кроки - це наступна програма, теж програма по реабілітації фінансового сектору II, яку ми вже почали обговорювати з Урядом України. Ми сподіваємось, що це буде не остання форма співпраці з Україною в сфері фінансового сектору. Програма передбачатиме продовження тих реформ, які вже початі, по підтримці платоспроможності фінансового сектору і капіталізації. Отже всі ці ініціативи, які розпочаті як Національним банком, так і урядом України по підвищенню капіталу банків будуть продовжені, і зокрема ми сподіваємось, що три державні банки, які вже рекапіталізовані, будуть належним чином реорганізовані для приведення їх діяльності у відповідність до найкращої світової банківської практики з обов’язковим виходом держави з власності в цих банках. Це є вимога як програми Світового Банку, так і МВФ. Держава не має володіти банками, і отже це є лише антикризовий захід, коли держава йде на порятунок банківської системи. Передбачається, що завжди є світло в кінці тунелю, і цим світлом буде продаж цих банків приватним власникам. Також, що стосується інших банків які сьогодні недокапіталізовані, і як я вже сказала або буде залучений новий інвестор у разі, якщо є зацікавленість збоку інвесторів, рекапіталізувати ці банки, або буде залучений інший інструментарій реорганізації банків, передбачений законом 16-17 Про фінансове оздоровлення банків.

Окрім рекапіталізації і підвищення платоспроможності комерційних банків, безумовно ми будемо працювати над інституційним розвитком Фонду гарантування вкладів, і сподіваємось, що верховна Рада ухвалить зміни до Закону про Фонд гарантування вкладів, оскільки в Україні вже настав час реформувати цей фонд. І в нас ще залишається декілька дуже важливих питань. На наш погляд, в Україні недостатньо уваги цим питанням приділялось в попередні роки, тому що ми всі були залучені до процесу зростання, всі заробляли гроші і не думали про відповідні наслідки. Це питання прозорості банківської системи, якості звітності банківської системи, розкриття інформації про реальних власників банків, про інсайдерські трансакції – це всі ті недоліки, які сьогодні на інституційному рівні окремих банківських установ або банківської системи в цілому привели до погіршання ситуації в розвитку банківської системи і до збільшення її чутливості до глобальної фінансової кризи. І всі ці недоліки нам потрібно змінювати шляхом змін до законодавства, до нормативних актів Національного банку з метою посилення прозорості банківської системи, зміцнення її конкурентоспроможності і ефективності. І це також передбачено на рівні діалогу і обговорення з ринком і Національним банком.

Ми дуже сподіваємося, що наступна програма включить в себе елемент роботи з проблемними активами, оскільки на сьогоднішній день фактично припинено кредитування економіки України і не відбувається жодного відновлення кредитування фізичних осіб. Це означає, що для України найскладнішим завданням є - як відновити економічне зростання в умовах, коли Україна нікого не кредитує. І це означає, що банківська система продовжує збільшувати збитковість, а підприємства України не мають світла в кінці тунелю. Як їм виживати? І це негайна стратегічна проблема України, тому що і в минулі роки кредитне зростання фінансувалось переважно за рахунок зовнішніх джерел, і в нас абсолютно не існує внутрішнього ринку кредитування і інвестування. Це означає, що треба відновлювати довіру до ринку збоку українських інституційних приватних інвесторів, і залучати свої українські кошти знову додому. Ми знаємо, що в Україні існує величезна проблема офшорів, величезна проблема виходу капіталу з України. І це означає, що державна політика, як на рівні регулювання, так і на рівні інвестиційної привабливості державних проектів, інфраструктурних програм і так далі має змінитися для того, щоб власному національному капіталу в Україні було цікавіше. Оскільки як можна врятувати державу, якщо її інвестор не хоче в ній працювати. Це стратегічне питання. І на наш погляд в Україні, в тому числі через такі Форуми, який сьогодні відбувається, настав головний момент для обговорення стратегії відновлення економіки і безпосередньо стратегії підвищення конкурентоспроможності фінансового сектору і його життєздатності. За останні десять років Україна не спромоглася підготувати якісний ефективний документ, який би уклали на рівні державної стратегії по розвитку фінансового сектору. Було багато спроб і на рівні Національного банку, і на рівні Держфінпослуг, і Комісії по цінних паперах ухвалювались окремі елементи, стратегічні елементи в розвитку окремих елементів фінансового сектору. Але ж ця криза показала, наскільки взаємопов’язані фінансові установи, що має бути консолідований нагляд, я не кажу інтегрований, консолідований нагляд за діяльністю фінансових груп, складних фінансових установ. А для цього треба краще знати свої установи, треба координувати свою діяльність, і треба дійсно стратегічне довгострокове мислення.

І знову ж таки нагадую про те, що ті програми, які сьогодні реалізовуються, і заходи, які вживаються, це є короткострокові антикризові заходи. Але ж Україна, маючи 46 млн. населення, не може думати про майбутнє якимись секундними чи одноденними заходами. Це мають бути стратегічні багаторічні заходи і програми. Вони можуть бути болючими, можуть вимагати значних інвестицій, але ж найголовніше на сьогоднішній день – це людський інвестиційний потенціал, наш з вами внесок в розвиток стратегії фінансового сектору. І наступні декілька місяців я сподіваюсь, що і за рекомендацією МВФ, і за підтримки Світового Банку ми спробуємо активізувати цю діяльність в Україні, створити якийсь формат робочого діалогу з метою обговорення довгострокової стратегії розвитку фінансового сектору і стратегії відновлення діяльності банківської системи.

Дякую.