Методика розрахунку показників фінансового стану банку 15 розділ 2

Вид материала

Документы

Содержание 1.4 Методика розрахунку показників фінансового стану банку Комплексна рейтингова оцінка 1 Комплексна рейтингова оцінка 2 Комплексна рейтингова оцінка 3 Комплексна рейтингова оцінка 4 Комплексна рейтингова оцінка 5 Цікавою є рейтингова методика «Кредитімпекс Банку'», що була запропо­нована О.Б.Ширінською. Ліміт (depo)=K*10%*Kc Дещо складнішою методикою е рейтинг кредитоздатності банків, запропо­нований фахівцями російського «Оргбанку». Макет рейтингу кредитоздатності банку Некредитоздатна категорія, LD ПН=П1К1+П2К2+.. .+ПnКn Таблиця 1.1. Макет рейтингу надійності банку Рейтинг сталості Аналітичного центру фінансової інформації Росії У 1995 p. в Україні була запропонована кандидатом технічних наук О.Гуревичем дещо відмінна від вище викладених методика рейтинго Киянин кандидат фізико-математичних наук О.Шматов запро­понував методику диференційованої оцінки банків

Подобный материал:

• Курсова робота аналіз фінансового стану підприємства Зміст, 789.46kb.
• Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану, 1343.99kb.
• Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану, 1330.95kb.
• Викладач Свентух А. О, 94.42kb.
• Аудит ефективності діяльності комерційних банків за міжнародними стандартами, 136.38kb.
• Питання та варіанти тестових завдань для підготовки до іспиту, 2728.22kb.
• 1 Поняття, сутність інформації, 50.21kb.
• Курсова робота, 789.52kb.
• Реферат на тему: Удосконалення системи показників ліквідності комерційного банку, 47.86kb.
• Методика проведення аудиту фінансової звітності форми №1 „Баланс 90 > Заключні процедури, 2795.26kb.

1.4 Методика розрахунку показників фінансового стану банку

Україна перейняла досвід США з рейтингу банків за системою зведеної оцін­ки «CAMEL», адаптувавши її до вітчизняних умов бухгалтерського обліку, зако­нодавства, оподаткування, визнання банків-боржників банкрутами тощо. У роз-шифровці абревіатура «CAMEL» означає:

— С (capital adequacy) — адекватність (достатність) капіталу, тобто оцін­ка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

— A (assets) —якість активів, тобто спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кре­дитів на загальний фінансовий стан банку;

—М (management)—якість управління, тобто оцінка методів управління бан­ком з точки зору ефективної діяльності, встановленого розподілу праці, методів кон­тролю за дотриманням існуючих нормативних актів та чинного законодавства;

— Е (earning)— доходність, тобто оцінка банку з точки зору достатності до­ходів для перспективи його розвитку;

— L (liquidity)—ліквідність, тобто спроможність банку з точки зору вико­нання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

Комерційні банки надають фізичним особам, приватним комерційним установам та уряду широку гаму кредитних депозитних, інвестиційних, посередницьких та інших послуг. У зв'язку з цим, вони відіграють значну інтегруючу роль у стабільності та розширенні економічної діяльності на місцевих, регіональних, національних та міжнаціональних рівнях. Виконувати ці функції та задовольняти потреби у фінансових послугах вони спроможні тоді, коли працюють надійно та обачливо, дотримуються вимог відповідних законодав­чих та нормативних актів.

В Україні на сьогодні більшість банків мають галузевий принцип побудови, а тому оцінюються за критеріями, що є характерними для її конкретної галузі. У цих умовах спеціальні стандарти, принципи та нормативи діяльності окремих бан­ків продовжують визначати існуючі структурні, операційні та нормативні відмін­ності між різними типами банківських установ. У зв'язку з цим, визначення ком­плексної рейтингової оцінки за системою «CAMEL» допомагає направити уніфі­ковану та послідовну наглядову увагу у такому руслі, що не залежить від характе­ру та природи статутної діяльності банківської установи.

Звідси стає зрозумілим, що метою рейтингової системи «CAMEL» є відобра­ження в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану комерційних банків, до­тримання ними вимог законодавчих та нормативних актів, оцінка загальної надій­ності їх функціонування. Це допомагає у виявленні тих установ, чиї фінансові, операційні недоліки, або порушення вимог вимагають привернення спеціальної уваги з боку нагляду, або виправдовують вищий, ніж нормальний рівень наглядо­вого занепокоєння. На шляху досягнення названої мети, рейтингова система вияв­ляє певні банки, чиї фінансові, операційні або управлінські недоліки настільки суттєві, що становлять серйозну загрозу подальшій фінансовій життєдіяльності.

За кожним з компонентів рейтингу: достатність капіталу, якість активів, якість управління, доходність і ліквідність, вираховуються бали від 1 (сильний) до 5 (незадовільний). Для отримання сукупної рейтингової оцінки бали за кожним з компонентів підсумовуються і діляться на п'ять. Сукупний рейтинг чітко вказує, чи є загальний фінансовий стан банку сильним, задовільним, посереднім або неза­довільним. Характеристика ознак рейтингу банків України наглядовими органами за системою «CAMEL».

Комплексна рейтингова оцінка 1 присвоюється банкам, які є базово надійни­ми майже у всіх відношеннях, а будь-які критичні зауваження чи висновки носять незначний характер і можуть бути вирішені в загальному порядку. Такі установи протистоять зовнішнім економічним та фінансовим коливанням і мають більшу здатність переносити несприятливі ділові умови, ніж установи з нижчим рейтин­гом. У результаті такі банківські установи не дають підстави для наглядового за­непокоєння.

Комплексна рейтингова оцінка 2 встановлюється тим установам, які також є фундаментальне надійними, але можуть мати незначні недоліки, яких можна по­збутися в ході нормальної діяльності. Однак характер, природа і суворість недолі­ків не вважається матеріальною, а тому такі установи є стабільними і здатними до­сить добре протистояти коливанням бізнесу. Хоча сфери недоліків можуть пере­рости до такого стану, що викликає більше занепокоєння, відповідні дії нагляду обмежені тим, що в нормальний процес діяльності вносяться незначні коригуван­ня і операції залишаються задовільними.

Комплексна рейтингова оцінка 3 виставляється тим установам, які демонст­рують комбінацію фінансових, операційних недоліків та недотримання вимог, що змінюються від помірно серйозних до незадовільних. Коли недоліки стосуються фінансового стану та умов, такі установи можуть бути вразливими від несприят­ливих ділових умов, і можуть легко зазнати шкоди, якщо заходи щодо виправлен­ня недоліків виявляться неефективними. Цей рейтинг може виставлятися також і тим установам, в яких є значні порушення законодавчих та нормативних актів. У загальному плані такі установи дають підставу для наглядового занепокоєння та вимагають більш, ніж нормального нагляду задля вирішення недоліків. Однак за­гальна надійність і фінансові можливості ще й досі роблять можливість краху не­великою.

Комплексна рейтингова оцінка 4 присвоюється установам, що мають вели­чезний обсяг серйозних фінансових недоліків, або комбінації інших умов, що є не­задовільними. Можуть існувати основні та серйозні проблеми чи небезпечні та не­надійні стан та умови, які не були відповідним чином вирішені чи виправлені. Як­що не вжити ефективних виправних заходів для їх розв'язання, вони, що цілком можливо, можуть перерости у ситуацію, яка може послабити майбутню життє­здатність і загрожувати інтересам вкладників. Існує великий потенціал краху, але його ще можна було б запобігти. Установи цієї категорії вимагають ретельного нагляду, фінансового оздоровлення та визначеного плану виправних заходів.

Комплексна рейтингова оцінка 5 виставляється установам із дуже великою ймовірністю негайного або скорого краху. Обсяг та суворість недоліків, або небез­печного та ненадійного стану є настільки критичними, що вимагають негайної невідкладної допомоги з боку акціонерів або від інших громадських чи приватних джерел фінансової допомоги. За відсутності негайних і глибоких виправних за­ходів ситуація перш за все вимагатиме ліквідації установи, компенсацію вкладникам, певну форму невідкладної допомоги, злиття або придбання її іншою уста­новою.

Загальну рейтингову оцінку кожного комерційного банку встановлюють ре­гіональні управління НБУ і ці результати разом з аналізом надсилають до департа­менту банківського нагляду.

Методика рейтингової оцінки за показниками «CAMEL» призначена тільки для службового користування і в пресу надходять тільки найкритичніші по­відомлення про стан банківської системи і діяльність окремих банків. Учасники фінансового ринку детальну і порівняно достовірну інформацію про позиції банків-партнерів чи конкурентів можуть отримати тільки за універсальними рей­тингами, що публікуються інформаційно-аналітичними фірмами та рейтинговими агентствами у засобах масової інформації чи надаються на замовлення.

Одним з широко використовуваних уніфікованих рейтингів є система оці­нок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом к.е.н. В.С.Кромонова.

У цій методиці на базовому рівні використовується 7 параметрів: статутний фонд, власні кошти, зобов'язання до вимоги, сумарні зобов'язання, ризиковані (робочі) активи, ліквідні активи, розмір «захищеного» (нерухомістю і цінностями) капіталу. На рівні диференціальних показників розраховується 6 коефіцієнтів.

Генеральний коефіцієнт надійності є найбільш цікавим для кредиторів банку і показує міру забезпечення ризикованих вкладень банку його власним капіталом.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності найбільше цікавить власників поточних ра­хунків і показує, в якій мірі вони можуть розраховувати на отримання процентів по залишках на розрахункових і поточних рахунках і швидке покриття своїх пла­тіжних доручень.

Крос-коефіцієнт є цікавим для кредиторів і вкладників і являє собою співвід­ношення сумарних зобов'язань і виданих кредитів.

Генеральний коефіцієнт ліквідності орієнтований на інтереси кредиторів і показує забезпеченість заощаджень та інших депозитів клієнтури «живими» гро­шима —ліквідними активами, основними засобами і дорогоцінностями. Кое­фіцієнт захищеності капіталу демонструє «фундаментальність» банку і показує, наскільки він враховує інфляційні процеси, завдяки розміщенню частини своїх активів у нерухомість, цінності та обладнання.

Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку показує співвідношення власних ресурсів банку і засновницьких внесків, що поряд з оцінкою ефективності його ді­яльності характеризує його незалежність від окремих засновників.

Окрім цих коефіцієнтів, B.C. Кромоновим були введені наступні обмеження:

• не розглядалися банки з власним капіталом, що менше 5 млрд. руб. і які ма­ли зобов'язання до вимоги на цю ж суму;

• банк повинен був існувати не менше ніж п'ять років, що визначається за формулою: логарифм з основи 1,7 від віку банківської системи Росії мінус 0,6;

• «Фільтр Кромонова» — співвідношення власного капіталу і його позитив­ної частини, яке повинно бути більшим ніж задане число (зараз застосовується «фільтр» 0,1);

• співвідношення власного капіталу і сумарних зобов'язань повинно бути не більшим за одиницю.

Для складання загальної формули надійності експертами було введено по­няття оптимального банку. Оптимальним, з точки зору надійності, прийнято вва­жати банк, у якого обсяг виданих кредитів не перевищує власний капітал, кошти на розрахункових рахунках його клієнтів повністю покриваються ліквідними ак­тивами; ризику піддаються більше третини від усіх довірених йому коштів; су­марні зобов'язання банку покриваються ліквідними активами, нерухомістю і цін­ностями; капітал інвестовано у нерухомість та цінності; сума, що скеровується на розвиток, перевищує внески засновників. При цьому відповідні коефіцієнти ма­ють наступні граничні значення: К1 =1; К2=1; К3=3; К4=], К5=1; К6=3.

Перед тим, як вирахувати загальний бал, кожному коефіцієнту присвоюється питома вага його значущості для клієнтів (з точки зору авторів методики). Вираху­вання підсумкового балу надійності банку здійснюється за наступною формулою:

N=45-KI:l+20-K2:l+10-K3:3+15-K4:l+5-K5:l+5-K6:3

Якщо отримане значення вище 40-50 балів, то банк вважають достатньо на­дійним, якщо нижче 25-30 балів, то надійність банку є сумнівною.

Цікавою є рейтингова методика «Кредитімпекс Банку'», що була запропо­нована О.Б.Ширінською. Ця методика пропонувалася не тільки для рейтингу бан­ків, але й для вироблення банком власної лімітної політики.

Зміст лімітної політики полягає у тому, що ні один банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує: на стільки банк довіряє своєму партнерові, на скільки він готовий ризикувати і роз­міщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів (ліній) банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим більш високою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

Ліміт розраховується, як правило, за інструментами — на депозитні операції, конверсійні (For Ex) операції, акредитивні та інші. У світовій практиці вважається, що міра ризику конверсійних операцій істотно нижче ніж депозитних, оскільки чим віддаленішим є термін розрахунків за угодою, тим вище ризик того, що кре-дитоздатність банку-контрагента зміниться до гіршого. Через це ліміт на конвер­сійні операції може у 2-3 рази перевищувати ліміт за депозитними угодами.

«Кредитімпекс Банк», як кліринговий банк для банків країн колишнього Со­юзу, розробив і уважно лімітує відкриті лінії своїх партнерів. Цими заходами він, зокрема, забезпечує захист коштів у залишках на рахунках банків-кореспондентів тощо.

Ця методика враховує позитивні напрацювання відомих рейтингів. Вона адекватно віддзеркалює стан будь-якого банку і дозволяє вирахувати оптимальні ліміти на депозитні операції. Інформаційною базою для розрахунку лімітів є ба­лансові дані контрагентів, економічні нормативи, розшифровки окремих балансо­вих показників.

Алгоритм цієї методики передбачає визначення дванадцяти основних пара­метрів балансу кожного банку. Балансові рахунки другого порядку групуються у ній, як і в методиці В.С.Кромонова у економічно однорідні групи. Визначається п'ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності. Далі визначається синтетичний коефіцієнт через систему зважених часткових коефіцієнтів за наступною формулою:

Ке=0,15-Кн+0,35-Кл+0,15-Кр+0,20-Кяа+0,15-Крб

Далі визначають ліміт на депозитні операції за формулою:

Ліміт (depo)=K*10%*Kc

Методика «Кредитімпекс Банку», як і у В.С.Кромонова, передбачає систему відсіювання банків. Основний параметр, за яким банк зразу ж попадає до категорії ненадійних, — це питома вага прострочених кредитів у «кредитному портфелі». Якщо дане співвідношення перевищує 3% і банк-пошукувач на лінію не має на балансі адекватного страхового резерву, то такий банк автоматично виключається із числа претендентів на лінію. Окрім того, якщо залучені міжбанківські кредити перевищують розміщені на 50% і більше, то коефіцієнт якості активів множиться на 25%.

Дещо складнішою методикою е рейтинг кредитоздатності банків, запропо­нований фахівцями російського «Оргбанку». У повному обсязі ця методика прак­тично не була опублікованою, а в окремих публікаціях були викладені тільки ос­новні принципи побудови цього рейтингу.

Структура рейтингу кредитоздатності була розроблена на основі аналогів, що використовуються у світовій практиці провідними інформаційно-аналітични­ми фірмами та рейтинговими агентствами. Специфіка цієї методики полягає у то­му, що поряд з економічним аналізом враховується низка інших факторів, серед них можна виділити такі:

• Загальні питання з діяльності банку: засновники, статутний фонд, валюта банку, ліцензії, коррахунки та інше.

• Конкретні дані про роботу банку: історія створення, наявність філій, імідж, інвестиційна діяльність, фінансування капітальних вкладень, лізинг, факторинг.

• Розрахунок аналітичних фінансових показників: ліквідності, достатності капіталу, прибутковості та інших. Всього у процесі аналізу враховується біля 100 показників.

Методика Оргбанку включає три основних етапи.

Перший етап — формальний. Передбачає безпосередньо перевірку виконан­ня банками вимог обмежувальних критеріїв, що встановлені для кожної групи банків. Перша ознака обмеження — валюта балансу, друга — величина капіталу, третя — рівень рентабельності. Наступні вагомі критерії — частка запозичених коштів у валюті балансу, коефіцієнт термінової ліквідності. Окрім того, на цьому етапі проводиться первинний відбір банків за строками діяльності і приймаються до уваги загальні обмеження за кількістю банків у групі.

Другий етап — розрахунковий. Він визначає кількісну характеристику рей-тингового індексу, який вираховується за визначеним набором нормативних па­раметрів. Усі аналітичні параметри можна умовно розділити на шість напрямів. Це результативний фінансовий показник (вираховується на основі балансових даних і розшифровок до них, дозволяє оцінити структуру і використання залуче­них коштів, достатність капіталу, міру залежності балансу від запозичених коштів, коефіцієнти достатності резервів, ліквідності і т.п.); показник динаміки управління фондами банку (проводиться облік і аналіз фінансових потоків з точки зору їх періодичності і значущості для фінансового стану); професійність банку (врахо­вується рівень кваліфікації кадрів, а особисті дані); структура банку (кількість філій, число працівників); історія банку і його імідж.

Третій етап — експертний. Тут визначається експертний показник кредитоз-датності на основі усіх отриманих показників та інсайдерської інформації, що була опублікована чи отримана з інших джерел. У підсумку згідно встановленої класифікації банку присвоюється певна категорія.

Розроблена Оргбанком методика змінюється відповідно до ситуації, яка пе­реважає на фінансовому ринку. У методиці відображаються політичні, кон'юнк­турні та інші зміни. При цьому спеціалісти Оргбанку схильні скоріше недооціню­вати, ніж переоцінювати фінансовий стан банку. Вони рідко поспішають перевес­ти банк із однієї категорії в іншу, а тим більше, якщо банк відчуває тимчасові труднощі з фінансами.

Макет рейтингу кредитоздатності банку

Вища категорія кредитоздатності, LA

LA3 — найвища

LА2 — досить висока

LА1 — висока

Середня категорія надійності, LB

LВЗ — хороша

LВ2 — вище середньої

LB1 —середня

Низька категорія кредитоздатності, LC'

LСЗ — невизначена

LС2 — низька

LC1 —дуже низька

Некредитоздатна категорія, LD

LD3 — некредитоспроможність

LD2 — неплатоспроможність

LD1 — банк з відкликаною ліцензією

Звично публікуються відомості по шести групах банків, що розділені у дві категорії (LA, LB), але аналіз проводиться по 12-ти групах чотирьох кате­горій банків. Склад учасників друкованої частини рейтингу, як правило, часто змінюється.

Категорії банків LC і LD у пресі не публікуються.

Методика рейтингу надійності банків російського інформаційного центру' «Рейтинг» має деякі особливості. Вона включає формальні (обчислені на основі балансових і позабалансових показників, їх співвідношень) і неформальні ви­мірники (кредитна історія, засновники, професійність працівників та ін.).

Для кожного банку визначається свій показник надійності, що розраховуєть­ся як сума низки деяких інших показників. Вони приймаються до калькулювання з ваговими коефіцієнтами, що визначають міру впливу даного показника на надій­ність банку. Підсумкова формула показника надійності має наступний вигляд:

ПН=П1К1+П2К2+.. .+ПnКn

Показники П1-П20 визначаються за даними балансу банку, П21-П29 — за стан­дартними нормативами, Пзо — це частка державних структур у статному фонді, /731 — час діяльності банку, П32— кількість філій, П33-41— визначаються на основі експертних оцінок за десятибальною шкалою (враховується репутація банку, оцін­ка незалежних експертів, наявність конфліктних і кримінальних ситуацій, рівень розвитку валютного бізнесу, відгуки про банки у засобах масової інформації, рек­ламна діяльність, технічна оснащеність).

Після обрахунку показника надійності банки упорядковуються за його вели­чиною. Диференціація у групи проводиться за наступними ознаками обмеження:

• За кількістю банків у групі. Група A3 — до 15 банків, А2 — до 40, А 1 — до 100. Група ВЗ —до 300 банків, В2 —до 700, В1 —більше 700. Групи СЗ-С1 не обмежуються.

• За часом діяльності: групи A3 — не менше 5 років, А2 — не менше 3-х, А1 — не менше 2-х, група ВЗ — не менше 1-го року.

• За величиною статутного фонду: група A3 — не менше 1 млрд. руб, А2 — не менше 0,5 млрд. руб, А1 — не менше 0,3 млрд. руб. (дані на поч 1995 p.)

• За величиною балансу.

Окрім рейтингу надійності, ІЦ «Рейтинг» складає «Список найбільших банків Росії». Класифікація банків проводиться за чотирма параметрами: розмір власного капіталу, активів, депозитів і прибутку. Номер позиції за рангом із чо­тирьох ознак складає відповідну кількість балів, що присвоюються банку. Сума цих балів і визначає позицію банку в кінцевому списку.

Таблиця 1.1. Макет рейтингу надійності банку

Найвища категорія надійності, А

A3 — найвища

А2 — дуже висока

А1 — висока

Середня категорія надійності, В

ВЗ — достатньо висока

В2 — середня

В1 — задовільно стала

Незадовільна категорія надійності, С

СЗ —достатньо невизначена

С2 — невизначена

С1 — найбільше невизначена

Рейтинг сталості Аналітичного центру фінансової інформації Росії є теж цікавим з точки зору використання міжнародного досвіду. При складанні цього рейтингу акцентують увагу на сталості банку.

В процесі аналізу оцінюється сталість банку до різного роду коливань: еко­номічних, політичних, психологічних, екологічних, ситуаційних та ін. На думку розробників, ця методика тісно пов'язана з російською специфікою розвитку ко­мерційних банків.

За цією методикою на першому етапі банки за кількісними показниками діяльності розділяються у розмірні класи «SC» (size class). Величина класу розра­ховується як сума позиції банку у трьох списках, що складені у порядку спадання суми: підсумку балансу, власного капіталу і прибутку. Позиція банку в робочому списку визначається спаданням загальної суми балів.

Після цього банки робочого списку розподіляються на чотири групи: «SC1» — 100 банків, «SC2» —100 банків, «SC3» —200 банків і «SC4» —усі інші (до цього класу можуть бути включені банки різної величини, які з тих чи інших об'єктивних причин не були враховані при проведенні аналізу). Тоді для кожного класу вираховується коефіцієнт фінансової сталості банку — FFS (factor financial stability) — головний показник методики, згідно з яким бу­дується кінцевий список банків.

У залежності від значення показника FFS банки серед порівняно рівних за величиною групуються у чотири класи сталості. При цьому приймається наступна система позначень:

— Високий клас «Н» (high class): +++

— Середній клас «М» (middle class): ++

— Допустимий клас «Р» (possible class): +

— Інший клас «D» (different class): для друку.

Підсумковий показник стабільності банку FFS вираховується як сума десяти факторів, пронумерованих ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен із деся­ти показників являє собою взаємопов'язану систему факторів впливу, для оцінки яких створена спеціальна комп'ютерна програма.

Першими показниками є «Фінансовий FQ» і «Інструментальний IQ» коефі­цієнт, за якими по даних балансу оцінюється, наскільки дана фінансова структура займається саме банківською справою, які співвідношення фінансових фондів, структура активів і пасивів, як вирішуються проблеми ліквідності, наскільки вдалі фінансовий менеджмент і маркетинг.

Існуючі недоліки у фінансовому законодавстві, недосконалість бухгалтерсь­кого обліку, а також не сформовані правила і культура поведінки банків на ринку не дозволяють у повному обсязі довіряти фінансовій звітності банків. Тому в ос­нову рейтингу сталості банків закладені такі показники, як «Ступінь достовірності балансу TBQ» і «Коефіцієнт аудиту AQ».

Крім того, в методиці широко використовуються експертні оцінки, які дають змогу з допомогою математичного апарату наблизити їх до кінцевих вирахувань. З цією метою запроваджено «Експертний коефіцієнт CEQ». Комісія незалежних експертів здатна дати компетентну характеристику. Фахівцями розроблена систе­ма формалізації таких оцінок.

Стан банку явище не статичне, а динамічне, оскільки в середині та зовні про­ходить постійний рух. Так, з'являються нові сегменти ринку, падає доходність фі­нансових інструментів, змінюються курси валют, біржові індекси цінних паперів, процентні ставки і т.п. Цю ситуацію уловлює «Динамічний коефіцієнт DQ».

Сталими до кон'юнктурних коливань можуть бути банки, які знайшли свій шлях виживання і успіху. Відповідно напрямок розвитку банку визначає зміна асортименту банківських послуг. Для такої оцінки використовується спеціальний «Сервісний коефіцієнт SQ».

Значення «Технологічного коефіцієнта TQ» розкриває рівень технічних мож­ливостей банку. Це дозволяє краще уявити той рівень, на якому банк може надавати бажані клієнтом послуги. Очевидно, що банки із значними технічними мож­ливостями мають певні переваги перед іншими та більш стале становище.

Проте інвестиції у технічний потенціал, розширення кола операцій, запро­вадження в практику роботи нових технологій, систем і схем проведення операцій пов'язано із значними витратами, які можуть дозволити собі тільки ефективно працюючі банки. Для такої оцінки банку введено спеціальний «Коефіцієнт ефек­тивності EQ». Він охоплює загальну ефективність, прибутковість власних коштів, вкладень акціонерів, залучених коштів і ефективність роботи кожного працівника.

На завершення, методика визначення сталих банків передбачає оцінку його репутації за спеціальним «Репутаційним коефіцієнтом RQ».

У 1995 p. в Україні була запропонована кандидатом технічних наук О.Гуревичем дещо відмінна від вище викладених методика рейтингової оцінки банків. Її автор, правда, скористався критеріями оцінки параметрів рейтингу, що була роз­роблена фупою В. Кромонова, але намагався звести до мінімуму суб'єктивність впливу процедури нормування і експертного опитування. Він запропонував універсальний метод побудови інтегральних рейтингових оцінок різних категорій фі­нансових інститутів на базі однієї відомої психофізичної шкали, що визначає зв'я­зок між фізичними (фінансовими) і психологічними параметрами. З її допомогою натуральні значення будь-яких диференціальних показників переводяться у без­розмірну шкалу важливості чи переваги у діагоналі від 0 до 1, яка розбита на 5 піддіапазонів: дуже погано, погано, задовільно, добре, дуже добре.

Після того, як первинні показники перетворені за даною шкалою у психофі­зичні відгуки, інтегральна рейтингова оцінка вираховується з допомогою так зва­ної узагальненої функції важливості Арінггона як середня геометрична часткових функцій. Опісля отриманий результат можна знову ідентифікувати за тою ж шка­лою бажаності, тобто фінансові інститути можуть бути розбиті на 5 якісних груп:

дуже погані, погані, задовільні, хороші, дуже хороші.

Однією із специфічних якостей узагальненої функції важливості є її чутливість до малих значень часткових відгуків. Це означає: якщо один із первинних показників має малу величину, тобто знаходиться у піддіапазонах «погано» чи «дуже погано», то якими б хорошими не були інші показники, узагальнена рейтингова оцінка даної установи буде порівняно низькою. А ця властивість якраз і відповідає сформульова­ним критеріям відбору диференційованих показників — вони повинні бути підібрані таким чином, щоб їх кількість була мінімальною, а значимість максимальною для конкретного контингенту учасників фінансового ринку.

«Банк-Інформ» провів у 1996 p. апробацію цієї методики і планував під­готовити відповідні робочі документи, виконати серію оціночних рейтингових розрахунків і організувати їх широке обговорення з аналітичними службами бан­ків та іншими зацікавленими особами і організаціями.

Киянин кандидат фізико-математичних наук О.Шматов запро­понував методику диференційованої оцінки банків. Він запропонував використо­вувати кілька рейтингових оцінок для різних користувачів інформації: для керів­ництва і персоналу банку, акціонерів, клієнтів, інших банків. Враховуючи, що ін­тереси можуть бути короткочасні та тривалі, він розділив рейтингові оцінки на моментальні та прогнозні.

Суть методики у тому, що спочатку будується модель «ідеального» банку на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк. Їх перелік і характеристику наведено у табл.45.

Далі наведені коефіцієнти «фільтруються» з допомогою функції якості, яка дає змогу провести їх нормування і зменшити вплив коефіцієнтів при їх великих значеннях та формалізувати відсікання при допорогових значеннях, або зняти відсікання при нульових значеннях певного не критичного коефіцієнта.

Синтез коефіцієнтів у адитивній рейтинговій моделі проводиться через її зважування на відповідні коефіцієнти користувачів інформації. Вагові коефіцієнти отримано шляхом статистичної обробки анкетного опитування спеціалістів. Алго­ритм синтезу становить суму двох компонентів, один з яких — середньо-геомет­рична, інший — середньозважена усіх коефіцієнтів. Цим компонентам були піді­брані вагові коефіцієнти 1/3 і 2/3. Таким чином, чисельне значення синтетичного коефіцієнта рейтингу показує, на скільки відсотків певний банк відповідає «ідеаль­ному» банкові.

Викладена характеристика відкритих рейтингів не є вичерпною. Існують й інші методики. Але справа цінності рейтингу для учасників фінансового ринку полягає не у характері досконалості чи недосконалості методик і набо­ру коефіцієнтних параметрів. Головним критерієм якості рейтингової оцінки є багатократне підтвердження прогнозу. При цьому навіть три роки достатньо точних прогнозів — це ще не строк. Такі відомі західні агентства як «Standard & Poor's Corp.», «A.M.Best Co.», «The Dun & Bradstreet Corp.» і її дочірня компанія «Moody's Investors Service, Inc.» завойовували свій авторитет десят­ками років.

Проте абсолютно точного прогнозу підготувати практично неможливо. Тут теж мають місце серйозні прорахунки. Наприклад, краху банку «Baring» не передбачив ніхто. Однак, це більше є виключенням, ніж правилом. Вірогідність рейтингових оцінок і прогнозів є високою.

Прийнято вважати, що найбільш доцільно судити про будь-якого суб'єкта фінансового ринку за комплексом узагальнених оцінок, обчислених не тільки за різними методиками, але і з різним набором первинних показників, що залежать від користувачів інформації даного рейтингу.

Окрім рейтингів, на практиці користуються переважно аналізом так званих «чартів». При цьому складають графік чи діаграму зміни якого-небудь параметра і якщо виявляють на ньому частину фігури, що складається, образно кажучи, з «го­лови і плечей», то вважають, що можна передбачити поведінку цього параметра у найближчому періоді. Чому трапляється так, а не інакше, сказати однозначно важко, але це аксіома практики. «Цей метод інколи є найнадійнішим передбачен­ням різних параметрів —від валютних курсів до дефіциту бюджету», —вважає проф. О.М.Шаров [26, с.22]. На його думку, ці фігури частенько і є головним сек­ретом відомих західних інформаційних фірм.

Описані рейтингові системи не є вичерпними. З появою нових інформацій­них фірм з'являються й нові рейтингові системи оцінки. Їх перевага виключно в орієнтації на оцінку діяльності кредитно-фінансових установ під певним, дещо но­вим, кутом зору відповідно до запитів конкретних споживачів такої інформації.