Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Вид материалаДокументы

Содержание


Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і задача дослідження.
Об’єктом дисертаційного дослідження
Предметом дисертаційного дослідження
Наукова новизна одержаних результатів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
Апробація результатів дослідження
Загальні висновки.
Список використаних джерел
Подобный материал:

………………………………..230-247

ДОДАТКИ…...................................................................................248-255


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розвиток національної правової системи у всіх її проявах є складним і тривалим процесом, що вимагає належного наукового забезпечення, об”єктивної апробації та виваженості в оцінках. На жаль, сьогодні процесу формування національної правової системи властива тенденція до відображення миттєвих потреб у правовому регулюванні тієї чи іншої сфери суспільних відносин, без врахування теоретичного підгрунтя цього багатогранного процесу. Як наслідок цього–правові колізії в чинному законодавстві.

Світовий досвід провідних держав свідчить про те,що зміна способу виробництва, як і економічного базису, неодмінно тягне структурні зміни в надбудові держави. Не залишилась осторонь і Україна, яка здобувши незалежність, прагне впроваджувати в економічній сфері ринкові відносини.


Радикально змінити систему управління державою усіма сферами суспільного життя і перетворити її з гальма економічних перетворень на один із визначальних чинників їх прискорення має комплексна адміністративна реформа. Необхідність її здійснення в Україні обумовлена тим, що вжиті останнім часом окремі неузгоджені між собою спроби зміцнити виконавчу владу і пристосувати існуючу систему державного управління до потреб здійснення необхідних економічних і політичних перетворень виявилися недостатніми і малорезультативними. За своєю суттю адміністративна реформа є комплексом узгоджених між собою заходів, спрямованих на суттєве підвищення рівня керування життєво важливими процесами у суспільстві шляхом науково обгрунтованого створення ефективно працюючого механізму державного управління, розвитку адміністративного законодавства, покращення кадрового, інформаційно-технічного і фінансово-матеріального забезпечення виконавчої влади [1].

Перед українською правовою наукою гостро постають, з поміж інших, завдання розширити та поглибити фундаментальні дослідження проблем організації, функціонування та правового регулювання виконавчої влади та реформування її інститутів.

За цих умов визначення місця митної служби в системі органів виконавчої влади має ключеве значення для сутності митної системи, функцій митних органів, їх правового статусу, організаційного будівництва, форм і методів діяльності.

Захист економічних інтересів України, запобігання незаконному ввезенню товарів, втратам Державного бюджету України в процесі зовнішньоекономічних операцій є головним завданням Державної митної служби України, яке зумовлює пошук нових і вдосконалення існуючих засобів та форм його проведення.

Актуальність теми дисертації зумовлена, з одного боку, тим , що митний контроль є малодослідженим видом державного контролю, а з іншого- необхідністю його розвитку і вдосконалення у процесі утвердження України як європейської демократичної держави. Актуальність обраної теми обумовлюється і великим загальнодержавним значенням податків, надходження яких, як головного джерела наповнення державного бюджету, контролюють та забезпечують митні органи.

Розвиток митного контролю в Україні, потребує реорганізації системи митних органів та вирішення проблем правового регулювання митного контролю, оскільки продовжують діяти застарілі нормативні акти, між чиними правовими актами існують істотні суперечності, що порушує системність митного законодавства, чимало нормативних актів виявляються неефективними, відсутня належна стабільність законів. У цих умовах необхідно використати особливості міжнародно-правових стандартів, що дасть змогу застосувати досвід зарубіжних країн з урахуванням національних традицій, менталітету, наукових здобутків українських вчених-юристів у процесі організації та правового регулювання митного контролю.

Актуальність цього дослідження посилюється тим, що митний контроль передбачає налагоджену систему юридичної відповідальності за порушення митного законодавства. Для створення надійних засад охорони зовнішньоекономічної діяльності як юридичних так і фізичних осіб необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності. Особливе важливе місце в цій сфері посідає адміністративна відповідальність за порушення митних правил. Головне її призначення полягає в попередженні та недопущенні протиправних діянь, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В Україні проблемам митного контролю до останнього часу не приділялося належної уваги. Окремі питання або сфери державного контролю досліджували у своїх роботах В.Б.Авер”янов,О.Ф.Андрійко, Ю.П.Битяк, Л.К.Воронова, А.С.Васильєв, І.П. Голосніченко, С.В.Ківалов, Р.А.Калюжний, Л.В.Коваль, В.В.Копейчиков, Л.Т.Кривенко, Є.Б.Кубко, Д.І.Лук”янець, В.М.Марчук , В.Ф.Опришко, І.М.Пахомов, П.М.Рабинович, А.О.Селиванов, М.Ф.Селівон, В.Ф.Сіренко, О.Ф.Фріцький, В.В.Цвєтков, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко. Питанням митної справи взагалі та митного контролю зокрема приділена значна увага в наукових працях К.Г.Борисова, Б.Н.Габричидзе, Дьоміна Ю.М., С.В.Ківалова, Б.А.Кормича, В.Пашка, С.І.Пахомова, К.К.Сандровського.

Не применшуючи ролі й значущості доробку попередніх науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень проблематики митного контролю, що і зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дісертаційна робота здійснювалася у зв’язку з темою наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні”, затвердженою Вченою Радою Інституту 27 жовтня 1999 року (№ держ.реєстрації 0101U001011) та планом підготовки “Юридичної енциклопедії” (№ держ.реєстрації РК 0199U003237).


Тема роботи передбачена також Програмою науково-дослідних праць юридичного факультету Академії митної служби України, затвердженою ДМС України 17 липня 1999 року №17/1135.

Мета і задача дослідження. Мета роботи полягає у виявленні на основі аналізу наукових розробок, узагальнення нормотворчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду місця і ролі митного контролю у державному регулюванні митної справи, визначенні особливостей і тенденцій організаційного та правового забезпечення здійснення митного контролю, виробленні науково обгрунтованих пропозицій щодо створення ефективної системи органів митного контролю та підвищенні результативності і ефективності їх діяльності.

Відповідно до вказаної мети, дисертант визначив наступні завдання:

-уточнити поняття та сутність митного контролю і на цій основі визначити місце і роль функції митного контролю у державному регулюванні митної справи;

-розкрити основні принципи митного контролю;

-виділити форми і види здійснення митного контролю, та внести пропозиції про вдосконалення митного контролю щодо юридичних осіб;

-розмежувати поняття : “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу”;

-удосконалити організацію структури митних органів щодо здійснення митного контролю;

-з’ясувати форми взаємодії митних органів з правоохоронними та іншими контролюючими органами і внести пропозиціїї по їх закріпленню у новому Митному кодексі України;

-виявити прогалини чинного законодавства та практики застосування заходів адміністративної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил та виробити пропозиції по усуненню цих недоліків.

Об’єктом дисертаційного дослідження є митний контроль як вид державного контролю і окрема функція митних органів, його основні ознаки, характеристики та реалізація в процесі здійснення митної справи.

Предметом дисертаційного дослідження є організаційні та правові аспекти здійснення митного контролю в Україні.

Методи дисертаційного дослідження. З метою одержання найбільш достовірних результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підходів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах. Використання філософських принципів і методів дало змогу забезпечити єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу митного контролю, об”єктивність, конкретність тощо.

Системний, структурно-функціональний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для досягнення розуміння діалектичного зв’язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах митного контролю. Застосування спеціальних методів як формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати особливості митного контролю. Використання статистичного методу дало змогу прослідкувати дінаміку митних правопорушень та визначити проблеми застосування застосування адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Основні положення та висновки роботи грунтуються на аналізі вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, нормативних актів, юридичної практики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше проведено організаційно-правове дослідження діяльності митних органів щодо виконання головної функції – митного контролю, його організації і правового регулювання, підстав адміністративної відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил. В межах здійсненого дослідження одержано наступні результати, які мають наукову новизну.

1.Митний контроль головна функція митних органів і має свої особливості порівняно з іншими видами державного контролю. Його особливість полягає в тому, що він є складовою організації загальнодержавної системи безпеки України, через що митні органи набули спеціального статусу і призначені забезпечувати: заходи щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролювати сплату відповідних платежів у Держбюджет України, вести спеціальну митну статистику.

2.Уточнено зміст поняття митного органу як контролюючого, правозастосовчого органу виконавчої влади, який є за своїм характером правоохоронним, що діє від імені та в інтересах держави і виконує завдання в галузі митної справи за допомогою притаманних йому форм та методів.

3.Розкрито зміст принципів митного контролю (законність, демократизм, повномасштабне і чітке митне регулювання, забезпечення ефективності митно-правових засобів митного контролю, врахування досвіду міжнародно-правового співробітництва та регулювання в галузі митної справи, субординація у службових відносинах, систематичність, професіоналізм, гласність та прозорість) та запропоновано тлумачення нових принципів: ризику і менеджменту. Ризик, під яким взагалі розуміють можливу небезпеку, у процесі протидії митним правопорушенням виступає як соціально об’єктивна та професійно невід’ємна умова функціонування митних органів. У цілому ризики митного контролю підрозділяються на: ризик виникнення професійної небезпеки (життя, здоров’я, честь, гідність службової особи митних органів); ризик виникнення небезпеки держави (економічної, екологічної тощо); ризик виникнення втрат (матеріальних, фінансових, моральних тощо); ризик виникнення відповідальності (ймовірність прийняття неправильного або правильного рішення службовою особою митного органу з пакету можливих альтернативних рішень при здійсненні процедур митного контролю). Менеджмент як принцип митного контролю полягає в тому, що як стратегія визначає досягнення основної мети у розвитку митної справи та формуванні митної політики. Менеджмент пердбачає володіння повною та об’єктивною інформацією та на її базі розробку стратегії та тактики митного контролю.

4 Обгрунтовано класифікацію видів митного контролю за такими найважливішими ознаками, як: за правовим статусом суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності; за часом проведення; за цільовою спрямованістю; за умовою переміщення підконтрольного об’єкту; за видом транспорту, яким переміщується підконтрольний об”єкт. Ці види можуть перетинатися, що при належній коордінації дає можливість отримати детальну і повну інформацію щодо контрольованої ситуації чи об’єкту митного контролю.

5.Виділено форми митного контролю і обгрунтовано пропозицію щодо закріплення у новому Митному кодексі України в якості окремої форми –“митного обстеження" як комплексної візуальної та документальної перевірки контрольованого об’єкту, що переміщується через митний кордон України.

6.Здійснено науково-практичне обгрунтування пропозицій щодо розмежування поняття: “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу” для усунення підміни цих понять у законодавстві та правозастосовчій сфері. Зокрема зроблено висновок, що поняття “службова особа митних органів” є значно ширшим, не пов’язане з обов’язковим заняттям керівної посади та наявністю підлеглих працівників і включає в себе поняття “посадова особа митних органів”. До працівників митних органів автор пропонує віднести посадових осіб, службових осіб і адміністративно-технічних працівників.

7.Обгрунтовується пропозиція створення обласних митниць. Практика існування регіональних митниць показала доцільність їх створення за обласним принципом, оскільки правоохоронні та контролюючі органи, з якими взаємодіють митні органи з питань митного контролю, побудовані за територіальним (обласним) приципом на засадах поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади згідно Конституції України. Існування митниць стосовно поставлених перед ними завдань щодо митного контролю ефективно на території однієї області, а тому митниці повинні стати обласними митницями згідно системи адміністративно територіального устрою України, що значно скоротить витрати на утримання управлінського персоналу та сприятиме посиленню боротьби з порушеннями митних правил та контрабандою.

8.Визначені напрямки та зміст правової регламентації положень, якими слід керуватися при взаємодії митних, правоохоронних та окремих контролюючих органів, в основі діяльності яких лежить спільна мета щодо забезпечення порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Поставлена мета досягається: взаємним інформуванням про стан забезпечення вимог чинного законодавства при перетині митного кордону і обставини, що сприяють їх порушенню; формуванням банку даних про порушників чинного законодавства та спільним використанням його в практичній діяльності; розробкою і погодженням планів щодо проведення спільних організаційно-управлінських і практичних заходів з перевірки зовнішньокономічної діяльності підконтрольних суб"єктів; підведенням підсумків і аналітичною оцінкою роботи щодо забезпечення чинного законодавства та напрацюванням заходів по усуненню недоліків у практичній діяльності; підготовкою та внесенням спільних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства; спільною перевіркою конкретних фактів порушень чинного законодавства та вирішення питань щодо притягнення винних до відповідальності.

9.розвиток законодавства щодо адміністративної відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил, а особливо юридичних осіб. Дисертант приєднується до наукової думки (І. Голосніченко, Є.Додін, В.Стефанюк, Д.Лук”янець) щодо визнання юридичної особи суб’єктом адміністративної відповідальності і обгрунтовує необхідність закріплення в Митному кодексі України положень, якими встановити відповідальність за порушення митних правил не керівників і службових осіб підприємств, а саме юридичних осіб.

Дисертантом сформульовані й деякі інші пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, які, на думку дисертанта, забезпечать повніше й ефективніше функціонування митних органів при здійсненні митного контролю.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення полягає у тому, що сформульовані в роботі концептуальні положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади митного контролю і можуть бути використані у процесі адміністративно-правового регулювання інституту митного контролю, підготовки нормативно-правових актів по удосконаленню структури Державної митної служби України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці нових законодавчих актів з питань митної справи та адміністративної відповідальності суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил.

Окремі положення викладені в цій дисертації можуть бути використані у правозастосовчий діяльності, зокрема при розгляді справ про адміністративні правопорушення митними органами і судами, а також при розгляді судами скарг на рішення митних органів.

Результати даного дослідження можуть бути використані як основа для подальшої наукової роботи за напрямками дослідження правової природи митного контролю, цілісного уявлення про структурно-функціональну організацію митної служби в Україні та визначенні подальших шляхів удосконалення з метою підвищення ефективності здійснення митного контролю.

Результати дисертаційної роботи можуть також бути використані в учбовому процесі при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право”, "Митне право", “Державна митна служба”, “Адміністративний процес” та "Адміністративна відповідальність".

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Теоретичні здобутки роботи використовувалися автором у процесі викладання навчальних курсів “Основи зовнішньоекономічної діяльності” у Рівненському гуманітарному університеті, “Митне право” та “Державна митна служба України” у Київському університеті права (Рівненська філія).

Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях, а саме: “Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (Дніпропетровськ, 1999 р.), “Митна політика України на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (Київ, 2003 р.), на круглому столі “Адміністративна реформа та проблеми розвитку адміністративного права України (Київ, 2003 р.). Тези всіх виступів (крім останньої конференції та круглого столу) або підготовлені на їх основі статті опубліковано.

Публікації.Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 8 публікаціях, у тому числі в 6 наукових статтях у фахових виданнях.

1. Проблеми розвитку митного законодавства // Вісник Академії митної служби України.  Дніпропетровськ.  1999.  №2.  С. 10-12.

2. Митний контроль // Юридична енциклопедія. Т.3.  К., 2001.  С. 635 (у співавторстві з Нагребельним В.П.).

3. Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право.- 2002.  №1.- С. 72-75.

4. Проблема визначення понять “посадова особа”, “службова особа” і “працівник митного органу” в митному законодавстві // Підприємництво, господарство і право.-2002.-. №5- С. 42-44.

5. Конституційні засади митного контролю в Україні // Митна справа .- 2002. №1 С. 95-101.

6. Принципи митного контролю // Митна справа. - 2002. №4.- С. 73-81.

7. Правове регулювання митного контролю в Україні // Митна справа. - 2002. №5.-С. 59-65.

8. Деякі проблеми митного контролю в Україні // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.  Вип.7.  Київ, 2001.  С. 227-230.

Структура дисертаціїї визначена метою і завданнями длслідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків, переліку використаних джерел та шести додатків. Загальний обсяг роботи – 255 сторінок.Список використаних та цитованих джерел складається з 233 найменувань.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.


Практичне значення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, реальною можливістю використання ряду визначених дисертантом пропозицій та рекомендацій в процесі удосконалення митної системи та митного законодавства.

Теоретичне та практичне значення проведеного дисертаційного дослідження визначається його орієнтацією на вирішення актуальних проблем організаціїї та здійснення митного контролю і полягає у тому, що сформульовані в роботі положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади митного контролю і можуть бути використані у процесі адміністративно-правового регулювання інституту митного контролю, підготовки нормативно-правових актів по удосконаленню структури Державної митної служби України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці нових законодавчих актів з питань митної справи та адміністративної відповідальності суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил.

Окремі положення викладені в цій дисертації можуть бути використані у правозастосовчий діяльності, зокрема при розгляді справ про адміністративні правопорушення митними органами і судами, а також при розгляді судами скарг на рішення митних органів.

У дисертації вперше проведено організаційно-правове дослідження діяльності митних органів щодо виконання головної функції – митного контролю, його організації і правового регулювання, підстав адміністративної відповідальності суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил. В межах здійсненого дослідження одержано наступні результати, які мають наукову новизну.

1. Вивчення історії становлення митного контролю дозволяє всебічно проаналізувати організацію та контрольну діяльність митних органів в Україні. Концептуальною засадою дослідження є визнання того, що митний контроль як важлива управлінська функція митних органів здійснюється у тісному зв’язку з іншими функціями і має правове регулювання. При здійсненні митного контролю предметом його є не лише усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, але й виконання установлених міжнародних правил і стандартів, законність дій, аналіз доцільності та ефективності управлінських рішень, правопорушення та інші явища, що їх зумовлюють, а об’єктом захисту суспільні відносини, на які вони посягають.

2. Основними завданнями митного контролю є захист національних інтересів України у зовнішньоекономічній сфері та боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил. Зокрема, в економічній сфері це контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямований на підтримку вітчизняного виробника, боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів. В екологічній сфері – недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин та матеріалів.

3. Упорядкування понятійного апарату: “митний контроль”, “митний орган”, “митна служба”, “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу” спрямоване на посилення якості законодавчих актів, що має забезпечити врахування інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, наявність зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами регулюючого впливу

4. Класифікацію видів митного контролю автор пропонує провести за такими ознаками: правовий статус суб’єктів, що переміщують підконтрольні об’єкти через митний кордон України (юридичні особи, фізичні особи, дипломати, консули тощо); час проведення (попередній, поточний, наступний); цільова спрямованість (контроль за надходженням обов’язкових платежів в Державний бюджет України, контроль за переміщенням підакцизних товарів, гуманітарної допомоги та окремих видів товарів, перелік яких встановлюється Державною митною службою України, контроль за валютними операціями тощо); умови переміщення підконтрольного об’єкту через митний кордон України ( режим експорту, імпорту, транзиту, тощо); вид транспорту, яким переміщується підконтрольний об’єкт (залізничний, авіа, авто, річковий, трубопровідний, тощо).

5. Митне законодавство як комплексна галузь законодавства містить об’єднані внутрішньою єдністю нормативно-правові акти, приписи яких регулюють зовнішньоекономічну і пов’язану з нею іншу діяльність громадян та юридичних осіб при переміщенні ними товарів та предметів через митний кордон України. Термінологічна невизначеність понять "митне законодавство", "митний контроль", "митна служба", "посадова особа митного органу", "працівник митного органу" є причиною різних труднощів у процесах законотворчості, систематизації нормативно-правових актів. Автор доводить необхідність з’ясування зазначених понять та їх змісту у законодавчому порядку в новому Митному кодексі України з метою усунення прогалин у законодавчому регулюванні та судовій практиці.

6. Процес переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів відбувається у відповідності з митними процедурами, які регулюються нормативно-правовими актами. Фактично характер і зміст цих правил справляє істотний вплив на інтенсивність товаропотоків через митний кордон України. Спрощення або ускладнення процедур митного контролю відповідно впливає на обсяги зовнішньоторговельних операцій, що вимагає їх чіткого визначення та закріплення у правових приписах.

7. Розвиток розвиток законодавства щодо адміністративної відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил, а особливо юридичних осіб.

8. Обґрунтовано необхідність проведення систематизації митного законодавства шляхом кодифікації і запропоновано шляхи вирішення проблемних питань через внесення конкретних законодавчих змін до Митного кодексу України.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  1. Авер”янов В.Б., Андрійко . Виконавча влада і державний контроль.-К.,1999.-С.3.
  2. Селіванов В.Державну політику в Україні – на правові і наукові засади//Право України.-№12.-2002.-С.-16.
  3. Ясперс К.Истоки истории и ее цель//Смысл и назначение истории.-М.,1984.-С.280.
  4. Тищик Б.,Мицак А.Історія митної справи в Україні//Право України.-1999.-№10.-С.98.
  5. Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№44.-Ст.575.
  6. Відомості Верховної Ради УРСР.-1992.-№16.-Ст.203.
  7. Відомості Верховної Ради УРСР.-1992.-№16.-Ст.204.
  8. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття//Право України.-1999-№11-С.93-97.
  9. Алексеев С.С. Структура советского права.-М.,1975-С.56-57.
  10. Тацій В.Значення юридичної науки у формуванні правової системи України//Вісник Академії правових наук України.-2001.-№3.-С.10.
  11. Современное состояние российского законодательства и его систематизация:”Круглый стол” журнала “Государство и право”//Гос.и право.-1999.-№2.-С.24.
  12. Денисов В.В.Проблема диалектического единства теории и практики в контексте современной эпохи//Философия и общество.-2002.-№2.-С.74.
  13. Урядовий кур”єр.-1992..-№180.-С.42-43.
  14. Збірник постанов Уряду України.-1993.-№1-2.-Ст.28.
  15. Офіційний вісник України.-1997.-№24.-Ст.11.
  16. Ківалов С.В.,Кормич Б.А. Митна політика та національна безпека.//Митна справа.-2001.- №4.-С.3.
  17. Ківалов С.В., Кормич Б.А.Основні форми та методи проведення митної політики.//Митна справа.-2001.-№6.-С.7.
  18. Ткаченко О.Правова реформа в Україні та проблеми гармонізації національного законодавства.//Право України- 1998.-№12.-С.5.
  19. Оукшот М.Политическая экономия свободы/Рационализм в политике и другие статьи.-М.,2002.-С.102.
  20. Ківалов С. , Кормич Б.Правове регулювання принципів,функцій та форм митної політики.//Митна справа.-2001.- №5.-С.8-9.
  21. Таможенное право. Учебник. Ответственный редактор д.ю.н. проф. Б.Н.Габричидзе.-М.,1998.-С.17.
  22. Відомості Верховної Ради УРСР-1993.-№34.-Ст.352.
  23. Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№29.-Ст.377.
  24. Відомості Верховної Ради УРСР.-1992.-№19.-Ст.259.
  25. Відомості Верховної Ради України.-1993.-№12.-Ст.107.
  26. Відомості Верховної Ради України.-1994.-№6.-Ст.28.
  27. Відомості Верховної Ради України.-1994.-№20.-Ст.20.
  28. Ківалов С.В.Юридична енциклопедія. –Т-3.-К.,2001.-С.633.
  29. Краткая философская энциклопедия .М.-1994.-С.221.
  30. БутинецьФ.Ф., Бардаш С.В. Контроль і ревізія. Підручник.-Житомир.-2000.-С.19.
  31. Андрійко О.Ф. Державний контроль:теорія і практика. Наукова доповідь.-К.,1999.-С.3.
  32. Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія.-К.-1998.- Т.- 1.-С.210-211.
  33. Храмов. В.О .Юридична енциклопедія. –К.,1998.-Т.- 1.-С.207.
  34. Соловков Ю. Служба, яка працює без вихідних.//Урядовий кур”єр.- 2001.- №111.
  35. Основи митної справи.Навчальний посібник.- Харків.-2000.-С.12.
  36. Словник іншомовних слів.-К.,1975.-С.727.
  37. Тацій В., Тодика Ю.Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні.// Право України.-2001.-№6.-С.6.
  38. Офіційний вісник України.-2002.-№31.-Ст.1444.
  39. Философский словарь.-М.-1991.-С.504.
  40. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право. Наукова доповідь за загальною редакцією В.Б.Авер"янова.-К.,2001-С.14.
  41. Офіційний вісник України.-1997.-№18.-Ст.3.
  42. Зібрання постанов Уряду України.-1993.-№1-2.-Ст.18.
  43. Кольбенко А.В. Митна справа в контексті світової історії//Митна справа.-1999.-№1. С.71.
  44. Р.А.Калюжний. Юридична енциклопедія.-К.,1998.-Т.1.-С.47.
  45. Офіційний вісник України.-1999.-№21.-Ст.937.
  46. Офіційний вісник України.-2000.-№8.-Ст.304.
  47. С.Терещенко.Митний контроль. Алгоритм аналізу факторів ризику під час митного контролю. Основні методи шахрайства під час транзиту//Вісник Академії митної служби України.- №3.- Дніпропетровськ., 2000.-С.3.
  48. Ю.Шемшученко.//Право України,.- 2001.- №8.-С.15.
  49. Никитин С.М.,Феофанов К.Л. Социологическая теория риска в поисках предмета//Социологические исследования.-1992.-№10.-С.120-127.
  50. Завадський І.С.Менеджмент:Management.Т-1.-Вид.2-е.-К.,1998.- С.84,307-308.
  51. Відомості Верховної Ради України.-1992.-№50.-С.676.
  52. Офіційний вісник України.-1997.-№24.-Ст.89.
  53. Офіційний вісник.-1999.-№9.-Ст.49.
  54. Офіційний вісник.-1998.-№14.-Ст.520.
  55. Офіційний вісник.-2000.-№31.-Ст.1320.
  56. Дьомін Ю. Особливості боротьби з порушеннями митних правил на морських митницях.//Право України.-1998.-№12.-С.97.
  57. Офіційний вісник України.-1998.-№40.-Ст.1487.
  58. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль.//Финансы и статистика. М.,1988.-С.21.
  59. С.Ківалов. Митне розслідування//Право України.-1996.-№8.-С.49.
  60. Алексеев С.С. Общая теория права.Т.2-М.,1982.-С.336.
  61. В.Б. Авер”янов. Державний контроль у сфері виконавчої влади.-К.,2000.-С.6.
  62. А.С.Пашков, Л.С.Явич. Эффективность действия правовой нормы//Сов. гос. и право.-1970.-№3.
  63. Фаткуллин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и зффективность правовой нормы.- Казань., 1977.
  64. Эффективность действия правовых норм.- Л.,1977; Эффективность правовых норм.- М., 1980.
  65. Бабаев В.К. Норма права как истинное суждение // Правоведение.-1976.- № 2.-С.44.
  66. Баранов В.К. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики.- Саратов., 1989.-С.22.
  67. Ивлев Ю.В. Истинность нормы// Труды Высшей школы МВД СССР. - М., 1969 -Вып. 23.-С.4.
  68. Романенко Н.Г. Проблема истинности нормы советского права.- Автореф. дис. канд. юрид. наук.-М., 1982.
  69. Д. Гримм .Соотношение между юридическими институтами и конкретными отношениямм.- М., 1914.-С.17.
  70. Е.Б. Гендзехадзе. Гражданское общество и новый подход к государственно-правовым институтам// Сов. гос. и право.-1990.-№ 8.-С.22.
  71. С.В.Поленина. Комплексные правовые институты и становление новых отраслей права// Правоведение.-1975.-№ 3.-С.80
  72. О.Н.Садиков. Нетипичные институты в советском гражданском праве// Сов. гос. и право.-1979.-№ 2.-С.18.
  73. В.Авер”янов. Реформування українського адміністративного права:черговий етап.//Право України.-2000.-№7.-С.7.
  74. Ю Шемшученко.Теоретичні проблеми формування правової держави//Право України.-1995.-№12.-С.6.
  75. Депутати хочуть знайти істину.//Голос України. 2000.№230.С.1-2.
  76. В.Б.Исаков.Неэмпирические критерии истинности в юридической науке // Методология советского правоведения: Межвуз. сб. науч. тр.-Вып.70.-Свердловск.,1978.-С.46-53.
  77. Д.А.Керимов.Соотношение теоретической и практической деятельности в процессе познания права// Сов.гос.и право.-1980.-№ 3.-С.13-21.
  78. Н.Н.Медведев, П.Г.Скулин. Об змпирическом и теоретическом познании при расследовании преступлений//Тр.Иркутского ун-та.-Т. 85.Сер.Юридическая.-Вып.10.-Ч.4.-Вопросы борьбы с проступностью. Иркутск, 1970. - С. 39-62.
  79. С.С. Алексеев. Об отраслях права // Сов. гос. и право.- 1972.- № 3.-С.10-17.
  80. С.Н.Братусь. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод.// Сов. гос. и право.-1979.-№ 11.-С.22-26.
  81. Р.З.Лившиц. Отрасль права-отрасль законодательства//Сов.гос.и право.-1984.-№2.-С.26—32.
  82. Б.Тиунова. Система правовых норм и отраслевое подразделение права// Правоведение.-1987.-№ 4.-С.64—68.
  83. А.Ф.Шебанов. Система отрасли законодательства: основания построения.// Правоведение.-1976.-№4.
  84. В.Ф.Яковлєв. Отраслевая дифференциация и межотраслевая интеграция как основы системы законодательства//Правоведение.-1975.-№1.
  85. Ю.С.Васильєв, М.П.Евтеев. Кодификация и систематизация законодательства//Сов.гос. и право.-1971.-№9.
  86. В.К.Грищук. Кодификація кримінального законодавства і питання гуманізації суспільства//Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид.-1991.-Вип.29.-С.59-61.
  87. В.И.Давыдов.Проблемы кодификации гражданского законодательства.-Кишинев.,1973.
  88. Д.А.Керимов. Кодификация и законодательная техника.-М.,1962.
  89. В.Коссак.Проблеми кодифікаційного процесу в Україні //Право України.-1996.-№ 5.-С.94-95.
  90. Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики.-К.,1999.
  91. Вопросы совершенствования социального обеспечения: Сб. науч. тр./ НИИ труда Гос.ком.СССР по труду и социал.вопр.-М., 1987.
  92. Р.О.Мередов. Правоприменительная деятельность органов социального обеспечения//Вести. Моск. ун-та. Сер.11. Право.-1987.-№4.-С.58-62.
  93. Социально-экономические и правовые вопросы социального обеспечения//Вопр. соц.обеспечения.-1987.-Вып.18.-С.13-103.
  94. С.С. Алексеев.Право и правовая система//Правоведение.-1980.-№1.-С.27-34.
  95. С.В.Поленина.Система права и система законодательства в соврсменных условиях.//Правоведение.-1987.-№3.-С.29-36.
  96. П.М.Рабінович Система права-об'єктивна основа систематизації законодавства (гносеологічний аспект)//Систематизація законодавства н Україні: проблеми теорії і практики.-К.,1999.-С.79-82.
  97. В.К.Райхер.О системе права.//Правоведение.-1975.-№3.-С.60—70.
  98. Л.Б.Тиунова.Понятие правовой системы.//Правоведение.-1985.-№1.-С.23-30.
  99. Л.Б.Тиунова. Системные связи правовой действительности: методология и теория.-СПб.-1991.
  100. В.Копейчиков, О.Цельєв.Інститути приватної власності та підприємництва як основні складові громадянського суспільства //Вісник Академії правових наук. України.-1998.-№1.-С.25-33.
  101. Л.А.Морозова.Государство и собственность (Проблемы межотраслевого института)//Гос.и право.-1996.-№12.-С.19-32.
  102. П.Мавко .Абетка адміністративної реформи. “Кур”єр нового ринку”.-2000.
  103. В.Селіванов. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України.//Право України.-1996.-№12.-С.30-33.
  104. В.Шаповал.-1999.//Право України.-1999.-№6.-С.5.
  105. Богданов А.А.Всеобщая организационная наука (Тектология).-М.,1989.-Т.1.-С.-304.
  106. Пахомова Т. Про закони побудови та функціонування системи державної служби.//Право України.-2002.-№3.-С.21.
  107. Информационные и методические документы и материалы конгрессов, конференций Всемирной таможенной организации по проблемам реформирования и модернизации таможенных служб мира.-Брюссель.,1994-1997.
  108. Бейкун А..Позитивна тенденція розвитку категорії “система” як елемента структурно-функціональної побудови органів державного управління//Право України.-2001.-№12.-С.51.
  109. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание,управление.-М.,1981.-С.99
  110. Аверьянов А.Н. Системное познание мира.М.,1985.-С.165-191.
  111. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления.-К.,1979.-С.122-139. С
  112. Соловков Ю. Митниця-захист інтересів народу,інтересів Держави//Право України.-2000.-№8.-С.3.
  113. Соловков Ю.П. Сучасний стан митної справи в Україні.//Вісник Академії митної служби України.-1999.-№ 3.
  114. Офіційний вісник України.-2000.-№35.-С.2-5.
  115. Урядовий кур”єр.-1996.-(12.05.12).-№228-229.
  116. Митна справа//Науково-аналітичний журнал.-1999.-№2.
  117. Голос України.-1996.-№128.-С.11.
  118. Советский энциклопедический словарь.-М.,1987.-С.-111.
  119. Бабенко І. Питання на колегії піднімались гострі// Митна газета.-2000.-№3.
  120. Концепція адміністративної реформи в Україні.-К., 1999.-С.41.
  121. Офіційний вісник України.-2000.-№7.-Ст.262.
  122. Офіційний вісник України.-2000.-№7.-Ст.263.
  123. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України//Урядовий кур'єр.-2000.-№34.
  124. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого.-К.,1999.-С.15.
  125. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України.//Право України.-1999.-№4.
  126. Старилов Ю.Н. Служебное право. Учебное пособие.-М.,1996.-С.17.
  127. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. Навч.метод.посібник.//За заг.редакцією Н.Р.Нижник.-К.,1999.-С.26.
  128. Петришин О.В. Поняття посадової особи державного апарату//Вісник Академії правових наук України.-2000.-№2.
  129. Лилак Д.Д.Правовий статус державних податкової,митної і контрольно-ревізійної служб в Україні і їх участь в арбітражному процесі.//Вісник Вищого арбітражного суду України.-1998.-№4.-С.197.
  130. Офіційний вісник України.-2001.-№7.-Ст.259.
  131. Офіційний вісник України.-2000.-№35.-Ст.1477.
  132. Кухаренко В.Б.Управление модернизацией таможенной службы.-М.,2000.-С.352.
  133. Философский словарь.-М.,1975.-С.59.
  134. Советский энциклопедический словарь.-М.,1981.-С.-219.
  135. Шептулин А.М.Диалектический метод познания.-М.,1983.-С.153-158.
  136. Резвых В.Д.,Скляров И.А. Взаемодействие в процессе административно-правового обеспечения режима социалистического хозяйствования.-Горький.,1977.-С.59.
  137. Основи митної справи. Навчальний посібник.-Харків.,2000.-С.21.
  138. Зібрання постанов Уряду України.-1994.-№4.-С.8.
  139. Відомості Верховної Ради України.-1992.-№2.-Ст.5.
  140. Відомості Верховної Ради України.-1992.-№2.-Ст.7.
  141. Офіційний вісник України.-2000.-№32.-Ст.1350.
  142. Офіційний вісник України.-2001.-№12.-Ст.519
  143. Офіційний вісник України.-2000.-№52.-Ст.2258.
  144. Рішення колегії Дежавної митної служби України від 09.02.2001.
  145. Бобелюк Л.А.ВзаємодіяТернопільської митниці з митними органами суміжних з Україною держав: Росії, Білорусі ,Молдови.-Тернопіль.,2001.-С.74.
  146. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення.- .К., Вища школа.- 1975.- С. 9.
  147. Відомості Верховної Ради України.-1991.-№29.-Ст.377.
  148. Офіційний вісник України.-2000.-№29.-Ст.1209.
  149. Галянтич М.К. Адміністративно-правові питання захисту промислової власності в Україні: Автореф. Дис. . канд. юр. наук: 12.00.07 // Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України.-К.,1999.-С.12.
  150. Галаган И.А. Теоретические проблеми административной ответственности по советскому праву: Автореф. дис.доктора юр. наук: 12.711/ ВНИИСЗ.-М.,1971.-С.18-24.
  151. Опришко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения.-К.,1986.-С.20.
  152. Авер”янов В.Б., Прокопенко В.І. Адміністрація.//Юридична енциклопедія.-К., 1998.-Т. 1.-С.59.
  153. Пасенюк О.М. Адміністративна юрисдикція.//Юридична енциклопедія.-К.,1998.-Т.1 –С.47.
  154. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України.- 1998.- №5.- С.66.
  155. Чубарь А. Индивидуальный режим лицензирования и временная остановка внешнезкономической деятельности как специальные санкции за нарушение законодательства о внешнезкономической деятельности.//Бизнес (Бухгалтерия, право, налоги, консультации).- 15.03.1999.-№15.-С.43.
  156. Лейст О.Е. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). -М.,- 1981.-С.8.
  157. Юсупов В.А. Теория административного права.-М., 1985.-С.116.
  158. Пионтковский А.А. Теория государства и права.-М., 1962.- С.434.
  159. Стефанюк В., Голосніченко І., Михєєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичниїх осіб: проблеми теорії і практики//Право України.-1999.-№9.-С.7.
  160. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та інші .Фінансове право: Підручник. -Харків., 1998.-С.282-285.
  161. Кротюк В., Іоффе А. Актуальні проблеми валютного регулювання в Україні//Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.-1997.-№2.-С.211.
  162. Зуб И.О. О правовой природе финансовых санкций //Предпринимательство, хозяйство, право.-1997.-№3.-С.7-10.
  163. Гусак Н. Любая ли ответственность юрлицу к лицу?//Юридическая практика.-1999.-№15.-С.6.
  164. Фурман А. Закон краще не порушувати.//Вісник податкової служби України.-1996.-№12.-С.25.
  165. Г.Гуров.Митно-правова відповідальність як комплексна норма законодавства.//Вісник академії митної служби України.-2000.-№2.-С.28.
  166. Хавронюк М. До питання про дію законів, що встановлюють юридичну відповідальність.//Предпринимательство, хозяйство й право. -1998.-№4.-С.7-8.
  167. Боброва Н.А.,Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты).-Воронеж., 1985.-С.27-28 .
  168. Калюжний Р.А. Юридична енциклопедія.-К.,1998.-Т.1.-С.47.
  169. Веремеенко И.И.Административно-правовые санкции.-М.,1975.-С.179.
  170. Селіванов В. Проблема методологічної обгрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики.//Право України. -1998.-№12.-С.41-42..
  171. Философский словарь.-3-є изд.-М., 1975.-С.298.
  172. Теория государства и права. М.,1997.-С.352.
  173. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие.-Xарків., 1999. С.124.
  174. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. -Xарків., 1999.-С.123-124.
  175. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник.-М.,1997.- С. 218.
  176. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. Xарків., 1999.-С.127.
  177. Герасименко Є. Суб"єкт адміністративного проступку.//Право України.- 1999.- №4.-С.44.
  178. Битяк Ю.П.,Зуй В.В. Адміністративне право України.Конспект лекцій.-Харків.,1996.-С.86.
  179. Державне управління:теорія і практика. За заг.редакцією Авер”янова В.Б.-К.,1998.-С.260,270-271,287.
  180. Бахрах Д.Н.Административное право. Учебник для вузов.– М.,1997.-С.291.
  181. Овсянко Д.М. Административное право. Учебное пособие/ Под.ред.Проф.Г.А.Туманова.-М.,1997.-С.129.
  182. Четвериков В.С. Административное право. Учебное пособие-М.,1998.-С.103.
  183. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право.Наукова доповідь за заг.редакцією В.Б.Авер"янова.-К.,2001.-С.20-23.
  184. Колпаков В.А. Адміністративне право України: Підручник.- К., 1999.-С.295-296.
  185. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник.-М.,1997.-С.292-297.
  186. Коваль Л. Яким бути адміністративному кодексу України//Право України.- 1993.-№3.-С.24.
  187. Державне управління: теорія і практика/ За ред. В.Б. Авер"янова.-К., 1998.-С.270.
  188. Голосніченко І.П. Оновлення змісту адміністративного права України в умовах демократичних перетворень та його значення для підготовки правознавців у вузах України.//Матеріали конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування".- К., 1998.-С.11.
  189. Зима О.Т. Деякі питання систематизації законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб.//Матеріали конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування".-К., 1998.-С.43.
  190. Куян І.А. Деякі питання реформування інституту адміністративної відповідальності.//Матеріали конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування."-К., 1998.- С.11.
  191. Бекетов О.И. Актуальные проблемы административного права России.//Государство и право.- 1999.- №5.- С.87.
  192. Мосин Е.Ф. Административная ответственность за правонарушения в сфере бизнеса.-СПб.-1998.-С.41.
  193. Цивільний кодекс Української РСР.-К.,1999.-С.13.
  194. Энциклопедия таможенного дела.-Т.2.-Л.,1996.-С.52.
  195. Лук”янець Д.М. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право: Наукова доповідь. За заг.редакцією В.Б.Авер”янова.-К.,2001.-С.21.
  196. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц//Закон.-1998.-№9.-С.90.
  197. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты // Вестник Московского университета. Серия 11.- Право.-1998.-№3.-С.69-70.
  198. Каминка А.И. Акционерные компании. Юридическое исследование.-СПб.-1902.-Т.1.-С.53.
  199. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц//Закон.-1998.-№9.-С.90-91.
  200. Сорокин В.Д. О двух тенденциях, разрушающих целостность института административной ответственности.//Известия высших учебных заведений. Правоведение.- СпБ.- 1999.-№1.- С.51
  201. Гражданское право Украины: Учебник. Часть 1/Пушкин А.А., Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др.-X.арьков.,1996.-С.421-422..
  202. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях.- М.,1968.-С.48-53.
  203. Петров И.Н. Ответственность хозорганов за нарушения обязательств.-М.,1974.-С.116.
  204. Гражданское право: Учебник. Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева.-М.,1996.-С.498.
  205. Матвеев Г.К.Основания гражданско-правовой ответственности.-М.,1970.-С.209-241.
  206. Цивільне право: підручник /Д.В.Боброва, О.В.Дзера, Н.С.Кузнецова, О.А.Підопригори та ін.-К.,1997.-С. 221.
  207. Советское хозяйственное право / Под общ.ред. И.Г.Побирченко.-К.,-1985.-С.282.
  208. Іванов Л. Административная ответственность юридических лиц//Закон.- 1998.-№9.-С.89.
  209. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В.Копєйчикова.- К., 1997.- С.202.
  210. Д.Лук”янець//. Право України.-1999.-№11.-С.118.
  211. Кодекс України про адміністративні правопорушення.-К.,1999.-С.7.
  212. Кримінальний кодекс України.-К.,2001.-С.11.
  213. Кримінальне право України. Загальна частина/За редакцією М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.- Xарків.,1997.-С.130-131.
  214. Митний кодекс України.-К.,1997.-С.48-49.
  215. Кримінальний кодекс України.-К.,2001.-С.92.
  216. Кримінальне право України. Загальна частина / За редакцією М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.- Xарків.,1997.-С.-131.
  217. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Часть II. Теория права.- М., 1997.-С.95.
  218. Д.Лук”янець. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності//Право України.-1999.-№11.-С.119.
  219. Стефаник В., Голосніченко І., Міхеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики//Право України.-1999.-№9.-С.8.
  220. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение.//Советское государство и право.-1985.-№8.-С.36.
  221. Митний кодекс України.-К.,1997.-С.57.
  222. Таганцев Н.С.Русское уголовное право: Лекции.Часть общая.-М.,1994.-Т.1.-С.71.
  223. Теория государства и права.Под ред. Г.Н.Манова.-М.,1995.-С.264.
  224. Зивс С.Л. Источники права.-М.,1981.-С.186-193.
  225. Кленова Т.В.Принципы уголовного права и принципы кодификации в уголовном праве//Государство и право.-1997.-№1.-С.56.
  226. Федосеева Г.Ю. Международное частное право.-М.,1999.-С.52.
  227. Судебная практика в советской правовой системе /Отв.ред.С.Н.Братусь.-М.,1975.-С.14.
  228. Мартынчик Е., Колоколова Э. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике//Российская юстиция .-1994-№12.С.20.
  229. Кудрявцев В.Н. Право и поведение.-М.,1978.-С.119.
  230. Вопленко Н.Н. Причины ошибок в правоприменении: (Опыт конкретно-социологического изучения)//Советское государство и право.-1982. -№4.-С.104-105.
  231. В.О.Навроцький. Значення судової практики і прецеденту для кримінально-правової кваліфікації//Вісник Верховного Суду України.-№6.-2000.-С.51.
  232. П.Рабінович. Загальна декларація прав людини-вселюдський ідеал гуманізму (до 50-річчя прийняття)//Право України.-1998.-№12.-С.12.
  233. Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві–важливий аспект правової реформи.//Право України.-1999.-№12.-С.26.
  234. Є.Чернов. Застосування норм міжнародних конвенцій, принципів добросовісності та справедливості при розгляді судових справ. .//Право України.-1998.-№4.-С.67.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php