Міністерство освіти І науки україни тернопільська академія народного господарства

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 2.4. Диверсифікація кредитного портфеля комерційного банку “А” щодо галузевої належності позичальників 3. Вдосконалення методів управління кредитним ризиком на основі зарубіжного досвіду. PARSER або CAMPARI. CAPITAL - капітал, володіння активом, як передумова можливості погашення кредитної заборгованості; COLLATERAL У Франції У Російській Федерації NW-реальний рівень власного капіталу; G A (asset guality) M (management) E (earnings) L (liguidity) Список використаної літератури.

Подобный материал:

• Міністерство освіти України Тернопільська академія народного господарства, 157.35kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 67.17kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 406.83kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни тернопільська державна медична академія ім., 461.01kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 411.94kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 582.63kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 1320.57kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 659.15kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 6296.28kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 2171.88kb.

Таблиця 2.4.

Диверсифікація кредитного портфеля комерційного банку “А” щодо галузевої належності позичальників (млн.грн.)

Галузь	Ліміт			Фактично
	Коротко строкові	довго строкові	Усього	коротко строкові	довго строкові	Усього
Промисловість	900,0	0	900,0	620,0	0	620,0
Паливно-енергетичний комплекс	500,0	0	500,0	0	0	0
Сільське господарство	0	0	0	0	0	0
Будівництво	300,0	0	300,0	0	0	0
Торгівля	1074,2	0	1074,2	888,7	0	888,7
Інші галузі	1007,8	0	1007,8	0	0	0
Населення	655,0	0	655,0	0	0	0
Усього	3637,0	0	3637,0	1508,7	0	1508,7

Також важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку.За методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складається з таких кредитів: стандартних, під контролем, субстандартних, сумнівних, безнадійних.


Досвід роботи багатьох банків свідчить, що оптимальним можна вважати кредитний портфель, в якому консолідована заборгованість за позичками розподілена так:

Стандартні позички - 22%;

Під контролем - 38%;

Субстандартні - 30%;

Сумнівні - 5%;

Безнадійні - 5%.


Розглянувши зовнішні й внутрішні способи зниження кредитного ризику, слід зауважити , що на практиці комерційні банки використовують не окремі способи (методи) зниження кредитного ризику, а їх раціональну комбінацію, спираючись на власний досвід та інтуїцію, та враховуючи низку специфічних, притаманних тій чи іншій сфері господарської діяльності способів зниження ризику.


3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ.


Для вдосконалення методів управління кредитним ризиком українським банкам слід врахувати досвід зарубіжної банківської практики.

Оскільки оцінка кредитоспроможності є передумовою для одержання позики позичальником і можливості погашення її у встановлені кредитним доровором строки, у міжнародній практиці кредитування застосовують досить різні системи аналізу кредитоспроможності, що відрізняються складом та кількістю елементів.


В англійських банках використовуються системи оцінки кандидата в позичальники PARSER або CAMPARI.


PARSER:

Р - Person - інформація про особу потенційного позичальника, його репутацію;

A - Amount - обгрунтування суми кредиту, що запитується;

R - Repayment - можливість погашення;

S - Security - оцінка забезпечення;

E - Expediency - доцільність кредиту;

R - Remuneration - винагорода банку (відсоткова ставка ) за ризик надання кредиту.


CAMPARI:

C - Charakter - репутація позичальника;

A - Ability - оцінка бізнесу позичальника;

M - Means -аналіз необхідності звернення за позикою;

P - Purpose - ціль кредиту;

A - Amount - обгрунтування суми кредиту;

R - Remuneration - можливість погашення;

I - Insuranse - спосіб страхування кредитного ризику.


У практиці американських банків застосовується "правило 5 сі":

CAPASITY - здатність погасити позику;

CHARACTER - репутація позичальника(чесність , порядність);

CAPITAL - капітал, володіння активом, як передумова можливості погашення кредитної заборгованості;

COLLATERAL - наявність забезпечення , застави;

CONDITIONS - економічна кон’юктура та її перспективи.


У Франції загальна фінансово-економічна оцінка підприємства на предмет кредитування вивчається в таких розрізах:

• трудові ресурси (освіта, компетентність та вік керівника, частота пересування управлінців по робочих місцях, структура персоналу, показник простоювання);
  
• виробничі ресурси;
  
• фінансові ресурси;
  
• економічне середовище (чи є підприємство монопольним виробником, умови конкуренції, комерційна політика фірми, ступінь засвоєння прийомів і способів маркетингу).
  

У Російській Федерації для загальної оцінки кредитоспроможності підприємства використовується методика Асоціації російських банкірів.Згідно з нею економічний аналіз діяльності підприємства та умов його кредитування проводиться за такими напрямками:

• солідність -відповідальність керівництва, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами;
  
• здібності - виробництво та реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності;
  
• доходність - переваги вкладення в даного позичальника;
  
• реальність - досягнення результатів проекту;
  
• обгрунтованість - сума кредиту, що запитується;
  
• повернення - може здійснюватися за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо його проект не буде виконаний;
  
• забезпеченість - покриття кредиту юридичними правами позичальника.
  

При визначенні відношення між характеристиками позичальника й очікуваною ймовірністю непогашення позики беруться до уваги , зокрема такі чинники:


І-якість інформації;

С-характер позичальника;

Cf-рівень та стабільність потоку готівки;

NW-реальний рівень власного капіталу;

G-наявність гарантії.


У випадку , якщо в ролі позичальника або гаранта(поручителя) виступає комерційний банк, у світовій банківській практиці для оцінки його кредитоспроможності використовується система CAMEL:


C (capital adeguacy)-адекватність капіталу; система дає оцінку розміру капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

A (asset guality)- якість активів;система визначає можливість повернення активів та позабалансових статтей , а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

M (management)-менеджмент; система дає оцінку методів управління банком з урахуванням ефективності його діяльності , порядку роботи, методів контролю та виконання встановлених законом правил;

E (earnings)-надходження або рентабельність; система оцінює рентабельність банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

L (liguidity)-ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду достатності для виконання як звичайних , так і непередбачених зобовязань.


Зарубіжна банківська практика вважає чи не одним із найдійовіших методів захисту від кредитного ризику якісно складену кредитну угоду. На жаль, українські банки ще недооцінюють можлтвості цього докуаента. Хоч такі розділи кредитної угоди як “Обмежуючі умови” та “Забороняючі умови” можуть по правилу вважатися засобами попередження ризику.

Так у розділі “обмежуючі умови “ можна сформувати такі вимоги до позичальника:

• підтримувати певний рівень обігового капіталу;
  
• підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;
  
• підтримувати встановлену величину балансових коефіцієнтів;
  
• регулярно подавати фінансові звіти;
  
• повідомляти банк про будь-яке погіршення фінансового стану чи негативні зміни;
  
• забезпечити страхування від нещасних випадків, пожеж;
  
• регулярно сплачувати податки, щоб не зумовити накладання арешту на майно;
  
• утримувати в порядку й забезпечувати ремонт обладнань і приміщень;
  
• забезпечувати працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книги для ідентифікації їх із даними , поданими у звітах;
  
• повідомляти банк провсі судові претензії.
  

Розділ “Забороняючі умови” називає дії, які не можуть здійснюватися позичальником:

• не продавати і не заставляти активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи);
  
• не купувати акцій та облігацій (крім урядових);
  
• не виплачувати винагород службовцям і дивідендів акціонерам вище встановленого максимуму;
  
• не видавати гарантій за боргами інших підприємств;
  
• не розширювати систему участі в інших підприємствах;
  
• не брати у злитті;
  
• не проводити таких змін у керівних органах, які б вплинули на політику фірми.
  

Таким чином, це ще раз підтверджує , що робота з ризиками носить поточний і неперервний характер.

На практиці це має означати (особливо для вітчизняних банків), що кредитну угоду не слід ховати на поличку до настання терміну погашення та здійснення позичальником останнього платежу.

Робота банку з управління ризиком кредитування не закінчується видачею кредиту , а надалі реалізується шляхом контролю за виконанням умов кредитної угоди, головна мета якої – забезпечити регулярну сплату чергових внесків у погашення боргу та процентів за ними.


Зарубіжний досвід показав, що для того, щоб зважена кредитна політика забезпечила максимальну можливість уникнення проблемних позик, вона иає базуватися на таких етапах:

• періодична перевірка всіх видів кредитів, наприклад, кожні 30, 60, 90 днів можуть перевірятися всі великі позики і вибірково дрібніші;
  
• детальна розробка етапів перевірки кредитів, щоб забезпечити аналіз усіх важливих умов кредитної угоди;
  
• найчастіша перевірка великих кредитів, оскільки непогашення їх відчутніше відбивається на фінансовому стані банку;
  
• найчастіша перевірка проблемних кредитів , збільшення частоти перевірок відповідно до зростання проблем стосовно конкретного позичальника;
  
• частіші перевірки в умовах економічного спаду.
  

Однак найголовнішим принципом є усвідомлення банками , що перевірка кредитів – це не розкіш, а необхідність для здійснення розумної політики банківського кредитування.

Зарубіжні банки створюють окремі підрозділи чи виділяють спеціальних працівників для перевірки наданих кредитів.Хоча, як уже зазначалося, труднощі з погашенням позик рідко виникають несподівано.Досвідчений працівник банку ще на ранній стадії помітить ознаки небажаного кредиту.Як правило, використовують різноманітні тривожні сигнали, що викликають підозру щодо погіршення фінансового стану позичальника, а отже, невчасного погашення виданої позики чи взагалі перетворення її в безнадійну..Зазвичай ці сигнали виявляються внаслідок аналізу фінансових звітів та особистих контактів із позичальником (треба забезпечити регулярність , достовірність їх), повідомлень третіх осіб, відомостей з інших відділів банку.


Вважається, що найбільш надійним джерелом є професійний і ретельний аналіз фінансових звітів, при зіставленні яких із минулими даними слід звернути особливу увагу на такі чинники:

• надання фінансових звітів у встановлені терміни;
  
• різке збільшення дебіторської заборгованості;
  
• сповільнення оборотності запасів;
  
• зниження частки короткострокових активів;
  
• непропорційне зростання короткострокової заборгованості;
  
• зниження коефіцієнтів ліквідності;
  
• збільшення частки основного капіталу в сумі активів;
  
• зниження обсягу продаж;
  
• зростання прострочених боргів;
  
• виникнення збитків від операційної діяльності;
  
• зміна умов комерційного кредитування.
  

Для банку важливе значення має також підтримка персональних контактів з клієнтом– відвідування компанії та її філіалів, зустріч з керівництвом,-які при задовільному фінансовому стані можуть сигналізувати про можливість майбутніх негараздів.Так, банківських працівників мають насторожити такі факти:

• зміна поведінки або звичок вищого керівництва;
  
• подружні проблеми керівництва;
  
• різка зміна ставлення до банку, небажання співпрацювати;
  
• заміна ключових працівників;
  
• захоплення створенням нових підприємств, скупкою нерухомості;
  
• неякісне складання фінансових звітів;
  
• прийняття необгрунтованого ризику ;
  
• встановлення нереалістичних цін на продукцію;
  
• повільна ревкція на погіршення ринкових умов;
  
• слабкий операційний контроль;
  
• брак взаємодії в управлінні;
  
• втрата важливих клієнтів;
  
• створення спекулятивних запасів;
  
• невчасна заміна застарілого обладнання.
  

Багато може розкрити банку зміна взаємовідносин позичальника з іншими діловими партнерами:

• одержання банком запитів про кредитоспроможність позичальника у звязку з його проханням про пільги в оплаті товарів;
  
• запити про компанію з боку її нових кредиторів;
  
• повідомлення страхової компанії про анулювання страхового полісу за несплату страхових премій;
  
• предявлення до оплати чеків, коли немає коштів на банківському рахунку;
  
• купівля компанією товарів на умовах передплати.
  

Слід зауважити , що виявлення ознак проблемних кредитів не означає відновлення їхньої якості.Значення мають швидкість та стадія виявлення передумов.Саме ці параметри визначають можливість вжити заходи для покращення ситуації та захисту інтересів банку.А щоб ці заходи були дійовими , їх слід застосовувати вчасно, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими.


Саме тому зарубіжна банківська практика підтверджує, що тільки кредитна політика, яка передбачає систему максимально конкретизованих джерел і проявів ризику та дій щодо помякшення їх, може вважатися активним методом управління кредитним ризиком.


ВИСНОВОК


Підводячи підсумки даної роботи, можна зробити висновок, що процес кредитування- безперервний і завершується лише після повного погашення позики.


Отже, можна стверджувати,що процес управління ризиком, як і процес кредитування , безперервний і тісно переплетений з управління позичковими операціями.Адже мінімізація кредитного ризику забезпечується:

• розробкою розумної кредитної політики та ефективними процедурами її реалізації;
  

• професійним проведенням кредитного аналізу ;
  

• якісним оформленням документації на позику;
  

• безперервним контролем за поверненням кредиту;
  

• професійністю кредитного персоналу.
  

Іншими словами, якщо поняття "кредитування" наділити епітетами розумне, зважене, обгрунтоване, якісне, професійне , то це буде означати, що кредитна діяльність реалізується на основі принципів управління кредитним ризиком.Саме цим пояснюється дискусія з приводу оцінки кредитоспроможності та забезпечення як способів мінімізації кредитного ризику.Адже, по суті, вони є невід’ємним атрибутом кредитного процесу, а вже їхня якість , тобто професійність кредитних працівників, може надати їм статусу заходу із зменшенням ризику позичкових операцій.

Так, якісна кредитна політика як інструмент управління кредитним ризиком визначає критерії вибору найбезпечніших позик і режиму надання їх конкретному позичальнику; передбачає конкретні алгоритми розрахунку ліміту кредитування на одного позичальника ; конкретні заходи з диверсифікаціїкредитного портфе5ля; методику оцінювання рівня ризику.Можна і далі деталізувати кредитну політику щодо заходів з мінімізації ризику, та тільки професійність , детальність і практичність формування цих закходів забезпечить реальну реалізацію їхнього призначення.


Таким чином, на мою думку, просто недоцільне й неможливе виділення обмеженої кількості конкретних методів мінімізації кредитного ризику , оскільки тільки якість усіх без винятку процедур кредитного процесу є єдиним і найефективнішим способом забезпечення прибутковості та безризиковості позичкових операцій, а отже, й ліквідності банківської установи в цілому і , як результат, - стабілізації банківської системи України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

2. Банківська справа:Навчальний посібник/За ред. Проф. Р.І.Тиркала.-Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314с.
   

3. Вітлінський В., ВеликоіваненкоГ., Наконечний Я., Пернарівський О. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа.-2000.-№1.-с.39-42.
   

4. Гроші та кредит:Підручник/ За ред. Проф. Б.С. Івасіва.-К.:КНЕУ,1999.-404с.
   

5. Закон України "про банки і банківську діяльність " від 7.12.2000. №2121-III
   

6. Іващук І., Оконська О. Кількісна оцінка банківських ризиків //Банківська справа.-2000.-№5.-с.7-9.
   

7. Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервів для їх покриття //Вісник НБУ.-1997.-№7.-с.39-41.
   

8. Кирисюк Г.М., Ляховский В.С. Оценка банком кредитоспособности заемщика //Деньги и кредит.-1993.-№4.
   

9. Кредитний ризик комерційного банку: Навчальний посібник/В.В. Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І.Великоіваненко; за ред. В.В. Вітлінського.-К.: Т-во"Знання", КОО, 2000.-251с.
   

10. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка.-М.:ИКЦ "ДИС",1997.
    

11. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. Постановою Правління НБУ №279 від 6 липня 2000 року.
    

12. Сахарова М.О. К вопросу о кредитоспособности предприятий //Деньги и кредит.- 1989.-№3.-с.19-26.
    

13. Скакун Л. Неперервність процесу ризик - менеджменту кредитних операцій банку як основа їх беззбитковості //Банківська справа.-2000.-№5.-с.9-12.
    

14. Чайковський Я.Напрями вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку //Банківська справа.-2000.-№5.-с.13-15.
    

15. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа предприятия.-М.: Финансы и статистика, 1998.