Geum.ru

В. М., студ., Кнутш мова, наслідування І розум, як засоби для створення І розвитку наук та мистецтв

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Піддячий В.М., студ., КНУТШ


Мова, наслідування і розум, як засоби для

створення і розвитку наук та мистецтв


Ми живемо в час коли гостро постає проблема розуміння і врахування таких трьох основних чинників розвитку соціуму, як мова, наслідування та розуму. За допомогою аналізу цих чинників ми можемо спробувати розкрити процес формування підростаючої особистості.

Предметом дослідження має стати, передусім, інтелектуально-розумове становлення особистості в соціумі.

За словами видатного філософа і педагога Зязюна І.А. процес розвитку особистості завжди є поступальним, він характеризує його як незворотній, та такий, що обов’язково прямує до нового рівня, коли реалізуються попередні результати і набувається досвід участі у різноманітній розвиваючій діяльності.

М. Мамардашвіллі визначає мову як засіб спілкування між людьми, завдяки їй відбувається обмін думками, передача суспільного й власного досвіду. Це скарбниця духовних надбань людства, досвіду співжиття, праці і творчості попередніх поколінь. У її глибинах – філософський розум, естетичний смак, поетичність, надзвичайна чутливість до переливів людських почуттів і явищ природи. Людина стає розумною за допомогою мови. Вся історія людства, всі накопичені скарби традиції і культури, не що інше як надбання за допомогою мови. Завдяки мові люди об’єднувалися в союзи. Кінцевим результатом цього є виникнення держав. ЇЇ вважають своєрідним оберегом звичаїв і традицій, запорукою інтелектуального зростання людини. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого є. Інший дослідник М. Зубов вважає, що мова є одним з чинників формування національної культури. Становлення особистості з високим інтелектуальним рівнем неможливе без досконалого володіння мовою. За словами німецького філософа Л.Фейєрбаха: „ ...що б людина не називала і не виражала, завжди вона розкриває свою особистісну сутність; тому мова є критерієм того, на якому рівні знаходиться людська культура”.

І.Гердер під наслідуванням розуміє оволодіння навиками та надбаннями, які були створені людством за певний історичний період. Слід наголосити на тому, що історія людства може бути проінтерпретована як процес де людина постає своєрідним художником, а останній умовою власної творчості має необхідність здобуття майстерності та виховання себе, через наслідування творів своїх попередників. Без цього не було б і самої історії. Специфічність людини, як біологічного виду, полягає як раз у тому, що вона від народження майже позбавлена інстинктів, що вичерпно забезпечували б її життєздатність, і лише завдяки повсякденному тренуванню ця жива істота стає людською особистістю, що формуючи себе відповідає за особистісні вчинки. Все людське в людині пов’язане з обставинами її життя: через духовний генезис, вихованням у сім’ї, школі, компанії друзів тощо. Деякі науковці вважають, якщо іти по лінії сходження, то народи стають сім’ями, сім’ї сходять до своїх родопочатківців; потік історії звужується і підходить до свого першоджерела, яким є людина. За допомогою цього інстинкту людина переймає ті наукові, культурні, духовні надбання, які були створені і вдосконалювалися багатьма поколіннями.

В.Бусел визначає розум як здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Дослідники вважають, що завдяки розуму людина здатна створювати нове, але для цього потрібно досягнути певного інтелектуального рівня, а він може сформуватись виключно через щоденну розумову працю. Але, як відомо мислити без мови неможливо, а людина не оволодівала б нею якби не наслідування. В цьому проявляється ланцюг залежності, який забезпечує розвиток людства.

І.Гердер вважав, що з появою людської здатності диференційовано осмислювати ознаки предметів, та певним чином їх позначати, людина стала на шлях створення наук та мистецтв. Творячи людина не робить нічого іншого, крім того, що означує та позначає. Лише за допомогою мови став можливий послідовний розвиток думок, пізнання, розпізнання чого-небудь, володіння чим не-будь.

Розвиток науки та мистецтва, відбувається через успадкування кожним новим поколінням сукупності здобутків попередників. Збереження та передача інформації, переважно відбувається за рахунок її фіксації у тексті. Завдяки успадкованому прийдешнє покоління здобуває можливість більш упевнено орієнтуватись у навколишній дійсності.

Відомо, що розвиток суспільства залежить від рівня розвитку кожної окремої особистості. Тому, складна проблема пошуку загально-соціальної стратегії сприяння становленню особистості, є надзвичайно актуальною. ЇЇ вирішення можливе лише за умови урахування усіх науково-теоретичних та практичних здобутків педагогів, філософів, психологів та соціологів.


Список літератури

  1. Зязюн І.А.. Вузівська підготовка педагога до профільного навчання учнів старших класів //Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Зб. наук. пр. – Київ – Вінниця, 2004. – 503с. – С.4-5.
  1. Гердер І.Г. „Идеи к философии истории человечества”. – 679с. - С.228-245.
  2. Зубов М.Г. „Українська мова: універсальний довідник” – Харків, 2004. – 496 с. – С.11.
  3. Мамардашвіллі М. „Теоретична філософія”. - С.73-75.