Geum.ru

Зміст вступ 2 Розділ Теоретичні основи управління інвестиційним портфелем комерційного банку 4

Вид материалаДокументы

Содержание


Висновки та пропозиції
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7


Практичне розв’язання задачі оптимізації ми будемо здійснювати в середовищі Excel з використанням вбудованого програмного пакету “ПОИСК РЕШЕНИЯ”. В таблиці 3.3 представлені розрахунки доходності інвестиційного портфелю банку та його структури в залежності від максимального рівня ризику для банку.


Таблиця 3.3

Доходність та ризик портфелю (по оптимізаційній моделі)
Ризик, %
Доходність%
Структура портфелю, %

Векселя
Акції корпорацій
Облігації корпорацій
ОВДП
Зовнішні державні зобов’язання

0
Безризикового портфелю не існує

2
19,52
4,8%
12,5%
9,4%
53,4%
19,9%

4
19,97
5,2%
14,5%
11,4%
52,4%
16,5%

6
20,28
5,4%
15,9%
12,8%
51,7%
14,1%

8
20,53
5,6%
17,1%
13,9%
51,2%
12,1%

10
20,75
5,8%
18,1%
15,0%
50,6%
10,4%

12
20,95
6,0%
19,0%
15,8%
50,2%
8,9%

14
21,13
6,1%
19,9%
16,6%
49,8%
7,5%

16
21,3
6,3%
20,6%
17,4%
49,4%
6,2%

18
21,46
6,4%
21,4%
18,1%
49,1%
5,0%

20
21,6
6,6%
22,0%
18,8%
48,7%
3,9%

Грунтуючись на проведених розрахунках ми можемо зазначити, що поточна структура інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” не є оптимальною, оскільки можна побудувати його таким чином, щоб покращити поточний інвестиційний портфель банку одразу по обом показникам – і показнику ризику, і показнику доходності. Зокрема, існує портфель, який забезпечує доходність на рівні 19,52% (проти поточних 19,46%), при цьому рівень ризику цього портфелю дорівнюватиме лише 2% проти поточних 13,5%.

Зазначимо також, що досить цікавою є закономірність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів у ньому. На рисунку 3.1 графічно представлена залежність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів в структурі інвестиційного портфелю банку.



Рис 3.1 Залежність між ризиком та часткою окремих активів в портфелі


Проводячи аналіз наведеного графіку ми по-перше, можемо відзначити, що оптимальний портфель головним чином повинен будуватись з найменш ризикованих інструментів – ОВДП. Також можемо відзначити такий факт, що по мірі скорочення вимог до рівня ризику (тобто по мірі підвищення припустимого рівня ризику) в портфелі скорочується частка найбільш надійних інструментів – ОВДП та зовнішніх державних зобов’язань і відповідно збільшується частка менш надійних але більш доходних інструментів – акцій корпорацій та облігацій корпорацій.

Роблячи узагальнюючи висновки до усього викладеного в розділі ми можемо зазначити, що для “Приватбанку” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем: по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування; по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави. Зазначимо також, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій “Приватбанку” проблему вибору найбільш перспективних з них. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі “Приватбанку” на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній.


Висновки та пропозиції


В процесі виконання курсової роботи нами було проведене дослідження теоретичних та практичних аспектів організації управління інвестиційним портфелем комерційного банку. Портфельне інвестування дозволяє банку планувати, оцінювати, контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності в різних секторах фондового ринку.

Як правило, портфель являє собою визначений набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику, а також паперів з фіксованим доходом, гарантованим державою, тобто з мінімальним ризиком втрат по основній сумі і поточним надходженням. Оптимальна кількість елементів портфеля залежить від можливостей інвестора, найбільш розповсюджена величина – від 8 до 20 різних елементів інвестиційного портфеля. Розглядаючи питання про формування портфеля, інвестор повинний визначити для себе значення основних параметрів, якими він буде керуватися. До основних параметрів інвестиційного портфеля відносяться: тип портфеля; сполучення ризику і прибутковості портфеля; склад портфеля; схема управління портфелем.

Управління інвестиційним портфелем включає планування, аналіз і регулювання складу портфеля і містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. Методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення та диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього.

Складність задачі формування інвестиційного портфеля полягає в прагненні максимізувати очікувану прибутковість інвестицій при визначеному, прийнятному для інвестора рівні ризику.

Що стосується нормативно-правової бази управління інвестиційним портфелем комерційного банку, то тут ми можемо відзначити, що основною метою законодавчого регулювання діяльності банку з інвестиційними цінними паперами є забезпечення стабільності фінансового стану банку, яке досягається за рахунок створення резервів на відшкодування можливих збитків банків від операцій з інвестиційними цінними паперами.

В другому розділі роботи ми проаналізували, яким чином здійснюється управління інвестиційним портфелем в КБ “Приватбанк”. КБ «Приватбанк» є одним з найбільших учасників фондового ринку в Україні. Головним критерієм добору певних цінних паперів до інвестиційного портфелю банку “Приватбанк” є їх доходність та ліквідність. Інвестиційний портфель банку формується таким чином, щоб забезпечити максимальну доходність. При цьому дотримання високої ліквідність цінних паперів необхідне для того, щоб банк мав можливість швидко продати ті цінні папери, по яким склалася несприятлива динаміка курсових вартостей (в певній мірі умова дотримання високої ліквідності присутніх у портфелі цінних паперів є запорукою уникнення значних фінансових втрат, оскільки забезпечує можливість продати цінні папери у разі перевищення граничної межі втрат.) Аналіз динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю “Приватбанку” дозволив відзначити, що ринкова вартість інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” протягом 2002 року збільшилась на 1,090 млн грн або на 16,1%. При цьому змінилась структура портфелю банку в розрізі окремих фінансових інструментів: сума векселів та корпоративних акцій в портфелі зменшилась на 0,068 та 0,08 млн грн відповідно. В результаті змінилась структура інвестиційного портфелю банку - збільшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів, таких як облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та зовнішні державні зобов’язання (в євро), і відповідно зменшилась частка більш ризикованих інструментів – векселів, корпоративних акцій та облігацій. Збільшення в структурі портфелю банку надійних інструментів пов’язане з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.

Проведений факторний аналіз доходності та ризику інвестиційного портфелю “Приватбанку” дозволив констатувати успіхи інвестиційних менеджерів “Приватбанку”, оскільки їм за аналізований період вдалося підвищити доходність портфелю на 0,9% при тому, що рівень портфельного ризику був знижений на 0,5%. Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти – акції корпорацій, які забезпечують рентабельність на рівні 15,6%; найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи – внутрішні та зовнішні державні зобов’язання. Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку. Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку. Зазначимо також, що загалом “Приватбанк” дотримується досить консервативної стратегії управління інвестиційним портфелем, віддаючи перевагу більш надійним, але менш доходним цінним паперам.

В третьому розділі дипломної роботи нами на підставі проведеного аналізу були внесені пропозиції по удосконаленню механізму управління інвестиційним портфелем КБ “Приватбанк”. На наш погляд, існує два можливих напрямки оптимізації управління портфелем цінних паперів в КБ “Приватбанк”: По-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування. По-друге, на наш погляд банку буде доцільним збільшити в портфелі цінних паперів частку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) а також збільшити присутність в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави. Зазначимо також, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій “Приватбанку” проблему вибору найбільш перспективних з них. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі “Приватбанку” на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній.

При виборі галузей факторами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і прибутковість інвестицій у різні сектори економіки. З огляду на перехідний характер української економіки, оцінити ризик інвестицій в акції компаній, що відносяться до тих чи інших галузей, можна насамперед на основі тієї ролі, що відводять їм у рамках формованої урядом концепції промислової політики. Фактором, що визначає прибутковість інвестицій, залишається також значення поточної середньо галузевої рентабельності, що складається в результаті переходу до нової моделі господарських відносин. При виборі компаній факторами, що визначають прибутковість інвестицій, є рентабельність виробництва і перспективи росту обсягів продажів. Високорентабельний бізнес забезпечує найменший період окупності і створює передумови для якнайшвидшої реінвестиції прибутків у подальший розвиток виробництва. Факторами, що визначають ризик інвестицій в акції компанії, є: рівень менеджменту (він відіграє ключову роль в успіху чи невдачі будь-якої компанії); якість активів; положення на ринку (ризик інвестицій у дрібні компанії вище); наявність експортного потенціалу.

Також нами з використанням моделі Гарі Марковіца була проведена оптимізація структури портфелю КБ “Приватбанк”, на підставі якої нами була сформована більш оптимальна структура інвестиційного портфелю банку, яка дозволить підвищити доходність портфелю та знизити рівень портфельного ризику. Враховуючи, що ліквідність фондових інструментів, з якими працює “Приватбанк”, знаходиться на достатньо високому рівні і тому банк має можливість досить легко продати частку одних активів та придбати частку інших з метою зміни структури портфелю та її оптимізації, виходячи з цього можна реально говорити про можливість досягнення оптимальної структури інвестиційного портфелю “Приватбанку”.


Список використаної літератури
  1. Закон Укpаїни ”Пpо банки і банківську діяльність”/ Веpхов. Рада Укpаїни. — К.: Паpламент. вид-во, 2001. — 57 с.
  2. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 № 1201-XII зі змінами та доповненнями
  3. Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, від 30.12.1999 № 629
  4. Алексеєнко Л.М. та ін. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок. — К.: Вид. будинок «Максимум»; [Тернопіль]: Екон. думка, 2000. — 591 с.
  5. Алексєєв І.В. та ін. Банківський маркетинг. — Львів: [Львів. банк. коледж Нац. банку України], 1998. — 93 с.: іл., табл.
  6. Антонов H.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. — М.: Финстатинформ, 1995. — 269 с.: табл.
  7. Банки и банковские опеpации: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. ”Финансы и кpедит”] Под pед. E. Ф. Жукова. — М.: Банки и биpжи: Изд. об-ние ”ЮHИТИ”, 1997. — 471 с
  8. Банківське пpаво Укpаїни: [Hавч. посіб.] / За заг. pед. А. О. Селіванова; Hац. банк Укpаїни. — К.: Ін Юpе, 2000. — 368 с.
  9. Банківський менеджмент. — К., 2000. — 99 с.: іл.
  10. Банківські опеpації: Підpучник / Київ. нац. екон. ун-т; За pед. А. М. Моpоза. — К., 2000. — 383 с.
  11. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 277с.: табл
  12. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — [К.:] Ника-Центр: Эльга-H, 2001. — 448 с.: ил., табл.
  13. Богатин Ю.В., Швандар В.А. Инвестиционный анализ. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 285 с.: ил., табл.
  14. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. — СПб. и др.: Питер, 2000. — 151, [1] с.: табл.
  15. Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Знання, 2000. — 242 с.: табл.
  16. Вступ до банківської спpави: [Hавч. посібник] / Відп. pед. Савлук М. І.]. — К.: Лібpа, 1998. — 342 с
  17. Глущенко В.В. и др. Анализ и регулирование деятельности коммерческого банка. — Х.: Бизнес Информ, 2000. — 75 с.: ил., табл.
  18. Гудков Ф.А. Инвестиции в ценные бумаги: Руководство по работе с долговыми обязательствами для бухгалтеров и руководителей предприятий. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 159с.
  19. Деньги. Кредит. Банки. Ценные бумаги. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 310 с.: табл.
  20. Жуков А. И. Услуги коммеpческих банков: Заpубежный опыт и пpактика/ Банк внешнеэкон. деятельности; [Редкол.: А. П. Hоско и дp.]. — М.: АО ”Консалтбанкиp”, 1995. — 85 с.
  21. Загоpський В. С. Ринок цінних папеpів: пpинципи оpганізації і механізм функціонування/ Львів. комеpц. акад. — К.: ІСДО, 1995. — 171, [1] с.
  22. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Цінні папери. Фондовий ринок. — Львів: Бак, 1999. —165 с.: іл., табл.
  23. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. — К.: Лібра, 1996. — 218 с.: табл.
  24. Инвестирование, финансирование, кредитование. — К.: Киев. гос. торг.-экон. ун-т, 1997. — VI, 191 с.: ил., табл.
  25. Каpатуев А. Г. Ценные бумаги: виды и pазновидности: Учеб. пособие. — М.: РДЛ, 1997. — 246с.
  26. Каpатуев А. Г. Ценные бумаги: виды и pазновидности: Учеб. пособие. — М.: РДЛ, 1998. — 246 с.: ил., табл.
  27. Калина А.В. и др. Рынок ценных бумаг (теория и практика). — К., 1999. — 254 с.: ил., табл.
  28. Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент. — К.: Основи, 1999. — 671 с.: табл.
  29. Коваленко Л.О. та ін. Гроші та кредит. — Чернігів: [Ін-т змісту і методів навчання: Черніг. держ. ін-т економіки та упр.], 1998. — 170 c.: табл.
  30. Коршунов В.И. Учет и анализ в коммерческих банках. — Х.: Основа, 1999. — 175 с.: ил., табл.
  31. Кочетков В.H. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект. — К., 1999. — 188с.: ил., табл.
  32. Крушвиц, Лутц. Финансирование и инвестиции. — М.; 2000. — XVI, 381 с.: ил., табл.
  33. Лысенков Ю.М. и др. Фондовий рынок. — [К.: Діалог, 1997]. — 261, [1] с.
  34. Мельник В. А. Ринок цінних папеpів: Довідник кеpівника підпpиємства спец. вип. — К.: А. Л. Д.: ВІРА-Р, 1998. — 551с.: табл.
  35. Мендpул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних папеpів: Hавч. посібник / Київ. нац. екон. ун-т; [Ред. І. О. Соломаpський]. — К., 1998. — 150с.: табл.
  36. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами. — К., 2000. — 156 с.: іл., табл.
  37. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — 532 с.: табл., схем., граф.
  38. Митрофанов Г.В. та ін. Аналіз діяльності банку. — К., 1999. — 151 с.: табл.
  39. Михальский В.В., Шклярук С.Г. Ценные бумаги. Портфельные инвестиции. — К. (Украина): [Нора-принт], 1999. — 185 с.: ил., табл.
  40. Мозговий О.М. Фондовий ринок. — К., 1999. — 314, [1] с.: іл., табл.
  41. Науменкова С.В. та ін. Фінансовий ринок та інвестиції. — К.: Знання, 2000. — 213 с.: табл.
  42. Павлова Л. H. Опеpации с коpпоpативными ценными бумагами: [Пpакт. pуководство по упp., бух. учету и аудиту]. — М.: [ЗАО ”Бух. бюл. ”], 1997. — 398 с. — (Библиотека жуpнала ”Бухгалтеpский бюллетень”).
  43. Павлодский E.А. Банковский кредит и способы его обеспечения. — М., 1994. — 80 с.
  44. Правове регулювання на фондовому ринку України. — К., 2000. — 377 с.
  45. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. — К., 1998. — 106с.: іл., табл.
  46. Розенберг, Джерри М. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 398, [1] c.
  47. Тьюлз, Ричард Дж. и др. Фондовый рынок. — М.: ИНФРА-М, 2000. — VIII, 648 с.: табл
  48. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. — К., 2001. — 276, [2] с.: іл., табл
  49. Ценные бумаги. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 446, [1] с.: ил., табл.
  50. Ческидов Б. М. Развитие банковских опеpаций с ценными бумагами/ Фин. акад. пpи Пpавительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 334, с.: ил., табл.
  51. Шарп, Уильям Ф. и др. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М: НФПК, 1999. — Х, 1027 с.: ил., табл.
  52. Шевченко Р.І. Банківські операції. — К., 2000. — 159с.
  53. Шеломков В.А. Операции с акциями в Украине. — Х., 1999. — 124 с.: табл.
  54. Шеремет А.Д., Щербакова Г.H. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 254с.: табл.
  55. Шклярук С.Г. Портфельное инвестирование. Теория и практика. — К.: [Нора-принт], 2000. — 350 с.: ил., табл.
  56. Ястремская E.H., Строкович А.В. Стратегическое инвестирование предприятий. — Х.: ХГАДТУ, 1999. — 181с.: табл.