Тема: Атомная энергетика Украины
| Вид материала | Реферат |
- 4. Атомная энергетика, 5.38kb.
- Урок физики в 9 классе «Атомная энергетика», 229.69kb.
- Конкурс № Издания на бумажных носителях: № п/п, 184.38kb.
- Атомная энергетика России: новый этап развития, 188.83kb.
- Доклад чернобыльская катастрофа и ее последствия, 314.89kb.
- Атомная энергетика Ядерная модель строения атома. Постулаты Бора, 71.8kb.
- Социальная программа «Шаг в будущее, Электросталь», городская тематическая конференция, 600.58kb.
- «Из истории развития атомной и водородной энергетики» Учитель физики моу «Каширская, 50.03kb.
- [26/01/2009] Атомная энергетика для подводного флота, 254.55kb.
- Закона Украины «О телевидении и радиовещании», 384.69kb.
ПРЕДМЕТ: ХИМИЯ
Тема: Атомная энергетика Украины
Предмет: Химия
Вид работы: Реферат.
Реферат сдан в Запорожской школе №107 с оценкой «отлично».
Реферат выполнялся на украинском языке.
У світі існує широко розвинута атомна промисловість: це і виробництво атомних реакторів, різноманітного допоміжного устаткування, систем контролю і управління, виробництва, що пов'язані з виготовленням ядерного палива тощо.
Частка атомної енергетики у світовому виробництві електроенергії становить близько 16%. Найбільшу питому вагу вона має в енергозабезпеченні таких європейських країн, як Франція (75%), Литва (73,1%), Бельгія (57,7%), Болгарія (47,1%), Словаччина (47%), Швеція (46,8%), Україна (43,8%).
Запаси палива, економічні та екологічні показники при реалізації розроблених заходів щодо гарантування безпеки, надають атомній енергетиці шанс стати базовою складовою енергетичної структури більшості держав.
Значні потужності з виробництва удосконалених реакторів є у західноєвропейських країнах (Франції, Німеччині, Швеції, Великобританії), у Росії, США, Канаді, Японії, Китаї та інших країнах. На світовий ринок надходять або надійдуть найближчим часом удосконалені модифікації різних типів реакторів: легководних (EPR, SWR, B-392, BПБЕР-600, BWP, PWR, ABWR, AC-600), важководних (CANDU-6, CANDU-9), високотемпературних з газовим охолодженням.
Світ підходить до зміни етапів у розвитку ядерної енергетики - вступає у свою завершальну фазу початковий етап, що виник як «мирні відходи» військового виробництва. Починається виведення з експлуатації атомних реакторів цього етапу. Так, у 1998 р. зупинено п'ять реакторів (три у США і по одному у Франції та Японії), у 1999 р. - два (у Швеції та Казахстані).
Головна перевага атомної енергетики в тому, що вона не знищує кисню. Коли атомна станція працює безпечно, забруднення навколишньої території набагато менше, порівняно з усіма іншими традиційними способами одержання енергії. Уже з’явилися нові варіанти підвищення безпечності атомних станцій. У тому числі німецько-французький, російський і американський. Можна сподіватися, що в недалекому майбутньому досягнемо абсолютно надійної роботи атомної станції.
На сьогоднішній день стали зрозумілими і реалізувалися можливості мирного використання ядерної енергії й одночасно усвідомлені проблеми, що з цим пов'язані. Основні з них такі:
- потенційно наявна можливість важких техногенних аварій;
- накопичення значних кількостей радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива;
- можливість використання «мирного атому» у воєнних цілях;
- можливість ядерного тероризму.
Для розв'язання цих проблем вживаються різні заходи як технічного, так і політичного характеру. Проте на даному етапі ці проблеми не можуть бути виключені цілком, оскільки основні причини полягають у фізичних принципах отримання атомної енергії на реакторах ділення, що сьогодні експлуатуються.
На жаль, удосконалені реактори різноманітних типів, що виходять сьогодні на міжнародний ринок, також не позбавлені цих недоліків.
В умовах, коли пропозиція перевищує попит, на світовому ядерному ринку посилюється конкуренція. Під гаслами лібералізації й інтеграції розвинуті країни намагаються розширити свої сфери впливу.
У США та Європі відбуваються об'єднання енергокомпаній та компаній, що працюють у ядерній сфері, з метою підвищення ефективності енерговиробництва загалом. Україна опрацювала експериментальну партію американського ядерного палива на Запорізькій АЕС.
Україна має потужний промисловий комплекс, для роботи якого потрібна електроенергія, оскільки це невід’ємна частка без якої його розвиток значно гальмується, а подекуди взагалі неможливий. Зараз, для того, щоб вийти з економічної кризи, варто звернути увагу на енергетику, яка відіграє в житті країни не останню роль. Вона, як і більшість галузей промисловості потерпає від кризи. І не варто закривати на це очі, оскільки майбутнє України та її незалежність повністю залежать від енергетики.
Для України атомна енергетика є стратегічно важливим елементом енергозабезпечення: сьогоднішній і прогнозований внесок її складає близько 50% електроенергії, що виробляється в країні.
Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно – українська. В експлуатації на АЕС України 13 енергоблоків із встановленою потужністю – 11848 мВТ. За 2004 рік АЕС України було відпущено товарної продукції на суму 5,5 млрд. грн. Реально, станом на 1 січня 2005 роком виробництво електроенергії на АЕС України зросло на 7,4%. В 2004 році було відпущено 77405 млн, кВТ/год е/е.
Співвідношення встановленої потужності з об’ємом виробництва електроенергії на АЕС України складає 26% до 44%. На 11 енергоблоках АЕС України встановлено реактори серії ВВЕГ – 1000 і на двох енергоблоках реактори серії ВВЕГ – 440, які за технічними характеристиками схожі до закордонних реакторів PWR.Проектний термін їх експлуатації 30 років. Через 10 – 20 років майже всі АЕС України відпрацюють свій термін.
З 1986 року на АЕС України здійснюється комплекс технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки та надійності ядерних енергоблоків. Досить велика кількість тепломеханічного та електротехнічного обладнання (від 2 до 5 одиниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації. У зв’язку з високою вартістю заміни обладнання (близько 25 – 30 млн. доларів США для реакторного і турбінного відділень одного блока ВВЕТ – 1000) і відсутністю на Україні його виробника, вживаються заходи щодо продовження терміну служби обладнання. Це зумовлює необхідність збільшення виробітку електроенергії за рахунок підвищення якості виконання робіт і ефективності управління. Окрім того, на ситуацію, що склалася, суттєво впливають фінансові труднощі.
Ядерний паливний цикл (ЯПЦ) є основним технологічним ланцюгом у виробництві електроенергії атомними електростанціями. У світовій практиці визначення політики в області ЯПЦ є прерогативою держави. Цей підхід зафіксовано в Об'єднаній конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (РАВ), прийнятий МАГАТЕ.
Існує переконаність, що збереження палива протягом декількох десятків років є відкладене рішення з розрахунком на появу додаткових можливостей на його використанні в майбутньому.
Однією з таких можливостей може стати трансмутація - замикання ядерно-паливного циклу зі спалюванням у ядерному реакторі довгоживучих радіонуклідів (для цього планується використовувати реактори на швидких нейтронах та електроядерні установки).
1) Реалізація в повному обсязі ядерно-паливного циклу є дуже складною і коштовною проблемою. Єдиною країною у світі, якій вдалося вирішити її в повному обсязі, є Росія. Інші ж країни світу, що мають розвинуту атомну енергетику, окремі етапи ЯПЦ здійснюють за рахунок іноземних потужностей. Так, США, Франція і Великобританія купують природний уран; Японія, Німеччина, Швеція, Бельгія, Іспанія, крім природного урану, купують послуги по його конверсії і збагаченню.
Забезпечення українських АЕС свіжим ядерним паливом здійснюється за рахунок постачань готових ТВЕЛів з Росії. ВЯП вивозиться в Росію на переробку, після чого підлягає поверненню в Україну для поховання. Закупівля свіжого палива для АЕС коштує Україні при існуючих домовленостях до 250 млн. дол. у рік, вивіз ВЯП - до 50 млн. дол.
Участь України у виробництві ядерного палива для вітчизняних АЕС включає видобуток і переробку уранової руди, поставку в Росію уранового концентрату (усе це в обсягах до 30% від власних потреб), видобуток і переробку цирконієвої руди і поставку у Росію цирконієвого концентрату (100%), карбіду бору і легованих добавок. Все інше виробляється в Росії: забезпечення концентратом урану (70%), одержання гексафториду урану, його збагачення стосовно урану-235, виготовлення цирконієвого сплаву і прокату, тепловиділяючих зборок, здійснюється також науково-технічний супровід ЯПЦ. Крім того, Росія поставляє до 85% необхідного для вітчизняних АЕС устаткування.
Вперше проблема організації власного ЯПЦ була розглянута Кабінетом Міністрів у 1993 році. У червні 2001 р. Постановою Кабінету Міністрів № 634-8 затверджена уточнена редакція «Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні», складовими якої є:
1. Видобуток і переробка уранової руди - геологорозвідка перспективних родовищ урану; продовження освоєння Ватутинського і Мічурінського родовищ; освоєння Центрального, Новоконстантинівського, Лісового й інших родовищ із застосуванням новітніх технологій, у т.ч. підземного і купного вилуження; реконструкція гідрометалургійного заводу із збільшенням потужностей по випуску концентрату урану; нарощування обсягів хвостосховищ.
2. Виробництво гексафториду урану - у період 2007-2010 рр. передбачається розробити ТЕО з метою організації після 2010 р. виробництва гексафториду урану.
3. Виробництво заготовок з цирконієвого сплаву - одержання цирконієвого концентрату, фториду цирконію, ядерно-чистого металевого цирконію і на його основі сплаву для випуску заготовок, випуск заготовок.
4. Виробництво цирконієвого прокату - реконструкція машинобудівного корпусу ДНВП «Цирконій», освоєння технології випуску цирконієвих трубок для ТВЕЛів на українських підприємствах.
Стосовно ядерного палива, згідно даних Світового Банку та Уряду України 1993 року, власних запасів урану для діючих АЕС в Україні має вистачити лише на 25 років, якщо не будувати досить небезпечні реактори на швидких нейтронах. Крім того, при таких невеликих запасах ядерного палива, створення у нашій країні, яка найбільше постраждала від Чорнобильської аварії такого безумно дорогого за вартістю замкненого ядерно-паливного циклу, краще за все свідчить про те, до якого крайнього ступеня дійшов безальтернативний розвиток АЕС. Щодо забезпечення власним органічним паливом ТЕС, то відомо, що у 1990 році, в момент найбільшої виробки електроенергії, енергетика України мала найвищий показник у Європі - 50%, за забезпеченістю власним паливом. Італія, наприклад, взагалі не має власних запасів палива. Таким чином, хоч сьогодні в Україні, в принципі можна зупинити всі п‘ять АЕС та замість них ввести ТЕС, забезпечуючи таким чином безпеку країни та підвищуючи її економічний добробут. Зрозуміло, що питання виводу АЕС з експлуатації не є простим у технічному та, тим більше, у соціальному відношенні. Проте, воно, в Україні, може бути вирішено набагато простіше та дешевше, ніж, у тій же Німеччині, яка вже прийняла рішення про зупинку всіх своїх АЕС, які є набагато безпечнішими, ніж наші, та якій треба буде вкласти немалі кошти для творення альтернативних джерел енергії. Таке рішення Німеччини свідчить про те, що АЕС не мають перспективи та у майбутньому будуть втрачати всі свої "переваги" по мірі здійснення ядерного роззброєння та демократизації світового співтовариства. Що стосується вартості захоронення відпрацьованого палива, то Україні потрібно витрачати приблизно 100-120 млн. доларів.
Навіть при використанні урану ядерної зброї загальні потреби атомної енергетики в паливі не будуть забезпечені. А це означає, що ціни на уран будуть неухильно зростати. До того ж запаси урану в Європі вичерпуються і, відповідно, видобуток урану різко скорочується. По сумарним запасам урану Україна входить у першу десятку країн світу, при цьому більша їхня частина розвідана до високих категорій вивченості, що визначає їхню високу підготовленість до промислового освоєння.
На сьогоднішній день Україна має 12 детально розвіданих уранових ендогенних родовищ із сумарними запасами, які у стані забезпечити потреби вітчизняної атомної енергетики на 100 років. Найбільші з них розташовані в Кіровоградському рудному районі.
В останні роки в результаті аналізу і переоцінки накопиченої геолого-геофізичної інформації визначені досить значні перспективи виявлення нових типів родовищ на території України, багатих урановими рудами. Виявлення і розвідка таких родовищ могли б істотно поліпшити економічні показники вітчизняної урановидобувної промисловості в майбутньому.
Видобуток уранових руд і виробництво уранового концентрату в Україні здійснюються Східним гірничо-збагачувальним комбінатом. Основна продукція підприємства - концентрат природного урану.
Підтримка потужностей діючого виробництва передбачається за рахунок запасів нижніх обріїв Ватутинського і Мічурінського родовищ і промислового відпрацьовування запасів Центрального родовища (Кіровоградська обл.). При запланованому фінансуванні буде збережений рівень випуску продукції в обсязі досягнутих показників СхідГЗКа протягом 20 років на базі діючих виробництв.
Збільшення обсягів випуску продукції потребує, насамперед, освоєння Новоконстантинівського родовища, розташованого в Кіровоградській області, реконструкції і розширення гідрометалургійного заводу в Жовтих Водах, а також реконструкції НПО «Автоматика і машинобудування».
Переробка сировини в обсязі потреб АЕС в урані передбачається на гідрометалургійному заводі, потужність якого після реконструкції повинна бути збільшена в 2 рази. Не менш важливою залишається проблема збільшення ємності хвостосховища гідрометалургійного заводу і підтримка його безаварійної експлуатації, а також пошук альтернативних варіантів збереження відходів гідрометалургійного заводу.
В Україні таким вторинним джерелом урану можуть стати сховища радіоактивних відходів, що розташовані в районі Дніпродзержинська Дніпропетровської області. В даний час у цьому регіоні знаходиться 10 сховищ радіоактивних відходів (хвостосховища колишнього ПО «ПХЗ», нині ДП «Бар'єр»). За різними оцінками, вміст урану в них може складати від 1000 до 5000 тонн. Вартість витягнутого урану буде значно менше промислового. При цьому слід зазначити, що одночасно з витягом урану на сховищах радіоактивних відходів повинно бути здійснено комплекс природоохоронних заходів, спрямованих на оздоровлення природного навколишнього середовища в регіоні.
Виробництво цирконію. В Україні у свій час були закладені основи для організації випуску цирконієвих сплавів на базі передових технологій, але в зв'язку з Чорнобильською аварією роботи в цьому напрямку було припинено.
Сировинна і виробнича база цирконієвої промисловості. Промисловим матеріалом для виробництва цирконію є мінерал циркон. Україна є найбільшим у світі і єдиним у Європі виробником циркону, розробляючи Малишивське родовище титано-цирконієвих руд у м. Вільногірську Дніпропетровської обл. Це не єдине в Україні родовище такої унікальної сировини, але розробляється тільки воно.
При створенні виробництва ядерно-чистого цирконію головним є наявність ефективної й екологічно безпечної технології переробки циркону з повним витягом усіх коштовних компонентів, у тому числі і гафнію.
Одним з недоліків російської технології одержання цирконію є наявність у ньому домішки гафнію. Основною перевагою української технології одержання цирконію є зниження вмісту гафнію до 10 разів (0,002-0,005% мас), що дозволяє, як показують розрахунки вчених і фахівців, підвищити вигоряння урану до 4% і тим самим поліпшити техніко-економічні показники виробництва електроенергії на АЕС.
Гафній виробляли раніше лише дві ядерні держави світу - США і Франція. Україна стала третьою країною, що домоглася цього.
Гафній почав грати дуже помітну роль в атомній енергетиці США з 1953 року як високоефективний поглинаючий матеріал для транспортних реакторів підводних човнів, дуже стійкий до високої потужності потоку нейтронів, що виділяються в процесі ядерної реакції розподілу збагаченого урану. Він ефективно заглушає роботу реактора протягом 1-4 сек. Сучасні гідрометалургійні і металургійні процеси, вакуумна техніка, унікальне обладнання дозволяють отримувати як метали, так і багатокомпонентні прецизійні сплави з низьким вмістом домішок. Широко застосовуються металотермічні процеси отримання не тільки цирконію, гафнію та їх сплавів, а й лігатур алюмінію зі скаднієм, цирконієм, ніобієм, магнію з цирконієм, нікелю з цирконієм і гафнієм, марганцем, титаном.
Сьогодні практично вся українська цирконієва продукція може бути тільки експортована, тому, що Україна не має її внутрішнього ринку збуту, крім виробництва оцтової кислоти. Тому основою її виробництва на найближчі роки повинно стати власне споживання в ядерній енергетиці і завоювання експортних ринків збуту в Росії й в інших країнах.
При необхідному фінансуванні й увазі з боку держави уранова, і цирконієва вітчизняна промисловість, а також супутні їм виробництва, ґрунтуючись на власній сировинній базі і передових технологіях, можуть стати основою економічного відродження України й інтеграції у міжнародну кооперацію.
У цілому, щодо проблем ядерної енергетики України, слід зазначити ряд принципових положень, які витікають із викладеного вище:
1. Сьогодні і в ближній перспективі Україна не може відмовитись від використання ядерної енергії (майже 50% обсягів електроенергії), тим більш в умовах росту економіки, який прогнозується.
2. Україна має розвідані сировинні ресурси, які здатні в значній мірі забезпечити виробництво ядерного пального, у тому числі на велику перспективу (до 100 років).
3. Виконання «Комплексної програми створення ЯПЦ в Україні» у черговий раз знаходиться під загрозою зриву через відсутність фінансування. У той же час Комплексна програма вимагає додаткового обґрунтування й узгодження із Стратегією розвитку ядерної енергетики України. Доти, поки така робота не проведена, доцільно зосередити зусилля і фінансові кошти на виконанні тих етапів програми , що базуються на новітніх технологіях, не пов'язані з економічними ризиками і мають спрямованість на задоволення довгострокових потреб не тільки внутрішнього, але і зовнішнього ринків. Мова, у першу чергу, може йти про уранову і цирконієву промисловість, а також супутніх їм виробництв.
4. Розвиток уранового та цирконієвого виробництва та супутніх виробництв (гафнію та ін.), які принципово базуються на новітніх технологіях, дозволить не тільки забезпечити національну ядерну енергетику паливом, але і підвищити ефективність всього народного господарства. Обов'язковою умовою виконання програм з розвитку уранової і цирконієвої галузей є стабільне фінансування. Таке фінансування може бути забезпечено тільки за умови, якщо воно буде спеціально передбачено в бюджеті країни.
5. Особливістю існуючих підприємств в Україні є те, що вони здебільшого використовують ключові технології, розроблені за радянських часів, які складають спільну інтелектуальну власність двох країн України та Росії, що, по суті, виключає їх приватизацію третьою країною із збереженням спеціалізації.
6. Більшість існуючих виробництв мають сховища з радіоактивними відходами, які є екологічно небезпечними об'єктами і доля яких може вирішуватись лише під контролем держави.
Атомна енергетика та підприємства, що її забезпечують, мають відігрівати визначну роль на шляху інноваційного розвитку економіки України і перебувати під постійним контролем з боку держави, як напрямок, який має виключне стратегічне значення.
Альтернативні джерела енергії дотепер не давали суттєвого внеску в енергозабезпечення країни, а всі ухвалені раніше програми їхнього розвитку практично припинено.
Курс на відродження економіки, який сьогодні прийняло керівництво країни, пов'язаний насамперед із надійною енергетичною базою.
Поки що немає відповіді на питання, як розвиватиметься вітчизняна енергетика.
Таким чином, йдеться про зміну пріоритетів у розвитку вітчизняної енергетики. У той же час будь-які істотні зміни в її структурі не намічаються, і це має об'єктивні причини.
По-перше, зміни в енергетичних системах відбуваються упродовж тривалих періодів часу і пов'язані зі значними матеріальними витратами.
По-друге, вугілля є єдиним вітчизняним енергоносієм, яким ми можемо забезпечити свої потреби без участі інших країн.
До першочергових заходів у розвитку вітчизняної атомної енергетики слід віднести:
здійснення необхідного комплексу робіт із забезпечення безпеки енергоблоків, що експлуатуються;
проведення у повному обсязі необхідних робіт за проектом «Укриття»;
виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС;
добудування блоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС;
забезпечення АЕС свіжим ядерним паливом;
вирішення проблеми з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом.
Сьогодні ми маємо десятки й сотні пунктів поховання радіоактивних відходів, і, за оцінкою експертів, їх активність, без об’єкта «Укриття», перевищує 13.1015 Бк. Ми перебуваємо в ситуації, коли на перший план виходять процеси вторинних забруднень, пов’язані з повенями, лісовими пожежами й іншими природними ситуаціями, які можуть призвести до міграції радіонуклідів. Вплив РАВ на довкілля вже зараз відчутний і продовжує посилюватися. Показова повсюдна наявність радіонуклідів — не лише стронцію-90 й цезію-137, а й радіонуклідів плутонію, америцію та інших трансуранових елементів у ґрунтових водах зони відчуження.
Радіонукліди надходять у ґрунтові води з місць зосередження РАВ і мігрують у Прип’ять і далі в Дніпро. Поки що концентрація радіонуклідів, які потрапляють у Прип’ять із території зони відчуження, незначна, порівняно з тими концентраціями, в яких вони приносяться з території Білорусі.
Але через 100—200 років потенційна небезпека забруднення басейну Дніпра
77 районів в 12 областях України забруднені радіонуклідами. За офіційними даними МОЗ України внаслідок чорнобильської катастрофи постраждало 3 млн. 427 тис. чоловік, у тому числі 1 млн. 260 тис. дітей. Скрізь пекло Чорнобиля пройшло 350 тисяч ліквідаторів, а ті хто залишився в живих, потребують серйозного лікування, яке їм держава забезпечити не має можливості, бо гроші розтаскують під прикриттям турботи про забезпечення електроенергією людей. Майже 90% дітей України мають по кілька хронічних захворювань, це яскраво виявляється під час призову молодих хлопців до збройних сил. У нас 153 тисячі дітей-інвалідів, інвалідність омолоджується. Понад 2500 дітей, що хворіють на рак щитовидної залози, прооперовані. За прогнозом МОЗ України до групи ризику по щитовидній залозі можна буде віднести 1,5 млн. дітей. Сформована група ризику по онкогематології в кількості 3 800 дітей. Від постраждалих батьків народилось 500 тис. дітей, з них 100 тис. з вадами розвитку.
На Поліссі, де дерново-підзолисті грунти, радіоактивний стронцій легко досягає клітин кісток і кісткового мозку, а внутрішнє опромінення особливо небезпечне для дітей і людей молодого віку. У вагітних жінок, що проживають на забрудненій території, радіоактивний стронцій разом із продуктами харчування потрапляє через плаценту до майбутньої дитини. Атомники та деякі політики не можуть або не хочуть зрозуміти, що Україна живе не після, а під час чорнобильської катастрофи. Плутоній буде розпадатися за законами природи. Вже з’явився америцій, що більш токсичний за плутоній, і краще розчиняється у воді. У чорнобильській зоні його вже знайдено в стовбурах дерев.
Нам необхідно привчитися виживати в умовах ядерного звалища. На моє переконання, відношення до наслідків чорнобильської катастрофи є індикатором людяності.
Щодо вибору курсу розвитку атомної енергетики на перспективу варто зазначити, що у даному відношенні Україна об'єктивно виявилася у вигідному становищі. Це полягає у тому, що вітчизняні атомні енергоблоки (без урахування ЧАЕС) є «молодими» порівняно з російськими. До часу закінчення їхніх проектних термінів експлуатації в Росії вже буде відпрацьовано технологію продовження ресурсів експлуатації аналогічних блоків і будуть отримані практичні результати її застосування.
Як випливає, для України також є доцільним взяти курс на продовження термінів експлуатації реакторів, які працюють, як було запропоновано раніше. Цей курс дає такі переваги:
- мінімізуються витрати на розвиток галузі: на розробку і виготовлення устаткування для реалізації технології
- відсуваються терміни ухвалення рішень щодо нових типів реакторів і відповідно практичної реалізації цих рішень;
Україна отримує шанс зробити у перспективі заміну ядерних реакторів, що експлуатуються сьогодні, на реактори природної безпеки, передусім - електроядерні, забезпечивши цим якісно новий рівень безпеки вітчизняної атомної енергетики загалом.
Зважаючи на такий стратегічний курс, варто будувати перспективу й щодо таких важливих проблем, як створення власного паливного циклу і поводження з відпрацьованим ядерним паливом.
Реалізація будь-якої стратегії розвитку галузі неможлива без зміцнення позицій вітчизняної ядерної науки як фундаментальної, так і прикладної. Сьогодні рівень наукової підтримки ядерної енергетики не відповідає вимогам дня. Академічна наука, окремі фрагменти якої працювали на вирішення проблем в атомній галузі, також втратила свої позиції.
Вихід на передові рубежі вітчизняної ядерної науки дасть змогу провести реорганізацію вітчизняної атомної промисловості і тим самим забезпечити умови для інтеграції в міжнародні проекти для залучення інвестицій. Для здійснення такого курсу потрібна:
- розробка і реалізація інвестиційних програм і проектів;
- входження вітчизняних організацій до складу міжнародних консорціумів;
- взаємодія й узгодження інтересів з головними міжнародними енергетичними організаціями і спілками.
Висновки
Необхідною умовою для постійної стабільної роботи атомної енергетики є обґрунтовано обраний стратегічний курс їхнього розвитку з подальшою розробкою на його основі концептуальних та програмних документів при беззаперечному їхньому виконанні.
Стратегію розвитку вітчизняної атомної енергетики мають визначати такі основні чинники, як надійність, безпека, економічність, стабільність, а також тенденції розвитку світової енергетики.
Вихід на передові рубежі вітчизняної ядерної науки є необхідною умовою інтеграції в міжнародні програми і проекти з метою залучення інвестицій для розвитку вітчизняної ядерної енергетики.
Список використаної літератури
- Девять стран хотят создать ядерно-энерге тические системы четвертого поколения // News from USIA Washington File in Russian, February.
- Покровский В. В. Технология предваритель ного термо-механического нагружения (тепловой опрессовки) корпусов атомных энергетических реакторов типа ВВЭР - перспективный метод обеспечения устойчивости атомной электроэнергетики Украины и ее безопасности: Тез. докл. - К.: СНПП «Ресурс», 1997.
- Сообщение МАГАТЭ о положении в ядерной энергетике в 2003 году // News from the USIA Washington File in Russian, http: // 2004, 10 March.
- Чернов А.П. Состояние и перспектива ядерной энергетики и промышленности // Энергетика и электрификация. - 1999. - Июль.
- Шевцов А. І., Дорошкевич А. З. Перспективи розвитку ядерної енергетики України в аспекті національної безпеки // Стратег. панорама. - 1999. - № 1-2.
- Шевцов А. И., Земляной Н. Г. и др. Стратегия развития атомной энергетики Украины в контексте мировых тенденций: Аналит. материал. - Днепропетровск: ДФ НИСИ, 1999.