Пвнз донецький університет економіки та права на правах рукопису забаренко юнона олександрівна

Вид материала

Содержание

Payback Period
I – загальна сума чистих інвестицій в проект; CF
DCF – грошовий потік, дисконтований за ціною капіталу. Обидва критерії (PP
IRR характеризує очікувану прибутковість проекту. Ухвалення проекту, в якому IRR
Вдосконалення економічного механізму податкового планування на стадії формування оптимального інвестиційного проекту на підприєм

Подобный материал:

1 2 3 4

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Процес стратегічного податкового планування на підприємстві повинен містити в собі наступні етапи:

Дослідження факторів зовнішнього податкового середовища і податкової політики держави.

Таке дослідження включає обов'язковий огляд проектів нормативно-правових актів і прогноз можливого розвитку подій, огляд і прогноз звичаїв ділового обороту і судової практики, вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства з урахуванням сучасного полягання податкового поля і можливої їх зміни в майбутньому періоді.

Визначення стратегічних цілей діяльності підприємства в області податкового планування і загального періоду формування податкової стратегії.

Оскільки першочерговою метою ухвалення податкових рішень є максимізація ринкової вартості підприємства [13; 185, p.49], остільки головною метою діяльності підприємства у сфері стратегічного податкового планування є підвищення рівня добробуту власників підприємства і збільшення рентабельності виробництва за рахунок зниження податкових витрат.

Період формування стратегії підприємства в області оподаткування визначається тривалістю періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства і не може його перевищувати. Тривалість такого періоду залежить як від передбаченості розвитку економіки в цілому, державної податкової політики, кон'юнктури окремих сегментів фінансових ринків, так і від галузевої приналежності підприємства, його масштабів, стадії виробничого циклу і так далі

Розробка системи організаційно-економічних і економіко-правових заходів щодо забезпечення реалізації податкової стратегії.

Цей етап передбачає:

складання прогнозів податкових зобов'язань підприємства, зокрема при настанні форс-мажорних обставин;

розробку варіантів схем фінансових, документарних і товарно-матеріальних потоків;

складання мережевого графіка відповідності використання податкових, фінансових і комерційних зобов'язань організації.

Оцінка ефективності розробленої податкової політики.

Оскільки стратегічне податкове планування є підлеглій похідній довгострокових управлінських рішень у сфері загальної економічної стратегії розвитку підприємства, які зв'язані, перш за все, з інвестиційною діяльністю, то для оцінки ефективності податкової політики підприємства буде обґрунтованим використання показників і методів оцінки інвестиційних проектів.

При ухваленні інвестиційних рішень найчастіше використовують показник чистих грошових потоків (net cash flows), який є різницею між грошовими надходженнями від реалізації інвестиційного проекту за певний часовий період і пов'язаними з ним витратами. Максимізація вартості фірми вимагає, щоб ціна всіх використовуваних чинників виробництва і елементів витрат, які створюють негативні грошові потоки, була мінімізована. Проте витрати є необхідним компонентом будь-якої господарської операції і побічно сприяють її прибутковості. І якщо певна стаття витрат є виправданою, то необхідно не элиминировать її, а оптимально скоротити пов'язаний з нею негативний грошовий потік. Враховуючи, що податки є необхідними негативними грошовими потоками, то вони можуть дуже суттєво впливати на оцінку цих грошових потоків. У багатьох випадках вплив податків може стати вирішальним в тому, відбудеться проект чи ні. Тому облік податкової складової є необхідною (одним з головних) умовою при виборі методу оцінки проекту капітальних вкладень.

В даний час для оцінки ефективності інвестиційних проектів використовуються спеціальні методи, серед яких:

Методи, що не враховують зміну вартості в часі.
Методи, які засновано на дисконтуванні грошових потоків.

Перша група методів заснована на використанні таких критеріїв, як

термін окупності ( Payback Period, PP), дисконтований термін окупності (Discount Payback Period, DPP), облікова прибутковість, або коефіцієнт ефективності інвестицій (Accounting Rate of Return, ARR) [13, Т1, с. 211-239]:

а) терміном окупності (PP) є період, який потрібен для повного відшкодування спочатку зроблених інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від реалізації проекту, і розраховується за формулою:

, (2.17)

де I – загальна сума чистих інвестицій в проект;

CF – річна сума чистих грошових надходжень.

б) дисконтований термін окупності (DPP) є модифікацією критерію PP і визначається по аналогічному алгоритму, але на основі грошового потоку, дисконтованого за ціною капіталу:

, (2.18)

де DCF – грошовий потік, дисконтований за ціною капіталу.

Обидва критерії (PP і DPP) ігнорують вплив елементів грошового потоку, що знаходяться за межами терміну окупності.

в) облікова прибутковість, або коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR), є показником, який більшою мірою засновано на показнику чистого прибутку, а не грошового потоку:

, (2.19)

де ANE – середньорічний очікуваний чистий прибуток (визначається як різниця між прибутком від реалізації і податком на прибуток).

Проте критерії PP, DPP і ARR (формули 2.17–2.19) ігнорують тимчасову вартість грошей, тому не дають достовірної інформації про внесок проекту в нарощування ринкової вартості підприємства і можуть привести до некоректних рішень в області інвестиційної політики.

Тому ефективнішим методом управління рухом грошових коштів, у тому числі і для податкових цілей, представляється дисконтування руху засобів по всіх напрямах платежів. Погашення податкових зобов'язань  це могутній потік грошових коштів, безпосередньо визначуваний фінансовим станом підприємства. В зв'язку з цим колосального значення набуває завдання управління грошовим потоком підприємства в цілому. Концепція швидкості потоку грошових коштів, тобто швидкості, з якою грошові ресурси стають доступними, є визначальним чинником при будь-якій поточній і очікуваній фінансовій стабільності підприємства. Аналіз результатів управління грошовими потоками в минулому звітному періоді дозволяє орієнтуватися при виборі податкової політики підприємства.

Методи управління потоком грошових коштів засновано на доцільності практичних дій. Вони дозволяють виявляти фінансові наслідки від вибору підприємством альтернативних схем оподаткування і врахувати поточні коректування податкового законодавства протягом звітного періоду. При цьому ухвалення рішень залежить від дії двох чинників:

розподілу в часі термінів погашення всіх (в т.ч. податкових) боргових зобов'язань і надходження виручки на рахунок підприємства;

невизначеності цих потоків.

Для обліку цих чинників використовуються методи планування потоків грошових коштів (методи дисконтування). Аналіз ефективності інвестиційних проектів на основі методів дисконтування грошових потоків ґрунтується на обчисленні суми справжньої (поточної, приведеної) вартості майбутніх чистих грошових надходжень і їх порівнянні з сумою чистих інвестицій або суми майбутньої вартості чистих інвестицій – з майбутньою вартістю чистих грошових надходжень.

Аналіз засновано на використанні таких основних критеріїв, як чистий приведений ефект, або чиста приведена вартість (Net Present Value, NPV), внутрішня прибутковість (Internal Rate of Return, IRR), індекс рентабельності (Profitability Index, PI), або дохід на одиницю витрат [13, Т1, с. 211-239]:

а) чиста приведена вартість проекту, або чистий приведений ефект, (NPV) визначається підсумовуванням дисконтованих елементів грошового потоку за ціною капіталу проекту:

, (2.20)

де CFt – очікувана притока (відтік) грошових коштів за період t;

k – ціна капіталу проекту.

Для визначення NPV інвестиційного проекту майбутні грошові надходження дисконтують за допомогою дисконтної ставки, тобто розраховується приведена, або поточна, вартість кожного грошового потоку, яку дисконтовано за ціною капіталу даного проекту. Якщо NPV = 0, то проект забезпечує підприємству необхідний прибуток і його слід реалізувати. Якщо NPV = 0, то необхідний прибуток не забезпечується і проект повинно бути знехтувано.

б) внутрішня прибутковість (IRR) визначається як ставка дисконтування, що зрівнює приведені вартості очікуваних надходжень за проектом і зроблені інвестиції (PV (притоки) = PV (інвестиції)), або:

, (2.21)

IRR характеризує очікувану прибутковість проекту. Ухвалення проекту, в якому IRR більше ціни капіталу, підвищує добробут власників підприємства, тобто максимізує його ринкову вартість.

в) індекс рентабельності (PI), або дохід, на одиницю витрат визначається по наступній формулі:

, (2.22)

де СIF_t  очікувана притока грошових коштів, або дохід;

COF_t  очікуваний відтік грошових коштів, або витрати.

Критерії NPV, IRR і PI (формули 2.20–2.22) математично взаємозв'язані, тобто приводять до однакових результатів при аналізі незалежних проектів: якщо NPV0,то IRRk и його PI1. Проте NPV, IRR, PI можуть дати суперечливі відповіді для альтернативних проектів. У цій ситуації переважно використання критерію NPV. Причому критерії NPV, PI і IRR переважно критерію PP.

Критерій NPV показує приріст добробуту власників підприємства, що генерується проектом, і припускає, що грошові кошти, що поступають, будуть реінвестовані за ціною капіталу фірми, тоді як, зокрема, IRR припускає реінвестування по ставці, рівною IRR проекту. А оскільки реінвестування за ціною капіталу є більш обґрунтованим, критерій NPV переважно IRR, є кращою характеристикою віддачі на вкладений капітал і показує, наскільки збільшується вартість фірми в результаті реалізації проекту.

Всі вищенаведені критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів засновано на аналізі величин пов'язаних з проектом грошових потоків (CF). Тому найважливішим етапом в процесі ухвалення інвестиційних рішень є оцінка прогнозованого грошового потоку. Податки є необхідними негативними грошовими потоками, а тому можуть надавати вельми значну дію на оцінку очікуваних грошових потоків. У багатьох випадках вплив податків може стати визначальним в розрахунку ефективності планованої інвестиційної діяльності підприємства. Тому методику аналізу процесів стратегічного податкового планування доцільно засновувати на використанні показників податкового тягаря, які розраховуються на етапі дослідження ефективності тактичного податкового планування, і використовувати дані показники для оцінки можливості отримання невід’ємних результатів чистої приведеної вартості довгострокових проектів підприємства.

2.3. Оптимізація механізму податкового планування на підприємстві з використанням методів економіко-математичного моделювання

Основною стратегічною метою податкового планування як ітераційній діяльності, яка спрямована на вдосконалення процесу управління підприємством і полягає у впорядкуванні його фінансово-господарської діяльності відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства в контексті чинного податкового законодавства, є максимізація ринкової вартості підприємства за допомогою оптимізації його податкового портфеля.

Одним з найбільш ефективних способів досягнення даної мети може стати імітація його виробничої, інвестиційної і господарської діяльності у вигляді економіко-математичної моделі, що дозволяє визначити вплив рівня оподаткування на інвестиційну поведінку підприємства і на підставі виявлених закономірностей оптимізувати управління його податковими потоками. Застосування імітаційного моделювання для аналізу механізму податкового планування підприємства як економічної системи із значною кількістю початкової інформації і причинно-наслідкових зв'язків дає можливість абстрагуватися від безлічі другорядних чинників і виділити найбільш суттєві аспекти проблеми. Імітація є надзвичайно гнучким і цінним методом вирішення завдань, ефективним у використанні на всіх рівнях планування – від стратегічного до поточного оперативного планування, оскільки надає широкий круг можливостей для проведення експериментів з складними системами, а також виявлення їх специфічних закономірностей.

В рамках даного дослідження передбачається за допомогою економіко-математичних методів змоделювати діяльність деякого промислового підприємства. Вибір саме підприємства промисловості, а не сфери послуг обґрунтовано наступним міркуванням. Значний розвиток сфери послуг в багатьох процвітаючих країнах пояснюється не тим, що її як самостійний бізнес вважають за краще розвивати підприємці, а нищепереліченими причинами:

а) високий рівень реального сектора економіки, і в першу чергу промисловості, яка вимагає все більшого обсягу якісних послуг в різних областях, забезпечує попит на інфраструктурні галузі, внаслідок чого сектор послуг з ролі в економіці стає сумірним з реальним сектором;

б) висока продуктивність праці в промисловості, коли створювана промислово-виробничим персоналом додана вартість виявляється достатньою і для погашення обов'язкових витрат, і для оплати підприємством великого обсягу якісних послуг. Тому інтенсивний розвиток сектора послуг є етапом розвитку економіки, що наступає після того, як реальний сектор економіки досягає високого рівня, в першу чергу по продуктивності праці;

в) головним надійним джерелом засобів для розвитку промислових підприємств в Україні може і повинен стати власний прибуток підприємства, що залишається в його розпорядженні після оподаткування. Доходи від сировинних галузей ненадійні, оскільки можуть сильно залежати від політичної кон'юнктури і непередбачуваних тенденцій світового ринку. Зовнішні інвестиції проводяться в набагато менших об'ємах, чим цього вимагає нормальний розвиток промисловості.

По цих причинах центр дослідницьких інтересів представлений підприємствами промисловості.

У спеціалізованій економічній літературі, яку присвячено проблемам податкового планування, дослідження механізму даної економічної конструкції базується на описі всього різноманіття вживаних на практиці схем і методів податкової оптимізації, тоді як спроби створення адекватних моделей податкового планування на рівні суб'єктів господарювання відбито в нечисленних наукових публікаціях окремих учених-дослідників.

Так, в дисертаційній роботі Рябцева А.В. паралельно представлено дві моделі, що припускають облік впливу податків на результати фінансово-господарської діяльності промислового підприємства [146]. Перша з них – модель планування сум податкових платежів – описана системою дванадцяти диференціальних рівнянь, які задають прогноз валових доходів, витрат і прибутку підприємства, і що дозволяють, на думку автора, визначити суми податкових платежів на кінець кожного звітного періоду, а також сформувати набір управлінських дій з метою мінімізації обсягу податкових платежів в поточному періоді. У другій моделі – моделі управління грошовими потоками – автором вирішується завдання зменшення податкових платежів за рахунок скорочення тих грошових потоків, які є базою оподаткування. Дана модель має на меті спрогнозувати величину відрахувань в розрізі двох видів податків – ПДВ і податку на прибуток, а також мінімізувати податкове навантаження протягом одного фінансового року шляхом покриття всіх податкових зобов'язань підприємства за кожен місяць. Обидві моделі динамічного програмування, що запропоновано Рябцевим А.В., є, по суті, не моделями податкового планування, в яких була б відбита податкова стратегія підприємства в довгостроковій перспективі, цілеспрямована на оптимізацію податкових платежів, а моделями планування податкових платежів на короткостроковий період, що забезпечують правильність розрахунків сум сплачуваних податків і своєчасність їх погашення.

Використання математичного моделювання для дослідження ефективності податкового планування на підприємстві відбите і в роботі Карпової В.В. [85]. Пропонована автором математична модель представлена формулою розрахунку економії податкових платежів по двох альтернативних проектах. При цьому проекти податкового планування засновано на схемі оптимізації податкових платежів з делегуванням податкових зобов'язань по договорах комісії структурі-сателиту, що застосовує спрощену систему оподаткування із сплатою 6% (у проекті №1) і 10% (у проекті № 2) єдиного податку. В результаті вироблюваних розрахунків приймається проект, що приносить велику економію. Таким чином, моделювання податкового планування автор пропонує засновувати на використанні однієї з найбільш поширених лазівок в податковому законодавстві – системі єдиного податку.

У роботі Вишневського В.П. і Стешенко С.Г. для вивчення впливу податків на діяльність промислових підприємств і доходи бюджету за допомогою економіко-математичної моделі було проведено ряд обчислювальних експериментів, яки призначено для виявлення, з одного боку, наслідків зниження податків на результати діяльності промислових підприємств, і з іншого боку, наслідків зменшення податкового тиску на підприємства для бюджету [24]. Модель заснована на варіюванні екзогенних розмірів ставок податку, що задаються, на прибуток, ПДВ і нарахувань на заробітну плату в інтервалі 0 ч 100 % і оцінки сили дії таких змін на розмір прибутку підприємства і зростання доходів бюджету. Таким чином, дане дослідження зачіпає аспекти зовнішнього впливу державної політики податкових ставок на внутрішні показники діяльності підприємства з урахуванням зворотних зв'язків.

У розробленій Білопольською Т.В. і Жерліциним Д.М. імітаційній моделі податкових потоків на підприємстві як першочергова мета виділено „визначення щоденної потреби в грошових коштах, призначених для погашення поточних зобов'язань по податках і зборах, а також суми коштів, що перераховуються до бюджету щомісячно” [8, с.93]. Тому запропонована цими авторами імітаційна модель дозволяє проводити планування сум обов'язкових платежів на поточний податковий період, але не моделювати механізм податкового планування на підприємстві.

Аналіз розробок в області моделювання податкових процесів показує, що питання створення ефективних оптимізаційних моделей механізму податкового планування на підприємстві продовжують залишатися актуальними і вимагають подальшого розвитку.

Оскільки стратегічне податкове планування на підприємстві є похідною довгострокових управлінських рішень, які зв'язані, перш за все, з інвестиційною діяльністю, те моделювання процесів податкового планування доцільно засновувати на використанні показників і методів оцінки інвестиційних проектів у поєднанні з показниками, що характеризують податкову ситуацію на підприємстві. При цьому в якості основного показника, що служить мірилом прибутковості проекту, можливе використання чистої приведеної вартості (Net Present Value, NPV), в розрахунку якої вплив податків враховується з максимальною повнотою, а найбільш ємким показником, що характеризує податкову ситуацію на підприємстві, можна рахувати податковий тягар (Tax Burden, ТВ).

Метою моделювання процесів податкового планування на підприємстві в широкому розумінні є вивчення впливу оподаткування на інвестиційну поведінку підприємства, або, іншими словами, оцінка залежності між рівнем податкового тиску на підприємство і ухвалюваними підприємством інвестиційними рішеннями.

При цьому можливі два варіанти вибору напряму аналізу – кількісний і якісний.

Перший з них пов'язано з дослідженням ефекту масштабу проекту. Припустимо, підприємство чекає вибір з ряду інвестиційних проектів одного найбільш оптимального, тобто того, при якому цільові критерії NPV і ТВ досягають свого оптимуму: NPV → max, TB → min.

За інших рівних умов:

один і той же об'єкт вкладення (або еквівалентні об'єкти);
технологія виробничого циклу ідентична;
інтенсивність притоки грошових коштів однакова;
терміни окупності (тривалість) проектів рівні;
ціна на продукцію, що випускається (товарну), однакова і так далі

зміни ключового показника – обсягу продажів в одиницях продукції, а відповідно і доходу (виручки) від реалізації продукції – можуть бути пов'язані виключно з масштабними рівнями проектів (величина інвестицій за одним проектом більша, ніж по іншому). В умовах необмеженості доступу до джерел засобів проблема вибору інвестиційного проекту вирішується на користь масштабнішого: "крупні інвестиції вимагають значних, але завжди виправданих витрат" [13, Т1, с.209].

Проте якщо ринок капіталів недосконалий, і доступність фінансових коштів обмежує інвестиції, найбільш суттєвим є вибір іншого варіанту аналізу – вивчення впливу податкової стратегії підприємства не стільки на зміну рівня інвестицій, скільки на зміну структури інвестицій.

Нехай однозначно ухвалено рішення про запуск інвестиційного проекту з певною сумою первинних капіталовкладень, тобто заданого масштабу (або прийняті n проектів однакових масштабів). В цьому випадку завданням дослідження є визначення найбільш ефективного використання засобів, що вкладаються у виробництво, шляхом вибору оптимального по структурі напряму інвестування. При даному підході, розглядаючи підприємство як замкнуту економічну систему із зворотним зв'язком, аналізу піддається можливість підвищення стабільності системи шляхом відповідних змін в ній самій. Не маючи можливості контролювати економічне середовище, в якому воно діє, підприємство може змінювати елементи своєї системи, щоб бути здатним реагувати на той або інший вхід найбільш ефективним чином.

В області податкового планування на підприємстві дана ідея має наступне втілення: в умовах недосконалості ринку капіталів і актуальної для більшості підприємств проблеми обмеження обсягів інвестицій доступністю фінансових коштів в центрі дослідження повинне знаходитися вивчення впливу податкової стратегії підприємства на зміну не масштабу, а структури інвестицій. В цьому випадку завданням дослідження є визначення найбільш ефективного використання засобів, що вкладаються у виробництво, шляхом вибору оптимального по структурі напряму інвестування.

Інвестиціями є фінансові вкладення в збільшення виробничих ресурсів, які, у свою чергу, характеризуються двома основними показниками – виробничими фондами і чисельністю працівників. Тому завданням моделі є пошук на стадії розробки інвестиційного проекту таких шляхів розподілу співвідношення вкладень в основні чинники виробництва – праця і капітал, які б забезпечили при заданому обсязі первинних інвестицій і відсутністю можливості варіювання масштабами капіталовкладень і встановлюваними державою на макрорівні розмірами податкових ставок максимізацію його ринкової вартості, мінімізуючи при цьому суму сплачуваних підприємством податків і супутніх їм податкових витрат.

В рамках подальшої формалізації процесів управління податковими потоками підприємства визначимо первинні умови моделі:

1. Модель розглядається не для діючого економічного суб'єкта із сталою структурою витрат і прогнозованим обсягом продажів, а для планованих виробництва і фінансово-господарської діяльності деякого підприємства-представника промислової сфери, що знаходиться на початковій стадії – стадії створення оптимального інвестиційного проекту.

2. Підприємство припускає діяти в умовах досконалої конкуренції і максимізувати свою ринкову вартість, стикаючись з фіксованими факторними цінами w для витрат на працю (L) і r на витрати капіталу (K).

3. Аналізується один проект, що генерує один грошовий потік. Новий проект не впливає на існуючі грошові потоки фірми.

4. Не розглядається інфляційний вплив на грошовий потік з часом, а також дисконтована сума втрат.

5. Підприємство сплачує три податки: податок на прибуток (Ti), податок на заробітну плату (відрахування на соціальні заходи) (Tw) і ПДВ (Tv).

6. Воно випускає продукцію, що повністю реалізовується протягом розрахункового періоду. Залишки незавершеного виробництва, готовій продукції на складі, відвантажена, але не сплачена продукція не утворюються.

Використовувані обмеження спрощують модель, проте вона містить достатню інформацію, що дозволяє досить точно описувати процеси, що вивчаються, і ухвалювати адекватні управлінські рішення. Крім вищесформульованих загальних допущень при описі конкретного порядку розрахунків будуть додатково введені і інші обмеження, що носять вужчий характер і що відносяться до особливостей розрахунків окремих показників.

На основі вказаних початкових передумов реалізацію моделі податкового планування на промисловому підприємстві необхідно проводити в послідовності, яку представлено в додатку В:

₀

Співвідношення між оборотними коштами і кількістю основних фондів задане особливостями технологічних процесів підприємства, є постійною величиною протягом терміну дії проекту і у вартісному виразі визначається таким чином:

 =

, 0<<1 (2.24)

Тоді первинні інвестиції в капітал підприємства складуть:



Інвестиційні вкладення в трудові ресурси I_L математично можуть бути представлені наступним виразом:

_w), (2.26)

де w  середня ставка зарплати одного робочого до вирахування податків; L₀  чисельність промислово-виробничого персоналу;

_w ставка відрахувань до соціальних фондів.

Таким чином, загальна величина первинних вкладень в даний інвестиційний проект повинна бути запланована на рівні:

_w), I₀ = const (2.27)

2. Розрахунок вартості вироблюваної продукції.

Вартість виробленої підприємством товарної продукції за умови використання двох взаємозамінних чинників – капіталу і праці, описується формулою виробничої функції типу Кобба-Дугласа:

, (2.28)

де Y_i^* – вартість продукції, що випускається (товарної);

A – виробничий параметр;

K_i – витрати капіталу;

L_i – витрати праці;

б – коефіцієнт приватної еластичності виробництва;

i – варіант розрахунків [92, с.126–127].

3. Розрахунок фондоозброєності виробництва.

У двофакторній виробничій функції типу Кобба-Дугласа (формула 2.28) оцінка взаємозв'язку ресурсів при використовуваній агрегованій економічній технології проводиться на основі показника залежності між кількістю капіталу і праці, які витрачено на виробництво продукції, тобто на запуск виробничого циклу. Дане співвідношення, яке виступає характеристикою нульового порядку виробничої функції типу Кобба-Дугласа, є одним з традиційних показників – фондоозброєністю і визначає значення обсягу основних фондів, що доводяться на одного працівника, наступною формулою:

m_i

, (2.29)

де m_i – фондоозброєність виробництва.

Обмеження на зміну значень K_i^* и L_i можна представити в наступному вигляді:

,

де K^max и L^max – гранично можливі величини витрат основного капіталу і праці, які є допустимими за технологічних умов виробництва, що склалися на підприємстві.

4. Розрахунок виручки підприємства від реалізації вироблюваної продукції.

Оскільки промислове підприємство, що розглядається в моделі, є платником ПДВ, то його виручка від реалізації Y_i розраховується як вартість проведеної продукції з урахуванням податку:

(2.30)

5. Розрахунок прибутку підприємства.

Прибуток підприємства i-го періоду P_i складе різницю між вартістю проведеної продукції (без ПДВ) і витратами виробничих ресурсів:

(2.31)

де d – норма амортизаційних відрахувань;

r – ціна капіталу, який вкладено в інвестиції.

6. Розрахунок сум податків, що сплачуються підприємством.

Даний етап передбачає динамічне моделювання зобов'язань підприємства по трьом групам податків – на прибуток, ПДВ і на зарплату (відрахувань на соціальні заходи).

Вважатимемо, що в умовах даної моделі податок на прибуток стягується в кінці звітного періоду i з прибутку, розрахованого відповідно до формули (2.31), причому тільки у тому випадку, коли цей прибуток додатний. Тоді сума T_i податку на прибуток складе:

, (2.32)

де _i – ставка податку на прибуток підприємства.

Розрахунок зобов'язань по ПДВ (T_Vi) проводиться кредитним методом:

(2.33)

Податок на заробітну плату (відрахування на соціальні заходи) Tw_iрозраховується виходячи з розміру фонду оплати праці і ставки нарахувань на зарплату і складає:

(2.34)

Сумарні зобов'язання по даних групах податків TL_i є сукупністю зобов'язань підприємства по кожному з них:

(2.35)

7. Розрахунок податкового тягаря.

Величина податкового тягаря підприємства (TB) визначається як відношення суми податків, нарахованих за розрахунковий період i до знов проведеної за цей час вартості:

, (2.36)

де MZ_i − матеріальні витрати за період i.

8. Розрахунок величини трансакційного коефіцієнта.

Використання в моделі трансакційного коефіцієнту обумовлено економічним сенсом даного показника, який засновано на теорії трансакційних витрат неоінституціональної економічної парадигми [110-113]. Податкові витрати підприємства можна розділити на дві основні групи – безпосередні і супутні. Безпосередніми податковими витратами є самі суми податків, які нараховано за певний період за наслідками фінансово-господарської діяльності і обов'язкових для перерахування підприємством до бюджету держави. Проте крім рестрикційної складової податкової системи промислове підприємство в сучасних умовах стикається з наявністю високих трансакційних витрат ведення бізнесу, основна питома вага яких доводиться на податкове адміністрування, що має складну структуру і методику стягування податкових платежів.

Податкове планування здатне в тій чи іншій мірі згладити, а по можливості і зовсім элиминировать інституційні ризики, що виникають у зв'язку з оподаткуванням діяльності промислових підприємств, тобто супутні податкові витрати, а також зменшити негативну дію високого податкового навантаження (як відносного показника безпосередніх податкових витрат).

Коефіцієнт, що вводиться, є функцією від податкоемкости виробництва, яка виражається через показник податкового тягаря на підприємство, і враховує додаткові трансакційні витрати, пов'язані з проведенням заходів щодо податкового планування:

(2.37)

де k_t – трансакційний коефіцієнт, k_t 0;1,

– функціональна залежність, економічна природа якої досліджується в п.3.1.

У свою чергу k_t відображає вплив податкового тягаря на два основні чинники, які пов'язано з проведенням заходів щодо податкового планування: витрати податкового адміністрування і витрати ризику податкових перевірок, які пов'язано з вірогідністю ревізій з боку контролюючих органів і подальшим застосуванням штрафних санкцій по їх результатах. Сукупність даних чинників здатна надавати корегуючи дію на рішення про інвестування, які засновано виключно на міркуваннях про очікувану прибутковість. k_t дозволяє оцінити податкову ризиковість інвестицій, а потім визначити, чи є рівень очікуваної прибутковості достатнім для компенсації передбачуваного ризику.

9. Розрахунок сукупного грошового потоку підприємства.

Сукупний грошовий потік D_i є доходом підприємства, що залишається в його розпорядженні після обов'язкових виплат – податків, инвестиційних доходів вкладників та ін., і розраховується таким чином:

(2.38)

10. Розрахунок чистого грошового потоку підприємства.

Величина чистого грошового потоку підприємства розраховується як різниця між всіма позитивними і негативними грошовими потоками, яка залишається у розпорядженні підприємства в кінці розрахункового періоду i:

(2.39)

При цьому в пропонованій моделі традиційне рахування чистого грошового потоку скоректоване на суму додаткових трансакційних податкових витрат k_tTL, які пов'язано із здійсненням заходів щодо податкового планування на підприємстві.

11. Розрахунок чистої приведеної вартості інвестиційного проекту.

Чиста приведена вартість розраховується таким чином :

, (2.40)

де r* – річна (ефективна) банківська процентна ставка; r – ціна капіталу проекту.

Розраховуючи NPVi, зробимо припущення, що ризик, який пов'язано з грошовими потоками проекту, і ризик, який пов'язано з банківськими депозитами, однакові. Отже, в цьому випадку банківську процентну ставку r* як ціну капіталу, що вкладено в банк, можна брати як норму дисконтування проекту за ціною капіталу, що вкладено в інвестиційний проект, тобто для даного проекту r = r*.

При припущенні r = r* формула (2.40) прийме наступний вигляд:

(2.41)

12. Визначення цільової функції моделі.

Цільовою функцією (ЦФ) досліджуваної моделі є максимізація чистої приведеної вартості інвестиційного проекту:

(2.42)

Таким чином, метою пропонованої оптимізаційної моделі, яка призначена для етапу створення інвестиційного проекту, є пошук такого співвідношення капіталу і праці при заданому обсязі первинних інвестицій, яке б забезпечило максимально можливе значення NPV з урахуванням податкових наслідків схвалюваного інвестиційного рішення.

Моделювання механізму податкового планування з використанням представленої економіко-математичної моделі доцільно в наступних двох основних напрямах:

Обґрунтування концептуальної можливості використання моделі на прикладі деякого підприємства-представника промислової сфери, в якості котрого розглядається вся промислова галузь України. Дана частина припускає наступні основні лінії дослідження:

вивчення впливу зміни співвідношення між двома виробничими чинниками – капіталом і працею при незмінному обсязі первинних інвестицій на величину цільової функції;

визначення характеру залежності рівня додаткових трансакційних податкових витрат від величини податкового тягаря;

аналіз сукупної дії двох аспектів – як співвідношення капіталу і праці, так і трансакційного коефіцієнту – на параметри цільової функції.

Практична апробація ефективності розробленої моделі на основі застосування її результатів для конкретних інвестиційних проектів діючих промислових підприємств.

Запропоновану імітаційну модель реалізовано в програмному середовищі Мicrosoft Excel, застосування якого, крім досягнення основних цілей моделі, дозволить також поліпшити розуміння процесів реалізації інвестиційного проекту, формування і погашення податкових зобов'язань на підприємстві, випробовувати можливі стратегії поведінки даної системи за різних первинних умов, наочно прослідкувати динаміку податкових відрахувань у взаємодії з потоками грошових коштів на підприємстві.

Висновки до розділу 2

1. Запропоновано структуру податкового планування на промисловому підприємстві на підставі розгляду видів управлінської діяльності по плануванню податків виходячи з двох позицій: за критерієм процедур, що визначають послідовність вирішення завдань, і за критерієм типів завдань, що вирішуються в ході ухвалення управлінських рішень. По першому критерію обґрунтована доцільність градації діяльності по податковому плануванню як процесу ухвалення рішень на ряд етапів: встановлення цілей діяльності підприємства; діагноз проблем і можливостей підприємства, удосконалення його цілей; виявлення альтернатив; аналіз наслідків; вибір; програмування; оцінка ефективності; визначення тенденцій. Відповідно до другого критерію запропонована структура податкового планування об'єднує найважливіші етапи цього процесу в три основні підцикли – оперативний, тактичний і стратегічний.

2. Побудова економічного механізму податкового планування на підприємстві повинна починатися з визначення його стратегічних орієнтирів в області оподаткування. Основною метою стратегічного податкового планування на підприємстві є збільшення добробуту його власників за допомогою оптимізації податкового портфеля. Оскільки стратегічне податкове планування є підлеглій похідній довгострокових управлінських рішень у сфері загальної економічної стратегії розвитку підприємства, які зв'язані, перш за все, з інвестиційною діяльністю, то моделювання механізму податкового планування запропоновано засновувати на вивченні дії рівня оподаткування на інвестиційний вибір підприємства.

Розроблену оптимізаційну модель призначено для етапу створення інвестиційного проекту. Її метою є вивчення впливу податкової стратегії підприємства на зміну не масштабу, а структури інвестицій шляхом визначення такого співвідношення вкладень в основні фактори виробництва – капітал і праця, які б забезпечили при заданому обсязі первинних інвестицій і відсутністю можливості варіювання масштабами капіталовкладень і встановлюваними державою на макрорівні розмірами податкових ставок максимізацію його ринкової вартості, мінімізуючи при цьому суму сплачуваних підприємством податків і супутніх їм трансакційних податкових витрат.

3. Обґрунтовано введення в економіко-математичну модель, що дозволяє аналізувати ефективність економічного механізму податкового планування на промисловому підприємстві, трансакційного коефіцієнта. Цей показник, що вводиться вперше, за своєю економічною природою є агрегованим, оскільки дозволяє враховувати вплив і податкового тягаря, і додаткових трансакційних податкових витрат, які пов'язано з проведенням заходів щодо податкового планування, – витрат податкового адміністрування і витрат риски податкових перевірок.

4. Цільова функція пропонованої моделі податкового планування на підприємстві представлена формулою (2.42):

,

де ЦФ_i  величина цільової функції моделі;

NPV_i – чиста приведена вартість інвестиційного проекту, яку скоректовано на суму додаткових трансакційних податкових витрат, які несе підприємство при здійсненні заходів щодо податкового планування і що знаходяться в безпосередній функціональній залежності від величини податкового тягаря.

Результати дослідження автора по другому розділу опубліковані в [51, 55, 57, 58, 66].

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Вплив чинників, що визначають інвестиційні рішення підприємства

Початкові дані, що є необхідними для побудови моделі податкового планування підприємства, засновано на показниках господарської діяльності промисловості України в 2003 та 2006 роках, які опубліковані в Статистичних щорічниках України за 2003 та 2006 роки [152, 153] та представлено в табл.3.1.

Таблиця 3.1

Початкові дані і розрахункові показники базисної періоду побудови моделі механізму податкового планування на промисловому підприємстві

Показник			Величина
Найменування	Умовне позначення	Одиниця вимірювання	2003 р.	2006 р.
1	2	3	4	5
Первинні інвестиційні вкладення в проект	I₀	млн.грн.	23378,82	77734,62
Інвестиції в основний капітал	К^*₀	млн.грн.	9511,00	45239,00
Інвестиції в трудові ресурси	L₀	тис.чол.	479,74	636,53
Фондоозброєність	m	млн.грн./ тис.чол..	19,83	71,07
Інвестиції в оборотний капітал	К^**₀	млн.грн.	6087,04	9047,80
Співвідношення між інвестиціями в оборотний і основний капітал	л	долі одиниці	0,12	0,20

Продовження табл. 3.1

1	2	3	4	5
Коефіцієнт еластичності обсягу виробництва за витратами капіталу	б	долі одиниці	0,5	0,5
Коефіцієнт еластичності виробництва щодо витрат праці	в	долі одиниці	0,5	0,5
Обсяг виробництва	Y^*₀	млн.грн.	63568,59	83167,29
Технологічний виробничий параметр	А	долі одиниці	734,86	447,40
Ціна праці	w	грн./месяц	591	1212,00
Фонд оплати праці	w L₀	млн.грн./год	3402,32	9257,69
Ставка податку на зарплату (відрахування на соціальні заходи)	ф_w	долі одиниці	0,37	0,36
Ставка ПДВ	ф_VAT	долі одиниці	0,2	0,2
Ставка податку на прибуток	ф_I	долі одиниці	0,3	0,25
Норма амортизації	d	долі одиниці	0,1	0,1
Амортизаційні відрахування	Dt₀	млн.грн.	951,10	4523,90
Норма дисконтування проекту	r	долі одиниці	0,07	0,09
Матеріальні витрати	MZ₀	млн.грн.	9561,79	21586,04
Прибуток	P₀	млн.грн.	50232,76	50009,01
Податкові зобов'язання	TL₀	млн.грн.	25922,80	21611,12
Знов створена вартість	Y^₀-MZ₀ -Dt*₀	млн.грн.	53055,70	57057,35
Податковий тягар	TB₀	долі одиниці	0,4886	0,3788
Трансакційний коефіцієнт	k_t₀	долі одиниці	0,2706	0,2910
Сукупний грошовий потік	D₀	млн.грн.	51576,30	71193,51
Чистий грошовий потік	ДD₀	млн.грн.	32863,33	38741,96
Чиста приведена вартість	NPV₀	млн.грн.	32863,33	38741,96

При цьому необхідно мати на увазі, що вибір базисного року, інформація за який використовувалася як початкові дані, не має принципового значення, оскільки для розробленої моделі важливі не стільки абсолютні значення тих або інших показників, скільки їх відносні величини (фондоозброєність, податковий тягар, трансакційний податковий коефіцієнт), які для такого інерційного об'єкту, як промисловість України, змінюються повільними темпами. Крім того, слід підкреслити, що модель призначена не для прогнозування розвитку промисловості, а для дослідження того, яким чином, не маючи можливості впливати на екзогенні показники макроекономічного рівня (розміри податкових ставок і інші системи оподаткування держави, що становлять), так організувати мікроекономічний механізм податкового планування усередині підприємства, щоб швидше і ефективніше реагувати на будь-яке екзогенне введення зовнішніх даних, яким би він не був.

Дослідження моделі на основі двох базових періодів зроблено з ціллю виключення випадковості отриманих результатів та підтвердження їх в динаміці. Вибір саме означених річних періодів обґрунтований, з одного боку, відносною економічною стабільністю після політичних змін. З другого боку, зміна політичної ситуації в 2006 році в порівнянні з 2003 роком відобразилася і на економічному курсі. В податкової сфері це відбилося в змінюванні розміру ставки податку на прибуток підприємств, норм амортизаційних відрахувань та ін. Тому опробування моделі податкового планування для показників 2006 року не є механічним копіюванням результатів 2003 року, а також дає можливість підтвердити правильність зроблених висновків.

Як інвестиції в основний капітал узято дані про приріст основних засобів в цілому по промисловості відповідно в 2003 р. і 2006 р. в порівнянні з попередніми 2002 і 2005 рр. у фактичних цінах. Капітальні вкладення в трудові ресурси виражено через показник кількості найнятих робітників в промисловості, який визначено за допомогою показників приросту фонду оплати праці 2003 і 2006 рр. в порівнянні з 2002 і 2005 рр. і середньорічної заробітної плати одного найнятого робітника в 2003 і 2006 рр.

Показник фондоозброєності виробництва m розрахований на підставі формули (2.29) і визначає значення обсягу основних фондів, що доводяться на одного працівника в базисному періоді.

При використанні даних про інвестиції в оборотний капітал у формуванні початкових показників моделі було враховано первинне допущення про те, що продукція, що випускається підприємством, повністю реалізується протягом звітного періоду, залишків незавершеного виробництва і дебіторської заборгованості немає. Таким чином, оборотні кошти досліджуваного підприємства представлено товарно-матеріальними цінностями, які обчислено виходячи із статистично визначеного процентного вмісту товарно-матеріальних цінностей в структурі оборотних коштів в промисловості, а показник інвестицій в оборотний капітал представлено приростом товарно-матеріальних цінностей в промисловості в 2003 і 2006 рр. в порівнянні з відповідно 2002 і 2006 рр.

Вартісне співвідношення між вкладеними в проект оборотними і основними фондами л визначене по формулі (2.24) і є фіксованим впродовж терміну дії проекту.

Показники еластичності обсягу виробництва за витратами капіталу (б) і праці (в=1-б) задано ендогенно на основі особливостей виробничого процесу на підприємстві і масштабів виробництва на рівні 0,5, який є константним протягом періоду дослідження.

Вартість продукції Y₀^*, що випускається підприємством за базисний період, визначено на рівні статистичних даних про загальний обсяг виробництва промислової продукції відповідно за 2003 і 2006 рр. і задає значення виробничої функції, на підставі якого формульно обчислюється параметр А і фіксується на отриманому рівні, оскільки задається особливостями технології виробництва на підприємстві.

За ціну праці w₀ прийнято середньомісячний розмір номінальної заробітної плати найнятих робітників в промисловості, який згідно однієї з початкових передумов моделі є постійним. На основі даних про заробітну плату і кількісті найнятих робітників в промисловості визначено річний розмір фонду оплати праці w L₀.

Ставки податків з підприємства (на заробітну плату, ПДВ, на прибуток) визначено на підставі податкового законодавства України 2003 і 2006 рр. і є незмінними впродовж всього терміну дії проекту.

Суму первинних інвестицій в проект розраховано по формулі (2.27) і зафіксовано на отриманому рівні.

Норму амортизаційних відрахувань прийнято виходячи з припущення про застосування методу рівномірного нарахування амортизації протягом всього терміну проекту, який в даній моделі складе 10 років, і відповідно рівна 0,1 (10 %).

Норму дисконтування проекту припущено рівній річній банківській ставці і відповідно до даних НБУ прийнято на рівні 7% (0,07) в 2003 р. і 9% (0,09) в 2006 р., вона є постійною величиною для всього терміну проекту.

Матеріальні витрати визначено відповідно до статистичних даних про їх питому вагу в загальному обсязі витрат на виробництво і прийнято постійними на весь період дії проекту.

Прибуток, податкові зобов'язання, податковий тягар, трансакційний коефіцієнт, знов створена вартість, сукупний і чистий грошові потоки, чиста приведена вартість проекту визначаються по формулах (2.23 – 2.42). Їх початкові значення приведені в таблиці 3.1.

Blog

Пвнз донецький університет економіки та права на правах рукопису забаренко юнона олександрівна

Содержание