Яка концепція викладання історії покладена в основу сучасних підручників історії
| Вид материала | Документы |
- Олександр феодосійович трухан, викладач кафедри методики соціально-гуманітарної освіти, 148.4kb.
- Програма контролю викладання історії викладання історії ставить за мету: • Розвиток, 82.31kb.
- Литвинко алла степанівна, 485.85kb.
- Реферат циклу наукових, 184.8kb.
- Урок започатковує вивчення блоку "Перебудова в СРСР та Україна" (4-й урок теми 4 Всесвітньої, 1254.61kb.
- Реферат на тему: з історії підручників словесності ХІ-XVIII ст предтеч навчальних книжок, 219.49kb.
- Методика викладання історії: Метод реком. Чернігів, 2005. 34 с. Формування мережі учительських, 714.69kb.
- Високий шлях Миколи Лукаша, 307.04kb.
- Курсова робота Життя та діяльність Петра Могили зміст, 263.19kb.
- Перелік публікацій викладачів кафедри історії України за 2008, 325.5kb.
О. Малій,
кандидат історичних наук
Сучасні підручники історії України та Всесвітньої історії
1. Наукове підґрунтя
--- Яка концепція викладання історії покладена в основу сучасних підручників історії ?
Проблема якісного підручника історії була і залишається на сьогоднішній день важливим предметом обговорення і критики педагогічної громадськості, тому, що підручник усе ще зберігає статус домінуючого засобу навчання не лише в Україні, але й у інших країнах Європи. Наше завдання – спроба поставити питання про вироблення загальних критеріїв підручника з історії, що дозволяють співвідносити суспільно схвалені і прийняті педагогічні вимоги до шкільного курсу історії та способи їх практичної реалізації.
Сучасні підручники з історії створюються на базі діючих програм з історії, які є державним документом. Автори підручників повинні виконувати усі вимоги до додержання змісту шкільних програм з історії. В результаті процес створення підручника треба починати з аналізу діючих програм, затверджених Міністерством освіти і науки України.
У пояснювальній записці нині діючій програмі з історії України та всесвітньої історії зазначається: «Пропонована програма з історії … складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії в школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»). Представлено курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.
Зміст навчального історичного матеріалу побудований на основі синтезу культурологічного, цивілізаційного та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо.
Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них.
… Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загально історичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних та естетичних цінностей.
… Основними компонентами програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.
… До кожної теми надано орієнтований узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони застосовуються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.
--- Які концепції викладання національної історії/ світової історії використовується в країнах Європи, США, Росії? В чому переваги/ недоліки?
Французька концепція
Національна шкільна програма повинна дозволити дитині
Як індивідууму
--- сформувати свою особистість;
--- набути знань і умінь, які дозволяють їй мислити позитивно, критично та логічно при аналізі та розв’язанні проблем повсякденного життя;
В сім’ї
--- поважати сімейні цінності та традиції;
В соціально – культурному контексті
--- інтегруватися до свого культурного оточення, свого суспільства, своєї культурної спадщини та своєї цивілізації;
В суспільстві
--- жити, працювати, ефективно спілкуватися з іншими;
В духовному плані
--- шанувати творіння і Творця;
Як частина людства
--- відкривати для себе і поважати культури інших країн та співпрацювати з ними заради побудови кращого світу;
Заради майбутнього
--- познайомитися з досягненнями техніки, культури, економіки і навчатися пристосовуватися та брати участь у змінах.
1. Історична освіта повинна сприяти розвитку особистості кожного учня.
2. Історична освіта разом з наданням знань молодим людям повинна спрямовувати їх до знаходження своєї активної ролі в економічному житті.
3. Історична освіта повинна формувати з молодих людей активних відповідальних громадян вільного суспільства.
Концепция исторического образования в общеобразовательных учреждениях Российской Федерации (проект)
1) Историческое образование на современном этапе характеризуется следующими чертами:
--- приоритетностью изучения отечественной истории;
--- изучением ее в контексте мирового развития;
--- преемственностью между уровнями исторического образования в рамках становления системы непрерывного образования;
--- углублением содержания читаемых исторических курсов и расширением объемов учебного времени;
--- повышением воспитательной роли исторического образования.
2) Цели и задачи исторического образования
Главной задачей исторического образования является выявление и изучение основных закономерностей развития общества со времени его возникновения до наших дней. Именно история позволяет не только проследить изменения в системе общественных отношений, но и выяснить основные направления в развитии человечества. Ярко выраженный воспитательный характер истории позволяет говорить о ее особой роли в структуре общего образования.
3) Основные функции исторического образования и принципиальные подходы к его обновлению
Историческое образование в школе должно обеспечивать реализацию функции образовательного процесса:
--- познавательно – развивающая функция заключается в приобретении научных знаний, раскрывающих основные закономерности функционирования общества во всей его противоречивости и многообразии;
--- познавательно – обучающая функция предполагает формирование умений и навыков самостоятельного поиска научных знаний, работы с историческим материалом, его систематизации и анализа;
--- воспитательная функция предусматривает формирование личности, ответственной перед обществом и государством.
В своей совокупности эти функции позволяют решать проблему социальной адаптации учащихся.
4) Для выполнения этой задачи необходимо руководствоваться следующими принципами обновления исторического образования:
--- Единство обучения и воспитания. В процессе обучения необходимо формировать историческое сознание подрастающего поколения воспитывать чувство гордости и любви к своей Родине;
--- Единство требований к содержанию и уровню подготовки учащихся независимо от форм обучения, видов учебных заведений и их местонахождения. Реализация вариативности должна быть ограничена различными учебными и методическими пособиями в рамках единой программы в соответствии с теми требованиями, которые предъявляются к учащимся по окончании школы. Вариативность содержания образования возможна только в 11 – 12 классах, где представляется право выбрать курс в соответствии с будущей профессиональной деятельностью, и в части касающейся регионального компонента в основной школе. При этом последний не должен заменять федеральный. Он дается сверх минимума требований, предъявляемых к учащимся, и его содержательная часть не может вступать в противоречие с основным курсом.
--- Выработка единых подходов к преподаванию истории в школе. Необходимо оптимальное сочетание формационного и цивилизованного подходов. Первый из них хорошо отражает течение времени, преемственность и внутреннюю обусловленность этапов развития, позволяет проникнуть в логику социально – экономических процессов. Второй – как бы дает горизонтальный срез развития человечества в определенную эпоху, показывает взаимодействие и взаимовлияние культур разных стран и народов, позволяет широко применять сравнительно – типологическую методику. Сочетание «вертикального» и «горизонтального», формационного и цивилизационного подходов позволяет показать глубину и многомерность исторического процесса. Целостность и логичность изложения исторического материала должны обеспечиваться целевой установкой на воспитание патриота и гражданина России.
--- Научная объективность предполагает максимально полный и всесторонний анализ совокупности исторических фактов, процессов и явлений без подготовки их под заранее созданные и заданные схемы. Этот принцип важен для изучения каждого исторического сюжета в совокупности его позитивных и негативных сторон. Применение принципа научной объективности дает реальную возможность отойти от политической конъюнктуры, отказываться от неаргументированной критики одних явлений, процессов и безосновательной идеализации других.
--- Историзм требует рассматривать исторический процесс с точки зрения того, где, когда, вследствие каких причин он возник, как оценивался современниками, как изменялся, развивался, какие результаты были достигнуты в итоге. Фундаментальный принцип историзма предполагает использование совокупности частных методов: проблемно – хронологического, сравнительно – исторического, интегративного, ретроспективного, актуализации.
Построение учебных курсов с учетом возрастных особенностей учащихся.
В начальной школе в процессе эмоционального восприятия учебного материала упор должен делаться на:
--- формирование элементарных представлений об истории родной страны;
--- привития интереса к изучению ее прошлого;
--- осознание ребенка себя как части своей страны, общества.
На данном этапе речь должна идти о фрагментарном изучении отдельных наиболее ярких страниц отечественной истории.
В основной средней школе ставятся задачи:
--- сформировать представления об основных этапах всеобщей истории и вкладе России в прогрессивное развитие человечества;
--- сформировать у школьников основы исторического мышления;
--- подвести учеников к пониманию закономерностей исторического процесса;
--- сформировать гражданскую позицию школьника.
В полной средней школе должна стоять задача формирования потребностей к историческому самообразованию, к углубленному изучению истории.
Личностно – ориентированная направленность процесса обучения на основе новейших учебных технологий и форм организации учебного процесса. В 9 – 12 классах целесообразно применение методик сопоставительного анализа отечественной и всеобщей истории, работа с историческими источниками, широкое привлечение дополнительной научной литературы, а также проведение занятий в виде лекций и семинаров, защиты рефератов, стимулирование индивидуальной самостоятельной работы учащихся.
Структура исторического образования в школе.
Базисный вариант исторического курса в основной средней школе строится на основе реализации линейного принципа: изучение процесса развития человечества от первобытности до современности – с 5 по 10 класс. Это будет способствовать более качественному усвоению учебного материала. Начиная с 8 класса, предлагается параллельное преподавание отечественной и всеобщей истории с целью формирования у школьника целостной картины мира и понимания роли и места России в нем.
--- Чи викладається історія України на сучасному етапі як частина світової історії?
--- Як інтерпретуються факти історії, які включаються до підручників? Чи викладаються на сторінках підручників факти/події, які ще не знайшли свого остаточного осмислення в науковому середовищі? Якщо «ні», то як вони представляються?
1) В українських підручниках нового покоління з’являються спроби уникнення однозначно ідеологізованих оцінок, нерідко наводяться альтернативні кути зору на події. Так автор підручника «Всесвітня історія» П. Полянський, характеризуючи приреченість Веймарської республіки у темі «Нацистська диктатура», наводить аргументи прихильників та опонентів, а також подає матеріали, що показують на можливість інших альтернативних варіантів розвитку. У цьому ж підручнику (тема «СРСР у 20 – 30 – рр.») автор характеризує не лише адміністративно – командний шлях розвитку країни, але й подає характеристику ліберальної моделі як його альтернативи.
2) Правди історичної як такої немає, є різні погляди. Через те дитина повинна передбачати що є от ОУН – УПА, є ось такі погляди: на заході України до ОУН – УПА ставляться саме так, а от на сході України ставляться так. Ці два погляди повинні бути представлені у підручнику. Учень сам повинен буде ( це не дуже просто) зробити вибір, яким вибрати своє ставлення до того чи іншого.
--- Що таке підручник історії європейського зразка?
--- Чи наслідують сучасні українські підручники європейський (або інший) досвід?
--- Чи потрібно наслідувати європейські зразки або торувати свій власний шлях?
Європейські підходи не завжди для нас є цікавими, тому, що в західноєвропейських державах головним підходом є територіальний. Ми ж належимо до Східної Європи, а тут виступають пріоритетними етнокультурні ознаки. В цьому головна проблема. В Європі ніхто не заперечує провідну роль в політиці і культурі титульного етносу. Всі інші етноси визнають цю роль, а тому титульний ставиться до них максимально толерантно. У нас же цієї толерантності стосовно титульного етносу не існує. Його провідну роль не сприймають, хоча в відсотках він становить понад 70 процентів від загальної кількості населення. Якщо ми пишемо історію України, то маємо писати з інтересів українського етносу, держави, враховуючи той факт, що тут живуть представники інших етносів. Але все – таки провідна роль має відводитися українському етносу.
Наступне – нам треба відходити від конфронтації, але світ все рівно конфліктний. Ми можемо виділити групи конфліктів – ідентифікації, цінностей та інтересів. Якщо говорити про позитивну історію, то як можна без кінця знаходити позитивний матеріал, якщо ми маємо історію пригнобленої нації. Ми не ідеальні, але так склалося, тому що ми були пригноблені.
2. Політичний аспект
--- Чи існує суто національна концепція історії?
Перегляд історичних концепцій значною мірою визначив пріоритетну увагу до політичної історії. У цьому плані нові підручники історії продовжують традицію. Мова йде про передусім історію держави, влади, політичних рухів та організацій. Політична історія займає майже половину об’єму підручників, потім йде економічна історія, міжнародні відносини та зовнішня політика, культура тощо.
--- Яким є сучасне замовлення держави на підручник з історії України? Який підхід треба застосовувати до викладання історії України? Що покласти в основу?
--- Чи відбувається міфологізація історії задля виконання замовлення держави?
--- Якими є в сучасному підручнику історії України/Всесвітньої історії місце народних мас? Інших суспільних груп?
--- Як відображають сучасні підручники процес оновлення та національної само ідентифікації?
--- Чи можливо підготувати об’єктивний підручник з історії? Яким має бути викладення історичних фактів та подій національної історії?
1) Підручники є продуктом свого часу, відображають певний рівень суспільного та культурного розвитку.
2) Підручник не повинен намагатися вмістити всю інформацію. Підручник – це навчальна книга, яка повинна навчити учня здобувати інформацію в тій царині, яка її цікавить, і відповідні історичні концепції.
3) Сучасна історична наука виходить з того, що в силу різноманітності оточуючого світу неможливий повний опис його під одним кутом зору, неможливим є і створення єдиної і вичерпної теорії всього. Автор підручника при такому підході займає позицію незаперечного авторитета, здатного побачити те, що не можливо побачити іншому. Тому підручник історії, що претендує на науковість, не може спиратися на єдину теорію. Мова йде про використання різних інструментів для пізнання і показу різнобічних аспектів історії. Мета підручника історії – запропонувати учням і вчителям засоби для роботи з різними інтерпретаціями минулого.
4) Підхід до підручників і програм має бути диференційним. Є підручник для школи – це один жанр. Є підручник для ПТУ і вузу. Підручник для історичного факультету – це четверта річ.
5) Підручники – це завжди результат компромісу. Бо існують дві протилежні тенденції – прагнення осягнути історію в її суперечностях і намагання прибрати речі, які бентежать незрілий розум дитини в школі.
6) Універсальний підручник – це утопія. В державі, де немає національної ідеї, не визначені на всіх рівнях аксіологічні орієнтири, ми будемо приречені, що новий політичний виток буде змушувати нас переписувати історію.
7) Підручник з історії це не енциклопедія історичних знань. Ця книга виконує певну роль, суспільну роль таку – вона вчить дитину. Зокрема, підручник з історії України повинен вчити людину ідентифікації, тобто, вона допомагає дитині зрозуміти, що от вона - українець (українка), політичний українець. Через це тут повинні бути присутні і росіяни, які народилися в Україні, і кримські татари, які є теж частиною громадян України. Тобто, він повинен бути полі етнічним цей підручник. Підручник повинен іншого не бачити ворогом. Тобто ми себе ідентифікуємо через іншого, але часто в нас інший виникає як ворог. Скажімо, той же поляк у нас в історії як ворог, той же росіянин може бути ворогом. Це не зовсім правильно.
3. Педагогічний аспект
--- Чи існують педагогічні проблеми викладання історії (складна науковоподібна мова, перевантаженість фактами, неврахування психології сприйняття, відсутність ілюстрацій, помилки, за політизованість, відсутність гуманітарного підходу та світового контекст? Що є не зрозумілим або не сприймається учнями?
1) Як характеризують сучасні підручники історії вчителі?
Недоліки сучасних підручників з історії:
--- брак ілюстрацій, таблиць, діаграм, графіків, карт;
--- перевантаження змісту;
--- академічний стиль викладу матеріалу;
--- недосконале методичне забезпечення;
--- однобічність висвітлення навчального матеріалу, відсутність альтернатив;
--- відсутність синхронності подій національної та світової історії;
--- недостатність джерельної бази;
--- відсутність висновків та узагальнень;
--- складність та однотипність завдань.
2) Експериментальні дослідження свідчать, що якщо в 5 – му класі ми маємо 75 процентів дітей, які вважають історію цікавим та улюбленим предметом, то в 9 – му – 25 процентів, 10 – 11 класах – 10 процентів. Інтерес знижується. Якщо вдатися до аналізу досягнень, то вони свідчать, що 60 процентів учнів в 7 класі не розуміють текст підручника. В 10 – 11 класах гімназій та ліцеїв – 60 – 70 процентів за рівнем розуміння і мислення історичних матеріалів знаходяться на рівні «4 – 6» за 12 – бальною системою. І не тому, що погані вчителі та діти, а тому, що історія викладається по одному уроку на тиждень.
3) Програми перевантажені і діти не встигають навіть прочитати підручник. Програми змінюються, за ними не встигають педагогічні вузи, то того ж кількість педагогічних вузів скорочується. В основному вчителів готують класичні університети, де педагогічні дисципліни майже ігноруються. Тому в сучасній шкільній педагогічній практиці зростає процент вчителів, які не вміють організувати процес навчання.
--- Наскільки підручники відповідають психології підлітка XXI сторіччя?
У багатьох сучасних українських підручниках покращений підбір питань і завдань. Вони спрямовані вже не на механічне відтворення тексту, а на систематизацію, аналіз, оцінку інформації, вирішення проблемних ситуацій, творчих завдань тощо. Це створює передумови для активнішого та зацікавленого вивчення школярами історії, розвитку важливих світоглядних уявлень, соціалізації особистості.
--- Яким чином підручники впливають на світогляд підлітків? На які цінності орієнтують підлітків сучасні підручники історії?
… Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.
--- Хто є центром – людина, держава…? А які є необхідними? Які сприймаються учнями, а які – ні?
Думка про те, що виховання активного громадянина демократичної держави вимагає зміщення акцентів в освіті, більшої уваги до людини, стала загальноприйнятною. Нові підручники по вітчизняній історії відрізняються від майже безлюдних підручників радянської доби передусім величезною кількістю дійових осіб. Проте й надалі пересічна людина представлена об’єктом історії, її особисті переживання, ідеї, переконання практичного значення не мають. В цілому соціальна історія, історія людини, матеріальної та духовної культури представлена недостатньо в сучасних підручниках з історії.
--- Чи формують підручники критичне мислення? Чи ставлять учні гострі питання? Що обговорюється на уроках? Як підручники оминають «гострі» питання і чи потрібно їх оминати?
В Україні вже з’являються підручники, що пропонують різні наукові інтерпретації та первинні історичні джерела, щоб практикувати цей підхід. В таких умовах учням надається можливість розвивати зріле критичне ставлення до всіх матеріалів. Такі підручники відкриті для відгуків та особистісного розвитку учнів.
--- В який спосіб формується культурна, національна та гендерна толерантність?
--- Питання довіри до історії – чи викликають підручники довіру? Якщо «ні», то чому?
1) Щоб легітимізувати поняття незалежна Україна, Українська держава в публікаціях істориків, особливо в підручниках із історії, зображувалися певні епохи, події, люди, наводилися докази існування власної історії, що йде корінням в старовину. З цією метою формування свідомості з національної історії відбирався і висвітлювався загальний досвід, позитивні риси характеру, норми. В Україні, як і в інших країнах СРСР, робилися типові для періоду потрясінь спроби знайти в минулому моделі поведінки для майбутнього. Україна переживала в цих пошуках свої певні етапи. Так, під пером українських авторів, українська нація весь час виступала як така, що постійно вела боротьбу. На конструктив і творення не залишалося часу. І все це здобрювалося міліарним матеріалом. І тим самим підручники, якщо сказати коротко, формували мислення в конфронтаційних категоріях.
2) Другий мінус полягає в тому, що підручники показали, зокрема, що не в змозі консолідувати громадян навколо інтерпретацій минулого і це стало головним болем 4 – х президентів і, відповідно, еліт, які приходять до влади. Є пояснення загальне: що Україна, її різні частини були по різні боки кордонів, це наклало відбиток на регіональну самосвідомість, що оцінки всіх історичних особистостей в регіональному колективному баченні є відмінними і точок дотику тут не існує. Це ми переживаємо і нині.
3) Виділяються дві моделі блоків підходів. Перший – Київська Русь, приватизована українська Галицько – Волинська держава, шляхта і козацтво в Речі Посполитій, перебування в складі імперій, 1917 рік, ЗУНР, УНР, визвольні змагання, Голодомор, ОУН – УПА, дисиденти, незалежність.
Альтернативна позиція: загальна давньоруська державність, литовсько – польська колонізація, Переяславська Рада, суспільно – політичні рухи 19 сторіччя, Жовтнева революція, громадянська війна, УРСР, ВОВ, боротьба проти окупантів, Україна – член ООН, розпад СРСР як драматичний і трагічний момент історії.
Обидві схеми страждають прямолінійністю та спрощеністю. Відсутність в Україні саме інтеграційної політичної стратегії робить конкуренцію цих підходів безконтрольними.
Загальний підхід має бути таким – ми не повинні пропонувати якусь ідеологічно оформлену версію історії, яка б пройшла установи і дала б історію у тій обгортці, яка влаштовує нас з історичних мотивів.
--- Наскільки інтелектуальним має бути підручник?
--- Чого очікують від підручників учні та вчителі?
--- Чи забезпечують існуючи підручники потреби сучасних вчителів та учнів?
Серед позитивних рис сучасних підручників історії названі наступні:
--- відповідність діючій програмі;
--- доступність і системність викладу матеріалу;
--- наявність джерельної бази;
--- наявність карт, фотоматеріалів;
--- наявність аналізу та узагальнень;
--- наявність запитань і завдань до теми;
--- спрямованість завдань на формування умінь і навичок
Подаємо критерії сучасного підручника у порівняльній перспективі, даючи можливість спів ставити вітчизняні та зарубіжні підходи до оцінювання навчальної книги.
КРИТЕРІЇ
сучасного підручника з історії
за результатами опитування Йоке Ван дер Лесув – Роорд
вчителів України EUROCLIO
--- доступність матеріалу --- розвиваючий
--- рівень методичного --- активний і творчий
забезпечення
--- багатоаспектність --- академічно і педагогічно сучасний
--- орієнтація на виховання --- багато перспективний
загальнолюдських --- відповідає віку і можливостям учнів
цінностей та громадянських --- доступна мова
якостей --- відповідає програмі
--- змістовність --- привабливий
--- зовнішня привабливість --- пов'язаний з додатковими
--- проблемність матеріалами, інформаційними та
--- неупереджений та комунікаційними технологіями
об’єктивний виклад --- дає можливості для позапрограмної
матеріалу роботи
--- відповідність діючій програмі
--- науковість
--- документальне підкріплення
інформації, наявність різноманітних джерел
Порівнюючи критерії, визначені вчителями України та інших європейських країн, напрошується висновок, що вітчизняні педагоги достатньою мірою підготовлені вести міжнародний діалог з цього питання, а також можуть внести й вагому лепту до спільного процесу обговорення цієї проблеми на європейському рівні.
Використані джерела
Історія України. Всесвітня історія / Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 12 класи. – Київ - Ірпінь; Перун
Франсуа – Марі Жерар, Ксав’є Роеж’єр. Як розробляти та оцінювати шкільні підручники / Пер. з французької Марини Марченко. – К.: К.І. С., 2001. – 352 с.
Концепція исторического образования в общеобразовательных учреждениях Российской Федерации /eptember. ru/ 2000/ no08.htm
Поліна Вербицька// Сучасні підходи до підручників в Україні /oba.org.ua
Яким має бути сучасний підручник з історії України /nt/?46211
Наталія Яковенко: Темні сторінки історії України не можна замовчувати //Українське слово. – 10 березня 2010
Навіщо переписувати українські підручники з історії?/nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта
Педагогічні вимоги до якості підручника //Інститут педагогіки. – К.: 2004. – 24 с.