Методична служба − школі
| Вид материала | Документы |
- Методична служба − школі / Укл. В. Уруський, 1357.67kb.
- Аналіз методичної роботи з педагогічними кадрами в Христинівській спеціалізованій школі, 1588.52kb.
- Орієнтовна тематика засідань мо вчителів-предметників, 34.83kb.
- Зарубіжна література. 7 клас: методична лоція, 1246.48kb.
- Наказ “ ” 200 року № про стан методичної роботи в школі, 34.92kb.
- Підсумки методичної роботи в початковій школі за 2010-2011, 172.37kb.
- План організації зборів На батьківські збори класний керівник готує аналіз виховних, 367.27kb.
- Про організацію методичної роботи в Апостолівському районі в 2011-2012, 81.53kb.
- Методична розробка уроків та вимоги до неї, 75.68kb.
- Агогічних кадрів, спрямована на підвищення їхнього науково-теоретичного, загальнокультурного, 614.6kb.
Забезпечення наступності при вивченні української мови
Значення української мови як навчального предмета у школі випливає з її суспільних функцій. Вона є державною мовою українського народу, визначальною ознакою нашої держави, скарбницею культурних надбань нації і людства, засобом міжособистісного і міжнаціонального спілкування, єднання громадян України в суспільно-історичну спільноту. І саме розширення сфери функціонування української мови, надання їй статусу державної вимагає досконалого володіння усіма мовними засобами, що неможливе без засвоєння теоретичних основ лінгвістичних одиниць різних структурних рівнів і особливостей їх реалізації у процесі спілкування.
Тому перед учителями-словесниками сьогодні стоїть завдання не просто дати учням відповідні знання з української мови, а й виховати особистість, здатну комунікативно виправдано користуватися усіма мовними засобами в різних мовленнєвих ситуаціях.
Викладання української мови починається вже з першого класу. Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. А тому саме перед учителями початкових класів постає важлива проблема – як закласти основи грамотного письма молодших школярів у процесі вивчення рідної мови.
Теоретичний матеріал із правопису учні 4-річної початкової школи починають опановувати в кінці другого класу. Проте практично вони засвоюють основи орфографії з перших днів навчання у школі, оскільки оволодіння письмом спирається на усне мовлення. Власне процес письма учні засвоюють свідомо. У навчанні писати й читати йдуть від звука до букви, адже перший графічно реалізується у літері. Починаючи з 2-го класу, учні опановують правила граматики.
Третій клас є особливим щодо змісту й організації навчальної діяльності молодших школярів на уроках рідної мови. Саме тут відбувається активне становлення графічної навички письма: учні починають писати в зошиті в одну лінію, набувають умінь скоропису; у них удосконалюються знання і вміння щодо опанування важливого для початкової мовної освіти розділу „Звуки і букви”; третьокласники засвоюють найважливіші правила української літературної вимови і грамотного письма; на дещо вищому рівні порівняно з 2 класом опановують розділи „Мова і мовлення” та „Текст”, а також відповідно до нової мети шкільного мовного курсу – формування комунікативного мовлення – вивчають розділи „Речення”, „Лексичне значення слова”, „Частини мови”.
У 4-ому класі завершується вивчення початкового курсу рідної мови. Учні мають не тільки здобути нові знання, уміння і навички в роботі над текстом, з граматики, фонетики й правопису та розвитку мовлення, а й систематизувати відомості з різних розділів мови, узагальнити й закріпити опрацьоване в 1-3 класах. Адже знання і мовленнєві вміння, набуті молодшими школярами в початкових класах, стануть основою для вивчення систематичного курсу рідної мови в середній школі.
П’ятий клас умовно можна вважати перехідним від початкової ланки освіти до середньої, пам’ятаючи при цьому, що шкільний курс української мови повинен бути єдиний з першого по одинадцятий класи, а тому на основі здобутих у початкових класах знань і формується рівень мовленнєвої компетенції учнів.
Серед основних напрямів роботи вчителів-словесників середньої школи виділяємо розвиток мислення учнів, збагачення їхнього словника і розвиток зв’язного мовлення. Усі вони нерозривно пов’язані між собою, знаходяться в діалектичній єдності, адже саме збагачення словникового запасу сприяє розвитку мислення і зв’язного мовлення. Такі напрями роботи пов’язані з практичною спрямованістю оволодіння мовою, на що нас орієнтують і сучасні підходи до навчання української мови: „Головна мета навчання української мови в середніх навчальних закладах України полягає у формуванні особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних формах, сферах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні належного рівня мовленнєвої компетенції учнів, що є однією з умов успішної соціологізації” („Державний стандарт загальної середньої освіти. Українська мова.”). Тому комунікативною змістовою лінією з рідної мови передбачено створення власних усних і письмових висловлювань – як монологічного, так і діалогічного характеру. А в системі оцінювання пропонується перевірка здатності учнів складати, розігрувати діалогічні висловлювання за допомогою відповідних критеріїв.
Робота над складанням діалогів на уроках української мови розпочинається ще у початковій школі. Так учні четвертого класу повинні вміти складати діалог (5-6 реплік на кожного з його учасників, не рахуючи етикетних формул початку і кінця розмови); одним із учасників діалогу може бути вчитель. У середній школі робота над складанням діалогів продовжується. Зокрема у 5-му класі складаються діалоги відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів; з особистими враженнями, спостереженнями (6 клас); з характеристикою людей, дискусійного характеру (7 клас); самостійне визначення теми (8 клас); приватна розмова, обговорення певної теми, дискусія (9 клас); самостійне визначення теми й змісту діалогу (10-11 класи).
Отже, як можна побачити, робота над діалогом ускладнюється з року в рік. Важливо, щоб учні навчилися створювати діалог відповідно до певної комунікативної мети, теми висловлювання, додержуючи норм літературної мови, використовуючи формули мовленнєвого етикету тощо. Особливої уваги потребує навчання школярів вести діалог-бесіду в межах певного кола тем, діалог-дискусію, для чого потрібно формувати такі вміння: добирати основну інформацію в процесі читання чи слухання; формулювати власну думку з певної проблеми; обстоювати, аргументувати власні погляди; ставити проблемні запитання; швидко переходити з теми на тему тощо.
Робота над формуванням мовленнєвих здібностей учнів проводиться в ході вивчення шкільного курсу української мови. Проте варто зупинитися на особливостях вивчення лексики та фразеології. Учні повинні не лише ознайомитися зі значенням слів і фразеологізмів, джерелами їх походження і сферою вживання, а й усвідомити закономірності сполучення слів і фразеологізмів, умови і особливості їх використання, що сприяє як розумінню значення цих одиниць, так і виробленню вмінь і навичок доцільного їх уживання в мовленнєвій діяльності.
Згідно з чинною програмою розділ „Лексикологія. Фразеологія” розглядається у п’ятому і шостому класах. Але це не означає, що саме тоді учні починають ознайомлення із лексичними та фразеологічними одиницями. Адже курс рідної мови вони вже вивчали в молодших класах, де і одержали певні відомості з лексики і фразеології, хоча ці знання ще не системні, бо, як відомо, „початковий курс української мови є пропедевтичним щодо систематичних курсів української мови і літератури, які вивчаються в середній ланці загальноосвітньої школи”.
Уже в молодших класах у школярів формуються базові знання і вміння, що сприяють подальшому засвоєнню навчального матеріалу з мови. І чи не найважливішим тут слід назвати розвиток мовлення. Серед різновидів роботи варто відзначити словникову, яка повинна сприяти збагаченню словникового запасу учнів, що забезпечує, в свою чергу, вироблення вмінь зв’язно висловлювати власні думки у різних комунікативних ситуаціях.
Чинні програми передбачають проведення цілеспрямованої роботи над словом як основною найменшою одиницею, що служить засобом вираження думки: з одного боку, слово вивчається як певна частина мови, що, крім граматичного, має ще й лексичне значення (без уживання відповідних термінів), а з другого – проводиться робота, спрямована на практичне ознайомлення учнів із найуживанішими синонімами, антонімами, багатозначними словами, словами, вжитими в прямому і переносному значеннях (з використанням відповідних термінів у 3-ому класі) та найпоширенішими омонімами (без термінів).
Системне вивчення лексики та фразеології здійснюється, як уже зазначалось, у 5-х та 6-х класах середньої загальноосвітньої школи і передбачає систематизацію та поглиблення знань, здобутих учнями в молодших класах: вивчення нового матеріалу повинно здійснюватися з опорою на вже відоме, що забезпечується саме проведенням пропедевтичної роботи з лексики у початкових класах. В учнів слід розвивати здатність застосовувати здобуті знання й уміння у процесі вивчення нового матеріалу; його кращому засвоєнню сприяє систематичне закріплення і вдосконалення знань, умінь і навичок, набутих у початкових класах. Пояснюючи новий матеріал, учитель повинен пам’ятати, що саме це мовне явище може бути учням відоме з початкової школи, але без відповідних дефініцій, що подається вже в середніх класах. Так, наприклад, у молодших класах діти ознайомлюються зі значенням окремих фразеологізмів, замінюють їх синонімами, але визначення фразеологізму їм пропонується лише в 6-ому класі.
Отже, вчитель-словесник у ході системного вивчення лексики і фразеології, та й інших розділів мовознавства повинен орієнтуватися на ті відомості, що уже були одержані дітьми раніше, зокрема у початкових класах, адже лише єдині програми з рідної мови для початкової та середньої школи здатні забезпечити формування мовної особистості, що можливе лише при обов’язковому застосуванні набутих знань і вмінь у процесі мовленнєвої діяльності.
Данильчак О.Я.
Форми методичної роботи з учителями української мови
та літератури і класоводами у плані наступності
між початковою й основною школою
Питання наступності у викладанні української мови та літератури постійно знаходиться в центрі уваги освітян району. У зв’язку з цим плануються відповідні форми роботи.
Так на основі районного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури і методичного об’єднання вчителів 4-х класів створено динамічну групу, в яку увійшли кращі спеціалісти району. Саме вони розробляють теоретичні положення щодо адаптації дітей у 5-х класах. На семінари-практикуми, що проводяться у формі „круглого столу”, виносяться такі питання:
- Обговорення програм і підручників для учнів 5-х класів.
- Методичні рекомендації щодо викладання української мови в 5-му класі.
- Метод самостійної роботи на уроках української літератури.
- Індивідуальна робота з обдарованими дітьми.
- Укладання бібліотечки для п’ятикласника.
Творча група вчителів, що створена на базі гімназії “Рідна школа” (керівник Гвоздецька Л.В.), працює над темою: „Прийоми і методи роботи з текстом на уроках читання в 4-ому класі та української літератури у 5-ому класі”. Підсумком роботи є такі напрацювання: докладні розробки уроків читання у 4-ому класі та української літератури у 5-ому класі; програми індивідуальних занять.
На рівні школи проводяться творчі зустрічі вчителів української мови та літератури і класоводів „Педагогічні мости”, де обговорюються проблеми, з якими зустрічаються учні при переході на навчання у 5-ому класі, встановлюються психологічні аспекти таких змін.
Опорна школа з вивчення української мови та літератури, що працює на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 м. Чорткова, однією із проблем своєї діяльності визначила „Проблему наступності у вивченні української мови в початковій і середній школі”. Форми узагальнення роботи теж різноманітні: оформлено описи досвіду, зібрано розробки уроків, позакласних заходів, фотоальбоми, стенди, вітражі, відеозаписи уроків чи фрагменти їх. Все це представлено на педагогічній виставці „Зернини педагогічного досвіду”.
У школах району проводяться декади взаємовідвідування. У квітні-травні у 4-х класах на уроках присутні вчителі української мови та літератури, що викладатимуть дані предмети у 5-ому класі, вони ознайомлюються зі стилем, темпом, формами і методами роботи класоводів, а також підготовкою учнів до навчання у 5-ому класі; у вересні-жовтні у 5-х класах на уроках присутні класоводи. Потім проводяться спільні методичні об’єднання з метою підведення підсумків першого місяця навчання у 5-ому класі.
На рівні шкільних та міжшкільних методичних об’єднань працює школа майстерності, де старші вчителі-наставники передають свій досвід молодшим колегам. Звертається особлива увага на методику роботи у 5-х класах.
Кастранець Л.М., методист
Чортківського РМК
Проблема наступності при вивченні математики
Проблема наступності стала особливо актуальною на сучасному етапі оновлення і удосконалення шкільної математичної освіти, створення нових альтернативних підручників, які відображають різні авторські задуми, дидактичні підходи до навчання. У виданій навчальній літературі інколи порушується наступність при вивченні матеріалу в початковій та основній школі.
Перспективність і гострота цієї проблеми обумовлюється і переходом шкіл на новий термін навчання. Зміст математики впроваджується поетапно − початкова, основна, старша школа. Для кожного етапу розроблено базовий навчальний план, державний стандарт і програми. Однак без вирішення проблем наступності при відборі змісту, організаційних форм і методів навчання може бути порушена цілісність шкільної математичної освіти.
Починаючи з першого класу, і на протязі всього шкільного періоду центром навчального процесу повинна виступати особистість учня. З переходом від нижчих ступенів навчання до вищих передбачається розкриття і найбільш повний її розвиток відповідно до вимог суспільного прогресу.
Всі уроки з математики, починаючи з початкових класів, повинні бути організованими таким чином, щоб навчальна діяльність учнів поступово, з врахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей, ускладнювалась. Необхідно вміло застосовувати традиційні і підбирати нові форми і методи організації навчального процесу, які б сприяли підтримуванню і розвитку в учнів інтересу до вивчення даного предмета і взагалі до навчання, пожвавлювали і урізноманітнювали навчальний процес, створювали умови для розвитку творчих здібностей і нахилів кожного школяра.
Більшість матеріалу вивчається у формі фронтальної роботи. Доцільно активно впроваджувати індивідуальну форму вже на початкових ступенях навчання, поєднуючи її з фронтальною формою навчання. Особливо ефективним є таке поєднання під час розв’язування задач на закріплення теоретичного матеріалу. Спочатку фронтально всі учні класу ознайомлюються із змістом задачі, потім працюють індивідуально. Учням самостійно пропонуємо розв’язати задачу. Одночасно з дітьми, які не спроможні її розв’язати, закріплюємо умову, даємо їм вказівки, або простіші індивідуальні завдання. Учні, які самостійно розв’язали задачу, отримують нове завдання, а з рештою учнів працюємо над задачею фронтально. Часу для самостійного розв’язування виділяється небагато, тому учні змагаються, хто швидше розв’яже задачу і виконає за урок більше завдань. Таким чином, діти вчаться працювати самостійно, творчо, мають можливості реалізувати свої здібності. Як показали результати досліджень, у таких класах 50% учнів вміють самостійно розв’язувати задачі, близько 40% розв’язують їх з допомогою вчителя, біля 10% учнів не вміють розв’язувати задачі. В класах, де застосовувалась в основному фронтальна форма роботи, лише приблизно 40% учнів вміють самостійно розв’язувати задачі, близько 30% розв’язують з допомогою вчителя, біля 30% учнів взагалі не вміють розв’язувати задачі.
Таке поєднання фронтальної та індивідуальної форм навчання можна застосовувати на уроках і в 5-6-х класах, поступово надаючи перевагу індивідуальним формам навчання, диференціації та індивідуалізації навчання.
При виконанні вправ на конструювання, виділення фігур на кресленні роботу можна організувати групами. Спираючись на керівника групи, вчитель здійснює контроль за діяльністю всієї групи.
При вивченні геометричного матеріалу, вже починаючи з початкових класів, а особливо в 4-ому класі, ведеться робота над формуванням в учнів таких загальних розумових дій як аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Діти набувають навичок індуктивного мислення. Провідним методом вивчення геометричного матеріалу у 1-4-х класах є конкретно-індуктивний. Але вже в 4-ому класі потрібно звернути увагу на формування в дітей деяких елементів дедуктивного мислення, оскільки в 5-6-х класах їм уже частіше доведеться зустрічатися з дедуктивним методом вивчення матеріалу. Але завжди потрібно пам’ятати, що вводити ці міркування, загальнологічні поняття потрібно дуже обережно і поступово, пам’ятаючи, що в учнів 5-6-х класів чуттєві, конкретні форми пізнання переважають над логічними, абстрактними. І за задумом програми, в 5-6-х класах повинен переважати наочний розгляд і дослідне обґрунтування фактів.
Якщо в початкових класах геометричний матеріал в основному засвоюється в процесі розв’язування вправ, задач (вивчення теоретичного матеріалу в підручниках для початкових класів практично не передбачається), то підручники для 5-6-х класів побудовані по-іншому. Дуже важливо навчити учнів правильно працювати з підручником. Особливо потрібно звернути увагу на таку роботу в 5-ому класі. Зустрівшись з текстом у підручнику з математики діти часто намагаються завчити його шляхом багаторазового повторення, або, відчувши труднощі, вивчають напам’ять тільки те, що виділено іншим шрифтом, не звертаючи уваги на все інше, а деколи взагалі не читають тексту. Тому учням, які приходять в п’ятий клас, обов’язково потрібні поради вчителя щодо роботи над математичним текстом. Деякі елементарні вміння, наприклад, як відрізнити головне від другорядного, виділяти головну думку в тексті, ділити його на частини і т. п., учні мають з початкової школи. Але такі завдання вони не виконували на уроках математики. Тому важливо, щоб 5-ому класі були створені належні умови для перенесення цих навичок.
Починаючи працювати з новим колективом учнів в 5-ому класі, вчителю, звичайно, важко відразу дібрати найефективніші форми, методи і засоби навчання. Необхідно не лише спиратися на вікові особливості учнів і зміст навчального матеріалу, але і враховувати індивідуальні особливості класу і кожного учня зокрема. А отримати такі дані вчителю-предметнику допомагають тісні контакти з вчителем, який вчив учнів у початкових класах, а також взаємовідвідування вчителем уроків математики в 4-ому класі, а вчителем-початківцем своїх випускників у 5-ому класі. Взаємовідвідування повинно бути цільовим, організованим і передбачати перш за все взаємодопомогу, встановлення міцного контакту у роботі вчителів. З учителем, який навчав учнів до 5-ого класу, вияснюються різні питання щодо особливості методики навчання в 4-ому класі, про особливості роботи класу в цілому і окремих його учнів.
Розв’язання проблеми наступності може бути успішним лише при активній участі всього колективу школи, а ініціатором і організатором забезпечення наступності в роботі всіх ланок повинні стати керівники шкіл.
Завдання вивчення математичного матеріалу
| Початкова школа | 5-6 класи основної школи |
|
|
Форми методичної роботи з учителями іноземних мов
у плані наступності в початковій школі
Районна програма
„Обдаровані діти”
Мета і основні завдання програми
Програма є основним документом, який визначає стратегію пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей на території району та міста. Ця діяльність розглядається у контексті загального процесу проектування, формування і прогнозування інтелектуального потенціалу країни.
Головна мета програми − відпрацювання, розробка, налагодження, впровадження ефективних методичних засобів та технологій пошуку, навчання, виховання і самовдосконалення обдарованих дітей та молоді, створення умов для гармонійного розвитку особистості на основі комплексу психолого-педагогічних, організаційних, юридичних, економічних і науково-практичних заходів.
1. Пошук і виявлення обдарованих дітей
в дошкільних навчальних закладах
1.1. Розробити, апробувати і впровадити систему раннього і поетапного виявлення обдарованих дітей в дошкільних навчальних закладах.
1.2. Забезпечити ДНЗ психолого-аналітичними тестами для виявлення і оцінки коефіцієнта інтелектуального розвитку дітей.
1.3. З метою виявлення здібних та обдарованих дітей щороку проводити в дошкільних навчальних закладах:
- виставки малюнків, вишивок, саморобок;
- конкурси швидкості лічби;
- конкурси на складання конструкторів, пазлів;
- конкурси розв’язання головоломок, знання лічилок, загадок, віршів, казок;
- шахові та шашкові турніри.
2. Навчання та виховання обдарованих дітей
у дошкільних навчальних закладах
2.1. Для забезпечення наступності у навчанні та вихованні створити навчально-виховні комплекси „дошкільний заклад-школа І-ІІІ ступенів”.
2.2. Скорегувати програми навчання дошкільних навчальних закладів та початкових шкіл.
2.3. Створити в дошкільних навчальних закладах гуртки за інтересами і залучити до їх ведення педагогів шкіл та старшокласників.
2.4. За допомогою групової та внутрішньогрупової диференціації забезпечити індивідуальний підхід до виховання та навчання обдарованих дітей в дошкільних навчальних закладах.
2.5. Відкрити в дошкільних навчальних закладах профільні групи різних напрямів.
2.6. Залучати старшокласників до виховної роботи в дошкільних навчальних закладах.
2.7. Обладнати в дошкільних навчальних закладах кімнати для реалізації дитячих уподобань.
3. Пошук і виявлення обдарованих дітей
у загальноосвітніх навчальних закладах
3.1. Розробити, апробувати і впровадити систему раннього і поетапного виявлення обдарованих дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.
3.2. Для виявлення нахилів і здібностей дітей забезпечити відповідними тестами і програмами комп'ютерні центри загальноосвітніх навчальних закладів.
3.3. Підготувати нові і використати наявні тести з основ наук для визначення рівня знань учнів.
3.4. Забезпечити загальноосвітніх навчальних закладах психолого-аналітичними тестами для оцінки інтелектуального розвитку дітей.
3.5. З метою виявлення обдарованих та здібних школярів в молодших класах, щороку проводити:
- шкільні та міські предметні олімпіади з української мови та літератури, математики;
- шкільні та міські спартакіади;
- міські огляди дитячої творчості юних художників, декоративно-ужиткових видів мистецтва;
- огляди-конкурси (музичні, вокальні, хореографічні);
- змагання на першість шкіл та міста з шашок та шахів.
3.6. З метою виявлення здібної та обдарованої учнівської молоді щорічно проводити в середніх та старших класах:
- шкільні та міські олімпіади з базових предметів;
- конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт з основних предметів;
- громадські огляди знань;
- предметні декади;
- конкурси ерудитів;
- конкурси-виставки учнівських робіт художньої творчості та декоративно-прикладних видів мистецтва;
- огляди-конкурси (музичні, вокальні, хореографічні);
- шкільні та міські спартакіади.
3.7. Поповнювати інформаційний банк „Обдарованість” оригінальними авторськими програмами роботи з обдарованими дітьми та даними:
- про особливо обдарованих дітей;
- про учасників міських предметних олімпіад та конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт;
- про вчителів, вихователів та керівників гуртків, які працюють з обдарованими дітьми;
- про мережу загальноосвітніх навчальних закладів, позашкільних та дошкільних навчальних закладів, що працюють з обдарованими дітьми.
3.8. Щорічно проводити на основі тестових робіт набір школярів 9-10-х класів до секцій МАНу.
4. Навчання та виховання обдарованих дітей
у загальноосвітніх навчальних закладах
4.1. За допомогою класної та внутрішньокласної диференціації забезпечити індивідуальний підхід у навчанні та вихованні обдарованих школярів.
4.2. Здійснити поступовий перехід на профільне навчання.
4.3. Впровадити моніторинг використання годин варіативної частини навчального плану для розвитку творчих здібностей учнів.
4.4. Щорічно проводити інтелектуальні змагання обдарованих школярів.
4.5. Впровадити у загальноосвітніх навчальних закладах району профілізацію навчання у старшій школі.
4.6. Постійно здійснювати особистісно орієнтовний підхід, реалізуючи модульно-розвивальну систему навчання і виховання.
4.7. Запровадити на бажання дітей нові предмети та курси за вибором, спрямовані на поглиблення інтелектуального розвитку.
4.8. Для забезпечення розвитку здібностей і нахилів обдарованих дітей створювати в загальноосвітніх навчальних закладах району інтелектуальні клуби.
4.9. Щорічно проводити шкільні та районні свята вшанування переможців та призерів міських, обласних та Всеукраїнських олімпіад, конкурсів, спартакіад.
4.10. Постійно проводити зустрічі школярів з політичними, релігійними діячами, письменниками, видатними людьми.
4.11. Стимулювати співпрацю загальноосвітніх навчальних закладів, позашкільних закладів з відповідними закладами різних регіонів України.
4.12. Створити у школах Центри відродження народних ремесел.
4.13. На основі тестового відбору формувати:
- класи прискореного навчання;
- класи поглибленого вивчення окремих предметів.
4.14. Щорічно залучати обдарованих дітей до навчання:
- в секціях МАН;
- в заочних школах та курсах при вищих навчальних закладах;
- на курсах ЄШКО.
4.15. Організувати щорічні літні профільні табори для творчо обдарованої учнівської молоді.
4.16. Запровадити стипендії для обдарованих дітей коштом спонсорів.
4.17 Запровадити систему стимулів для педагогів, що працюють з обдарованими дітьми.
4.18. Розширити мережу гуртків в загальноосвітніх навчальних закладах та позашкільних закладах.
5. Науково-методичне забезпечення програми
5.1. Підготувати комплекс програм і планів для організації навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми в різних типах навчально-виховних закладів.
5.2. Створити творчі групи вчителів для розробки та апробації програм, методичних посібників для роботи з обдарованими дітьми.
5.3. Створити творчу групу вихователів дошкільних навчальних закладів для розробки дидактичних ігор, логічних задач; вправ для розвитку мови і творчої уяви.
5.4. Вивчити досвід роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах інших міст області.
5.5. Систематично проводити науково-практичні і науково-методичні конференції, „круглі столи”, диспути з проблем виховання.
5.6. Проводити семінари з проблем розвитку творчих здібностей за участю науковців та вчителів-предметників.
5.7. Організувати педагогічний лекторій з психології, педагогіки для батьків обдарованих дітей.
5.8. Розробити рекомендації для батьків щодо розвинення у дітей творчих здібностей.
5.9. Практикувати огляди науково-методичної літератури, матеріалів періодичної преси про роботу з обдарованими дітьми.
5.10. Розробити рекомендацій для вчителів щодо розвитку творчих здібностей.
5.11. Постійно надавати вчителям практичну допомогу.
6. Фінансове забезпечення і стимулювання
6.1. Виділяти години варіативної частини навчального плану для роботи з обдарованими дітьми.
6.2. Створити фонд для стипендій обдарованим дітям і преміювання вчителів.
6.3. Забезпечити комп’ютерними класами загальноосвітні школи І-ІІ ступенів.
6.4. Щороку створювати оздоровчі літні школи для обдарованих дітей.
Пам’ятка для вчителів при роботі з обдарованими дітьми
1. Вчитель не повинен безнастанно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.
2. Вчителеві не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.
3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, зловмисне її принижувати, застосовувати сарказм,
4. Вчителеві слід пам’ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до суворо регламентованих повторюваних занять.
5. Слід використовувати методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:
- повага до прагнення учнів працювати самостійно;
- надання дитині свободи вибору щодо галузі застосування своїх здібностей;
- індивідуальне застосування навчальної програми;
- заохочення учнів до роботи над власними проектами;
- жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкріпаченості;
- схвалення результатів діяльності у певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;
- підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;
- надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;
- найефективніше використання хобі, конкретик захоплень та індивідуальних нахилів;
- поблажливість до можливого безладдя;
- заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
- постійне потвердження того, що вчитель є однодумцем учнів, а не супротивником;
Риси, які слід мати вчителю, котрий працює з обдарованими дітьми: доброзичливість і чуйність, цілеспрямованість і наполегливість, розуміння психології цих дітей, високий інтелектуальний рівень, широке коло інтересів, готовність до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей; жвавість, активність почуття гумору, гнучкість і завжди постійна готовність переглянути свої погляди, здатність до постійного самооновлення, сприйняття нетрадиційних думок і поглядів, емоційна стабільність і вміння переконувати.
Робота з батьками