Geum.ru

Лекції для студентів третього курсу іфктаР

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ЛЕКЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТРЕТЬОГО КУРСУ ІФКтаР

Розробив та доповнив лекцію кандидат педагогічних наук, доцент Чустрак А.П.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОГО ОРГАНІЗМУ


1. Загальна характеристика розвитку дитячого організму.

2. Анатомо-Фізіологічні особливості дитячого організму.

3. Вікова періодизація, та вікові зміни на діяльність нервової системи.

4. Фізичний розвиток дітей і зв`язок з серцево - судинною і дихальною системами (ССС).


В процесі розвитку організм дитини терпить ряд закономірних мор­фологічних, біохімічних і фізіологічних змін. Якщо під ростом розуміють кількісне придбання організмом активної маси тіла, то під розвитком ро­зуміють процес якісних перетворень, які підготовлюються кількісними

змінами. В науці про індивідуальний розвиток організму (ауксологія) існує ряд положень, які необхідно врахувати у роботі з дітьми.

1. Ріст і розвиток запрограмовані генетично, але вплив спадковості визначає лише загальний план розвитку. Остаточна реалізація генетичної програми суттєво залежить від впливу зовнішнього середовища.

2. Ріст і розвиток відбуваються тільки в одному напрямку і вважають у не зворотному "проходженні" окремих фаз (періодів) життя. Вікові змі­ни носять нерівномірний характер. Періоди прискорення розвитку чергуються з періодами сповільнення і відносної стабілізації.

3. Індивідуальний розвиток організму відбувається нерівномірно (гетерохронно), тобто різні органи і системи формуються у різні строки. В окремі періоди життя, наприклад, у період статевого дозрівання, гетеро­хронія може підсилюватись.

4. Вплив спадкоємних і середових факторів змінюється з віком.

У пер­ші роки життя, а також у пубертатний період підвищується чутливість ор­ганізму до впливу факторів зовнішнього середовища.

5. Ефект впливу факторів зовнішнього середовища залежить від їх сили. Слабкі діяння не надають суттєвого впливу на організм, сильні - можуть загальмувати розвиток. Найбільший ефект надають середні (оптимальні) дії.

6. Дії зовнішнього середовища залежать також від норми реакції орга­нізму, яка суворо індивідуальна і визначається віком, статтю, індивіду­альними особливостями, тренованістю та іншими факторами.

7. На різних етапах індивідуального розвитку змінюється співвідношення між двома сторонами обміну речовин і енергії - процесами асиміляції (створення, засвоєння речовин, накопичення енергії) і дисиміляції (роз­пад, окислення речовини, витрачання енергії). У дитячому періоді, коли відбувається ріст і формування організму переважають процеси асиміляції, відбувається більш інтенсивний обмін речовин і енергії.

8. З віком змінюється характер нервової і гуморальної регуляції функцій. Наприклад, вікові зміни ССС відбивають вплив симпатичного і блукаючого нервів. На ранніх етапах розвитку переважають впливи симпатичних нервів. Це впливає на підвищення частоти серцевих скорочень (ЧСС) у дітей в умовах спокою.

З розвитком організму підсилюється вплив блукаючого нерву, що виража­ється в уповільнені ритму серцевих скорочень.

9. Для формування людини як особистості виключне значення набуває соціальне середовище, виховання. Змінюючи фактори соціального середо­вища, виховні впливи, можуть цілеспрямовано впливати на становлення особистості.

Ріст спортивних результатів пов'язаний з значним збільшенням обсягу і інтенсивності фізичних навантажень, а також зі значним омолодженням спортсменів. Однак, необхідно мати на увазі, що на відміну від дорослого, на дитячий організм при заняттях спортом припадає подвійне навантаження, тому що перед ними стоять два завдання:

1.Забезпечити адаптацію до великих фізичних навантажень і психоемоційних напружень.

2.Виконати функцію росту і розвитку.

При правильній методиці тренування і додержання наукових і педаго­гічних принципів, враховуючих анатомо-фізіологічні особливості різних вікових періодів і закономірності розвитку тих чи інших функцій, у дітей перше завдання вирішується успішно, тим самим значно сприяє здійсненню другого. Якщо при заняттях спортом не враховувати ці особливості, а також межі сенситивних періодів у формуванні рухових функцій, то це не тільки буде перешкоджати своєчасному досягненню спортивних результатів, але й може нанести шкоду здоров'ю юних спортсменів (Ю/С), привести до відхилень в процесі росту і розвитку його організму.

Звідси цілком очевидно, що тренери і викладачі повинні добре знати анатомо-фізіологічні особливості дітей, підлітків, специфіку їх присто­сувальних реакцій, вплив фізичних навантажень на ростучий організм. Раціональне планування тренувального процесу, правильне використання засобів і методів спортивного тренування на протязі всієї багаторічної підготовки Ю/С. можливо лише при умові урахування анатомо - фізіологічних особливостей ростучого дитячого організму.

Як вже підкреслювалось, розвиток у дітей відбувається хвилеподібно. Періоди посиленого росту, поєднані зі значним підвищенням енергетичних і обмінних процесів, змінюються повільним ростом, супроводжуючи найбільшим накопиченням маси тіла. Навіть у короткий віковий період з 12 де 16 років спостерігається нерівномірність розвитку. Ця нерівномірність обумовлена різними факторами серед яких ведуча роль належить гормонам та секреторним речовинам.

Існують різні підходи до визначення вікових періодів розвитку організм у людини. В педагогічній практиці користуються такою періодизацією:

З 4 до 6 років - дошкільний вік, з 7 до 11 років – молодший шкільний вік, з 12 до 15 років – середній, з 16 до 18 – старший. Кожний ві­ковий період має свої особливості у будові і функціях окремих органів і систем, в емоційності організму і його реактивності. Важко точно ви­значити закінчення одного і початок другого етапу розвитку. Для кожного спортсмена крім календарного (паспортного) віку рекомендують враховувати біологічний, (фізіологічний) вік. Біологічний вік характеризують рів­нем фізичного розвитку, руховими можливостями дітей, ступенем їх статево­го дозрівання, віком окостеніння різних кісток скелету. Календарний вік може не співпадати з біологічним, різниця може складати 1-2 роки.

Фізичний розвиток - закономірний процес змін морфологічних і функціональних особливостей організму, тісно пов'язаний з віком і статтю лю­дини, станом його здоров'я, спадкоємними факторами, умовами життя і спе­цифічним впливом занять певним видом спорту. Регулярні дослідження фі­зичного розвитку Ю/С надає допомогу у плануванні тренувального процесу, етапного відбору, поглибленої спеціалізації і прогнозування росту спортивних результатів.

Серед морфологічних .параметрів, визначаючих фізичний розвиток, основ­ним являється: розміри тіла (довжина тіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок), маса тіла, а також об`єм грудної клітини, ширина плечей, тазовий діаметр, а також інтегральні показники розвитку розмірів тіла ( поверхня тіла, пропорції тіла).

Довжина тіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок.

Довжина тіла в пе­ріод від 4 до 20 років збільшується нерівномірно: відзначаються періо­ди мінімального і максимального росту. Мінімальний приріст довжини ті­ла спостерігається від 7 до 8 років у дівчат, з 8 до 9 років у хлопчиків. Майже до 10 років дівчата дещо поступаються у довжині тіла хлопчикам. Потім вони на протязі більш ніж 3 років випереджують хлопчиків у довжині тіла дівчата (перший перехрест). Період прискореного росту тіла у хлопчиків припадає на 1З років, і вони знов випереджають у довжині тіла дівчаток (другий перехрест). В період першого перехресту кривих довжина тіла дівчат і хлопчиків досягає 140 см, а при другому пере­хресті - 155 см. Максимальна інтенсивність збільшення довжини тіла у дівчат припадає від 4 до 6,5 років і з 8,5 до 12 років.

Після 12 років абсолютний зріст значно зменшується, а після 16 років - практично зупиняється. У хлопчиків максимальна інтенсивність росту ті­ла спостерігається

з 4 до б років і з 11 до 14 років. Максимальне збільшення довжини тіла припадає на 14 років. Після 14,5 років довжина тіла майже не збільшується, а після 17 - І8 років ріст тіла практично зупиняється.

Маса тіла на відміну від довжини і обсягу грудної клітини - досить лабільний показник і порівняно швидко змінюється під впливом різних

Факторів. Збільшення з віком маси тіла, також як і довжини, відбувається Нерівномірно. Найбільш інтенсивний приріст у дівчаток відзначається між 4-ма і 11-ма роками, а у хлопчиків - між 4-ма і 15 - ма роками.

До 11 років маса тіла у хлопчиків більша ніж у дівчаток. Значний приріст маси тіла у хлопчиків і дівчаток спостерігається у період статевого дозрівання. Тобто з 10 - 11 до 14 - 15 років маса тіла у дівчат більша ніж у хлопчиків, а з 15 у зв'язку зі збільшенням темпів прирос­ту маса тіла у хлопчиків стає знов більша ніж у дівчаток. Криві вікової зміни маси тіла перехрещуються перший раз у 10 – 11 років, другий - у 14 – І5 років.

Для практики великий інтерес набуває взаємозв'язок дов­жини і маси тіла. Виявляється, що між цими величинами існує пряма, але змінна з віком кореляційна залежність. В усіх вікових групах у дітей збільшення маси тіла в декілька перевищує збільшення довжини тіла; най­більша різниця між цими показниками у дівчаток припадає на вік ІЗ - 15 років, а у хлопчиків на 14 - 16 років.

Окружність грудної клітини збільшується з віком поступово. При цьому
абсолютна величина окружності у хлопчиків завжди більша ніж у дівчаток,
крім ІЗ - 15 річного віку.

Скелет – костеніє у дітей нерівномірно: до 9 - 11 років закінчується костеніння фаланг пальців рук, дещо пізніше, до 12 —ІЗ років - зап'ясток і п'ясток. Кістки тазу інтенсивно розвиваються у дівчат з 8 до 10 років. З 10 до 12.років формується рівномірно у хлопчиків і дівчат. До початку полового дозрівання темпи розвитку тазового поясу у дівчат збільшуються. Тому при заняттях спортом необхідно приймати до уваги особливості формування скелету. Слід пам'ятати, що різкі поштов­хи під час приземлення при стрибках, нерівномірне навантаження на ліву або праву ногу можуть викликати зміщення кісток тазу і неправильне їх зростання. Надмірні навантаження на нижні кінцівки, якщо процес окостеніння ще не закінчився, можуть привести до появи плоскостопості.

Скелет, дітей відрізняється від дорослих значною кількістю хрящової
тканини, надмірно руховими суглобами, легко розтягуючим зв'язочним

апа­ратом. Найбільш рухомий хребет до 8-9 років. У підлітковому віці кісткова
система знаходиться у стані посиленого росту. Особливо швидко ростуть
довгі трубчаті кістки верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється
ріст у висоту хребців. Застосування надмірних м`язових навантажень при­скорює процес окостеніння і може визвати затримку росту трубчатих кіс­ток у довжину.

М`язова система. В молодому шкільному віці м'язи кінцівок розвинуті слабше ніж м'язи тулуба. Слід уникати великих за обсягом інтенсивністю навантажень, тому що вони викликають великі енерговитрати, що може потягти за собою затримку росту організму. Однак відносні величини сили м'язів (на І кг маси) близькі до показників дорослих, і тому можна широко застосовувати вправи для виховання сили, пов'язані з подоланням особистої ваги тіла у нахилу ї вертикальному положенні. 3 віком сила м'язів збільшується нерівномірно. В онтогенезі це пов'язано із збільшенням кількості м'язових волокон, із збільшенням фізіологічного і анатомічного поперечника, зміною мікроструктури і хімічного складу м`язів. В них зменшується кількість води, збільшується зміст міозину, розчинених білків, кількість мітохондрій і ядер. Змінюється співвідношень, типів м'язових волокон: збільшується кількість червоних (високоактивних) і проміжних волокон відносно до білих (низько активних); збільшується також відносна площа червоних м'язових волокон.

Помітно перебудовується і нервовий апарат м'язів. Слід враховувати що інтенсивність змін кровопостачання і іннервації більше відбувається у тих м'язах, які раніше починають функціонувати і відчувають більше навантаження, швидкими темпами розвивається м'язова система у пубертат­ному періоді .До 14 - 15 років вона досягає високого різня. З 1З років відзначається різке збільшення загальної маси м'язів. М'язова маса особливо інтенсивно зростає у дівчаток у 11 - 12 років, а у хлопчиків - у 1З - 14 років. Одночасно з збільшенням маси і об'єму м'язової тканини збільшується сила м'язів і здібність їх до довготривалої роботи.

У дівчат значно нижча як абсолютна так і відносна сила м'язів. Тому

всі вправи, пов'язані з проявом сили, необхідно дозувати у дівчат більш ретельно. Вага м'язів у дівчат приблизно на 1З% менша, ніж у юнаків.

Однак поступаючи юнакам у силі, дівчата перевершують їх у точності і

координації рухів. М'язи у старших школярів еластичні, мають добру нервову регуляцію і відрізняються здібністю до скорочення і розслаблення Опорно-руховий апарат здатний вже витримувати значні статичні напруження і здатний до тривалої роботи.

Нервова система у дітей молодшого шкільного віку відріз­няється незначною відносною силою і рівновагою нервових процесів. І хоча процеси внутрішнього гальмування проявляються досить добре, перева­жають процеси збудження, що може привести до швидкого виснаження кліток кори головного мозку, до швидкої втоми. В той же час велика збудженість і реактивність, а також висока пластичність нервової системи сприяє кращому і більш швидкому засвоєнню рухових навичок Рухові умовні рефлекси у більшості дітей молодшого шкільного віку закріплюються досить швидко. Саме цим пояснюється, що діти цього віку легко можуть оволодівати тех­нічно - складними формами рухів.

У підлітковому віці початком процесу статевого дозрівання різко активується діяльність ендокринних залоз, котра впливає на ріст, розвиток і фізіологічну активність головного мозку (наступає аналітичний підхід до діючих явищ). В цей період швидко розвивається і друга сигнальна система. Вона набуває все більшого значення у створенні нових позитивних і негативних рефлексів і навичок. Підсилюється концентрація процесів в збудження і гальмування, наступає психічна зрілість.

Аналізатори, тому числі рухові і вестибулярний, досягають високого рівня.

До 12 - ІЗ років наступає повне дозрівання коркового відділу рухового аналізатора. Завершується дозрівання периферійного кінця рухового аналізатора, який набуває структури дорослих. З удосконаленням ЦНС, ру­хового, вестибулярного та інших аналізаторів, з покращенням здібності кори головного мозку до аналізу і синтезу рухова функція досягає високого ступеню розвитку. Характерним для його віку є тяга до творчості, зма­гань, подвигів. Складаються основні риси особистості, формується харак­тер, більш об'єктивною стає самооцінка, змінюються мотиви вчинків.

Серцево – судинна система. 3 віком у дітей і підлітків збільшується маса і

об`єм серця, удосконалюється нервова регуляція ССС. Об'єм серця між хлопчиками і дівчатками не має різниці. З віком поступово уповільнюється ЧСС: у 7 - 8 років складає в середньому 80 - 92 уд/хвилину; у 9 -10 ~ 76 - 86; в 11років - 72 - 80. Важливими показниками кровообігу, безпосередньо характеризуючи функціональний стан серця, є хвилинний і систолічний об'єм крові. Так у дитини у віці 11 років хвилинний об'єм крові складає 2650 мл, а систолічний 31,6 мл. Хоча серце молодших школярів може досить легко пристосовуватись до фізичного навантаження і швидко відновлюватись при відпочинку до вихідного рівня, діяльність його частенько нестійка. Тому можуть виникати різні порушення серцевого ритму і різкі зміни АТ (артеріальний тиск).

Значні зміни виникають у ССС у підлітковому віці - у період статевого дозрівання. На цьому етапі розвитку серцю притаманні найбільш значні і швидко зростаючи зміни. Різко зростає маса серця, в основному за рахунок шлуночка, особливо лівого. Якщо у 12 річного об'єм серця в середньому складає 458 мл, то у 15 річного він досягає вже 620 мл. Серцевий м'яз розвивається до 18 - 20 років, а поряд з нею збільшується і об'єм серця.

Система дихання. Від народження до 7 років об'єм легенів збільшуєть­ся у 8 разів, а до 11 - 12 років - у 10 разів. При цьому об'єм легенів підвищується за рахунок збільшення об'єму альвеол. Частота .дихання (ЧД) є одним з показників функції зовнішнього дихання, з віком уповільнюється у 7 років в середньому вона рівняється 23, у 8 - 22, у 9 - 21, у 11 -19 - у хвилину. Глибина ж дихання, навпаки, відповідно збільшується - від 16 до 250 мл. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) у стані покою у дітей залежить від віку, підвищується від 3500 мл/хв у 7 років до 4400 мл/хв - у 11- річних, життєва ємкість легенів (ЖЕЛ) збільшується з 7 до 11 років від 1200 до 2100 мл. Про функціональні можливості апарату дихання дає уяву максимальна вентиляція легенів (МВЛ) і резерв дихання - різниця між МВЛ і ХОД. МВЛ і резерв дихання з віком підвищується: у 7-річних - 40 л і 36,4 л, а у 11-річних 55 і 50,4 л, у підлітків ці по­казники ще вищі. До початку періоду статевого дозрівання об`єм легенів до новонароджених відносно до новонароджених збільшується у 10 разів, а до кінця пубертатного періоду - у 20 разів. У період статевого дозрівання темпи росту і розвитку всього апарату дихання найбільш високі. ХОД підвищується з 4700 мл - у 12 років, до 5400 мл - 15 років. ЖЕЛ і резерв дихання збільшуються з 2200 до 3200 мл і з 56,3 до 69,6 л у хвилину. Все це свідчить про подальший ріст і удосконалення функції апарату дихання у підлітків.

У старших школярів ЧД така ж, як у дітей середнього віку, а глибина продовжує збільшуватись, досягаючи в 17 років 420 мл. У цей час ХОД підвищується до 6200 мл, наближуючись до показників дорослих. Різниця у величині ХОД у хлопчиків і дівчаток більш суттєва, ніж у середньому шкільному віці. Відносна величина ХОД у юнаків продовжує знижатися, що свідчить про покращення координації між диханням і кровообігом, а також кращим використанням кисню і свідчить про вплив тренування на функцію зовнішнього дихання. ЖЕЛ в цей період досягає середнього різня здорових дорослих. Так у І7-річних дівчат ЖЕЛ дорівнює у середньому 3000 мл, а у юнаків 4000 мл. Збільшується в них і МВЛ, і резерв дихання, котрі вже у 17-річному віці досягають відповідно 85 і 75л у хвилину. Отже, у старших школярів резервні
можливості легеневого дихання практично досягають рівня здорових,
дорослих.

Кров. У молодшому шкільному віці кількість еритроцитів коливається у досить широких межах -- від 4,8 х 106 до 5,5 • І06, а зміст гемогло­біну поступово підвищується в середньому від 128 до 136 г/л. Збільшується також і киснева ємкість крові , але вона ще знижена відносно з підлітками і юнаками. За час статевого дозрівання кількість гемогло­біну збільшується з 136 до 146 г/л і функцію пубертатного періоду до­сягає, як і кількість еритроцитів нижньої межі норми для дорослих.

Біохімічні особливості крові у дітей шкільного віку пояснюються на­самперед особливостями обміну речовин: більш високим рівнем гліколітичних процесів, більш інтенсивним процесом білкового синтезу. Дослідження показників дихальної функції крові і киснево - лужної рівноваги у залежності від віку підтверджують поступовий перехід, від характерних для більш ранніх вікових процесів анаеробного гліколізу до процесів аеробіозу, характерного для більш зрілого організму. Внаслідок цих про­цесів обмін речовин у тканинах дітей і підлітків більш напружений.

У старшому шкільному віці кількість гемоглобіну і еритроцитів прак­тично не змінюється, а киснева ємкість крові і зміст кисню в артеріальній крові ще не досягає рівня дорослих.