Ацій. Екстрена медична допомога рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
| Вид материала | Диплом |
- В. В. Бедь юридична психологія, 30871.16kb.
- Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
- Конкурентне, 6830.17kb.
- С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.
- Р. С. Балакірєва конституційне право україни, 5831.21kb.
- Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
- В. О. Штангеєв, доктор технічних наук, професор, директор Укрндіцп, 100.26kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних, 3345.03kb.
- Економіка регіонів (областей) україни навчальний посібник Рекомендовано Міністерством, 31.88kb.
Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року
| Евакуаційні заходи | Час доби | Санітарні втрати (осіб) | Потре-бують ЕМД | |||
| всього | в тому числі | |||||
| тяжкі | серед-ньої тяж-кості | легкі | ||||
| Без проведення евакуаційних заходів | денний | 951 109 | 198 22 | 231 27 | 522 59 | 19122 |
| нічний | 1074 121 | 202 23 | 267 31 | 605 68 | 2226 | |
| Після проведення евакуаційних заходів | денний | 23125 | 485 | 54 6 | 129 14 | 455 |
| нічний | 45249 | 73 8 | 113 12 | 266 29 | 99 | |
Проведені розрахунки свідчать, що при виникненні НС у теплий період року (перший прогнозний варіант) санітарні втрати у денний час можуть становити 951109 осіб, а у нічний час 1074121 осіб, що відповідно дорівнює 0,5 та 1,1 осіб на 10 тис. населення постраждалих районів.
Згідно з розрахунковим варіантом можливого розвитку подій, під час прориву греблі гідроелектростанції, хвиля прориву зі швидкістю 25-40км/год може досягти північного кордону міста за 30хв, а південний кордон – через 90хв після свого виникнення. В цьому разі під катастрофічне затоплення підпадає 26,0% території міста з населенням від 10,2 у денний до 18,8 тис. осіб у нічний час.
За рівнем тяжкості уражень серед постраждалих у денний час 19822 осіб можуть знаходитись у тяжкому стані, 23127 осіб у стані середньої тяжкості та 52259 осіб можуть бути віднесені до легкоуражених. Із загальної кількості постраждалих 19122 осіб будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками (0,1 осіб на 10 тис. населення).
При виникненні НС у нічний час загальна кількість санітарних втрат може зрости на 11,5% порівняно з денним часом. При цьому за ступенем тяжкості кількість постраждалих у тяжкому стані збільшиться на 1,9%, із середнім ступенем тяжкості – на 15,6%, легким ступенем – на 15,9%, а кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками збільшиться на 19,4% та становитиме 0,22 осіб на 10 тис. населення.
При попереджувальній евакуації частини населення за межі зони НС (другий прогнозний варіант) медико-санітарна обстановка набуває суттєвих змін.
Так, при аварії на греблі у денний час величина санітарних втрат може становити 23125 осіб або у 4,1 раза менше, ніж у першому випадку. Відповідно зменшується й кількість постраждалих, що мають тяжкий, середньотяжкий та легкий ступінь ураження – відповідно у 4,1 та 4,0 раза. При цьому кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками не перевершує 23,6% їх кількості, що прогнозувалася за першим варіантом розвитку катастрофи.
При виникненні катастрофи у нічний час кількість постраждалих може збільшуватись у 2,0 раза порівняно з денним часом, проте дорівнює 42,0% кількості санітарних втрат, що визначені при даних умовах у першому варіанті розвитку катастрофи. Ці самі закономірності простежуються й у розподілі постраждалих за групами тяжкості уражень.
Виходячи із кліматичних та погодних умов, що притаманні території України, значний теоретичний та практичний інтерес становить визначення можливих санітарних втрат серед населення при цьому виді НС у холодний період року.
Таблиця 3.7
Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року
| Евакуаційні заходи | Час робіт | Санітарні втрати (осіб) | Потре-бують ЕМД | |||
| всього | в тому числі | |||||
| тяжкі | серед-ньої тяж-кості | легкі | ||||
| Без проведення евакуаційних заходів | денний | 2004 239 | 395 45 | 495 57 | 1114 128 | 35441 |
| нічний | 1803 202 | 408 46 | 540 61 | 855 96 | 36443 | |
| Після проведення евакуаційних заходів | денний | 48554 | 9511 | 117 13 | 273 31 | 9711 |
| нічний | 74682 | 155 17 | 220 24 | 371 41 | 14816 | |
Згідно з отриманими даними видно, що без проведення попередньої евакуації населення кількість постраждалих, яка потребуватиме медичної допомоги (третій прогнозний варіант) може дорівнювати 2004230 осіб або 1,1 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи. Це у 2,1 раза перевищує величину санітарних втрат у денний час, що прогнозується за першим варіантом, та дорівнює величині санітарних величин у нічний час за тим самим варіантом розвитку подій.
Відповідно зростає кількість постраждалих, що входять у три визначні групи тяжкості стану. Так, кількість постраждалих у тяжкому стані збільшується у 1,9 раза, а в стані середньої тяжкості та легких – у 2,1 раза. Кількість постраждалих, що будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками, при цьому може збільшуватись у 1,8 раза та дорівнювати 35441 осіб.
Під час проходження хвилі прориву у нічний час величина санітарних втрат може становити 1803202 осіб або 1,8 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи, тобто в 1,6 раза більше, ніж у денний час. В той же час в абсолютних числах кількість санітарних втрат у нічний час прогнозується на 11,1% менше, ніж у денний, що пояснюється зменшенням кількості населення у потерпілих районах за рахунок працюючих на об’єктах економіки. Кількість постраждалих у тяжкому стані та стані середньої тяжкості у нічний час збільшується на 3,2% та 9,0%, в той же час як кількість легкоуражених у цих умовах зменшується на 23,2%. На 2,8% більше постраждалих потребуватимуть ЕМД за життєвими показниками.
Як й у другому прогнозному варіанті розвитку катастрофи, під час проведення попереджувальної евакуації частини населення із можливої зони НС, кількість санітарних втрат значно зменшується (четвертий прогнозний варіант). Так, загальна величина санітарних втрат у денний час, що прогнозується, дорівнюватиме 48554 осіб, а у нічний час – 74682 осіб, що відповідно у 4,1 та 2,4 раза менше, ніж величини цих показників у третьому прогнозному варіанті. Відповідно до цього зменшується й кількість постраждалих у окремих групах, яким ЕМД повинна надаватися за життєвими показниками (вона становитиме у денний час 27,0%, а у нічний час 40,7% від величини відповідних показників, визначених у третьому прогнозному варіанті).
Таким чином, отримані результати свідчать, що використання методичних підходів, що пропонуються нами, дозволяє диференційовано визначати величину та структуру санітарних втрат при найбільш імовірних варіантах розвитку катастрофи, пов’язаної з проривом греблі гідровузла та покласти його в основу розрахунків потреби сил та засобів системи охорони здоров’я, необхідних для ліквідації медико-санітарних наслідків цього виду НС, спланувати підготовку й моделі реагування на цю подію, а також розробити пропозиції щодо зменшення негативних її наслідків на життя та здоров’я населення можливої зони катастрофи.
3.2. Надання допомоги постраждалим унаслідок землетрусів
Відповідно до наявної класифікації процесу надання медичної допомоги постраждалим унаслідок землетрусу визначається певна періодичність.
Перший період – період ізоляції. При руйнівних землетрусах характеризується одночасною появою значної кількості постраждалих, слабкою захищеністю населення, відсутністю надання організованої медичної допомоги. В цей період населення, яке потрапило до зони НС лишається без медичної допомоги. Саме тому особливу роль під час такої катастрофи, відіграє надання першої медичної допомоги (в основному це само- та взаємодопомога, від якості й своєчасності надання якої значною мірою залежить стан постраждалого при подальшому лікуванні).
Другий період – період рятування. Починається з прибуття до зони, постраждалої внаслідок землетрусу, сил та засобів, які призначені для розшуку й порятунку постраждалих, проведення медичного сортування та надання ЕМД. Збирається необхідна інформація про масштаби НС та проводиться медична розвідка.
Під час періоду рятування першу медичну допомогу повинні надавати особовий склад прибуваючих санітарних дружин спільно з рятувальними командами, долікарську та першу лікарську – лінійні бригади ШМД, персонал фельдшерсько-акушерських пунктів, медико-санітарних частин, штатні та позаштатні бригади постійної готовності першої черги, лікарсько-сестринські бригади зі складу медичних загонів або розташованих поблизу осередку ЛПЗ. Чисельність і різноманітність уражень змушують залучити до надання медичної допомоги формування охорони здоров’я, які не включені до складу ДСМК.
Досвід організації надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного характеру довів велике значення своєчасної та адекватної організації медичної розвідки. Вона проводиться з метою одержання об’єктивних даних про медико-санітарну ситуацію, має бути активною, безперервною та забезпечувати своєчасне, оперативне отримання необхідної інформації.
Медична розвідка, як правило, проводиться всіма медичними формуваннями й підрозділами, та, у разі землетрусу, коли наслідки НС набувають значних масштабів, розвідка здійснюється оперативними медичними групами координаційних центрів із проведення пошукових та рятувальних робіт.
Основним завданням медичної розвідки є збір даних про кількість та структуру потерпілих, умови пошуку, ряткування й винесення їх з осередку НС, визначення шляхів введення медичних формувань, уточнення наявних сил та засобів, які є в осередку землетрусу, а також шляхів проведення евакуації.
Дані медичної розвідки дозволяють визначити потреби в силах та засобах, можливість надання медичної допомоги постраждалим, необхідність залучення сил та засобів ДСМК загальнодержавного рівня.
Санітарно-епідеміологічна розвідка проводиться для збору даних про санітарно-гігієнічну та епідеміологічну обстановку в осередку землетрусу. Вона передбачає аналіз динаміки та структуру інфекційної захворюваності всіх категорій населення з урахуванням особливостей епідеміологічного процесу, уточнення епідемічної обстановки в осередку землетрусу та місцях розміщення потерпілого населення, проведення санітарно-гігієнічних та лабораторних обстежень навколишнього середовища, визначення санітарно та епідемічно небезпечних об’єктів.
Організація медичної та санітарно-епідеміологічної розвідок покладається на територіальні органи охорони здоров’я, а практичне проведення – на територіальні центри ЕМД та СЕС відповідної території.
У період рятування, на перший план висуваються принципи достатності медичної допомоги та своєчасність її надання постраждалим у тяжкому стані, правильне проведення медичного сортування та евакуації потерпілих.
Статистичні дані вказують на те, що значна частина постраждалих гине внаслідок несвоєчасного надання їм першої медичної та першої лікарської допомоги. Якщо медична допомога постраждалим унаслідок землетрусу надавалася через 1 годину, то гинуло близько 30,0% постраждалих, через 3 години – 60,0%, через 6 годин – до 90,0% з числа тих, у кого були шанси вижити.
Таблиця 3.8
Смертність серед постраждалих при ненаданні
їм медичної допомоги
| Час, що минув з моменту ураження | Показник летальності, од. |
| 30 хвилин | 0,12 |
| 1 година | 0,34 |
| 6 годин | 0,54 |
| 12 годин | 0,68 |
| 24 години | 0,87 |
| Більше ніж 24 години | 1,0 |
Таблиця 3.9
Імовірність випадків смерті залежно від часу надання та виду медичної допомоги
| Час надання першої медичної допомоги | 1 год. | 6 год. | 12 год. | 24 год. | Більше ніж 24 год. |
| 30 хвилин | 0,28 | 0,30 | 0,32 | 0,35 | 1,0 |
| 1 година | 0,35 | 0,47 | 0,55 | 0,68 | 1,0 |
| 6 годин | - | 0,54 | 0,64 | 0,78 | 1,0 |
| 12 годин | - | - | 0,66 | 0,83 | 1,0 |
| 24 години | - | - | - | 0,87 | 1,0 |
Ефективність рятувальних робіт визначається не тільки кількістю витягнутих з-під завалів, евакуйованих та числом осіб, яким було надано медичну допомогу, а й остаточним результатом – числом постраждалих, які вижили, а також кількістю ускладнень.
Третій період – період відновлення. Передбачає надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги в ЛПЗ за межами зони землетрусу, планове лікування постраждалих та їх подальшу реабілітацію. Тяжкість уражень, велика питома вага комбінованих ушкоджень та інші особливості вимагають максимального наближення до зони землетрусів кваліфікованої медичної допомоги.
Аналіз санітарних втрат серед населення, потерпілого внаслідок землетрусу (Туреччина, Індія, Іран, Пакистан), вказує на те, що близько 40,0% постраждалих мали потребу в наданні їм кваліфікованої медичної допомоги за життєвими показниками. Таку медичну допомогу постраждалим можуть надати мобільні медичні госпіталі та інші медичні формування ДСМК.
Зазвичай землетруси призводять до різкого погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки та епідеміологічних ускладнень.
Основними факторами, які можуть це визначити, є:
- руйнування житлового фонду та об’єктів комунально-побутового призначення;
- різке погіршення СЕ стану в зоні землетрусу;
- зниження опірності населення інфекційним захворюванням унаслідок погіршення санітарно-побутових умов, можливих уражень та захворювань неінфекційного ґенезу, стресу, перехолодження та інших несприятливих факторів;
- можлива затримка виявлення та госпіталізації інфекційних хворих і носіїв;
- скупченість населення, організована та неорганізована міграція великих людських контингентів;
- наявність трупів людей та тварин, а також продуктів тваринного й рослинного походження, які гниють;
- масове розмноження гризунів, поява епізоотії серед них, активація природних осередків.
Землетруси призводять до активізації всіх ланок епідемічного процесу:
- збільшується кількість інфекційних хворих та тривалість їх перебування серед населення;
- активізуються шляхи передачі;
- у контакт із хворими вступають великі маси населення, на фоні зниження їх опору до інфекційних захворювань.
Складна санітарно-епідеміологічна ситуація у зоні землетрусу вимагає організації грамотних та оперативних санітарно-гігієнічних й ПЕ заходів, для підвищення ефективності яких необхідно вчасно змоделювати СЕ ситуацію, визначити фактори ризику та проводити пріоритетні профілактичні заходи.
Найважливіше значення для вирішення поставлених завдань має організація епідемічного нагляду, тобто збір інформації та динамічна оцінка факторів ризику, умов життя, захворюваність населення, яке проживає на конкретній території, обґрунтування та проведення профілактичних і ПЕ заходів.
У плані повинні бути висвітлені такі основні питання:
- оцінка санітарно-епідеміологічного стану зони НС;
- визначення основних завдань управління процесом забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя у зоні НС;
- прогноз можливої інфекційної захворюваності;
- потреба в інфекційних ліжках та шляхи збільшення ліжкового фонду;
- розподіл наявних сил та засобів СЕС;
- створення резерву сил та засобів;
- взаємодія охорони здоров’я території з іншими структурами щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя у зоні НС;
- організація контролю за навколишнім середовищем із метою виявлення СДОР та радіоактивних речовин;
- проведення санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів на шляхах, у районах евакуації постраждалого населення та контроль за їх виконанням.
Складений на підставі даних епідеміологічного аналізу план санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів не може передбачити всієї різноманітності особливостей виникаючої санітарно-епідеміологічної ситуації. Внаслідок цього найважливішими питаннями стають оцінка санітарно-епідеміологічної ситуації та прийняття адекватних управлінських рішень.
Для вивчення умов та факторів ризику, що виникли внаслідок землетрусу й можуть впливати на епідемічний процес, в осередку землетрусу організовується санітарно-епідеміологічна розвідка, яка організовується в перші години після НС.
До складу групи (команди), призначеної для проведення розвідки, можуть входити лікарі різного профілю (епідеміологи, токсикологи, радіологи), а також фахівці служб матеріально-технічного забезпечення. Склад та кількість груп (команд), задіяних у проведенні розвідки, визначаються характером НС і розмірами потерпілої території. Керівник групи (команди) повинен попередньо ознайомитися з даними епідеміологічного аналізу та наявних планів санітарно-гігієнічних заходів. Варто мати на увазі, що у зоні землетрусу найбільш імовірні виникнення та поширення тих інфекційних захворювань, які ендемічні або ензоотичні для цієї території.
Основні завдання санітарно-епідеміологічної розвідки:
- виявлення інфекційної захворюваності серед населення, її етіологічної структури (клінічно та шляхом взяття матеріалу для лабораторних досліджень);
- виявлення причин та умов, які можуть збільшити ймовірність зараження та захворювання людей (умови побуту, стан населених пунктів, системи водопостачання та каналізації, об’єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні особливості тощо);
- виявлення причин і характеру епізоотії серед домашніх тварин та синантропних гризунів, а також їх склад і чисельність;
- визначення стану та збереження працездатності ЛПЗ;
- визначення радіаційного та хімічного зараження території (за наявності небезпечних об’єктів);
- організація термінових санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів на підставі попереднього аналізу ситуації, що склалася;
- надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.
Залежно від характеру осередку НС, завдання розвідки можуть змінюватися.
Спрямованість, характер, обсяг та організація лікувально-профілактичної допомоги населенню, у разі виникнення спалаху інфекційних захворювань, визначаються у першу чергу характером інфекції та її епідеміологічними особливостями, а також конкретними місцевими умовами та можливостями.
Для забезпечення ефективності заходів санітарно-гігієнічного та ПЕ забезпечення населення за умов землетрусу або іншого НС природного характеру необхідні: планомірна попередня підготовка особового складу, який буде залучено до роботи, накопичення засобів для реалізації запланованих заходів та координація дій між силами, залученими для ліквідації наслідків.